Криміналістична характеристика залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.985

Львівський державний університет внутрішніх справ

Криміналістична характеристика залишення в небезпеці (ст. 135 КК України)

Бондарчук О.М.,

заступник начальника факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства

Анотація

криміналістичний злочин небезпека

Статтю присвячено розгляду основних елементів криміналістичної характеристики злочину, пов'язаного із залишенням у небезпеці. Детально проаналізовано спосіб вчинення злочину (безпосереднє вчинення та приховування), час і місце його вчинення. Особливу увагу звернено на типові сліди вчинення злочину, можливі місця виявлення та правила їх вилучення з метою забезпечення доказування.

Ключові слова: доказування, залишення в небезпеці, криміналістична характеристика, спосіб вчинення злочину, слідова картина.

Аннотация

Статья посвящена рассмотрению основных элементов криминалистической характеристики преступления, связанного с оставлением в опасности. Детально проанализированы способ совершения преступления (непосредственное совершение и сокрытие), время и место его совершения. Обращено внимание на типовые следы совершения преступления, возможные места их выявления и правила их изъятия с целью обеспечения доказывания.

Ключевые слова: доказывание, оставление в опасности, криминалистическая характеристика, способ совершения преступления, следовая картина.

Annotation

The article is dedicated to the consideration of basic elements of criminalistics characteristics of crime connected with leaving in danger. The article provides detailed analysis of crime committal (direct committal and conceal), its time and place. Especial attention is paid to the typical vestiges of crime committal, possible places of detection and rules of their expunging for the purpose of evidence provision.

Key -words: evidence, leaving in danger, criminalistics characteristics, modus operandi, vestige picture.

Остаточним продуктом криміналістичної науки, що слугує «озброєнням» слідчого, є окремі криміналістичні методики, які є складовими четвертого розділу науки криміналістики - криміналістичної методики. Джерелами формування рекомендацій криміналістичної методики з одного боку є протиправна діяльність, а з іншого - слідча та судова практика. Одним з основних і незмінних елементів окремої криміналістичної методики є криміналістична характеристика злочину. У криміналістичній науці вона являє собою абстрактне наукове поняття, а науковцями-криміналістами в найзагальнішому вигляді розглядається як імовірна модель, що може бути використана слідчим в якості орієнтуючої інформації.

Постановка завдання. Основне й головне завданням криміналістичної методики - забезпечити слідчого необхідним комплексом знань і навичок розслідування окремих видів злочинів у різних слідчих ситуаціях, що виникають у процесі зазначеного виду криміналістичної діяльності. У процесі реалізації цього завдання практично впроваджуються всі напрацьовані рекомендації криміналістичної техніки і тактики.

Криміналістична методика має двосторонні зв'язки із правовими науками, особливо із кримінальним правом та кримінальним процесом. Зміни в законодавстві, що мають до них відношення, автоматично впливають і на криміналістичну методику. Не стало винятком і прийняття у 2012 р. Кримінального процесуального кодексу України. Його вступу дію та нововведення, пов'язані з розслідуванням злочинів, по-перше, викликали потребу в перегляді вже напрацьованих окремих криміналістичних методик із метою корегування щодо нових процесуальних вимог, по-друге, у зверненні уваги на ті злочини, окремі методики розслідування яких ще не розроблювались. Оскільки криміналістична характеристика виконує пізнавальну функцію, то все вищенаведене має безпосереднє відношення й до неї. Вивчення положень вітчизняної криміналістичної методики дають підстави зробити висновок, що окремої методики розслідування залишення в небезпеці не розроблено.

З огляду на це, метою статті є визначення основних елементів криміналістичної характеристики залишення в небезпеці та їх загальний опис.

Результати дослідження. Уявлення про структуру і зміст окремих криміналістичних методик, як вказував Р.С. Бєлкін, залежить від загального уявлення про криміналістичну методику як розділ криміналістичної науки. Сам науковець розумів під криміналістичною методикою систему наукових і розроблюваних на їх основі рекомендацій з організації і здійснення розслідування та попередження окремих видів злочинів [1, с. 290]. Криміналістична характеристика злочинів виникла в результаті тривалого шляху розвитку останнього розділу криміналістики - криміналістичної методики.

Уперше до поняття криміналістичної характеристики злочинів у середині 60-х років минулого століття звернулися О.Н. Колесніченко та Л.А. Сергеев. Значний внесок у розробку цього поняття, рівнів узагальнення і його структури зробили В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, В.О. Коновалова, В.О. Образцов, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.Г. Танасевич та інші [2, с. 108]. Хоча М.В. Перебитюк називає це поняття відносно новим для науки криміналістики [3, с. 283], погодитися з його малорозробленістю досить важко. Наприклад, якщо проаналізувати наявну базу авторефератів на веб-сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, то можна дійти висновку, що одні автори висвітленню питання криміналістичної характеристики присвячували дисертації (С.В. Головкін, О.М. Калужна, М.В. Костенко, Т.А. Пази- нич, А.М. Полях, О.А. Севідов та інші), а другі - розділ дисертаційного дослідження (Д.А. Бондаренко, І.В. Борисенко, Г.В. Мудрецька, С.С. Чернявський та інші) [4].

