Взаємодія інститутів держави і громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ

Взаємодія інститутів держави і громадянського суспільства: теоретичні засади

А.О. Галай

Забезпечення повноцінної діяльності щодо протидії насильству в сім'ї можливе тільки на науково вивірених, перевірених на практиці засадах. Самостійно, силами одного конкретно взятого суб'єкта досягнути цієї мети неможливо, адже дана проблема має комплексний характер і стосується різних сфер життя суспільства. Зважаючи на це, ефективна діяльність, спрямована на протидію насильству в сім'ї, можлива тільки при ефективно налагодженій взаємодії різних суб'єктів державного та неурядового сектору. Для формування правильного уявлення про засади організації взаємодії в контексті протидії насильству в сім'ї необхідно, в першу чергу, визначити загальнотеоретичні положення даної проблеми, для цього необхідно визначити поняття взаємодії, а також її ознаки. Саме цим обумовлюється актуальність даної статті. насильство правовий законодавство акт

Необхідно зазначити, що окремі аспекти даної проблематики були дослідженні у наукових роботах фахівців з адміністративного права та адміністративної діяльності, кримінології, психології, соціології та інших галузей науки: О.М. Бандурки, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, Б. Благої, О.В. Бойко, A.C. Васильєва, Г.В. Джагупова, Ф.К. Думко, О.Н. Єршової, Г.Є. Запорожцевої, Я.М. Квітки, О.М. Клюєва, О.В. Ковальової, Д.О. Коломойця, К. Колпакова, А.Т Комзюка, О.В. Негодченка, І.О. Панова, ГО. Пономаренко, М.О. Тучака, Х.П. Ярмакі та ін.

Необхідно погодитися з тим, що лише інтегрований, комплексний підхід до проблеми попередження насильства в сім'ї допоможе уникнути фрагментації за окремими напрямами і змінити практику діяльності відповідних служб. Багатодисциплінарний підхід передбачає спільну працю психологів, соціальних та медичних працівників, педагогів, працівників правоохоронних органів, юристів та представників інших професій. Головна мета полягає у тому, щоб внаслідок спільних зусиль жертви насильства в сім'ї були здатні самі вирішувати власну долю і робити власний вибір щодо подальшого життя без насильства [1, с. 147-148].

Нині сфера протидії насильства у сім'ї (поряд з багатьма іншими) має суттєві недоліки при організації взаємодії суб'єктів її попередження. Основні з них такі:

- відсутність у правоохоронних органів ефективних інструментів запобігання насильству в сім'ї;

- відсутність належних та ефективних законодавчих і нормативних актів для організації міжвідомчої взаємодії у вирішенні проблеми насильства в сім'ї;

- відсутність координаційних механізмів між органами державного управління та неурядовими організаціями, недостатня фінансова підтримка з боку держави;

- відсутність достовірної статистики з проблеми домашнього насильства. Ускладнений доступ до даних про факти насильства в сім'ї;

- низька інформованість населення про шляхи вирішення проблеми домашнього насильства;

- необхідність зміни ставлення суспільства до проблеми домашнього насильства, переведення її з розряду особистих, сімейних, приватних в ряд соціальних, загальнонаціональних;

- відсутність єдиного центру допомоги жертвам сімейного насильства.

Взаємодія - це фактична вимога, яка дозволяє акумулювати сили та засоби різних за спрямуванням та характером діяльності інституцій задля досягнення визначеної мети.

Для того, щоб визначити різні процедурні аспекти організації та здійснення . взаємодії, які в подальшому можна було б використовувати в практичній діяльності державних та неурядових інституцій, необхідно дослідити та проаналізувати теоретичні аспекти взаємодії як наукової категорії.

Взаємодія, як категорія, використовується у сучасній філософії, управлінні та юридичній науках.

Взаємодія - це філософська категорія, яка тісно пов'язана з поняттям взаємозв'язку і розглядається як одна з форм останнього; суть взаємодії полягає у зворотному впливі предмета чи явища на інший предмет. При цьому всі інші філософські категорії (причина, дія, необхідність, суперечність та ін.) є конкретними видами взаємозв'язку [2, с. 54].

