Кримінально-правова характеристика осіб, які вчиняють зґвалтування

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДК 343.9

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ЗҐВАЛТУВАННЯ

Ігнатов О.М.,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри кримінального права та кримінології

(Одеський державний університет внутрішніх справ)

З метою дослідження кримінально-правової характеристики особистості ґвалтівника, було проаналізовано дані статистичної звітності Державної судової адміністрації України щодо 4455 осіб, засуджених за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України I960 р.) за період з 2004 по 2012 рр. Встановлено кримінально-правовий портрет середньостатистичного гвалтівника. Проаналізовано ефективність кримінально-правового впливу на злочинців даного типу.

Ключові слова: особистість, ґвалтівник, зґвалтування, кримінально-правова характеристика, портрет злочинця, покарання.

гвалтівник засуджений кримінальний портрет

С целью исследования уголовно-правовой характеристики личности насильника, были проанализированы данные статистической отчетности Государственной судебной администрации Украины относительно 4455 лиц, осужденных по ст. 152 УК Украины (ст. 117 УК Украины I960 г.) за период с 2004 по 2012 г. Установлен уголовно-правовой портрет среднестатистического насильника. Проанализирована эффективность уголовно-правового воздействия на преступников данного типа.

Ключевые слова: личность, насильник, изнасилование, уголовно-правовая характеристика, портрет преступника, наказание.

With the aim of research of criminal-law description of personality of rapist, data of the statistical accounting of State judicial administration of Ukraine were analysed in relation to 4455 persons, convict after a century 152 CC of Ukraine (a century 117 CC of Ukraine in I960) for period from 2004 to 2012 years. The criminal-law portrait of average rapist is set. Efficiency of criminal-law influence is analysed on the criminals of this type.

Key -words: personality, rapist, raping,portrait ofcriminal,punishment.

Незважаючи на свою обмеженість, статистична інформація щодо осіб, засуджених за вчинення злочинів, являє собою репрезентативну базу для аналізу основних, перш за все, соціально-демографічних та кримінально-правових характеристик особистості злочинця. Аналіз статистичних даних дозволяє виявити зміни у динаміці відповідних показників, встановити зв'язок характеру цих змін з певними процесами та явищами, що мають місце у соціумі, отже, виявити закономірності формування особистості злочинця на загально-статистичному рівні. Крім того, відповідний аналіз дозволяє встановити наявні тенденції змін у кримінально-правовій політиці держави в частини протидії злочинності як в цілому, так й окремим її видам.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження на підставі аналізу статистичних даних Державної судової адміністрації України кримінально-правової характеристики осіб, які вчиняють згвалтування. Саме такі кримінально-правові ознаки особистості, як стан в момент скоєння злочину, груповий чи персональний характер злочинної поведінки, наявність рецидиву та його характер тощо розкривають специфіку злочинної поведінки злочинця, даючи уявлення про його основні типологічні риси, з іншого боку дані щодо виду та міри покарання, специфіка його призначення тощо на рівні окремого типу злочинців вказують на реакцію держави на даний вид злочинної поведінки, зокрема на ефективність тих чи інших кримінально-правових заходів.

З метою дослідження кримінально-правової характеристики особистості ґвалтівника, нами була проаналізована статистична звітність Державної судової адміністрації України щодо 4455 осіб, засуджених за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України I960 р.) за період з 2004 по 2012 рр. [1; 2].

Результати дослідження. За період з 2004 по 2012 рр. кількість осіб, засуджених за згвалтування, вчинені у стані сп'яніння склала складає 3737 осіб (83,9%). Найбільшу кількість таких осіб (у абсолютних показниках) було зафіксовано у 2006 р. - 572 особи, а найменшу -261 особа у 2012 р. (табл. 1).

Таблиця 1 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які вчинили злочин у стані сп'яніння

Частка осіб даної категорії у загальній кількості засуджених за згвалтування максимальною виявилася у 2006 р. - 100%, мінімальною-у 2008 та 2010 рр. - по 79,8%. Переважна кількість осіб, що вчинили зґвалтування у вказаному стані, перебували саме у стані алкогольного сп'яніння - таких злочинців було 3626 осіб (максимум - 525 - у 2004 р., мінімум - 261-у2012 р.), а тих, хто вчинив злочин у стані наркотичного сп'яніння за дев'ять років було зафіксовано усього 11 осіб.

Груповий характер злочинної поведінки. Частка осіб засуджених за згвалтування, що вчинили злочину складі групи складає 33,8% (1504 особи) (табл. 2).

