Міжбюджетні трансферти у фінансуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Міжбюджетні трансферти у фінансуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища

Комісарук Н.О., аспірант кафедри адміністративного та фінансового права (Національний університет біоресурсів і природокористування України)

У статті проаналізовано механізм застосування міжбюджетних трансфертів при фінансуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища та окреслено основні напрями його вдосконалення в Україні.

Ключові слова: міжбюджетні трансферти, бюджетні видатки, фінансування охорони навколишнього природного середовища.

В статье проанализирован механизм использования межбюджетных трансфертов для финансирования расходов на охрану окружающей среды, а также предложены основные направления его усовершенствования в Украине.

Ключевые слова: межбюджетные трансферты, бюджетные расходы, финансирование охраны окружающей природной среды.

The article analyzes the шесЬапівш of using intergovernraental transfers to finance expenditure on environraental protection, as well as the basic directions of its iraproveraent in Ukraine.

Key words: inter-budgetary transfers, public expenditure, funding for environmental protection.

Вступ

На сьогодні в Україні потреба в доходах кожного бюджету часто змінюється, тому держава здійснює бюджетне регулювання, тобто перерозподіляє кошти всередині бюджетної системи з метою збалансування усіх видів бюджетів для безперебійного та ефективного фінансування виконання державою своїх функцій та цільових програм. У процесі бюджетного регулювання, для збалансування бюджетів, застосовують такі види міжбюджетних трансфертів, як передача коштів до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, дотації вирівнювання, додаткові дотації та субвенції.

Питання міжбюджетних трансфертів досліджувалося у вітчизняній науці, зокрема йому приділено увагу у наукових працях О.Д. Василика, О.П. Кириленка, В.І. Кравченка, І.О. Луніної, В.К. Павлюка. Проте, попри досягнуті здобутки, існуючі проблеми у сфері міжбюджетних відносин та ефективності використання міжбюджетних трансфертів потребують додаткових ґрунтовних досліджень.

Постановка завдання. Метою нашої статті є дослідити механізм застосування міжбюджетних трансфертів при фінансуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища.

Результати дослідження

Згідно з частиною 1 статті 97 Бюджетного кодексу України державним бюджетом України передбачаються такі трансферти місцевим бюджетам: дотації вирівнювання бюджету; додаткові дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; додаткові дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою; субвенції на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах; субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) та інші додаткові дотації та субвенції [1].

Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Тому 18 травня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку та умов надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм (проектів)». У цьому положенні визначений механізм надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм (проектів), зокрема і тих, що спрямовані на проведення екологічних та природоохоронних заходів. Основними умовами надання цих субвенцій є:1) відповідність інвестиційних програм (проектів) програмним і прогнозним документам економічного і соціального розвитку держави, відповідного регіону, державним цільовим програмам, а також пріоритетним напрямам розвитку регіонів; 2) наявність затверджених проектів будівництва та результатів проведення їх експертизи; 3) фінансова забезпеченість інвестиційних програм (проектів), строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/ або місцеві гарантії, та субвенцією на їх виконання протягом усього строку впровадження; 4) співфінансування інвестиційних програм (проектів) з місцевих бюджетів [3].

Місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад подають інвестиційні програми (проекти), які передбачається виконувати за рахунок субвенцій, на розгляд Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації розглядають подані інвестиційні програми (проекти) та подають до 1 березня року, що передує планованому, головним розпорядникам бюджетних коштів пропозиції щодо виконання за рахунок субвенцій пріоритетних і соціально важливих інвестиційних програм (проектів). У свою чергу, головні розпорядники бюджетних коштів опрацьовують подані пропозиції і визначають орієнтовні обсяги субвенцій за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг. Також головні розпорядники бюджетних коштів можуть подавати Міністерству фінансів України обґрунтовані пропозиції щодо виконання інвестиційних програм (проектів) для визначення обсягів субвенцій адміністративно-територіальним одиницям під час складання проекту Державного бюджету України на планований бюджетний період.

Дотації на охорону навколишнього природного середовища можна розглядати як форму субсидії на підвищення ефективності екологічно орієнтованих дій. Часто під нею розуміють фінансову допомогу малорентабельним і збитковим підприємствам, а в галузі охорони навколишнього природного середовища вони можуть відігравати вагому роль при підвищенні екологічного рівня виробництв.

Прикладами екологічно орієнтованих дотацій є:

дотації з метою обмеження індустріального чи аграрного розвитку для збереження унікальних природних ландшафтів міжнародного і національного значення;

дотації на ведення сільського господарства за спеціальними екологічними режимами (підвищеного рівня обережності) з метою збереження піонерних ландшафтів, об'єктів природної спадщини, пам'яток історії та археології тощо;

дотації сільському господарству з метою стимулювання вирощування продукції без отрутохімікатів, мінеральних добрив, відмови від вирощування генетично модифікованих сортів чи їх стимулювання;

на розробку нових видів продукції екологічного призначення;

дотації на ремонт устаткування, силових агрегатів і установок з метою зменшення їх впливу на навколишнє середовище.

