Розслідування злочинів, пов’язаних із корупцією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету ДПС України Р.В. Кимлик

Розслідування злочинів, пов'язаних із корупцією

Корупція як самостійний вид злочину в чинному кримінальному законодавстві України поки ще відсутня. Цим поняттям у даний час охоплюються такі злочини у сфері службової діяльності, як: хабарництво, зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення та інші злочини, передбачені КК України. У ході розслідування таких злочинів слідчі мають певні підстави робити висновки, що ця категорія злочинів характеризується великою складністю виявлення їх ознак і процесу доказування, і тому є проблемною. Специфіка корупційних злочинів, які визначаємо як умисне суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки корупції, за яке передбачена кримінальна відповідальність, вчинене суб'єктом, визначеним ст. 4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”[10], з використанням наданих повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або надання неправомірної вигоди з метою схилити суб'єкта влади до протиправного її використання, позначається і на організаційно-методичних засадах розслідування таких злочинів. Особливості злочинів, пов'язаних із корупцією, має і процес планування досудового розслідування.

Так, після початку досудового розслідування, слідчому необхідно скласти план проведення слідчих дій. План розслідування корупційних злочинів повинен бути чітко узгоджений з планом оперативно-розшукових заходів, оскільки від цього багато в чому залежить розслідування злочинів, що вимагають проведення значного комплексу спеціальних дій [2 с. 17; 8 с. 124]. План в обов'язковому порядку має включати в себе: розшукові та слідчі версії; дані, що підлягають встановленню для їх перевірки; перелік слідчих дій; обставини, що підлягають встановленню оперативним шляхом, тощо. Таке планування гласних та негласних слідчих (розшукових) дій має охоплювати всі етапи розслідування корупційних злочинів [6].

Зазначимо, що розслідуванню корупційних злочинів, як і всьому кримінальному процесу, притаманно організаційність, плановість.

Планова організація розслідування дозволяє найбільш ефективно використати усі передбачені законом засоби і методи розкриття і попередження злочинів, допомагає у використанні науково- технічних засобів і методів виявлення, фіксації та дослідження доказів, засобів та методів оперативної боротьби зі злочинами, допомозі громадськості. За допомогою планування досягається вміле поєднання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, координація діяльності між різними відомствами та службами по конкретній кримінальній справі [3, с. 18].

У процесі слідчої діяльності у слідчого нерідко виникають складні слідчі ситуації. Ускладнюються вони як правило такими факторами, як: значний дефіцит часу, велика трудомісткість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності у їх перевірці, нерівномірність у навантаженнях слідчих, необхідність виконання великої кількості роботи у крайні строки, низький рівень взаємодії учасників розслідування. Якщо у провадженні у слідчого перебувають нерозкриті або багатоепізодні справи, організаційні труднощі значно збільшуються, і для їх успішного вирішення необхідно приймати рішення, пов'язані передусім з допомогою додаткових сил, засобів і організацією взаємодії. Складнощів у роботі слідчого багато. І за допомогою планування їх можна якщо не усунути , то набагато полегшити [3, с. 18; 11, с. 163].

Крім того, слід зазначити, що планування та план є хоча і схожі між собою поняття, які тісно пов'язані одне з одним, але за значенням вони зовсім різні і потребують певного розмежування. Тому вважаємо, що планування - це процес створення та розробки плану, а план - це вже сам результат планування. Звідси випливає, що поняття планування є значно ширшим, ніж поняття плану.

Планування - це складний процес щодо визначення шляхів, способів, засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багатоетапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій суб'єктів розслідування, детальна програма реалізації тактичних завдань по кримінальній справі [9, с. 151].

Роль планування полягає в тому, що воно забезпечує цілеспрямованість та ритмічність діяльності, підвищує ефективність діяльності виконавців, сприяє ефективному використанню сил і засобів, взаємодії органів, державних служб, підрозділів та виконавців, економії часу, створенню сприятливого психологічного клімату [1, с. 19].

Крім того, план можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних, організаційних і процесуальних рішень, кінцевий результат процесу планування, що передбачає оптимальний порядок, сторони, засоби, способи і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових та інших дій і тактичних прийомів [9, с. 151].

Планування розслідування не можна зводити лише до складання плану слідства. Планування - це організаційна та творча робота слідчого, яка починається з початку розслідування і триває до його закінчення. Вона передбачає: побудову версії; з'ясування усіх обставин та питань, що підлягають вивченню, які витікають з аналізу версій; визначення слідчих дій, необхідних для відпрацювання висунутих версій, становлення предмету доказування; визначення безпосередніх виконавців запланованих заходів, строку та черги їх виконання.

