Детермінанти корупційних правопорушень у розрізі протидії корупції в податкових органах

О.В. Литвин

На різке зростання корупції в незалежній Україні насамперед вплинули кризові явища в усіх сферах суспільного життя. Науково доведено, що за здійсненням радикальних реформ дуже зростає рівень корупції. Проте слід наголосити, що її зростання обумовлено не самими по собі реформами, а повільністю, непослідовністю і незавершенністю їх проведення. Власне, це і спостерігається в Україні. Після отримання незалежності вона не виробила чіткої політичної та економічної стратегії формування громадянського суспільства. Це обумовило виникнення корпоративних кланів, викривлення про-цесів приватизації в Інтересах окремих ділків, перепони у розвитку демократичних інститутів та утвердженні верховенства права тощо.

- відсутність програми дій та предметності у впровадженні демократичних засад до різних сфер суспільного життя;

- повільний розвиток політичної структури та свідомості сус-пільства, передусім, його громадянських інституцій;

- відсутність системи виховання у службовців патріотичних по-чуттів, моральних, професійних якостей, розуміння того, що ко-рупція підриває авторитет держави, етичні основи суспільної свідо-мості;

- недостатня визначеність і непослідовність у здійсненні антикорупційної політики, що породжує у службовців, схильних до корупційних діянь, відчуття безкарності;

- відсутність державної ініціативи та необхідних організаційних зусиль щодо створення громадських формувань задля підвищення активності населення у боротьбі з корупцією;

- відсутність ефективного парламентського контролю за діяль-ністю вищих посадових осіб виконавчої гілки влади, у тому числі ке-рівників правоохоронних органів.

Економічними чинниками є:

- несприятливі умови для правомірної діяльності усіх суб'єктів господарювання, особливо малого і середнього бізнесу;

- непрозорість процесів приватизації, вирішення інших госпо-дарських питань, оцінки прибутків, обсягу податків, одержання пільг тощо;

- зростання розриву між доходами підприємців і державних службовців, наділених повноваженнями управління економічними процесами.

Правові чинники включають:

- недосконалість нормативно-правової бази, що не забезпечує ефективної протидії зловживанням чиновництва, зберігає його над-мірну закритість, не сприяє чіткому контролю за діяльністю служ-бовців та надійному правовому захисту громадян від свавілля поса-дових осіб;

- відсутність цілісної системи правових засобів впливу на фак-тори, що обумовлюють корупційні злочини;

- прогалини в законодавстві, що передбачає відповідальність за різні види корупційних правопорушень і регламентує діяльність дер-жавних органів у боротьбу з ними.

Організаційно-управлінськими чинниками є:

- слабка регламентація правил поведінки державних службов-ців, процедури здійснення їх повноважень, видання офіційних доку-ментів тощо;

- наявність у посадових осіб занадто широких можливостей для прийняття рішень на свій розсуд;

- поширеність випадків заміщення посад не на підставі ділових і моральних якостей особи, а через знайомство, особисту відданість, близькість політичних уподобань тощо;

- відсутність тестування на відповідність професійним і мораль-ним якостям, періодичної ротації кадрів, формальне ставлення до їх атестації;

- відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів чи членів злочинних угруповань.

До соціальна-психологічних чинників належать:

- зоріентованість значної частини населення на протиправне вирішення життєвих питань, внаслідок чого корупція із соціальної аномалії перетворюється у правило поведінки;

- низька психологічна готовність громадян протидії корупції;

- корислива спрямованість багатьох державних службовців, що призводить до порушення закону, норм моралі та професійної етики;

- моральна деформація частини керівників, яка виявляється як у вчиненні ними злочинів, так і поблажливому ставленні до корупційних діянь з боку підлеглих (кругова порука).

Отже, за результатами проведених досліджень, у тому числі соціологічних, можна виокремлити такі основні причини виникнення і поширення корупції в Україні:

- недостатній рівень доброчесності окремих осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- недосконалість адміністративних процедур (їх відсутність або нечіткість);

- наявність у органів державної влади та осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, широкого спектра дискреційних повноважень;

- невідповідність рівня оплати праці осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обсягу їх повноважень;

- несприятливий режим підприємницької діяльності та наявність економічних пільг для певних категорій підприємців;

- низька ефективність заходів, що вживаються правоохоронними органами, органами прокуратури та судами, щодо притягнення винних у вчиненні корупційних правопорушень до відповідальності;

- толерантність та відсутність критичного ставлення суспільства до проявів корупції;

- сприйняття населенням корупції як одного із засобів досягнення бажаного результату [10].