Взаємодія розглядається філософами як загальна форма взаємозв'язку явищ дійсності, що виражається в їх взаємній зміні, будь-якому зв'язку, відношенні між матеріальними об'єктами і явищами; процес взаємного впливу тіл один на одного, загальна форма зв'язку тіл або явищ, що здійснюється в їх взаємній зміні [3, с. 523].

Л.О. Фещенко, дослідивши поняття „взаємодії” як філософської категорії, виділяє такі основні його положення:

- взаємодія існує лише за наявності двох і більше співіснуючих явищ;

- взаємодія має місце лише тоді, коли явища існують водночас;

- наявність у взаємодіючих елементів схожих властивостей;

- взаємодія явищ, які мають між собою взаємний зв'язок і взаємообумовлені;

- при взаємодії об'єкти змінюються;

- здатність кожного із взаємодіючих об'єктів виступати одночасно і причиною, і наслідком;

- можливість настання позитивних і негативних наслідків взаємодії;

- універсальність форм взаємодії матерії [4, с. 18].

З позицій управління, до взаємодії вперше з позиції організації виробничих процесів з системної точки зору підійшов Ф. Тейлор. Особлива увага в його роботах приділена питанням організації взаємодії в процесі управління, введення порядку в організації розподілу робіт [5].

Файоль розглянув управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов'язаних функцій, у тому числі організації, взаємодії та координації. Він сформулював чотирнадцять управлінських принципів, деякі з них (поділ праці, субординація особистого інтересу і спільної мети, корпоративний дух)[6] прямо стосувалися питань організації взаємодії. Крім того, А. Файоль розглядав узгодження спільних дій як одну зі складових (поряд із прогнозуванням, організацією, реалізацією і контролем) єдиної управлінської функції [7, с. З62].

Управлінський підхід до визначення поняття взаємодії є найбільш близьким за змістом та адаптованим до умов проведення правового дослідження, і в більшій мірі характеризує взаємодію як генератор сил та засобів різних управлінських структур, спрямованих на досягнення певної визначеної мети. Тому, спираючись саме на управлінський зміст категорії взаємодії, необхідно досліджувати її правовий зміст. Зокрема, І.Л. Бачило вказує, що „структура суб'єкта управління, велика кількість його функціональних та лінійних служб вимагає ретельного налагодження кожного її елемента та їх сукупності. Завдання організатора процесу (керівника органу) полягають у тому, щоб зробити його не тільки безперервним, але й корисним, ефективним”[8, с. 49]. О.М. Бандурка розглядає управління крізь призму взаємодії сторін, при якому одна з них чинить вплив на другу, друга ж виявляється здатною сприйняти такий вплив і будувати свою поведінку відповідним чином [9, с. 12].

С.К. Гречанюк, досліджуючи різні аспекти взаємодії як складової управління, визначає теорію взаємодії як складову частину загальної теорії управління, яка визначає закономірності й особливості організації внутрішньосистемної і внутрішньоструктурної взаємодії правоохоронних органів, а також їх взаємодії з державними та недержавними формуваннями. Крім цього, згаданий автор зазначає, що теорією взаємодії в управлінні правоохоронними органами необхідно розуміти як галузевий інститут теорії управління правоохоронними органами, який визначає закономірності ефективної організації спільної діяльності різних правоохоронних органів, інших державних інституцій, які не відносять до правоохоронних, недержавних організацій щодо досягнення цілей правоохорони, які реалізуються на нормативно визначеній основі за допомогою відповідних управлінських відносин [10, с. 14].

М. Фесюнін визначає взаємодію як такий стан взаємозв'язків, за якого вони справляють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності. Взаємодія постійно відновлюється, формується і забезпечує систему відносин між партнерами. Це можуть бути відносини співпраці, взаємодопомоги тощо [11, с. 36].

І.Ф. Герасимов зазначав, що взаємодія забезпечує розумне сполучення й найбільш ефективне використання повноважень, методів і засобів, властивих кожному з взаємодіючих органів [12, с. 106].

