Організаційно-правові форми продовольчої безпеки України в умовах глобальних викликів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів, Україна.

Організаційно-правові форми продовольчої безпеки України в умовах глобальних викликів

Куліш І.М., к.н.держ.управл., с.н.с.,

докторант ю, Курляк М.Д., здобувач

Анотація

сільськогосподарський правовий продовольчий безпека

У статті висвітлено організаційно-правові форми продовольчої безпеки в Україні в умовах глобалізаційних викликів. Показано нормативно-правове забезпечення цієї сфери. Проаналізовані загальнодержавні тенденції розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва продуктів харчування. Наведені характерні зміни у структурі споживання населенням України основних продуктів харчування. Підкреслена диспропорція між ростом цін на сільськогосподарські продукти харчування і цінами на інші товари, що призводить до збитковості цього виробництва. Наголошено на необхідності прийняття профільного закону «Про продовольчу безпеку в Україні» та адаптації вітчизняного законодавства у цій сфері до вимог СОТ та ЄС.

Ключові слова: продовольча безпека, продукти харчування, сільськогосподарське виробництво, глобалізація.

Аннотация

Кулиш И. М., к.н.гос.управл., с.н.с., докторант1, Курляк М.Д., соискатель2, 1Институт региональных исследований НАН Украины, г. Львов, Украина 2Львовский государственный университет внутренних дел, г. Львов, Украина

ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРАВОВЫЕ ФОРМЫ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ВЫЗОВОВ

В статье отражены организационно-правовые формы продовольственной безопасности Украины в условиях глобализационных вызовов. Показано нормативно-правовое обеспечение этой сферы. Проанализированные общегосударственные тенденции развития отечественного сельскохозяйственного производства продуктов питания. Приведенные характерные изменения в структуре потребления населением основных продуктов питания Украины. Подчеркнута диспропорция между ростом цен на сельскохозяйственные продукты питания и ценами на другие товары, что приводит к убыточности данного производства. Отмечена необходимость принятия профильного закона "О продовольственной безопасности в Украине" и адаптации отечественного законодательства в сфере этой к требованиям ВТО и ЕС.

Ключевые слова: продовольственная безопасность, продукты питания, сельскохозяйственное производство, глобализация.

Annotatіon

Kulish І., Ph.D., Senior Research Fellow, doctoral candidate1,

Kurlyak M., Ph.D. student2,

institute of regional researches of the NAS of Ukraine,Lviv,Ukraine 2Lviv State University of Internal Affairs,Lviv,Ukraine

THE LEGAL FORMS OF FOOD SECURITY OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF CALLS OF GLOBALIZATION

In the article are reflected legal forms of food security in Ukraine in the conditions of calls of globalization. The normatively-legal providing of this sphere is shown. National progress of domestic agricultural production of foodstuffs trends are analysed. Characteristic changes in the pattern of consumption the population of Ukraine of basic foodstuffs is shown. Underlined disproportion is between a price advance on agricultural foodstuffs and prices on other commodities, that results in profitableness of this production. Is marked the necessity of acceptance of profile law "On food security in Ukraine" and adaptation of domestic legislation in the field of it to the requirements of WTO and ЄС.

Key words: food security, foodstuffs, agricultural production, globalization.

Постановка проблеми. Важливість продовольчої безпеки для будь-якої країни складно переоцінити. В умовах глобалізації це є запорукою не лише економічної, але і політичної незалежності. У сучасній державі продовольча безпека повинна бути належно організована і мати міцне правове підґрунтя. Політика продовольчої безпеки провідних країн світу охоплює усі прошарки населення, її головним завданням є забезпечення доступу до необхідної кількості якісних продуктів харчування споживачам.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З огляду на важливість, багато вчених світу приділяють увагу означеній проблемі, серед них Г. Бікель (Gary Bicke), І. Бінько, В. Гамільтон (William Hamilton), М. Гребенюк, В. Ломакін, Н. Макаров, М. Норд (Mark Nord), Р. Пател (Raj Patel), Н. Сінгх (Navin Singh), Ф. Харві (Fiona Harvey), В. Шлемко та багато інших.

Мета статті. Організаційно-правовим формам продовольчої безпеки в Україні в умовах глобальних викликів приділено недостатньо уваги, що і обумовило завдання цієї статті.

Виклад основного матеріалу. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки України вимагає відповідного рівня продовольчого самозабезпечення, що передбачає використання державної підтримки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції та вжиття заходів контролю з метою захисту власних виробників від нечесної іноземної конкуренції. Надійність забезпечення продовольчої безпеки полягає як у достатньому самозабезпеченні продуктами харчування, так і в наявності коштів для їх імпорту в необхідних обсягах за умов мінімальної потенційної вразливості продовольчого забезпечення населення в разі виникнення ускладнень з імпортом продовольства (відсутність валюти, зростання цін, ембарго тощо) [1, с. 77].

