Криміналістична характеристика особи неповнолітнього злочинця

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Криміналістична характеристика особи неповнолітнього злочинця

О.В. Сіренко,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

У статті розглянуто питання криміналістичної характеристики особи неповнолітнього злочинця. Акцентується увага на багатоаспектності даного питання. Розглянуто основні чинники, що впливають на вчинення злочинів неповнолітніми, та соціально-психологічні аспекти формування особи неповнолітнього злочинця.

Ключові слова: неповнолітній, криміналістична характеристика, особа злочинця, структура особи злочинця.

The article considers the individual characteristics offorensic juvenile offender. Attention is focused on bahatoaspektnosti this issue. The main factors affecting juvenile crimes and socio- psychological aspects of the individual juvenile offender.

Keywords: juvenile, forensic characteristic identity of the perpetrator, the structure of the individual offender.

неповнолітній злочинець криміналістичний

Одним із структурних елементів криміналістичної характеристики є особа злочинця. Існують різні підходи до її вивчення. Одні вчені стверджують: „вивчення особи проводиться для належного розслідування злочинів, виявлення обставин, що сприяли його вчиненню, вирішення питання про призначення покарання і, нарешті, для перевиховання засудженого, також вивчення проводиться для виявлення причин злочинності та розробки на цій основі методів, спрямованих на її попередження”[9, с. 7].

Л.В. Васильєв, A.B. Дулов, A.C. Кривошеєв, Г.К. Курашвілі вважали, що вивчення особи злочинця необхідно тільки для вирішення завдань, що стоять перед криміналістичною тактикою [10, с. 7].

Р Ратинов, Н.Т. Ведерников, П.П. Цветков, І.А. Матусевич вважають, що існує об'єктивна необхідність використання відомостей про особу злочинця стосовно не тільки до криміналістичної тактики, а й до методики розслідування злочинів [12, с. 53-54].

К. Гавло зазначає, що криміналістику та її методику цікавлять такі дані про особу суб'єкта злочину, які вказують на закономірні зв'язки між ним і вчиненим злочином, що проявляються зовні - у різних наслідках скоєного. В цьому плані особу треба вивчати як слідоутворюючий об'єкт, джерело інформації про вчинений злочин і як засіб його розкриття [3, с. 197].

М.М. Демідов під особою злочинця, як елементом криміналістичної характеристики, розуміє стійку криміналістично значиму сукупність психофізичних властивостей і якостей, мотиваційних установок, емоційної і раціональної сфер людської свідомості, що відобразились у слідах злочину в процесі підготовки, вчинення і приховання слідів злочину, а також поведінки після вчинення злочину [6].

Особливе значення для криміналістичного вчення про особу злочинця має з'ясування її структури.

М.Г Коршик, С.С. Степичев в особі злочинця розглядають такі блоки: демографічні дані; дані, що характеризують суспільне місце обвинуваченого; відомості про умови життя обвинуваченого; відомості про стан здоров'я обвинуваченого; характер і темперамент [9, с. 16].

П.П. Цвєтков включає до предмету вивчення особи злочинця два елементи: соціально- правові дані; природно-біологічну інформацію про особу, що притягується до кримінальної відповідальності [14, с. 92].

Ф.В. Глазирін розрізняє: соціально-демографічні властивості; психологічні якості; біологічні особливості особи [4, с. 6].

Різноманітність підходів до вивчення особи злочинця свідчить про багатогранність цієї проблеми та необхідність більш ґрунтовного дослідження окремих аспектів криміналістичної характеристики особи злочинця.

Метою даної статті є розгляд окремих питань, що стосуються криміналістичної характеристики неповнолітнього злочинця.

Серед обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, у новому Кримінальному процесуальному кодексі вказано на необхідність з'ясувати: його вік, стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру; умови життя та виховання неповнолітнього [11].

Тому розглядаючи криміналістичну характеристику особи неповнолітнього злочинця, необхідно звернути увагу на особливості його формування.

Значний вплив на формування особи неповнолітнього злочинця має середовище, в якому він перебуває. Вплив середовища може бути як соціально-позитивним, так і соціально- негативним. Останній проявляється в тому, що у особи закріплюються і посилюються антисоціальні погляди та звички, які містяться в основі правопорушень.

Для багатьох неповнолітніх, які стали на злочинний шлях, характерна деформація соціальних позицій, притаманна їх віку: відсутність або передчасна втрата офіційних позицій - тих, які забезпечують взаємопідкріплюючий цілеспрямований вплив державних і громадських інститутів; одночасне розширення офіційних позицій, пов'язаних з участю в негативних малих групах, і, основне, підвищення особистісної значимості останніх [7, с. 42, 43].

Значну роль у формуванні особи неповнолітнього має сім'я. Хоча всі батьки наділені однаковими правами та обов'язками щодо виховання дітей, у кожній сім'ї виховний процес відбувається по-різному.

За дослідженнями З.В. Баєрюнас, характерними рисами сімей, що мають неповнолітніх правопорушників, є такі: ці сім'ї не цінують або мало шанують моральні цінності; на перше місце ставлять матеріальні цінності; характеризуються конфліктами і лайками; не мають розвиненої потреби в самостійному набутті педагогічних знань; у результаті цього, а також низької освіти і культури є безсилими допомогти дітям правильно орієнтуватися в багатогранності життєвих обставин; намагаються регулювати поведінку дітей через грубощі, докори і покарання [7, с. 53].

У більшості випадків конфлікти в сім'ях правопорушників є результатом одночасно декількох факторів сімейного неблагополуччя. На підлітка впливає атмосфера, яка панує в сім'ї, склад сім'ї, взаємовідносини між її членами.

Суттєве значення має акцентування батьками уваги дітей на матеріальних благах, що може призвести до неправильної ціннісної орієнтації. Для таких підлітків матеріальні цінності стають основними і заради них багато хто здатний вчинити тяжкий злочин.

Значну роль у соціалізації особи відіграє школа, адже вона повинна здійснювати моральне та трудове виховання, прищеплювати підліткам повагу до старших, до закону, а також такі риси характеру, як принциповість, доброта, чесність, правдивість і порядність.

На сьогодні школа вже не є тим осередком виховання особи відповідно до моральних і суспільних норм, яким вона була донедавна. Незадовільно проводиться виховна робота, вчителі не завжди зацікавлені у встановленні контакту з учнями та їх батьками. Не поспішають вони і зі створенням гуртків, у які можна було б залучити школярів. Відсутність належного рівня професіоналізму призводить до відсутності у частини школярів інтересу до навчання в школі та здобування освіти в подальшому.

Закінчивши навчання у школі, учні стають перед вибором: йти вчитися далі чи працювати. І той, і інший варіант реалізувати непросто. Не всі можуть поступити до обраного навчального закладу через слабку підготовку чи знайти гідну і цікаву для них роботу.

За даними судової статистики, за 2007-2011 роки 32 % засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів перебували поза контролем з боку суспільства, оскільки ніде не навчалися і не працювали [8; 1].

Одним із чинників розвитку особистості є вільний час. Використовуючи вільний час, людина розвиває свої інтереси, реалізує свої потреби. Разом з тим реальність поки така, що неповнолітні ведуть досить „сірий” і культурно бідний спосіб життя: не відвідують театри, музеї, не цікавляться класичною літературою. До кола їх інтересів в основному входить перегляд відеофільмів (це, як правило, бойовики, містика), їх „затягують” комп'ютерні ігри, які також не позбавлені елементів жорстокості.

Негативну роль у сфері дозвілля відіграє телебачення, як найбільш доступний спосіб проведення вільного часу, на якому панує жорстокість і насильство у різноманітних проявах.

Засоби масової інформації, а особливо телебачення, стали невід'ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме вони здійснюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина (зокрема молода) формує певний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають у своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо. Як свідчить практика, засоби масової інформації, і зокрема телебачення, не виконують в повному обсязі ці завдання, більше того, далеко не поодинокі випадки негативного впливу телебачення на поведінку неповнолітніх, коли на телебаченні пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з ціннісними орієнтаціями суспільства і пов'язані з демонстрацією культу сили, жорстокості тощо.

Засоби масової інформації впливають на поведінку неповнолітніх, як правило, не ізольовано від впливу інших причин та умов. Так, у разі коли підлітки внаслідок неналежного попереднього формування їх особистості вже мають негативні погляди різного спрямування і практично схильні до вчинення злочинів, то негативний вплив засобів масової інформації може породжувати впевненість у можливості і доцільності вчинити злочин. Засоби масової інформації непродуманою рекламою алкогольних напоїв, високого життєвого рівня можуть сприяти і формувати у підлітків шкідливі потреби, невідповідність між потребами і можливостями їх задоволення, що лежать в основі багатьох злочинів. Негативні вчинки телегероїв нерідко слугують і прикладами для злочинної поведінки неповнолітніх. Негативний вплив засобів масової інформації, зокрема телебачення, може формувати схильність особи до насильницьких еталонів статевої поведінки, намагання задовольнити потреби, в тому числі і матеріального плану, тощо за рахунок вчинення злочинів. Негативний вплив може сприйматись і підлітками, що позитивно характеризувались у цілому. Однак постійне демонстрування зазначених негативних впливів через засоби масової інформації може породити у них бажання вчиняти злочини, тим більше, що ЗМІ, в тому числі і телебачення, сприймаються неповнолітніми як загальносхвальні еталони поведінки [2].

Протиправна поведінка неповнолітніх у сфері дозвілля найчастіше пов'язана з незадовільною організацією вільного часу та неналежною організацією його проведення, що призвело, наприклад, до виникнення такого явища, як „діти вулиці”. Це пов'язано насамперед з соціально-економічними та політичними процесами 90-х років, коли поглибився конфлікт „батьки - діти”, з'явилася велика кількість сімей, що ведуть аморальний спосіб життя.

Бездоглядність є супутником злочинів неповнолітніх, одним із джерел суспільно небезпечних дій. Бездоглядні неповнолітні також мають підвищену схильність і вірогідність стати жертвою злочину, тобто можемо говорити і про підвищену віктимність.

У неповнолітніх правопорушників переважають неофіційні джерела формування їх правових знань, уявлень. Одним із джерел є їх власний „досвід”, кінофільми, телебачення в цілому, друзі та знайомі. Вони знають, що крадіжка чужого майна, хуліганські дії заборонені законодавством. Але деякі вважають, що вчинення таких дій є допустимим, тому що по- іншому підліток не може задовольнити певні потреби.

Для багатьох підлітків характерним є афішування своїх негативних рис, бравада ними. Неповнолітні, які скоюють злочини, мають передусім індивідуалістичні інтереси, їх насамперед приваблює те, що може принести задоволення, розважити. Вони намагаються наслідувати тих, хто користується у них повагою, авторитетом, чиї погляди вони розділяють. На таких підлітків важко вплинути позитивно.

Основною проблемою у вивченні особи є вивчення співвідношення біологічного і соціального, тобто вродженого і набутого. В розрізі даного питання доцільно звернути увагу на особливості перехідного віку, який відіграє не останню роль у формуванні особи, зокрема особи злочинця. Перехідний вік Жан-Жак Руссо назвав „другим народженням”, а Ед. Шпрангер - „вічним ренесансом людства”. Це вік від 12 до 16 років - переходу від дитинства до дорослості [5, с. 24].

Значний вплив на поведінку неповнолітніх здійснюють також психічні аномалії, до яких відносять різноманітні порушення нервової системи, які є відносно стабільними, зокрема: психопатії, алкоголізм, наркоманія, епілепсія, шизофренія в стадії спокійної ремісії, різноманітні реактивні стани, олігофренія (вроджена розумова недорозвиненість) у стадії легкої чи помірної дебільності і деякі інші, які менше розповсюджені.

Психічні аномалії призводять до того, що в особи з 'являються риси характеру, що заважають адекватно реагувати на конкретну ситуацію.

В останні роки зростає кількість злочинів, які вчинюються неповнолітніми з психічними аномаліями, адже вони здатні породжувати такі негативні якості, як жорстокість, агресія. Крім того, вони „знижують опір до впливу конфліктних ситуацій, знижують можливість вибору рішень і варіантів поведінки, полегшують реалізацію випадкових, імпульсивних, непродуманих вчинків” [13, с. 62].

З огляду на викладене вище можемо зазначити, що до соціально-психологічних факторів формування особи неповнолітнього злочинця належать: вплив сім'ї; недоліки у шкільному вихованні, серед яких формальний характер виховної роботи, відсутність зацікавленості вчителів у встановленні контакту з учнями та їх батьками, а також у створенні гуртків, низький рівень професіоналізму; бездоглядність і безпритульність; неофіційні джерела формування правових знань; особливості перехідного віку; психічні аномалії, які є підґрунтям виникнення соціально- психологічної деформації особи.

Оскільки самоствердження є однією з основних особливостей психології неповнолітніх, то цей момент потрібно обов'язково враховувати при здійсненні виховного впливу на неповнолітнього, який вчинив злочин або схильний до його вчинення. Потрібно створювати для неповнолітнього такі умови, за яких він міг би реалізувати своє прагнення до самоствердження, самостійності та дорослості. Самоствердження, а точніше незадоволена потреба в самоствердженні досить часто призводить до насильницьких злочинів або до зловживання алкоголем, наркотиками чи суїциду. Усе це результат невміння або не бажання жити в гармонії з собою і суспільством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аналіз стану злочинності в Україні за 2011 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html

Бугера О.І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: 12.00.08/ О.І. Бугера / Академія адвокатури України. - К., 2006. - 20 с.

Г авло В.К. Т еоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / Гавло В.К. - Томск: Изд. Томского у-та, 1985. - 333 с.

Глазирин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий / Глазирин Ф.В. - Свердловск, 1973. - 156 с.

Гобечия Ф.В. Психологические факторы поведения несовершеннолетних правонарушителей / Гобечия Ф.В. - Тбилиси: Изд-во „Мецниереба”, 1979. - 83 с.

Демидов Н.Н. Изучение личности преступника в процессе расследования: дисс. ... к. ю. н. / Демидов Н.Н. - Волгоград, 2003. - 187 с.

Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних / Долгова А.И. - М.: Изд-во „Юридическая литература”, 1981. - 153 с.

Збірник даних судової статистики щодо розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми у 2006-2010 рр. // http://sc.gov.ua/ua/ sudova_statistika.html

Коршик М.Г. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии / М.Г Коршик, С.С. Степичев. - М.: Юрид. лит-ра, 1969. - 20 с.

Кривошеев A.C. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования / Кривошеев A.C. - М., 1971.

Кримінальний процесуальний кодекс України. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 254 с.

Ратинов А.Р. Советская психология как наука / А.Р. Ратинов // Советское государство и право. - 1965. - №> 5. - С. 53-54.

Рыбальская В.Я. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних: [учебное пособие] / В.Я. Рыбальская. - Иркутск: Издательство Иркутского ун-та, 1994. - 200 с.

Цветков П.П. Исследование личности обвиняемого / П.П. Цветков. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. - 149 с.

Размещено на Allbest.ru