Правові особливості дипломатичних відносин Суверенного Військового Ордену Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти з державами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові особливості дипломатичних відносин Суверенного Військового Ордену Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти з державами

В.М. Отрош, старший прокурор

відділу Прокуратури міста Києва

Анотація

Досліджуються правові особливості дипломатичних відносин Суверенного Військового Ордену Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти з державами.

Ключові слова: Суверенний Військовий Орден Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти, дипломатичне визнання, дипломатичні відносини.

Аннотация

Отрош В.М. Правовые особенности дипломатических отношений Суверенного Военного Ордена Госпитальеров святого Иоанна Иерусалимского, Родоса и Мальты с государствами

Исследуются правовые особенности дипломатических отношений Суверенного Военного Ордена Госпитальеров святого Иоанна Иерусалимского, Родоса и Мальты с государствами

Ключевые слова: Суверенный Военный Орден Госпитальеров святого Иоанна Иерусалимского, Родоса и Мальты, дипломатическое признание, дипломатические отношенияв

Annotation

OtroshVolodymyr. The legal peculiarities of diplomatic relations of the Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of Jerusalem of Rhodes and of Malta with states

The article dwells on the legal peculiarities of diplomatic relations of the Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of Jerusalem of Rhodes and of Malta.

Key words: Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of Jerusalem of Rhodes and of Malta, diplomatic recognition, diplomatic relations.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж приступити до розгляду правових особливостей дипломатичних відносин Мальтійського Ордену з державами, доречно для більш глибокого розуміння суті питання коротко розкрити історію виникнення і назви Ордену, які він мав протягом всього періоду свого існування. Історія Ордену бере свій початок від заснування у ХІІ ст. в Єрусалимі першого рицарського Ордену госпітальєрів, який, подібно до інших рицарських орденів, виник у період Хрестових походів за звільнення Святої Землі і Гробу Господнього від невірних. Папа Пасхалій ІІ буллою «Pia postulatio» від 15.02.1113 р. офіційно затвердив Орден. Близько 1136 р. в Ордені було запроваджено статус рицарів, які приносили чернечі обітниці й одночасно займалися охороною комплексу будівель у Єрусалимі, що належали іоаннітам. З 1180 р. діє статут іоаннітів.

Орден протягом всієї історії свого існування мав такі назви - іоанніти, госпітальєри, Орден братів єрусалимського госпіталю святого Іоанна Хрестителя, Орден Родоських рицарів, Орден Мальтійських рицарів, Мальтійський орден, Суверенний (Державний) Військовий (Рицарський) Орден Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти. «Мальтійськими» рицарі Суверенного Ордену святого Іоанна Єрусалимського стали називатися лише з часу їх появи на острові Мальта. Це перебування тривало недовго - всього 268 років з 900-літньої історії Ордену госпітальєрів. Протягом всієї своєї багатовікової історії Орден вимушено змінював своє місцезнаходження, і рицарі часто називалися за географічною ознакою («рицарі Кіпру», «рицарі Родосу», а потім «рицарі Мальти»), залишаючись завжди при цьому «рицарями-іоаннітами», «рицарями-госпітальєрами» або «Орденом святого Іоанна Єрусалимського».

Перейдемо до аналізу правових особливостей дипломатичних відносин Мальтійського Ордену з державами на сучасному етапі. Дипломатичні відносини вимагають відповідних передумов, виконання деяких політико-правових умов. Найголовніша з них - визнання де-юре і взаємна згода суб'єктів міжнародного права на встановлення дипломатичних відносин. Міжнародне визнання - це дипломатичний акт, який має відповідні правові наслідки. Однак причини цього акту переважно політичні. Вони продиктовані у кожному випадку національними інтересами (або, як у нашому випадку, наднаціональними інтересами Мальтійського Ордену як релігійного ордену Католицької Церкви, який одночасно є суб'єктом міжнародного права, цілком незалежним у вирішенні політичних і світських питань як від Святого Престолу, так і від будь-якої держави) і виражають не стільки констатацію факту існування або появи на міжнародній арені нового суб'єкта міжнародного права, але головним чином його готовність вступити з дестинатором (адресатом) визнання у відповідні офіційні відносини.

У міжнародно-правовій доктрині існують дві теорії визнання: конститутивна і декларативна. Відповідно до першої тільки визнання надає дестинатору визнання відповідну якість - міжнародну правосуб'єктність. Вада цієї теорії полягає в тому, що, по-перше, незрозуміло, яка кількість визнань необхідна для надання дестинатору названої якості, по-друге, як показує практика, держави та інші первинні суб'єкти міжнародного права можуть існувати і вступати в ті чи інші контакти з іншими державами і без офіційного визнання².

Згідно з декларативною теорією, яка більшою мірою відповідає реаліям міжнародного життя, визнання не надає дестинатору відповідної якості, а лише констатує його появу і слугує засобом, що полегшує здійснення з ним контактів. Однак у тих випадках, коли визнають суб'єктом міжнародного права такі утворення, які об'єктивно не можуть ними бути, наприклад, Мальтійський Орден, визнання набуває конститутивного, точніше, квазіконститутивного характеру, надаючи видимість набуття якості, яку той, хто визнає, бажає бачити у дестинатора³. Международное право: учебник / отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И.Кузнецов. - М.: Междунар. отношения, 1996. - 608 с. - (Дипломатическая академия МИД РФ, Московский государственный институт международных отношений МИД РФ) - С. 66. Там же. - С. 67.

Дипломатичні відносини, які підтримує Мальтійський Орден з державами, мають багатовікову історію. Водночас коли Мальтійський Орден володів островом Родос в Егейському морі (1310-1522 рр.) і островом Мальта у Середземному морі (1530-1798 рр.), тобто у період володіння територіальним суверенітетом, Орден укладав міжнародні договори і був представлений постійними посольствами на рівні послів при великих європейських дворах, наприклад, у 1747 р. у Римі, Парижі, Мадриді та Відні, а місіями на рівні повірених у справах при дворах меншої значимості. З 1797 р. посол Мальтійського Ордену був акредитований у Росії Захаров В.А. Суверенный мальтийский орден и подделки под него / В.А. Захаров, Е.А. Пчельников. - М.: Русская панорама, 2002. - С. 13..

Якщо питання суверенітету Мальтійського Ордену до втрати ним Мальти ні у кого не викликали сумнівів, то вже протягом першої половини XIX ст. щодо них доводилося робити застереження у багатьох міжнародних актах. Оскільки резиденція Мальтійського Ордену з 1824 р. і до цього часу знаходиться на державній території Італії (формально на її території з 1870 р. після об'єднання всіх італійських територій в єдину державу - Італійське королівство зі столицею містом Рим, який був до того часу столицею Папської держави, ліквідованої внаслідок утворення згаданого королівства), зокрема, у Римі розташовуються резиденція Великого Магістра в Палаццо ді Мальта з екстериторіальним статусом і Палац магістрів, що також належать Ордену, то італійській державі та її судам не раз доводилося займатися питанням міжнародно-правового статусу Мальтійського Ордену.

Так, у 1868 р. граф Кібаріо, уповноважений італійським урядом дослідити питання правового становища Мальтійського Ордену в Італії, констатував: «Відповідно до європейського міжнародного права Орден ніколи не переставав бути суверенним» Stagni Silenci de. La Sovrana Orden Militar de Malta // «Revista de la Facultad de Derecho y Cienzias Sociales». - Buenos Aires, 1949. - № 13. - Р.120.. Державна рада Італії заявила у своєму висновку від 10 листопада 1869 р., що Мальтійський Орден є суверенним інститутом, тому укази великого магістра Ордену не потребують екзекватури короля Італії Hafkemeyr Georg B. Der Malteserorden und die VOkerrechtsgemeinschaft // Der Joanniterorden der Malteserorden. Der ritterliche Orden des hl. Johannes vom Spital zu Jerusalem. Seine Geschichte, seine Aufgaben. - Кціп: Wienand Verlag, 1988. - S. 434.. Суверенне становище Мальтійського Ордену підтверджується також у Конвенції італійського військового міністерства і Ордену від 20 лютого 1884 р. і в законодавчих декретах італійського уряду від 7 жовтня 1923 р. і 28 листопада 1929 р. Ibid. - S. 434.. Італійський касаційний суд у якості Верховного суду підтвердив своїм Вироком від 13 березня 1935 р., що Мальтійський Орден як corte di diritto publico internationale має право самостійно вирішувати правові питання, що випливають з Конституції Ордену Hafkemeyr GeorgB. Op. cit. - S. 435.. Подальша італійська судова практика у справах Ордену також свідчить про те, що Мальтійський Орден завжди розглядається суб'єктом міжнародного права, який зберігає свою незалежність відносно будьякого іншого суб'єкта міжнародного права, а також стосовно Святого Престолу і має право на визнання свого суверенного становища іншими державами, подібно Італійській державі.

Втративши територіальний суверенітет на Мальті, керівництво Ордену опинилося перед досить складним вибором, оскільки потрібно було знайти своє місце в системі європейських держав і обґрунтувати необхідність свого суверенітету, не маючи власної території та населення. Рішення було знайдено: з середини XIX ст. Мальтійський Орден заявив про відновлення програм медичної та добродійної діяльності. При цьому акцент почав робитися на тому, що суверенітет Ордену є функціональним, тобто таким, що залежить від завдань Ордену, і виконання його цілей будується на їх основі.

Перша спроба заявити про себе як про суб'єкта міжнародного права у нових історичних реаліях була зроблена Мальтійським Орденом ще в 1930 р., коли були встановлені й перші у Новітній час дипломатичні відносини зі своїм покровителем - Святим Престолом, а в 1937 р. - з франкською Іспанією. Потім настало затишшя на цілі десять років. З 1947 р. Мальтійський Орден почав встановлювати дипломатичні відносини з визнаними у світі країнами Латинської Америки та Африки.

Окремо слід сказати про відносини між Мальтійським Орденом і Італією, які були остаточно визначені дипломатичними нотами, якими сторони обмінялися 11 січня 1960 р. Італійська нота підтверджує всі привілеї, пожалувані Мальтійському Ордену як Королівством, так і Італійською Республікою, починаючи з 1861 р., що підтверджують якість Ордену як суб'єкта міжнародного права, екстериторіальність його резиденції у Римі (віа Кондотті і віа Авентін) і правове положення Великого Магістра як глави держави з усіма відповідними привілеями. Тим самим Італійська Республіка визнала існування Мальтійського Ордену на своїй території як суверенної держави, держави, з якою вона підтримує дипломатичні відносини⁹. Ще раніше Італійський касаційний суд в якості Верховного суду в своєму Вироку від 14 липня 1953 р. зазначив, що «Суверенний рицарський Мальтійський Орден визнаний Італійською Республікою як суб'єкт міжнародного права», і тому правові відносини з Орденом будуються відповідно до міждержавного права, а не італійського права¹⁰.

Становище Ордена як суб'єкта міжнародного права стало підтверджуватися практикою - фактами встановлення дипломатичних відносин між Мальтійським Орденом та іншими суб'єктами міжнародного права і заснування постійних дипломатичних представництв (місій), очолюваних главами представництв першого класу, тобто послами, які акредитуються при главах держав і Великому Магістрі Мальтійського Ордена відповідно. Нині Мальтійський Орден підтримує відповідно до норм міжнародного права дипломатичні відносини з майже 100 державами¹¹, в тому числі на рівні послів зі Святим Престолом (від якого він номінально залежить як католицький чернечий орден, будучи незалежним як суверенний суб'єкт міжнародного права) і з Україною (у 2008 р. Gazzoni F. L'Ordine. - Milano, 1979. - P. 69. Hafkemeyr GeorgB. Op. cit. - S. 435. Сборник трудов Духовно-рыцарской академии. Вып. 1. Мальтийский Орден // Под ред. В.А.Захарова. - М.: Русская панорама, 2002. - С. 15. встановлені офіційні (дипломатичні) відносини на рівні місій, очолюваних надзвичайними і повноважними послами). Окрім того, Орден має офіційні представництва в Бельгії, Німеччині, Франції, Люксембурзі, Монако і Швейцарії. Представником Папи Римського при Мальтійському Ордені є один з кардиналів, який носить титул кардинала-покровителя (cardinalis patronus).

У діяльності Мальтійського Ордену як специфічного суб'єкта міжнародного права, на відміну від типових держав світу, не має чіткого поділу на внутрішню та зовнішню політику. Остання не базується на вузько національних економічних і політичних інтересах та геополітичних амбіціях і реалізується Орденом переважно з огляду на свій функціональний суверенітет і правота дієздатність у міжнародних відносинах, які є виключно наслідком його наднаціональної діяльності та його організації. Адже завдання Ордену не обмежені державними кордонами, а це, в свою чергу, також накладає відбиток на дипломатичні відносини Мальтійського Ордену з державами світу. Іншими словами, суверенітет і міжнародно-правова дієздатність і правоздатність Ордену, згадані в орденських Carta Constitutional (Конституції) від 24 червня 1961 р. і Code (Кодексі) від 1 листопада 1966 р., а також позначені в офіційній назві Ордену (The Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of Jerusalem of Rhodes and of Malta - Суверенний Військовий (Рицарський) Орден Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти), існують лише залежно від цілей, які Орден переслідує з часу свого заснування.

Нині життя і діяльність Мальтійського Ордену регулюються Конституцією 1961 р. і Кодексом (Зводом законів) 1966 р., затвердженими Святим Престолом. Кодекс, виданий Е. де Роганом у XVIII ст., є чинним як додаткове правове джерело, якщо його положення не суперечать вищезазначеним документам. У квітні 1997 р. надзвичайний Генеральний капітул як найвище зібрання Мальтійського Ордену вніс до орденських Конституції 1961 р. і Кодексу 1966 р. деякі зміни та доповнення, які були вже через 9 днів затверджені Папою Римським Іоанном Павлом ІІ. Найсуттєвішою зміною стала згода Верховного Понтифіка на повну самостійність і суверенність Ордену. Відтепер новообраний Великий Магістр не потребує затвердження Папи Римського, як це було раніше, а лише інформує його про своє обрання. Залежність від Святого Престолу залишилась суто символічною; навіть у питаннях релігійного життя Ордену надається велика автономіясо ¹² Constitutional Charter and Code of the Sovereign Military Hospitaller Order of Saint John of

⁰⁴¹ Jerusalem of Rhodes and of Malta. - Rome, 1998. - P. 35-40.. Таким чином, рішення Генерального капітула 1997 р. стало епохальним поворотом не лише у відносинах між Мальтійським Орденом і Апостольським Престолом, але й у внутрішній організації самого Ордену. мальтійський орден дипломатичний правовий

Нині Мальтійський Орден включає 6 великих пріоратів (Риму, Чехії, Венеції, Неаполя і Сицилії, Австрії, Англії), 6 субпріоратів, а також понад 50 національних асоціацій та об'єднань, які є частинами Ордену в різних країнах світу. Керує Мальтійським Орденом Великий Магістр (у 2008 р. 79-м главою Ордену став англієць Метью Фестінґ), який носить титул високості (принца) і високопреосвященства (подібно кардиналу), за сприяння очолюваної ним Суверенної Ради, що складається з великого командора, великого канцлера, великого госпітальєра, казначея (керуючого громадською казною) і 6 радників, які обираються Генеральним капітулом, що складається з представників усіх підрозділів Ордену і скликається кожні 5 років.

Діяльність орденської дипломатії є виявом політики Мальтійського Ордену як суверенного утворення, а не як католицького ордену. Такий висновок можна зробити на основі ст. 3 вищезгаданої Конституції, де зазначено: «Тісний зв'язок двох якостей Ордену, який є як релігійним, так і суверенним, не суперечить автономії Ордену як щодо здійснення суверенітету, так і пов'язаних з ним прерогатив Ордену як суб'єкта міжнародного права у відносинах з державами» Op. cit. - S. 36..

Отже, у будь-якому випадку дипломатичні відносини, які Мальтійський Орден підтримує з державами світу, є відносинами між суверенними суб'єктами міжнародного права і як такі вони не відрізняються від відносин між державами. З іншого боку, ці відносини, які здійснюються посольствами, акредитованими при Мальтійському Ордені, суттєво вирізняються за своїм змістом. Оскільки Мальтійський Орден прагне розвивати двосторонні відносини з іншими державами світу не в економічній сфері, яка домінує у сучасних двосторонніх взаєминах світських країн, а головним чином у політико-дипломатичній, гуманітарній, культурній, освітній, науковій та інформаційній сферах, то такі напрями співпраці визначають дипломатичні відносини Ордену з державами. Адже головна місія Мальтійського Ордену - добродійна діяльність, у тому числі допомога хворим, жертвам військових дій і стихійного лиха.

Посли Мальтійського Ордену, а це, як правило, досить заможні люди, своїм коштом утримують невеликі штати посольств і одночасно займаються досить вдалим міжнародним бізнесом, маючи при цьому дипломатичну недоторканність. Багато великих бізнесменів із задоволенням стають послами Ордену в різних країнах, при цьому свою офіційну резиденцію оголошують у тій країні, де це їх найбільше влаштовує. Проте посол Мальтійського Ордену в Україні має свою офіційну резиденцію у Києві. Українські інтереси в Ордені представляє посол України у Ватикані, який акредитований за сумісництвом при Мальтійському Ордені. Двосторонні орденсько-українські відносини не обтяжені будь-якими проблемними питаннями, тому є всі підстави для їх активізації.

Отже, Мальтійський Орден є суверенним і незалежним від будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права і здійснює свої суверенні функції, в тому числі щодо встановлення і підтримання дипломатичних відносин, безперервно з тих далеких часів, коли він володів островом Родос. Правові особливості та змістовне наповнення цих відносин випливають з орденських Конституції та Кодексу і обумовлюються функціональним суверенітетом і міжнародно-правовою дієздатністю та правоздатністю Мальтійського Ордену, а також залежать від цілей, які Орден переслідує з часу свого заснування.

Размещено на Allbest.ru