Поняття відповідальності у трудовому праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНУ імені Тараса Шевченка

Кафедра трудового права та права соціального забезпечення

Поняття відповідальності у трудовому праві

аспірант Овсянко Д.С.

Анотація

Стаття присвячена розгляду категорії відповідальності за трудовим законодавством, виводяться підстави притягнення особи до відповідальності у трудовому праві, розглядаються окремі питання дисциплінарної та матеріальної відповідальності у трудовому праві

Ключові слова: юридична відповідальність, трудове право, працівник, роботодавець, трудове законодавство.

Аннотация

Статья посвящена рассмотрению категории ответственности по трудовому законодательству, выводятся основания привлечения лица к ответственности в трудовом праве, рассматриваются отдельные вопросы дисциплинарной и материальной ответственности в трудовом праве.

Ключевые слова: юридическая ответственность, трудовое право, работник, работодатель, трудовое законодательство.

Annotation

The article is devoted to the category of liability under the labor law, derived bases for bringing the person to just i ce i n labor law, are considered separate quest i ons about d isci pl i nary and materi al response bi li ty i n labor law

Keywords: legal liability, employment law, employee, employer, labor law.

Актуальність проблематики. На сьогодні якісно нові підходи до визначення правового статусу суб'єктів трудових відносин в Україні варто пов'язувати із вибором проєвропейського курсу ринкових перетворень. Відповідно до зазначеного курсу трансформацій, дістав перелік прав та обов'язків, що мають та виконують працівники та роботодавці у сфері трудових правовідносин, а також застосування до них відповідальності у разі невиконання своїх обов'язків або порушення трудового законодавства. Адже завдяки існуванню інституту юридичної відповідальності забезпечується стимулювання правомірної поведінки сторін трудових правовідносин. Проблематика трудоправової відповідальності “ одна із центральних у науці трудового права, тому що право втрачає сенс безналежного механізму забезпечення його реалізації, виконання, основною ланкою чого й виступає саме відповідальність. відповідальність трудовий законодавство

Гостроти та актуальності дослідженню додає те, що загальноприйнятого, компромісного визначення дисциплінарної та матеріальної відповідальності досі не надано. З метою заповнення цих прогалин у трудовому праві ми проведемо дослідження дисциплінарної і матеріальної відповідальності і спробуємо виявити в них наявність не лише негативного, а й позитивного аспекту та на підставі цього вивести найбільш повне визначення цих видів відповідальності. Незважаючи на ґрунтовні дослідження трудоправової відповідальності, на жаль, питання ознак дисциплінарної та матеріальної відповідальності або незаслужено взагалі залишаються поза увагою вчених трудовиків, або досліджуються дуже поверхнево, а тому потребують ретельного вивчення.

Стан дослідження. Питанням юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної та матеріальної відповідальності в трудовому праві завжди приділялася значна увага наукової спільноти. Проблеми юридичної відповідальності знайшли своє відображення в загальній теорії права в роботах С.С. Алєксєєва, Б.Т. Базилєва, С.М. Братуся, І.О. Галагана, О.С. Йоффе, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарева, І.С. Самощенка, М.С. Строговича, М.Х. Фарукшина, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та багатьох інших вчених.

Серед вчених трудового права радянського періоду значну увагу даній проблематиці приділяли наступні: О.А. Абрамов, О.В. Абрамова, М.Г. Александров, М.Й. Бару, О.Т. Барабаша, Е.С. Белінський, М.І. Данченка, Є.О. Кленова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, А.Р. Мацюк, В.І.Нікітінський, О.І. Процевський, А.В. П'ятакова, З.К. Симорота, В.М.Смирнова, П.Р. Стависький, Л.О. Сироватський, Г.І. Чанишева та ін. За часів української незалежності проблеми матеріальної відповідальності в трудовому праві вивчали В.С. Венедиктов, І.В. Зуб, Д.О. Карпенко, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань, М.П. Стадник, Л. І. Суровська, Н.М. Хуторян, І.В. Лазор, В.В. Форманюк та ін.

Мета статті полягає у визначенні особливостей відповідальності суб'єктів трудового права за порушення чинного трудового законодавства.

