Принципи правового регулювання Національного банку України на ринку цінних паперів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи правового регулювання Національного банку України на ринку цінних паперів України

Національний банк України посідає особливе місце в системі центральних органів виконавчої влади. Він створювався протягом 1991 року. Основними чинниками його утворення стали перехід України до ринкової економіки, дезінтеграція радянської банківської системи.

Під час визначення правового становища Національного банку України слід розуміти його роль і місце в системі державних органів, які закріплені на законодавчому рівні. О.П. Орлик зазначає: «Центральний банк держави має бути єдиним емісійним центром, що як публічна установа держави користується монопольним правом грошової емісії на території держави. Він має бути банком держави, який зобов'язується підтримувати загальнодержавні економічні програми, якщо вони не суперечать грошово-кредитній політиці. Він також повинен бути банком банків, тобто виступати кредитором останньої інстанції, який надає банкам і фінансово-кредитним інститутам можливість рефінансування на певних умовах і в разі тимчасового дефіциту ліквідних коштів. Центральний банк також має залишатися органом банківського нагляду й контролю, який визначає необхідний рівень стандартизації і компетентності в національній кредитно-фінансовій системі» [1, с. 452].

Актуальним для організації діяльності Національного банку України є стабільне функціонування надійної банківської системи, оскільки він є головним суб'єктом у банківських правовідносинах.

Сучасний стан організації та здійснення банківської діяльності має свої недоліки. Існування цих недоліків обумовлює низки чинників. По-перше, існує деяке відставання функціонування правових механізмів. По-друге, є необхідність узгодження кількості та якості елементів вітчизняної правової системи з відповідними елементами правової системи Європейського Союзу, тобто приведення законодавства у відповідність до світових стандартів.

Відтак постає актуальне завдання, пов'язане з удосконаленням вітчизняного законодавства щодо визначення принципів, які встановлюються НБУ на ринку цінних паперів у сучасних умовах розвитку України.

О.А Костюченко зазначає: «Національний банк є емісійним центром України, підзвітний Верховній Раді України і має право законодавчої ініціативи. Він проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує між - банківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національному банку належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також на випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк створює державну скарбницю України та організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси. Крім того, правова природа Національного банку України має свої особливості. З одного боку, Національний банк є юридичною особою (ст. 6) і може укладати цивільно-правові угоди з комерційними банками і державою. А з іншого - він має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою держави (ст. 8). Таким чином, Національний банк України має подвійну правову природу» [2, с. 29-30]. Основними нормативно-правовими актами, які закріплюють правове становище Національного банку України, є Конституція України та Закон України «Про Національний банк України». Ст. 99 Конституції України закріплює основну функцію центрального банку держави - забезпечення стабільності грошової одиниці [3].

Окрім того, як зазначає В.Ф. Опришко, НБУ виконує такі функції: 1) відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає і проводить грошово-кредитну політику; 2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її облік; 3) виступає кредитором останньої інстанції для банків та організує систему рефінансування; 4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 5) організує створення й методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; 6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками й фінансово-кредитними установами; 7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності й засобів захисту банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд; 9) веде Реєстр банків, їх філій і представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; 10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз і прогнозування; 11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; 12) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій із валютними цінностями; 13) забезпечує накопичення і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій із ними й банківськими металами; 14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; 15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації й перевезення банкнот і монет та інших цінностей; 16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ; 17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; 18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом [4, с. 767].

Національний банк України має велике значення для організації банківської системи України, для фінансового ринку в державі взагалі. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України [5]. Національний банк України становить перший рівень банківської системи України. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності й перебуває в його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк може відкривати свої установи, філії і представництва в Україні, а також представництва за її межами; НБУ, його установи, філії і представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням [6].

Центральний банк виконує важливу роль на ринку цінних паперів. НБУ є і професійним учасником, який активно веде операції з цінними паперами, і державним органом регулювання ринку цінних паперів. Центральний банк можна назвати агентом уряду щодо розміщення державних позик. У цьому випадку на нього покладено функції інвестиційної компанії з обслуговування первинної емісії цінних паперів. Центральний банк створює вторинний ринок державних цінних паперів. Тоді його можна назвати фінансовим брокером, який працює за дорученням уряду й на благо країни. Також потрібно не зменшувати роль Національного банку України у стабілізації маси грошей в обігу та зниженні інфляції. У цьому випадку він продає цінні папери зі свого портфеля. Виконуючи стабілізацію маси грошей в обігу, центральний банк сприяє підвищенню рівня процентної ставки.

Національний банк України на фондовому ринку є його професійним учасником. Крім того, він є державним органом регулювання ринку цінних паперів.

Ще однією з характеристик правового становища НБУ є його економічна самостійність. Центральний банк функціонує як економічно самостійний орган. Він здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису. У визначених чинним законодавством випадках НБУ здійснює видатки за рахунок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою з відокремленим майном, яке є об'єктом права державної власності. Це майно перебуває в повному господарському віданні центрального банку.

