Політичні пріоритети братів-мусульман в Єгипті після падіння режиму Х. Мубарака

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛІТИЧНІ ПРІОРИТЕТИ БРАТІВ-МУСУЛЬМАН В ЄГИПТІ ПІСЛЯ ПАДІННЯ РЕЖИМУ Х. МУБАРАКА

Наприкінці 2010 року в Тунісі розпочалася революція, яка дуже швидко поширилася на цілу низку країн ісламського світу. Серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів отримала назву "Арабська весна" і, подекуди, триває по сьогоднішній день. Зокрема в Єгипті революція розгорілася з вуличних демонстрацій і протестів в Каїрі, Олександрії та інших великих містах 25 січня 2011 року і призвела спочатку до відставки уряду, а пізніше, і президента Х. Мубарака, який перебував при владі ще з 1981 року. Ослаблення та наступна ліквідація режиму президента Х. Мубарака дала поштовх для активізації ісламського релігійно-політичного руху "Брати-мусульмани", який в цей період оголосив про створення своєї власної політичної партії. Варто зазначити, що згадана асоціація була оголошена в Єгипті поза законом ще з 1954 року внаслідок організованого нею замаху на життя президента країни Г. А. Насера.

Після падіння режиму Х. Мубарака влада в Єгипті перейшла тимчасово до військового уряду. Проведені в січні 2012 року вибори в Народну асамблею, нижню палату єгипетського парламенту, принесли беззаперечну перемогу ісламістам. Згідно з заявою виборчої комісії, Партія свободи і справедливості, створена в лютому 2011 року асоціацією "Брати-мусульмани", отримала 47 % голосів. При цьому друге місце за кількістю голосів - 24 %, посіла ультраконсервативна ісламістська партія "Ан-Нур" [11].

Політичне лідерство "Братів-мусульман" в революційній боротьбі було остаточно закріплене на президентських виборах, які відбулися 23 і 24 травня 2012 року (перший тур) та 16 і 17 червня 2012 року (другий тур). Перемогу отримав представник (голова) Партії свободи і справедливості Мухаммед Мурсі. Отже, внаслідок революційних подій в Єгипті до влади прийшли ісламістські політичні сили, які посіли три чверті місць в парламенті країни. Серед них провідне місце належить рухові "Брати-мусульмани", створена яким Партія свободи і справедливості отримала найбільше місць в парламенті та добилася для свого представника посади президента. Таким чином саме "Брати-мусульмани" стали визначати подальший шлях розвитку однієї із провідних країн арабського Сходу - Єгипту, і тому дослідження політичних поглядів, пріоритетів, переконань цієї політичної сили на сьогоднішній день є особливо актуальним.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб з'ясувати політичні пріоритети "Братів-мусульман" після здобуття асоціацією влади протягом 2011-2013 рр. Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути еволюцію політичної ідеології "Братів-мусульман", проаналізувати політичне вчення основних їх лідерів, висвітлити участь цього релігійно-політичного руху в революції січня-лютого 2011 року.

Сьогодні досліджувана тема підкріплена значною джерельною базою. Насамперед важливо відзначити доступні у перекладі з арабської мови праці засновника релігійно-політичної течії "Братів-мусульман" Х. Аль- Банни [3, 4, 5, 6], в яких автор проливає світло на цілі, мету і завдання цієї асоціації. Також у вільному доступі для дослідників перебувають напрацювання Саїда Кут- ба [12, 13, 14, 15, 16] - ідейного наставника "братів" і наступника Х. Аль-Банни. Важливість цих книг полягає в тому, що саме завдяки вченню С. Кутба і його однодумців діяльність "Братів-мусульман" на середину ХХ ст. набула яскраво вираженого екстремістського забарвлення. Не зважаючи на те, що ще з 70-х рр. ХХ ст. асоціація відмовилася від крайніх радикальних методів досягнення поставлених цілей, деякі дослідники вважають, що до сьогоднішнього дня серед частини її учасників побутує ідея проведення радикальних реформ методами, запропонованими С. Кутбом.

Непересічне значення для дослідження цієї теми мають публікації передвиборної програми Партії свободи і справедливості, з якою вона успішно отримала більшість місць в парламенті на виборах 2011 року, і тексту нової Конституції Єгипту, розробленої "Братами- мусульманами". Зазначені джерела проливають світло на політичні пріоритети асоціації, а також методи і засоби досягнення поставлених цілей.

Оскільки тема дослідження на сьогоднішній день є актуальною, не дивно, що їй присвячено велику кількість публікацій у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та науковій періодиці. Політичні еліти країн, науковці і широка громадськість намагаються зрозуміти політичний курс "Братів-мусульман", які вперше прийшли до влади після багатьох років перебування поза законом як в самому Єгипті, так і в деяких інших країнах. Крім того, при таких обставинах на порядок денний поставлена необхідність здійснення прогнозів подальших дій Партії свободи і справедливості в Єгипті. Ця проблематика знайшла відображення, зокрема, на сторінках газет "Дейлі Ньюс Іджіпт" ("The Daily News Egypt"), "Аль-Ахрам" ("Al- Ahram"), "Іджіпт індепендент" ("Egypt Independent"), "Нью-Йорк Таймс" ("The New York Times"), "Економік Таймс" ("The Economic Times") тощо. Також ґрунтовні дослідження політичної діяльності "Братів-мусульман" в період революції в Єгипті 2011 року представлені авторами наукових журналів "Карент трендс ін ісламік айде- олоджі" ("Current Trends in Islamic Ideology") та "Азія і Африка сьогодні". Не менш важлива інформація щодо політики Каїру на сучасному етапі та анонси найважливіших подій містяться на офіційному веб-сайті "Братів- мусульман". Таким чином, є підстави стверджувати, що тема знайшла активне висвітлення дослідниками. Разом з тим, події стрімко розвиваються, щодня з'являється великий пласт нової інформації, яку необхідно опрацьовувати для найбільш повного та об'єктивного висвітлення політики "Братів-мусульман" в Єгипті.

Історія руху "Брати-мусульмани" та їх політичні погляди. Релігійно-політична течія "Брати-мусульмани" була створена у 1928 році в Ісмаілії (Єгипет) шкільним вчителем Хасаном Аль-Банна з метою проповідування Ісламу та здійснення місіонерських функцій. Релігійний характер цієї організації безпосередньо позначився на її основних завданнях: протистояти вестернізації єгипетського суспільства та організувати будівництво мечетей і релігійних шкіл, щоб не допустити морального розкладу молоді [3; 4; 6].

Також вартий уваги той факт, що в основу свого вчення Х. Аль-Банна поклав ідеї панісламізму, ісламського шляху розвитку та ісламської демократії, які вперше були розвинуті єгипетськими реформаторами Джамаліддіном Аль-Афгані, Мухаммедом Абдо і Рашидом Ріда ще у ХІХ ст.

Разом з тим слід наголосити, що починаючи з 30-х рр. ХХ ст. діяльність організації почала поступово набирати політичного контексту. Крім того, "Брати-мусульмани" були першою організацією в Єгипті і на всьому Близькому Сході, яка застосувала акти терору для досягнення своїх цілей. Серед найбільш відомих жертв насилля слід відзначити прем'єр-міністра Єгипту Нукраші-пашу, начальника поліції Каїру Селіма Закі, а також президента Г. А. Насера, на життя якого члени організації здійснили замах у 1954 році.

Помітні зміни в діяльності "Братів-мусульман" відбулися у 1971 році, коли під керівництвом шейха Омара Ат-Тільмісані асоціація почала набирати ознак партії парламентського типу. А це означало, що її члени внесли помітні зміни у методи політичної боротьби - відмовилися від використання насильства на території арабських країн. Проте, слід наголосити, що їх ідеологічна платформа в той період не зазнала істотних змін і передбачала необхідність встановлення мусульманських законів та створення ісламської держави.

На сучасному етапі характерною рисою асоціації "Братів-мусульман" є те, що вона найбільш ідеологізована і представляє окремий напрямок ісламського руху. До того ж слід відзначити потужну матеріальну базу і наявність міжнародної мережі відділень і центрів у більш як 30-ти країнах Америки, Європи, Азії та Африки. Також вартий уваги той факт, що "Брати-мусульмани" - це єдина організація, до якої входять люди з усіх суспільних прошарків і груп Єгипту.

Легітимізація діяльності "Братів-мусульман" під час революції в Єгипті 2011 року хоча й вплинула на методи та засоби досягнення цілей, проте залишила незмінними основні завдання організації - докорінно змінити суспільство і державу, а в підсумку сприяти об'єднанню всіх мусульман і відновленню ісламського халіфату шляхом повернення до Корану, Суни і шаріату.

Як вже зазначалося раніше, засновником та автором ідеології "Братів-мусульман" є Х. Аль-Банна. Проте його ідеї набули подальшого розвитку в діяльності Саїда Кутба [12, 13, 14, 15, 16], який виступив з гострою критикою західної форми правління і тим самим справив значний вплив на розвиток радикальних ісламських організацій в Єгипті. Що ж стосується самої течії "Бра- ти-мусульмани", то серед її прихильників з'явилися певні розбіжності у методах досягнення політичних цілей. Більшість "братів" підтримує еволюційний, поміркований шлях виконання завдань по створенню ісламської держави республіканського типу, встановленню моделі ісламського виховання молоді та поступовому запровадженню шаріату. Існує також радикальне крило асоціації, яке виступає за негайне проведення реформ, спрямованих на тотальну ісламізацію суспільства і держави.

Таким чином можна стверджувати, що до початку революції в Єгипті релігійно-політична течія "Брати- мусульмани" мала в загальному визначені цілі і завдання, але існували певні розбіжності щодо шляхів їх досягнення. Така ситуація відіграла не останню роль у тому, що після часткового успіху на парламентських виборах 2005 року "брати" зазнали поразки на виборах 2010 року. Делегатам від організації за п'ять років роботи в законодавчому органі мало що вдалося виконати з обіцяного, оскільки між ними не існувало єдності у питаннях методів виконання поставлених завдань. Як повідомляла з цього приводу "Дейлі Ньюс Іджіпт" ("Daily News Egypit") "в середині молодіжного крила організації посилилася боротьба, оскільки її методи розглядалися багатьма членами як надто слабкі для визначення чіткої позиції у протистоянні режиму (Х. Мубарака)" [7].

Участь "Братів-мусульман" на початковому етапі революції 2011 року в Єгипті. На початку революції "Брати- мусульмани" не володіли точною інформацією про міцність режиму Х. Мубарака і тому в перші дні демонстрацій не брали активної участі у подіях на майдані Тахрір. Лише через два-три дні керівництво цієї мусульманської асоціації прийняло рішення про участь у революції, залучивши до акцій протесту проти діючого в країні режиму своїх послідовників.

Варто зазначити, що на початковому етапі революції в Єгипті лідери ісламської асоціації "Брати-мусульмани", будучи певною мірою дезорієнтованими в складній ситуації, ставили перед собою досить скромні цілі: отримати від уряду визнання, право сформувати політичну партію і участь у політичному житті країни [17, р. 9].

Відставка єгипетського уряду, а незабаром - президента Х. Мубарака, засвідчили про реальні успіхи революції. Під цим впливом розширилися політичні вимоги "Братів-мусульман". Тепер асоціація почала претендувати на 30 % місць в парламенті, відмовляючись при цьому від участі у боротьбі за посаду президента [10].

Після поразки режиму Х. Мубарака на політичній арені Єгипту постали три основних гравці: військові, які сформували тимчасовий уряд, ісламісти (найбільш впливова серед них асоціація "Брати-мусульмани") і "ліберальна" еліта, представлена цілою низкою різноманітних груп християн, соціалістів, бізнесменів та інших, яких, між іншим, об'єднує те, що вони не належать до ісламістів. В цій ситуації "Брати-мусульмани" обрали курс на формування, так званої, великої коаліції з двома іншими вищезазначеними політичними силами в країні. Такий політичний курс не тільки дав можливість асоціації підняти свій імідж, але й гарантував рівний доступ до здобуття влади в державі.

Передвиборна програма "Братів-мусульман" після падіння режиму Х. Мубарака. Особливої уваги заслуговує передвиборна програма Партії свободи і справедливості [9], з якою вона отримала переконливу перемогу на парламентських виборах в січні 2011 року. Насамперед слід зазначити, що програма торкнулася фактично всіх сторін життя суспільства. На 45-х сторінках піднято цілу низку важливих проблем, починаючи від участі у фестивалях культурологічного характеру за кордоном і до впровадження в країні швидкісного Інтернету та започаткування видавництва нових найменувань наукових журналів. "Брати-мусульмани" доклали значних зусиль до розробки даного документу, показавши при цьому громадськості своє глибоке розуміння існуючих проблем суспільства, таких як корупція, безробіття, бідність мешканців країни, національне приниження, християнсько-мусульманські конфлікти тощо. Не зважаючи на те, що у згадану програму були включені також деякі популістські обіцянки, які не можливо виконати (зокрема підняти мінімальну заробітну платню до 1200 єгипетських фунтів в місяць), загалом докладена праця до створення передвиборної програми, як відомо, виправдала покладені на неї сподівання на парламентських виборах.

Передвиборна програма Партії свободи і справедливості побудована на суміші релігійних, націоналістичних і ліберальних ідей, що найбільш властиво для політичних систем країн арабського Сходу. У вступній частині автори цього документу критикують режим Х. Мубарака, дають історичну довідку діяльності "Братів- мусульман", наводять економічну, демографічну, соціальну статистику, а також визначають основні цілі Партії свободи і справедливості, яких вона повинна досягнути у разі перемоги на виборах.

Слід наголосити, що автори програми, дотримуючись загальної ідеологічної лінії асоціації "Братів-мусульман", переконливо доводять необхідність зміцнення парламентської системи в Єгипті. Держава повинна базуватися, на думку розробників цього документу, на розподілі влади на законодавчу, виконавчу і судову. При цьому відкидається принцип теократії і підкреслюється, що правителі в ісламській державі повинні бути цивільними особами, вибраними народом.

