Внесок Миколи Сергійовича і Миколи Миколайовича Бокаріусів у розвиток судової експертизи та криміналістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЕСОК МИКОЛИ СЕРГІЙОВИЧА І МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА БОКАРІУСІВ У РОЗВИТОК СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА КРИМИНАЛИСТИКИ

В.М. Лісовий, ректор Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України,

В.В. М'ясоєдов, проректор з наукової роботи Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор,

В.О. Ольховський, завідувач кафедри судової медицини, медичного правознавства Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор,

Л.М. Дереча, учений секретар Харківського НДІСЕ, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, В. В. Бондаренко, доцент кафедри судової медицини, медичного правознавства Харківського національного медичного університету, кандидат медичних наук

Викладено основні біографічні відомості про видатних учених - Миколу Сергійовича Бокаріуса й Миколу Миколайовича Бокаріуса, показано їх роль у розвитку судової експертизи та криміналістики. Судовий медик і криміналіст, Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус, засновник Кабінету науково-судової експертизи, у своїх наукових роботах і практичній діяльності завжди прагнув поєднання судово-медичних і криміналістичних знань. Він надавав великого значення криміналістиці й судовій експертизі в практиці розслідування та судового розгляду справ. Ім'я сина й продовжувача справи свого батька Миколи Миколайовича Бокаріуса, видатного представника вітчизняної судової медицини та криміналістики, талановитого вченого, вихователя цілої плеяди судових медиків і криміналістів, також відоме далеко за межами України.

Ольховський В. О., Дереча Л. М., Бондаренко В. В., 2014Ключові слова: Микола Сергійович Бокаріус, Микола Миколайович Бокаріус, криміналістика, криміналістична експертиза, судово-медична експертиза.

2014 р. виповнюється 145 років від дня народження Миколи Сергійовича Бокаріуса й 115 років від дня народження його сина - Миколи Миколайовича Бокаріуса, які здійснили неоціненний внесок у розвиток судової експертизи та криминалистики.

Історія Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса й Харківського національного медичного університету тісно пов'язана з життям і діяльністю цих видатних представників вітчизняної криміналістики та судової експертизи.

Микола Сергійович Бокаріус народився 19 березня 1869 р. в Одесі в родині викладача й вихователя Ришельєвської чоловічої гімназії. Уже при проходженні курсу гімназії він виявив схильність до педагогічної роботи. Навчаючись у сьомому класі, він завідував фізичним кабінетом гімназії та готував прилади до уроків фізики. По закінченні гімназії в 1890 р. Микола Сергійович вступає до медичного факультету Харківського університету, і з цього часу пов'язує все своє життя й роботу з Харковом. Закінчивши в 1895 р. університет, він був обраний на посаду ординатора факультетської хірургічної клініки, керованої професором В. Ф. Грубе. У 1897 р. Микола Сергійович обирається на посаду помічника прозектора, потім - прозектора кафедри судової медицини, і вся його подальша 34-річна судово-медична діяльність була нерозривно пов'язана з цією кафедрою.

Рисунок 1

Розпочавши працювати на кафедрі судової медицини, молодий науковець відразу включився в науково-дослідну роботу, пов'язану з дослідженням речових доказів. 1902 р. Миколі Сергійовичу присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук. 1910 р. він був обраний на посаду завідувача кафедри судової медицини, отримавши звання професора.

Після організації Харківським медичним товариством 1910 р. у Харкові жіночого медичного інституту Миколу Сергійовича було обрано завідувачем кафедри судової медицини цього інституту. Керуючи кафедрою судової медицини в Харківському університеті, він протягом 10 років поєднував викладання судової хімії з практичними заняттями. Діяльність М. С. Бокаріуса була надзвичайно різнобічною: поряд з науково-педагогічною він проводив велику практичну, організаторську, адміністративну та громадську роботу.

У 1913 р. М. С. Бокаріус організовує в складі Харківського університету Інститут судової медицини, для чого будується окремий будинок. Особливо широко розгорнулася багатогранна діяльність М. С. Бокаріуса після 1917 р. До цього часу належать видання його фундаментальних праць, а також прагнення встановити більш тісний контакт між судовою медициною й криміналістикою та запровадити в судову медицину криміналістичний напрямок.

Професор Ю. С. Сапожніков відзначав, що «ідеї й настанови Миколи Сергійовича про необхідність тісного зв'язку між судовою медициною та криміналістикою привели до того, що ряд учених судових медиків встали також на цей шлях, на шлях криміналістичного напрямку в судовій медицині та в судово-медичній експертизі» Сапожников Ю. С. Заслуженный профессор Николай Сергеевич Бокариус, как основоположник криминалистического направления в судебной медицине // Сб. рефератов докладов расширенной научной конференции, посвященной 25-й годовщине со дня смерти засл. проф. Н. С. Бокариус. -- Х., 1956. -- С. 6.. Професор М.М. Гродзинський підкреслював: «Зайво доводити, що криміналістика - це наука, і зайво доводити, який зв'язок існує між судовою медициною та криміналістикою, але не зайво нагадати, що цей зв'язок установив Микола Сергійович Бокаріус» К биографии заслуженного профессора Н. С. Бокариуса: [по материалам воспоминаний]. -- Х., 1948. -- (Рукопись / ХНИИСЭ)..

Становлення криміналістичної й судово-медичної експертиз в Україні відбувалося при безпосередній і активній участі М. С. Бокаріуса, який доклав багато зусиль для організації цих установ, будучи фактично «одним із творців вітчизняної судової медицини та криміналістики» Большая Советская Энциклопедия : в 30 т / гл. ред. А. М. Прохоров. -- М. : Сов. энцикл., 1970. -- Т. 3. -- С. 470.. Тому можна з упевненістю вважати М. С. Бокаріуса засновником криміналістичного напрямку в судовій експертизі, що отримало надалі визнання й поширення.

У своїх працях Микола Сергійович наводить результати досліджень щодо ушкоджень кісток черепа тупими предметами та механізмів утворення їх тріщин, механізмів утворення вогнестрільних ушкоджень кісток черепа, пошкоджень на одязі трупа, папілярних візерунків підошов ніг. Він викладає основні положення методики порівняльного дослідження куль і гільз, особливо акцентує на необхідності проведення наукових досліджень для судово-експертної практики.

Микола Сергійович мав величезну невичерпну творчу енергію. З 1923 р. він працював головним державним експертом УСРР, з 1924 р. - консультантом Головного управління міліції та розшуку УСРР, був організатором і редактором журналів «Архив криминологии и судебной медицины» та «Питання криміналістики і науково-судової експертизи» (видавався українською мовою), у якому в 1931 р. опублікована його остання праця. У цій статті, зокрема, ідеться про значення криміналістики та судової експертизи в практиці розслідування й суду, необхідність ознайомлення працівників цих органів з досягненнями науки в галузі криміналістики та судової експертизи, підвищення кваліфікації працівників у цьому напрямку. Уже у 20-ті роки ХХ ст. судові експертизи в установах нашої країни проводилися на високому науковому й професійному рівнях.

Не можна не відзначити, що Микола Сергійович володів 17-ма іноземними мовами. З цього приводу професор А. І. Гринштейн засвідчував: «Крім величезної ерудиції Миколи Сергійовича в різних галузях знань - цього освіченішого енциклопедиста - я був вражений його лінгвістичними знаннями, знайомого з багатьма мовами романської, германської груп (уключаючи скандинавські, балканські). Можна сказати, що Микола Сергійович служив для багатьох наукових працівників Харкова ключем до розуміння мов, що рідко зустрічаються у світовій літературі, і вражав великою кількістю праць мало не на всіх мовах світу» Цит. по: Лесовой В. Н. Отец и сын Бокариусы: жизнь, отданная судебной медицине / В. Н. Лесовой, М. Л. Цымбал, Ж. Н. Перцева, В. А. Ольховский // Наука та просвіта. -- 2009. -- № 2. -- С. 12-23..

З прийняттям у 1922 р. Кримінально-процесуального кодексу в Україні було створено правові підстави діяльності органів попереднього розслідування й судів. Перед ними постало завдання щодо ухвалення рішень з кримінальних справ тільки після повного та всебічного дослідження всіх доказів. Вирішенню цих завдань мало сприяти використання науково-технічних знань. У ст. 62 КПК було передбачено такий вид судових доказів, як висновок експерта. У зв'язку з цим М. С. Бокаріус за ініціативою слідчого з надзвичайних справ при Наркоматі юстиції С. С. Савченка в інтересах забезпечення правосуддя науково-судовою експертизою звернувся до НКЮ з клопотанням про створення в м. Харкові Кабінету науково-судової експертизи за прикладом двох таких структур, що функціонували з 1914 р. у містах Києві та Одесі.

Для виконання науково-технічних досліджень у кримінальних справах уряд України постановою від 10 липня 1923 р. створює в системі НКЮ обласний Кабінет науково-судової експертизи в Харкові. Це було викликано такими важливими в 1922-1923 рр. подіями в житті країни, як кодифікація законів, утворення прокуратури, реорганізація судової системи та органів розслідування.

Законодавча регламентація питань судової експертизи вимагала створення спеціальних наукових установ, покликаних не тільки здійснювати функції судової експертизи, а й розробляти науково-технічні прийоми та методи розслідування справ, збирання й дослідження судових доказів. Головним завданням таких наукових установ було проведення різного роду науково-технічних досліджень у судових справах. Уже в Положенні про кабінети науково-судової експертизи від 25 квітня 1925 р. на такі кабінети покладається завдання не тільки з проведення експертиз, а й з виконання науково-дослідних робіт, розроблення методик експертних досліджень.

Для прискорення відкриття Кабінету в Харкові було вирішено організувати його на базі кафедри судової медицини Харківського медичного інституту, і з 1 листопада 1923 р. Кабінет розпочав свою діяльність. Завідувачем Кабінету було призначено М. С. Бокаріуса, з ініціативи якого Кабінет науково-судової експертизи в 1925 р. було реорганізовано в Інститут науково-судової експертизи, директором якого він був до самої своєї смерті.

За перший рік існування Кабінету науково-судової експертизи на дослідження надійшли об'єкти з 81 кримінальної справи. Основне завдання Кабінету полягало в обслуговуванні органів розслідування й судів. Відтоді він посів важливе місце в роботі органів розслідування й суду. У ньому розроблялися та впроваджувалися в практику нові наукові методи дослідження, що застосовувалися при вирішенні питань, поставлених перед експертом. У зв'язку з цим кількість експертиз постійно зростала, і в 1938 р. їх було вже в 10 разів більше, а в 1940 р. було проведено більше тисячі експертиз.

1925 р. М. С. Бокаріус став організатором першого Українського судово-медичного з'їзду, у якому взяли участь судово-медичні експерти з різних міст України, керівники кабінетів науково-судової експертизи з Києва та Одеси, а також представники прокуратури, Наркомздраву, Нарком'юсту УСРР і викладачі кафедр судової медицини Харківського, Одеського й Катеринославського медичних інститутів. На цьому з'їзді було визначено приоритетні напрямки розвитку теорії та практики судової медицини.

У вересні 1929 р. було прийнято нове Положення про судоустрій УСРР. З цього часу Харківський інститут науково-судової експертизи мав у своєму складі такі секції: ідентифікації особи; фотографічних досліджень; хімічних і фізико-хімічних досліджень; біологічних досліджень.

Великою заслугою Миколи Сергійовича є видання підручників і практичних посібників з питань криміналістики та судової експертизи для працівників органів дізнання, слідства, судових експертів, які широко відомі не тільки в Україні, а й за кордоном. Багато сил і енергії він уклав у створення журналу «Архив криминологии и судебной медицины», авторами матеріалів якого були представники судової медицини та криміналістики не тільки України, а й усього колишнього СРСР, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Болгарії, Фінляндії та інших країн. У такий спосіб, М. С. Бокаріус установлював широкі зв'язки з ученими різних держав, журнал розсилався в різні країни, де він користувався особливою популярністю серед фахівців. Микола Сергійович здійснив значний внесок у розвиток радянської науки, зміцнюючи авторитет і популяризуючи її за кордоном.

Рисунок 2

М. С. Бокаріус проводив велику педагогічну роботу та вважав, що вона може бути плідною тільки за умови поєднання її з науково-дослідною. Про це свідчить також той факт, що під його керівництвом співробітники інституту виконали понад 50 науково-дослідних робіт. Поряд зі значною науково-дослідною й педагогічною діяльністю М. С. Бокаріус проводив криміналістичні та судово-медичні експертизи (до 5000 досліджень різних речових доказів і понад 3000 розтинів трупів).

Микола Сергійович працював до останніх днів свого життя. 1931 р. був роком тяжкої хвороби М.С. Бокаріуса. Він помер 23 грудня 1931 р.

М. С. Бокаріус був пов'язаний з багатьма вченими всього світу, з якими постійно листувався, і невипадково після його смерті некрологи про нього було поміщено не тільки у вітчизняних журналах, а й у багатьох іноземних - американському (Нью-Йорк), італійському (Турін), польському (Варшава), кубинському (Гавана), двох аргентинських (Буенос-Айрес), бразильському (Сан-Паулу), бельгійському (Брюссель), а листи з вираженням співчуття було одержано як з названих міст, так і з Рима, Риги, Генуї, Мадрида,Нагасакі.

Плідна наукова та педагогічна діяльність М. С. Бокаріуса в галузі судової експертизи та криміналістики була високо оцінена урядом України, який присвоїв йому в 1925 р. вперше в Україні почесне звання Заслуженого професора. У грудні 1931 р. уряд України, зважаючи на заслуги Заслуженого професора М. С. Бокаріуса в створенні й організації Харківського інституту наково-судової експертизи, присвоїв цій установі його ім'я.

Отже, Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус, видатний судовий медик і криміналіст, засновник Харківського кабінету науково-судової експертизи, фундатор криміналістичного напрямку в судовій медицині зробив величезний внесок у розвиток експертного потенціалу Харківського НДІ судових експертиз, створив науково-дослідну школу криміналістів та судових медиків, яка назавжди залишила слід в історії судової експертизи. У своїх наукових роботах і практичній діяльності він завжди прагнув поєднати судово-медичні та криміналістичні знання, надавав великого значення криміналістиці й судовій експертизі в практиці розслідування та судового розгляду справ, акцентував увагу на необхідності ознайомлення працівників цих органів з досягненнями науки й техніки. Його найглибші, новаторські наукові дослідження, унікальна особистість стали цілою епохою в галузі судової експертизи та криміналістики в Україні.

Ім'я сина й продовжувача справи свого батька Миколи Миколайовича Бокаріуса, видатного представника вітчизняної судової медицини та криміналістики, талановитого вченого, вихователя цілої плеяди судових медиків і криміналістів, також відоме далеко за межами України.

З 15 років, будучи учнем гімназії, він працював на кафедрі судової медицини (нині - кафедра судової медицини, медичного правознавства ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Харківського національного медичного університету) на посаді діловода трупного покою, у студентські роки і після закінчення Харківського медичного інституту в 1924 р. - препаратора, а в 1927 р. - асистента.

У Харківському НДІСЕ Микола Миколайович Бокаріус почав працювати з 1924 р. 1931 р. йому було присвоєно звання професора.

Широка загальноосвітня та спеціальна підготовка, багатий практичний досвід, неабияка лекторська майстерність дозволили М. М. Бокаріусу після смерті батька стати його наслідувачем фактично на всіх посадах - завідувачем кафедри судової медицини Харківського медичного інституту й Українського інституту вдосконалення лікарів, директором Харківського НДІ судових експертиз.

Микола Миколайович Бокаріус, як і його батько, мав значний авторитет у колі медиків і юристів, його обирали депутатом Харківської міської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів декількох скликань. М. М. Бокаріус був однім із відомих судових медиків нашої країни, якого неодноразово запрошували як експерта в найскладніших випадках судово-медичної практики. Особливо цінувався його досвід при проведенні комплексних експертиз. У 1933-1937 рр. він обіймав посаду республіканського судово-медичного експерта, був головою, членом правління та президії Харківського наукового медичного товариства, членом правління Всесоюзного й Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів, членом редакційної ради журналу «Судово-медична експертиза». Багато років він був проректором з навчальної роботи Харківського медичного інституту.

У найскладніші й важкі роки діяльності інституту (період Великої Вітчизняної війни) М. М. Бокаріус робив усе, що від нього залежало, заради збереження кадрового потенціалу, проведення науково-дослідної та експертної роботи.

Професор М. М. Бокаріус здійснив значний внесок у розроблення таких важливих проблем судової медицини та криміналістики, як ідентифікація об'єктів експертизи, судово-медична травматологія, діагностика смерті, динаміка її розвитку, трупні зміни, визначення давності настання смерті тощо.

Велику увагу М. М. Бокаріус приділяв педагогічному процесу. Його лекції завжди були цікавими, насиченими новими науковими даними, ілюстрованими таблицями, фотографіями, препаратами.

Однією з найбільших заслуг М. М. Бокаріуса є організація Харківського наукового товариства судових медиків і криміналістів, яке він очолив і керував ним тривалий час, був його незмінним головою до самої своєї смерті. Крімп ленарних, njp оводюш ся також розширені звсідання цього товариства, кафедри судонхї меоицтои Харкіасекогн медичного інституту та вченої ради Харківського НДІ судових експертиз.

Рисунок 3

Судові експерти, криміналісти, лікарі декількох поколінь віддають безмежну шану великим ученим - за їх невтомну працю, великий талант, покликання сіяти мудрість і знання, безмежну відданість професії, любов до якої в родині Бокаріусів була дуже великою.

Приклад професійного суміщення й використання в роботі судово-медичних і криміналістичних знань, колосальна робота, проведена Миколою Сергійовичем і Миколою Миколайовичем Бокаріусами щодо впровадження в судову медицину криміналістичного напрямку, підвищення рівня знань із судової медицини в юристів, створили виключно сприятливе підґрунтя для встановлення найбільш тісного контакту між судовими медиками та криміналістами, а отже, й для найбільш успішного розвитку пограничних з криміналістикою профілів судової медицини.

Між Харківським НДІ судових експертиз і Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи існують тісні зв'язки. Їх співробітники й нині беруть активну участь у засіданнях наукового товариства судових медиків і криміналістів, публікуванні спільних монографій, наукових статей, зокрема у періодичному фаховому виданні - збірнику наукових праць «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики», заснованому Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса та Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого.

Крім того, проводяться комплексні судові медико-криміналістичні експертизи, які є міжкласовими (за родом використаних знань) і міжвідомчими (за відомчою підпорядкованістю установ, де працюють експерти), а також комплекси експертиз (судово-медичні експертизи живої особи або трупа, ушкоджень на них, а також дослідження слідів крові та інших виділень людини на знарядді травми, криміналістичні експертизи знаряддя й пошкоджень на предметах одягу, експертизи з дослідження мікрочастинок волокон на знарядді, слідів металів, нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів у зоні ділянки пошкоджень тощо). Комплексні експертизи, до яких залучаються фахівці судово-експертних установ Міністерства юстиції України та Бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, дозволяють більш повно й всебічно дослідити матеріали справи, вирішувати питання, які при проведенні окремих досліджень залишалися без відповіді.

Цінність здійсненого Миколою Сергійовичем і Миколою Миколайовичем Бокаріусами підтверджує, що фундамент, який було закладено за їх безпосередньою участю, створив умови, які протягом наступних десятиліть дали можливість розвиватися судовій експертизі та криміналістиці.

Під час урочистих святкувань у 2005 р. з нагоди 200-річчя Харківського національного медичного університету керівництвом університету та кафедри судової медицини, яку Заслужений професор М. С. Бокаріус очолював з 1910 по 1931 рр., було запропоновано вшанувати його пам'ять. На фасаді будівлі кафедри судової медицини, медичного правознавства ХНМУ та ХОБСМЕ було встановлено пам'ятну меморіальну дошку з портретом ученого та надписом: «У 1910-1931 роках кафедру судової медицини Харківського медичного інституту очолював видатний український вчений, фундатор криміналістичного напрямку в судовій медицині, Заслужений професор УРСР Микола Сергійович Бокаріус».

2005 р. рішенням вченої ради ХНМУ кафедрі судової медицини, медичного правознавства було присвоєно почесне ім'я Заслуженого професора М. С. Бокаріуса. Того самого року була проведена міжнародна науково-практична конференція судових медиків і криміналістів, під час якої відбулось урочисте відкриття музею історії кафедри судової медицини та ХОБСМЕ. Центральне місце в ньому посідає експозиція робочого кабінету М. С. Бокаріуса з восковою скульптурою вченого, унікальною бібліотекою, фотографіями з сімейного архіву, меблями та різноманітними предметами часів початку ХХ ст.

З 2006 р. під егідою Харківського товариства судових медиків та криміналістів, якому в цей рік було присвоєно почесне ім'я професора М. М. Бокаріуса, його засновника та голову з 1948 по 1966 рр., стали проводитися традиційні міжнародні науково-практичні конференції «Бокаріусовські читання».

2008 р. під час урочистих святкувань з нагоди 85-річчя заснування Харківського НДІСЕ відбулося встановлення пам'ятної меморіальної дошки Заслуженому професору М. С. Бокаріусу в будівлі інституту, який він заснував 1923 р. та очолював до 1931 р., а на одному з поверхів інституту відкрито меморіальний кабінет Заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

2009 р. під час святкування 140-річниці з дня народження Заслуженого професора М. С. Бокаріуса та 110-річниці з дня народження його сина - професора М. М. Бокаріуса в Харкові було проводено міжнародну науково-практичну конференцію судових медиків і криміналістів, і на фасаді будівлі ХОБСМЕ встановлено пам'ятну меморіальну дошку професору М.М. Бокаріусу, який його очолював у 1943 по 1952 рр.

Таким чином, цінність внеску великих учених - батька М. С. Бокаріуса й сина М. М. Бокаріуса - важко переоцінити. Зокрема ними створено умови, що дали можливість розвиватися судовій експертизі та криміналістиці та допомагають органам розслідування й судам у реалізації поставлених перед ними завдань. Імена Миколи Сергійовича Бокаріуса та Миколи Миколайовича Бокаріуса - гордість вітчизняної судово-медичної школи, у створення й розвиток якої вони здійснили величезний внесок.

Рисунок 4

криміналістика суд експертиза правовий

Рисунок 5

Цінність здійсненого М. С. Бокаріусом і М. М. Бокаріусом підтверджує, що фундамент, який було закладено за їх безпосередньою участю в минулому столітті, створив умови, котрі протягом наступних десятиліть дали можливість розвиватися судовій експертизі та криміналістиці. За їх підручниками й посібниками навчалося не одне покоління судових експертів і криміналлістів, їх наукові праці й дотепер не втратили своєї актуальності.

Нинішньому й майбутньому поколінням судових експертів і криміналістів необхідно не тільки вивчати роботи Миколи Сергійовича та Миколи Миколайовича Бокаріусів, а й втілювати у своїй науковій, експертній та педагогічній діяльності той чудовий ентузіазм, величезну любов до науки, високу принциповість, якими пронизані все життя й творчість цих видатних учених.

Размещено на Allbest.ru