Типові слідчі ситуації при розслідуванні неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Типові слідчі ситуації при розслідуванні неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками

Л.В. Омельчук,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України

Стаття присвячена визначенню змісту типових слідчих ситуацій початкового етапу кримінального провадження за статтею 140 Кримінального кодексу України. Розглянуто критерії класифікації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування неналежного виконання професійних обов 'язків медичними працівниками.

Ключові слова: кримінальне провадження, медичні працівники, типові слідчі ситуації, слідчі версії.

The article is devoted to the determination of the content of typical situations of the initial investigation stage of criminal proceedings under Article 140 of the Criminal Code of Ukraine. The criteria of classification effect situations initial stage of investigation of improper performance of professional duties of medical personnel. слідчий кримінальний провадження неналежний медичний

Keywords: criminal proceedings, medical workers, typical investigatory situation investigative leads.

Невід'ємним елементом методики розслідування злочинів є типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі кримінального провадження, оскільки слідчі ситуації наступних етапів розслідування більшою мірою обумовлюються як результативністю попереднього етапу, так і тактичними рішеннями, що прийматиме слідчий на основі наявної доказової інформації та власних професійних навичок і практичного досвіду, що ускладнює можливість визначити закономірність їх повторюваності.

Якщо говорити про слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування злочинів, передбачених статтею 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [1], для нього характерна наявність початкових слідчих ситуацій, що включають ряд типових етапів, які виділяють у процесі її вирішення [2, с. 142]. До таких етапів можна віднести отримання із заяв або самостійного виявлення правоохоронними органами інформації про можливий злочин, прийняття рішення про зміст першочергових дій (огляд місця події, допит потерпілого тощо) та складання відповідного плану їх реалізації, вирішення питання про обшук та вилучення медичних документів, що стосуються відповідного факту надання медичної допомоги, у медичному закладі, де проводилась конкретна діяльність, аналіз отриманої інформації, побудова на її основі версій подальшого здійснення досудового слідства. Загалом же на направленість розслідування злочинів, пов'язаних із неналежним виконанням професійних обов'язків медичними працівниками, впливають, безумовно, на характер, обсяг та джерело інформації, яка відома слідчому на початку розслідування, що визначають зміст слідчих версій.

Серед слідчих версій початкового етапу кримінального провадження за ст. 140 КК України можна виділити версії щодо обсягу та характеру медичних документів як одного із основних процесуальних джерел доказів, де відображено перебіг та результати відповідного лікування. Зокрема, слід перевірити версії щодо того, в якій конкретно медичній документації може міститися криміналістично значима інформація про факти, що стосуються досліджуваної події. Поряд із цим це версії щодо місця знаходження відповідних документів та слідчих дій, за допомогою яких відповідні документи можна виявити та вилучити.

Першочергове висунення та розробку слідчих версій, які стосуються визначення характеру та обсягу необхідної медичної документації, зумовлено тим, що вона є чи не найважливішим джерелом доказів, а тому часто піддається виправленню, переписуванню чи знищенню зі сторони медичної установи. Зазначимо, що уже встановлення факту здійснення певного роду перекручувань у досліджуваних медичних картках, висновках тощо опосередковано свідчить про наявність у діях медичного персоналу певних порушень, які вони намагаються приховати від потерпілої сторони та правоохоронних органів.

Наприклад, за даними досудового розслідування факту неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками, що призвело до загибелі плоду та смерті породіллі Д., акушер-гінеколог Черкаської центральної районної лікарні лікар К., акушер- гінеколог Черкаської центральної районної лікарні лікар Н. та завідувач акушерсько- гінекологічним відділенням Черкаської центральної районної лікарні лікар В., знаходячись у приміщенні кабінету завідувача акушерсько-гінекологічного відділення Черкаської центральної районної лікарні лікаря В., за попередньою змовою, умисно, незаконно, з метою надання до управління охорони здоров'я в Черкаській області недостовірних відомостей щодо перебігу вагітності та медичного нагляду за породіллю Д., яка поступила до пологового відділення зазначеного медичного закладу, де внаслідок неналежного виконання медичним персоналом своїх професійних обов'язків, що призвело до загибелі плоду та смерті останньої, для уникнення дисциплінарної відповідальності, підробили медичний документ, а саме: історію пологів N° 154, яка являється медичною документацією форми № 096/о, затвердженою наказом № 184 МОЗ України від 26.07.1999 року, на ім'я породіллі Д., шляхом внесення рукописних записів у бланки щоденників спостережень за породіллю завідомо неправдивих даних щодо стану здоров'я Д. [3]. Т акі дії лікарів свідчать про наявність недоліків при здійсненні лікування, які могли вплинути на смертельний наслідок для потерпілої.