Державним бюджетом України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотації та субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування цих коштів забезпечується відповідними органами Державного казначейства України.

Важливою для розуміння міжбюджетних відносин і механізму фінансування охорони навколишнього природного середовища є стаття 85 Бюджетного кодексу України, якою врегульовано питання передання Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування права на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з державного бюджету. У свою чергу, у процесі таких правовідносин виникає право адміністративно-територіальних одиниць на одержання бюджетних ресурсів (зокрема міжбюджетних трансфертів), забезпечене обов'язком держави надати такі кошти.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України затверджено перелік податків та обов'язкових платежів, які належать до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Склад доходів бюджету Автономної республіки Крим, обласних і районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів установлено статтею 66 Бюджетного кодексу України.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, які формуються за рахунок 50% податку на доходи фізичних осіб, що сплачується відповідно до Податкового кодексу України на території сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферті належать: податок на прибуток підприємств комунальної власності; плата за користування надрами; збір за спеціальне використання води та водних об'єктів місцевого значення; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування; фіксований сільськогосподарський податок, який зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; частина чистого прибутку комунальних унітарних підприємств; плата за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними і районними державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування;надходження від плати за оренду майнових комплексів, що перебувають в комунальній власності; плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення; концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності; кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель; 80% коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, та 50% коштів, отриманих цими підприємствами за здане у вигляді брухту і відходів срібло; кошти від реалізації безхазяйного майна, знахідок, спадкового майна, майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі; інші надходження [1].

Аналіз усіх цих положень Бюджетного кодексу України є важливим для розуміння порядку формування місцевих бюджетів, структури міжбюджетних відносин і механізму бюджетного фінансування охорони навколишнього природного середовища.

На сьогоднішній день загальний обсяг фінансових ресурсів, які направляються місцевим бюджетам для виконання бюджетних програм, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави. У разі неможливості самостійно та ефективно здійснити природоохоронні заходи на відповідній території місцева рада може передати видатки на виконання усіх або частини своїх повноважень раді вищого рівня з переданням коштів у вигляді міжбюджетного трансферту. Видатки можуть передаватися за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 серпня року, що передує плановому. Це означає, що сільські, селищні та міські ради можуть передавати районній раді чи раді іншої територіальної громади видатки на здійснення природоохоронних заходів у вигляді міжбюджетних трансфертів. Проте на практиці подібні операції здійснюються дуже рідко з огляду на складність процедури.

Проаналізувавши статті 82, 83, 91 Бюджетного кодексу України, зазначимо, що на місцевому рівні здійснення видатків на охорону навколишнього природного середовища є делегованими повноваженнями відповідних органів місцевого самоврядування, тому вони не можуть передаватися до бюджету вищого рівня або бюджету іншої територіальної громади. Враховуючи, що видатки на фінансування охорони навколишнього природного середовища належать до функцій держави, що передаються на виконання місцевим бюджетам, то функції, делеговані державою місцевим бюджетам, державою не можуть підлягати зворотному делегуванню. Отже, складається ситуація, коли і так обмежені ресурси системи охорони навколишнього природного середовища розпорошено між дрібними суб'єктами бюджетних відносин.

Висновки

міжбюджетний трансферт природний середовище

В результаті дослідження механізму застосування міжбюджетних трансфертів при фінансуванні видатків на охорону навколишнього природного середовища можемо зробити наступні висновки.

По-перше, на нашу думку, було б доцільним розробити та закріпити на законодавчому рівні положення про укладення договорів між місцевими бюджетами різних рівнів про передачу усіх або частини повноважень та коштів для виконання бюджетних програм. Це означає, що якщо територіальна громада, яка в силу певних обставин не може провести природоохоронні заходи на своїй території, зможе швидко і безперешкодно укласти договір про передачу своїх повноважень районній раді або раді іншої територіальної громади виконання конкретного завдання.

По-друге, Бюджетним кодексом України передбачається надання безвідплатної та безповоротної грошової допомоги з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, яка немає цільового характеру, тобто дотацій, ці кошти витрачаються на вирішення конкретних задач. Проте, на нашу думку, при розподілі дотацій доцільно було б враховувати і екологічний стан регіону, тому що на практиці дотаційні кошти майже ніколи не використовуються для проведення природоохоронних заходів та фінансування екологічних проектів.

Також слід було б зазначити, що позитивною є тенденція передавання на нижчі адміністративні рівні повноважень щодо фінансування екологічних видатків. Це зумовлено тим, що на місцях безпосередньо територіальні громади краще знають екологічний стан регіону і зможуть ефективніше використовувати кошти для проведення природоохоронних заходів.

Список використаних джерел