Для встановлення особливостей розслідування корупційних злочинів необхідно визначити сутність дій, які дають змогу виявити та розслідувати корупційні злочини, а також необхідно розкрити систему тих обставин, які підлягають встановленню під час їх планування і організації: чи є особа, яка підозрюється у вчиненні корупційного діяння, службовою особою; встановити коло службових прав і обов'язків особи, яка займає відповідну посаду; мета зловживання владою або службовим становищем, у чиїх інтересах здійснено це зловживання; чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень; характер дій або бездіяльності службової особи; час, місце і мету вчинення злочину; спосіб вчинення і приховання злочину; встановити, чи використовувалося службове становище всупереч інтересам служби, але в особистих інтересах; встановити факти заподіяння шкоди діями службової особи; встановити розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна шкода, тяжкі наслідки); встановити обставини, що обтяжують або пом'якшують вину службової особи, або звільняють її від кримінальної відповідальності, або підстави для притягнення до іншого виду відповідальності; відомості про особу підозрюваного; обставини, що сприяли вчиненню службового злочину.

Важливе значення мають висунуті версії, на підставі яких, по-перше, планується майбутня діяльність з викриття суб'єкта, по-друге, організується взаємодія працівників правоохоронних органів, по-третє, залучається допомога громадськості, по-четверте, організовуються заходи щодо подолання протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб та деякі інші методи і засоби, спрямовані на запобігання злочинів, вчинених з використанням посадовою особою своїх службових повноважень [12, с. 387].

Основні принципи планування слідства: індивідуальність; динамічність; реальність; конкретність; інформативність.

Принцип індивідуальності полягає в обов'язковості врахування особливостей кримінальної справи. Цей принцип органічно пов 'язаний з творчим підходом до планування для успішного подолання стереотипів і штампів. Принцип індивідуальності при цьому не заперечує доцільності використання загальних положень, типових форм і універсальних прийомів планування розслідування [5, с. 1897].

Принцип динамічності відображає обов'язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій. У принципі динамічності проявляється необхідність пошуку і дослідження нової інформації, чіткого врахування всіх змін, особливо в конфліктних ситуаціях. Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних, творчого підходу до виконання першочергово намічених дій, якщо вони не протирічать слідчій ситуації, яка склалася по справі [5, с. 1897].

Принцип реальності передбачає тісний зв'язок висунення версій, можливість їх зіставлення з доказами. Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей, що дозволяють ефективно виконувати намічені дії та заходи у встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів, що знаходяться у розпорядженні самого слідчого [5, с. 1897].

Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно з тим, щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного, швидкого виконання. розслідування корупційний злочин доказування

Водночас деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так, немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками, професійними знаннями слідчого [5, с. 1897].

Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти як найбільший обсяг інформації, яка сприятиме успішному виконанню плану співробітниками [5, с. 1897].

Відповідно до конкретних обставин одним із головних завдань слідчого є збір даних, які характеризують особу підозрюваного. Аналіз особи дозволить слідчому обрати правильну тактику поведінки з підозрюваним, з'ясувати причини вчинення злочину тощо.

Під час планування досудового розслідування, виходячи з наявної інформації, необхідно спрямовувати слідчі дії на встановлення системи основних обставин, що підлягають доказуванню у справах про корупційні злочини:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, фактичні дії, виконувані даною службовою особою, характер дій або бездіяльності службової особи, спосіб і механізм вчинення та приховання злочину, обставини використання службового становища, причинний зв'язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили, тощо);

2) винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (коло й зміст службових прав і обов'язків особи, яка займає дану посаду;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу підозрюваного, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання [7].

Побудова слідчих версій у справі необхідна для конкретизації цілей розслідування та слідчих дій. Побудова версій має вирішальне значення для розкриття злочину. Правильна побудова слідчих версій передбачає дотримання багатьох умов.

На думку О.О. Хмирова, слідчий може розпочати побудову версій лише за наявності об'єктивних і суб'єктивних підстав - сукупності фактичних даних, що дозволяють висунути ймовірне пояснення розслідуваної події або її окремих обставин [13].

Таким чином, можна зробити висновок, що планування і висунення версій є невід'ємним етапом розслідування злочинів, пов'язаних із корупцією.

Організація розслідування - це поняття більш широке ніж планування. Організувати слідство - це означає скласти узгоджений план розслідування, налагодити належну взаємодію під час розслідування між слідчим, оперативними працівниками, спеціалістами, експертами, працівниками контролюючих органів, спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх кримінальних справ, що знаходяться у нього в провадженні, скласти календарний план роботи, вивчити необхідні нормативні матеріали, які необхідні в процесі розслідування справи, вжити заходів щодо недопущення розголошення даних слідства.

