Зарубіжний досвід використання дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Зарубіжний досвід використання дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності

Власюк А.В.

Роль державного регулювання завжди значна: і на етапі становлення ринкових взаємодій, і там, де ринкові відносини є вже усталеними. Такий підхід більш відповідає сучасним реаліям господарювання. Адже чим складніший економічний механізм, тим складніший і витонченіший інструментарій його регулювання. Ключова роль державну регулюванні економічних процесів видається беззаперечною.

Аналіз останніх досліджень іпублікацій. Розробці проблемиприділяласьувагавче- ними, предмет дослідження яких складали методологічні засади адміністративно-правового регулювання, становлення і розвиток правовідносин у сфері державного управління: В.Б. Авер'яновим, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяком, В.М. Гаращуком, В.М. Горшеньовим, О.Д. Крупчаном, І.Б. Шаховим, О.О. Кармолицьким та іншими. Підґрунтя загальнотеоретичних положень цього напряму дослідження складають роботи вчених-теоретиків права: С.С. Алексеева, М.В. Вітрука, В.М. Кудрявцева, М.І. Матузова, А.В. Малько, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича й інших учених. Разом з тим доречним є вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання господарської діяльності.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз особливостей використання дозвільних процедур у сфері підприємництва в зарубіжних країнах. ліцензування професійний підприємницький

Результати дослідження. Ліцензування підприємницької діяльності як засіб державного регулювання економіки застосовується й різних країнах. При цьому система ліцензування підприємницької діяльності, що діє, наприклад, в Російській Федерації, Німеччині має загальні риси з існуючою в Україні. У Сполучених Штатах Америки, навпаки, ліцензування діяльності підприємців має істотні особливості й полягає в ліцензуванні їхньої професійної діяльності. Розглянемо більш докладно практику ліцензування підприємницької діяльності й професійної діяльності осіб в цих закордонних країнах.

У Німеччині ліцензування підприємницької діяльності встановлено Законом про порядок здійснення промислової діяльності в редакції від 1 січня 1987 року [1, с. 146].

В цьому нормативному акті поняття промислової діяльності трактуються досить широко - це виробничий, торгівельний, транспортний та інші види підприємницької діяльності. Відзначимо, що в сучасному вітчизняному законодавстві, на відміну від німецького, поняття «промислова діяльність» не вживається у науковій і навчальній літературі. Але, наприклад, у підручниках з торговельного права авторів кінця XIX - початку XX століть ці поняття були визначені. Зокрема, П. Цитович пише, що «окрема діяльність отримує торговельні риси через приналежність її до безперервної сукупності - до промислу» [2, с. 32]. У підручнику з торгівельного права Г.Ф. Шершеневича, що перевиданий в 1994 році, також можна звернути увагу на широке використання цих понять. Зокрема, зазначається, що особа, яка мала намір вести торгівлю або відкривала промисел, повинна була отримати промислове свідоцтво, таким чином торгівець сплачував відповідні податки [3, с. 61, 64].

Зазначений Закон Німеччини містить загальні приписи щодо здійснення промислової діяльності, при цьому в ньому визначається, на які сфери його дія не поширюється. Такий підхід простежується й у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Поряд із Законом про промислову діяльність у Німеччині діє ряд законів, що регулюють окремі види діяльності. Наприклад, роботу таксі, підприємств громадського харчування, діяльність аудиторів, податкових консультантів.

Свобода здійснення промислової діяльності, свобода економічної діяльності, так як і в Україні, гарантується законодавством. Підкреслюється можливість її обмеження винятково у випадках, передбачених законом. Закон про порядок здійснення промислової діяльності містить положення про необхідність спеціального контролю або спеціального дозволу (ліцензії) на ведення особливих видів підприємницької діяльності. У Законі Німеччини про промислову діяльність стосовно до кожного виду діяльності встановлюється вимоги щодо ліцензії, яку видали, й можливості її обмеження.

Види підприємницької діяльності, здійснення яких можливо при наявності ліцензії, виділені в Законі за певними підставами:

- у виробництві використається устаткування, що має потребу в спеціальному систематичному контролі, оскільки таке устаткування може становити небезпеку як для працюючих на даному підприємстві, так і для третіх осіб;

- ведення діяльності обумовлене наявністю в підприємця особливої кваліфікації (наприклад, охоронна діяльність, ігорний бізнес), спеціальний характер цієї діяльності є передумовою необхідності одержання відповідного дозволу.

У Сполучених Штатах Америки використання ліцензування отримало широкого поширення. Вже наприкінці 60-х років XX століття в США існувало 1240 видів діяльності, заняття якими дозволялося лише за наявності ліцензії. Зокрема, Федеральна енергетична регулююча комісія ліцензувала будівництво гідроелектростанцій, Федеральна комісія зв'язку - радіо й телебачення [4, с. 26].

