Взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства в умовах модернізації системи державного управління в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства в умовах модернізації системи державного управління в Україні

Стаття присвячена дослідженню проблем взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів державної влади в контексті модернізації існуючої системи державного управління в Україні.

Актуальність обумовлена стрімким розвитком громадянського суспільства, якісні зміни в структурі якого детермінують зміни в системі державного управління. Усвідомлення взаємозв'язку громадянського суспільства і держави має велике значення для поглиблення розуміння сучасних тенденцій розвитку державно-управлінських механізмів та обґрунтування необхідності модернізації системи державного управління в Україні. В цьому зв'язку виникає об'єктивна необхідність оптимізації механізму взаємодії державної влади та громадянського суспільства шляхом широкого залучення інститутів останнього до державно-управлінських процесів, що зробить можливим становлення України як міцної правової, соціальної демократичної держави.

Аналіз останніх досліджень. У сучасному українському праві аспектам взаємодії суспільства і держави приділяли увагу в своїх роботах Е.А. Афонін, В.П. Бех, В. Бебик, В. Бортніков, Р. В. Войтович, Л. В. Гонюкова, Г.В. Даудова, Л. Дегтерьова, А.Ф. Колодій, І.О. Кресіна, В. С. Літкевич, В.М. Мартиненко, І.В. Письменний, О.Г. Пухкал, О.В. Скрипнюк, С.М. Серьогін, С.О. Телешун та інші науковці.

Метою статті є дослідження проблем взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади та пошук можливих шляхів оптимізації такої взаємодії як необхідної умови модернізації системи державного управління в Україні.

Виклад основного матеріалу. Громадянське суспільство -- історичний феномен, що виникає на певному етапі розвитку людського суспільства. Громадянське суспільство залежить від діяльності інститутів влади і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства й тиранії. Саме існування правової держави виправдане лише в тій мірі, у якій вона гарантує вільний розвиток громадянського суспільства. Розвинуті інститути громадянського суспільства полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують “тягар проблем", які їй доводиться розв'язувати;водночас інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян [1, с. 85].

Для становлення громадянського суспільства необхідною умовою є наявність розвинутої, різноманітної соціальної структури. При цьому особливе значення має наявність економічно забезпеченого й незалежного «середнього класу». За роки незалежності в Україні сформувався «середній клас», але його частка в соціальній структурі суспільства дуже низька (за даними соціологічних досліджень від 10 до 15%). Більше того, відбулася люмпенізація численних верств населення, поляризація багатих і бідних. Більше 2/3 населення України займають становище нижче «середнього класу» й існують в умовах невизначеності й непевності.

Нині Україна перебуває на важливому та складному етапі свого розвитку, період становлення політичних процесів, який пов'язаний з переходом на нову систему громадських відносин державного управління. За кількісними показниками (кількість партій, громадських організацій, асоціацій і т.п.) Україна начебто має розвинене громадянське суспільство, а за якісними -- рівень впливу партій і громадських організацій на суспільні процеси, їх структурно-функціональні показники, політична і моральна якість їх лідерів тощо -- наша країна серйозно поступається центральноєвропейським постсоціалістичним країнам [2, с. 80].

Найбільших успіхів Україна досягла в розвитку й розгалуженості демократії. Свідченням цьому є діяльність великої кількості інститутів громадянського суспільства (громадські організації, благодійні організації, профспілки і організації роботодавців, друковані засоби масової інформації тощо). Через фіксацію зростання чи зменшення кількості утворених і легалізованих об'єднань громадян, інших громадських формувань можна оцінити стан формування громадянського суспільства в Україні [3].

За даними Державної реєстраційної служби України [4], після набрання чинності нового Закону України «Про громадські об'єднання» 1 січня 2013 року, кількість зареєстрованих громадських організацій за один квартал збільшилася в 2,5 рази в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Це безумовно свідчить про дієвість й ефективність нового закону, який спростив процедуру реєстрації та повідомлення про утворення громадських об'єднань. Однак, ті елементи громадянського суспільства, які існують на Заході, можуть проявитися в Україні при кардинальному зрушенні в економіці, політичній структуризації українського суспільства, незаангажованості українських мас-медіа [5].

Сучасний стан державного управління в Україні не відповідає тим вимогам та завданням, які може поставити перед владою громадянське суспільство. По-перше, це пов'язано з тим, що громадяни України виявилися більш готовими до тих змін, які сталися у державі. Події, які відбулись наприкінці 2013 - на початку 2014 та відбуваються зараз, створюють нові виклики для організацій громадянського суспільства. Громадяни відчули себе суб'єктами політичного процесу, які не тільки делегують свої права, а й вимагають їх повернути назад як головному носієві влади. Було доведено, що за добровільного об'єднання значної кількості громадян існує реальна можливість ефективного відстоювання індивідами своїх громадянських прав і свобод, впливу суспільства на державну владу і макрополітичні процеси. Справедливо зауважують В. Бех, Г. Нестеренко, що громадська самоорганізація та активність є важливим чинником, який стимулює процес розвитку державного управління [6, с. 265].

Сьогодні в Україні недостатньо враховується конструктивний потенціал інститутів громадянського суспільства, характер взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства визначається можливістю задоволення першими за рахунок останніх своїх бюрократичних потреб,

На процес ефективної взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства впливає інформаційна закритість, що притаманна органам державної влади, а також відсутність зворотного зв'язку [7, с. 18]. У такій ситуації важливо підтримувати двосторонній потік інформації.

Діалог із громадськістю, який має на меті організацію громадської участі, багато в чому залежить від ефективності такої організації, коректності й справедливості процедур, поваги до партнерів по діалогу [8, с. 21]. В цьому зв'язку необхідним є забезпечення реалізації принципів прозорості та відкритості в діяльності органів публічного управління, що слугує підвищенню ефективності функціонування державної влади та рівня довіри громадян до влади [9, с. 154].

Виходячи з динамізму змін, що відбуваються останніми роками в системі державного управління сучасної України, цілком імовірно очікувати інтенсифікацію викликів та запитів з боку суспільства, що, у свою чергу, поставить на порядок денний питання повноцінного залучення до управлінських процесів, передусім, на місцевому рівні, представників громадськості, бізнесу та інших соціальних учасників.

Сучасне інформаційне суспільство, піддаючи сумніву традиційні моделі управління, викликає появу нових способів та концепцій управління. У зв'язку з цим потрібна спільно розроблена державою і організаціями громадянського суспільства концепція оптимізації їх стратегічної взаємодії [10].

Одним із ефективних інноваційних механізмів взаємодії органів влади та громадських організацій є соціальне партнерство. Воно являє собою принцип соціальної взаємодії різноманітних інститутів влади, бізнесу та «третього сектора», що дає можливість соціальним акторам вільно виражати свої інтереси, знаходити цивілізовані способи їхньої гармонізації та реалізації в умовах ринкової економіки.

Досягнути ефективного співробітництва між державними службовцями та організаціями недержавного сектора можна за добре організованої системи експертно-консультативних послуг, надаваних працівниками органів державної влади зовнішнім стосовно системи державного управління громадянам, організаціям та соціальним групам.

На сьогодні до перешкод на шляху посилення ефективності ролі організацій громадянського суспільства у системі державного управління слід віднести небажання багатьох представників органів державної влади співпрацювати з громадськістю [11]. Тому без підготовки нового типу державних службовців, здатних співпрацювати з недержавними організаціями та ефективно розробляти та впроваджувати інноваційні механізми управління, модернізація державного управління залишається досить примарним завданням.

Аналізуючи сучасні світові підходи модернізації державного управління, доцільно при виробленні нової моделі системи державного управління в Україні взяти до уваги основні положення концепцій «governance» («управління без уряду»), «суспільно- політичних мереж» та адаптувати їх з урахуванням вітчизняної національної специфіки. Окрім того, необхідним є впровадження світових інноваційних механізмів та технологій управління, зокрема управління за допомогою соціальних проектів та державних програм.

Зважаючи на необхідність модернізації державного управління, сьогодні важливим є впровадження пріоритетних напрямів оптимізації взаємодії громадянського суспільства та держави (комплекс політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та інформаційних заходів).

Однією з проблем на шляху підвищення ефективності державно-управлінської діяльності в цілому є гостра проблема недовіри до державної влади з боку громадян, що зумовлена низкою причин: ігнорування владою інтересів і потреб громадян, низький рівень компетенції державних службовців, відсутність налагодженої системи зв'язків з громадськістю тощо.

У демократичному суспільстві напрями оптимізації взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади, на думку В.Мартиненка, можна досягнути шляхом створення партнерських відносин між громадянами і владою, які включають у себе постійний аналіз проблем, оцінку проблем та інтересів, розвитку взаємодії, співробітництва і взаємної відповідальності; налагодження двостороннього зв'язку, спрямованого на спільний пошук шляхів вирішення найактуальніших проблем; забезпечення довіри з боку громадян до влади, що сприяє спільному пошуку варіантів вирішення проблем та підвищує добробут громадян [12, с. 8].

С. Телешун звертає увагу на те, що найбільш дієвим рівнем «співуправління» є партнерство. Партнерство виступає альтернативою диктату і є цивілізованим методом розв'язання соціальних конфліктів на різних рівнях [13, с. 176]. Такий вид взаємодії передбачає не лише участь громадян у виробленні управлінських рішень, а й об'єднання ресурсів державної влади, бізнесу та громадянського суспільства. Тому вагомим напрямом модернізації сучасної системи державного управління є перехід до моделі “нового соціального партнерства" -- відносин, які відображають міжсекторальну взаємодію держави (першого сектора), бізнесу (другого сектора) та некомерційних організацій (третього сектора) [13, с. 178].

Мусимо констатувати, що навіть попри революції і певні зміни у громадській свідомості, в Україні не з'явилося нових джерел стабільного фінансування інститутів громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства України майже повністю залежать від фінансування місцевими благодійниками та іноземними донорами (75 -- 85%). Обсяг такої підтримки за умов економічної кризи істотно скорочується, що загрожує виконанню завдань організацій громадянського суспільства. У середньому лише 2 -- 3% бюджету українськихорганізацій громадянського суспільства формується за рахунок державного фінансування. Залучення інших джерел грошових ресурсів -- зокрема, членських внесків та доходів від господарської діяльності -- також досить проблематичне для інститутів громадянського суспільства України [14].

Доцільним є напрацювання нормативно-правових змін щодо заохочення бізнесу до фінансування інститутів громадянського суспільства шляхом зменшення податкового навантаження та спрощення дозвільної та ліцензійної систем.

Істотну роль в економіці грає кримінальний бізнес і системна корупція. Вагомим кроком в вирішенні цих проблем є створення Ради бізнес-омбудсмена з метою забезпечення прозорості діяльності органів державної влади, сприяння зниженню рівня корупції та запобігання недобросовісній поведінці стосовно суб'єктів підприємництва в Україні [15]. Положення про її створення було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року з урахуванням Меморандуму про взаєморозуміння щодо підтримання української антикорупційної ініціативи від 12 травня 2014 року, який в свою чергу є результатом травневої тріади Всеукраїнських круглих столів національної єдності, які були започатковані представниками влади і проведені за участю представників громадянського суспільства,політичної еліти та іноземних дипломатів з метою вирішення ключових для українського суспільства проблем.

У такому ракурсі великого значення набуває здатність представників органів державної влади діяти відповідно соціальним та політичним змінам. Нині об'єднання громадянського суспільства стають все менш залежними від держави і все більше впливають на управлінські процеси в Україні. Готовність органів державної влади та об'єднань громадянського суспільства до партнерських відносин та спільної продуктивної праці слугують передумовою ефективності модернізації системи державного управління.

управлінський громадський суспільство

Висновки

управлінський громадський суспільство

Таким чином, слід констатувати незворотній соціальний поступ країни в напрямі становлення громадянського суспільства, демократичної правової соціальної держави та ефективної системи державного управління. Безперечно, в сучасних українських реаліях впровадження нової моделі державного управління є цілком можливим за умови конструктивної співпраці органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. В цьому аспекті органам державної влади слід розглядати розширення взаємодії органів державної влади з громадськими інституціями не як чергову передвиборчу піар кампанію щодо взаємодії з громадськістю, а як постійну партнерську співпрацю з використанням потенціалу громадських об'єднань для задоволення публічних потреб.

Доцільним, на нашу думку, є також напрацювання нормативно-правових змін. По-перше, нормативного регулювання потребує заохочення бізнесу до фінансування інститутів громадянського суспільства шляхом зменшення податкового навантаження та спрощення дозвільної та ліцензійної систем. По-друге, конструктивна громадська ініціатива в державно-управлінських процесах повинна домінувати і сприйматися органами державної влади як керівництво до дії. Дані положення можуть бути втілені в життя тільки за умови їх законодавчого закріплення. Отже, успішна модернізація державного управління має стати результатом свідомо керованого процесу комплексного залучення до співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та бізнесу.

Література

управлінський громадський суспільство

1.Колодій А. Ф. На шляху до громадського суспільства. Теоретичні засади та соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / А. Ф. Колодій. - Л.: Червона калина, 2007. - 149 с.

2.Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі: навч.-метод. посіб. / В. Бебик, В. Бортніков, Л. Дегтерьова, А. Кудряченко; за заг. ред. В. Бебіка. - К.: ІКЦ “Леста”, 2006. - 248 с.

3.Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства Мін'юст України; Роз'яснення від 24.01.2011р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:Шр://2акоп2.гас1а.до\/.иа/1а\мз/ show/n0016323-11

4.В Україні зареєстрували майже півтисячі громадських організацій / сайт Державної реєстраційної служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.drsu.gov.ua/show/11005

5.Особливості формування громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: / / ^паи.ги / gromadyanske-suspilstvo-3 /

6.Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства: монографія / за наук.ред. В. П. Беха. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. - 680 с.

7.Літкевич В. С. Становлення та сучасний розвиток взаємодії Української держави з громадянським суспільством / В. С. Літкевич // Стратегічні пріоритети. - 2014. - № 1. - С. 18-23.

Размещено на Allbest.ru