Зазначимо, що термін детермінованість (від лат. determinia - визначаю, зумовлюю, опосередковую) означає наявність будь-яких зв'язків (жорстких, розпливчастих, імовірнісних), що обумовлюють залежність об'єктів, явищ, подій, станів [1, с. 44].

Дослідити чинники, що сприяють розвитку корупції в податкових органах, можна, якщо скористатися методологічними концепціями детермінованості та причинності, розробленими В. Поповичем. За його теорією, тінізацію суспільно-економічних відносин зумовлюють певні „детермінанти”, які є сукупністю соціально-політичних, правових, економічних, ідеологічних, психологічних і організаційно-управлінських факторів. Усі вони є взаємозалежними та породжують ті чи інші прояви тінізації суспільно-економічних відносин [2, с. 221].

Саме делегування функцій держави посадовим особам податкових органів створює можливість для їх корупційних дій. Податковим інспекторам надано право проведення аудиту і документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності з подальшим складанням актів результатів ревізії.

Аналізуючи „причини” корупції, треба спиратися на філософське розуміння таких категорій, як „причина”, „причинність”, „умова”, „наслідок”. Під причиною розуміють явище, дія якого викликає, визначає, змінює, створює або обумовлює інше явище, що називається „наслідок”. Останнє, своєю чергою, залежить від певних умов, сукупність яких утворює середовище його існування. Одна й та сама причина за різних умов викликає неоднакові наслідки, а за однакових умов - однакові наслідки [3, с. 31].

Деякі вчені вказують на те, що проблема мінімізації ризику працівників податкових органів є багатоаспектною, а її вирішення потребує ґрунтовного теоретико-методологічного забезпечення. У практиці діяльності працівників податкових органів професійний ризик у широкому розумінні зумовлюють різні обставини - як зовнішнього, так і внутрішнього характеру [4, с. 8].

Що стосується платника податків, то його ризик виявлення ухилення від сплати податків базується на функції особистої корисності. Подання податкової декларації - це рішення за умови невизначеності. Існує ймовірність того, що обман буде виявлено і платника покарають офіційно. Але можливий і інший варіант - дати хабар податківцю і він оформить акт перевірки належним чином. При цьому розмір хабара буде значно меншим, ніж штрафні санкції за ухилення від сплати податків. Якщо податковий інспектор не відмовиться від хабара, то на підприємця очікує реальний значний прибуток.

Останнім часом з метою протидії корупції в податковій системі України здійснюється ряд заходів щодо усунення ризиків цього явища. Змінилися принципи контрольно-перевірочної роботи. Податківці більше уваги приділяють ризикованим платникам податків та застосуванню адекватних заходів до тих суб' єктів господарювання, які ухиляються від сплати податків. Платників податків поділено на три групи ризику. Першу групу складають ті платники, які вчасно та в повному обсязі сплачують податки. До них зменшено кількість перевірок. До другої - так званої групи ризику - ввійшли підприємці, які, хоч і сплачують податки, однак застосовують схеми оптимізації або мінімізації. Цю групу ретельно перевіряють. Але найбільшою увагою податківців користуються платники податків, які не сплачували, не сплачують і не збираються сплачувати податки. Саме такі підприємці ввійшли до третьої групи ризику.

Особливої уваги потребує питання щодо корупційних зловживань при стягненні та відшкодуванні податку на додану вартість. Подолати це явище можна шляхом створення прозорої системи адміністрування ПДВ. Уряд України з цього приводу дотримується такого підходу: „Ми поставили перед собою завдання запровадити автоматизоване повернення податку на додану вартість, де не буде преференції жодній компанії, жодному суб'єкту господарювання. Це дасть змогу ліквідувати зловживання посадових осіб у цій сфері”.

