Договір на виготовлення протезних виробів: проблеми законодавчого врегулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

ДОГОВІР НА ВИГОТОВЛЕННЯ ПРОТЕЗНИХ ВИРОБІВ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Тараненко А.О.,

аспірант кафедри цивільного права

Анотація

Стаття присвячена дослідженню позитивного регулювання договору на виготовлення протезних виробів, виявленню недоліків та прогалин у його позитивістській конструкції та формулюванню пропозицій з вдосконалення цивільного законодавства у цій частині.

Ключові слова: протезні вироби, протезно-ортопедичні вироби, типовий договір, примірний договір, право на протезування, протезування, технічні засоби реабілітації.

Статья посвящена исследованию позитивного регулирования договора на изготовление протезных изделий, выявлению недостатков и пробелов в его позитивистской конструкции и формулированию предложений по усовершенствованию гражданского законодательства в этой части.

Ключевые слова: протезные изделия, протезно-ортопедические изделия, типовой договор, примерный договор, право на протезирование, протезирование, технические средства реабилитации.

The article deals with the research for a positive regulation of prosthetic ware production contract, the detection of defects and blanks in its positivism construction and formulation of suggestions for the perfection of civil legislation in this part.

Key words: prosthetic ware, prosthetic and orthopedic ware, standard contract, model contract, right to prosthetics, prosthetics, rehabilitation equipment.

Проблеми медичного обслуговування населення останнім часом привертають увагу науковців (данина усвідомлення їх боргу в обґрунтуванні дієвості ст. З Конституції України) та пересічних громадян (охорона права на життя та здоров'я її дієвість та доступність). З кожним роком зростає кількість наукових праць, зокрема дисертаційних досліджень (як кандидатських, так і докторських), монографій, наукових статей. Крім цього, досить жваво ці питання обговорюються й на численних форумах у соціальних мережах, у телевізійних програмах, у друкованих засобах масової інформації. Це зрозуміло, адже сфера прав людини у галузі медичного обслуговування стосується кожного. Мабуть, не має жодної людини, яка б не переймалася проблемами свого здоров'я або здоров'я своїх рідних та близьких людей.

Якщо більшість проблем медичного обслуговування населення є вже достатньо висвітленими, то проблеми, пов'язані з протезуванням людини, на жаль, є як недостатньо висвітлені науковцями, так і недосконалими з точки зору позитивного врегулювання. Такий стан речей не можна визнати задовільним, оскільки стосуються ці проблеми не лише осіб з обмеженими фізичними можливостями, фізичними чи косметичними вадами, але й більш широкого загалу, враховуючи поширення таких операцій, як зубопротезування (імплантація зубів), імплантування молочних залоз, чоловічих репродуктивних органів та інших.

На жаль, у вітчизняних цивілістичних джерелах відсутні спеціальні наукові праці, присвячені дослідженню договірного оформлення відносин з протезування і, зокрема, договорів на виготовлення протезних виробів. Науковий інтерес частіше викликають загальні теми з медичного обслуговування населення та відповідних прав пацієнтів і медичних працівників. Так, питанням цивільно-правового регулювання відносин з надання медичної допомоги присвячене дисертаційне дослідження О.В. Крилової, питанням цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди здоров'ю під час надання платних медичних послуг присвячене дисертаційне дослідження С.В. Антонова, питанням здійснення права на медичну допомогу присвячена дисертація О.О. Правова, питанням надання оплатних медичних послуг присвячене дисертаційне дослідження О.І. Смотрова. Окремі аспекти прав людини у медичній галузі досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені-цивілісти, як О.Ю. Кашинцева, Р.Б. Шишка, А.Р. Шаяхметова, Д.Ф. Кириченко, О.Є. Жамкова, О.В. Муравьова, Н.В. Зайцева, Г.О. Сироткіна, М.Н. Малеіна, К.Б. Ярошенко та деякі інші. Досить багато тем з питань медичного обслуговування та реалізації права на охорону здоров'я затвердженні як теми дисертаційних досліджень Академією правових наук України, що свідчить про підвищену увагу науковців до цієї проблематики. Натомість майже всі наявні наукові роботи висвітлюють загальні проблеми цивільно-правового регулювання медичного обслуговування населення, питання реалізації права на охорону здоров'я, права на медичну допомогу, та не торкаються значної групи цивільно-правових відносин - договірних відносин, пов'язаних з протезуванням людини. цивільний законодавство протезний договір

