Динаміка показників комунікативної компетентності майбутніх прокурорів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Динаміка показників комунікативної компетентності майбутніх прокурорів

І.М. Бевзюк

Київ

Постановка проблеми. Ця складова наших наукових розробок зумовлена актуальною потребою сучасності у держслужбовцях правових органів з високим рівнем професійної, і зокрема, комунікативної компетентності і обмеженнями системи вищої школи у створенні відповідних умов для необхідної підготовки майбутнього спеціаліста. Результати проведеного констатувального експерименту засвідчили недостатність сформованості цієї властивості у майбутніх прокурорів, які отримують магістерську підготовку: високий рівень професійної комунікативної компетентності визнали лише 31,6% студентів, середній рівень - 48,1%, низький - 20,3%. Все це свідчить про необхідність якісно оновлювати і удосконалювати комунікативну підготовку майбутніх працівників прокуратури у вищій школі.

З позиції теорії та методики професійної освіти комунікативна компетентність тлумачиться як компонент узагальненої оцінки професійної дієздатності. Вона забезпечує адекватність спілкування у різних ситуаціях, з урахуванням наявних у людини відповідних культурних зразків взаємодії.

Комунікативна компетентність майбутніх працівників прокуратури, будучі компонентом загальної професійної компетентності прокурорської діяльності, є продуктом професійної підготовки спеціаліста і визначає ступінь його готовності до професійної діяльності, пов'язаної з різними видами комунікації: виступи у судових дебатах; мовні техніки ведення допиту та очної ставки; мистецтво формулювання і постановки питань; формулювання навідних питань; риторика судових доказів та інше. Це якісна характеристика суб'єкта прокурорської діяльності, що визначається наявністю відповідних професійним функціям комунікативних знань, умінь, здібностей та ступені готовності їх реалізації у професійній діяльності, а також наявністю відповідних професійним вимогам особистісних якостей, що становлять систему цінностей, установок фахівця та виконують регулятивну функцію. компетентність прокурорський судовий допит

Психологічний зміст комунікативної компетентності не в останню чергу зумовлений принципами професійної діяльності працівників прокуратури України, що визначені «Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури»: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості [1].

У нашому дослідженні зроблено акцент на соціально-психологічному аспекті комунікативної компетентності, що передбачає крім знаннєвої складової, розвиток її особистісних детермінант у спеціально створених навчальних умовах.

Необхідність та ефективність спеціально організованих умов з розвитку загальної та професійної комунікативної компетентності була неодноразово доведена науковцями, які досліджували цю проблему.

Так, Л. Петровська ключовими шляхами формування комунікативної компетентності називає усвідомлення індивідом ситуацій спілкування, самого себе як учасника цих ситуацій та розвитку соціальної перцепції [6; 7].

Ю. Ємельянов стверджує, що комунікативна компетентність, заснована на знаннях та чуттєвому досвіді людини, набувається у соціальному контексті. У вдосконаленні цієї якості відіграють значну роль життєвий досвід, загальна ерудиція людини, мистецтво, а також спеціальні методи навчання [2]. А. Капська, розглядаючи питання підвищення комунікативної компетентності соціальних працівників, вважає за необхідне підсилення внутрішніх установок фахівця до налагодження й підтримки ефективного спілкування з учасниками соціального процесу [3].

Н. Чепелєва [5] ефективною умовою розвитку професійної компетентності студента (майбутнього психолога) у вищому навчальному закладі вважає реалізацію тріади «розуміння - інтерпретація - діалог», оскільки збагачення смислової сфери особистості здійснюється саме в актах взаємодії з іншими через процеси розуміння, інтерпретації та діалогу. Розуміння є критерієм, що вказує на глибину засвоєння інформації (формування знань) і на здатність використовувати знання у практичному досвіді (уміння, навички).

Умовами формування професійно значущих якостей майбутнього психолога за Л. Терлецькою [10] є організація у межах профтренування (за використання активних соціально-психологічних методів навчання) цілеспрямованого «розгляду» себе та інших людей з метою аналізу та порівняння власної поведінки з професійними еталонами та поведінкою інших; широке використання соціальних механізмів з метою розширення об'єму та вдосконалення професійно важливих якостей (ідентифікація, децентрація, рефлексія, комунікативність) тощо.

О. Низовець [4] отримала у своїх науково-практичних дослідженнях позитивну результативність розвитку когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів комунікативної компетентності майбутніх психологів в умовах соціально-психологічного тренінгу.

Отже, огляд наукового доробку дозволяє стверджувати, що комунікативна компетентність базується на основі сформованості певних знань, умінь і навичок. Професійна комунікативна компетентність не може бути сформована стихійно, оскільки передбачає наявність цілого набору професійних та особистісних властивостей, що визначають ефективність комунікативного процесу у заданому виді діяльності. Для її формування необхідно створення відповідних умов та впровадження спеціалізованих заходів для підсилення до оптимально необхідного рівня.