Таблиця 2 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які вчинили злочин у групі

Частка осіб даної категорії у загальній кількості засуджених за згвалтування знизилась від 40,5% (2005 р.). до 28,6% у 2012 р. Цей факт, враховуючи традиційно високі показники групового вчинення згвалтувань (особливо серед злочинців молодого віку), свідчить про тенденцію «персоніфікації» кримінального насильства, акцент у механізмі насильницьких злочинів з ситуативності їх вчинення переноситься на внутрішньо особистісні проблеми злочинця.

Рівень рецидиву. Кожен десятий засуджений за згвалтування, раніше вчиняв злочин. Так, 41 особа (0,9%) раніше вчиняли злочин, але була звільнена від кримінальної відповідальності; 178 осіб (4,0%) судилися, але визнані такими, що не мають судимості, 441, особа (9,9%) судилася, але судимість була погашена чи знята (табл. 3).

Таблиця З - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які раніше вчиняли злочини (без наявності судимості)

Серед тих, хто був звільнений від кримінальної відповідальності, максимум прийшовся на 2004 та 2008 рр. - відповідно 9 та 8 осіб (у абсолютних показниках), мінімум - на 2011-2012 рр. - по 2 особи Частка тих, які судилися, але визнані такими, що не мають судимості збільшилась практично в 2 рази. Частка засуджених осіб, які судилися, але судимість погашена чи знята збільшилась у 1,5 рази (від 9,7%у 2004 р. до 13,8% у 2012 р.).

Аналіз даних щодо кількості засуджених за зґвалтування, які мають незняту і непогашену судимість, свідчить, що осіб вказаної категорії за період 2004-2012 рр. виявилося 1448 (32,5%). Частка у загальній кількості засуджених за згвалтування є стабільною, незважаючи на незначні коливання, але фіксувалася приблизно на рівні 30,7% (2007 р.) - 36,1% (2011 р.). Тих засуджених, хто вже мав одну судимість за дев'ять років нараховувалося 816 осіб (18,3%), на другому місці за кількістю - ті, хто мав дві судимості - 328 осіб (7,4%). Поступово зростає частка осіб, які мають три та більше судимостей (усього 304 особи (6,8%) (табл. 4).

Таблиця 4 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які мають незняту і непогашену судимість

Характер рецидиву. Розподіл за окремими видами злочинів є таким: найбільша кількість осіб має судимість за злочини проти власності - 794 особи (17,8%), на другому місці - особи, які мають судимість за злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи - 287 осіб (6,4%), на третьому - особи, які мають судимість за злочини проти життя чи здоров'я особи - 173 особи (3,9%).

Далі йдуть особи, які мають судимість за злочини проти громадського порядку, моральності - 76 осіб (1,7%), особи, які мають судимість, пов'язану з наркотиками - 55 осіб (1,2%), особи, які мають судимість за інші злочини - 44 особи (1,0%), особи, які мають судимість за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту - 18 осіб (0,4%).

Отже, враховуючи те, що для кожного десятого (10,3%) ґвалтівник характерний спеціальний рецидив (судимість за злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи та/або злочини проти життя чи здоров'я особи), у більшості випадків рецидив носить загальний характер, обумовлений корисливою спрямованістю попередньої злочинної поведінки. Саме судимість за злочини проти власності визначає тенденцію поступового збільшення частки рецидивістів серед засуджених гвалтівників (табл. 5).

Таблиця 5 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які мають незняту і непогашену судимість за окремі види злочинів

Серед ґвалтівників-рецидивістів, що були засуджені протягом 2004-2012 рр., за попередньою судимістю відбули покарання повністю 535 осіб (частка у загальній кількості засуджених за згвалтування склала 12,0%). Щодо динаміки вказаного показника, то у 2004 р. він складав 14,1%, з 2005 по 2008 рр. він почав зменшуватися до рівня 9,7%, а з 2009 р. показник знов підвищується - з 11,0% до 15,4% (у 2012 р.). Серед звільнених від покарання фігурує показник у 198 осіб (11,2%); з них найбільша кількість - 72 особи було у 2008 р., а найменша - 30 осіб - у 2012 р. З них умовно-достроково було звільнено 439 осіб, у зв'язку з амністією - 43 особи, з інших підстав - 16 осіб. Щодо динаміки з огляду на частку, то тут у 2004 р. відсотковий показник склав 8,4% (і це мінімальний показник), у 2005-2006 рр. він трохи підвищився - до 10,7%, у 2007 р. - знов зазнав зменшення (9,9%), а у 2008 р. різко збільшився до 15,2% (максимальний показник за дев'ять років), з 2009 по 2012 рр. показники знов коливаються, не маючі стабільності, але ці коливання виявляються несуттєвими.