Відмічається, що, як у колоніальний період, так і після одержання країною незалежності, контроль над економічною діяльністю, здійснюваної як на національному, так і на рівні штатів і місцевому рівні, набув досить широкого розмаху. Важливу роль щодо цього грала практика надання діловим підприємствам ліцензій, однією з найважливіших цілей яких було контролювання виплати податків, забезпечення відповідної якості й ціни вироблених товарів. Так, у штаті Масачусетс для відкриття готелів були потрібні спеціальні ліцензії, які регламентували тривалість робочого дня обслуговуючого персоналу, допустиму кількість клієнтів, передбачали заборону танців, обмеження вживання спиртних напоїв, зобов'язували власників готелів не позичати морякам гроші тощо [5, с. 76].

Розглянемо, яке застосування знаходить цей інститут у США в сучасний період, при цьому сформулюємо ті моменти, які відрізняють американську систему ліцензування від вітчизняної.

Насамперед, істотна відмінність полягає в тому, що в США влади штатів і місцеві влади мають широкі повноваження у встановленні напрямків діяльності, що підлягають ліцензуванню і регламентації порядку їхнього одержання. В Україні підхід прямо протилежний - органи місцевої влади повністю усунуті від нормативного регулювання відносин у сфері ліцензування підприємницької діяльності.

Рівень органу, що ліцензує, у США викликаний характером діяльності, що підлягає ліцензуванню. Так, ліцензування телемовлення (діяльності, як правило, що виходить за межі одного штату) або виробництва ліків (діяльності потенційно небезпечної для населення) здійснюється органами влади Федерації, а, наприклад, ліцензії на продаж алкогольних напоїв або демонстрацію кінофільмів видаються місцевою владою.

Відзначимо також, що в Україні й США застосовуються різні підходи до ліцензування. У США є так названа професійна ліцензія. Одержавши ліцензію, людина з нею може працювати, де хоче. У нас же ліцензія видається на вид діяльності. Відповідальність, скажемо, при будівництві лежить на архітекторі, а не на компанії, як у нас [6, с. 79]. Зупинимося на деяких питаннях ліцензування професійної діяльності фізичних осіб.

Ліцензування професійної діяльності фізичних осіб здійснюється, головним чином, на рівні штатів, хоча в низці випадків воно може здійснюватися й органами влади на рівні Федерації. Багато видів діяльності вимагають одержання дозволів для організації в цілому (ліцензії на ведення певного виду підприємницької діяльності) і на рівні фахівців цієї організації.

Існує два різновиди ліцензій для фахівців: а) одержувані корпораціями для своїх фахівців (при зміні місця роботи такі ліцензії припиняють свою дію й повинні бути отримані повторно на новому місці роботи); б) одержувані безпосередньо самими фахівцями (ця ліцензія може бути використана й надалі, такі ліцензії одержують юристи, бухгалтери, архітектори).

Обов'язкові дозволи державного органу, що дозволяє фахівцеві займатися певним видом діяльності, мають наступні назви:

license - правовий документ для заняття певної посади;

certification - документ, що засвідчує відповідність фахівця професійним стандартам;

registrations - документ, який підтверджує, що його власник зареєстрував своє ім'я, адресу й кваліфікацію в центральному регістрі.

Обов'язковість ліцензування певних видів професійної діяльності встановлюється головним чином статутами штатів. У цей час у США підлягають ліцензуванню близько 800 професій, 20 з них у кожному штаті (від адвокатів, лікарів і фармацевтів до перукарів, косметологів і агентів з нерухомості). Половина штатів ліцензує діяльність директорів похоронних контор, професійних водіїв, дегустаторів молока, водопровідників, продавців слухових апаратів. У деяких штатах ліцензії одержують референти (Мінесо- та), сортувальники сиру (Вісконсин), скупники хутра (Іллінойс), майстри з виготовлення замків (Каліфорнія) і представники багатьох інших рідких професій [7].

Повноваженнями щодо ліцензування володіють органи державної влади, при цьому можуть створюватися самостійні державні органи, що займаються лише ліцензуванням і сертифікацією, наприклад, Департамент сертифікації штату Мін поділений на відділи по компетенції або в складі галузевих відомств діють спеціальні підрозділи, так, у Департаменті державної освіти штату Нью-Йорк створено відділ по видачі професійних ліцензій, що надає ліцензії психологам. Крім того, можливе наділення цими повноваженнями органів державної влади, діяльність яких поширена на іншу сферу, наприклад, Апеляційний суд округу Колумбія ліцензує аторнеїв.

Аторней (англ, attorney) - застаріла назва довіреного представника, захисника інтересів довірителя (в Англії); в США - будь-який повірений, якого допущено до ведення справи в суді [8, с. 81].

