Науково-практичні елементи закріплення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні

Виклад основного матеріалу. Теоретичні положення закріплення результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій повинні бути застосовані як докази, які включають до себе положення процесуального їх закріплення у кримінальному провадженні. Слідчий, який має повноваження на проведення процесуальних, слідчих розшукових, негласних слідчих (розшукових) дій для встановлення обставин кримінального правопорушення повинен визначити докази на підставі фактичних даних, які йому надані учасниками процесу. Фактичні дані включають до себе результати проведення слідчих розшукових дій, їх процесуальне закріплення та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як слідчим так за його дорученням оперативними підрозділами.

Теоретичні проблеми використання результатів оперативно - розшукової діяльності у кримінальному провадженні розглядалася науковцями, вагомий внесок здійснили: С. А. Альперт, О.В. Бауліним, А. Я. Дубинським, В. М. Григор'євим, В. М. Джигою, М. В. Жогіним С. І. Лук'янець, О. Р. Михайленко, С. М. Стахівським, О. С. Кобликовим, О. Р. Михайленко, М. Е. Павловим, Л. В. Павлухіним, М. Г. Шурухновим, С. П. Щербою, В. М. Яріним та іншими [1; 4; 5; 7; 9].

Всі вони виділяли процесуальні проблеми, які визначалися, по-перше, з точки зору перевірки фактичних даних після отримання оперативної інформації до реєстрації заяви у єдиному реєстрі досудового розслідування шляхом проведення негласних, оперативно-розшукових, пошукових дій. По-друге, перевірка заяви, яка містять у собі фактичні дані кримінального правопорушення шляхом проведення слідчих розшукових дій.

Основні положення на яких процесуалістами було зосереджено увага - це не урегульованість чинного кримінального процесуального законодавства. КПК України визначив нові положення перевірки фактичних даних шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Механізм проведення негласних слідчих (розшукових) дій, елементи їх проведення потребують розгляду цілого ряду положень, пов'язаних з визначенням правового статусу слідчого, оперативних підрозділів, процесуальне закріплення фактичних даних, як доказів та ін..

Практичні положення оперативно-розшукової діяльності розглядалися: О. М. Бандуркою, О. В. Бауліним, О. І. Бастрикіним, Д. В. Бедняковим, О. П. Гуляевим, С. М. Стахівським, О. О. Чувільовим, Л. Д. Удаловою, С. А. Шейфер та ін.[2; 6; 11].

Всі вчені вказували на таємність проведення оперативно - розшукової діяльності. Це пов'язане по-перше з правовим статусом оперативних підрозділів. Тільки оперативні підрозділи мають повноваження щодо оперативної розробки, механізму проведення негласних оперативно-розшукових, пошукових дій, які передбачені законодавством України про оперативно-розшукову діяльність та регламентовані відомчими нормативними актами - наказами міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Генерального Прокурора України.

По-друге, з механізмом проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Для визначення елементів оперативної діяльності у кримінальному проваджені вважаємо за необхідне проаналізувати правову діяльність оперативних підрозділів. слідчий розпірковий кримінальний процесуальний

О.О. Чувільов, С.С. Овчинський та інші вчені вважають, що оперативна розробка повинна мати «якісну інформацію, як ключ до надійної політики і стратегії контролю організованої злочинності» [7, с. 76; 11, с. 34].`

За даними МВС м. Київ, за 2013 рік розкрито тільки 15 % особо тяжких злочинів, 35 % тяжких злочинів, 40 % не тяжких. Ріст кримінальної злочинності за 2013 рік встановлений до 45 %. При цьому організована кримінальна злочинність зросла до 65 %, а корупція наближається до 100 %.

Е. Д. Лук'янчиков вважає, що на відміну від встановлення обставин кримінального правопорушення, розкриття кримінального злочинного угрупування вимагає тривалої підготовки, зосередження сил, підготовка та здійснення спостереження, що дозволяє виявити цілі, методи, місто перебування кримінального угрупування, структуру, кадровий склад, плани та можливі шляхи відходу, приховування зброї, речей та ін.[6, с. 98-101].

Аналіз інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» надає загальні положення механізму організації і проведення оперативно - розшукових засобів та відповідає на питання, не лише, які документи мають і як вони оформлені, але і яким чином і за допомогою яких засобів, у тому числі технічних, вони отримані.

С. В. Слінько вказував, що результатами ОРД в кримінальному провадженні можна визначити окремими даними, відомості, які отримані відповідно до закону «Про оперативно-розшукову діяльність», а саме фактичні дані про дії, що створюють загрозу державній, військовій, економічній або екологічній безпеці [10, с. 135].

Ці дані оперативні підрозділи повинні надати слідчому, прокурору, судді, коли вони містять відомості та мають ознаки кримінального правопорушення або осіб, що готують здійснити або вчинили кримінальне правопорушення.

З цього приводу слід надати висловлювання М. С. Строговича, М. В. Жогіна, В. Г. Танасевича, Г. М. Миньковського та інших літературних джерел, які вказують, що інформація, яка отримана оперативно-розшуковим шляхом повинна бути перевірена та процесуально закріплена [8, с.421].

Використання елементів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному проваджені надає можливість побудувати теоретичну модель та визначити їх наступним чином: визначення підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами, надання слідчому інформації щодо проведення даних дій; таємність проведення негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженими державними органами: слідчим, за його дорученням оперативними підрозділами, які мають засоби їх проведення; гарантії забезпечення та дотримання положень законодавства, яке регламентує проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні для забезпечення законності проведення даних дій для встановлення, закріплення доказів, які викривають підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення; захист прав та свобод людини і громадянина, визначення елементів обмеження прав та свобод під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складання слідчим, прокурором подання про обмеження прав і свобод особи до слідчого судді, складання ухвали слідчим суддею та процесуальний, процедурний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим, в окремих випадках за дорученням слідчого оперативними підрозділами; загальні положення психологічної діяльності слідчого та оперативних підрозділів під час отримання фактичних даних, техніка взаємодії, встановлення психологічного контакту, психологічно - правова оцінка дії підозрюваного; процесуальне закріплення фактичних даних, які були встановлені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, надання протоколу проведення процесуальних слідчих розшукових, негласних слідчих (розшукових ) дій прокурору та слідчому судді та визначення їх як докази у кримінальному провадженні, які викривають підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення.

Елементи даної теоретичної моделі потребують ґрунтовного аналізу.

Визначення підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами, надання слідчому інформації щодо проведення даних дій повинно включати до себе забезпечення безпеки в умовах конспірації і конфіденційності здійснюється в порядку, визначеним законодавчими та нормативними правовими актами. Для проведення оперативно розшукової діяльності керівник оперативного підрозділу повинен скласти постанову про реєстрацію оперативно розшукової справи. Постанова складається у єдиному екземплярі. Вона залучається до матеріалів оперативного обліку.

Незручність заведення оперативно розшукової справи має дві сторони негативних наслідків. По-перше, про заведення даної справи слідчий не може знати і не надає доручення про в проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Оперативні підрозділи, за своїм розсудом, проводять оперативно - розшукові мери, які можуть мати протиріччя між процедурною діяльністю слідчого, прокурора та головне обмежують права та свободи людини і громадянина, що є порушенням кримінального процесуального законодавства. Крім того оперативно - розшукова діяльність оперативних підрозділів не надає слідчому фактичних даних, які він повинен закріпити як докази шляхом проведення слідчих розшукових дій.

Дане протиріччя необхідно усунути, закріпивши у ст. 256 КПК України положення що оперативні підрозділи повинні надавати інформацію щодо заведення оперативно розшукової справи слідчому та прокурору, який повинен контролювати хід та методи проведення оперативно-розшукової діяльності по кримінальному проваджені.

По-друге, якщо керівник оперативного підрозділу надасть інформацію про заведення оперативно - розшукової справи, то у даному разі інформація може загубити гриф таємності. На ці обставини вказували О. В. Баулін, С. М. Стахівський, С. І. Лук'янець [2, с. 19].

Прикладом є кримінальне провадження, яке порушено прокурором Шевченківського району міста Київ відносно секретаря судового засідання Шевченківського районного суду, колі остання надала інформацію щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій після отримання слідчим та оперативними підрозділами ухвали слідчого судді. Секретар судового засідання зателефонувала підозрюваному, відносно якого проводилися негласні слідчі (розшукові) дії та попередила його. Під час отримання винагороди секретар судового засідання була затримана оперативними співробітниками, які здійснювали оперативне спостереження за підозрюваним.

Важливою частиною проведення негласних слідчих (розшукових) дій є підстави проведення, а саме: процедурний та процесуальний порядок початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій після реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення у Єдиному реєстрі досудового розслідування: номер кримінального провадження, прізвище слідчого, який проводить досудове розслідування, рішення слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, доручення про їх проведення яке надано оперативним підрозділам. Засоби проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативні підрозділи за дорученням слідчого застосовують самостійно. Після проведення негласних слідчих (розшукових) дій керівник оперативного підрозділу повинен надати інформацію про результати проведення слідчому та прокурору.

Подання слідчого, прокурора до слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Отримання ухвали на їх проведення та проведення слідчим самостійно, або при взаємодії з оперативними підрозділами. Якщо під час проведення оперативні підрозділи встановлять необхідність проведення контрольної закупівлі, отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження вони повинні надати інформацію слідчому, який складає постанову про додатковість проведення негласних слідчих (розшукових) дій та надає копію постанови до прокурора. Прокурор повинен перевірити необхідність проведення даних оперативно розшукових заходів та надати інформацію слідчому судді, який склав ухвалу про проведення негласних слідчих розшукових дій. Якщо прокурор визначить, що для проведення додаткових негласних слідчих розшукових дій слідчий повинен надати клопотання слідчому судді, то він або доручає складання даного процесуального документу слідчому, або складає його самостійно та надає слідчому судді.

Результати проведення негласної розшукової слідчої дії повинні бути процесуально закріплені слідчим як докази. Закріплення передбачає присутність захисника під час проведення слідчої розшукової дії, підозрюваний повинен надати показання у вільній формі, його показання слідчий повинен закріпити технічними засобами таким чином щоб докази знайшли свій вираз під час судового розгляду кримінального провадження. Якщо докази не знайдуть свій вираз у судовому розгляді то суддя повинен у вироку зазначити процесуальні підстави для їх скасування.