Виклад основного матеріалу. Відповідальність за трудовим законодавством -- окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і зазнати відповідних санкцій [1, с. 411]. Вважаємо, що запропонована дефініція є досить лаконічною і відображає всі найбільш суттєві ознаки притаманні відповідальності у трудовому праві. Г. І. Чанишева наголошує на тому, що підставою такої відповідальності є трудове правопорушення -- винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Воно складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення. Загальним для обох видів є недотримання саме трудових обов'язків працівником. Однак особливості кожного із зазначених правопорушень зумовлюють застосування двох видів відповідальності у сфері трудового права -- дисциплінарної і матеріальної [2, с. 174]. На нашу думку, відповідальність у трудовому праві взагалі досить мало розглядають як комплексне поняття, а частіше в аспекті дисциплінарної та матеріальної відповідальності, однак поєднання цих двох понять уособлює в собі загальну відповідальність в трудовому праві.

Досить високопрофесійне визначення поняття юридична відповідальність у трудовому праві наводить М. І. Іншин, вказуючи, що передбачений нормами трудового права і забезпечуваний у необхідних випадках заходами з його реалізації особливий правовий стан правопорушника і уповноваженої особи, що реалізується в охоронних правовідносинах і виявляється в обов'язку правопорушника, незалежно від його бажання дати звіт про свої неправомірні дії і зазнати обмежень, встановлених санкцією, а також у праві уповноваженої особи вимагати звіту щодо неправомірної поведінки і застосувати у необхідних випадках санкції [3, с. 47]. Відповідно до трудового законодавства, заходи юридичної відповідальності спрямовано, перш за все, на запобігання суспільно-небезпечним діянням проти встановленого правопорядку та усунення їхніх шкідливих наслідків. У трудовому праві, з одного боку, їх використовують переважно для профілактики трудових правопорушень; в другому -- для захисту майна роботодавця від небезпеки фізичного знищення, псування, втрати; для застосування до порушників правових заходів впливу; для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю [4, с. 272]. З останньою позицією не можемо погодитися, адже юридична відповідальність у трудовому праві, на нашу думку, застосовується не лише з метою профілактики трудових правопорушень, але й моменти, коли певне протиправне трудове діяння уже скоєно і потрібно застосувати відповідні санкції до особи, яка його вчинила.

Отже, на основі наукових визначень, наведемо власне трактування поняття відповідальність у трудовому праві. Таким чином, відповідальність у трудовому праві -- це правовий засіб забезпечення відповідної поведінки людей в умовах трудових правовідносин, що передбачає як попередження можливих правопорушень, так і покарання за їх здійснення відповідно до чинного трудового законодавства, а також наявність усвідомлення відповідного переліку правомірних дій, які повинен виконувати кожен суб'єкт трудових відносин в рамках своїх повноважень.

І.С. Войтинський виводив можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності із несамостійного характеру праці навіть при соціалізмі та обов'язку працівника за трудовим договором працювати за визначеною трудовою функцією з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку і встановлених умов праці. При їхньому порушенні у підприємстві, як правило, його керівника виникає право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, передбаченої правилами трудового розпорядку, у межах, встановлених законодавством [5, с. 105-117].

Слід зауважити, що починаючи з минулого сторіччя, дослідження дисциплінарної відповідальності було деформоване ідеологічними постулатами та політичним тиском партійних і державних органів. Дисципліна вважалася «формою товариського співробітництва», коли один товариш -- керівник притягує іншого товариша -- робітника до відповідальності від імені колективу, до якого вони обидва входять. У такому ракурсі дисциплінарна відповідальність отримувала не правове, а ідеологічне визначення та навантаження [6, с. 27-31].

Деякі дослідники, наприклад, О. Н. Бухаловський і О. В. Пятаков дотримувалися договірної теорії природи дисциплінарної відповідальності. Так, О. В. Пятаков відзначав, що при укладенні трудового договору працівник бере на себе зобов'язання дотримуватися встановленого трудового розпорядку, зокрема підкоритися дисциплінарним заходам впливу, що накладаються адміністрацією за порушення трудової дисципліни. Договірний характер дисциплінарної відповідальності підтверджується тим, що адміністрація вправі накласти дисциплінарне стягнення лише на працівників, які перебувають у трудових відносинах з даним підприємством, хоча можливо у правопорушенні брали участь й інші особи. Заходи стягнення є дійсними протягом року, але тільки до того часу, поки зберігається дія трудового договору [7, с. 139]. Тобто, на думку вченого, дисциплінарні повноваження адміністрації громадських і кооперативних організацій краще пояснює договірна теорія, на відміну від теорії юридичної відповідальності, яка визнає державний примус підставою дисциплінарної влади. Також безпосередня залежність мір юридичної відповідальності від умов трудового договору, при визначенні поняття відповідальності у трудовому праві, не так часто розглядається вченими, хоча і є досить слушною.

У пострадянський період загальні підходи до дисциплінарної відповідальності суттєво не змінилися. Під дисциплінарною відповідальністю розумівся або обов'язок працівника відповісти (понести покарання) за дисциплінарний проступок, передбачений нормою трудового права [8, с. 338], або осуд поведінки працівника шляхом оголошення йому владою роботодавця дисциплінарного стягнення [9, с. 266].

У сучасній літературі зазначені підходи зберігаються. Так, Н. Б. Болотіна визначає дисциплінарну відповідальність як обов'язок працівника відповісти перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [10, с. 538]. Тобто у визначенні вченою робиться акцент на суб'єкті, перед яким працівник несе дисциплінарну відповідальність -- їм виступає власник підприємства, установи, організації, що, по-перше, є логічним, так як у трудових правовідносинах саме власник має дисциплінарну владу щодо працівника, а, по-друге, вказує на особливість дисциплінарної відповідальності серед інших галузевих видів юридичної відповідальності, для яких характерним є те, що особа несе відповідальність перед державою (державним органом), наприклад, у традиційних адміністративній та кримінальній відповідальності.

У більшості держав з розвинутим трудовим законодавством домінуючою є договірна теорія, яка ґрунтується на тому, що дисциплінарна влада випливає з договору про найм, який ставить працівника у підлегле становище і через це роботодавець отримує право притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Дисципліна, у зв'язку з цим, трактується більше як проблема приватного, ніж публічного права.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві має двосторонній, взаємний характер. її складовими є такі: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця -- власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи [11, с. 173-174]. Зазначимо, що на відміну від ситуації з дисциплінарною відповідальністю в трудовому праві, де визначення відповідальності роботодавця не є таким вже однозначним процесом. У випадку завдання матеріальної шкоди працівнику, за умовами матеріальної відповідальності, роботодавець зобов'язується компенсувати понесенні втрати (збитки).

Варто зазначити, що свого часу досліджувалося припущення про самостійність матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом і пропонувалося розглядати цей вид відповідальності різновидом цивільно-правової відповідальності, оскільки трудове право своїми коренями сягає у цивільне право і виділилося саме з цієї галузі права [10, с. 450]. Але завдяки сучасному рівню науки з правильних методологічних позицій було доведено самостійність даного виду відповідальності і тому немає необхідності сьогодні повертатися до цього питання. Отже, матеріальна відповідальність працівників -- це самостійний, складний, комплексний інститут трудового права, що не може розглядатися ні як частина інституту дисциплінарної відповідальності, ні як частина інституту гарантій і компенсацій [12, с. 97]. На нашу думку, інститут матеріальної відповідальності скоріше пов'язаний не із інститутом дисциплінарної відповідальності, який входить у межі компетенції трудового права, а з іншими галузями права, наприклад, адміністративною та кримінальною.

Очевидним є те, що у теорії права немає єдиного підходу до визначення поняття матеріальної відповідальності.

Для визначення матеріальної відповідальності за трудовим правом з позиції позитивної відповідальності, як вважає Е. С. Белінський, немає достатніх правових підстав. Матеріальна відповідальність обов'язково пов'язана з майновими наслідками для працівника, вона настає тільки за шкоду, заподіяну в минулому. Матеріальна відповідальність робітників і службовців повинна розглядатися тільки у ретроспективному аспекті, як відповідальність за порушення в єдності всіх його елементів [13, с. 18].