Типовими для початкового етапу розслідування неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками є слідчі версії щодо визначення кола осіб, що спричинили або можуть мати відношення до заподіяння шкоди здоров'ю чи життю хворого. Повноваження та функції, які виконує відповідний працівник під час надання медичної допомоги, можуть вказати на можливий спосіб заподіяння шкоди та етап лікувальної діяльності, на якому це відбулося. Такі версії перевіряються за допомогою проведення допитів, оглядів та вивчення медичної документації, призначення судово-медичних досліджень тощо. Так, при розслідуванні факту неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками, що спричинило смерть потерпілого, на досудовому розслідуванні розроблялася версія щодо неналежного постановлення діагнозу та проведення лікування лікуючим лікарем-інфекціоністом Р Проте у висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи Львівського обласного бюро СМЕ щодо порушення професійної діяльності медичних працівників при наданні медичної допомоги громадянці П., що призвело до її смерті, зазначено, що під час перебування у інфекційній лікарні хворої, лікуючий лікар Р, поставивши діагноз плевропневмонії, не провела повне обстеження, а також диференціації діагнозу з туберкульозом. Лікуючий лікар не запідозрила туберкульозу, хоча важкість стану, а також неврологічна симптоматика не відповідала діагнозу, поставленому в стаціонарі. Оскільки хвору П. консультувала в обласній лікарні велика кількість спеціалістів, не можливо встановити медичного працівника, який не своєчасно встановив діагноз [4]. Таким чином, відповідна інформація змінила характер слідчої ситуації, що мала місце на даному етапі розслідування, оскільки слідчий отримав відомості для подальшого висунення проміжних версій досудового слідства.

Повне та тактично правильне вирішення на початковому етапі досудового слідства питань щодо встановлення та вилучення необхідного обсягу медичних документів та визначення кола осіб, що так чи інакше були причетні до конкретної лікувальної діяльності та є носіями важливої для слідства інформації, дозволить повніше відновити картину злочинної події та спланувати наступні етапи провадження в умовах поінформованості слідчого.

Типові слідчі ситуації початкового етапу можна характеризувати залежно від джерела, з якого отримана правоохоронним органом інформація про неналежне здійснення медичними працівниками їхніх професійних обов'язків. Якщо говорити з точки зору значення характеру джерела відомостей для формування слідчих ситуацій, то доцільно їх класифікувати на: такі, що виникають внаслідок надходження заяви потерпілого чи його представників, повідомлень засобів масової інформації чи певних організацій (є сприятливішими з точки зору 27,2 % від 110 опитаних слідчих ОВС, що розслідували злочини, передбачені ст. 140 КК України); такі, що формуються в результаті надходження відомостей від адміністрації лікувального закладу, клініко-експертної комісії (сприятливі за твердженням 61,8 % опитаних).

Типова слідча ситуація у першому випадку характеризується наявністю інформації- припущення, достовірність якої обумовлюється особливостями психологічного сприйняття та відтворення подій, які спостерігалися потерпілим, його родичами тощо. Така ситуація характеризується незначним обсягом криміналістично значимої інформації, що вимагає від слідчого активної діяльності щодо перевірки широкого кола слідчих версій. Проте позитивним у цьому випадку є наявність фактору раптовості для осіб, які вчинили злочинне діяння, що дозволяє розраховувати на високу ймовірність невжиття останніми заходів для приховування слідів вчиненого, оскільки медичні працівники за таких умов не знають про початок досудового слідства.

За таких умов доцільно провадити одночасно такі слідчі дії, як слідчий огляд приміщень, документів із подальшим їх вилученням, допити потерпілого, медичних працівників, які власне надавали медичну допомогу, а також іншого медичного персоналу, який міг спостерігати певні медичні маніпуляції, тощо. Потрібно також вирішити питання про залучення для консультування та участі у слідчих діях особи, що володіє спеціальними, зокрема медичними знаннями. На основі та щодо зібраних у результаті таких гласних розшукових дій матеріалів слід призначити судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження, а також, за потреби, криміналістичні експертні дослідження.

Якщо характеризувати зміст другої слідчої ситуації, то інформація щодо розслідуваного факту надання медичної допомоги, якою володіє слідчий на момент надходження, є більшою за обсягом та достовірнішою. У розпорядженні слідчого знаходяться висновок клініко- експертної комісії, матеріали перевірки органу охорони здоров'я, де не лише містяться уже вилучені медичні документи, у яких відображено діяльність медичних працівників щодо перебігу лікування відповідного пацієнта, а також надана професійна оцінка як спеціалістами- медиками, так і органом відомчого контролю. У такому випадку слід найперше приділити увагу проведенню допитів потерпілої особи, медичних працівників, що могли бути свідками події, медичних працівників, дії яких розглядалися клініко-експертними комісіями, або інших підозрюваних лікарів. Також обов'язково призначається судово-медична експертиза, що обумовлено специфікою відносин, які було порушено злочином.

В обох випадках слід наголосити на першочерговості допиту потерпілого, що зумовлено можливим погіршенням його здоров'я у зв'язку із негативними наслідками лікування. Поряд із цим здійснювати допит підозрюваного чи підозрюваних у неналежному лікуванні хворого за наявності першої слідчої ситуації слід із використанням фактора раптовості, коли такий медичний працівник не знає про розпочате слідство. Звичайно, за таких умов слідчий швидше за все не зможе провести допит із урахуванням отриманої доказової інформації із свідчень інших осіб чи документів, проте матиме можливість з'ясувати певні відомості, які на наступних етапах з урахуванням фактора часу підозрюваний зможе перекрутити з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Якщо говорити про допит підозрюваного в умовах другої слідчої ситуації, то фактор раптовості не вдасться використати, тому слідчому потрібно ретельно підготуватися до відповідної слідчої дії, вивчивши, в тому числі з допомогою спеціаліста, вилучену медичну документацію та відомості, отримані із інших джерел доказування. Необхідно пам'ятати, що у такому разі медичний працівник, який своїми діями заподіяв шкоду здоров'ю чи життю пацієнта, на момент допиту є досить поінформованим про хід досудового слідства, коло осіб, що були допитані, зміст вилучених документів, що підвищує конфліктність ситуації, оскільки він уже напевне продумав зміст своїх свідчень та виділив для себе інформацію, яку не потрібно надавати слідчому.

Оскільки злочини, передбачені ст. 140 КК України, є злочинами з матеріальним складом, тобто злочинність діяння пов'язують із настанням суспільно небезпечних наслідків для здоров'я або життя пацієнта, тому можливо класифікувати слідчі ситуації залежно від характеру відомостей, якими володіє слідчий, щодо визначення характеру причинно-наслідкових зв'язків. У випадку розслідування даного виду злочинів, невстановлення або неправильне встановлення цього елемента складу злочину унеможливлює правильну кваліфікацію дій підозрюваного.

Перша типова слідча ситуація, яка найчастіше виникає під час розслідування, характеризується тим, що особа, що проводить досудове розслідування, володіє достатніми відомостями про власне факт настання негативних наслідків, проте відсутня інформація щодо їх причин. У такому випадку слідчий має будувати розслідування від аналізу відомостей про наслідки до встановлення відомостей про причини, що спричинили їх виникнення. З цією метою проводиться робота щодо збирання інформації про час, місце, обставини розвитку несприятливих для здоров'я чи життя пацієнта наслідків. Також слід спрямувати зусилля на визначення характеру дії чи бездіяльності медичних працівників, які дали можливість безпосередньої реалізації причини настання шкідливих для потерпілого наслідків. Нарешті потрібно встановити особу чи осіб, що могли вчинити даний злочин, а також визначити мотиви їх діяльності.

Відповідну інформацію отримують за допомогою огляду місця події, встановлення та допиту потерпілої особи, медичних працівників відповідного закладу охорони здоров'я, інших свідків, проведення слідчого огляду та вилучення медичної документації, яка відображає хід та характер фактично наданої медичної допомоги, а також тієї, що регламентує порядок діяльності лікувальної установи, її структурного підрозділу та відповідних медичних працівників при здійсненні конкретного виду лікувальної діяльності, призначення необхідних судово- медичних та криміналістичних експертних досліджень тощо.

Більш сприятливою є друга ситуація, коли слідчий володіє інформацією про лікувальний заклад, у якому надавалася медична допомога, обсяг медичних послуг, що були надані пацієнтові, та коло осіб, що брали участь у відповідній діяльності. Поряд із цим наявні відомості щодо того, хто з медичних працівників та які порушення правил надання медичних послуг допустив, та як такі дії вплинули на негативний результат наданої медичної допомоги. Т акий обсяг та характер інформації, зазвичай, міститься у матеріалах відомчих перевірок, здійснюваних експертними комісіями органів Міністерства охорони здоров'я України, що є одним із джерел інформації про вчинення злочинів, пов'язаних із неналежним виконанням професійних обов'язків медичними працівниками. За таких умов особа, що здійснює досудове розслідування у кримінальній справі, володіє достатньо інформативними, достовірними та спеціалізованими даними про подію злочину та його суспільно небезпечні наслідки.

Зазначимо, що говорячи про встановлення причинно-наслідкового зв'язку при розслідуванні злочинів, пов'язаних із неналежним виконанням професійних обов'язків, його слід розглядати як комплексне явище. Відповідна рекомендація зумовлена тим, що лікування є процесом багатоетапним, в ході якого певна кількість медичних працівників виконують ті чи інші медичні маніпуляції відповідно до своїх професійних обов'язків та показників життєдіяльності пацієнта. Тому необхідно встановити, які дії та чи належним чином вчинив кожен медичний працівник, а також яким чином кожна із них вплинула як на перебіг лікування, так і на його кінцевий результат. Часто в процесі розслідування встановлюються порушення в діях окремих працівників медичного закладу, які попри свою суспільну шкідливість не перебувають у прямому причинному зв'язку із завданою шкодою, наприклад, недоліки, що характеризують рівень роботи медичної установи загалом, тощо.

Поряд із цим необхідно звернути увагу на те, що типові слідчі ситуації розслідування злочинів, передбачених ст. 140 КК України, відрізняються залежно від способу його вчинення. Як зазначає Л.В. Сухарникова, якщо професійний злочин медичним працівником вчинено шляхом дії, то слідчий має відштовхуватися від встановлення причинного зв'язку між шкідливими наслідками та поведінкою медичного працівника до визначення неправомірної дії та винних осіб. Якщо ж злочин вчинено шляхом бездіяльності, то слід почати зі встановлення того, чи потрібна була хворому медична допомога та чи звертався він за нею. У випадку позитивної відповіді слід встановити, в чому конкретно полягала бездіяльність медичних працівників, а потім має встановлюватися причинний зв'язок між відповідною бездіяльністю та негативними наслідками наданої медичної допомоги [5, с. 125].

Таким чином, типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками можуть бути досить різноманітними залежно від підходу до критеріїв їх диференціації. Належне їх вивчення має важливе значення для вироблення методичних рекомендацій особам, що провадять досудове розслідування, оскільки такі слідчі ситуації акумулюють практичний досвід та визначають орієнтовний алгоритм дій за відповідних типових умов.

Список використаної літератури

Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 N° 2341-III станом на 21 вересня 2012 [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

Шершньова В.О. Типові слідчі ситуації і програма дій слідчого на початковому етапі розслідування податкових злочинів / В.О. Шершньова // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією (теорія і практика). - 2009. - № 21. - С. 141-147.

Кримінальна справа № 1-358/11 від 15.06.2012 // Архів Черкаського районного суду Черкаської області.

Кримінальна справа № 1-398/11 від 03.12.2012 // Архів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Сухарникова Л.В. Особенности расследования неосторожного причинения вреда жизни и здоровью граждан медицинскими работниками в процессе профессиональной деятельности: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Сухарникова Лариса Викторовна. - СПб, 2006. - 253 с.

Размещено на Allbest.ru