Кримінологічний аналіз злочинів проти життя та здоров’я особи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінологічний аналіз злочинів проти життя та здоров'я особи

Мельник Р.І.,

кандидат юридичних наук, доцент провідний науковий співробітник (Науково-дослідний інститут Національної академії прокуратури України)

Тупельняк І.І.,

старший науковий співробітник (Науково-дослідний інститут Національної академії прокуратури України)

У статті проаналізовано рівень, структуру, динаміку та латентність злочинів проти життя і здоров'я особи. Зроблено висновки про стан злочинності у вказаній сфері за п'ятирічний період.

Ключові слова: кримінологічний аналіз, рівень, структура, динаміка, латентність, злочини проти життя та здоров 'я.

В статье проанализированы уровень, структура, динамика и латентность преступлений против жизни и здоровья лица. Сделаны выводы о состоянии преступности в указанной сфере за пятилетний период.

Ключевые слова: криминологический анализ, уровень, структура, динамика, латентность, преступления против жизни и здоровья.

The article contains the criminological analysis of the level, structure, dynamics and latency of crimes against life and health of personality. Also in this article contains the conclusions on the State of crime in that area for a period of five years.

Key words: criminological analysis, level, dynamics, structure, latency, crimes against life and health of personality.

Вступ. Згідно зі ст. З Конституції України найважливіша мета розбудови правової та демократичної держави полягає в забезпеченні гарантій прав і свобод людини, в захисті її життя і здоров'я. Таким чином, життя та здоров'я людини як найвищі біосоціальні цінності визначають найглибший сенс права, що полягає в охороні життя й підвищенні його якості [1, с. 205-209].

Водночас із року в рік відмічається загрозливе поширення злочинів насильницької спрямованості проти життя та здоров'я особи у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик, гранично високий рівень суспільної небезпеки, серйозні несприятливі тенденції в розвитку даних злочинів. Це особливо виявляється в останні роки, коли значно зросла частка таких злочинів, учинених із корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, й виникли нові різновиди злочинів (убивства на замовлення, що чиняться професійними вбивцями) [2, с. 7].

Усе це зумовлює нагальну потребу в поглибленому дослідженні насильницьких проявів, їх кримінологічному аналізі, оцінці комплексу чинників, що їх викликають, розробці шляхів боротьби з ними.

Відтак для ефективної боротьби з насильницькою злочинністю потрібні точні й повні знання про її стан, рівень, структуру, динаміку, географію, а також осіб злочинців. Усе це становить зміст кримінологічної характеристики як злочинності в цілому, так і окремих її видів [3, с. 146].

Проблеми протидії й запобігання насильницьким злочинам досліджувалися у працях відомих вітчизняних та зарубіжних учених у галузі кримінології та кримінального права С.Б. Алімова, Ю.М. Антоняна, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, Б.М. Головкіна, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, І.І. Карпеця, О.Г. Кальмана, О.М. Костенка, М.В. Косюти, В.М. Кудрявцева, В.М. Куца, О.М. Литвака, В.В. Лунєєва, В.О. Навроцького, М.І. Панова, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, В.І. Шакуна, О.Н. Ярмиша та інших.

Постановка завдання. Мета статті полягає у здійсненні кримінологічного аналізу кількісних та якісних показників злочинів проти життя і здоров'я особи з 2009 по 2013 роки.

Результати дослідження. В Україні злочини, які посягають на життя і здоров'я особи, визнаються одними з найнебезпечніших, відповідальність за них передбачено в розділі II Особливої частини Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ «Злочини проти життя та здоров'я особи». За визначенням науковців, цим розділом охоплено три види злочинних посягань:

1) злочини проти життя особи поділяються на вбивства (ст. 115, 116, 117, 118, 119 КК України) та доведення до самогубства (ст. 120);

2) злочини проти здоров 'я особи поділяються на тілесні ушкодження (ст. 121, 122, 123, 124, 125, 128 КК України); завдання фізичних або моральних страждань (ст. 126, 127, 129 КК України); зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною, а також венеричною хворобою (ст. 130, 133 КК України);

3) злочини, що ставлять у небезпеку життя і здоров 'я особи поділяють на злочини, що вчиняються медичними або фармацевтичними працівниками (ст. 131, 132, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145 КК України); інші злочини (ст. 134, 135, 136, 137 КК України) [4, с. 33-34].