Серед засуджених за згвалтування, хто скоїв злочин, не відбувши покарання зафіксовані 78 осіб (1,8%). У тому числі у вигляді позбавлення чи обмеження волі або арешту - 40 осіб Частка по даному показнику варіюється у межах від 0,6% (2005 р.) до 2,8% (2007 та 2011 рр.). Динаміка говорить про нестабільність у показнику. Так, у 2005 р. спостерігалося різке падіння (з 1,1% до 0,6%), а у наступному 2006 році, не менш різке збільшення - до 1,8%, у 2007 р. показник ще більше виріс - до 2,8% і у таких межах продовжує коливатися. Вчинили злочин у період відбуття покарання - 338 осіб (7,6%). Частка у загальній кількості засуджених за згвалтування коливається від 9,9% (2005 р.) до 5,0% (2012 р.), що відтворює динаміку абсолютних показників (табл. 6).

Таблиця 6 - Розподіл засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, які мають незняту і непогашену судимість в залежності від факту відбуття покарання

Отже, можемо спостерігати повільне збільшення серед осіб, що засуджуються за зґвалтування, части рецидивістів, що відбули покарання повністю, звільнені від покарання, а також тих, хто вчинив злочин, не відбувши покарання.

Покарання. Щодо призначення основних видів покарання за зґвалтування, то переважно це позбавлення волі на певний строк (засуджено 79,9% осіб). Далі йдуть: обмеження волі (протягом дев'яти років було засуджено 33 особи (0,7%); арешт (6 осіб - 0,1%); штраф (був застосований, але у п'яти випадках - 0,1%); виправні роботи (2 випадки - 0,1%); тримання у дисциплінарному батальйоні (1 раз - 0,1%) (табл. 7).

Таблиця 7 - Розподіл засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки в залежності від основних видів покарання

Щодо застосування позбавлення волі на певний строк, то найчастіше ґвалтівників засуджують до позбавлення волі строком від 5 років до 10 років включно - 1928 осіб (майже половина - 43,3%); 290 осіб - у 2005 р. - максимум, 155 осіб -у2012р. - мінімум.

На другому місці - позбавлення волі строком понад 3 роки до 5 років - 909 осіб (20,4%). На третьому місці - позбавлення волі строком понад 2 роки до 3 років включно - 491 особа (9,5%). Позбавлення. До позбавлення волі строком понад 1 рік до 2 років включно засудили 58 осіб (1,3%). На строк 1 рік позбавлення волі було застосовано у відношенні 18 осіб (0,4%) (табл. 8).

Таблиця 8 - Розподіл засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, до яких застосовано позбавлення волі на певний строк

Додаткові види покарання призначаються за вчинення зґвалтування вкрай рідко (за період у дев'ять років склала 95 осіб, що дорівнює 2,1% засуджених). Однак, наявною є тенденція стабільного збільшення частки осіб, до яких воно застосовується (з 1,4% у 2004 р. до 5,3% у 2012 р.). При цьому у переважній кількості випадків призначається конфіскація майна -у87 випадок (90%), штраф - у 5 випадках, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю -у З випадках (табл. 9).

Таблиця 9 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, до яких застосовано додаткові види покарання

За період часу з 2004 по 2012 рр. 849 ґвалтівників (19,1%) було звільнено від покарання. Найбільша кількість таких засуджених спостерігалася у 2006 р. - 130 осіб, найменша - у 2012 р. - 48 осіб. З них - 813 осіб з випробуванням (18,2%), 34 особи унаслідок акта амністії (0,8%), 2 особи - з інших підстав.

Частка звільнених від покарання у загальній кількості засуджених за згвалтування має тенденцію до зменшення. Так, у 2004 р. показник був зафіксований на рівні 18,9%, у 2006 р він трохи підвищився - до 22,8%, потім частково знижувався до 2010 р., тобто до 15,9% доки у 2011-2012 рр. не досяг мінімального показника у 15,1% (табл. 10).

Таблиця 10 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, яких звільнено від покарання

З 2004 по 2012 рр. 2164 особам (48,6%) було призначено покарання за сукупністю злочинів. Частка у загальній кількості засуджених за згвалтування зросла з 48% у 2004 р. до 58,5 у 2010 р. та трохи знизилась у 2012 р. - 45,6%.