Відповідно до правових положень, які закріплені в Законі України «Про Національний банк України», НБУ функціонує згідно з певними принципами. Перший із них - це принцип незалежності, тобто НБУ у своїй діяльності є незалежним, проте в межах наданих йому повноважень. Іншим органам законодавчої і виконавчої влади, їхнім посадовим особам забороняється втручання в діяльність НБУ (Ради НБУ, Правління НБУ, службовців) щодо реалізації його функцій, які закріплені на законодавчому рівні. Однак ця незалежність не є абсолютною, тому що НБУ підзвітній Верховній Раді України і Президенту України. Відповідно до п. 18 ст. 85 Конституції України призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України здійснюється Верховною Радою України; п. 19 ст. 85 Конституції України закріплює призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку України Верховною Радою України [7]. Крім того, цей принцип не означає неузгодженості діяльності НБУ та діяльності інших органів державної влади. Так, НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики; Національний банк України та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації; НБУ консультує уряд із питань грошово-кредитної політики; центральний банк України бере участь у підготовці та розробленні загальнодержавної програми економічного розвитку. Проте все це не повинне виходити за межі чинного законодавства України.

Другим принципом є принцип парламентського та президентського контролю за діяльністю центрального банку держави, за яким Рада Національного банку України подає для інформування Верховній Раді України Основні засади грошово-кредитної політики поточного року; Голова НБУ доповідає Верховній Раді України про діяльність Національного банку; центральний банк надає інформацію Президенту України та Парламенту щодо стану грошового ринку в Україні; фінансову перевірку центрального банку щодо руху коштів Державного бюджету здійснює рахункова палата Парламенту. Також вона здійснює перевірку виконання кошторису НБУ.

Третім є принцип розмежування державних фінансів і коштів Національного банку України. Центральний банк, відповідно чинного законодавства, не може надавати прямі кредити уряду (як у національній, так і в іноземній валюті), які направлені на фінансування видатків Державного бюджету України. Щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, то НБУ дозволяється їх здійснювати лише на вторинному ринку. Тим самим законодавець захищає НБУ від перевищення влади з боку уряду щодо здійснення додаткової емісії, яка спрямована на фінансування дефіциту державного бюджету.

Четвертим є принцип організації Національного банку на підставі державної власності. Статутний капітал Національного банку України є державною власністю. Доходи НБУ є джерелами формування статутного капіталу. В окремих випадках цими джерелами можуть виступати кошти Державного бюджету України. Майно НБУ перебуває в повному його господарському віданні, проте є об'єктом права державної власності.

П'ятим є принцип здійснення діяльності без мети одержання прибутку. Зокрема, центральний банк здійснює діяльність в інтересах всього суспільства.

Шостим є принцип економічної самостійності. Центральний банк здійснює видатки за рахунок власних доходів та в межах кошторису. Якщо відбудеться перевищення доходів над видатками, то ця різниця вноситься до державного бюджету. У разі перевищення видатків над доходами різниця покривається за рахунок державного бюджету наступного за звітним року.

Сьомим є принцип централізації системи НБУ. Цей принцип означає, що структура центрального банку організована так, щоб забезпечити єдину грошово-кредитну політику для всіх регіонів України.

Восьмим є принцип єдності системи Національного банку України. Це означає, що структурні підрозділи НБУ мають єдину мету й завдання, єдині правові норми.

Дев'ятим є принцип колегіальності управління НБУ. Рада і Правління Національного банку України є колегіальними органами, рішення приймаються, відповідно, також колегіально. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про Національний банк України» рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос [8].

Десятим є принцип вертикальної структури управління системою НБУ. Це означає, що призначення посадових осіб здійснюється по вертикалі. Відповідно, їх підпорядкованість також здійснюється по вертикалі. Структурні підрозділи нижчого рівня підпорядковуються органам Національного банку України вищого рівня. Місцевим органам влади й управління вони не підпорядковуються.

Таким чином, із метою вдосконалення чинного банківського законодавства потрібно внести зміни до Закону України «Про Національний банк України» щодо визначення повноважень НБУ з регулювання ринку цінних паперів на принципах незалежності, парламентського та президентського контролю за діяльністю центрального банку держави, розмежування державних фінансів і коштів Національного банку України, організації Національного банку на підставі державної власності, здійснення діяльності без мети одержання прибутку, економічної самостійності, централізації системи Національного банку України, єдності системи Національного банку України, колегіальності управління Національного банку України, вертикальної структури управління системою Національного банку України.

Розвиток ринку цінних паперів значно залежить від політики уряду. Удосконалення фондового ринку є неможливим без удосконалення законодавства України. Чинне законодавство повинне регулювати всі види операцій із цінними паперами.

Список використаних джерел

національний банк правовий

1. Орлик О.П. Фінансове право: навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

2. Костюченко О.А. Банківське право: навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 168 с.

3. Конституція України II Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №ЗО. - Ст. 141.

4. Правознавство: підручник І В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.

5. Закон України «Про Національний банк України» II Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29.-Ст. 238.

6. Закон України «Про Національний банк України» II Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29.-Ст. 238.

7. Конституція України II Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №ЗО. - Ст. 141.

8. Закон України «Про Національний банк України» II Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29.-Ст. 238.

Размещено на Allbest.ru