Деякі аспекти наукових досліджень вітчизняними вченими щодо правового забезпечення прав людини в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти наукових досліджень вітчизняними вченими щодо правового забезпечення прав людини в Україні

Права людини є однією з найважливіших проблем внутрішнього та зовнішнього правового розвитку в будь-якій державі. Місце людини в соціумі та соціальна роль залежать від обсягу прав і свобод, які визначають її соціальні можливості, систему зв'язків людей у суспільстві.

Постановка завдання. На даний час у нормах права, нормативно-правових актах, політичних документах можна знайти твердження, що людина є соціальною цінністю в нашому суспільстві. Ми погоджуємося з думкою Н.М. Оніщенко, що права людини - це соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних власних матеріальних і духовних інтересів [1, с. 176-177].

Результати дослідження. У сучасних дослідженнях визначеної проблематики великого значення набувають антрополого-методологічні засади вивчення прав людини. Так, праця Д.А. Гудима «Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження» [2] - це одне з перших в Україні філософсько-правових досліджень, де запропоновано класифікацію прав людини, сформульовано поняття «правова держава», «юридична людина», «правова особистість», «юридична особистість», в яких затверджено відповідні філософсько-правові образи.

Варто звернути увагу на дослідження професора П.М. Рабіновича, який зосереджується на загальносоціальних аспектах прав людини, проводячи їх класифікацію в навчальному посібнику «Права людини та їх юридичне забезпечення» [3]. Він звертає увагу на основні конституційні права людини та громадянина, на загальнотеоретичні аспекти їх забезпечення, особливу ж увагу приділяє висвітленню філософсько-правових і державно-юридичних проблем. Також П.М. Рабінович зазначає, що права людини - це певні можливості людини, які необхідні для задоволення потреб її існування й розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства та забезпечені обов'язками інших суб'єктів. Це визначення інтерпретує права людини таким чином: по-перше, як унормування свободи; по-друге, як певні потреби; по-третє, як вимоги про надання певних благ; по-четверте, як певний вид чи форму існування. Щодо проблем методологічного дослідження слід виділити видання, що відображає основні положення сучасної української доктрини прав і свобод людини та громадянина, їх гарантій - Загальну декларацію прав людини [4] як світовий ідеал гуманізму.

Отже, сучасна юридична наука як система знань про об'єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце й роль у суспільному житті визначають саме фундаментальні наукові дослідження в царині права, наприклад, видання енциклопедичного типу - «Юридична енциклопедія» за редакцією Ю.С. Шемшученка [5].

Особлива увага сучасних науковців зосереджена на дослідженнях деяких груп прав людини. Важливу роль у розробленні комплексного аналізу сутності, структури, особливостей формування та функціонування інституту прав людини в умовах демократичного розвитку відіграла колективна монографія Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України «Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні» [6], в якій права людини розглядаються як складне, багатовимірне явище. Досліджуються їх генезис, соціальна природа і призначення, аналізуються досягнення політичної, етичної, релігійної та філософської думки. Висвітлюються сучасні тенденції розвитку інституту прав людини, насамперед взаємодія держави, суспільства й особи, розкривається роль держави в забезпеченні прав у контексті її відповідальності перед людиною та суспільством. Окремо розглянуто питання міжнародно-правових стандартів у галузі прав людини та міжнародно-правових механізмів їх захисту.

Важливим напрямком наукових досліджень стала проблематика, пов'язана з історичним аспектом розвитку прав людини, зокрема праця А.М. Колодія та А.Ю. Олійника «Права людини і громадянина в Україні» [7]. У посібнику розглянуто соціально-культурні та світоглядні передумови формування ідеї прав людини і громадянина, проаналізовано філософську і правову думку щодо цих ідей у різні історичні епохи, нормативні документи, що закріплювали права людини в умовах Середньовіччя, Нового і Новітнього часу, українські ідеї про права людини.

Звертаємо увагу на монографію В.Я. Тація «Становлення української державності» [8], в якій з урахуванням сучасного етапу державотворення в Україні аналізуються актуальні проблеми становлення українського конституціоналізму, розвитку громадянського суспільства, прав і свобод людини та громадянина.