За рівнем опису розрізняють три види криміналістичних характеристик: 1) загальна криміналістична характеристика злочинів; 2) характеристика виду (групи) злочинів; 3) характеристика конкретного злочину. У кожної з таких характеристик свої джерела інформації, цілі, способи опису. Загальна криміналістична характеристика злочину є абстрактним описом елементів, зв'язків, закономірностей, які притаманні всім видам злочинів. Видова криміналістична характеристика - категорія динамічна, змінюється залежно від практики протидії злочинності. Характеристика конкретного злочину описує конкретне посягання. У нашому випадку характеристикою виду (групи) злочинів буде криміналістична характеристика злочинів проти життя і здоров'я, а характеристикою конкретного злочину - криміналістична характеристика залишення в небезпеці.

Дотепер існують проблеми теоретичного і практичного характеру, що пов'язані з визначенням елементів криміналістичної характеристики та кореляційних зв'язків між ними, а також використання цих даних і зв'язків між ними для ефективного розслідування злочинів.

Із цього приводу наведемо думку В.П. Бахіна. Науковець пропонує під криміналістичною характеристикою розуміти систему узагальнених даних про найбільш типові ознаки певного виду (групи) злочинів, що виявляються в механізмі діяння, обстановці його вчинення, особі злочинця та інших обставинах, закономірний зв'язок яких слугує основою наукового і практичного вирішення завдань розкриття та розслідування злочинів. З урахуванням цього слід у криміналістичній характеристиці виокремлювати теоретичну концепцію (як основу формування окремих методик розслідування злочинів) та робочий, практичний інструмент (як систему зібраних й узагальнених даних про криміналістично значимі ознаки злочину, що враховуються під час розслідування нового злочину) [5, с. 177, 179]. Нам імпонує його думка про те, що якщо криміналістичну характеристику розглядати як практичний інструмент, то до її складу повинні входити лише ті елементи, які відрізняються чіткою пошуково-розшуковою спрямованістю. До них відносяться такі: 1) предмет злочинного посягання; 2) спосіб вчинення злочину; 3) слідова картина; 4) характеристика особи злочинця.

При цьому необхідно враховувати, що в кожному конкретному злочині структура криміналістичної характеристики може змінювати склад криміналістично значимих ознак, у взаємодію можуть вступати нові об'єкти, одні її елементи переважають (набувають більш важливого криміналістичного значення), а інші втрачають свою важливість. З огляду на це, до основних елементів криміналістичної характеристики залишення в небезпеці вважаємо за необхідне віднести спосіб вчинення злочину, час і місце вчинення злочину, особу злочинця і потерпілого, типові сліди вчинення злочину.

Спосіб вчинення злочину - це система взаємопов'язаних і взаємообумовлених дій, за допомогою яких злочинець досягає своїх цілей [6, с. 80]. Доволі часто цей елемент диференціюють відповідно до етапів злочинної діяльності - способи готування, безпосереднього вчинення та приховування злочину, однак не завжди спосіб вчинення всіх їх до себе включає.

Говорячи про залишення в небезпеці, варто зауважити, що типові способи готування до вчинення цього злочину відсутні. Це пов'язано з тим, що хоч винний й усвідомлює небезпечний характер своєї бездіяльності, він ставить постраждалого в небезпечне для життя становище і позбавляє можливості вжити заходів до самозбереження через злочинну недбалість або самовпевненість. У випадку наявності елементів підготовки варто говорити не про злочин, передбачений ст. 135 КК України, а про сукупність злочинів (наприклад, наїзд на пішохода та зникнення з місця події, вбивство тощо).

У коментарі до ст. 135 КК України вказано, що з об'єктивної сторони злочин полягає в суспільно небезпечній бездіяльності, яка виражається у залишенні постраждало! особи без допомоги. Під залишенням без допомоги слід розуміти невжиття винним заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого [7, с. 336-337]. У таку небезпеку останній може потрапити через активні дії винного або через бездіяльність особи, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого. У першому випадку такі дії виражаються у спричиненні особі різноманітних тілесних ушкоджень шляхом завдання ударів - одноразового чи багаторазового різкого впливу на тіло людини за допомогою якоїсь частини тіла (зазвичай руки або ноги) чи певного предмета (цегли, каменю, палиці, пляшки, металевого прута, ножа); а також наїзду транспортним засобом (автомобілем, трактором, мотоциклом, мопедом чи іншим самохідним засобом).

