Поворот виконання судового рішення у цивільних справах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поворот виконання судового рішення у цивільних справах

Н.А. Сергієнко магістр права

Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Анотація

судовий регулювання рішення поворот

У статті досліджуються основні підходи вчених-процесуалістів до проблематики повороту виконання судового рішення, наводиться авторське визначення вказаної юридичної дефініції, пропонуються зміни до законодавства для вдосконалення правового регулювання повороту виконання судових рішень у цивільних справах.

Ключові слова: поворот виконання, стягувач, боржник.

Аннотация

В статье исследуются основные подходы ученых-процессуалистов к проблематике поворота исполнения судебного решения, дается авторское определение указанной юридической категории, предлагаются изменения к законодательству для усовершенствования правового регулирования поворота исполнения судебных решений в гражданских делах. Ключевые слова: поворот исполнения, взыскатель, должник.

Annotation

Basic approaches of sciences-experts in procedural law sphere to execution of court decision turnabout are researched, the author's definition of concept, mentioned above, are grounded, changers in the legislation for improving legal regulation, focused on civil court decision execution, are proposed in the article.

Keywords: turnabout of execution, creditor, debtor.

Виклад основного матеріалу

Законодавством передбачені випадки негайного виконання рішення (ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), таким чином, ще до здійснення його оскарження воно може виконуватись, в т. ч. примусово. На час розгляду справи судом касаційної інстанції судове рішення вже є таким, що набуло законної сили (ст. 319 ЦПК України), отже, може виконуватись примусово. Судове рішення може бути таким, що виконується примусово і станом на час його перегляду за нововиявленими обставинами. Таким чином, на час перегляду судового рішення воно може бути виконано цілком або частково, хоча за результатами його перегляду можливе скасування вже виконаного цілком або частково рішення, з закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду, відмовою у задоволенні позову або задоволенням позову частково. З огляду на вказане, набуває актуальності проблематика повороту виконання судового рішення як засобу повернення до стану, який існував до виконання скасованого (зміненого) судового рішення. Тема повороту виконання судового рішення розглядалася у наукових роботах С. Я. Фурси, І. Є. Фурси, Ю. В. Білоусова, С. С. Бичкової, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, О. І. Муранова та інших вчених-юристів. Проте і досі дискусійними залишаються питання змісту та суті повороту виконання судового рішення, суб'єктного складу правовідносин, що виникають при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення.

Метою цієї статті ми визначаємо аналіз та узагальнення основних підходів вчених-процесуалістів до проблематики змісту та суті повороту виконання судового рішення і суб'єктного складу правовідносин, які виникають при вирішенні зазначеного питання; розробку власного визначення повороту виконання як юридичної дефініції; розробку пропозицій змін до законодавства для вдосконалення правового регулювання повороту виконання судових рішень у цивільних справах.

Саме на забезпечення усунення негативних наслідків після виконання скасованого або зміненого судового рішення, як зазначають С. С. Бичкова, І. А. Бірюков та деякі інші вчені, і спрямований інститут повороту виконання [1, с. 708]. З огляду на вказане, вищенаведені автори цілком обґрунтовано критикують законодавче положення щодо повороту виконання як зобов'язання саме позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Вчені зазначають, що у виконавчому провадженні стягувачем не завжди є позивач, оскільки задоволеним може бути не лише первісний, а й зустрічний позов, тому позивач може опинитись і боржником; у випадку відмови у задоволенні позову на позивача можуть бути покладені судові витрати відповідача [1, с. 708]. Крім того, стягувачем у виконавчому провадженні може стати і третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо було задоволено її позов до однієї чи обох сторін справи. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 2.11.2011 р. у справі № 1-25/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням [2]. Аналогічним чином наводиться визначення повороту виконання В. В. Забарським, В. В. Богатирем та деякими іншими вченими [3, с. 471]. Вказане визначення може критикуватись через проводження в ньому чіткої паралелі «відповідач - боржник» (не завжди відповідач у справі перетворюється у боржника у виконавчому провадженні), але реституційність як характеристика повороту виконання підкреслена досить точно. Відтак, суть повороту виконання полягає в тому, щоб повернутись до того стану, ніби скасоване (змінене) рішення і не було виконано. С. Я. Фурса визначає поворот виконання рішення як повернення стягувачем боржнику всього, що було ним отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього отриманого ним за скасованим рішенням [4, c. 39]. Наведений науковець вірно акцентує увагу, що за своєю суттю, поворот виконання є наслідком зникнення правової підстави отримання стягувачем певних ресурсів від боржника.

З формулювань, використаних вищевказаними вченими-процесуалістами, можна зробити висновок про підтримку ними «вузького» підходу до розуміння повороту виконання - стягнення на користь боржника / повернення йому певних ресурсів, які були стягнуті / вилучені у нього на виконання згодом скасованого (зміненого) рішення. Такий підхід є поширеним у вітчизняній процесуальній науці [5, с. 416].

Російський вчений-юрист О. І. Муранов, досліджуючи питання тлумачення та застосування норм права, що регламентують поворот виконання судового рішення, та аналізуючи законодавство і судову практику Російської Федерації, дійшов висновку про необхідність поширювального тлумачення нормативного змісту повороту виконання - «стягнення з відповідача на користь позивача». Під словами «стягнення з відповідача на користь позивача» слід розуміти не лише вилучення грошей або іншого майна у відповідача і отримання їх позивачем, адже воно має поширюватись на всі негативні наслідки, що виникли з безумовного обов'язку будьякої особи дотримуватись і виконувати скасований судовий акт [6, с. 196]. Згаданий автор цілком точно підкреслив можливість не лише майнового стягнення з боржника при виконанні скасовано рішення, а й можливість понесення несприятливих наслідків, у зв'язку з виконанням такого рішення іншими суб'єктами. Але умовивід О. І. Муранова про можливість вимагати повороту виконання судового акта не лише боржником, а й іншою особою, чиї права відсутністю такого повороту порушуються, викликає заперечення, оскільки, як справедливо зазначає С. Я. Фурса, поворот виконання є самостійним способом захисту прав сторін, який повинен здійснюватись шляхом подання заяви про поворот виконання, а не пред'явленням нового позову [4, с. 39]. Більше того, поворот виконання є специфічним способом захисту, характерним лише боржнику щодо стягувача, оскільки саме з боржника на користь стягувача відбулось виконання скасованого судового рішення. Наведене підтверджується судовою практикою [7]. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням [8, с. 734]. Відтак, поворот виконання є т. зв. зворотним виконанням. Реституційна складова повороту виконання відображена і в судовій практиці [9; 10]. Поширювальне розуміння повороту виконання розроблене і в роботах Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової та деяких інших вчених-процесуалістів. В контексті повороту виконання ними розглядається не лише майнове повернення у стан, який існував до виконання скасованого (зміненого) рішення, а й поворот виконання, якщо предметом виконання є певні блага нематеріального характеру. Зокрема при зобов'язаннях вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, сторони також мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду. Наведене стосується виконання рішення про поновлення на роботі, відбирання дитини, виселення боржника, вселення стягувача, примусовий обмін тощо [11, с. 481].

Законом не передбачено вирішення в порядку повороту виконання питань щодо повернення у стан, який існував до виконання скасованого (зміненого) рішення щодо благ немайнового характеру. Тому застосування пропонованого вище «широкого» підходу до повороту виконання, з огляду на положення чинного законодавства, є неможливим. Разом з тим вищеокреслений вектор захисту прав та інтересів осіб, щодо яких відбулось виконання скасованого (зміненого) судового рішення, видається актуальним з огляду на його оперативність - питання повороту виконання може бути вирішено значно швидше, ніж розгляд справ в позовному порядку. З огляду на зазначене, наукові дослідження у відповідному напрямку видаються перспективними.

Слід погодитись з висновками, запропонованими С. С. Бичковою, Ю. В. Білоусовим та деякими іншими вченими, що законом не вирішено питання про наслідки для особи-боржника, з якого здійснено стягнення і на якого покладено обов'язок відшкодовувати витрати виконавчого провадження. До того ж, при виконанні скасованого (зміненого) рішення суду боржник міг зазнати певних матеріальних та моральних втрат, але питання про їх відшкодування не вирішується через поворот виконання. Тому такий «боржник» має право пред'явити позов до «стягувача» або держави (ч. 5 ст. 1176 ЦПК України) у загальному порядку про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної діяльності стягувача або суду [8, с. 736].

Виконанням скасованого (зміненого) судового рішення могли бути заподіяні негативні наслідки й іншим особам, відмінним від боржника, у зв'язку з чим вони не позбавлені права шляхом подання відповідних позовів захистити свої права.

Отже, в порядку повороту виконання боржнику повертається виключно те, що було стягнуто з нього при виконанні згодом скасованого (зміненого) судового рішення. Тобто якщо боржником були понесені збитки у зв'язку з виконанням в майбутньому скасованого (зміненого) рішення (наприклад, у зв'язку з реалізацією майна боржника боржник не зміг передати це майно в оренду за договором, який був укладений ще до винесення рішення у такій справі, через що був змушений виплатити контрагенту неустойку за невиконання договору), він має право подати відповідний позов про їх відшкодування. Таким чином, необхідним є розрізнення власне безпідставно отриманого (саме це і повертається в порядку повороту виконання) та збитків, заподіяних у зв'язку з безпідставним вилученням у боржника (відшкодовується в позовному порядку).

Виконавчий лист про поворот виконання рішення видається в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний виконавчий лист, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

Буквальне тлумачення вищезазначених положень ч. ч. 1, 2 ст. 380 ЦПК України свідчить про можливість видачі виконавчого листа про поворот виконання лише щодо виконаного судового акту - рішення. Очевидно, таке формулювання зумовлено тим, що в цьому судовому акті відображається вирішення спору по суті. Але нагальною та актуальною видається проблема, яка розглядалася О. Вербою-Сидор відносно застосування повороту виконання щодо не лише судових актів, а й актів інших юрисдикційних органів. Названий автор акцентує увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає крім судових, й виконавчі документи, що походять від інших юрисдикційних органів. Якщо за рішеннями цих органів було проведено стягнення, а згодом вони скасовані у встановленому законом порядку, зокрема - судовому, то виникає потреба у поновленні прав боржника [12, с. 180-181]. У зв'язку з наведеним О. Верба-Сидор пропонує закріплення в законодавстві положень про можливість вирішення питання про поворот виконання як судових актів, так і актів інших юрисдикційних органів [12, с. 181]. Висновок зазначеного автора видається обґрунтованим і таким, що направлений на вдосконалення законодавства з метою забезпечення прав та інтересів осіб, відтак, заслуговує на схвалення.

Положення частин 1, 2 статті 380 ЦПК України вирішення питання про поворот виконання ставлять в обов'язок суду, який скасував (змінив) виконане рішення. Таким чином, питання про виконання рішення має бути обставиною, що має бути встановлена судом при перегляді рішення. Але враховуючи диспозитивність як принцип цивільного судочинства, особа, з якої відбулося стягнення за оскаржуваним рішенням, має бути зацікавлена у доведенні обставини виконання рішення, відповідно подати докази цього. Про поворот виконання вказується у резолютивній частині рішення або ухвали, на підставі чого і видається виконавчий лист [4, с. 39].

Щодо вказаного окреслюється проблематика повороту виконання у рішеннях, які не підлягають примусовому виконанню цілком або у відповідній частині. Наприклад, рішення про визнання права власності. Вважаємо, вірним напрямок сучасної судової практики - в порядку повороту виконання скасованого (зміненого) рішення, виконання якого вже відбулось, в судових рішеннях, ухвалених за результатами перегляду рішень, що були підставою виконання або судових рішеннях, ухвалених за результатами розгляду заяв про поворот виконання, зазначається, що поворот виконання здійснюється шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на майно за суб'єктом, за яким такі права були визнані скасованим судовим рішенням [13], скасування державної реєстрації права власності [14].

Зрозуміло, що у деяких з наведених випадків виконавчий лист на примусове виконання рішення щодо повороту виконання не видаватиметься. Оскільки за своєю суттю в порядку повороту виконання не передбачається примусового виконання. З огляду на вказане, ч. 4 ст. 380 ЦПК України слід доповнити положенням, що виконавчий лист видається щодо повороту виконання, якщо за своєю суттю виконання рішення про поворот виконання передбачає його примусове виконання (виконання органами державної виконавчої служби).

Аналіз положень статей 380, 381 ЦПК України свідчить про слідування законодавцем «вузькому» підходу до розуміння повороту виконання - повернення відповідачу всього стягнутого чи вилученого у нього на користь позивача, що відбувалось на виконання згодом скасованого (зміненого) рішення. Щодо наведеного окреслюється проблематика перетворення «позивача» у цивільній справі на «стягувача» у виконавчому провадженні [4, с. 20], відповідача у цивільній справі на боржника у виконавчому провадженні. Оскільки не завжди позивач у справі набуває правового статусу стягувача у виконавчому провадженні і саме на його користь відбувається примусове виконання (наприклад, стягувач може відступити право вимоги), не завжди відповідач у справі набуває правового статусу боржника у виконавчому провадженні і саме з нього відбувається примусове виконання (наприклад, стягувач як кредитор може погодитись на переведення боргу на іншу особу), пропонується конструкцію повороту виконання розглядати як «повернення особою, на користь якої відбулось виконання згодом скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, з якої було здійснено таке виконання». З огляду на вказане пропонується внести відповідні зміни та доповнення до ст. ст. 380, 380 ЦПК України.

Відповідно до положень частини 3 статті 380 ЦПК України, у разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. Вочевидь наведені положення не мають суперечності з вищевказаною конструкцією повороту виконання, адже таким чином суд виходить з реальних можливостей поновлення прав особи, з якої було здійснено виконання згодом скасованого (зміненого) рішення. До того ж, відповідні повноваження суду можна розглядати як захід, який забезпечує виконання рішення (ст. 217 ЦПК України). За буквального тлумачення ч. 3 ст. 380 ЦПК України, при неможливості повернення майна в порядку повороту виконання, відшкодовується сума коштів, що одержана саме від реалізації цього майна. Проблема виникає, якщо майно неможливо повернути з причин інших, ніж його реалізація (наприклад, через знищення). В такому випадку доцільним та справедливим, з точки зору поновлення прав особи, з якої здійснено виконання згодом скасованого (зміненого) рішення, видається повернення їй суми коштів, що становлять вартість цього майна. З огляду на вказане пропонується виключення з ч. 3 ст. 380 ЦПК України слів «...в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації». Положення ст. 381 ЦПК України уповноважують відповідача звертатися до суду з заявою про поворот виконання, але, враховуючи вищепроаналізовану проблематику можливого незбігу відповідача та особи, з якої відбулося виконання, вважаємо доцільним відповідним заявником вважати саме таку особу. Враховуючи матеріальний аспект повороту виконання як способу захисту прав, відповідну заяву можна подати в межах позовної давності, встановленої для конкретного способу захисту, про що просить заявник. Позовна давність з цієї вимоги починає спливати з дня набрання законної сили рішенням суду про відмову в позові, або ухвали про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду [4, с. 41]. Розгляд заяви про поворот виконання здійснюється в судовому засіданні з повідомленням сторін. Питання про поворот виконання вирішується ухвалою суду, яка (як ухвала щодо повороту виконання судового рішення, так і про відмову в задоволенні заяви щодо повороту виконання судового рішення) підлягає апеляційному оскарженню [2] (п. 20 ч. 1 ст. 293 ЦПК України), касаційному оскарженню (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України). Для деяких категорій справ поворот виконання рішення обмежений певними умовами (ст. 383 ЦПК України). У справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи поворот виконання допускається, якщо рішення скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами і було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів і в справах про стягнення виплат, що випливають з трудових правовідносин (в т. ч. заробітної плати), поворот виконання допускається тільки якщо рішення, що згодом було скасоване (змінене), було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