Проаналізувавши наукові дослідження вітчизняних учених щодо прав людини, було виявлено окремий вектор напрацювань провідних науковців нашої країни. Зокрема, Ю.С. Шемшученко розкриває сутність і зміст конституційно-правового статусу громадянина в Україні, розглядає питання забезпечення прав і свобод людини та громадянина, які закріплені в міжнародних та європейських стандартах у галузі прав людини. Ще одна праця, яка заслуговує на увагу - дослідження Н.М. Оніщенко «Соціальні права особи в демократичних правових системах світу» [10], в якому наводиться характеристика економічних прав людини і громадянина, визначаються особливості конституційно-правового регулювання економічних прав на різних етапах становлення державності в Україні.

Ми погоджуємося з думкою Ю.С. Шемшученка: «Забезпечення прав і свобод людини та громадянина залежить від багатьох факторів: ступеня демократичності владних інститутів держави; політичних, культурних і правових традицій; стану економіки; моральної атмосфери і злагоди в суспільстві; стану законності та правопорядку; механізмів, що забезпечують відповідальність держави перед особою, тощо. Саме в усьому комплексі ці фактори здатні забезпечувати на належному рівні права і свободи людини та громадянина» [11].

Однією з ключових розробок у сфері тендерної рівності є монографія Н.М. Пархоменко «Правові засади формування та розвитку тендерного середовища в Україні» [12], де особлива увага зосереджена на розкритті сутності, значення і природи тендерного права, тендерних правовідносин; подоланні деформацій правової свідомості; особливостях, формах і методах здійснення тендерної експертизи нормативно-правових актів тощо.

Щодо міжнародних стандартів прав людини, то цю проблему розглядає В.В. Мицику публікаціях [13], які присвятив основам теорії і практики прав людини як сучасної галузі міжнародного права, а також міжнародного захисту прав людини та процедур здійснення цього захисту.

Сучасний український дослідник О.В. Пушкіна [14] приділяє увагу поняттю системи прав і свобод людини та громадянина, історико-правовим і теоретико-правовим поняттям системи прав людини, а також зосереджує увагу на висвітленні стратегічних напрямів законодавчого забезпечення захисту прав людини в Україні. Звертаємо увагу, що О.М. Руднєва також досліджує актуальні проблеми походження, соціальної й цивілізаційної цінності прав людини, сутність, види й особливості юридичного забезпечення міжнародних стандартів прав людини, інституційні та конвенційні механізми їх реалізації й захисту.

Український правознавець Б.О. Кістяківський писав: «У правовій державі влада має бути організована так, щоб вона не придушувала особу; в ній як окрема особа, так і сукупність осіб - народ - мають бути не лише об'єктом влади, а й суб'єктом її». Ще одним характерним дієвим напрямом забезпечення прав і свобод людини є вдосконалення одного з інститутів розвитку правової держави - взаємної відповідальності держави й особи. У зв'язку із цим є необхідним, по-перше, підвищення ролі Конституції як документа безпосередньої, прямої дії; по-друге, здійснення нормотворчих, системних змін, спрямованих на розвиток діалогу між державою і громадянським суспільством; по-третє, вдосконалення правової регламентації цілей соціального розвитку, розроблення конкретних заходів з їх досягнення щодо обґрунтованих концептуальних підходів до розвитку економіки України тощо.

У нашому суспільстві згідно з Конституцією України всім громадянам надано й гарантовано рівний обсяг прав і свобод, їх використання пов'язане із запровадженням однакових стандартів для всіх без винятку осіб. Отже, кожний громадянин може користуватися на рівних умовах з іншими громадянами всім спектром прав і свобод без утиску з боку держави, дискримінації з боку державних органів, окремих посадовців або інших осіб. Таким чином, ідея рівності прав людини сформована як певний правовий ідеал, на досягнення якого орієнтований розвиток національного законодавства, а способами забезпечення є загальні принципи права; один з основних таких принципів - принцип рівності. У ч. 2 ст. 24 Конституції України йдеться про конкретизацію деяких категорій рівності прав і свобод. Вони є складним, багатовимірним явищем.