Бездіяльність може виражатися у наступному: 1) залишенні потерпілої особи в певному місці, де на неї впродовж тривалого часу впливала висока чи низька температура (наприклад, на дорозі, вулиці чи у дворі в холодну пору доби, на смітнику, поблизу якого палять листя); 2) залишенні в загальнодоступному місці без належного нагляду небезпечного для життя і здоров'я джерела (наприклад, відра з окропом чи ємності з кислотою); 3) залишенні без допомоги (догляду) новонародженої чи малолітньої дитини.

Серед типових способів приховати злочин у практичній діяльності зустрічаються такі: 1) заява про те, що постраждалий сам спровокував конфлікт; 2) повідомлення про те, що потерпілого не били, а лише штовхнули; 3) повідомлення про те, що потерпілий сам впав і вдарився через те, що перебував у стані сп'яніння; 4) заява лише про виявлення трупа і непричетність до події злочину; 5) присипання трупа листям чи іншими матеріалами; 6) переміщення трупа з одного місця на інше; 7) якщо мало місце побиття потерпілого групою - заява про те, що не брав участі в побитті; 8) заява про те, що швидку допомогу викликали, але вона не приїхала; 9) заява про погану видимість на дорозі; 10) приведення в первинний вигляд знаряддя вчинення злочину; 11) знищення знаряддя злочину та слідів злочину; 12) вбивство очевидця злочину [8].

Використання того чи іншого безпосереднього способу вчинення злочину та способу приховування прямо пов'язане з часом, місцем вчинення та його слідовою картиною, оскільки будь-яка дія чи бездіяльність характеризується певними часовими і просторовими межами й обов'язково залишає слід (у вигляді наслідку) в навколишньому середовищі.

Місце вчинення злочину дозволяє відповісти на питання, де вчинено злочин. Під час розслідування багатьох злочинів слід враховувати наступне: а) місце, де відбувалися підготовчі дії до вчинення злочину; б) місце безпосереднього вчинення злочину; в) місце, де залишені сліди злочинного посягання; г) місце приховування слідів злочину, знарядь і засобів, предмета злочинного посягання. Оскільки час впливає на всі етапи виникнення, існування й використання доказової інформації, то він також має важливе криміналістичне значення. Урахування впливу часового чинника у процесі розслідування дозволяє визначити час (точний або приблизний) події злочину; встановити часові зв'язки між фактами (подіями та наслідками); з'ясувати черговість подій, дій або фактів; обчислити тривалість різних подій тощо [9, с. 276-277]. Практика свідчить, що в більшості випадків аналізований нами злочин учиняється у вечірній чи нічний час. Типовим місцем вчинення злочину є дорога (проїжджа частина, тротуар, узбіччя, кювет), житлове приміщення (кімната квартири чи будинку), прибудинкова споруда (гараж, сарай), подвір'я, територія біля закладів торгівлі та громадського харчування, лісовий масив.

В.М. Мєшков особу злочинця - важливий елемент криміналістичної характеристики - розуміє як сукупність даних про властивості суб'єктів, втягнутих у злочинну діяльність. її результати обов'язково містять сліди особистості людини, що вчинила злочин. Із цією метою криміналістами вивчаються дані, що прямо чи опосередковано свідчать про певні його особисті соціально-психологічні властивості та якості, злочинний досвід, професійні і спеціальні знання, вік, психологічні і психопатичні особливості тощо [10, с. 14].

У нашому випадку злочинцем можуть бути дві категорії осіб: ті, які первісно зобов'язані піклуватися про потерпілого та мали можливість надати йому допомогу (спеціальні суб'єкти), та ті, які самі поставили потерпілого у небезпечне для життя становище.

До першої категорії відносять виключно тих, на кого законом покладено обов'язок піклуватися про певних осіб. Ними можуть бути батьки (батько, мати, вітчим, мачуха), усиновителі, опікуни та піклувальники (дід, бабця), повнолітні діти (син, дочка, брат, сестра, пасинок, пасербиця), співробітники пожежної охорони, аварійної та пошуково-рятувальної служб, працівники міліції, члени екіпажів повітряних суден, педагогічні й науково-педагогічні працівники. До другої категорії можна віднести водіїв транспортних засобів (нерідко вони не мають права на керування чи керують технічно несправними транспортними засобами), пересічних громадян, які можуть бути як відомими, так і невідомими потерпілому (знайомі, товариші, друзі, сусіди тощо). Практика свідчить, що нерідко такий злочин учиняється групою осіб або ж особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Загалом під слідами у криміналістиці розуміють різні зміни в середовищі, що виникли в результаті вчинення в ньому злочину. Фактично, від якості роботи зі слідами залежить формування доказової бази у кримінальному провадженні. Сліди поділяються на матеріальні та ідеальні, що мають різну локалізацію [11, с. 239].

