Взаємодія державної прикордонної служби України з іншими структурами та органами сектору безпеки і оборони в сфері забезпечення прикордонної безпеки

Досліджується процес взаємодії Державної прикордонної служби України з іншими відповідальними структурами та органами в сфері забезпечення прикордонної безпеки. Аналізується діяльність прикордонників у співпраці з іншими органами та службами при здійсненні своїх повноважень на державному кордоні. Визначаються основні завдання та функції Прикордонної служби щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України.

Таблиця 1. Взаємодія ДПСУ з іншими державними органами України

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ

Метою даної статті є аналіз процесу взаємодії Державної прикордонної служби України з іншими відповідальними органами та службами в сфері забезпечення прикордонної безпеки в сучасних умовах.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Законом України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 р. № 661-IV на ДПСУ покладаються такі два основні завдання, як забезпечення недоторканності державного кордону України та охорона її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні. Як відомо, Державна прикордонна служба має виконувати свої обов'язки з охорони та захисту кордону, дотримання правил прикордонного режиму, охорони громадського порядку поблизу кордону у тісній взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами України, серед яких: ДМСУ, Міністерство внутрішніх справ (МВС), СБУ, Міністерство оборони (МО), Збройні сили (ЗС), Національна гвардія (НГ). Задля вирішення окремих питань ДПСУ взаємодіє з іншими державними органами та службами: Міністерством закордонних справ (МЗС), Державною службою з надзвичайних ситуацій (ДСНС), Міністерством транспорту (МТ), Військами Протиповітряної оборони (ВППО), Міністерством аграрної політики та продовольства (МАПП), Міністерством охорони здоров'я (МОЗ), Міністерством екології та природних ресурсів (МЕПР), Міністерством культури (МК), іншими міністерствами та відомствами України, а також різноманітними громадськими об'єднаннями та організаціями.

Основні положення про взаємодію ДПСУ з правоохоронними й іншими державними органами України на державному кордоні та у прикордонних районах визначаються різними нормативно-правовими актами, проте, дотепер не існує єдиного законодавчого документу, який би чітко регламентував зазначені аспекти. Частково процес взаємодії цих структур регламентуються, зокрема, Законом "Про Державну прикордонну службу України". Серед основних принципів діяльності ДПСУ, визначених у Законі - "взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань" [5].

Останнім часом втратили чинність деякі досить дієві відомчі інструкції, зокрема: "Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю" від 10 серпня 1994 р., яка визначала основні напрями та форми взаємодії ДПСУ, МВС, СБУ, ДМСУ, Національної гвардії, МО, Міністерства юстиції України; "Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні" від 29 березня 1994 р., яка призначалася для удосконалення взаємодії та координації зусиль ДПСУ, ДМСУ, МВС, СБУ, НГ, Міністерства транспорту, МЗС, МОЗ та ін. Відміненим інструкціям на заміну не було прийнято відповідних документів.

Сьогодні все частіше звучать небезпідставні висловлювання з приводу дещо поспішного реформування силових структур України. Процес реформування суто військової структури - Прикордонних військ у правоохоронний орган спеціального призначення - Державну прикордонну службу, Збройних Сил України, внутрішніх військ, інших силових структур, пов'язані з цим скорочення озброєнь, кількісні та якісні зміни в їх складі, а також різке порушення балансу сил на міжнародній арені, анексія Криму, пряма військова загроза українським кордонам на сході, зумовили необхідність пошуку нових напрямів та найбільш раціональних шляхів підвищення ефективності функціонування воєнної організації держави, взаємодії її складових на всіх рівнях [2].

Перш за все необхідно навести визначення основних понять стосовно питання взаємодії, що дозволить окреслити їх сутність, а також виділити найбільш важливі аспекти.

Взаємодія визначається як завчасно узгоджені дії, що ведуться кожним із її суб'єктів задля виконання певних завдань з урахуванням діяльності усіх сторін та витратою частки їх власних ресурсів для інших суб'єктів взаємодії та досягнення загальної мети, а також взаємний вплив їх спільних дій на її досягнення.

Взаємодопомога - це незалежні дії суб'єктів взаємодії задля виконання кожним певного завдання з використанням частини власних сил і ресурсів для інших суб'єктів взаємодії.

Спільні дії - завчасно узгоджені заходи суб'єктів взаємодії з метою виконання певного загального завдання.

Узгоджені дії - завчасно скоординовані заходи суб'єктів взаємодії, що виконуються кожним із них з метою виконання певного завдання з урахуванням діяльності інших її суб'єктів.

Слід зазначити, що взаємодія за визначенням не може бути односторонньою [3], вона здійснюється при повній поінформованості сторін про власні наміри і плани.

Незалежно від обставин вирішення питань охорони державного кордону відбувається у тісній взаємодії ДПСУ та Державної митної служби України.