Постановка завдання. Метою цієї публікації є встановлення на основі аналізу нормативно-правових актів з питань протезування людини та наявних наукових розробок з цивільного, медичного права та права соціального забезпечення недоліків нормативно-правового регулювання договірних відносин з виготовлення протезних виробів, визначення місця цього договору у системі цивільно-правових договорів.

Результати дослідження. Нормативно-правову базу з питань протезування людини умовно можна розділити на два значних блоки. З одного боку, питанням безвідплатного чи пільгового забезпечення протезними виробами найменш захищених верств населення (інвалідів, ветеранів, пенсіонерів та деяких інших) з покриттям відповідних витрат за рахунок держави присвячена ціла низка нормативно-правових актів. Ці відносини входять до сфери регулювання права соціального забезпечення. З іншого боку, крім зазначених відносин, все частіше виникають відносини з протезування й в інших фізичних осіб, які бажають звернутись до підприємств, які займаються виробництвом відповідних виробів, з питанням щодо виготовлення необхідних їм протезів. Вказані відносини входять до сфери дії права цивільного, а тому мають охоплюватись нормами договірного права, адже йдеться про договірні відносини.

Однією з проблем, яка значно ускладнює забезпечення належного захисту прав сторін за такими договорами, є відсутність будь-яких типових або примірних (зразкових) договорів, на підставі яких могли б укладатись договори на виготовлення протезних виробів. Натомість так було не завжди. На початку свого нормативного регулювання договір на виготовлення протезних виробів, а якщо більш конкретно - лише протезно-ортопедичних виробів, укладався на підставі типових договорів, які затверджувались відповідними інструкціями.

Першим зразком такого типового договору був Типовий договір на виготовлення протезно-ортопедичних виробів протезно-ортопедичними підприємствами концерну "Укрпротез" Міністерства соціального захисту населення, затверджений Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 15.03.1994 р. № 25 [1]. Ця Інструкція були частиною законодавства про соціальний захист, адже в її преамбулі зазначалось саме це, проте сам факт затвердження такого типового договору став, безсумнівно, позитивним явищем.

Наступна Інструкція, яка замінила вказану, також затверджувала відповідний типовий договір. На відміну від Інструкції від 15.03.1994 р. № 25, Типовий договір, затверджений Інструкцією від 26.05.1998 р. № 88, передбачав вже не лише виготовлення протезно-ортопедичних виробів, а й їх поставку, і був розрахований й на випадки виготовлення та поставки інших засобів реабілітації інвалідів [2].

Аналіз типових договорів, які вміщувались у вказаних Інструкціях, показує таку істотну відмінність, як побудова цих договорів. Так, типовий договір, затверджений Інструкцією № 25 від 15.03.1994 р., був побудований за неінформативною моделлю, тобто його положення були відтворені із крізною нумерацією його структурних елементів (1.., 2..., 3... тощо) без текстового позначення назви його смислових частин. Тоді як типовий договір, затверджений Інструкцією № 88 від 26.05.1998 р., вже був побудований за інформативною моделлю, яка передбачає, що договір відтворюється з позначенням у його тексті окремих структурних елементів (з їх найменуванням), що вказують на його логічну побудову. Згідно з цим, у тексті вказуються окремі пункти договору, що мають власну назву ("1. Предмет договору"; "2. Якість і комплектність продукції" тощо) й підпункти до пунктів (у пункті "1. Предмет договору" підпункти 1.1..., 1.2... тощо). Застосування другої моделі є позитивною трансформацією врегулювання договорів про виготовлення протезних виробів, адже, як вірно зазначає Є.О. Мічурін, з підходом якого ми цілком погоджуємось, "це (застосування інформативної моделі договору) дозволяє сторонам більш чітко розуміти сутність правочину, що вони укладають, легко орієнтуватись у тексті договору, швидко знаходити його окремі логічні частини" [3, с. 80].