Отже, серед перспективних напрямів розвитку інституту прав людини в юридичній науці вчені-правознавці називають такі:

- подальший розвиток загальної теорії прав і свобод людини та громадянина відповідно до потреб їх реалізації й захисту в Україні;

- виявлення й аналіз проблем, що існують у правовій системі України, із застосуванням у ній практики Європейського суду із прав людини та вироблення пропозицій, спрямованих на їх розв'язання;

- дослідження реального стану здійснення та захищеності основоположних прав людини.

Звертаємо увагу, що міжнародні стандарти прав людини аналізуються не лише на базі відповідних всесвітніх та європейських міжнародно-правових актів, а й на основі дослідження міжнародно-правової практики їх застосування (насамперед практики Європейського суду із прав людини).

Прогалиною в дослідженнях науковців є недостатня розробленість проблеми ефективності юридичних гарантій прав і свобод людини та громадянина. Ця проблема також має бути виведена на рівень конкретно-соціологічних досліджень, які ґрунтуватимуться на наукових критеріях і методиці її виявлення. Окрім того, значна увага приділяється проблемі вдосконалення правового регулювання відносин, пов'язаних із так званою «специфікацією» прав, що має спрямовуватися сьогодні на посилення відповідальності за будь-які насильницькі дії щодо дитини та її експлуатацію; поліпшення умов утримання й виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; вдосконалення системи гарантій прав учнівської і студентської молоді в освітній сфері (зокрема системи ЗНО і вступу у вищі навчальні заклади України, правова регламентація процесу навчання без відриву від виробництва (заочна форма навчання), що забезпечить рівність доступу всіх охочих здобути вищу освіту); особливості з боку правозахисної діяльності повинні спрямовуватися щодо утвердження засад тендерної рівності в Україні тощо.

Висновки. Отже, проблема прав людини є одним із найважливіших напрямів юридичного значення, є нескінченною з огляду свого наукового осмислення та з огляду наукового узагальнення, обговорення, оприлюднення сьогодні й у майбутньому. На сьогоднішній день з упевненістю можна вважати цю проблему відкритою в певних часово-просторових вимірах, до якої можливо й необхідно долучитися як громадянинові, так і суспільству, юридичній громадськості, владі та державі.

Список використаних джерел

право міжнародний європейський людина

1. Оніщенко Н.М. До питання про розвиток доктрини прав людини в Україні (роки незалежності) // Право України. - 2013. - №9. - С. 176-177.

2. ГудимаД.А. Правалюдини: антрополого-методологічні засади дослідження // Пра - ці Львівської лабораторії права людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України/ред. П.М. Рабінович. - Львів, 2009. - Серія І. - Вип. 20.

3. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення (основи загальної теорії права і держави): навч. посібник. - К., 1992. - 99 с.

4. Рабінович П.М., ХавронюкМ. І. Прав а людини і громадянина: навч. посібник. - К., 2004. -462 с.

5. Юридична енциклопедія: в 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко таін. - К., 1998-2002.

6. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: монографія / за заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. - К., 2007. - 424 с.

7. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 336 с.

8. Становлення української державності / В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данільян та ін.; За ред. В.Я. Тація. - X., 2003. - 237 с.

9. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф. Погорілко, В.В. Головченко, М.І. Сірий та ін. - К., 1997. - 48 с.

10. Оніщенко Н.М. Соціальні права особи в демократичних правових системах світу: монографія/Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко; відп. ред. Ю.С. Шемшученко. - К., 2011.-С. 120-162.

11. Шемшученко Ю.С. Передмова II Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: монографія / за заг. ред. О.В. Зайчука. - К., 2007. - 424 с.

12. Правові засади формування та розвитку тендерного середовища в Україні / за заг. ред. Н.М. Пархоменко. - К., 2010. - 351 с.

13. Мицик В.В. Права людини у міжнародному праві. Міжнародно-правові механізми захисту: підручник. - К., 2010. - 721 с.

14. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення. - К., 2006. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru