Застосування кримінального покарання щодо військовослужбовців в Україні

дисциплінарний батальйон злочин покарання

До однієї з ланок системи превенції злочинності серед військовослужбовців в армії і на флоті необхідно віднести кримінальне покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні. Це обумовлено тим, що воно значною мірою обмежує права і свободи людини, і в них направляється найбільш криміногенна частина військовослужбовців.

Вивчення практики виконання покарання у вигляді тримання у дисциплінарній військовій частині й особистісних властивостей засуджених показало, що виправлення цієї категорії військовослужбовців має свою специфіку, обумовлену проходженням військової служби. Разом з тим ні законодавець, ні практика не озброєні якими-небудь науковими розробками з, цього питання. Наявність дисциплінарних батальйонів є одним з відчутних засобів у справі 'загальної і часткової превенції злочинності серед військовослужбовців.

Мета статті полягає у вивченні превенції 'злочинності серед військовослужбовців в Україні шляхом застосування кримінального покарання. Важливо усвідомити, що дослідження інституту тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців має не тільки правове є але і загально-соціальне значення. Адже після звільнення з дисциплінарної військової частини військовослужбовці повертаються у війська, а потім і в суспільство. Ступінь виправлення цих осіб у дисциплінарній військовій частині і буде визначати їх подальшу поведінку.

З набуттям України незалежності, в світлі положень Конституції України, прийняття нового Кримінального кодексу України у 2001 році, Кримінально-виконавчого кодексу України у 2003 році сьогодні в правовій науці та практиці виникає ряд питань щодо правового регулювання виконання покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні [2].

Для відбування засудженими цього покарання в Збройних силах України засновані спеціальні військово-виправні установи - дисциплінарні батальйони й окремі дисциплінарні роти. Застосування цього покарання до військовослужбовців строкової служби можливо лише за злочини, що не являють собою великої суспільної небезпеки, у випадках, передбачених законом, а також у тих випадках, коли суд, з огляду на обставини справи й особистість засудженого, вважатиме доцільним замість позбавлення волі на термін до двох років застосувати направлення до дисциплінарного батальйону на той же строк.

Окремі аспекти превенції злочинності серед військовослужбовців в Україні висвітлювалися у працях вітчизняних і зарубіжних вчених таких як: Х.М. Ахметшина, Ю.В. Бауліна, І.Г Богатирьова, В.В. Василевича, Б.М. Головкіна, В.В. Голіни, В.К. Грищука, О.М. Джужи, Б.О. Кирись, С.М. Іншакова, О.М. Литвинова, В.В. Лунєєва, В.В. Майорова, І.М. Мацкевича, Є.Б. Пузиревського, М.А. Погорецького, В.М. Трубникова, А.Х. Степанюка, В.Л. Скрипко, Ю.В. Сокоринського, М.О. Стручкова, В.С. Швецова, та ін., а також у навчальній літературі з кримінології, кримінального та кримінально-виконавчого права.

На жаль, стан сучасного дослідження запобігання правопорушень військовослужбовцями не можна визнати задовільним. Дана позиція ґрунтується нами на тому, що глибоких наукових розробок з даного виду покарання після оновлення Україною своєї незалежності нами не встановлено.

Отже, направлення військовослужбовців, що вчинили злочини, для відбування покарання в спеціальні військово-виправні установи досить обмежене і можливе тільки стосовно рядового і сержантського складу строкової служби. Щодо офіцерів, прапорщиків, мічманів, то до них за скоєні злочини застосовуються ті ж покарання, що і до цивільних осіб, а виконання всіх кримінальних покарань стосовно цієї категорії військовослужбовців здійснюється виправно- трудовими установами й органами, які входять до системи Державної пенітенціарної служби України.

Військова організація - особливий державний механізм. Вона вимагає виняткової централізації в керуванні, організованості і дисциплінованості всіх її ланок, твердого статутного порядку, який би забезпечував постійну боєготовність і боєздатність військ. Тому кримінальним законодавством визнається злочинним ряд діянь, які, будучи спрямовані винятково проти порядку несення військової служби, заподіюють збиток військовим правовідносинам і загрожують тяжкими наслідками для Збройних сил України. Ці злочини, які називаються військовими, вимагають у ряді випадків і специфічного впливу на осіб, що їх вчинили: виникає необхідність виховання таких правопорушників не тільки як громадян, але і як воїнів. Це визначає наявність в українському кримінальному законодавстві специфічного військового покарання - направлення до дисциплінарного батальйону і створення в Збройних силах України спеціальної військово-виправної установи, призначеної для його виконання.

