Особливості цивільно-правових відносин у сфері охорони та захисту майнових прав фізичних та юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет сучасних знань

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Кушерець Д.В.,

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

В статті проведено дослідження цивільно-правових відносин, що виникають у сфері охорони і захисту майнових прав їх суб'єктів, проаналізовано підстави виникнення правовідносин такого виду, сформовано їх класифікацію та надано пропозиції з удосконалення чинного цивільного законодавства.

Ключові, слова.: цивільні правовідносини, майнові права, майно, охорона, захист, право власності.

В статье проведено исследование гражданско-правовых отношений, возникающих в сфере охраны и защиты имущественных прав их субъектов, проанализированы основания возникновения правоотношений данного вида, сформирована их классификация и представлены предложения по усовершенствованию действующего гражданского законодательства.

Ключевые слова: гражданские правоотношения, имущественные права, имущество, охрана, защита, право собственности.

The paper studied the civil law relationships arising in the field of protection of property rights and their subjects, analyzed the base of a relationship of this type, formed their classification and provided suggestions for improving the current civil law.

Key words: civil legal property rights, property, protection, ownership.

Питання охорони майна і майнових прав фізичними і юридичними особами та державою відіграють ключову та превентивну роль в усуненні можливих порушень майнових прав. При цьому такі дії охоронного характеру носять як односторонній, так і двосторонній характер, мають кожного разу свої особливості. Так, охоронні дії зовнішнього характеру як фізичних, так і юридичних осіб щодо рухомого та нерухомого майна можуть полягати в усуненні доступу до майна, усуненні можливостей незаконного заволодіння майном, створенні перепон щодо незаконного посягання на майно і майнові права особи.

Як наукова, так і практична юриспруденція потребують вивчення особливостей цивільно-правових відносин у сфері охорони і захисту майнових прав фізичних і юридичних осіб з метою розробки ефективних і дієвих механізмів охорони і захисту шляхом вдосконалення чинного законодавства.

Постановка завдання. Метою статті є проведення аналізу підстав виникнення правовідносин з охорони і захисту майнових прав фізичних і юридичних осіб, формування їх класифікації та надання пропозицій з вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Дослідженням природи і структури цивільних правовідносин взагалі приділялась увага у працях Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонов, Е.Е. Богданової, А.В. Малько, І.В. Жилінкової, Ю.М. Дзери. Але така проблема потребує подальшого розроблення з огляду на невелику кількість теоретичних доробків у цьому напрямку.

Результати дослідження. Майже усі охоронні заходи щодо майна і майнових прав пов'язуються із конституційним положенням: "Власність зобов'язує" (ч. З ст. 13 Конституції України), а тому вони носять загально-правовий та загальнообов'язковий характер. Ця конституційна формула з точки зору охоронно-правових правовідносин не має місця в цивільному праві, оскільки на думку В.П. Грибанова міри охоронного характеру застосовуються безпосередньо до правопорушника самою уповноваженою особою у позасудовому порядку [1, с. 50].

Однак це не зовсім так, оскільки сьогодні будь-яка кількість питань охоронного характеру щодо прав, охорона яких здійснюється на законодавчому рівні, стає предметом судового розгляду. Так, порушення права державної власності на надра (ст. 47 КУпАП), воду (ст. 48 КУпАП), ліси (ст. 49 КУпАП), приватну власність (ст. 51 КУпАП), електричні мережі (ст. 99 КУпАП) тощо трансформується із охоронних в захисні функції під час їх порушення, з цих підстав стають предметом судового розгляду.

В.В. Галунько, поділяючи право власності на: 1) право власності українського народу; 2) право приватної власності; 3) право державної власності; 4) право комунальної власності, зазначає, що кожен із зазначених форм власності має свої особливості не лише у питаннях їх управління, але і охорони [2, с. 95].

О. Юриста зазначає наявність в цивільному праві "охоронних правовідносин" [3, с. 31], а Е. Мотовиловкер динаміку правоохоронних правовідносин формує в окреме "охоронне право" [4].

