Гласність як один з принципів цивільного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.9

Гласність як один з принципів цивільного судочинства

А.С. Амеліна

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри фінансових розслідувань Національного університету ДПС України

У статті розглядаються реалізація принципу гласності цивільного судочинства, питання про зміст принципу гласності цивільного судочинства.

Ключові слова: принципи цивільного судочинства, гласність, зміст принципу гласності.

судовий гласність право конституційний

In the article examined realization ofprinciple ofpublicity of the civil rule-making, a question is examined about maintenance of principle of publicity of the civil rule-making

Keywords: principles of civil proceedings, publicity, publicity principle content.

У зв'язку з демократичними перетвореннями, що здійснюються в українському суспільстві, відбуваються відповідні трансформації в усій системі державної влади, мета яких - створення в Україні умов для формування незалежної демократичної правової держави.

Проведення судової реформи з метою підвищення ефективності захисту прав людини, доступності для всіх громадян справедливого правосуддя викликало необхідність сформувати розгалужену систему судових органів, привести їх у відповідність з принципами правової, демократичної, соціально орієнтованої держави. Особливе місце в правовому механізмі держави займає судова система, яка покликана захистити права і свободи людини, забезпечити правову стабільність. Питання проблем забезпечення вільного та рівного доступу громадянина до правосуддя знаходиться постійно в центрі уваги не лише серед науковців, органів влади та суспільства, а також і міжнародних організацій. Один із основних шляхів вирішення даної проблеми вбачається через гласність, яка є не лише основним елементом судочинства, а й демократичної держави в цілому. Гласність судочинства є однією з гарантій захисту конституційних прав людини і громадянина та інструментом реального здійснення контролю суспільства над діяльністю судових органів.

Гласність судочинства є необхідним елементом правосудної діяльності органів судової влади, а також умовою реалізації права на судовий захист сторонами - основних учасників судочинства та інтересів суспільства у справедливому правосудді [1, с. 61].

У зв'язку з цим є необхідним дослідження змісту однієї з основних засад цивільного судочинства - гласності судочинства. Необхідно зазначити, що основоположний принцип (засада) гласності судового процесу тісно пов'язаний з принципами незалежності суду і рівності сторін у судочинстві, забезпечує і сприяє, так би мовити, „прозорості” судочинства.

Актуальність дослідження цієї проблеми обумовлена й тим, що протягом десятиліть розвитку цивільного судочинства проблема гласності судового захисту цивільних прав та юридичних осіб ще не знайшла свого належного висвітлення. Серед вчених, які займалися дослідженням цієї важливої для цивільного судочинства проблеми, необхідно назвати наукові роботи М.Й. Штефана [2, с. 35-40; 3 с. 42; 4, с. 23-24], В.В. Комарова [1, с. 61-76], С.Я. Фурси [3, с. 78-81], А.О. Маляренка [4, с. 1-8], В.А. Кройтора [с. 5-7].

Для того щоб дослідити найбільш характерні прояви засади гласності у судочинстві доречним буде звернутися до вже висловлених раніше науковцями думок щодо цієї проблеми. Так, у свій час Є.В. Васьковський писав, що за особами, які мають право знайомитися з процесуальною діяльністю суду, розрізняють гласність для сторін, якщо це право належить тільки сторонам, - гласність у вузькому розумінні слова - і гласність загальну, яка розповсюджується на всіх бажаючих чи публічність [8, с. 122]. Такої думки дотримувалась переважна більшість науковців-процесуалістів початку ХХ століття. Так, К.І. Малишев писав: „гласність судочинства являє собою такий його устрій, при якому різні акти процесу є доступними для огляду зацікавленими особами та публікою. У поняття гласності входить, насамперед, зовнішня обстановка процесу, а саме доступність судових засідань для публіки. До поняття публічності суду відносять також право друку судових рішень і відомостей про те, що відбувається у відкритому судовому засіданні. Крім цієї зовнішньої публічності суду, тобто доступності різних моментів правосуддя, публіці необхідно також звернути увагу на гласність процесу для осіб, які судяться, тобто на такий його устрій, при якому жоден крок судочинства не лишається таємницею для жодної із сторін [9]. На думку Т.М. Яблочкова, . гласність втілюється у двох напрямах, по-перше, публічність процесу виражена в допуску публіки бути присутньою на судовому засіданні; по-друге, гласність судочинства встановлена і щодо осіб, які судяться. Жодна судова дія не може бути вчинена, якщо обидві сторони не повідомлені про це повістками; вони мають право бути присутніми при всіх діях при провадженні по справі: огляду на місці, допиті свідків тощо”[10]. Аналогічної думки дотримувався й В.А. Краснокутський [11].

Більшість наукових джерел зазначають, що принцип гласності полягає саме в тому, що розгляд цивільних справ у всіх судах повинен проходити у відкритому судовому засіданні [12, с. 14; 13, с. 40; 14, с. 39, 15, с. 35-36] або ж що принцип гласності означає, що при розгляді цивільної справи у судовому засіданні можуть бути присутні будь-які особи, в тому числі і представники преси [16, с. 27; 17, с. 22].

На думку В.В. Комарова, гласність судочинства має три аспекти: обов'язок суду забезпечити гласність судочинства, право сторін на гласний розгляд справи; право бажаючих (публіки) бути присутніми у відкритих судових засіданнях, розповсюджувати та отримувати інформацію про діяльність суду [1, с. 61].

За сталою в науці цивільного процесуального права традицією розрізняють гласність у вузькому розумінні, яка стосується тільки осіб, які беруть участь у справі, і гласність у широкому розумінні (загальна гласність), яка стосується необмеженого кола осіб. З огляду на це О. Менів пропонує такий зміст принципу гласності (публічності). Так, гласність у вузькому розумінні полягає у: а) відкритому режимі слухань; б) усній формі судового розгляду; в) прилюдному проголошенні рішення суду; г) праві заявника бути повідомленим про дату і час слухання справи. Гласність у широкому розумінні може бути зведена до: а) вільного доступу до зали судових засідань; б) права на розповсюдження інформації про суд; в) права на фіксування ходу судового засідання; г) публікації судових рішень та права їх отримання [18].

На думку В.А. Кройтора, у процесуальний зміст засади гласності судового розгляду цивільних справ входять такі елементи: найбільш повно гласність здійснюється у відкритому судовому розгляді, який, згідно з частиною 2 ст. 6 ЦПК України [19], є основним елементом змісту гласності судового розгляду цивільних справ; обов'язкове повідомлення про час і місце розгляду справи; повне фіксування судового розгляду цивільних справ технічними засобами; підстави та загальний порядок здійснення розгляду цивільної справи у закритому судовому засіданні; прилюдне оголошення рішень та ухвал, якими закінчується розгляд справи [20, с. 420-421].

Принциповим положенням гласності цивільного судочинства є і загальне правило про те, що ніхто не може бути позбавлений інформації про час і місце розгляду своєї справи (т. 6 ЦПК України) [20, с. 423]. Усі учасники мають право на інформацію про час і місце розгляду своєї справи. Це право гарантується шляхом встановлення у ЦПК порядку інформування учасників процесу про час і місце судового засідання. Розгляд справи у відсутності осіб, які не були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, є безумовною підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд (п. 3 ч.1 ст. 311 ЦПК).

Як зазначає М.Й. Штефан, встановлене ст. 6 ЦПК України визначення змісту принципу гласності як відкритого розгляду справ у суді не є повним. Гласність означає також відкритість усіх матеріалів справи для осіб, які беруть участь у справі, в їх праві знайомитися з ними, в обов'язковому їх інформуванні про час і місце судового засідання і про виконання окремих процесуальних дій. Гласність судового розгляду полягає також у праві публікувати звіти і повідомлення про судові процеси в пресі, інформувати про них по радіо, телебаченню та з використанням інших засобів масової інформації обговорювати матеріали справи в трудовому колективі тощо. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду справи [2, с. 40].