Протидія вчиненню правопорушень військовослужбовцями в армії є комплексною системною реакцією суспільства на злочинні явища даного виду. Питання про покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців має ряд характеристик, загальних із позбавленням волі [3]. Зокрема, особи, що відбувають це покарання, знаходяться постійно, впродовж усього строку відбування покарання, в умовах суворого нагляду і виводяться на роботу під конвоєм. Строк покарання у вигляді направлення до дисциплінарного батальйону співвідноситься із строком покарання у вигляді позбавлення волі 1:1 і у випадку вчинення декількох злочинів, за одне з яких судом призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а за інші направлення до дисциплінарного батальйону, покарання за сукупністю злочинів призначається за правилами ст.72 КК України [1]. При цьому при додаванні покарань одному дню тримання у дисциплінарному батальйоні відповідає один день позбавлення волі.

Те ж саме має місце і при здійсненні особою, що відбуває покарання в дисциплінарному батальйоні, нового злочину, за яке вона засуджується до позбавлення волі: при додаванні покарань у вигляді позбавлення волі і направлення до дисциплінарного батальйону одному дню тримання у дисциплінарному батальйоні відповідає один день позбавлення волі.

З цього, однак, не випливає, що тримання в дисциплінарному батальйоні є різновидом (своєрідним видом) позбавлення волі. Направлення до дисциплінарного батальйону - самостійний вид кримінального покарання, порівняно більш м'який ніж позбавлення волі.

Відбуваючи покарання - тримання в дисциплінарному батальйоні, особа продовжує нести військову службу. Дисциплінарний батальйон (окрема дисциплінарна рота) - це специфічна військова частина з усіма наслідками, що звідси випливають. Засуджені, залишаючись за своїм правовим станом військовослужбовцями, носять погони рядового складу. Матеріальне постачання вони одержують як військовослужбовці строкової служби; їх родичі не позбавляються пільг, установлених для сімей військовослужбовців. Засуджені поряд із продуктивною працею займаються бойовою і політичною підготовкою.

Після відбуття покарання у дисциплінарному батальйоні ці особи направляються до своїх військових частин для продовження служби. І хоча за загальним правилом строк відбування покарання у дисциплінарному батальйоні до строку дійсної військової служби не зараховується, він може бути за певних умов, зазначених у законі, зарахований до строку служби особам:

- які опанували військову спеціальність, добре знають і точно виконують вимоги статутів Збройних сил України і бездоганно несуть службу після звільнення з дисциплінарної частини;

- звільненим із дисциплінарної частини після того, як їх однолітки звільнені в запас, якщо вони, відбуваючи покарання, твердо встали на шлях виправлення, виявили високу дисциплінованість і чесне відношення до праці та навчання.

Право вирішення цього питання надано головнокомандуючим видами Збройних сил України, командуючим військами військового округу, округу ППО, чи флотом або окремою армією за клопотанням командирів військових частин, у яких проходять службу особи після звільнення з дисциплінарного батальйону і командирів дисциплінарних частин (стосовно осіб, однолітки яких звільнені в запас).

Як показує практика, переважній більшості осіб строк відбутого в дисциплінарних частинах покарання зараховується до строку дійсної військової служби. Найважливішою юридичною ознакою, яка відрізняє дане покарання від позбавлення волі, є те, що особи, які відбули покарання в дисциплінарному батальйоні або достроково звільнені з нього, визнаються такими, що не мають судимості, а достроково звільнені з нього визнаються такими, що не мають судимості після закінчення строку невідбутої частини покарання [4, с. 64].

Зрозуміло, що дисциплінарний батальйон (окрема дисциплінарна рота), будучи спеціальною військовою частиною, характеризується рядом особливостей, обумовлених її призначенням як військово-виправної установи, у якій утримуються особи, що скоїли злочини. Тому в цих частинах установлюється певний режим, пов'язаний з обмеженням деяких особистих прав і свобод засуджених і який містить у собі, як і будь-яке покарання, елементи кари.