Зокрема в статті 19 Закону "Про Державну прикордонну службу України" зазначено, що одним з обов'язків ДПСУ є "здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю" [5], також до основних обов'язків прикордонників віднесене встановлення за погодженням з ДМСУ режиму у пунктах пропуску, контроль за його додержанням. Згідно зі статтею 20 ДПСУ має право "самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з органами доходів і зборів проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби - і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів" [5], а також надавати за згодою органів ДМСУ та компетентних органів суміжних держав дозвіл на перетинання кордону поза пунктами пропуску за наявності невідкладних обставин, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й їх наслідків, загрози людському життю за відсутності загрози національній безпеці України.

За погодженням з ДМСУ, Міністерством транспорту та Міністерством оборони України прикордонники мають право "надавати дозвіл щодо вильоту і посадки повітряних суден з аеропортів (аеродромів), у яких відсутні пункти пропуску через державний кордон України" [5], у взаємодії з митними й іншими державними органами "здійснювати заходи щодо недопущення незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, стосовно яких законодавством встановлено заборони і обмеження, вилучати такі вантажі в разі здійснення спроби переміщення їх через державний кордон України або самостійно в ході проведення опе- ративно-розшукових заходів та передавати їх за призначенням у встановленому порядку" [5].

Таким чином, можна зробити висновок, що і прикордонний, і митний контроль є обов'язковими заходами з виявлення та недопущення злочинів на державному кордоні. У кримінально-процесуальному кодексі України передбачено, що органи ДПСУ й ДМСУ мають право проводити дізнання з окремих видів злочинів. При цьому питання їх взаємодії стає ще більш важливим.

Основними пунктами взаємодії з органами МВС визначено: забезпечення громадського порядку на державному кордоні та у прикордонні, боротьбу із злочинністю, запобігання та недопущення перетину кордону особами, яким згідно із законодавством це не дозволено, у тому числі за дорученням правоохоронних органів, що регламентується відповідним Порядком дій посадових осіб ДПСУ № 412 від 9 червня 2011 р.

Основними принципами взаємодії у боротьбі із злочинністю визначаються: суворе дотримання законності; оперативність розгляду і прийняття рішень з питань, що потребують спільного вирішення та забезпечення їх виконання у межах визначеної компетенції; комплексне використання у разі необхідності сил і засобів, що знаходяться у розпорядженні взаємодіючих сторін.

Сьогодні на державному кордоні України склалася вкрай важка й напружена обстановка. Постійно відбуваються бойові зіткнення з диверсійно-розвідувальними групами терористів, фіксуються реактивні та артилерійсько-мінометні обстріли з території Росії, заходження в Україну військової техніки, ведення повітряної розвідки з використанням безпілотних літальних апаратів. Прикордонники продовжують здійснювати захист державного кордону та діяти відповідно до загального плану антитерористичної операції (АТО) [6].

За таких обставин найбільш актуальним стає питання припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, участь у взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави, виконанні заходів територіальної оборони, а також додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану [5].

У таких умовах величезного значення набуває координація діяльності військових формувань, державних та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону, дотримання прикордонного режиму та пропуску до тимчасово окупованої території й з неї в контрольних пунктах в'їзду- виїзду.

Одним із основних напрямів співпраці є обмін оперативною, повною і своєчасною інформацією. її обсяг, розподіл відповідно до вирішуваних завдань має визначатися під час відпрацювання планів взаємодії.

В умовах надскладної обстановки, що склалася сьогодні, взаємодіючі структурні підрозділи та органи мають негайно інформувати один одного по лінії оперативно-чергової служби або через відповідальних осіб про: оперативну обстановку на державному кордоні України; стан криміногенної обстановки в прикордонних районах та навколо пунктів пропуску; спроби та ознаки підготовки до порушення кордону, затриманих порушників, осіб, які намагалися протиправно перевезти через кордон зброю, товарно-матеріальні цінності тощо; виявлені засоби диверсій, терору, екологічно небезпечні речовини; допущені провокаційні дії та конфліктні ситуації на кордоні та у пунктах пропуску; виявлені дані про організаторів, пособників, місця зосередження, маршрути прямування терористів; наміри переміщення через кордон розшукуваних злочинців, у тому числі з міжнародних угруповань; спроби злочинних угруповань втягнути представників контрольних служб у протиправні дії. Взаємообмін інформацією може здійснюватися і з інших питань, що уточнюються під час відпрацювання плану взаємодії.

Висновки і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі

Протягом останніх місяців суттєво змінився характер загроз на державному кордоні України - на його східних ділянках вони набули переважно військового характеру. Тому сьогодні спостерігається недостатність і неадекватність можливостей органів охорони державного кордону характеру та ступеню загроз, що виникають. В умовах ускладнення оперативної обстановки для боротьби із зовнішньою загрозою на державному кордоні при виконанні службово-оперативних та службово-бойових завдань необхідне посилення взаємодії між ДПСУ та всіма відповідальними правоохоронними органами, встановлення оперативного обміну інформацією стосовно спільної діяльності на кордоні з дотриманням умов конспірації та захисту відомостей, що передаються.

Найважливішими напрямами цього процесу при забезпеченні захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України є: припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні; участь у взаємодії із Збройними силами та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення на територію України терористичних груп; участь у виконанні заходів територіальної оборони, підвищення щільності охорони кордону на загрозливих напрямах.