Необхідно зазначити, що принцип гласності судового розгляду тісно взаємопов'язаний з принципом доступності правосуддя та покликаний сприяти його реалізації (гласність сприяє доступності та навпаки). Водночас доступність правосуддя розвиває довіру громадян до судової влади, обов'язком якої є сприяння громадській поінформованості відомостей про суди, їх місцезнаходження, час роботи та прийому населення, їх повноваження, підвідомчість справ, порядок оскарження та відмови у прийнятті заяв тощо. Про взаємозв'язок принципу гласності та доступності, перш за все, потрібно говорити в межах доступу громадськості в будівлю суду, доступність у цьому випадку розглядається як відкритість, яка є безпосередньою формою реалізації гласності. Забезпечення доступності судової влади досягається в основному шляхом виконання Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів [21], згідно з якими в п. 2.4.5 зазначено, що особи, які прибули на відкриті судові засідання, за пред'явленням документа, який засвідчує особу, пропускаються до приміщень судів із використанням спеціальних технічних засобів (тобто через спеціальні пропускні системи).

Тобто проблем у правовій регламентації реалізації доступності приміщень суду немає, хоча на практиці відбувається зовсім інше, вимагають повідомлення мети проходження в приміщення суду й справу, на яку ви бажаєте потрапити, відповіді на такі запитання часто викликають труднощі у звичайної (не зацікавленої у розгляді справи, наприклад, студентів юридичних вузів, які приходять для ознайомлення з судовою процедурою) особи, оскільки лише сторони та зацікавлені особи повідомляються про розгляд справи особисто, а всім іншим особам здобувати таку інформацію доводиться власноруч, тому про розгляд справ у відкритих судових засіданнях необхідно повідомляти на офіційних веб-сторінках суду, що неабияк впливатиме на реалізацію принципу гласності. Отже, ми знайшли ще одне підтвердження того, що відкритість - це лише одна складова принципу гласності, оскільки є як відкриті, так і закриті судові засідання, а в силу повної реалізації принципу гласності мало лише допуску осіб на відкриті судові засідання, потрібна реалізація всіх прав, передбачених законодавством (усність судового розгляду, прилюдність оголошення судового рішення, право присутніх робити нотатки та користуватись різноманітними пристроями для фіксації судового процесу та ін.).

Поняття „відкритість”, на наш погляд, потрібно розуміти як доступність для всіх бажаючих до будь-якого процесу, а також правдивість та не приховування істини цього процесу. Принцип відкритості судової діяльності характеризує суд як державний орган, який повинен бути відкритим для суспільства. Судовий розгляд справ у всіх судах відкритий, він проводиться у відкритому судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених законодавством. Як бачимо, що відкритістю судової діяльності охоплюється лише безпосередня форма реалізації принципу гласності в цивільному процесі.

Відкритість судового розгляду полягає у тому, що всі цивільні справи в усіх судових інстанціях розглядаються публічно. В судовому засіданні можуть бути присутні усі учасники процесу та глядачі, тобто особи, які не є учасниками процесу. При цьому усі ці особи повинні дотримуватися загальних правил поводження в суді та підкорятися розпорядженням головуючого. Глядачі не зобов'язані повідомляти суд про мету своєї присутності, а суд не має права з'ясовувати особу глядачів та причини їх перебування в залі. Разом з тим у разі порушення порядку в залі засідань для застосування заходів процесуального примусу або притягнення до відповідальності за неповагу до суду суд вправі встановити особу глядача.

Заслуговує на увагу думка А.О. Маляренко, стосовно того, що поняття відкритості судового розгляду і поняття гласності, хоча і мають багато спільного, все таки є різними. Відкритість означає видимість цивільного судочинства для всіх громадян, проте гласність - включає в себе не лише цю видимість, а і ряд інших аспектів, що дає можливість визначити співвідношення цих понять як ціле (гласність) і частина (відкритість). Таким чином, А. О. Маляренко цілком слушно пропонує, аби не вносити плутанини у термінологію ЦПК України та коректно визначити сам зміст принципу гласності цивільного судочинства, змінити назву ст. 6 ЦПК України, виключивши з неї слово „відкритість”.

Гласність судового розгляду нерозривно пов'язана з принципом усності та безпосередності цивільного судочинства. Відкритий судовий розгляд справ зумовлює вимогу усного спілкування учасників цивільного процесу, без якого в осіб, присутніх на судовому засіданні, не було б можливості для сприйняття судового процесу, що відбувається. Усна форма процесу відіграє основну роль у здійсненні судочинства, оскільки вона не лише полегшує, але й пришвидшує безпосереднє сприйняття доказів як складом суду, так і особами, які беруть участь у справі [1, с. 36]. Усне мовлення виступає засобом взаємного інформування учасників судового процесу, за допомогою якого передається зміст усіх письмових документів, оголошених у суді. Отже, усність судового процесу, як вже було зазначено вище, є основною складовою гласності цивільного судочинства, тому правильно вимога усності судового розгляду закріплена в ст. 6 ЦПК України, що має назву „Гласність та відкритість судового розгляду”. Принцип безпосередності вимагає, щоб суд досліджував докази безпосередньо та з першоджерел під час розгляду справи по сутті, на основі яких і вирішується справа, а не досліджені судом докази не повинні та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Також для реалізації принципу гласності неабияке значення має мова, якою здійснюється судочинство, оскільки для того, щоб процес здійснювався прилюдно - недостатньо лише бачити та чути, а потрібно ще й розуміти, що відбувається у судовому засіданні, так, у ч. 1 ст. 7 ЦПК України закріплено, що цивільне судочинство здійснюється державною мовою, а згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, тобто судочинство здійснюється українською мовою. Зазначене необхідно розуміти як реалізацію зовнішньої гласності, а щодо гласності внутрішньої (серед сторін), то далі в ч. 2 ст. 7 ЦПК України зазначено, що особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Отже, для реалізації внутрішньої гласності судочинства за необхідності можна користуватися послугами перекладача, як бачимо ст. 7 ЦПК України переплітається з положенням ч. 1 ст. 6 ЦПК України, а саме, що судочинство здійснюється усно, так, якщо заявлено клопотання іноземною мовою, а перекладу його не було, то не можна говорити, що усність була реалізована належним чином, оскільки вона полягає у тому, що до всіх присутніх буде доведено до відома про все, що відбувається у судовому засіданні.

Маємо зазначити, що важливим елементом засади гласності судочинства є також прилюдне (публічне) проголошення рішення у всіх випадках (ст. 6 ЦПК України).

Усі принципи нерозривно пов'язані з законом та не можуть йому суперечити, оскільки лише так вони можуть існувати, цей зв'язок двосторонній, з однієї сторони закон забезпечує функціонування принципів, а з іншої - принципи забезпечують дію закону. В нашому випадку принцип гласності неабияким чином забезпечує дотримання принципу законності, в тому випадку, якщо останній розглядати як неухильне дотримання законів та підзаконних актів суддями, то з боку реалізації гласності громадський нагляд безпосередньо не дає можливості відступити від припису закону при вирішенні суддею справи по суті. Таким чином, принцип законності - реально існуюча, об'єктивна конструкція, що забезпечує правильне функціонування права в цивільному судочинстві, а, в свою чергу, гласність виступає своєрідною наглядово-забезпечувальною надбудовою, що покликана здійснювати контроль над діяльністю суб'єктів цих правовідносин.

Отже, можна зазначити, що принцип гласності не лише цивільного, а й судочинства в цілому, являється комплексною вимогою до „прозорої” діяльності судових органів та є гарантією в сукупності з іншими принципами, дотримання працівниками судових органів законів, забезпечення порядку в судді, тобто виступає одночасно принципом та контрольною функцією з боку суспільства щодо діяльності судової гілки влади.