У межах проведення кримінологічного дослідження важливо для здійснення прогнозу рівня злочинності у сфері, що досліджується, а також для напрацювання рекомендацій щодо ефективної протидії злочинам проти життя і здоров'я визначити рівень, структуру та динаміку злочинності. Досліджуючи статистичні дані МВС України в частині реєстрації злочинів проти життя і здоров'я, варто відзначити, що в період з 2009 по 2013 роки спостерігається тенденція до зниження рівня злочинності в зазначеній сфері. Так, у 2009 році зареєстровано 20410 злочинів, у 2010 - 19017 (-6,8% до попереднього року), у 2011 - 18824 (-1,1% до попереднього року), у 2012 - 16402 (-5,2% до попереднього року). Наочно це представимо таким чином:

За підсумком 2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань обліковано 71749 кримінальних правопорушень у цій сфері. Такий високий показник пояснюється законодавчими змінами порядку вирішення питання про початок досудового слідства, розслідування й обліку кримінальних правопорушень на підставі нового КПК України.

Їх питома вага загалом у державі в 2013 році складала 12,7% від загальної зареєстрованої злочинності в Україні.

Для дослідження рівня злочинності злочинів проти життя та здоров'я потрібні два кількісні показники: про вчинені (зареєстровані) злочини та про осіб, які їх вчинили. Враховуючи це, зазначимо так:

злочин життя здоров'я особа

Отже, тенденція щодо виявлення осіб, які вчинили злочини в цій сфері, загалом відповідає динаміці реєстрації злочинів.

У структурі злочинності щодо злочинів проти життя і здоров'я особи в період 2009-2013 років переважали такі суспільно небезпечні діяння:

1. Злочини проти життя особи - умисне вбивство (ст. 115 КК України). Можна прослідкувати таку динаміку цих злочинів: у 2009 році зареєстровано 2395 злочинів, у 2012 році - 2048 злочинів, у 2013 році обліковано 5861 злочинів. Така динаміка свідчить про тенденцію поступового зниження цієї злочинності на початку аналізованого періоду та його збільшення в 2013 році.

2. Злочини проти здоров'я:

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) - зареєстровано у 2009 році 8879 злочинів, у 2012 році - 7289 злочинів, у 2013 обліковано 5402 злочинів;

- умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) - зареєстровано у 2009 році 4141 злочинів, у2012 - 3065 злочинів, у 2013 році обліковано 3026 злочинів;

- умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України) - зареєстровано у 2009 році 1516 злочинів, у 2012 році - 1049 злочині, в 2013 році обліковано 50018 кримінальних правопорушень;

- необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) - зареєстровано у 2009 році 1345 злочинів, у 2012 році - 1190 злочинів, у 2013 році -911 злочинів;

- погроза вбивством (ст. 129 КК України). У 2009 році зареєстровано 1083 злочини, у 2012 - 893 злочини, у 2013 році - 1714 злочинів.

Проаналізовані статистичні дані щодо зазначеної категорії злочинів дають підстави дійти висновку про їх стійке зниження. Виключенням є різке збільшення вчинення злочинів, передбачених ст. 125 КК України у 2013 році майже в 50 разів.

3. Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи:

- залишення в небезпеці (ст. 135 КК України) - зареєстровано у 2009 році 253 злочинів, у 2012 році - 210 злочинів, у 2013 році - 196 злочинів;

- неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України) - зареєстровано у 2009 році 89 злочинів, у 2012 році - 83 злочини, в 2013 році - 656 злочинів.

Схематично тенденцію до зміни зареєстрованих злочинів можна показати таким чином:

Слід констатувати про збільшення вчинення злочинів, передбачених розділом II Особливої частини КК України, за показниками статистичних даних за 2013 рік порівняно з періодом 2009-2012 років.

Найбільш поширеними в 2013 році є кримінальні правопорушення, передбачені ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження - 50018 кримінальних правопорушень), ст. 115 КК України (умисне вбивство - 5861 кримінальне правопорушення), ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - 5402 кримінальні правопорушення), ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження - 3026 кримінальних правопорушень), ст. 126 КК України (побої і мордування - 3001 кримінальне правопорушення).

Крім того, в 2013 році за окремим нормами розділу II Особливої частини КК України не зареєстровано жодного злочину, а саме: незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України), насильницьке донорство (ст. 144 КК України). Щодо порушення прав пацієнта (ст. 141 КК України) у 2013 році обліковано 1 кримінальне правопорушення, яке в подальшому не знайшло свого підтвердження. Зіставивши ці дані зі статистичними даними за період 2009-2012 років, можна дійти висновку, що за цими нормами також не було зареєстровано жодного злочину. Зазначене може свідчити про латентність злочинності.