З огляду на вказане, можна сформулювати такі висновки. Конструкцію повороту виконання можна розглядати як повернення особою, на користь якої відбулось виконання згодом скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, з якої було здійснено таке виконання. Пропонується внесення таких змін та доповнень до законодавства:

у частині 2 статті 380 ЦПК України після слів «. суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати. » слова «. позивача повернути відповідачеві. » замінити на «. особу, на користь якої відбулось виконання згодом скасованого (зміненого) рішення, повернути особі, з якої було здійснено таке виконання...»;

у частині 1 статті 381 ЦПК України слово «відповідача» замінити на «особи, з якої було здійснено виконання»;

у частині 3 статті 380 ЦПК України виключити слова «...в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації»;

частину 4 статті 380 ЦПК України доповнити положенням такого змісту: «Виконавчий лист видається щодо повороту виконання, якщо за своєю суттю виконання рішення про поворот виконання передбачає його примусове виконання (виконання органами державної виконавчої служби)».

Перспективними є дослідження щодо відновлення немайнових прав та інтересів осіб в порядку повороту виконання, розробка можливості вирішення питання про поворот виконання як судових актів, так і актів інших юрисдикційних органів.

Список використаної літератури

1. Цивільне процесуальне право України: підруч. / Бичкова С. С., Бірюков І. А., Бобрик В. І. та ін. ; / За заг. ред. С. С. Бичкової. К.: Атіка, 2009. 780 с.

2. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 року у справі № 1-25/2011 // Офіційний вісник України. 2011. № 88. Ст. 3209.

3. Забарський В. В., Богатир В. В., Стоянова Т. А. та ін. Науково-практичний коментар «Цивільного процесуального кодексу України». Станом на 01.01.2012 р. / За заг. ред. Богатиря В. В. К.: Видавничий дім «Професіонал», 2012. 752 с.

4. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар: у 2 т. / За заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2009. Т. 2. 816 с. (Серія «Процесуальні науки»).

5. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. І. Чорнооченко ; МОіНУ. 2-ге вид. перероб. та доп. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 472 с.

6. Муранов А. И. Поворот исполнения судебных актов: некоторые вопросы толкования и применения // Актуальные проблемы международного частного и гражданского права. К 80-летию В. А. Кабатова: сб. ст. / Под ред. проф. С. Н. Лебедева. М.: Статут, 2006. С. 182-201 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://muranov.ru

7. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2013 року у справі № 6-30502св13. Архів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

8. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практ. коментар / С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, В. І. Бірюков та ін. ; за заг. ред. С. С. Бичкової. К.: Атіка, 2008. 840 с.

9. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 року у справі № 6-36922св13. Архів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

10. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року у справі № 6-21917св13. Архів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

11. Цивільний процес України: підруч. / За ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитоновой Н. Ю. Голубєвої. К.: Істина, 2011. 560 с.

12. Верба-Сидор О. Вирішення судом питання про поворот виконання в цивільному процесі // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка: зб. наук. праць / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2011. С. 180-189. (Юридична ; вип. 52).

13. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року у справі № 6-38790зп13. Архів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

14. Ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.11.2013 року у справі № 2/2506/76/12. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова.

Размещено на Allbest.ru