Але найпоширенішим у більшості штатів є інший підхід. Компетенцією в сфері ліцензування володіють практично незалежні від адміністрації штату ліцензійні комісії. Професійні асоціації часто самі лобіюють закони, що встановлюють ліцензування яких-небудь галузей діяльності, щоб мати можливість призначати своїх представників у такі комісії й одержувати переваги при видачі ліцензій своїм членам. Можливо й створення ліцензійних комісій у складі державних органів - у штаті Джорджія така комісія, що ліцензує аторнеїв, створена при Верховному суді штату. Комісія, хоча й входить до складу іншої державної структури, має підвищений рівень незалежності в порівнянні з підрозділом у складі відомства.

Слід відзначити, що розподіл компетенції в сфері ліцензування між відомствами й комісіями в масштабах країни не піддається ніякій класифікації. Посібники з ведення бізнесу рекомендують, якщо буде потреба довідатися, яке ж відомство ліцензує подібну діяльність, просто використати почуття здорового глузду. Штати іноді видають збірники, що містять інформацію такого роду (посібник з ліцензування, виданий в Каліфорнії в 1990 році, у Техасі - посібник з ліцензій і дозволів в 1989 році).

Процедура одержання ліцензії здобувачем, як правило, включає подання документа про проходження навчання даної професії. Необхідна також здача письмового або усного екзамену з типової для всієї Федерації програми або програми, що використовується в даному штаті. Серед ліцензійних вимог відзначимо також вимогу про проходження практики з відповідної спеціальності або роботи протягом певного періоду під керівництвом особи, яка вже володіє ліцензією. Така вимога, наприклад, пред'являється до агентів з нерухомості, які повинні кілька років працювати під керівництвом брокера, що має ліцензію, щоб потім самим претендувати на ліцензію брокера. При цьому дані для одержання ліцензії, надані здобувачем, іноді проходять перевірку, що здійснюють спеціально уповноважені на те інспектори.

Одержання ліцензії й здача іспитів можуть бути як платними, так проводитися й без плати.

Ліцензії видаються на необмежений строк або на певний строк. Це визначається законодавством кожного штату й не залежить від роду діяльності. Зокрема, ліцензія помічника лікаря видається на 3 місяці на Гавайях і безстроково у Флориді.

Ліцензії, видані в одних штатах, не діють за загальним правилом в інших, але можуть бути визнані іншими штатами при еквівалентності вимог, що висуваються до власників ліцензії. У деяких випадках таке визнання ліцензії прямо забороняється.

Висновки

Такими є основні положення, що визначають зарубіжний досвід ліцензування господарської діяльності. У цілому ж, проаналізована нами практика ліцензування дозволила показати роль, що відводять цьому засобу державного регулювання, виявити відмінності в питаннях порядку його проведення й принципах здійснення.

Список використаних джерел

1. Кузнецова В. Лицензирование хозяйственной деятельности в Германии / В. Кузнецова II Закон. - 1994. - № 6. - С. 146-150.

2. Цитович П. Очеркь основныхъ понятій торговаго права / П. Цитович. - Кіевь, 1886. -С. 32.

3. Административное право зарубежных стран : [учеб, пособ.] / отв. ред. д.ю.н., проф. Козырни А.Н. - М. : Издательство «СПАРК», 1996. - 229 с.

4. Государство и экономика: Основы взаимодействия : [учеб, для вузов] / Ф.И. Шамхалов. - М. : ОАО «НПО «Изд-во Экономика»», 2000. - 382 с.

5. Кузнецова В. Лицензирование хозяйственной деятельности в Германии / В. Кузнецова // Закон. - 1994. - № 6. - С. 146-150.

6. Мельничук Г.В. Некоторые аспекты организации в США лицензирования профессиональной деятельности физических лиц / Г.В. Мельничук II Международное частное, торговое и таможенное право. - 1998. - № 1. - С. 61-63.

7. Словарь иностранных слов / под ред. И.В. Лехина, С.М. Локшиной, Ф.Н. Петрова (глав, ред.), Л.С. Шаумяна. - [изд. 6-е, перераб. и доп.]. - М. : Изд-во «Советская Энциклопедия», 1964. - 784 с.

Анотація

У статті досліджуються засади використання дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності закордонних країн. Акцентовано увагу на системі ліцензування та професійній діяльності осіб у цих країнах щодо ліцензування підприємницької діяльності. Показано роль дозвільних процедур в державному регулюванні закордонних країн та виявлено відмінності в питаннях порядку проведення й принципах здійснення ліцензування.

Ключові слова: дозвільні процедури, підприємницька діяльність, ліцензування, ліцензування підприємницької діяльності, ліцензія, професійна діяльність.

В статье исследуются основы использования разрешительных процедур в сфере предпринимательской деятельности зарубежных стран. Акцентировано внимание на системе лицензирования и профессиональной деятельности лиц в этих странах относительно лицензирования предпринимательской деятельности. Показана роль разрешительных процедур в государственном регулировании зарубежных стран, и выявлены различия в вопросах порядка проведения и принципах осуществления лицензирования.

Ключевые слова: разрешительные процедуры, предпринимательская деятельность, лицензирование, лицензирование предпринимательской деятельности, лицензия, профессиональная деятельность.