Наступна Інструкція про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами, затверджена Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 09.03.2000 р. № 53, на відміну від попередніх, затверджувала вже два Типових договори: "Про виготовлення та поставку протезно-ортопедичних виробів" та "Про виготовлення й поставку засобів реабілітації інвалідів" [4], розмежовуючи таким чином поняття "протезно-ортопедичні вироби" та "засоби реабілітації інвалідів". Типові договори у вказаній Інструкції були побудовані за інформативною моделлю. Так як і в попередніх типових договорах, положення про відповідальність та розв'язання спорів в обох типових договорах, затверджених Інструкцією від 09.03.2000 р. № 53, обмежувались загальним набором фраз, які мали "відсильний" характер до чинного законодавства, не уточнюючи навіть до якого саме.

Далі світ побачила ще одна Інструкція, яка у врегулюванні питань виготовлення та поставки протезних виробів досить суттєво відрізнялась від трьох попередніх, оскільки порівняно з усіма попередніми затверджувала вже не типові, а примірні договори. Це Інструкція, затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.12.2003 р. № 331 [5] Так, вказаною Інструкцією було затверджено два примірні договори: "Примірний договір про виготовлення та поставку технічних засобів реабілітації інвалідів (протезно-ортопедичних виробів, включаючи ортопедичне взуття та взуття на протези)" та "Примірний договір про виготовлення та поставку технічних засобів реабілітації інвалідів (інвалідних колясок, палиць, милиць, ходунків, засобів побутової реабілітації тощо)".

Для відповіді на питання, чи стала така новація прогресивним явищем, що істотно покращила нормативне регулювання відносин з виготовлення протезних виробів, чи ні, слід проаналізувати відмінність між типовими та зразковими (примірними) договорами.

Про типові та примірні договори згадується в ГК України. Можливість посилатись на положення ГК України дає нам той факт, що сторона договору, яка виготовляє протезні вироби, є суб'єктом господарювання, тобто на неї положення цього кодифікованого акта, безсумнівно, поширюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори [6]. Ч. 4 цієї ж статті встановлює, що під час укладення договорів сторони можуть визначати його зміст на основі, зокрема, примірного договору, який визначається як рекомендований органом управління суб'єктам господарювання для використання під час укладення ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст та зміст типового договору, який визначається як затверджений Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови [6].

Як бачимо, типові договори майже не залишають можливості відступити від викладених у них умов, тобто дещо обмежують договірну свободу в закріплені прав та обов'язків сторін таких договорів.

Натомість типові договори, затверджені в проаналізованих нами Інструкціях, у ніякому разі не обмежували відповідальність сторін, оскільки жоден з трьох типових договорів, проаналізованих нами, такої відповідальності не встановлював, а лише "відсилав" до норм законодавства, якими така відповідальність встановлювалась, не конкретизуючи до яких саме. Примірні договори надають більше договірної свободи сторонам, адже вони можуть передбачити у такому договорі більше прав та обов'язків, натомість, враховуючи той факт, що вказані договори, як правило, є договорами про приєднання, вони залишають й більше можливості для зловживань з боку виготівників протезних засобів.

У ЦК України [7] згадується лише про типові умови договору (ст. 630 ЦК України), а точніше, закріплюється, що у разі необхідності тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови (ч. 2 ст. 637 ЦК України).

Таким чином, з точки зору захисту прав замовників протезних виробів кращою формою нормативного врегулювання договірних відносин з виготовлення цих виробів є типові договори. Натомість наразі вже не маємо ані типового, ані навіть примірного договору, адже Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 09.01.2007 р. № 1 був визнаний як такий, що втратив чинність, Наказ Мінпраці України від 08.12.2003 р. № 331 і, відповідно, затверджена ним Інструкція [8]. Втрата чинності відбулась у зв'язку із запровадженням "Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів" [9]. Жодного типового або примірного договору із зазначень питань більше не приймалось.

Відсутність нині будь-якого - типового чи примірного - договору на виготовлення протезних (зокрема протезно-ортопедичних) виробів не можна визнати позитивним явищем, адже за допомогою цих різновидів договорів держава намагалась хоч якось впорядкувати договірні відносини з виготовлення протезних виробів, хоча коло суб'єктів, які вказувались у всіх цих договорах, було дуже звужено як з боку замовників протезних виробів, так і з боку їх виготівників. У ситуації, яку сьогодні маємо, вважаємо можливим впорядкування вказаних відносин за допомогою норм цивільного, зокрема договірного, права. Склався сірий та навіть чорний ринок протезування, що не забезпечує ні інтереси споживачів цих послуг, ні інтереси держави.

Аналіз предмету цього договору та його суб'єктного складу дозволяє віднести його до групи договорів про виконання робіт, тобто підрядних договорів. На користь цього твердження можна навести такі аргументи. Предметом вказаного договору є виготовлення протезних виробів, тобто виконання певних робіт, результатом яких є матеріалізований результат - протезні вироби. Загалом термін "виготовлення" досить часто використовується законодавцем для позначення будь-якої стадії процесу виробництва, починаючи з проектування, включаючи (за потребою) переробку, та закінчуючи приведенням цього процесу до кінцевого стану (отримання результату - матеріалізованого предмету, який з'явився в результаті цього процесу).

В залежності від того, що саме виробляється (виготовляється), можна перелічити цілу низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, у яких надається визначення поняття "виготовлення" з урахуванням специфіки кінцевого результату. Ці акти не мають відношення до процесів протезування, натомість їх аналіз дозволить найбільш повно зрозуміти позицію законодавця щодо того, який зміст він вкладає в поняття "виготовлення". Прикладами таких актів є наступні: Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров'я від 28.10.2011 р.; Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 01.03.1991 р.; Закон України від 05.06.1997 р. № 318/97-ВР "Про видавничу справу"; Закон України від 15.02.1995 р. № 60/95-ВР "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів"; Наказ Державного комітету статистики України від 23.12.2011 р. № 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності"; Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.10.2012 р. № 812 "Про затвердження Правил виробництва (виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках".

У більшості з вказаних актів звертає увагу ототожнення понять "виготовлення" та "виробництво", зокрема, в Угоді про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р. поняття "виготовлення (виробництво)" визначається, як сукупність організованих у системі виробничих процесів створення з предметів праці за допомогою засобів праці (виконання будь-яких видів виробничих або технологічних операцій, у тому числі складання або які-небудь особливі операції, метою яких є отримання продукту). Аналіз інших нормативно-правових актів, в яких вміщується визначення "виробництво", дозволяє дійти висновку, що в зміст цього поняття законодавець включає діяльність, пов'язану з випуском певної продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, у тому числі проектування, конструювання, виготовлення, підготовку виробу, змішування та пов'язані з цим процедури, обробку, наповнення, складання (установка), перевірка, випробування, забезпечення якості, пакування, переробку, відновлення та інші зміни стану об'єкта, а також реалізацію продукції власного виробництва. Такий висновок випливає з аналізу відповідних норм

Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР "Про безпеку та якість харчових продуктів", Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1807 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення"; Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 р. № 108 "Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обгрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців".

Безпосередньо з поняттям "виробництво" пов'язане поняття "виробничий процес", визначення якого закріплює Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 р. № 108. Таким процесом є систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою. З метою найбільш повного визначення поняття "виробництво" доцільним є й аналіз поняття "виробнича функція", під якою законодавець розуміє коло обов'язків, які виконує фахівець відповідно до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою. Не менш важливим для повного з'ясування змісту поняття "виробництво" є поняття "виробничий сектор", який законодавець визначає як певну галузь промисловості чи технології, де використовують спеціальні технічні прийоми, які залежно від продукції потребують спеціальних знань, вмінь, устаткування та підготовки. Таким чином, з урахуванням викладеного можна констатувати можливість віднесення договорів про виготовлення протезних виробів до договорів про виконання робіт (підрядних договорів). А тому коли йдеться про виготовлення (виробництво) протезних виробів, регулювання цих відносин має здійснюватись нормами цивільного права, зокрема §1 Глави 61 ЦК України.

