Клопотання на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи: сучасний стан та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії прокуратури України

Клопотання на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи: сучасний стан та перспективи

О.Б. Комарницька

Однією з головних функцій соціальної, правової держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини та громадянина (ст. 3, 55 Конституції України). Їх гарантії в правовій державі забезпечуються чинним законодавством та ефективною діяльністю правоохоронних та судових органів. Прийняття довгоочікуваного КПК України на базі міжнародно-правових норм та європейського досвіду через свою радикальну новизну підвищило інтерес науковців та практиків. Такий інтерес зумовлений неоднозначним праворозумінням та право- застосуванням норм КПК України учасниками кримінальних процесуальних відносин. Ключовим суб'єктом кримінальних процесуальних відносин став прокурор з новою для вітчизняного законодавства та практики функцією. Він здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. За КПК України, результативність виконання завдань кримінального провадження залежить від ефективності реалізації прокурором своїх наглядових та процесуально-керівних повноважень. Механізм реалізації повноважень прокурора закріплений у п. 10 ч. 1 ст. 36 КПК України: прокурор погоджує або відмовляє у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подає такі клопотання слідчому судді. Таким «випадком» є погодження клопотань слідчого про проведення обшуку до слідчого судді. Сутність такого «погодження», з одного боку, полягає в концентрації комплексу засобів захисту конституційних гарантій особи та громадянина, а з іншого - спрямування досудового розслідування, визначення обсягу доказування в кримінальному провадженні. Одним із способів отримання (збирання), фіксації доказів або перевірки вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні є обшук. Вагомою складовою мети обшуку є наявність підстав відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, зокрема: фактичних та правових, які мають вказувати на можливість досягнення його мети. Для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи потрібно отримати ухвалу слідчого судді, якій передує подача клопотання. Клопотання, яке подається слідчим, має бути погоджене прокурором - процесуальним керівником або складене ним з метою, зазначеною у ст. 234 КПК України, та адресуватися до суду того ж району для поста- новлення ухвали слідчим суддею про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи або відмови в задоволенні такого клопотання.

Тому прокурор має змогу безпосередньо перевіряти законність підстав для проведення обшуку або самостійно їх обґрунтовувати. Більше того, прокурор може самостійно проводити таку слідчу дію, брати в ній участь або давати вказівки слідчому з її проведення.

Проблематиці підготовки клопотання про проведення обшуку за нормами КПК України 1960 року присвячені праці таких вітчизняних вчених, як Ю.П. Аленін, А.М. Баранов, В.Д. Берназ, Т.М. Барабаш, І.Д. Гончаров, Ю.О. Гурджі, Ю.В Кореневський, А.М. Ларин, Є.Д. Лук'янчиков, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, І.З. Рогатинська, С.М. Стахівський та ін. Однак у працях зазначених авторів висвітлювалися загальні проблеми проведення обшуку в цілому, а не за нормами КПК України 2012 р. Особливості ж підготовки клопотання про проведення обшуку з участю прокурора, наслідки для осіб, які залучаються до кримінального провадження, та й долі самого провадження залишаються недослідженими.

Відповідно до п. 6 Наказу Генерального прокурора України № 4 гн на прокурорів усіх рівнів покладається обов'язок уживати заходів щодо поліпшення якості досудового розслідування, зокрема: при вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих при проведенні слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряти наявність відповідних підстав, принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій. За КПК України (ст. 36, ч. 3 ст. 234) завдання слідчого, прокурора полягає в підготовці законного, обґрунтованого клопотання про проведення обшуку. Саме тому їм необхідно планувати проведення даної слідчої (розшукової) дії. Така конструкція норм КПК України є суперечливою, з позиції конституційних засад, адже прокурор повинен, окрім планування проведення обшуку, здійснювати нагляд за його підготовкою й самим проведенням.

За час дії КПК України вже непоодинокі випадки безпідставного звернення органів досудового розслідування до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, рівень самих клопотань невисокий, а їх юридичне наповнення не завжди відповідає встановленим законом вимогам. Усе це не сприяє забезпеченню прав і свобод людини та їх законних інтересів, з одного боку та ефективному і результативному виконанню завдань кримінального провадження, - з іншого.

З огляду на це зростає значення форми та змісту клопотання на проведення обшуку та норм ст. 234, 235 КПК України, де передбачені два види наслідків розгляду такого клопотання: про відмову в задоволенні та про надання дозволу на обшук. Така структура процесуальних норм змушує сторону обвинувачення готувати високого рівня клопотання через позбавлення можливості в подальшому повторно звернутися з тим самим обґрунтуванням або усунути недоліки. Власне кажучи, не стати заручником самим створеної ситуації.

Так, при необхідності провести обшук житла чи іншого володіння особи слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням. Таке клопотання, на нашу думку, повинно містити також відомості, зазначені у ч. 5 ст. 234 КПК України та в інших взаємопов'язаних статтях КПК України:

відомості, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення (відомості з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, предметом яких є дане майно); цей пункт, на нашу думку, недоречний, відомості є вже в ЄРДР, оскільки слідчий суддя не вирішує справу по суті; його доцільно прибрати з п. 5 ст. 234 КПК України також через те, що він не узгоджується із ч. 3 ст. 234 КПК України, яка не вимагає від слідчого, прокурора надавати такі докази;

мета обшуку (для чого проводиться зазначена дія, тобто що планує слідчий, прокурор отримати за результатами проведення такої слідчої (розшу- кової) дії);

зв'язок особи володільця житла (особи, яка фактично проживає) чи іншого володіння з досудовим розслідуванням (достатність відомостей вважати, що у житлі фактично проживає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, та наявні дані, що у даному будинку за фактичним місцем проживання правопорушника є засоби або знаряддя вчинення злочину, або речі, викрадені у потерпілого, підтверджені дані, що правопорушник проживає у будинку, що належить іншій особі);

відомості про те, що відшукані речі й документи, на які є посилання у клопотанні, мають значення для цілей досудового розслідування як самостійно, так і в сукупності з іншими доказами, а також відомості, що дані речі можуть бути доказами під час судового розгляду по зазначеному кримінальному провадженню, що відшукані речі, документи або особи можуть знаходитися у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи;

особи, які проводитимуть обшук, уповноважені на здійснення такої дії (передбачити випадки проведення обшуку шляхом надання доручення іншому слідчому, прокурору. Але в жодному разі не оперативному працівнику, оскільки ч. 2 ст. 235 КПК України передбачає, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи зазначається прокурор, слідчий, який подав клопотання про обшук. Про вказаних осіб йдеться в ст. 234 КПК України);

посилання на норми КПК України щодо проведення обшуку;

підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (у випадку проникнення до житла чи іншого володіння у невідкладних випадках - ч. 3 ст. 233 КПК України);

аргументований факт невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів. Це може бути акт, протокол тощо (ч. 1 ст. 166 КПК України).

Запропоновані елементи мають бути не просто зазначені у клопотанні, а й зрозумілою повинна бути надана їх оцінка, тобто має чітко визначатись, яким чином такі елементи взаємопов'язані з кримінальним провадженням та як вони впливають на права, свободи та законні інтереси володільця/власника житла чи іншого володіння особи. Така багатогранність клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи вказує на те, що воно включає комплекс заходів, цілісний механізм, якого спрямований на формування доказової бази з одночасним захистом прав і свобод людини і громадянина. Не можна зазначати у клопотанні, що обшук проводиться за місцем проживання чи знаходження підозрюваного, а також не можна з одним клопотанням звертатися і просити надати дозвіл на проведення обшуку в декількох приміщеннях, які мають різне функціональне призначення.

Незважаючи на досить широке дослідження питань форми та змісту клопотання про проведення обшуку як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах, правозастосовна практика виявляє низку проблем реалізації цього інституту, які вимагають теоретичного осмислення та практичного вирішення.

Як підстави для відмови у задоволенні клопотань про обшук слідчі судді зазначають: 1) здебільшого ненадання належних доказів на обґрунтування клопотання і недоведеність обґрунтованості клопотання при його безпосередньому розгляді; 2) незазначення підстав для проведення обшуку; 3) незазначення особи, якій належить житло чи інше володіння, та особи, у фактичному володінні якої воно знаходиться (п. 6 ч. 3 ст. 234 КПК України); 4) незазначення, які конкретно необхідно відшукати знаряддя та засоби вчинення злочину, інші предмети та речі, здобуті злочинним шляхом. Причинами повернення клопотань про проведення обшуку стали порушення вимог щодо територіальної юрисдикції та заяви органів досудового розслідування про їх повернення. У зв'язку зі змінами у порядку реєстрації нерухомого майна у слідчих та прокурорів виникають певні труднощі в отриманні даних щодо власників будинків та квартир, оскільки процедура отримання такої інформації суворо регламентована й тривала, що перешкоджає оперативності слідчих дій. Оскільки КПК України не передбачено визначення територіальності при розгляді клопотань про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, то у суддів виникають спірні питання щодо підсудності розгляду зазначеної категорії справ.

Серед питань, що виникають у слідчих суддів при розгляді клопотань слідчих про проведення обшуку житла та іншого володіння особи, заслуговують на увагу такі. На момент прийняття рішення про проведення обшуку слідчому чи прокурору можуть бути ще невідомі всі ознаки предметів, які планується відшукати, тому в клопотанні слідчого, на думку деяких слідчих суддів, як і в ухвалі слідчого судді, можна їх не деталізовувати, а вказати на вже відомі загальні відомості про них. Якщо слідчий чи прокурор вносять до суду клопотання про проведення повторного обшуку, підстави для його проведення не можуть бути аналогічними, що і при первинному обшуку. Вони повинні доповнювати ті, що вже розглядалися слідчим суддею, або бути новими, якщо не були відомі слідчому чи прокурору при проведенні первинного обшукуКоровайко О. Розгляд клопотань про застування заходів забезпечення кримінального провадження. Проблемні питання, що виникають у практиці слідчих суддів/ О. Коровайко // Слово Національної школи суддів України. - 2013. - № 1(2). - С. 23..

Заслуговує на увагу вимога зазначення у клопотанні обставин кримінального правопорушення, у зв'язку розслідуванням якого подається клопотання, а не всіх відомостей про кримінальну подію. Недотримання такого принципу на практиці часто призводить до перенесення відомостей із клопотання слідчого до ували слідчого судді. Надалі така ухвала потрапляє до рук учасників провадження і зазначені у ній відомості стають відомі великому колу осіб. Така несвідома неуважність слідчого, прокурора призводить до розголошення таємниці досудового розслідування. В даному випадку потрібно врахувати взаємообумов- леність кримінально-процесуальних та кримінально-правових норм.

Крім того, до клопотання мають бути додані оригінали або належним чином завірені копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, а також докази, які б обґрунтовували доводи клопотання, крім копії рапорту про виявлення кримінального правопорушення. Як правило, повинні подаватися належним чином завірені копії необхідних документів, оскільки оригінали зберігаються в матеріалах провадження. Адже слідчий самостійний у своїй професійній діяльності та має всі передбачені законом можливості для отримання відповідної інформації при підготовці клопотання. На практиці непоодинокі випадки, коли в клопотанні відсутні доказові та необхідні відомості, однак вони містяться у додатках до клопотання, з яких вбачається, що відшукані грошові кошти знаходяться в конкретному будинку із зазначенням адреси. Це вимагає ефективного прокурорського нагляду при погодженні клопотання, в тому числі при формуванні доказової бази.

Як свідчить судова практика, слідчі та прокурори, звертаючись до слідчого судді з клопотаннями про обшук, досить часто зловживають вимогами п. 7 ч. 3 ст. 234 КПК України, відповідно до якого клопотання про обшук повинно містити вичерпний перелік речей та документів, які потрібно розшукати, оскільки фраза «інші речі, предмети, документи, що мають відношення до кримінального провадження та майна здобутого в результаті вчиненого кримінального правопорушення», відкрила великий простір для маневру під час обшуку. Перенесення такого тесту в ухвалу слідчого судді фактично дозволятиме слідчому діяти на свій розсуд, вилучати будь-які речі та предмети, в тому числі ті, які не стосуються кримінального провадження, в межах якого проводиться обшук.

Відсутність у клопотаннях посилання на конкретні речі, документи або осіб, яких планується відшукати, призводить до порушення недоторканності житла, що гарантоване КПК України, Конституцією України та неповною мірою відповідає п. 7 ч. 3 ст. 234 та п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України. На нашу думку, у випадку неможливості точного зазначення речей, документів правильним буде зазначення родових ознак речей чи документів, які підлягають вилученню, з підстав недопущення в подальшому сумнівів та суперечностей. Такі недоліки у діяльності слідчих, прокурорів не відповідають покладеній на них функції контролю за дотриманням прав і свобод людини у кримінальному провадженні.

Адже відсутність вказівки у клопотанні на конкретну мету обшуку розглядається Європейським судом з прав людини як порушення ст. 6 Конвенції з прав людини. Зокрема, у справі „Смирнов проти Росії” від 07.07.2007 р. суд зазначив, що, враховуючи невизначеність формулювань постанови, працівники органів внутрішніх справ на власний розсуд визначили предмети, що підлягають вилученню. Постанова про проведення обшуку не містила відомостей про кримінальну справу та мету обшукуКримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р.Туманянц та ін. ; за ред. со.В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. - Х. : Право, 2013. - С. 391. ⁰⁰ОІ.

Невиконання вимог про законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення слідчого судді тягне визнання обшуку незаконним. Зокрема, ЄСПЛ, визнаючи порушення ст. 8 КЗПЛ та констатуючи незаконність обшуку в справі „Ернст та інші проти Бельгії”, зазначив, що ордер на проведення обшуку не містив жодної інформації про конкретні цілі та підстави проведення обшуку, характер розслідування, точні місця проведення обшуків та про предмети, що підлягали вилученню.

Власне кажучи, наслідком таких дій є те, що під час обшуку житла чи іншого володіння особи практикується вилучення більшої кількості документів чи речей, ніж вказана в ухвалі (санкції) слідчого судді. За логікою ч. 7 ст. 236 КПК України такі «додатково» вилучені об'єкти стають тимчасово вилученим майном і на наступний робочий день їх долю повинен вирішувати суд. Хоча опосередковано у ч. 8 ст. 236 КПК України та безпосередньо у ст. 103 КПК України міститься вказівка на те, щоб протокол обшуку складався. Але в деяких випадках він не складається або не фіксується весь перелік вилученого майна і прокурор/слідчий не звертається до суду. Цим порушується право власності.

Натомість таке порушення процесуальних гарантій призводить до додаткових обов'язків слідчого, прокурора. Слідчий буде зобов'язаний повернути це майно володільцю не пізніше 4 діб після вилучення, якщо суд за клопотанням слідчого не накладе на нього арешт як на таке, що стосується провадження. У випадку, якщо таке клопотання не подавалося, строк повернення майна скорочується до однієї робочої доби (ст. 16, 169, 171, 173, 236, 237 КПК України). Ця інноваційна норма кореспондується з принципом розумності термінів здійснення процесуальних дій (ст. 28, 113) і, очевидно, покликана стимулювати слідчих:

а) дотримуватись при обшуку переліку майна, наведеного в дозволі суду;

б) лише за наявності достатніх підстав приймати відповідальні рішення відносно вилучення іншого майна; в) у будь-якому випадку формувати детальні його описи, як цього і вимагає процедура; г) не зволікати з поверненням необґрунто- вано вилученого майна, яке не має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. Адже відхилення від дозволу суду змусить їх проводити додаткове документальне оформлення і доводити обґрунтованість своїх дій перед судом.

Отже, при розгляді та погодженні клопотання про обшук необхідно виходити з обов'язку слідчого (прокурора), довести перед судом наявність достатніх підстав вважати, що відшукані речі, документи мають значення для досудового розслідування, співвідносяться з обставинами вчиненого кримінального правопорушення за витягом з ЄРДР і знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі. При цьому прокурору слід пам'ятати, що слідчий суддя буде у кожному конкретному випадку оцінювати, чи є обґрунтованою необхідність обмеження конституційного права особи, вина якої не встановлена обвинувальним вироком суду і яка має право на поводження з нею як з невинуватою особою.

Крім того, прокурору при погодженні або самостійному складанні клопотання потрібно з'ясувати взаємозалежні вимоги, які суд при закритому розгляді клопотання буде встановлювати, а прокурор доводити або спростовувати їх. Адже невиконання вимог про законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення слідчого судді тягне за собою визнання обшуку незаконним, а отриманих при цьому відомостей недопустимими для подальшого використання в якості доказів.

Наступною важливою складовою організаційного аспекта прокурорського погодження клопотання є правильне визначення відповідно до ст. 32, 34, 218 КПК України, місця проведення досудового розслідування, підсудності для правильного визначення суду, до якого слід подавати клопотання. клопотання обшук слідчий суддя

Позитивною новацією КПК України слід вказати те, що ч. 2 ст. 233 КПК України, яка на відміну від раніше діючого, закріплює легальне визначення понять «житло» та «інше володіння» і дає можливість не звертатися до спеціального законодавства, аби зрозуміти зміст зазначених категорій. При цьому, якщо нежитлове приміщення складається з декількох будівель та приміщень (цех, лабораторія, адміністративні й виробничі будівлі, прибудови), то в клопотанні потрібно вказувати, в якому саме приміщенні слідчий має намір провести обшук та в який спосіб.

Водночас практика вносить свої корективи в розуміння місця проведення обшуку, зокрема стосовно можливого проведення обшуку в комунальній квартирі, готелі тощо. Непорозуміння ж у вирішенні цього питання, труднощі у тлумаченні норм КПК України приводять до прийняття неправових рішень на стадії досудового розслідування. Вирішення даної проблеми полягає в детальному з'ясуванні всіх складових терміна «житло». Це 1) будь-яке приміщення; 2) знаходження приміщення у постійному або тимчасовому володінні особи; 3) з будь- яким самостійним призначенням і статусом; 4) пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб; 5) всі складові такого приміщення.

Щодо цього питання в юридичній літературі висловлюються різні думки. Відзначимо точку зору В.Т. Маляренка, з якою ми погоджуємось: терміном «житло» охоплюються будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання (дача, садовий будинок, кімната в гуртожитку, номер у готелі, лікарняні та санаторні палати, кімнати баз відпочинку, туристичні палатки тощо). В. Т. Маляренко пропонує також в окремих випадках, наприклад, при тривалому перебуванні, пов'язаному із професійною діяльністю особи, тимчасовим житлом визнавати купе поїздів та каюти кораблівМаляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / Маляренко В.Т. // Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку. - К., 2004. - С. 79. . Оскільки ч. 1 ст. 3 КПК України не містить визначення термінів «особа», «юридична особа», «фізична особа». У п. 11, 12 цієї статті дається визначення «малолітня особа», «неповнолітня особа». Тут йдеться тільки про фізичних осіб. Тому для полегшеного тлумачення цих норм доцільно прямо вказати у ст. 223 КПК України на належність житла чи іншого володіння як фізичним, так і юридичним особам незалежно від форм власності.

Однак у ч. 2 ст. 233 КПК України в якості володінь особи не згадані такі об'єкти нерухомості, як споруди, об'єкти, які за своїми технічними, функціональними, експлуатаційними, архітектурними, економічними властивостями не належать до будівель. Це на практиці призводить до різних правових наслідків при їх застосуванні, через різний правовий статус такої нерухомості та її цільове призначення. Наприклад, будівлями є житлові будинки, школи, театри, гаражі, цехи заводів. Споруди, що призначені для якихось суто технічних цілей такі, як димарі, телевізійні вежі, мости, підпірні стіни, оскільки в них відсутні приміщення або вбудовані в них приміщення, не визначають їхнього основного призначення, є інженерними спорудами. Законодавець у визначенні «інші володіння особи» залишив словосполучення «тощо». Це свідчить про бажання законодавця зберегти баланс між динамічними правовідносинами та статичними. Під «тощо», на нашу думку, можна підвести такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності), тобто сюди можна віднести такий об'єкт нерухомості, як споруда.

Припис ч. 2 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини відрізняється від норм КПК України та Основного Закону. Відмінність полягає у тому, що вітчизняний законодавець передбачив недоторканність не тільки житла, а й «іншого володіння особи», тим самим створив для власних правоохоронних органів складніші умови, ніж в країнах Європи. З огляду на це доцільно, на нашу думку, для однозначного тлумачення вищезазначених понять уніфікувати законодавство з міжнародно-правовими актами і визначити єдине поняття «житло».

П. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудово- го слідства» містить розширене значення поняття «житло». Згідно із ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття “житло” у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщенняПостанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досу- дового слідства» від 28.03.2008 № 2 // Постанови: Офіційний сайт Верховної Ради України. Щодо позиції Європейського суду, то він дійшов висновку, що офіційний офіс компанії, її філії або службові приміщення, зокрема торговельні, можуть претендувати на захист тією ж мірою, як і фізична особа, коли йдеться про захист її службового приміщенняПаліюк В.П. Застосування судами загальної юрисдикції України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у разі «неякісного» законодавства ( ст. 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла і кореспонденції) / В.П. Паліюк / / Часопис цивільного і кримінального судочинства. - 2014. - № 3( 18). - С. 74.. Тобто обшук, огляди приміщень та документів, експертизу документів можна проводити як в офісних приміщеннях юридичної особи, так і в помешканнях її засновниківГалаган В.І. Реалії і проблеми нового КПК України / В.І. Галаган, О.І. Галаган // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2013. -№ 1. - С.16.. Про це йдеться також у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12.1992 р. № 12.

На практиці мають місце випадки помилкового включення до клопотання слідчого чи прокурора про обшук додаткового клопотання щодо надання слідчим суддею дозволу на проведення особистого обшуку осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні. Це суперечить ст. 236 КПК України, оскільки повноваження щодо прийняття такого рішення має особа, що проводить обшук, тобто слідчий або прокурор, а не слідчий суддя.

Нововведенням КПК України є те, що слідчий суддя може визначити обмеження застосовування технічних засобів фіксації проведення слідчої дії під час дачі дозволу на проведення тих слідчих дій, які проводяться за його рішенням: обшуку у житлі чи іншому володінні особи.

З точки зору міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права), а також справ, розглянутих Європейським судом з прав людини, законними можна вважати обмеження права на недоторканність житла, якщо вони мають правову основу. Такою основою має бути законна, обґрунтована та мотивована ухвала слідчого судді, постановлена за результатами всебічного дослідження клопотання на проведення обшуку.

Найпоширенішою формою обмеження права на недоторканність житла у ході розслідування злочинів є обшук. Тому процесуальний закон повинен мітити не тільки гарантії законності проведення обшуку, а й механізм відновлення порушених прав. КПК України не містить такого механізму. Тому під час погодження клопотання про проведення обшуку прокурор повинен не тільки спланувати хід виконання даної слідчої (розшукової) дії, а й вжити заходів, аби не допустити порушення закону. Порушення процесуальних вимог при поданні або погодженні клопотання є безпосереднім порушенням прав людини та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження.

Анотація

Здійснено теоретико-прикладний аналіз клопотання на проведення обшуку. Висвітлюються проблемні аспекти участі прокурора при підготовці клопотання до слідчого судді. Пропонуються шляхи удосконалення законодавства з метою підвищення ефективності діяльності прокурора по захисту інтересів особи та держави в кримінальному проваджені.

Ключові слова: обшук, підстави, прокурор, слідчий, клопотання.

Осуществлено теоретико-прикладной анализ ходатайства на проведение обыска. Освещаются проблемные аспекты участия прокурора при подготовке ходатайства к следственному судье. Предлагаются пути усовершенствования законодательства с целью повышения эффективности деятельности прокурора по защите интересов лица и государства в уголовном судопроизводстве.

Ключевые слова: обыск, основания, прокурор, следователь, ходатайство.

In the article it is carried out teoretiko-applied analysis of solicitor on the leadthrough of search. The problem aspects of participation of public prosecutor light up at preparation of solicitor to the investigation judge. The ways of improvement of legislation are offered with the purpose of increase of efficiency of activity of public prosecutor on defence of interests of person and state in criminal provadzheni.

Key words: search, grounds, public prosecutor, investigator, solicitor.

Размещено на Allbest.ru