Разом з тим, характерною рисою сьогоднішнього стану справ у сфері боротьби з корупцією в Україні є те, що заходи, які здійснюються, не дають бажаного результату. Корупція залишається одним із найпоширеніших і найчисленніших злочинів у нашій державі. Суттєвим недоліком поточного стану боротьби з корупцією є те, що правоохоронні органи нейтралізують лише безпосередніх виконавців корупційних діянь. Поза їхньою увагою залишаються центральні фігури, які розробляють схеми і сценарії корупційних діянь, посадові особи, які сприяють утворенню, прикриттю й захисту цих злочинних груп. Тому при розслідуванні справ, пов'язаних із корупцією, треба розслідувати весь ланцюг злочинних зв'язків. Необхідно більше уваги приділяти своєчасному реагуванню на повідомлення громадян, засобів масової інформації, результати соціологічних досліджень про корупційні діяння та інші протиправні дії посадових осіб, поширеність корупції в окремих відомствах.

Т ак, впродовж 2013 року Головним управлінням внутрішньої безпеки Міністерства доходів і зборів України вживається комплекс заходів щодо зменшення корупційних проявів з боку його працівників, їх системного попередження і зменшення корупційних ризиків.

З метою удосконалення правових та організаційних засад запобігання та протидії корупції, створення сприятливого інвестиційного клімату, підвищення довіри платників податків і зборів до його діяльності ГУВБ здійснюється розробка плану конкретних дій і вдосконалення правових і організаційних принципів боротьби з корупцією - стратегії розвитку діяльності підрозділів внутрішньої безпеки Міндоходів. Крім того, для отримання об'єктивної оцінки рівня корупції в Міндоходів, зниження адміністративних бар'єрів і підвищення прозорості в діяльності ГУВБ розроблено методологію соціологічного дослідження серед платників податків і зборів щодо оцінки наявності та рівня корупції в Міндоходів.

Значну увагу підрозділів внутрішньої безпеки приділено впровадженню системного контролю за діями працівників Міндоходів під час виконання службових обов'язків.

Встановлено нові вимоги до осіб керівного складу щодо упередження, виявлення та припинення корупційних діянь, а також усунення передумов для їх вчинення. корупційний правопорушення податковий службовий

Крім того, для упередження правопорушень у сфері службової діяльності та порушень трудової дисципліни з боку працівників Міндоходів підрозділами ГУВБ з початку поточного року проведено близько 8 тис. лекцій і бесід в органах Міндоходів з питань дотримання співробітниками вимог антикорупційного законодавства. З метою забезпечення відкритості та прозорості виконання заходів щодо протидії корупції у засобах масової інформації опубліковано 1,7 тис. статей та розміщено 1,6 тис. матеріалів з антикорупційної тематики на теле- і радіоканалах. На єдиному веб-порталі Міндоходів розміщено 8 повідомлень Головного управління внутрішньої безпеки про викриті корупційні правопорушення з боку працівників Міністерства та інші заходи щодо протидії корупції. З метою недопущення прийому на роботу осіб з низькими морально-діловими якостями працівниками підрозділів внутрішньої безпеки ретельно вивчаються кандидати на зайняття посад в міністерство доходів і зборів України.

Взагалі проблемою корупції в органах державної влади займалися такі науковці, як В.Т. Білоус Д. Г Заброда, М.І. Мельник, С.С. Рогульський, О. Г Кальман, Р.М. Тучак, Є.В. Невмержицький, О.В. Ткаченко, М.І. Камлик тощо. Корупція - у точному перекладі з латинської мови - „розкладання тіла”, „процес загнивання і гниття”. Водночас це не юридичний термін, тим більше не правовий, хоча і достатньо образно відображає суть явища [5].

Слід зазначити, що серед вітчизняних науковців не має чіткого, єдиного визначення поняття „корупція”. Основні підходи до розуміння корупції можна звести до наступного:

- корупція розуміється як підкуп-продажність державних службовців;

- корупція розглядається як зловживання владою або посадовим становищем, здійснене з певних особистих інтересів;

- корупцію розуміють як використання посадових повноважень, статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого інтересу або інтересів третіх осіб;

- корупція розглядається як елемент (ознака) організованої злочинності [6].