Висновки

Проаналізувавши нормативно-правові джерела з питань договірного оформлення відносин з виготовлення протезних виробів, ми дійшли таких висновків. Істотним недоліком нормативно-правового регулювання вказаних відносин є розпорошення норм права, пов'язаних з питаннями виготовлення протезних виробів, у нормативно-правових актах, які належать до різних сфер суспільних відносин, тобто є предметом регулювання щонайменше двох галузей права: права соціального забезпечення та цивільного права.

Враховуючи договірний (зокрема підрядний) характер цих відносин, необхідним є під час укладення договору про виготовлення протезних виробів дотримування загальних положень про підрядні договори, які вміщуються в ЦК України. Розуміючи специфіку відносин у сфері медичного обслуговування та їх різноманітність, вважаємо, що більш детальне тлумачення положень цивільного права щодо предмету, сторін, форми, прав та обов'язків сторін має бути згруповане в чинних нині Основах законодавства про охорону здоров'я або, можливо, у перспективному медичному кодексі України.

Крім загальних положень про договори на виготовлення протезних виробів, які мають вміщуватись у зазначених кодифікованих актах, необхідним є прийняття підзаконного нормативно-правового акта, яким би затверджувався саме типовий договір про виготовлення протезних виробів, що дозволить полегшити оформлення відповідних договірних відносин. Зважаючи на характер відносин у сфері протезування, а також на те, що такі договори безпосередньо пов'язані із здоров'ям та життям людини, затверджуватись подібна Інструкція має центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я (нині - МОЗ України). Відповідний типовий договір має бути побудований за допомогою інформативної моделі та обов'язково містити положення про відповідальність сторін. Це можуть бути і "відсилкові" норми, натомість "відсилати" вони мають до конкретних нормативно-правових актів. Реалізація всього сказаного дозволить досягти оптимального захисту прав сторін у відповідних договірних відносинах.

У будь-якому випадку не можна ігнорувати цей сегмент медичних послуг у широкому сенсі, а також те, що наявність позитивного регулювання суспільних відносин забезпечує їх прозорість і однотипність застосування законодавства та охорону прав людини на протезування.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: Наказ від 15.03.1994 р. № 25 І Міністерство соціального захисту населення України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0299-94.

2. Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: Наказ від 26.05.1998 р. № 88 І Міністерство праці та соціальної політики України II Офіційний вісник України. - 1998. - № 25. - С. 132. - Ст. 930. - Код акту 5535/1998.

3. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів: Науково-практичний посібник. Серія "Практика і закон". - Харків: Юрсвіт, 2006. - 536 с.

4. Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами: Наказ від 09.03.2000 р. № 53 І Міністерство праці і соціальної політики України II Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - С. 162. - Ст. 847. - Код акту 15906/2000.

5. Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України технічними засобами реабілітації : Наказ від 08.12.2003 р. № 331 І Міністерство праці і соціальної політики України II Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Т. 2. - С. 972. - Ст. 2903. - Код акту 27349/2003.

6. Господарський кодекс України: Кодекс, Закон від 16.01.2003 р. № 436-IV (із змінами) І Верховна Рада України II Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.

7. Цивільний кодекс України: Кодекс, Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами) І Верховна Рада України II Вісник Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

8. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Мінпраці України від 08.12.2003 р. № 331 : Наказ від 09.01.2007 р. № 1 І Міністерство праці та соціальної політики II Офіційний вісник України від 29.01.2007. -2007. -№ 4.-С. 83. - Ст. 156. - Код акту 38490/2007.

9. Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів: Постанова від 29.11.2006 р. № 1652 І Кабінет Міністрів України II Офіційний вісник України від 11.12.2006. - 2006. - № 48. - С. 50. - Ст. 3195. - Код акту 38000/2006.

Размещено на Allbest.ru