Під час вчинення злочину, пов'язаного із залишенням у небезпеці, матеріальні сліди можуть залишитися на тілі та одязі потерпілої особи; на тілі та одязі злочинця; на місці вчинення злочину; за місцем проживання (перебування) підозрюваного чи потерпілого.

До типових слідів, що можна виявити на тілі потерпілої особи, можна віднести тілесні ушкодження у вигляді саден, гематом, забоїв, відкритих і закритих переломів, порізів, патьоків та плям крові, розривів тканин та органів, крововиливів, опіків, обморожень. Вони можуть утворитися як внаслідок безпосередньо дії з боку підозрюваного, так і природних факторів (низької температури, вогню). На одязі потерпілого можуть залишитися сліди боротьби - пошкоджений одяг (порваний, розрізаний, відсутність окремих його елементів). Також на тілі чи в одязі потерпілого можуть залишитися рештки того середовища, де відбувалася подія (ґрунт, фарба, рослини), а також речі, що належать підозрюваному.

До типових слідів, що можуть залишитися на тілі підозрюваної особи, можна віднести сліди боротьби (садна, гематоми, синці, подряпини, порізи). У таких випадках особлива увага звертається на ті частини тіла, якими наносилися удари. Одяг також може мати різноманітні пошкодження, що свідчать про боротьбу з потерпілим. Залишки різних речовин, що відносяться до навколишнього середовища, де відбувалася подія, також можна виявити на тілі чи в одязі підозрюваного.

Місце вчинення злочину містить сліди, виявивши та дослідивши які, можна сформувати уявлення про перебіг самої події. їх також умовно можна віднести до декількох груп: 1) сліди, залишені потерпілим; 2) сліди, залишені підозрюваним; 3) сліди, що утворилися внаслідок самої події злочину. До першої та другої групи традиційно належать плями крові, сліди пальців рук, ніг, взуття, особисті речі. Серед типових слідів третьої групи слід назвати сліди транспортних засобів, сліди волочіння, самі знаряддя й засоби вчинення злочину та сліди їх застосування. Нерідко у розслідуванні даного виду злочину можуть стати в нагоді засоби фото- та відеозйомки, на які буде зафіксована сама подія злочину.

За місцем проживання (перебування) підозрюваного можна виявити одяг, в якому на момент вчинення злочину був злочинець, знаряддя й засоби вчинення злочину, речі, що належали потерпілому.

Варто також згадати про ідеальні сліди злочину, що залишаються в пам'яті людини. Для того, щоб належним чином їх зафіксувати, необхідно допитати потерпілого, підозрюваного, свідків.

Висновки

Як бачимо, між наведеними елементами криміналістичної характеристики залишення в небезпеці прослідковуються тісні кореляційні зв'язки. Запропонована нами характеристика не претендує на звання єдино правильної і вичерпної, однак вона може слугувати орієнтиром для подальшого більш поглибленого вивчення цієї проблематики та стане в нагоді слідчому під час розслідування залишення в небезпеці.

Список використаних джерел

1. Белкин Р.С. Курс криминалистики : учеб, пособие для вузов : в 3 т. / Р.С. Белкин. - 3-є изд., доп. - М. : Юристь, 2001. - Т. 3. - 540 с.

2. Лук'янчиков Є. Щодо поняття криміналістичної характеристики злочинів / Є. Лук'янчиков // Історико-правовий часопис. - 2013. - № 2. - С. 107-113.

3. Перебитюк М.В. Криміналістична характеристика екологічних злочинів / М.В. Перебитюк, А.О. Паламарчук II Часопис Київського університету права. - 2010. - № 2.

- С.282-286.

4. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського II [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua.

5. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) : монография / В.П. Бахин. - К., 2002. - 268 с.

6. Ипатова И.А. Криминалистика : учеб.-метод. комплекс / И.А. Ипатова. - М. : Изд. центр ЕАОИ, 2008. - 558 с.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 9-те вид., перероб. та допов. - К. : Юридична думка, 2012.

- 1316 с.

8. Єдиний державний реєстр судових рішень II [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua.

9. Криміналістика : підручник / за ред. проф. В.Ю. Шепітька. - 4-е вид., перероб. і допов. - X. : Право, 2008. - 464 с.

10. Мешков В.М. Методика расследования преступлений : курс лекций / В.М. Мешков. - М. : Юрлитинформ, 2013. - 304 с.

11. Криміналістика : навч. посібник / Р.І. Благута, Р.І. Сибірна, В.М. Баранякта ін. ; за заг. ред. Є.В. Пряхіна. - К. : Атіка, 2012. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru