Інституалізація поняття гідної праці як чинник розвитку трудових правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституалізація поняття гідної праці як чинник розвитку трудових правовідносин

Капліна Г.А., к.ю.н., доц.

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, м. Луганск

У статті продовжено процес інституалізації поняття гідної праці як комплексної міжгалузевої категорії. На основі наукових досліджень і нормативних документів визначені критерії гідної праці. Виділено сутність та основні характеристики гідної праці. Особливу увагу приділено таким аспектам, як справедлива оплата праці та нематеріальні, моральні характеристики гідної праці у сучасних умовах глобалізації.

Ключові слова: наймана праця, гідна праця, критерії гідної праці, справедлива заробітна плата, трудові правовідносини.

Каплина Г.А. Институализация понятия достойного труда как фактор развития трудовых отношений

В статье продолжено развитие институализации понятия достойного труда как комплексной межотраслевой категории. На основе научных исследований и нормативных документов обозначены критерии достойного труда. Выделены сущность и основные характеристики достойного труда. Особое внимание уделено таким аспектам, как справедливая оплата труда и нематериальные, моральные характеристики достойного труда в современных условиях глобализации.

Ключевые слова: наёмный труд, достойный труд, критерии достойного труда, справедливая заработная плата, трудовые правоотношения.

Kaplina Halyna. Institutionalization of the concept decent work as a factor in the development of labor relations.-article.

In article is continued development of concept decent work as complex intersectoral category. On the basis of scientific researches and normative documents criteria of decent work are designated. The essence and the main characteristics of worthy work are allocated. The special attention is paid to such aspects, as fair compensation and non-material, moral characteristics of decent work in modern conditions of globalization.

Keywords: wage labor, decent work, criteria of decent work, fair salary, labour relations

Конституція України в якості основної мети держави проголосила створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток особистості. Життя людини протікає в багатьох сферах: культурній, сімейній, політичній, трудовій і т.п. Трудова сфера діяльності займає одне з головних місць, оскільки у більшості випадків покликана забезпечити інші сфери життєдіяльності людини. Поряд з розвитком підприємництва - самостійної ініціативної продуктивної діяльності, як і раніше застосовується наймана праця. Однак потреби розвитку суспільних відносин у XXI сторіччі вже вимагають модернізації основоположних теоретичних концепцій юридичної трудоправовой науки. Це стосується, зокрема, поглядів про найману працю як гідну, таку, що потребує справедливої заробітної плати, безпечних умов праці. Оскільки відбуваються структурні зміни в процесі трудової діяльності, регулювання трудових відносин, пов'язаних з найманою працею, повинно відійти від традиційних асоціацій такої праці з економікою «димлячих труб», з пролетаріатом минулого сторіччя і традиційним ставленням до працівника.

У сьогоднішніх умовах наймана праця служить не тільки для підтримки життєвих потреб людини, але і є засобом для розвитку творчого потенціалу людини, способом досягнення життєвих благ, кар'єри, соціального статусу, самореалізації. Реалії теперішнього часу поряд з поняттям «наймана, невільна праця» припускають та потребують вживання термінів «свобода праці», «гідна праця» як політичної, соціально- економічної та правової категорії сучасного гуманітарного та професійного знання. Категоріі «свобода праці», «гідна працю» вже активно увійшли в обіг міжсуб'ектних відносин фізичних і юридичних осіб, стали впливовим фактором генезису нових трудових відносин. Активно відбувається процес інституалізації поняття гідної праці, дефініційне оформлення категорій та критеріїв. гідний праця трудовий правовідносини

Для підтвердження значущості процесів, що відбуваються, починаючи з 2008 року 7 жовтня оголошено Міжнародною конфедерацією профспілок Всесвітнім днем дій профспілок за гідну працю. Тому дослідження проблем, що охоплюють дефініцію гідної праці, є актуальною відповіддю на виклики глобалізації, і такими, що відповідають запитам сучасності.

В даний час проблемам гідної праці приділяється досить багато уваги і в світі, і в Україні. Опосередковано умовам праці та сутності трудових відносин присвячені роботи таких вчених, як Хуторян Н.М., Котова Л.В., Ярошенко О.М., та ін. Науковим дослідженням безпосередньо категорії гідної праці займалися такі автори як Бугров Л.Ю., Василюк Т.Н., Смирнова Т.В., Худякова С.С., Коляда Т.А, та ін.

