Про першочергові завдання з удосконалення кадрової політики Збройних сил України

Головною метою кадрової політики у Збройних Силах України є створення умов для гарантованого та якісного комплектування Збройних Сил персоналом, спроможним виконувати завдання за призначенням, і його ефективне використання.

Доведено, що на кадрову політику у Збройних Силах України впливають такі чинники:

— національні інтереси та оборонна політика держави;

— державна кадрова політика;

— економічні, внутрішньополітичні, соціальні, демографічні, національно-культурні реалії розвитку суспільства.

У Концепції кадрової політики у Збройних Силах України на період до 2017 року, зазначено, що потреба в удосконаленні кадрової політики у Збройних Силах зумовлена:

— необхідністю забезпечення здатності особового складу Збройних Сил до виконання нових завдань в умовах змін форм, методів і засобів ведення бойових дій та збройної боротьби;

— скороченням загальної чисельності особового складу Збройних Сил до показників мінімально достатньої необхідності (з урахуванням потенційних загроз);

— комплектуванням Збройних Сил виключно військовослужбовцями військової служби за контрактом;

— впровадженням демократичного цивільного контролю у Збройних Силах, підвищенням ролі цивільного сектору в управлінні Збройними Силами;

— інтеграцією системи військової освіти до державної системи освіти, а також оптимізацією мережі вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та навчальних центрів;

— удосконаленням функцій центральних органів виконавчої влади щодо соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених із лав Збройних Сил, до цивільного життя [6].

Наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація, грубо порушуючи положення Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року [2], Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року [3] та Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року [4] розпочала широкомасштабну військову агресію на частину території України.

Виходячи з необхідності захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи Радою національної безпеки і оборони України 1 березня 2014 року було прийнято рішення щодо невідкладного приведення Збройних Сил України у бойову готовність "ПОВНА" згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність [5]. Радою національної безпеки і оборони було затверджено комплекс першочергових заходів з негайного реагування Збройних Сил України на потенційну широкомасштабну військову агресію Російської Федерації на суверенну територію нашої держави.

Необхідність вжиття зазначених заходів зумовлена тим, що за останні роки зневажливе ставлення до кадрового забезпечення українського війська з боку вищої політичної еліти держави призвело до:

— критичного зниження оборонного потенціалу, боєздатності та бойової готовності Збройних Сила України;

— суттєвого зниження професіоналізму військових кадрів та виникнення значної диспропорції у співвідношенні між чисельністю старшого та молодшого офіцерського складу;

— значного загострення соціальних та гуманітарних проблем військовослужбовців та членів їх сімей і пов'язана з цим плинність військових кадрів;

— відсутністю дієвого демократичного цивільного контролю за кадровою політикою Збройних Сил України;

— небезпечних проявів корупційних дій серед вищого начальницького складу Збройних Сил України.

З урахуванням вищенаведеного зазначимо, що головним завданням держави у безпековій та оборонній сфері є вжиття радикальних заходів щодо удосконалення кадрової політики у Збройних Силах України. Це завдання обумовлено нагальною потребою створення сучасних мобільних, професійно підготовлених та боєздатних військових формувань України, здатних забезпечити надійну оборону держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державного кордону.

На нашу думку, вищому політичному керівництву державі необхідно забезпечити ефективну реалізацію трьох першочергових завдань щодо удосконалення кадрової політики Збройних Сил України в умовах потенційної військової агресії на суверенітет та територіальну цілісність України з боку Росії.

Перше завдання з удосконалення кадрової політики Збройних Сил України має забезпечити безумовну деполітизацію українського війська. Збройні Сили України мають служити українському народові, бути поза політикою та не за яких обставин не бути інструментарієм жодної політичної сили в країні.

Необхідно підготувати проекти нормативно-правових та законодавчих актів, які б унеможливили спроби жодної політичної сили використовувати армію задля реалізації власних політичних амбіцій. Акцентуємо увагу на тому, що у Збройних Сил України ключове завдання формування та реалізації кадрової політики має бути спрямоване на створення боєздатних, мобільних, професійно підготовлених, морально та психологічно мотивованих, всебічно забезпечених військових підрозділів, здатних швидко та ефективно реагувати на реальні та потенційні загрози національній безпеці держави у військовій сфері. При цьому призначення на керівні посади у Збройних Силах України мають відбуватись виключно за професійними, моральними та діловими якостями без жодних політичних уподобань.

Друге завдання з удосконалення кадрової політики Збройних Сил України необхідно спрямувати на підтримання високого морально-психологічного стану особового складу української армії. Це завдання є вкрай необхідним з огляду на необхідність:

— вжити невідкладних заходів з метою адекватної протидії сучасній російській експансії на суверенітет та територіальну цілісність держави;

— здійснити комплексні випереджувальні заходи з нарощування бойового потенціалу Збройних Сил України в особливий період у разі загрози масштабної агресії проти України;

— забезпечити високу мобілізаційну готовність Збройних Сил України в особливий період для відсічі збройної агресії на територію держави;

— удосконалити соціально-психологічну роботу, військово-патріотичне та духовне виховання особового складу;

— забезпечити соціально-психологічний супровід військової служби;

— забезпечити комплектування українського війська резервістами, з числа громадян України за планами мобілізаційної підготовки та мобілізації;

— посилити інформаційну складову про діяльність Збройних Сил України, спрямувавши її на формування в громадянському суспільстві позитивного іміджу українського війська, а також відновлення поваги та престижності до військової професії.

Третє завдання з удосконалення кадрової політики Збройних Сил України має передбачити вжиття загальнодержавного комплексу невідкладних заходів, що мають бути спрямовані на суттєве підвищення мотивації до проходження служби у Збройних Силах України шляхом:

— забезпечення неухильного дотримання усіх передбачених законодавством соціальних гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей;

— суттєве підвищення рівня грошового забезпечення з одночасним впровадженням системи стимулювання військовослужбовців за високі досягнення у службовій діяльності та бойовій підготовці;

— підвищення рівня державних соціальних гарантій з питань забезпечення житлом військовослужбовців та удосконалення їх медичного забезпечення;

— створення належних соціальних та побутових умов для проходження військової служби.

Отже, нами визначено три першочергових завдання з удосконалення кадрової політики Збройних Сил України в умовах потенційної військової агресії на суверенітет та територіальну цілісність України з боку Росії. Виконання цих завдань, сприятиме підвищенню боєготовності Збройних Сил України.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що сьогодні Україна переживає один із самих складних та драматичних періодів своєї новітньої історії. Вперше за часів незалежності, Україна постала перед серйозною загрозою щодо втрати суверенітету та юридичного титулу на частину суверенної території, що у комплексі загрожує соборності українських земель.

Зазначимо, що удосконалення кадрової політики в українській армії не повинно обмежитись лише реалізацією трьох вище названих завдань. Нагальною потребою є проведення широкомасштабної кадрової реформи сектору безпеки і оборони України, що буде спрямована на реформування всієї системи управління у військових та правоохоронних органах, удосконалення системи підготовки та професіоналізації, а також залучення громадськості до демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України з метою викоренення корупційних проявів та непрозорості кадрових рішень.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики, є на наш погляд подальше вивчення кращого досвіду європейських країн щодо удосконалення кадрової політики у безпековій та оборонній сфері.