Цікаво, що у програмі передбачається широке залучення громадськості до участі в політичному житті країни, хоча традиційно в Ісламі політика вважається брудною справою і "правовірним" не рекомендується активно втручатися в законодавчу (парламентську) діяльність.

Вартий уваги той факт, що законодавство, згідно з програмою, повинно базуватися на основі шаріату. Разом з тим, для не мусульман передбачено право дотримуватися своїх релігійних правил і принципів у сімейних і духовних сферах життя. Крім того, жінки наділені цілою низкою цивільних прав, хоча у програмі передбачено їх (прав) межі - права жінок не повинні суперечити цінностям суспільства, а також не можуть перешкоджати виконанню ними базових обов'язків, які передбачені мусульманськими законами і традиціями. Що ж стосується суспільства загалом, то воно окреслено у програмі як партнер держави у досягненні інтересів мешканців Єгипту, хоча й тут передбачено заборону діяти всупереч традиціям Ісламу.

Не менш цікавою є зовнішньополітична сфера діяльності, окреслена у зазначеній програмі. Серед її особливостей можна, зокрема, відзначити наявність елементів неолібералізму і демократії. А саме, автори виступають з різким засудженням втручання у внутрішні справи інших держав. При цьому однією з вагомих умов національної безпеки Єгипту виокремлено арабську та ісламську єдність, що є співзвучним ідеології "Братів-мусульман".

Також окремо розглянуто питання відносин з Ізраїлем. Проблема подальших двосторонніх зв'язків повинна бути вирішена, на думку розробників програми, єгипетською громадськістю. Але беручи до уваги історію арабсько-ізраїльських відносин, а також ідеологію самих "братів", не важко передбачити, що при такому підході Партія свободи і справедливості залишила за собою можливість маневру у вирішенні цього складного зовнішньополітичного питання. Адже з одного боку, визнання Ізраїлю і налагодження з ним співпраці викличе обурення єгипетського народу, який поколіннями виховувався на анти-ізраїльській ідеології, а з іншого - розрив договору з Тель-Авівом значно ускладнить відносини з Заходом, що, насамперед, негативно позначиться на єгипетській економіці. Таким чином в даному пункті програми можна чітко простежити традиційні ісламістські ідеї релігійно-політичної течії "Брати-мусульмани", приховані за ширмою ліберально-демократичних цінностей, поєднані з прагматичними політичними розрахунками.

Що ж стосується внутрішньої політики, то розробники програми не приховують її зв'язок з традиційною ідейно-політичною лінією "Братів-мусульман". Зокрема, особливий наголос зроблено на засудженні європейських тенденцій розвитку єгипетської освіти і передбачено надати цій сфері життя арабського змісту. Автори програми наголосили на тому, що "освіта повинна сприяти зміцненню арабської та ісламської єдності" [9]. Крім того, вирішення освітнього питання дасть можливість захистити молодь від культурного тиску Заходу, який ослабляє націю і тому, на думку функціонерів Партії свободи і справедливості, є недопустимим.

Варто зазначити, що поруч з ліберально-демократичними пропозиціями вирішення багатьох проблем єгипетського суспільства програма містить також пункти, які передбачають певну загрозу існуванню релігійної свободи в країні і тим самим тяжіють безпосередньо до традиційної ісламської ідеології "Братів-мусульман". Насамперед мова йде про встановлення державного контролю за християнською церквою в Єгипті та, зокрема, її фінансами. Згадана програма також визначає майбутню роль християнської церкви як інституції, що тісно співпрацює з іншими державними установами і суспільством з метою виправлення не належної поведінки громадян.

Не менш гострі заяви функціонерів Партії свободи і справедливості стосуються й інших сфер життя суспільства. Зокрема, слід звернути увагу на пропозицію авторів програми підпорядкувати сімейне законодавство законам шаріату, що передбачає обмеження прав жінок на працю, яка не повинна заважати виконанню сімейних обов'язків та суперечити букві закону (в даному випадку приписам Ісламу). Крім того, у сфері суспільних відносин втрачається чітка межа між мораллю та державним законом, внаслідок чого релігія може претендувати на виконання чистини державних функцій, зокрема, у сфері судочинства. Більше того, на основі аналізу передвиборної програми Партії свободи і справедливості можна зробити висновок, що до важливих завдань також віднесено встановлення цензури у ЗМІ, сфері кіноіндустрії, шоу-бізнесу, театрального мистецтва тощо. Про це свідчить той факт, що розробники згаданої програми поставили свободу преси (а також дії окремих осіб і суспільства) у безпосередню залежність від суспільних цінностей і громадської моралі, які, в той самий час, повинні контролюватися державними органами і у своїй діяльності керуватися законами шаріату.