У процентному співвідношенні загальна кількість злочинів проти життя в 2010 році відносно 2009 року знизилась на 4,9%, тоді як загальні показники всіх злочинів по Україні за цей період знизились на 6,8%. У 2011 році відносно 2010 року за статистичними даними зниження на 4,5%, у 2012 році відносно 2011 року - на 4,6%, ау 2013 році відносно 2012 року - на 4,8%. В узагальненому показнику рівень зниження кількості злочинів проти життя, що передбачені ст. 115--119 Кримінального кодексу України, в 2013 році відносно 2009 року знизився на 6,7%.

Також відмічається тенденція до зменшення кількості тяжких тілесних ушкоджень. Так, у 2010 році кількість цих злочинів зменшилася до 3777 проти 4141, або на 9%. У 2011 році зареєстровано 3400 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що на 8,9% менше ніж за аналогічний період минулого року. Станом на 20 листопада 2012 року зареєстровано 3100 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що на 3,3% менше ніж у минулому році. У 2013 році обліковано 3026 кримінальних правопорушень, що на 2,4% менше ніж у минулому році.

Зауважимо, що певна частина злочинів проти життя і здоров'я особи, в тому числі й умисних вбивств, залишається не розкритою. їх показники загалом в Україні певний час коливаються в межах 30-35%.

Серед закінчених розслідувань умисних вбивств 2012 року вдвічі менший ніж серед усіх закінчених розслідувань посягань відсоток діянь, учинених неповнолітніми або за їх участю (2,4%), і дещо менше частка групових злочинів (9,1%). Частка закінчених розслідувань умисних вбивств, вчинених особами, які раніше вчиняли злочини, складала у 2012 році 46,4%, що трохи менше показника в усіх закінчених розслідувань злочинів. Частка умисних вбивств, вчинених особами, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, становила у 2012 році 61,2%, тобто майже в 5 разів перевищувала показнику всіх закінчених розслідувань злочинів.

Відносне зниження його рівня порівняно з попередніми періодами та у співвідношенні з іншими видами злочинів ніяк не заспокоює нас, а навпаки, спонукає до більш глибокого аналізу цього суспільно небезпечного явища саме для більш успішного й ефективного його запобігання з боку як держави, так і суспільства.

Незважаючи на очевидні статистичні дані, які свідчать про зменшення кількості злочинів за ознаками вбивств, поєднаних зі зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України) та умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України), інколи їх резонансність для суспільного сприйняття завдяки сучасним засобам інформаційного обміну далеко не сприяє досягненню цілей боротьби зі злочинністю та її профілактики.

Аналізуючи статистичні дані за період 2009--2013 років констатуємо, що найбільша кількість вбивств вчинялися в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Харківській областях, а найменша - в Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській та Волинській областях.

За кількістю вчинених умисних тяжких тілесних ушкоджень також домінують Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Одеська та Київська області. За період з 2009 до 2012 року лише в цих областях було вчинено 6181 умисних тяжких тілесних ушкоджень.

Аналізуючи географію динаміки злочинності, констатуємо, що в 2009 році було зафіксовано зростання злочинів проти життя в Полтавській (з 54 до 73), Закарпатській (з 23 до 35), Дніпропетровській (з 211 до 233), Львівській (з 69 до 78), Кіровоградській (з 81 до 89) областях та місті Києві (з 105 до 133), а щодо тяжких тілесних ушкоджень, то їх число зросло лише в Кіровоградській (+6,8%) та Вінницькій (+3,1%) областях.

Так, у 2010 році відбулося зростання умисних вбивств на третину в Івано-Франківській (+39), Кіровоградській (+39%) областях, на чверть - у Миколаївській (+25%) областях, місті Севастополі (+27%).

У 2011 році збільшення кількості умисних вбивств відбулося в 14 областях: у Волинській - у 2 рази, у Тернопільській - на 90,9%, у Харківській - на 67,9%, у Київській - на 39,4%, у Житомирській - на 29,8%, у Луганській - на 23,1%, у Херсонській - на 21,9%, у Запорізькій - на 15,6%, у Закарпатській - на 11,1%, у Львівській - на 7%, у Хмельницькій - на 6,4%, у Чернівецькій - на 5,6%, у Рівненській - на 5,6%, у Донецькій - на 0,3%, у місті Києві - на 17,6%, у місті Севастополі - на 7,1%, в Автономній Республіці Крим - на 22%. Зареєстровано 111 випадків одночасного вбивства двох або більше людей, вчинено 17 умисних убивств на замовлення. Почастішали випадки умисних вбивств із використанням вогнепальної зброї (зареєстровано 117 таких випадків, що на 42,7% більше ніж минулого року).