О.С. Доценко робить висновок, що, відрізняючись у деталях, пропоновані різними авторами визначення зводяться до розуміння взаємодії як спільної, погодженої щодо цілей (задач), місця і часу діяльності працівників різних органів, можливості комплексного використання цими органами всіх наданих їм засобів в інтересах усіх учасників взаємодії [13].

Ю.С. Назар під взаємодією розуміє управлінський процес, який полягає у діяльності кількох (не менше двох) суб'єктів, які впливають один на одного та на об'єкт засобами і методами, що властиві кожному учаснику, для досягнення спільної мети [14, с. 158].

О.Г Колб взаємодію розглядає як впорядковану чинним законодавством України та іншими нормативно-правовими актами діяльність вказаних суб'єктів, яка узгоджена між ними за об'єктами, предметом, завданнями і напрямами співпраці та спрямована на досягнення загальної мети боротьби із злочинністю або окремої тактичної мети на певній стадії профілактики чи вчинення злочину [15,c. 288].

Звичайно, що теорія та практика організації знає ще значну кількість цього поняття. Відповідно, існує достатня значна кількість її наукових трактувань. Усі вищевикладені дефініції дозволяють зробити визначення та віднайти загальні ознаки, які характеризують і визначають специфіку організації взаємодії різних суб'єктів з метою протидії насильству в сім'ї.

Отже, взаємодія - це нормативно-встановлена або погоджена за часом, предметом, завданнями спільна діяльність державних та недержавних інституцій в межах їх компетенції та встановлених повноважень з метою досягнення загального результату, який виражається у ефективній протидії насильству в сім'ї.

Дане визначення, на наш погляд, повною мірою відображає сутнісну характеристику взаємодії як процесу ділового співробітництва, виключаючи при цьому будь-які потенційно можливі відносини підпорядкування, контролю або нагляду. Взаємодія, на нашу думку, - це, в першу чергу, співробітництво. Саме в такому контексті вона розглядалась у даній роботі.

Зроблене визначення дає змогу виділити ознаки взаємодії, якими, на наш погляд, є:

- процес, який ґрунтується на юридичних нормах, що можуть бути як імперативними (встановлені нормативно-правовими актами різного ступеня юридичної сили), так і договірними (врегульовані за допомогою укладання угод про спільну діяльність), які визначають компетенційну основу спільної діяльності різних суб'єктів (як державних, так і неурядових);

- спільна діяльність погоджена за часом, предметом, завданнями;

- взаємодіяти можуть як державні, так і недержавні формування, які реалізовують за допомогою спільної діяльності власні завдання та визначені пріоритети;

- діяльність різних інституцій відбувається виключно в межах компетенції та встановлених повноважень, що перешкоджає свавіллю та певним неузгодженостям при організації спільної діяльності;

- встановлюється загальна мета - ефективна протидія насильству в сім'ї. Самі ж завдання взаємодії можуть бути відмінними від встановленої загальної мети, зважаючи на їх вузьку спрямованість, і здійснюються для реалізації більш вузьких, спеціальних напрямів спільних дій (наприклад, взаємодія може здійснюватися для досягнення статутних цілей діяльності певних громадських організацій тощо).

Ми не погоджуємося з позицією О.Д. Коломойця щодо того, що основною метою взаємодії є сприяння підвищенню ефективності діяльності державних органів у зазначеній сфері за рахунок розробки і здійснення узгоджених дій, спрямованих на своєчасне виявлення та припинення сімейного насильства і запобігання йому. Тобто залежно від аналізу отриманої інформації виникає необхідність спрямовувати скоординовані дії певних суб'єктів попередження насильства в сім'ї на досягнення конкретної мети за рахунок впливу на конкретний вид сімейного насильства. Крім того, узгодженість дій дозволяє комплексно узагальнювати практику застосування законодавства щодо попередження насильства в сім'ї і надавати обґрунтовані пропозиції щодо покращання діяльності всіх задіяних служб, установ та організацій [16, с. 74].