Проблема існування та поширення корупції в органах державної влади є досить суттєвою, оскільки її поширення негативно впливає на фінансову, банківську та податкову систему країни. Нормативно-правова база України не має чіткого визначення поняття „корупція”. Так, закон України „Про засади запобігання та протидії корупції” дає визначення корупції як використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/ пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей [7]. У той же час в Національній антикорупційній стратегії на 2011 -2015 роки взагалі немає визначення корупція, а зазначено лише, що корупція в Україні набула ознак системного явища, яке поширює свій негативний вплив на всі сфери суспільного життя, все глибше укорінюючись у повсякденному житті як основний, швидкий та найбільш дієвий протиправний засіб вирішення питань, досягнення певних цілей [8].

Аналіз міжнародно-правових документів також свідчить про існування різних підходів розуміння корупції. Так, у Резолюції „Практичні заходи боротьби з корупцією”, розповсюдженій на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинності (Г авана, 1990 р.), корупція визначається як „порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб'єктом корупційної діяльності”. Інший документ ООН (Довідковий документ про міжнародну боротьбу з корупцією) формулює поняття корупції як „зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях”[9].

Питанням боротьби з корупцією в органах Міністерства доходів і зборів займається Управління внутрішньої безпеки. Даний структурний підрозділ створений з метою виконання покладених на них завдань, а саме:

- запобігання, виявлення, припинення корупційних та інших правопорушень, а також злочинів у сфері службової діяльності серед працівників органів державної податкової служби України;

- забезпечення безпеки діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захисту працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків.

Зазначимо, що значна частина корупційних проявів спостерігається під час здійснення працівниками податкових органів контрольно-перевірочної роботи шляхом незастосування відповідних фінансових санкцій по викритих порушеннях вимог податкового законодавства. До численних причин корупції в органах Міндоходів можна віднести низький рівень заробітної плати, що безумовно впливає на мотивацію працівника.

Згідно Національній антикорупційній стратегії на 2011 -2015 передбачається зниження рівня корупції в зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема правоохоронній, медичній, земельній, освітній, податковій, митній сферах, у сферах державних закупівель та державної служби. Для цього передбачається виконання таких процедур:

- вдосконалення законодавчого забезпечення відповідних сфер суспільних відносин;

- підвищення рівня заробітної плати та соціального забезпечення працюючих;

- підвищення професійного рівня та проведення більш жорсткого професійного добору кадрів;

- зменшення кількості формальних процедур [10].

Дієвим методом протидії корупції є участь громадськості в заходах щодо запобігання та протидії цьому явищу. Інститути громадянського суспільства, до яких належать, насамперед, незалежні засоби масової інформації, відіграють важливу роль у виявленні та висвітленні випадків корупції, покарання за корупційні діяння, інформуючи громадськість про наслідки корупції. Висвітлення засобами масової інформації проявів корупції має загальнопревентивне значення, а також безпосередньо впливає на застосування антикорупційних правових норм до конкретних посадових осіб. Участь засобів масової інформації у виявленні фактів корупції потребує ефективного вирішення на законодавчому рівні двох проблем: отримання об'єктивної інформації про корупційні явища та її поширення. Ці дві складові мають важливе значення не лише в антикорупційній діяльності, а й у об'єктивному, політичному аспекті, оскільки володіння повною, об'єктивною інформацією та її поширення - це можливість впливу на владу й корекції її дій. Тому створення ефективного механізму доступу громадян, насамперед журналістів, до інформації про діяльність органів державної влади та їх посадових осіб є важливим чинником протидії корупції.

У практиці роботи державних службовців ще мало застосовується такий профілактичний засіб боротьби з корупцією, як детальна регламентація умов і порядку отримання подарунків, гонорарів, винагород, послуг, а також використання ними засобів транспорту, зв'язку, інших видів техніки.

Найкращим методом протидії корупції на персональному рівні є знання. Чим краще людина знатиме законодавство, механізми вирішення певного питання, тим краще вона буде захищеною від корупції. Тому важливим і, напевне, найдієвішим методом протидії корупції є інформування населення щодо можливих способів її прояву та методів боротьби із цим явищем.

Отже, ще одним методом протидії корупційним правопорушенням є підготовка та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції, порядок подання якого був затверджений Кабінетом Міністрів України від 20 жовтня 2011 року .№1094. Так, даний порядок визначає процедуру підготовки та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції спеціально уповноваженим органом з питань антикорупційної політики.

Список використаних джерел