Але в цілому дисциплінарний батальйон, будучи військовою частиною, не є місцем позбавлення волі. Ізоляція засуджених у дисциплінарній частині і властиві цьому покаранню елементи кари обумовлені необхідністю поставити засуджених в умови суворої військової дисципліни й порядку і в цих межах здійснити стосовно них процес виправно-трудового впливу для того, щоб вирішити завдання їх виправлення у дусі чесного відношення до праці і служби, точного виконання законів, військової присяги, військових статутів, наказів начальників, а також попередження скоєння ними нових злочинів.

Покарання у вигляді направлення до дисциплінарного батальйону впродовж багатьох років зарекомендувало себе як ефективний засіб виправлення військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочини, що не являють собою великої суспільної небезпеки. У практиці військових судів він знаходить широке застосування [5, с. 26].

Одним із показників ефективності цього покарання є той факт, що близько 90 % засуджених звільняються від його відбування достроково. Абсолютна більшість засуджених, що відбули це покарання, не тільки не вчиняє нових злочинів, але й не допускає порушень військової дисципліни. Випадки вчинення нових злочинів особами, що відбули покарання в дисциплінарному батальйоні, дуже рідкі.

Виявлення й розкриття злочинів, які вчиняють військовослужбовці є найважливішою складовою діяльності оперативних підрозділів служби безпеки України, покликаних захищати життя, здоров'я, права й свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань [8]. Серед заходів запобігання правопорушень військовослужбовцями необхідно виділити: загально-соціальні; спеціально-кримінологічні; індивідуальні; оперативно-розшукові та віктимологічні.

Вивчаючи оперативно-розшукову ситуацію, необхідно з'ясувати як впливають на попередню злочинну діяльність такі умови, що легко усуваються, наприклад, непридатність приміщень для зберігання матеріальних цінностей, недосконалість замків, освітлення огорож тощо. Визначення вказаних факторів дозволяє виявити і обставини, що мають важливе кримінологічне значення, тобто можуть негативно впливати на стан оперативно-розшукової ситуації і кінцевий наслідок - попередження злочинних дій [6, с. 12].

Глибокий і всебічний аналіз оперативної обстановки дозволяє працівникам військової прокуратури правильно оцінити завдання, що їм належить вирішити, встановити наскільки існуюча система заходів боротьби із злочинністю забезпечує їх досягнення, та за рахунок цього здійснити необхідні заходи [10, с. 64]. При вивченні діяльності того чи іншого об'єкта військової частини дані працівники повинні звертати увагу на стан виховної роботи у військовій частині, перепускного режиму тощо.

На підставі вищевикладеного автор статті дійшов висновку, що вчинення правопорушень військовослужбовцями в армії є дестабілізуючим фактором, що вкрай негативно впливає не тільки на Збройні сили України, але і на національну безпеку держави.

Список використаної літератури

1. Кримінально-виконавчий кодекс України. - Офіційне видання. - К.: Атіка, 2003. - 96 с.

2. Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N° 17 // Бюлетень законодавчої та юридичної практики. - 2004. - № 1. - С. 64-66.

3. Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції у 2009 році (за даними судової статистики) / / Вісник Верховного Суду України. - № 4. - С. 25-27.

4. Кирись Б.О. Тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні як спеціальний вид покарання у кримінальному праві / Б.О. Кирись // Вісник ЛДУВС. - 2004. - № 3. - С. 3-13.

5. Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: затв. наказом МВС України від 30.04.2004 р. № 458 / МВС України // Офіційний вісник України. 2004. - № 27. - Ч. 2. - С. 368-389.

6. Попередження і розкриття злочинів підрозділами карного розшуку: підручник / за заг. ред. Ю.Ф. Кравченка К.: РВВ МВС України, 2000. - 392 с.

7. Пузиревський Є.Б. Детермінанти військових злочинів / Є.Б. Пузиревський // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: ОДУВС, 2010. - №2. - С. 51-53.

8. Сокоринський Ю.В. Спеціальні військово-виправні установи / Ю.В. Сокоринський: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (11-12 лютого 2010 року). - Бровари. - 2010. - С. 64-65.

Размещено на Allbest.ru