Список використаної літератури

1. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / [В.В. Комаров, В.І. Тертишніюв, В.В. Баранова та ін.]; за заг ред. В.В. Комарова]. - Х.: Харків юрид., 2008. - 928 с.

2. Штефан М.Й. Цивільний процес: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти] / М.Й. Штефан. - [вид.2-ге, перероб. та доп.]. - К.: Ін Юре, 2001. - 696 с.

3. Цивільний процес: академічний курс: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. / за ред. С.Я. Фурси]. - К.: Вид. Фурса С.Я.: КНТ, 2009. - 848 с.

4. Маляренко А.О. Поняття та зміст принципу гласності цивільного судочинства /

A. О. Маляренко // Часопис Академії адвокатури України. - 2009. - N° 4. - С. 1-8.

5. Кройтор В.А. Зміст принципу гласності цивільного судочинства: процесуальний аспект / В.А. Кройтор // Вісник Нац. університету внутр. справ. - 2004. - № 25. - С. 354-360.

6. Кройтор В. А. Підстави та загальний порядок здійснення розгляду цивільної справи у закритому судовому засіданні / В.А. Кройтор // Ученые записки Таврическ. нац. университета им. В.И. Вернадского. - 2007. -Т. 20(59). - № 1. - С. 88-93. - (Серия: „Юридические науки”).

7. Кройтор В.А. Гласність як одна з основних засад цивільного судочинства / В.А. Кройтор // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 2. - С. 64-66.

8. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский; под. ред. и с предисл. В.А. Томсинова. - М.: Зерцало, 2003. - 464 с.

9. Малышев К.И. Курс гражданського судопроизводства.- СПб., 1876. - Т.1.

10. Яблочков Т.М. Учебник гражданського судопроизводства / Т.М. Яблочков. - Ярославль, 1912.

11. Краснокутский В.А. Очерки гражданського процесуального права. Опыт систематизации законодательстваРСФСР и СССР по судоустройству и гражданскому судопроизводству / В. А. Краснокутский. - Кинешма, 1924.

12. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар /

B. І. Тертишніков. - [8-е вид., перероб. і доп.]. - Х.: Консум, 2003. - 428 с.

13. Гражданский процесс Украины: учебник для студентов юридических специальностей высших учебных заведений / [Ю. С. Червоный, В. О. Ермолаева и др.]; под. ред. Ю.С. Червоного / Одесская национальная юридическая академия. - К.: Истина, 2006. - 399 с.

14. Кройтор В.А. Гражданский процес: [учебное пособие для подготовки к зачету и екзамену] / В.А. Кройтор. - Х.: Эсплада, 2003. - 288 с.

15. Цивільне процесуальне право України: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [В. В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г Пушкар та ін.] / за ред. В. В. Комарова / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Акад. правових наук України. - Х.: Право, 1999. - 590 с.

16. Ломакина И.Г. Гражданское процессуальное право: учеб.-метод. комплекс по спец. 021100 „Юриспруденция” / И.Г Ломакина / Российская академия гос. службы при Президенте РФ; Сибирская академия гос. службы, Институт переподготовки специалистов. - Новосибирск: СибАГС, 2001. - 106 с.

17. Туманова Л.В. Гражданское процессуальное право: учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. „Юриспруденция” / Туманова Л.В., Владимирова И.А., Владимирова

C. А.; Л.В. Туманова (ред). - М.: ТК Велби; Проспект, 2006. - 304 с.

18. Менів О. Проблеми розуміння принципу гласності та публічності цивільного судочинства [Електронний ресурс] / О. Менів // Юридичний журнал. - 2011. - № 3. - Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=3350.

19. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2004. - № 40-41,42. - Ст. 492.

20. Кройтор В.А. Процесуальний зміст принципу гласності цивільного судочинства / В.А. Кройтор // ФП. - 2011. - № 3. - С. 419-427.

21. Правила пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів: наказ Державної судової адміністрації України та МВС України від 12.09.2005 № 102/765.

Размещено на Allbest.ru