Сьогодні єдиною усталеною концепцією вважається та, відповідно до якої охоронними галузями права є виключно кримінальне та адміністративне право, оскільки правовідносини, які виникають в межах даних галузей права, є виключно "правоохоронним" [5, с. 365]. Безумовно, важко не погодитися з тим, що і адміністративне і кримінальне право виконують правоохоронну функцію, оскільки зміст таких правовідносин, в першу чергу, витікає із завдань правоохоронних органів, які у певному порядку є однією зі сторін таких правовідносин. Цю ж думку висловив М.Г. Александров, зазначивши, що порушення норми права тягне за собою виникнення між державою і порушником особливого правоохоронного правового відношення, відповідно до якого до порушника застосовується певна санкція у випадку підтвердження неправомірності його дій [6, с. 91-92]. Однак з таким абсолютним твердженням погодитися не можна, оскільки така точка зору була б абсолютно прийнятною за радянських часів, коли функції щодо охорони і захисту соціалістичної власності належали виключно державі. Цивільні правовідносини за участю фізичних осіб були зведені до простих питань спадкування та побутових питань відчуження, дарування тощо.

Сьогодні ми маємо зовсім іншу картину у питаннях охорони майнових прав в цивільно-правовому порядку, інша справа, що цьому питанню надавалося значення. Так, якщо порівнювати, з одного боку, об'єкт охорони в адміністративному, кримінальному праві, а з іншого - об'єкт охорони в цивільному праві, то між цими об'єктами не буде ніякої різниці, оскільки в усіх трьох галузях права метою є, в першу чергу, охорона майнових прав, а потім вже їх захист і відновлення. Так, в усіх трьох галузях права змістом охоронних правовідносин хоча і є різноманітно спрямований інтерес сторін, за яким одна сторона посягає, а інша - захищає майнові права, але охоронний зміст завжди переважає за своєю природою незалежний інтерес.

Таким чином, теоретичне розділення цивільних правовідносин у питаннях охорони і захисту майна і майнових прав вже сьогодні ускладнює розуміння теоретичних понять, і практичного розуміння того, відколи мають місце підстави для охорони майнових прав, а відколи має місце захист майнових прав та коли ці етапи завершуються? Яке місце займають питання охорони майнових прав в самому цивільному праві та як це пов'язується із питаннями захисту майнових прав?

Виходячи з цього, матеріальним об'єктом охорони майна і майнових прав як фізичних, так і юридичних осіб можуть бути:

а) майно, яке перебуває у особи на праві приватної власності, оренди, збереження, перевезення, позички, прокату, лізингу, застави, ренти тощо;

б) майнові права, які містяться і закріпляються у договорах та інших правочинах; майнові права, які виникають на підставі цивільного законодавства, прийнятого органами влади, органів місцевого самоврядування, прав, які виникають на підставі судових рішень.

Як фізичні, так і юридичні особи здійснюють охорону майна і майнових прав "вільно, на власний розсуд" (ч. 1 ст. 12 ЦК України) [7, с. 8].

Підставами до охорони майна і майнових прав можуть слугувати: а) повідомлення про незаконні посягання на майно та майнові права сторонніми особами. З цих підстав як фізичні, так і юридичні особи в односторонньому порядку усувають усі наявні доступи до майна, яке охороняється за рахунок як індивідуальних, колективних, так і технічних засобів, які являють собою різноманітні форми охорони, які сьогодні застосовуються. В той же час на основі цивільно-договірних відносин охорона майна таких осіб може бути доручена Державній службі охорони, яка є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, органам невідомчої охорони чи приватних охоронних агентств. Тому сьогодні питання охорони майна та майнових прав має розширений характер;

б) з метою попередження незаконних посягань на майнові права власники такого майна створюють різнорідні перепони технічного характеру: укріплення вікон, дверей, сейфів, кімнат, сховищ за рахунок не лише механічних, але й електронних систем. При цьому такі охоронні системи передбачаються не лише локальними актами (наказами Міністерств, відомств, приватних структур), але і законодавством, зокрема Законом України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012 р. № 4616-VI [8];

в) охорона з попереджувальними заходами - сигналізація, відео спостереження тощо, що передбачаються програмами міст, підприємств, застосовуються відповідно до інструкцій приватними особами, що посилює охоронний захист прав власності;

г) охорона майнових прав, які виникають із договорів чи інших правочинів на основі змісту договорів з передбаченням майнової відповідальності локального характеру чи вимог поточного законодавства.

На відміну від санкцій адміністративного, кримінального законодавства, які носять обов'язковий превентивний характер з одного боку, відновлювальний характер - з іншого, санкції цивільно-правового характеру, не дивлячись на наявність права на їх застосування, наприклад, за виконання чи порушення інших договірних відносин, носять диспозитивний характер. Виходячи з таких підходів, захист майнових прав в цивільному порядку можливий лише за наявності вольової до цього ознаки. В іншому випадку порушення охоронно-правових правовідносин не отримає свого захисту, а тому порушене майнове право так і залишається незахищеним.

Отже, охорона майна і майнових прав, як фізичних, так і юридичних осіб, з точки зору цивільного права - це односторонні дії, в ході яких на особу на підставі закону, договору чи інших правочинів покладається обов'язок щодо охорони і збереження як свого, так і чужого майна, яке на законних підставах знаходиться в особи, а також охоронних дій самих власників та користувачів з метою збереження в цілісності і недоторканості свого майна та своїх майнових прав.

З урахуванням вказаних обставин, є всі підстави доповнити Цивільний кодекс України новою главою: "Охорона майнових та немайнових прав та інтересів особи", яку доцільно розмістити між сьогодні діючою другою і третьою главами. Таким чином, це була б третя глава, а третя, відповідно, була б четвертою і так далі. При цьому така глава повинна охоплювати як питання майнових, так і немайнових прав, оскільки створювати окремі глави є недоцільно.

Глава 3 Охорона майнових та немайнових прав та інтересів особи

Стаття 1. Право на охорону цивільних прав та інтересів

1. Майно і майнові права як фізичних, так і юридичних осіб знаходяться під охороною закону, власника і держави.

2. Кожна фізична і юридична особа має право на охорону як свого майна, так і своїх майнових прав та інтересів у спосіб, не заборонений законом.

3. Кожна особа має право на охорону своїх немайнових прав та інтересів у спосіб, передбачений законом, договором чи правочином.

Стаття 2. Охорона цивільних прав та інтересів.

1. Кожна особа має право на охорону як свого майнового, так і немайнового права та інтересу, а також майнових та немайнових прав, інтересів інших осіб відносно того майна, яке передано і знаходиться у особи на законних підставах.

Стаття 3. Способи охорони цивільних прав та інтересів

1. Способами охорони цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) односторонні дії як фізичних, так і юридичних осіб та держави, направлені на усунення, доступ до їх майна у спосіб, не заборонений законом;

2) створення перепон механічного та технічного характеру з метою забезпечення цілісності майна, як свого, так і майна, яке передано особі на зберігання чи оперативне управління на підставі договору чи іншого правочину.

Стаття 4. Види і форми охорони цивільних прав та інтересів

1. Охорона майна і майнових та немайнових прав як фізичних, так і юридичних осіб та держави здійснюється:

1) індивідуально;

2) колективно;

3) правоохоронними органами держави.

2. За своєю формою охорона майна здійснюється:

1) секретно;

2) відкрито.

2. Створення перепон механічного та технічного характеру з метою забезпечення цілісності як свого майна, так і майна, яке передано особі на зберігання чи оперативне управління на підставі договору чи іншого правочину.

Стаття 5. Межі здійснення права на охорону як майнових, так і немайнових прав

1. Кожна особа здійснює охорону свого майна та своїх майнових прав у межах, адекватних можливому посяганню на свої майнові права.

2. Здійснення охоронних заходів щодо охорони майна та майнових прав особи у спосіб, який може спричинити смерть чи тяжкі тілесні ушкодження особи, не допускається.

3. Сторони на основі договору можуть розширити межі охорони своїх майнових прав за рахунок дій, які прямо не передбачені законом. Але таке розширення не повинно виходити за рамки розумності, доцільності та логічності договору.

Стаття 6. Виконання охоронних зобов'язань.

1. Особа, яка взяла на себе виконання охоронних зобов'язань, зобов'язана належним чином виконувати свої обов'язки, передбачені законом чи договором.

2. Власник майна зобов'язаний охороняти і зберігати як своє майно, так і свої майнові права від незаконних на них посягань.

3. Особа, яка взяла на себе виконання охоронних зобов'язань, не несе цивільної відповідальності за спричинені збитки, якщо доведе, що спричинена шкода виникла внаслідок непереборної сили, форс-мажорних обставин або власних нехтувань попередженнями про недоліки в охоронній системі об'єкта.

Стаття 7. Відповідальність за неналежне виконання охорони майнових прав

1. Особа, яка відповідно до договору зобов'язалась належним чином здійснювати охоронні умови договору, але не виконала своїх зобов'язань, несе матеріальну і моральну відповідальність за пряму спричинену шкоду.

Інститут охорони майнових прав трансформується в захист майнових прав. Захист майнових прав - визначена законодавцем міра превентивного характеру, яка витікає із інституту охорони майнових прав, Грунтуючись на нормах як матеріального, так і процесуального права.

Так, відповідно до ч. 1 п. 5 ст. З ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, "судовий захист цивільного права та інтересу". Розвиток такої позиції цивільного законодавства отримує подальший розвиток в ст. З Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої "кожна особа має право... звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів". Ця ж теза має своє закріплення і в ч. 1 ст. 15 ЦК України, відповідно до якої "кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання".

Також законодавець зазначає, що "суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України" (ст. 4 ЦПК України). цивільний майновий правовідносини законодавство

Таким чином, інститут захисту майнових прав синтезує в собі як матеріальне, так і процесуальне право, діючи у нерозривному зв'язку, оскільки цивільні правовідносини стають предметом розгляду в суді, стають змістом процесуальних правовідносин.

Висновки

Отже, ми можемо стверджувати, що в Україні на сьогодні сформовано систему цивільно-правових та цивільно-процесуальних правовідносин у сфері охорони і захисту майнових прав як фізичних, так і юридичних осіб, яку можна представити у вигляді певної системи:

а) система охоронно-правових відносин;

б) система цивільно-регулятивних правовідносин;

в) система цивільно-процесуальних правовідносин;

г) система виконавчо-процесуальних правовідносин.

Така система правовідносин є характерною для усіх форм охорони і захисту майнових прав та інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Кожен вид правовідносин перетікає із одного виду в інший за рахунок диспозитивної волі зацікавленої особи. Підставою до цього в кожному випадку слугує інтерес. Саме інтерес "підштовхує" особу до цілеспрямованих дій, які і формують кожен вид таких правовідносин.

Список використаних джерел

1. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав, Изд. 2-е, стереотип. - М. : "Статут", 2001. -411 с.

2. Галунько В.В. Охорона права власності: адміністративно-правові аспекти: монографія, Херсон, 2008. - 346 с.

3. Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин І О. Юриста II Право України. - 2001. - № 2. -С. 31-34.

4. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права, Воронеж, 1990. - 136 с.

5. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Цивільні правовідносини: монографія І Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова - Одеса, "Фенікс", 2011. - 456 с.

6. Александров М.Г. Законность и правоотношения в советском обществе I М.Г. Александров - М. : Юриздат, 1955. - 176 с.

7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IVII Бюлетень законодавства і юридичної практики України - К. : Юрінкомінтер, 2012. - № 8. - 590 с.

8. Про охоронну діяльність: Закон України від 22.03.2012 р. № 4616-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4616-17.

Размещено на Allbest.ru