Метою статті є аналіз кількісних та якісних ефектів, отриманих за результатами впровадження спецкурсу «Професійна комунікативна компетентність майбутнього прокурора» у навчальний процес.

Виклад основного матеріалу. Формувальний експеримент проводився на базі Інституту підготовки кадрів Національної академії прокуратури України. У ньому брали участь студенти - майбутні прокурори V-го курсу магістерського рівня підготовки. Загальна вибірка формувального експерименту склала 60 осіб: 30 осіб увійшли до контрольної групи (КГ) і 30 осіб - до експериментальної групи (ЕГ). Вік досліджуваних - 20-25 років. Відбір учасників до експериментальної групи відбувався з урахуванням отриманих у діагностичному зрізі результатів. Зокрема, прослухати спецкурс рекомендувалось тим студентам, які показали занижені результати професійної комунікативної компетентності, а також не заперечувалась участь тих, хто виявляв власне бажання. Обмежувалась лише кількість учасників 30 особами. Формувальний експеримент тривав протягом першого семестру 2013-2014 навчального року. Він складався з трьох етапів.

На першому (початковому) етапі були проведені констатувальні діагностичні зрізи. На основі цих даних були сформовані експериментальна та контрольна групи і перевірена ідентичність їх діагностичних даних з метою створення однакових вихідних умов експерименту. На другому етапі (безпосередньо формувальному) відбувалось впровадження спецкурсу для учасників експериментальної групи. На третьому (контрольному) етапі формувального експерименту відбувалась перевірка результативності розробленого та апробованого спецкурсу з розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх працівників прокуратури на етапі їх магістерської підготовки. Ефективність запропонованих методів перевірялась за допомогою методів математичної статистики, прийнятих у психології^-критерію Ст'юдента,х2- критерію Пірсона,ф-критерію Фішера [9].

Зупинимось більш детально на тому, як відбувалась реалізація цих етапів експерименту.

Отже, на початковому етапі було проведене діагностування студентів з метою визначення основних показників комунікативної компетентності майбутніх прокурорів.

До блоку діагностичного інструментарію були включені наступні методи та методики:

авторський тест досягнень для визначення знань студентів з основ спілкування;

авторська методика оцінки невербальних засобів спілкування; анкета самооцінки професійної комунікативної компетентності студентів;КОС (оцінка комунікативних та організаторських здібностей);

тест Л.Терстоуна (для вивчення показників комунікативності, рефлексивності та лідерських якостей);тест К.Томаса (оцінка стратегії поведінки у конфліктній ситуації);

тест емпатійних тенденцій В. Бойка; методика Т. Елерса «Діагностика мотивації до уникнення невдач» (мотивація до успіху);

методика РСК Роттера (професійна інтернальність).

Оцінка ідентичності вихідних даних учасників експериментальної та контрольних груп відбувалась за показниками авторської анкети самооцінки професійної комунікативної компетентності майбутніх прокурорів.

Використання методу кутового перетворення Фішера ф* дозволило статистично встановити значущість відповідності даних двох груп.

У табл. 1 показана динаміка рівнів самооцінки професійної компетентності майбутніх прокурорів у експериментальній та контрольній групах до та після експерименту.

Таблиця 1 Рівні комунікативної компетентності у ЕГ та КГ до та після експерименту

На діаграмах (Рис. 1. (ЕГ) та Рис. 2. (КГ)) добре видно відмінності у показниках самооцінки комунікативної компетентності майбутніх прокурорів до та після експерименту:

у експериментальній групі відбулось зменшення низького рівня на 23,3%, з відповідним збільшенням тих, хто відмітив у себе цей рівень, як високий, на 20,0%; у контрольній групі помічено лише незначне зниження низького рівня (на 6,4%) та підвищення середнього (на 6,7%) зі збереженням показників високого рівня.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Рис. 1 Рівні самооцінки комунікативної компетентності до та після експерименту у експериментальній групі

У результаті статистичної перевірки за методом х2 критерію Пірсона вдалось установити наявність значущих змін показників самооцінок професійної комунікативної компетентності у учасників експериментальної групи на рівні похибки, що не перевищує 0,05% (х2 крит. = 43,78), тоді як у контрольній групі значущих змін не відбулось (х2 крит. =Більш детальний аналіз дозволив конкретизувати, які саме показники професійної комунікативної компетентності мали позитивну динаміку (табл. 2).

Рис. 2 Рівні самооцінки комунікативної компетентності до та після експерименту у контрольній групі

Таблиця 2 Середні показники самооцінок комунікативної компетентності у ЕГ та КГ до та після експерименту