Підхід до вирішення питання організації розслідування справи повинен обов'язково бути ситуаційним. Єдиний за своїми принципами, цілями та методом процес планування розслідування залежно від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:

складання плану окремої слідчої дії; формування плану тактичної операції; планування на окремому етапі розслідування; планування усього процесу розслідування [4, с. 87].

Кожен із перерахованих рівнів планування розслідування має як загальні, так і спеціальні особливості. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому), або по одному з його етапів. Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслідування, тобто створюється перелік питань чи обставин, що підлягають безпосередній перевірці [4, с. 87].

Другий етап полягає у виділенні тих питань та обставин, які повторюються при їх висуненні із різних версій, і щоб запобігти дублюванню, їх необхідно сформувати та виділити в окремий план. У склад цього плану входить і виявлення обставин, які підлягають обов'язковому встановленню [4, с. 87].

Третій етап складається з урахувань усіх конкретних завдань, що знаходяться у розпорядженні слідчого, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально- технічні, інформаційні, часові та інші ресурси або ставить питання про передачу частини справ, що знаходяться в його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант, пов'язаний з подовженням строків досудового слідства [4, с. 87].

Четвертий етап полягає у розробці варіантів (у тому числі і резервних) проведення процесуальних, оперативно-розшукових та інших дій та аналізі можливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення, слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію, професійний досвід і знання з тим, щоб заплановані ним дії були найбільш ефективними.

Планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання дій, по-друге, безпосередніх виконавців. Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група, слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги, виконання ними окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність тощо) [4, с. 87].

Беручи до уваги обсяг та характер інформації про обставини вчиненого злочину, наявність достатніх підстав, що вказують на ознаки злочину, можливо виділення типових слідчих ситуацій, які виникають при розслідуванні злочинів, пов'язаних з корупцією, та у зв'язку з ними проводити планування досудового слідства.

Отже, в будь-якому випадку при плануванні розслідування злочинів зазначеної категорії, враховуючи, що переважну більшість їх становлять посадові або корисливі злочини у сфері економіки, пов'язані з виконанням винними особами службових обов'язків, необхідно у першу чергу планувати: отримання та ретельне вивчення актів ревізій, перевірок, інвентаризацій тощо; якщо ревізію не проведено, призначити її; долучити до матеріалів справи всі можливі документи, які мають значення для встановлення обставин справи; особисто вивчити ті нормативні акти, згідно з якими повинні були діяти винні особи при виконанні своїх посадових обов'язків; у разі необхідності допитати ревізорів по обставинах проведення ними ревізії, за її висновками; допитати осіб, прізвища яких вказані у акті ревізії; оглянути приміщення, це знаходилось майно; допитати матеріально відповідальних осіб; встановити, чи є особа, щодо якої порушено кримінальну справу державним службовцем, посадовою особою.

Таким чином, загальний план слідства по кримінальній справі повинен доповнюватися планами слідчих дій, які повинні містити його ціль, умови, місця та час проведення, зміст підготовчих заходів, учасники дій, тактичні прийоми та технічні засоби фіксації результатів.

Список використаної літератури

1. Герасимов А.П. Програмно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел / Герасимов А.П. - М. - 1983. - С. 19.

2. Гутерман Н.П. Организационные мероприятия следователя в процессе расследования преступлений: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Н.П. Гутерман. - М., 1980. - 21 с.

3. Коновалов Е.Ф. Розыскная деятельность следователя / Коновалов Е.Ф. - М., 1973. - С. 18.

4. Криминалистика / [под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова]. - М., 1988 - С. 87.

5. Криминалистика социалистических стран / [под ред. В.Я. Колдина]. - М., 1986 - С. 1897.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України: [науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки]. - Х.: Право, 2012. - 1432 с.

7. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / Ларин А.М. - М., 1970. - 223 с.

8. Плішкін В.М. Управління правоохоронними органами / Плішкін В.М. - Київ, 1999. - 451 с.

9. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07 квітня 2011 року N° 3206-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 40. - Ст. 404.

10. Сас В.А. Організація і тактика слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі: [монографія] / Сас В.А. - К.: НТВ „Правник”, 2004. - 240 с.

11. Чичиркіна С.П. Особливості проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування при виявленні приховування злочинів у сфері службової діяльності / С.П. Чичиркіна // Право та управління. - 2011. - № 2. - С. 387-396.

Анотація

У статті розглядаються особливості планування розслідування злочинів, пов 'язаних із корупцією. Проаналізовано основні принципи планування. Визначено головну роль планування під час розслідування корупційних злочинів, а також розкрито внутрішню структуру процесу планування.