Доцільно буде докладніше розглянути цікавий та новаторський підхід Н. М. Хуторян щодо аргументування положення, що для матеріальної відповідальності в трудовому праві характерним є як раз позитивний аспект. Позитивний аспект матеріальної відповідальності в трудовому праві обумовлений майновим характером обов'язків, які закріплені в нормах трудового права і яких повинні дотримуватися сторони трудових правовідносин. Закріплення цих обов'язків у нормах права та їх належне виконання сторонами трудових правовідносин, а також матеріальні заохочення за їх належне виконання і становлять позитивну матеріальну відповідальність у трудовому праві. Розвиваючи ці положення, Н. М. Хуторян стверджує, що:

1. Позитивна об'єктивна матеріальна відповідальність у трудовому праві -- це сукупність норм, які передбачають майнові обов'язки однієї сторони трудового договору, спрямовані на забезпечення майнових прав та виконання майнових обов'язків іншою стороною трудового договору і закріплюють матеріальні заходи заохочення та їх належне виконання.

2. Позитивна суб'єктивна матеріальна відповідальність у трудовому праві -- це належне виконання стороною трудового правовідношення майнових обов'язків, спрямованих на забезпечення майнових прав та виконання майнових обов'язків іншою стороною трудового правовідношення і застосування матеріальних заходів заохочення за їх належне виконання [14, с. 107].

Отже, ми вважаємо, що матеріальна відповідальність у трудовому праві -- це обопільна відповідальність сторін трудових правовідносин, робітника в аспекті нанесення шкоди підприємству, установі, організації та роботодавця у випадку нанесення шкоди працівнику, що передбачає відшкодування збитків, яка виникає одразу після безпосереднього встановлення факту правопорушення.

Отже, на нашу думку, дисциплінарна відповідальність у трудовому праві -- це перелік заходів, що можуть бути застосовані до працівника, перебуваючого в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією за порушення трудової дисципліни та невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов'язків шляхом впровадження дисциплінарних санкцій; оцінка працівником своєї поведінки відповідно до закріпленого в нормі права зразка правомірної поведінки, яка є передумовою для застосування заходів заохочення.

Література

1. Хайнус О. І. Поняття матеріальної відповідальності працівників у трудовому праві / О.І. Хайнус // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 4. - С. 410-414.

2. Трудове право України: навчальний посібник. Практикум. / [Г.І. Чанишева, Т.М. Додіна, О. С. Щукін та ін.; відп. ред.. Г. І. Чанишева]. - 3-тє видання, перероблене і доповнене - Х.: Одісей, 2011. - 288 с.

3. Юридична відповідальність та інші примусові заходи у трудовому праві: навчальний посібник / М. І. Іншин, В. І. Щербина та І. М. Ваганова. - Х.: Золота миля, 2012. - 495 с.

4. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. Том 1. / С.С. Алексеев. - Свердловск, 1972. - 394 с.

5. Войтинский И. С. Трудовое право СССР / И. С. Войтинский. - М., 1925.- 127 с.

6. Данилова Е. Н. Увольнение рабочих и служащих по действующему законодательству о труде / Е. Н. Данилова. - М., 1930. - 227 с.

7. Пятаков А. В. Укрепление трудовой дисциплины (правовые проблемы) / А. В. Пятаков. - М.: Наука, 1979.- 213 с.

8. Гусов К. Н. Трудовое право России / К. Н. Гусов, В. Н. Толкунова. - М., 2001. - 470 с.

9. Смирнов О. В. Трудовое право: учеб. / О. В. Смирнов. - М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. - 444 с.

10. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. / Н. Б. Болотіна. - 4-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 725 с. - (Вища освіта XXI століття)

11. Трудове право України: навчальний посібник. Практикум. / [Чанишева Г.І., Додіна Т.М., Щукін О. С.та ін.; відп. ред.. Г. І. Чанишева]. - 3-тє видання, перероблене і доповнене - Х.: Одісей, 2011. - 288 с.

12. Венедиктов В. С. Перспективи формування інституту трудової юридичної відповідальності / В. С. Венедиктов //Правова держава. - 1992.- Вип. 1. - С. 97-99

13. Белинский Е.С. Материальная ответственность рабочих и служащих. / Е. С. Белинский. - Киев- Донецк, Высшая школа, 1984. - 168 с.

14. Хуторян Н. М.Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: моногр. / Н. М. Хуторян. - К: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 263 с.

Размещено на Allbest.ru