Правовою основою забезпечення продовольчої безпеки нашої держави є Конституція України, Закони України “Про основи національної безпеки України” (редакція від 13.10.2012 р.), “Про прожитковий мінімум” (редакція від 22.05.2008 р.), “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року”, “Про державну підтримку сільського господарства України” (редакція від 03.08.2012 р.), “Про зерно та ринок зерна в Україні” (редакція від 03.04.2009 р.), “Про молоко та молочні продукти” (редакція від 07.06.2010 р.), “Про державний матеріальний резерв” (редакція від 30.07.2010 р.), “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” (редакція від 3.08.12р.), “Про безпечність та якість харчових продуктів” (редакція від 4.11.12 р.), “Про дитяче харчування” (редакція від 06.01.2011 р.), “Про стандартизацію” (редакція від 30.07.2010 р.), “Про підтвердження відповідності” (редакція від 04.11.2012 р.), “Про захист прав споживачів” (редакція від 19.11.2012 р.), “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (редакція від 04.11.2012 р.), “Про ветеринарну медицину” (редакція від 06.12.2012 р.), “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” (редакція від 15.10.2010 р.), “Про насіння та садивний матеріал” (редакція від 03.12.2012 р.), інші закони, міжнародні договори затверджені Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

На сьогодні в нашій державі немає профільного закону “Про продовольчу безпеку”, який би визначав правові, економічні, соціальні, екологічні та організаційні засади державної політики в сфері формування продовольчої безпеки України як складової національної безпеки держави. Тому нормативно-правовий аспект продовольчої безпеки лише частково прописаний у чинному законодавстві. Зокрема, відсутня дефініція терміну “продовольча безпека”, а також немає нормативно-правового визначення продовольчого забезпечення населення.

Закон України “Про основи національної безпеки” визначає, що критичний стан з продовольчим забезпеченням населення є загрозою національним інтересам і національній безпеці України у економічній сфері, а забезпечення продовольчої безпеки належить до основних напрямів державної політики з питань національної безпеки.

Україна намагається втілювати на вітчизняних територіях загальноєвропейські норми щодо якості продуктів харчування. Адже безпечне продовольство на сьогодні вже стало проблемою в усіх державах світу. Для нашої країни, з огляду на необхідність реформування запроваджених у радянський час методів ведення сільського господарства, а також з різноманітних соціально-економічних, соціологічних та низки інших причин, ця проблема є надзвичайно актуальною.

У 2006 р. був затверджений План невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері, у якому (п. 18) зазначається, що рівень забезпечення продовольчої безпеки держави є низьким, а тому необхідно формувати державні продовольчі запаси для стабілізації внутрішнього ринку. Окрім того даним розпорядженням було заплановане приведення якості м'ясо-молочної продукції вітчизняного виробництва у відповідність із міжнародними ветеринарно-санітарними стандартами [4].

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів із зменшення негативного сальдо у зовнішній торгівлі” від 26 листопада 2011 р. № 1074-р передбачається запровадження системи диференціації компенсаційних виплат з Державного бюджету України виробникам за умови підвищення якості вітчизняної сільськогосподарської продукції (п. 5) [5].

Слід зауважити, що загальне сальдо закордонної торгівлі товарами по Україні у період 2004-2013 рр. було стабільно від'ємним [6]. А сальдо у зовнішній торгівлі сільськогосподарськими продуктами харчування українського виробника, починаючи з 2004 р. стабільно додатне і є підстави вважати, що, після стабілізації внутрішньої ситуації в нашій державі, ця тенденція відновиться (рис. 1).

Рис. 1 Вартість і сальдо закордонної торгівлі України сільськогосподарськими продовольчими товарами у 2004-2011 рр. [7]

З діаграми на рис. 1 видно, що не зважаючи на загальнодержавні тенденції, вітчизняне сільськогосподарське виробництво продуктами харчування поступово розвивається.

При цьому спостерігаються обґрунтовані диспропорції щодо окремих видів сільськогосподарської продовольчої продукції не традиційних для виробництва в Україні, до них, зокрема, належить чай, кава, прянощі тощо.

Загалом, станом на початок 2014 р. у сільськогосподарському виробництві (рослинництві і тваринництві) України спостерігалася стабільна тенденція зростання, у т.ч. фондів споживання більшості продуктів харчування населенням України.

Водночас, змінюється структура споживання основних продуктів харчування населенням України - зросла кількість на одну особу на рік. Споживання окремих продуктів, наприклад, яєць, баштанних та овочів, риби та рибних продуктів у 2013 р., порівняно із 2000 р. збільшилось майже у два рази, при цьому населенням споживається менше хліба та хлібних продуктів.

Незважаючи на певні покращення у продовольчому забезпеченні населення, воно на сьогодні не відповідає світовим нормам. Український науково-дослідний інститут харчування рекомендує як раціональну норму душового споживання м'яса, включаючи м'ясопродукти, 83 кг на рік. За фактичного споживання у 2012 р. 51,2 кг м'яса та м'ясопродуктів, згадана норма досягається лише на 62%, тобто дефіцит продовольчого споживання м'яса становить 28% на одну особу на рік. А за нормами ЄС, дефіцит продовольчого споживання м'яса - 43,1%.

Аграрна політика України не передбачає зменшення земель сільськогосподарського призначення, однак статистичні дані свідчать, що згадані площі поступово зменшуються (за період з 2009 р. до 2013 р. - на 89 тис. га), здебільшого за рахунок збільшення площі лісів та лісовкритих, а також забудованих земель [6] .

На початку 20 століття у науковому середовищі, пов'язаному із сільськогосподарським виробництвом переважала думка, що головним завданням такого виробництва є знаходження таких пропорцій чинників, щоб можна було отримати максимальний прибуток. При цьому основними факторам вважались ручна та механізована людська праця [8, с. 26].

Однак від надмірного захоплення заміщенням сил природи людською працею, а природних факторів виробництва - штучними, російський економіст С. Н. Булгаков застерігав ще у 1900 році, вважаючи, що саме у цьому полягає закон зменшення родючості ґрунту [9, с. 3].

Протягом тривалого періоду існування СРСР ставлення до сільського господарства формувалось саме за принципом заміщення, коли ґрунт починав втрачати свою родючість, використовувались невиправдано великі кількості мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин тощо, які не лише не покращували якості сільськогосподарської продукції, але й завдавали відчутної шкоди природі та здоров'ю людей. Серед таких «тяжких хімікатів» можна назвати, наприклад, широке використання інсектициду ДДТ (так званого «дусту»). У багатьох країнах він заборонений у зв'язку з тим, що здатен накопичуватись спочатку у рослинах, а потім у організмі людей та тварин. Проте, незважаючи на це, в СРСР він продовжував застосовуватись.

Тому слід посилити державний контроль за виробництвом та реалізацією засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Більшість виробників продуктів харчування можна проконтролювати стосовно використання ними хімікатів та ГМО, однак у ситуації з індивідуальними господарствами такий контроль ускладнюється. Для вирішення цієї проблеми необхідно проводити роз'яснювальну роботу з населенням щодо екологічних способів боротьби з шкідниками і можливостей обмеження їх кількості. Наприклад, у ситуації із колорадським картопляним жуком, вітчизняними селекціонерами вже виведені не генетично модифіковані сорти картоплі, яку жук майже не споживає, однак вони належно не рекламуються.

Висновки

Адаптація аграрного законодавства відповідно до вимог СОТ та ЄС ще ведеться, окрім того, не завершена вітчизняна аграрна реформа - усе це ускладнює забезпечення продовольчої безпеки України.

Закон ринку диктує, що розвиваються лише ті напрями, які приносять прибуток. Виробництво сільськогосподарських продуктів харчування стає усезбитковішим, адже диспропорція між ростом цін на них та на інші товари, у тому числі пов'язані з виробничими потребами постійно зростає.

Перспективи подальших досліджень. Розробка та прийняття закону “Про продовольчу безпеку” на сьогодні є дуже важливим, оскільки він міг би вирішити цілий ряд проблем, які стосуються розвитку сільських територій України і забезпечення продовольчої безпеки усього населення держави. Окрім того, вимагають уточнення окремі поняття у даній сфері, через різне трактування яких виникають непорозуміння, наприклад, яку кількість продуктів слід вважати нормою споживання, що є дефіцитом продовольчого споживання тощо.

Література

1. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько : Монографія.-- К. : НІСД, 1997.-- 144 с.

2. Гребенюк М. Міжнародно-правовий досвід забезпечення продовольчої безпеки / Максим Гребенюк.-- Право України, 2010.-- № 2.-- С. 165--173.

3. Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга : наказ Держспоживстандарту України від 2 квітня 2007 р. № 72 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.ukrndnc.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=412&Ite mid=54.

4. Про затвердження плану заходів з подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1074-р // Урядовий кур'єр, 2011.-- № 202.

5. Зовнішня торгівля України : статистичний збірник / Державний комітет статистики України. - К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агенство”, 2012.-- 101 с.-- С. 35--37.

6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс].-- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

7. МБТ 5061-89 Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов // Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів станом на 1 січня 2012 року/ За ред. к.т.н. Власюка Т. І. -К. : вид-во НВВПП “Інтерукраїна-софт”, 2012.--263 с.

8. Булгаков С. Н. Капитализм и земледелие / С.Н. Булгаков / в 2-х т., Т. 1.-- СПб. : Тип. и литогр. В.А. Тиханова, 1900.-- 338 с.

9. The 12 initial POPs under the Stockholm Convention [Electronic resourse]. -- Access mode : http://chm.pops.int/Convention/ThePOPs/ The12initialPOPs/tabid/296/language/en-US/Default.aspx.

Размещено на Allbest.ru