За сукупністю вироків покарання призначено 597 особам (13,4%), при цьому кількість таких випадків зростає: у 2004 р. даний показник дорівнював 11,4%, до 2010 р. він підвищився до 17,9%, а у 2012 р. знизився до 13,2%.

Застосуванням ст. 69 КК України при призначенні покарання (відносно 800 осіб (18,0%) навпаки має місце все рідкіше (від 21,5%у 2005 р. до 13,2%у 2012 р.) (табл. 11).

Таблиця 11 - Кількість засуджених за зґвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, яким призначено покарання за сукупністю злочинів/вироків та із застосуванням ст. 69 КК України

Примусове лікування. З 4455 осіб, засуджених за зґвалтування, лише до 37 було застосовано примусове лікування (частка до загальної кількості засуджених - 0,8%). Максимальна кількість подібних випадків спостерігалася у 2005 р.-15 осіб, мінімальна - у 2008 та2011 рр. -по2 особи. У 2004 р. цей показник був - 1,9%, у 2005 р. від підвищився до 2,3%, а потім знизився до 0% (табл. 12).

Таблиця 12 - Кількість засуджених за згвалтування (ст. 152 КК України) осіб в Україні за 2004-2012 роки, до яких застосовано примусове лікування

Висновки

З огляду на вищевикладене, кримінально-правова характеристика середньостатистичного ґвалтівника на сьогодні виглядає так. Переважна більшість ґвалтівників (83,9%) засуджуються за скоєння злочину у стані сп'яніння (у 99% - алкогольного). Кожен третій ґвалтівник вчиняє злочину у групі, при цьому, частка осіб даної категорії суттєво знижується, що, враховуючи традиційно високі показники групового вчинення зґвалтувань (особливо серед злочинців молодого віку), свідчить про тенденцію «персоніфікації» кримінального насильства, акцент у механізмі насильницьких злочинів з ситуативності їх вчинення переноситься на внутрішньо особистісні проблеми злочинця. Зростає рівень рецидиву як за кількістю ґвалтівників (кожен десятий засуджений за зґвалтування), які раніше засуджувалися, але визнані такими, що не мають судимості (практично в 2 рази) або судимість погашена чи знята (у 1,5 рази), так й за кількістю засуджених, які мають незняту і непогашену судимість (32,5%). Для кожного десятого (10,3%) ґвалтівник характерний спеціальний рецидив (судимість за злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи (6,4%) та/ або злочини проти життя чи здоров'я особи (3,9%), однак у більшості випадків рецидив носить загальний характер (злочини проти власності - 17,8% та ін.), що й визначає тенденцію поступового збільшення частки рецидивістів серед засуджених ґвалтівників (переважно зростає частка осіб, які мають три та більше судимостей). Більшість ґвалтівників-рецидивістів, вчиняють зґвалтування повністю відбувши покарання (12%) за попередній злочин; будучи звільненими від покарання (11,2%); не відбувши покарання (1,8%). По всім трьом вказаним категоріям спостерігається поступове збільшення показників. Основний вид покарання за зґвалтування - позбавлення волі на певний строк (засуджено 79,9% осіб; строком від 5 років до 10 років включно - 43,3%; строком понад 3 роки до 5 років - 20,4%. Наявною є тенденція стабільного збільшення частки ґвалтівників (2,1% засуджених), до яких застосовується додаткові види покарання (у 90% це конфіскація майна). Більше половини усіх ґвалтівників засуджуються за сукупністю злочинів (48,6%) чи за сукупністю вироків (13,4%), при цьому їх кількість зростає. Кожен п'ятий ґвалтівник (19,1%) звільняється від покарання (при цьому, як свідчить аналіз рецидиву, половина з них знов вчиняє злочин). Застосуванням ст. 69 КК України при призначенні покарання ґвалтівникам (18,0%) стабільно зменшується. Практичне незастосування до засуджених за зґвалтування примусового лікування (0,8%) при алкоголізації зґвалтувань понад 80% та вчиненні їх у 40% випадків рецидивістами, посиленні пеналізації покарання, знов таки, при збільшенні частки осіб, до яких застосовується конфіскація майна як додаткове покарання, викликає непорозуміння.

Список використаних джерел

1. Звіт ДСАУ про кількість осіб, засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання (форма № 6, затверджено Наказом Державної судової адміністрації України від 21.11.2012 № 153) за 2004-2012 роки.

2. Звіт ДСАУ про склад засуджених (форма № 7, затверджено Наказом Державної судової адміністрації України від 21.11.2012 № 153) за 2004-2012 роки.

Размещено на Allbest.ru