Кількість умисних тяжких тілесних ушкоджень збільшилася в 7 областях, зокрема: у Рівненській - на 42,6%, в Тернопільській - на 12,8%, у Черкаській - на 7,9%, у Миколаївській - на 6,5%, у Вінницькій - на 5,7%, у Закарпатській - на 3,6%, у Кіровоградській - на 1,2%, у місті Києві - на 21,3%. Було заподіяно 848 умисних тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, що на 15,1% менше ніж 2010 року.

У 2012 році відзначаємо зменшення кількості умисних вбивств, що відбулось у 14 областях, місті Києві та Автономній Республіці Крим. Так, у Волинській - на 56,8%, у Херсонській - на 30,5%, у Чернігівській - на 25%, у Житомирській - на 24,2%, у Луганській - на 23,2%, у Сумській - на 19%, у Хмельницькій - на 17,8%, у Донецькій - на 15,6%, у Харківській - на 11,5%, у Полтавській - на 10,5%, у Кіровоградській - 10,1%, в Івано-Франківській - на 8,7%, у Закарпатській - на 6,7%, у Дніпропетровській - на 1,2%, у місті Києві - на 12,6%, в АР Крим - на 10,2%.

Найбільше кількість умисних вбивств зросла в Рівненській (на 55% або 1,5% від загальної кількості таких вбивств) та Черкаській (на 50%, або 3% від загальної кількості таких вбивств) областях. Зареєстровано 101 випадок одночасного вбивства двох або більше людей, вчинено 8 умисних вбивств на замовлення. Поменшало випадків умисних вбивств із використанням вогнепальної зброї (зареєстровано 80 таких випадків, що на 4,8% менше ніж минулого року).

Кількість умисних тяжких тілесних ушкоджень збільшилася в 9 областях, місті Севастополі та Автономній Республіці Крим. Зокрема у Волинській - на 30,8%, у Сумській - на 30%, у Житомирській - на 21,4%, у Харківській - на 14,6%, у Херсонській - на 13,9%, у Полтавській - на 8,1%, у Кіровоградській - на 5%, у Київській - на 3,5%, у Вінницькій - на 2,9%, у місті Севастополі - на 50%, в Автономній Республіці Крим - на 10,1%. Заподіяно 724 умисні тяжкі тілесні ушкодження зі смертельними наслідками, що на 6,8% менше ніж 2011 року.

У 2013 році найбільшою питома вага кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я є в Івано-Франківській (25,3%), Волинській (22,7%), Закарпатській (22,1%) та Сумській (20,5%) областях.

Окремої уваги заслуговує аналіз вчинення вбивств та нанесення тілесних ушкоджень людині з використанням вогнепальної зброї й вибухових речовин. За період з 2009 по 2013 роки вчинено 441 вбивство з використанням вогнепальної зброї та 22 вбивства з використанням вибухових речовин.

Із застосуванням вогнепальної зброї було спричинено тяжкі тілесні ушкодження в 52 випадках зареєстрованих злочинів, із використанням вибухових пристроїв було вчинено 3 злочини.

Як свідчить аналіз статистичних даних, значне зниження кількості вбивств зафіксовано в 2013 році з 80 (2009 рік) до 62 злочинів (2013 рік), або на 22,5%.

Наведені статистичні дані надзвичайно важливі, оскільки дають змогу зробити висновки й запобігти хоча б частині вчинюваних злочинів.

Водночас необхідно відзначити, що злочини (третя категорія), які вчиняються спеціальним суб'єктом - медичним працівником, характеризуються високою латентністю. Серед її причин є наступні: а) злочини медичних працівників, які заподіюють шкоду життю і здоров'ю пацієнтів, не виявляються правоохоронними органами через невіру пацієнтів у можливість притягнення медиків до відповідальності; б) самі пацієнти здебільшого проявляють пасивність щодо неправомірних дій медичних працівників (наприклад, вимагання грошей за «хороше» лікування), вважаючи, що краще піти на «розумні» поступки заради збереження власного здоров'я; в) чимало керівників закладів охорони здоров'я «закривають очі» на правопорушення своїх підлеглих, не бажаючи підривати репутацію свого закладу; г) приховуванню злочинів медичних працівників сприяє таке негативне явище як «корпоративна («цехова») солідарність», а по суті - «кругова порука» в середовищі медиків. Як показують проведені нами дослідження, а також аналіз спеціальної літератури, лише невелика кількість лікарів готова свідчити проти свого колеги в суді [5, с. 260-262; 6, с. 3].

