Щодо проблем працевлаштування інвалідів в Україні

- організовують професійне навчання інвалідів, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні відповідно до рекомендацій МСЕК, нахилів, побажань, у тому числі за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів для осіб, які не мають права на отримання допомоги по безробіттю;

- здійснюють заходи щодо залучення інвалідів, за їхньою згодою, до оплачуваних громадських робіт;

- щоквартально інформують регіональні органи праці та соціального захисту населення, центри професійної реабілітації інвалідів системи Міністерства соціальної політики про професії та спеціальності, що актуальні на ринку праці регіону, підготовка за якими дасть можливість інвалідам працевлаштуватися [6, с. 21].

Найважливішою функцією центрів зайнятості є координація взаємодії Фонду соціального захисту інвалідів, регіональних органів праці та соціального захисту населення, підприємств щодо створення робочих місць, професійної орієнтації, профнавчання та працевлаштування інвалідів.

Робота центрів зайнятості полягає в такому:

У разі якщо для працевлаштування інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, його здібностей, нахилів, побажань можливе використання звичайного робочого місця, то порядок його працевлаштування передбачає виконання стандартних процедур та операцій.

У разі якщо відповідно до індивідуальної програми реабілітації для працевлаштування інваліда необхідно створення спеціального робочого місця, то центр зайнятості погоджує з роботодавцем можливість створення спеціального робочого місця за кошти Фонду соціального захисту інвалідів. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні за умови виконання роботи вдома.

На підставі отриманого від Фонду соціального захисту інвалідів рішення, центр зайнятості готує проект тристороннього договору про працевлаштування інваліда та надання роботодавцеві дотації (затвердженою формою). Після його підписання сторонами відслідковує процес виконання: перерахування коштів на рахунок підприємства, створення спеціального робочого місця.

Після отримання від роботодавця інформації про введення в експлуатацію спеціального робочого місця - направляє інваліда на працевлаштування.

Інформує органи праці та соціального захисту населення про працевлаштування інваліда на звичайне або спеціальне робоче місце.

У кожному центрі зайнятості в профінформаційному секторі створений спеціальний інформаційний куточок для інвалідів. На спеціальних стендах куточка розміщена така інформація:

- нормативно-правові акти з питань соціального захисту інвалідів;

- відомості про підприємства, що мають спеціальні робочі місця, на які можуть бути працевлаштовані інваліди, та стисла характеристика цих робочих місць;

- інформація про місцеві органи соціального захисту населення, регіональні відділення Фонду соціального захисту інвалідів, громадські організації інвалідів з переліком послуг, що надаються, адреси та телефони цих організацій, центри реабілітації інвалідів;

- перелік спеціальностей, за якими здійснюється навчання інвалідів, а також порядок направлення інвалідів місцевими органами праці та соціального захисту населення до центрів професійної реабілітації системи Мінпраці;

- інформаційно-роздатковий матеріал відповідного спрямування;

- інформація про друковані засоби масової інформації, випуск яких здійснюється редакціями громадських організацій інвалідів;

- перелік Інтернет-сайтів з інформацією про вакансії та державних і громадських організацій, що опікуються проблемами інвалідів.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні проводиться державною службою зайнятості за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а в разі потреби також військового квитка, диплома чи іншого документа про освіту. Крім того, інваліди під час реєстрації повинні пред'явити такі документи :

- посвідчення інваліда ;

- довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії;

- індивідуальну програму реабілітації.

Для виконання покладених на неї функцій Державна служба зайнятості має право:

Одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, адміністративні дані, про наявність вакантних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію щодо передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

Направляти для працевлаштування на підприємства, установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того-відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Для громадян які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), заробітна плата підходящої роботи має відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць;

Виплачувати компенсацію протягом року роботодавцю, який працевлаштовує інваліда (понад встановлений норматив робочих місць для інвалідів) строком не менше ніж на два роки, та зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, але якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначена. Компенсація виплачується в розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок коштів, передбачених у бюджетах Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів;

Інвалідам, яким надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, за їх бажанням виплачується одноразово для організації підприємницької діяльності.

Маємо на увазі також той факт, що далеко не кожен інвалід, що бажає працевлаштуватися, володіє спеціальністю, яка користується попитом на ринку праці. В цьому випадку громадянин потребує підвищення кваліфікації чи перепідготовки. Професійне навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, також як і виплат матеріальної допомоги на період навчання. Для громадян, які не мають права на матеріальне забезпечення в службі зайнятості, фінансування здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів [1, с. 187].

Не дивлячись на доступність в отриманні послуг в центрах зайнятості громадянами, які мають обмежені фізичні можливості, відомо, що потребує працевлаштування набагато більша кількість інвалідів, чим та, що звертається до служби зайнятості. Багато з них, не звертаються за сприянням в працевлаштуванні по різним причинам, в т.ч. по недовірі в можливості допомоги, низької якості наявних вакансій (низька заробітна плата, низька кваліфікація запропонованої роботи) тощо.

У випадках необхідності в працевлаштуванні, але небажанні чи неможливості зареєструватися в центрі зайнятості, інваліди мають можливість надати свої дані до банку даних інвалідів, який працює в центрі зайнятості. Інформація про громадян з обмеженими фізичними можливостями, які шукають роботу, надходять по різним каналам: від рідних, від самих інвалідів, від зацікавлених організацій та установ. Роботодавці, які готові прийняти на роботу осіб з обмеженими фізичними вадами, також можуть підібрати собі претендентів для працевлаштування користуючись інформацією банку даних інвалідів.

Беручи до уваги велику кількість та різновид проблем, які стосуються непрацездатних осіб, що перепідготовка та підвищення кваліфікації цих осіб необхідна для того, щоб відновити в максимальному ступені їх фізичні та розумові здібності і дати їм можливість внести свій вклад в соціальне, професійне та економічне життя, беручи до уваги, що для надання роботи кожному інваліду та для забезпечення найкращого використання ресурсів робочої сили необхідно розвивати та відновлювати трудові здібності інвалідів шляхом поєднання в постійному і координованому процесі медичного, психологічного, побутового обслуговування в галузі освіти, а також професійного орієнтування, професійного навчання та працевлаштування, включаючи випробувальний термін [6, с. 35].

За допомогою служби зайнятості перекваліфікація повинна бути доступна кожному інваліду, незалежно від віку та причини і характеру його інвалідності, при умові що він може бути підготовлений до підходящої роботи і що він має перспективу на отримання та збереження такої роботи.

В службі зайнятості інвалід проходить співбесіду зі спеціалістом по професійному орієнтуванню. Окрім цього береться до уваги попередній страховий стаж, вивчається шкільний атестат чи інший документ, що відноситься до навчання в закладах загальної чи спеціальної освіти, при потребі медичний огляд з ціллю професійного орієнтування; застосовуються відповідні тестування по встановленню здібностей та придатності до праці, якщо бажано, інші психологічні тести, обстеження особистого та сімейного стану даної особи; визначення придатності та розвитку здібності шляхом проведення відповідних практичних випробувань чи іншими подібними методами; професійний, технічний іспит в усній чи іншій формі в усіх випадках, коли це було необхідним визначенням фізичних здібностей даного інваліда в зв'язку з вимогами різних професій та визначення можливостей збільшення цих можливостей; надання інформації, яка відноситься до можливостей отримання роботи і освіти, з урахуванням професійної кваліфікації, фізичних здібностей, придатності, досвіду, переваги даної особи, а також вимог ринку зайнятості.

Навчання інвалідів за допомогою спеціалістів служби зайнятості проводиться з метою зробити їх здібними зайнятися такою економічною діяльністю, в якій вони зможуть використовувати свою професійну кваліфікацію чи здібності, враховуючи перспективу отримання роботи. З цією метою професійне навчання координується з працевлаштуванням (після медичної консультації), виконання якої в найменшому ступені стосувалося інвалідності чи впливало на інвалідність, здійснюється кожний раз, коли це можливо та доцільно, в рамках попередньої професії близької до неї. Спеціалісти служби зайнятості інвалідів направляють на підготовку разом з працездатними громадянами та в однакових з ними умовами (коли це можливо) [6, с. 53].

Висновки

Таким чином, вищезазначений аналіз поглядів вчених, а також положень діючого законодавства дозволяє зробити такі висновки:

З метою підвищення рівня зайнятості інвалідів необхідно:

- створити Єдину Інформаційну базу даних інвалідів, яка складається з трьох взаємозв'язаних складових:

єдиного банку даних інвалідів, яка містить кількісні та якісні характеристики контингенту інвалідів, які бажають працювати;

банку даних робочих місць для працевлаштування інвалідів, який акумулює інформацію про кількісний та якісний склад робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів;

системи постійного моніторингу процесів зайнятості та працевлаштування інвалідів з метою інформаційного й аналітичного обслуговування вказаних процесів;

- посилити співпрацю при вирішенні питань професійної реабілітації інвалідів та їх працевлаштування між МСЕК, органами праці та соціального захисту населення, Фондом соціального захисту інвалідів, службою зайнятості, громадськими організаціями інвалідів, роботодавцями з метою координації та консолідування спільних зусиль на вирішення завдань щодо створення дієвої системи сприяння працевлаштуванню інвалідів, особливо випускників навчальних закладів з числа інвалідів;

- узгоджувати заходи з професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів з місцевими програмами зайнятості населення;

- збільшити за рахунок установленого нормативу кількість робочих місць фахівців з вищою освітою та кваліфікованих робітників для працевлаштування інвалідів;

- розробити методику атестації робочого місця інваліда та типових документів, які видаються в процесі атестації робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда;

- розробити та запровадити податково-кредитний механізм, спрямований на стимулювання створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, в тому числі додаткових, понад установлений норматив;

- реалізувати політику ефективної підтримки надомної праці та само зайнятості інвалідів;

- надавати інвалідам, які бажають відкрити власну справу, консультативну, організаційну, фінансово-економічну допомогу з питань відкриття та підтримки власного бізнесу, розробити механізм надання інвалідам безпроцентних позик із Фонду соціального захисту інвалідів на відкриття ними власної справи та підтримку власного бізнесу;

- передбачати створення і збереження робочих місць для працевлаштування інвалідів на спеціалізованих підприємствах, збільшивши їхню кількість, удосконалити механізм державної підтримки підприємств громадських організацій інвалідів шляхом збільшення державної допомоги у вигляді кредитування та розміщення державного замовлення;

- розширити регіональні банки вакансій за рахунок повного надання роботодавцям даних про вільні робочі місця для інвалідів у територіальні служби зайнятості.

Література

1. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. - 664 с.

2. Закон України «Про зайнятість населення» // Офіційний вісник України. -2012.- №63.-Ст.256.

3. Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997.

4. Кодекс Законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1971.- додаток до № 50. - Ст.375 (станом на 01.01.2013)

5. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»// www.rada.gov.ua/ сторінка «Законодавство»

6. Маршавін Ю., Фокас Л., Ляміна Л. Методичні рекомендації щодо надання центрами зайнятості соціальних послуг роботодавцям. К.; Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості 2004 року- 60с.

7. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року.

8. Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. №757 Київ «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів» від 08.12.2006 року.

Размещено на Allbest.ru