На сьогоднішній день остаточне наукове визначення терміна «гідна праця» ще не утвердилося і знаходиться у розвитку. Безпосередньо у трудовому праві гідна праця як всеосяжна системна категорія також ще не знайшла свого відображення. З аналізу існуючої літератури стає очевидним, що в даний час під терміном «гідна праця» розуміється все, що пов'язано з організацією праці, її умовами, трудовими відносинами, статистикою праці і т.п. Крім того, під визначенням «гідна» може матися на увазі моральний аспект. Таким чином, метою цієї публікації є продовження процесу інституалізації та дослідження сутності та основних якісних характеристик поняття гідної праці на прикладі норм міжнародного та національного трудового права, визначення правових шляхів і значення дефініційного оформлення категорії гідної праці для розвитку трудових відносин.

Міжнародна організація праці визначає поняття «гідна праця» як «ефективну працю в хороших і безпечних умовах, що дає працівникові задоволення, можливість повною мірою проявити свої здібності, навички та майстерність, праця з гідною оплатою та справедливим розподілом плодів прогресу, праця, коли права трудящих захищені »[1]. Основою гідної праці є повна і продуктивна зайнятість, здорові умови і справедлива оплата праці. Також останнім часом все частіше йдеться про значення дотримання на робочих місцях екологічних нормативів, підвищення соціальної відповідальності роботодавців за створення подібних умов, а також про значення законодавчого закріплення норм гідної праці.

Вперше поняття гідної праці було введено в доповіді «Гідна праця» Генерального директора МОП Х.А.Сомавіа на 87-й сесії МОП. Гідна праця визначалася таким чином: «Гідна праця - це праця, при якій права трудящих захищені, яка приносить адекватний дохід і забезпечує соціальну захищеність». Також гідна праця передбачає достатню працю в тому сенсі, що кожен індивід має повний і вільний доступ до можливостей заробляти і отримувати дохід. Крім того, дотримання принципів гідної праці означає нові перспективи з точки зору економічного і соціального розвитку, нові можливості, при яких зайнятість, дохід і соціальна захищеність можуть бути досягнуті без компромісу між правами трудящих і соціальними стандартами.

Більш широке визначення гідної праці було приведено у пілотній програмі МОП щодо реалізації концепції гідної праці. У цьому документі гідна праця визначається як «праця, яка приносить адекватний дохід і при цьому залишає час для інших сторін життя, надає надійність сім'ї, поважає права людини, дає право голосу і відкриває дорогу соціальній інтеграції. Гідна праця - це шлях, що з'єднує економічні та соціальні цілі »[2].

У Доповіді регіонального директора МОП Даніеля Мартінеса «Гідна праця: пріоритети для Америки», гідна працявизначається як «робота хорошої якості, така, що поважає права працівників і надає їм деякі форми соціального захисту» [2].

У Доповіді Генерального директора МОП Х.А. Сомавіа «Гідна праця для всіх в глобальній економіці» говориться, що під «гідною працею розуміється праця в умовах свободи, рівності, безпеки та поваги людської гідності» [2].

Знову ж таки у доповіді «Гідна праця в інформаційній економіці» Генерального директора МОП Х.А. Сомавіа гідна праця визначається як «продуктивна праця, при якому поважаються права людини і забезпечуються безпека та захист, а також можливість брати участь у прийнятті всіх рішень, які можуть вплинути на діяльність трудящих» [2].

Аналізуючи всі наведені визначення, зрозуміло, що вони включають п'ять ключових характеристик гідної праці: продуктивність, безпеку, повагу прав трудящих і соціальний захист, відповідний дохід, можливість впливати на прийняття рішень щодо умов праці, трудових відносин і т.п. шляхом соціального партнерства.

Загальні теоретичні основи вимірювання та оцінки гідної праці розроблялися і розвивалися багатьма зарубіжними вченими та дослідниками як у сфері права, так і в економіці. Ними були запропоновані різні методологічні підходи до розробки критеріїв та індикаторів гідної праці. Особливістю цих підходів спочатку була оцінка дослідниками не

Topical issues of law: theory and practice. №29. 2014 якості праці, а доступності зайнятості . Р. Анкер, І. Чернишов, Ф. Еггер, Ф. Мехран і Дж. Ріттер виділили шість критеріїв гідної праці (ймовірність знайти роботу, вільна праця, продуктивність праці та ін.), що охоплюють обов'язкові вимоги до якості зайнятості.

Далі Д. Бесконд, А. Шатейнье, Ф. Мехран розширили список критеріїв, включивши туди нові, що відображають більш складні для оцінки сфери, такі як свобода об'єднань, соціальний діалог. Ф. Бонні, Ж. Фігуередо, Г. Стендінг ввели нове методологічне поняття - індекс гідної праці і використовували кілька індексів гідної праці, приділяючи основну увагу безпеці і захищеності працівника у найширшому розумінні [3].

Цілком прийнятним є таке визначення гідної праці: гідна праця - це праця, яка з повагою сприймається суспільством, що задовольняє індивіда за своїми моральними, матеріальними, якісними, кількісними та змістовними характеристикам, що не завдає шкоди здоров'ю і сприяє розвиткові здібностей людини [4, с.45] .

У межах боротьби за гідну працю в світі важливе місце відводиться специфічним проблемам окремих категорій працівників: працюючих жінок, молодих працівників і безробітних, число яких збільшується в останні роки небувалими темпами, трудящих - мігрантів, працівників «неформального» сектора економіки, де практикуються найважчі види експлуатації трудящих, працівників «позикової праці» та інших нових форм організації праці, зокрема пов'язаних з широким впровадженням науково-технічного прогресу і т.д.

Слід зазначити, що Україна і Міжнародна організація праці у червні 2012 затвердили Програму гідної праці для України на 2012-2015 роки (далі - Програма) [5]. Ця Програма стверджує, що заохочення гідної праці є ключовим компонентом політики і основним завданням соціальних партнерів. В якості основних критеріїв оцінки гідної праці виділені: а) гідна заробітна плата, б) ефективна зайнятість, в) ефективне соціальне партнерство і г) система соціального захисту трудящих.

У галузі міжнародного права соціально-трудові стандарти встановлюються конвенціями МОП, міждержавними документами в Європейському союзі, СНД, іншими міждержавними угодами [6]. Аналіз всіх цих актів показує: поняття «гідна праця» невіддільне від таких параметрів, як гідна (забезпечене життя) оплата праці, справедливі та безпечні умови праці, соціальні гарантії, право на професійне навчання та профорієнтацію, право на соціальне, медичне і пенсійне страхування і забезпечення. Серед виділених якісних характеристик гідної праці особливе значення приділяється надійності доходу працюючої людини та представництво інтересів трудящих. «Без надійного доходу людина позбавляється свободи вибору і перестає бути соціально відповідальною, без колективного та індивідуального представництва вразливі верстви залишаються безправними» [7]. Ці параметри набувають особливого змісту саме в XXI сторіччі.

Розгляд проблеми гідної праці можливий з різних позицій - з позиції суспільства, держави, з позиції роботодавця і з позиції працівника. Також дещо інакше окреслюються і критерії гідної праці.

Так, для суспільства і держави це: реалізація конституційного права на працю, висока продуктивність праці, кількість і якість виробленого продукту, нормативно- правова база трудових відносин, соціальна відповідальність держави (створення умов та розвиток соціальних гарантій, розподіл бюджету, мінімальний рівень оплати праці, пенсійне та соціальне забезпечення); для роботодавця: рівень розвитку виробництва і його рентабельність, якість продукції, безпечні умови праці, режим робочого часу, соціальна відповідальність роботодавця (рівень оплати праці та соціальних гарантій), підвищення кваліфікації працівників; для працівника: рівень оплати праці та встановлених соціальних гарантій, якість (продуктивність) праці, безпечні умови і режим робочого часу і відпочинку, повна зайнятість і безстроковий контракт, рентабельність виробництва, участь в його розвитку, відсутність дискримінації за віком, статтю, національною або іншою ознакою, представленість інтересів, виробнича демократія, підвищення кваліфікації [8].

Як видно, збіг і перетин інтересів держави, роботодавця та працівників найбільш явно проглядається у критеріях, пов'язаних з рівнем оплати праці. Держава зацікавлена: 1) у визначенні мінімального розміру оплати праці, 2) у визначенні тарифно-кваліфікаційних груп і систем оплати праці для обліку якості праці; 3) у встановленні порядку індексації заробітної плати залежно від інфляції; 4) у формуванні законодавчих рамок трудових відносин. Зона відповідальності роботодавця у сфері оплати праці полягає: 1) в

дотриманні законодавчих норм; 2) збереження (збільшення) і перерозподілі прибутку; 3) встановлення такого розміру заробітку, який забезпечить підприємству конкурентоспроможність і унеможливить плинність кваліфікованих кадрів.

Для працівника рівень заробітної плати - це рівень його прямого доходу, який впливає на якість життя, і головний мотиваційний фактор, що утримує його на підприємстві, стимулюючи підвищувати кваліфікацію і нарощувати продуктивність праці. Інтереси трудящих полягають у тому, щоб диференціація доходів між працею і капіталом якщо не скорочувалася, то хоча б не збільшувалася протягом тривалого часу. Щодо заробітної плати дуже важливою категорією є її справедливість.

Під гідною заробітною платою розуміють заробітну плату,яка забезпечує економічну свободу працюючій людині і його сім'ї; створює базові основи для систем соціального страхового захисту та соціального забезпечення; дає можливість людині розвиватися, відпочивати, користуватися досягненнями цивілізації; відповідає поняттю справедливого розподілу результатів праці; заробляти в умовах, що не принижують гідність людини; вирішує проблему матеріальної бази для розширеного відтворення населення країни, забезпечення економіки кваліфікованими трудовими ресурсами [8].

Таким чином, заробітна плата як можливість отримання достатньої і відповідної винагороди за працю є важливим елементом гідної праці.

При визначенні поняття «гідна праця» нам уявляється доцільним використовувати розуміння праці в діяльності людини, запропоноване М. Вебером. Так, зазначений автор найбільш адекватно визначив працю як спосіб привласнення людиною своєї діяльної сутності, що визначає його існування [9]. Найманому працівнику, котрий володіє позицією «власника праці», розглянута теорія наказує оптимізувати ціну своєї праці, оплату за його кількість і якість. До цієї ж сфери «купівлі-продажу» трудових послуг належать питання, пов'язані з умовами праці, які з позиції працівника також входять в загальну ціну праці. Якщо для найманого працівника мова йде про відтворення робочої сили, то для організатора та власника виробництва це - витрати, що призводять до збільшення її ціни.

Поява концепції гідної праці пов'язана з тим, що сутність праці в сучасних умовах змінюється. Як зазначає Г.Ю.Ткаченко, розуміння сучасної ситуації щодо сутності найманої праці та адаптація до неї вимагають зміни характеру і якості форми праці. Ключова проблема тут - пошук нових ціннісних орієнтирів трудової діяльності соціально-професійних груп, зайнятих в індустріальному секторі економіки [10]. Їх формування дозволить їм інтегруватися в динаміку суспільства, набути в ній автономну позицію. На рівні індивідуальності працівника, усвідомлення цієї зміни, і таким чином перехід до гідній праці, вимагає пошуку нових сенсів і життєвих стратегій. Це завдання реалізується через переосмислення на рівні індивідуальної свідомості ставлення до власної праці, розгляд його як соціального ресурсу особистості. Один із сучасних дослідників соціології праці Л.І. Щербакова відзначає в цьому зв'язку: «... у найманих працівників повинні бути присутніми навички самостійного пошуку роботи та уявлення про затребуваність і вартість своєї робочої сили, вони зобов'язані адекватно сприймати проблеми загострення власної зайнятості» [11, c .67]. У цій чітко сформульованій позиції проглядається вимога зміни ціннісного ставлення до своєї праці і здібностям, розгляду їх в якості ресурсу, який можна нарощувати, підтримувати чи розтрачувати, втрачати. Однак подібний підхід не властивий поки масовому шару сучасних найманих працівників, зайнятих у сфері індустріального виробництва, що значною мірою пояснюється збереженням стереотипів.

У сфері праці відбуваються зміни, що торкнулися не тільки рівня оплати праці, але, головним чином, змінили потреби людини і його сприйняття, оцінку своєї праці. З рівня задоволення фізичних потреб, забезпечення відтворення людського капіталу (під цим я розумію забезпечення можливості працювати, тобто збереження здоров'я, мінімальних сил, необхідних для виконання тієї чи іншої роботи) і прагнення запобігти небезпечних змін, потреби людини перейшли на рівень самовираження, потреби в визнанні і почуття причетності до спільної справи. Тобто, праця в розвинених країнах перестає бути виключно засобом забезпечення життєдіяльності та задоволення потреб людини і стає засобом самовираження і самоствердження людини.

Для умов України, доводиться констатувати, з жалем, що наймана праця поки - єдиний засіб забезпечити собі існування, не кажучи вже про можливість отримувати гідну винагороду за свою діяльність. Тому така складова гідної праці, як можливість самовираження та самоствердження за допомогою трудової активності, залишається для України поки в перспективі. Таким чином, гідну працю можна представити у вигляді двох складових: можливість забезпечення гідного рівня життя, задоволення потреб людини (причому далеко вже не базових) і можливість самовираження.

Щодо другої складової, то вона має моральну, нематеріальну основу. Видається, що сюди також повинні входити особисті немайнові відносини учасників трудових відносин. Це, наприклад, такі поняття, як честь, гідність працівника. Від того, наскільки комфортні у психологічному плані умови роботи, залежить рівень ефективності праці, особливо якщо це стосується працівників творчих, чия діяльність пов'язана з розумовою працею. Саме тому конфлікти у виробничій сфері дуже часто стають винуватцями стресів і депресій працівника.

Проблема може полягати в тому, що працівник відчуває постійні цілеспрямовані приниження, необгрунтовану критику, що межує із знущанням. Безпричинна, неконструктивна критика принижує честь і гідність працівника. Зрозуміло, що кожен працівник як особистість, індивід володіє різними якостями і неоднаково переносить ситуації, що зачіпають його честь, гідність.

Старовинна мудрість говорить: «Минуй нас дужче всіх печалей і панський гнів, і панська любов». У ній вказані відразу два полюси відносин роботодавця з підлеглим. І обидва - негативні.

В останніх дослідженнях, пов'язаних з сучасним трудовим правом, з'явився термін «залученість», який означає «особистий вибір: яким чином використовувати свою енергію для успіху підприємства, організації. Участь - це просто бути частиною системи. Я можу сказати: «Візьми участь у прибиранні цієї кімнати». Це ваша участь, тому що я вирішую за вас, що потрібно робити. Залученість виникає тоді, коли ви самі вибираєте, куди і як витратити енергію »[12].

Підтвердженням необхідності обліку нематеріальних аспектів гідної праці може служити те, що в суспільстві з'являється точка зору щодо того, що ринкові відносини повинні мати місце тільки в економіці, але не у відносинах між людьми. «Не можна людину продавати і купувати. І ставитися до простих роботяг як до бидла - не можна»[13].

В Україні гідна праця поки сприймається виключно як діяльність, що дозволяє забезпечити життєдіяльність людини. Однак слушним є те, що праця відіграє вирішальну роль у відношенні індивідуального вибору людини, добробуту сімей, стабільності суспільства, а крім того, забезпечує умови збереження і розвитку здоров'я і здібностей людини. Гідна праця - актуальна потреба і необхідність для суспільства в цілому, що визначає його майбутнє.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновки про необхідність подальших наукових пошуків у сфері трудового права, спрямованих на з'ясування суті основоположного, базового терміна галузі - «гідна праця», і пов'язано це з трансформацією соціально-трудових, виробничих процесів, з домінуванням інтелектуальної складової найманої праці в сучасних умовах. Розвиток концепції гідної праці в Україні та реалізація її принципів на національному рівні є значущим кроком для досягнення економічних і соціальних цілей.

Література

1. Доклад МОТ Укрепление потенциальных возможностей МОТ по оказанию

содействия государствам-членам в достижении целей Организации в контексте глобализации 2007г.// Режим доступа :

http://www.ilo.org/public/russian/standards/relm/ilc/ilc96/pdf7rep-v.pdf

2. Международная организация труда: конвенции, документы, материалы. Справочное пособие/ под ред.З.С.Богатыренко.- Издательство "Дело и сервис", 2011.- 752стр.

3. R.Anker, I.Chernyshev, P.Egger, F.Mehran, JA.Ritter Measuring decent work with statistical indicators// IL Review// vol. 142 U2// 2003/2

4. Современный рынок труда и трудовые отношения: актуальные проблемы и эмпирические исследования. Сборник трудов / Под ред. Р.П.Колосовой, О.Н.Мироненко. - М.: ТЕИС, 2008.

5. Програма гідної праці для країни на 2012-2015рр.// Режим доступу: http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/@europe/@ro-geneva/@srobudapest/documents/policy/wcms 183429.pdf

6. Декларация МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда и механизм ее реализации Принята Генеральной конференцией Международной организации труда на ее 86-й сессии, Женева, 18 июня 1998 года

7. Достойный труд в XXI веке// Режим доступа: http://www.ug.ru/archive/32164

8. Программа «Достойный труд - основа благосостояния человека и развития страны»// Режим доступа: http://www.fnpr.ru/n/249/6183.html

9. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения. М., 1990.

10. Ткаченко Г. Ю. Трансформация ценностного сознания рабочего класса современной России : Дис. ... канд. социол. наук : 22.00.06 : Ростов н/Д, 2004 171 с.

11. Щербакова Л.И. Наемные работники в России: социоструктурный анализ. Автореф. ... д-ра. социол. наук. Ростов н/Д, 2001.- С.4.

12. Йесфорд Д. Айле мит вайле (Торопись медленно) /Девид Йесфорд.- Управление персоналом. -№5. -2013 г.

13. Полупанов В. Не бояться будущего/Аргументы и факты .-№10(865),-6- 12марта 2013г.-с.3.

Размещено на Allbest.ru