На наш погляд, вищезазначене формулювання характерне для завдань, а не для мети взаємодії, адже саме встановлення пріоритетної цілі дозволяє здійснити комплекс зазначених О.Д. Коломойцем заходів. І в даній ситуації йдеться про необхідність ефективної протидії насильству в сім'ї.

Якщо говорити про особливості організації взаємодії, то, наш погляд, вони такі:

- небажання в деяких ситуаціях визнання наявності сімейних проблем, що стає перешкодою для залучення різних державних або громадських структур для зменшення негативного впливу і можливості попередити насильство;

- потенційна можливість втручання у приватне життя людей (у сімейні відносини);

- недостатня нормативна забезпеченість процесу спільної діяльності при беззаперечній необхідності існування ефективної та детальної нормативної правової основи взаємодії;

- сутність протидії насильству у сім'ї, яка виражається у специфічному наборі заходів, спрямованих на профілактику, попередження та припинення згаданого негативного соціального явища, а також висока латентність самого насильства як явища;

- поєднання сил та засобів державних органів та організацій, а також громадськості та окремих громадян.

Список використаної літератури

1. Ковальова О.В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім'ї: дис. ... кандидата юридичних наук: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Ковальова О.В. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2008. - 240 с.

2. Український Радянський енциклопедичний словник: в 3-х т. / [уклад. М.П. Бажан, І.К. Білодід, О.І. Гурій та ін.]. - К., 1966. - Т. 1. - 892 с. - С. 154.

3. Философия: учебник для вузов / [под. общ. Ред. В.В. Миронова]. - М.: Норма, 2005. - 928 с.

4. Фещенко Л.О. Взаємодія органів внутрішніх справ з державною податковою службою у здійсненні правоохоронної діяльності: дис. ... кандидата юридичних наук: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Фещенко Л.О. / Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2007. - 217 с.

5. Тейлор Ф. Административно-техническая организация промышленного предприятия / Ф.Тейлор. - СПб.: Изд-во Л.А. Левенстерна, 1912. - 113 с.

6. Файоль А. Учение об управлении / А. Файоль; [пер. с англ.] // Научная организация труда и управления. - М.: Экономика, 1965. - 96 с.

7. Функции органов управления: правовые проблемы оформления и реализации / И.Л. Бачило. - М.: Юрид. лит., 1976. - 200 с.

8. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: [підручник] / О.М. Бандурка. - Харків: Ун-т вн. справ, 1998. - 480 с.

9. Гречанюк С.К. Взаємодія Державної кримінально-виконавчої служби України з публічними інституціями: [монографія] / С.К. Гречанюк. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. - 400 с.

10. Фесюнін В.М. Організаційно-правові засади взаємодії Державної податкової служби з населенням: дис. ... кандидата юридичних наук: 12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Фесюнін В.М. / Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2007. - 187 с.

11. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов. - Свердловск: Средне-Уральское кн. изд-во, 1975. - 175 с.

12. Доценко О.С. Основні напрями вдосконалення взаємодії дільничних інспекторів міліції з патрульною службою міліції територіальних органів внутрішніх справ / О.С. Доценко // Право і суспільство. - 2007. - N° 1. - С. 73-78.

13. Назар Ю.С. Взаємодія територіальних органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень: дис. ... кандидата юридичних наук: 12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Назар Ю.С. / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2006. - 210 с.

14. Колб О.Г. Установа виконання покарань як суб'єкт запобігання злочинам: дис. ... доктора юридичних наук: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Колб Олександр Григорович Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2007. - 512 с.

15. Коломоєць О.Д. Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми: дис. ... кандидата юридичних наук: 12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Коломоєць О.Д. / Класичний приватний університет. -Запоріжжя, 2010. - 224 с.

Анотація

Стаття присвячена теоретичним аспектам визначення сутності взаємодії в контексті протидії насильства в сім 'ї у правовій державі. У статті на основі аналізу різних поглядів вчених на проблему взаємодії різних суб'єктів протидії насильства в сім 'ї розкривається її поняття та сутність, а також визначаються проблемні питання.