Переважна частина потерпілих від суспільно небезпечних дій або бездіяльності медичних працівників надає перевагу зверненню до суду із цивільними позовами. Потерпілі добиваються відшкодування збитків на лікування, протезування, моральної шкоди в межах цивільного судочинства. Ці справи швидше й частіше доходять до свого логічного завершення. На відміну від них, провадження із кримінальних справ передбачає більш складний і більш тривалий процес. Крім того, зовсім не виключається припинення кримінальної справи щодо медичного працівника на стадії досудового розслідування [7, с. 5]. Таке становище обумовлене тим, що в межах кримінального судочинства відсутній дієвий механізм відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому від злочину. Тому останні нерідко надають перевагу цивільним позовам, сподіваючись отримати від них реальний ефект.

Крім того, варто зауважити, що зазначений рівень злочинності у сфері охорони здоров'я пов'язаний також із недосконалістю кримінального законодавства, недостатньою кваліфікацією правоохоронних органів. Зокрема, відсутністю у працівників слідчо-судових органів необхідних знань, що відповідали б рівню розвитку медичної науки й дозволяли б розмежовувати злочинні та правомірні дії медичних працівників, значним обсягом нормативно-правових актів, які регламентують професійну медичну діяльність, складністю збору доказової бази, проблемами проведення судово-медичних експертиз, значення яких під час розслідування вказаної категорії справ є надзвичайно важливим тощо.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що притягнути до відповідальності медичних працівників, які вчинили кримінально карані діяння, в Україні надзвичайно складно. Якщо ж узяти до уваги той факт, що лише невелика кількість кримінальних справ про злочини у сфері охорони здоров'я доходить до судового розгляду, а з них, у свою чергу, незначна частина завершується призначенням засудженим реального покарання, то можна зробити аргументований висновок, що в державі недостатньо ефективних засобів протидії таким злочинам.

Таким чином, проведений кримінологічний аналіз злочинів проти життя і здоров'я людини за період з 2009 по 2013 роки дозволяє зробити деякі узагальнення.

По-перше, спостерігається тенденція до зниження рівня злочинності в зазначеній сфері. По-друге, у структурі злочинності переважали такі суспільно-небезпечні діяння: злочини проти життя (умисне вбивство (ст. 115 КК України)); злочини проти здоров'я (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України); умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України); умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України); необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України); погроза вбивством (ст. 129 КК України). Зауважимо, що незважаючи на стійке зниження кількості злочинів даної категорії, у 2013 році зафіксоване різке збільшення вчинення злочинів, передбачених ст. 125 КК України (майже в 50 разів), що, на наш погляд, пояснюється зміною умов обліку кримінальних правопорушень, у тому числі й зазначених злочинів, які раніше не вносилися до облікової документації через небажання потерпілого переслідувати винуватця (як правило, родича, сусіда, друга або знайомого) у кримінальному порядку); злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров 'я особи (залишення в небезпеці (ст. 135 КК України); неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК України)). По-третє, найбільше вбивств вчинялися в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Харківській областях, а найменше - у Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській та Волинській областях. По-четверте, певна частина злочинів проти життя і здоров'я особи, в тому числі й умисних вбивств, залишається не розкритою. їх показники загалом в Україні певний час коливаються в межах 30-35%. По-п'яте, надзвичайно високий рівень латентності злочинів проти життя і здоров'я особи, що вчиняються медичними працівниками, значно утруднює оцінку їх реального рівня.

Список використаних джерел

1. Плавич В.П. Проблеми сучасного праворозуміння. Теоретико-методологічний та філософсько-правовий аналіз : монографія / В.П. Плавич. - О. : Астропринт, 2011. - 228 с.

2. Кримінологія. Особлива частина : навч. посібник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман ; за ред. І.М. Даньшина. - X. : Право, 2011. - 232 с.

3. Кримінологія : навч.-метод. посібник / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич та ін. ; за заг. ред. О.М. Джужи. - К. : Атіка, 2003. - 400 с.

4. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін. ; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - [5-те вид., перероб. та допов.]. - К. : Атіка, 2009. - 744 с.

5. Варыгин А.Н. Преступность работников сферы здравоохранения и ее тенденции / А.Н. Варыгин, Е.В. Червонных // Пробелы в российском законодательстве. - 2008. - № 2. - С. 260-262.

6. Гринчак С.В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / С.В. Гринчак. - X., 2007. - 18 с.

7. Павлова Н.В. Уголовно-правовое регулирование медицинской деятельности : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 - «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / Н.В. Павлова. - М., 2006. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru