Основні напрями удосконалення технології документування слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні напрями удосконалення технології документування слідчих (розшукових) дій

Удосконалення документування слідчих (розшукових) дій має своїм завданням підвищення інформативності протоколів як процесуальних джерел доказів, забезпечення точності і повноти фіксації встановлених фактичних даних, суворе дотримання при цьому вимог закону, а також здійснення у допустимих ним межах раціоналізації праці, економії затрат часу і сил слідчого. Стосовно названих завдань воно може здійснюватись у чотирьох напрямках: 1) вивчення ефективності правової регламентації проведення слідчих (розшукових) дій і удосконалення структури протоколів, що відображають їх зміст і наслідки; 2) підвищення майстерності слідчих і раціоналізація трудових процесів під час складання протоколів; 3) подальший розвиток норм КПК, які регулюють застосування науково - технічних засобів під час проведення слідчих (розшукових) дій; 4) впровадження рекомендацій криміналістики і НОП слідчого з питань організації, проведення і документування слідчих (розшукових) дій.

Перший напрямок пов'язаний з вивченням практики застосування норм КПК, які регламентують правила протоколювання слідчих (розшукових) дій, своєчасним внесенням в них необхідних змін і доповнень, що викликані потребами слідчої практики, впровадженням в неї сучасних методів документалістики і ефективних засобів оргтехніки. Аналіз норм КПК показує, що норми його не в повній мірі торкнулися назрілих потреб практики із удосконалення правової регламентації протоколювання слідчих (розшукових) дій, не усувають наявних неясностей і суперечностей. Перш за все, кидається у вічі відсутність системності у питаннях протоколювання слідчих (розшукових) дій. Наприклад, в КПК є окрема стаття «Протокол пред'явлення для впізнання» (ст. 231). В той же час щодо інших слідчих (розшукових) дій (допит, обшук, огляд, слідчий експеримент, освідування) подібної статті немає. Більше того, в ряді статей, які регламентують порядок проведення допиту, обшуку, огляду (за винятком огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією) взагалі відсутня вказівка, що при проведенні названих слідчих (розшукових) дій складається протокол. Лише щодо огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту та освідування КПК містить загальну вказівку, що під час проведення цих дій складається «протокол згідно з вимогами цього Кодексу» (ст. ст. 240, 241).

У КПК не завжди витримується принцип формулювання у відповідних статтях загальних вимог, дотримання яких важливе при складанні протоколів всіх слідчих (розшукових) дій і спеціальних правил, що відносяться до протоколювання їх окремих видів. Зіставлення норм КПК, котрі визначають правила протоколювання слідчих (розшукових) дій (як різновидності процесуальних дій), показує, що окремі загальні положення закріплені не ст. 104, що міститься у розділі першому «Загальні положення», а у ст. ст. 231, 239, які знаходяться в главах, що регулюють порядок проведення окремих видів слідчих (розшукових) дій. Наприклад, ст. 239 КПК передбачено, у протоколі огляду трупа, пов'язаного з екзгумацією, вказувати все, що було виявлено у тій послідовності, у якій це відбувалося, і в тому сааме вигляді, у якому спостерігалось під час проведення слідчої (розшукової) дії. Вказана вимога носить загальний характер і повинна розповсюджуватись на усі види слідчих (розшукових) дій. У зв'язку з цим незрозуміло, чому ця вимога включена не у ст. 104 КПК, а у ст. 239, яка повинна містити лише додаткові вимоги, що стосуються протоколювання відповідно огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією.

Видається, що з метою досягнення більшої чіткості і усунення дублювання в законі правил, що стосуються протоколювання слідчих (розшукових) дій, більш логічно зосередити в одній загальній нормі (наприклад, ст. 104 КПК) всі загальні вимоги, що відносяться до складання всіх протоколів слідчих (розшукових) дій. У статтях же присвячених проведенню і протоколюванню окремих слідчих (розшукових) дій доцільно сформулювати лише додаткові вимоги, які відображають їх видову специфіку як процесуальних джерел доказів, що витікає із особливостей їх проведення.

Складання протоколу слідчої (розшукової) дії представляє собою трудомісткий не тільки розумовий, але й технічний процес, пов'язаний із значною затратою часу і сил. У цьому плані удосконалення його веде до економії затрат часу слідчого по документуванню слідчих (розшукових) дій. Як відомо, КПК допускає в ряді випадків оформлення декількох слідчих (розшукових) дій одним протоколом. Так, згідно із ст. 237 КПК огляд речей і документів, вилучених під час огляду місця події, слідчий проводить відповідно у процесі проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Результати огляду у цьому випадку фіксуються у протоколі огляду місця події. Одним протоколом оформляється також одночасно проведений огляд місця події і огляд трупа, коли він є складовою частиною огляду місця події (ст. 238 КПК). Однак оформлення одним протоколом результатів двох самостійних слідчих (розшукових) дій не виключає можливість ігнорування специфічних для кожної слідчої (розшукової) дії умов їх проведення і документування, а економія часу, яка при цьому досягається, може виявитись за рахунок невиправданої поспішності або неповноти опису у протоколі встановлених фактичних даних. Тому законодавець подібні винятки із загального правила про недопустимість змішаного проведення слідчих (розшукових) дій дозволяє лише в тих випадках, коли за умовами проведення і оформлення взаємопов'язаних слідчих (розшукових) дій встановлені для кожної із них правила дотримуються та забезпечують належне відображення досягнутих результатів (наприклад, огляд місця події і огляд речей, документів, огляд місця події і огляд трупа і т. п.) і зволікання з проведенням яких може призвести до втрати важливих для кримінального провадження обставин (наприклад, можливість настання змін трупа, втрати слідів і т. п.). Однак на практиці зустрічаються випадки необгрунтованого включення у протокол слідчої (розшукової) дії, яка проводиться, відомостей, які по суті є результатом проведення інших слідчих (розшукових) дій. Так, непоодинокі випадки включення слідчими у протоколи пред'явлення осіб для впізнання заяв впізнаного (підозрюваного) про свою непричетність до вчинення кримінального правопорушення, про своє алібі, які вказують на те, що під час пред'явлення для впізнання допускались елементи допиту, одночасного допиту та ін. Не інакше як поєднання двох слідчих (розшукових) дій (огляду і допиту) є огляд, під час проведення якого вислуховувались і фіксувались показання деяких осіб. Найчастіше на практиці це має місце під час розслідування кримінальних правопорушень проти власності, коли під час проведення огляду (наприклад, у магазині або квартирі) у протоколі детально фіксуються показання продавців про порядок здачі денного виторгу, потерпілих про викрадені речі і т. п. Розповсюдженню на практиці відступів від встановлених в КПК правил закріплення і фіксації фактичних даних під час складання протоколів слідчих (розшукових) дій сприяють неправильні рекомендації окремих авторів з цих питань, які зустрічаються у літературі. Так, наприклад, М.В. Жогін і Ф.Н. Фаткулін пишуть, що кожне пояснення підозрюваного, яке дане поза допитом, повинно фіксуватись у протоколі відповідної слідчої дії, підписане даною особою [1, с. 157]. А.М. Ларін також вважає, що фіксація у протоколі обшуку заяв обшукуваного про походження виявлених речей корисна, оскільки може сприяти швидкому спростуванню неправдивих версій [2, с. 61]. З цього приводу О.Р. Ратінов, на нашу думку, правильно пише, що подібні пояснення, як і пояснення потерпілих про ознаки викрадених речей і т. п. не слід відображати у протоколах обшуку (огляду). Пояснення цих осіб повинні бути зафіксовані у протоколі під час допиту поза рамками обшуку [3, с. 396]. Пояснення учасників огляду, обшуку та інших слідчих (розшукових) дій, сприйняті слідчим під час спостереження, даються в умовах, що не забезпечують об'єктивного одержання показань. Названі слідчі (розшукові) дії за своєю конструкцією і завданнями не призначені для досягнення такої мети. Тому такі пояснення доказового значення мати не можуть. Пояснення, які даються відповідними особами під час огляду, обшуку, отримання зразків для експертизи та ін. можуть стосуватись лише умов проведення цих дій [4, с. 75]. Усунення відзначених недоліків у правовій регламентації правил протоколювання слідчих (розшукових) дій сприяло б досягненню більшої стабільності в їх оформленні, полегшило б перевірку і оцінку їх доброякісності як процесуальних джерел доказів. З урахуванням викладеного слід визнати, що не ґрунтуються на законі рекомендації, які зустрічаються в літературі, про спільне проведення в деяких випадках із складанням спільного протоколу, наприклад, «огляду-обшуку», «огляду-пред'явлення для впізнання», «допиту-обшуку» [5, с. 67-70], «слідчого експерименту-огляду» [5, с. 67-70; 6, с. 18], «огляду-освідування» [7, с. 194].

Другий напрямок удосконалення складання протоколів слідчих (розшукових) дій пов'язаний з підвищенням майстерності слідчого і раціоналізацією трудових операцій при їх оформленні. Процес створення протоколу (рівно як будь - якого текстового документу) включає творчу частину - складання протоколу і технічну - його оформлення. Складання протоколу не піддається механізації і автоматизації, так як це складний розумовий процес, який у значній мірі залежить від особистих якостей слідчого (тип вищої нервової діяльності, рівня розвитку розумово-мовленнєвої діяльності, загальної культури і професійного досвіду і т. п.). Тому тут можна вести мову про підвищення рівня професійної підготовки слідчого, під якою розуміється цілеспрямоване формування професійно необхідних якостей і навиків, що зумовлюють успішність виконання певних видів трудової діяльності [8, с. 76]. Професійна підготовка майбутніх слідчих включає поєднання теоретичних знань, одержаних в юридичному вузі з набуттям і закріпленням необхідних навиків роботи у результаті проведення практичних занять і проходження виробничої практики. Підготовка слідчих не завершується із закінченням навчання в юридичному вузі. Професійні знання і навики слідчої роботи, в тому числі із складання протоколів слідчих (розшукових) дій, застосування науково-технічних засобів і ін. набуваються під час стажування, навчання на курсах і в інститутах підвищення кваліфікації, завдяки участі у науково - практичних конференціях і в навчально-методичних семінарах, а також у процесі практичної роботи. У цьому плані ведеться велика робота. Однак ряд серйозних недоліків вузівської підготовки юристів, у тому числі слідчих, до цього часу не усунено. Сучасні учбові плани юридичних вузів в основному орієнтовані на підготовку юристів широкого профілю. Передбачені в них спеціалізації перевантажені. Вони включають спецкурси, які не мають безпосереднього відношення до майбутньої роботи молодого спеціаліста за обраним профілем спеціалізації. Переліки дисциплін із спеціалізації недостатньо науково обґрунтовані, не враховують запитів практики, їх програми не узгоджуються з відведеним бюджетом часу. Загальним недоліком діючих програм спеціалізації є недостатня увага до питань кримінально-процесуального діловодства і формування практичних навиків складання процесуальних документів. Ті відомості з діловодства і раціоналізації роботи слідчого, які містяться у різних розділах курсів кримінального процесу і криміналістики, а також у спецкурсах, наприклад, «Процесуальний порядок і тактика проведення та оформлення слідчих дій»,» Організація роботи слідчого», «Науково-технічні засоби в роботі слідчого» та в інших - недостатні і не забезпечують вироблення у студентів системного уявлення про один із важливих напрямків удосконалення слідчої роботи - документування слідчих (розшукових) дій. Висловлені міркування дають підставу зробити висновок про необхідність введення у програми навчання студентів слідчої спеціалізації спецкурсу «Документування слідчих дій». Такий спецкурс повинен включати вивчення і теоретичних положень, й оволодіння певними навиками та вмінням застосування сучасної техніки і складання процесуальних документів. Програма цього спецкурсу, як видається, повинна включати наступні питання:

1) поняття документування слідчих дій і його наукові основи;

2) види фактичних даних, що встановлюються під час проведення слідчих дій, і класифікація науково-технічних засобів і методів їх фіксації;

3) загальні і спеціальні процесуальні правила і криміналістичні рекомендації складання протоколів слідчих дій;

4) види додатків до протоколів слідчих дій, технічні умови їх виготовлення і правила оформлення, долучення і зберігання;

5) особливості складання протоколів під час застосування в ході проведення слідчих дій окремих видів технічних засобів (фотографування, звуко- і відеозапису, пошукових, вимірювальних приладів і інших методів і засобів).

Сучасний слідчий повинен володіти комплексом необхідних йому в роботі навиків: вміти працювати на комп'ютері, застосовувати фотозйомку, звуко- і відеозапис, знати і вміти за необхідності застосовувати інші науково - технічні засоби криміналістичної техніки. До цього часу в юридичних вузах недостатньо ознайомлюють студентів з методами і засобами криміналістичної техніки. По суті формування спеціальних професійних навиків у вузах компенсується елементарним навчанням основних прийомів судово-оперативної фотографії і застосування порівняно простих технічних засобів, що містяться у слідчій валізі. У літературі є багато пропозицій з удосконалення навчального процесу в юридичних вузах [9; 10; 11 та ін.]. Вони, перш за все, відносяться до спеціалізації. Наприклад, О.М. Ларін вважає, що цілеспрямованість підготовки слідчих буде забезпечена тоді, коли студент, поступаючи на перший курс, вже буде знати, яка робота його чекає, це може бути досягнуто шляхом створення особливих слідчих відділень, факультетів, вузів з програмою, спеціально розробленою від першого до останнього курсу [12, с. 42].

Покращення складання протоколів слідчих (розшукових) дій покликані сприяти збільшення зразків процесуальних документів, які періодично видаються [13; 14; 15; 16; 17 та ін.], тематичні довідники [18; 19 та ін.].

Одночасно із протоколюванням для фіксації слідчих (розшукових) дій КПК передбачає можливість застосовувати фотографування, звуко- і відеозапис. Широке впровадження цих науково-технічних засобів є третім напрямком удосконалення проведення і документування слідчих (розшукових) дій. У реалізації завдань ефективного використання у розслідуванні кримінальних правопорушень сучасних досягнень природничих і технічних наук головну роль відіграє криміналістика. Постійно вивчаючи досягнення природознавства і техніки у плані можливостей застосування (пристосування) їх з метою розкриття кримінальних правопорушень, криміналістика розробляє методи і технічні засоби для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних слідів кримінальних правопорушень, які застосовуються під час проведення слідчих (розшукових) дій. Криміналістичні рекомендації із застосування апробованих методів і засобів закріплення і фіксації фактичних даних, що встановлюються під час проведення слідчих (розшукових) дій, періодично включаються у норми КПК і стають процесуальними правилами застосування їх у практиці розслідування кримінальних правопорушень. Тут можна вказати нові додатки до протоколів слідчих (розшукових) дій: письмові пояснення спеціалістів, які брали в них участь, носії комп'ютерної інформації тощо (ст. 105 КПК).

У криміналістичній літературі також активно ведеться розробка питань техніки і тактики використання у практиці розслідування вказаних і інших засобів фіксації [20; 21; 22; 23 та ін.]. Однак аналіз слідчої практики показує, що навіть вказані в законі засоби застосовуються ще недостатньо.

Такий стан пояснюється рядом причин: 1) складністю і громіздкістю комплектів звуко-, відеозаписуючої апаратури, непридатністю її до специфіки розслідування кримінальних правопорушень. Більшість моделей магнітофонів, відеокамер і інших технічних засобів, рекомендованих у криміналістичній літературі, придбаних окремими слідчими органами, непридатні для продуктивного використання під час проведення слідчих (розшукових) дій; 2) складність процедури підготовки, застосування цих технічних засобів і оформлення результатів під час проведення огляду, обшуку і інших слідчих (розшукових) дій; 3) відсутність у багатьох органах розслідування, особливо на периферії, засобів звуко- і відеозапису, а також необхідних до них матеріалів і приналежностей; 4) слабкі знання слідчими криміналістичної техніки в цілому і особливо технічних характеристик апаратури, режимів її роботи і методів звуко- і відеозапису, а також тактики застосування їх у розслідуванні кримінальних правопорушень. Узагальнення практики говорить про те, що непоодинокі випадки, коли слідчі (навіть з великим досвідом роботи), не володіють необхідними навиками застосування науково - технічних засобів у розслідуванні, не знають криміналістичних рекомендацій і правил документування одержаних з їх допомогою результатів, не вміють користуватися комп'ютером і не мають підготовки з основ комп'ютеризації розслідування і алгоритмізації. В якійсь мірі вирішувати ці питання покликаний слідчий-криміналіст, що передбачений в органах досудового розслідування МВС України і робота якого включає

«запровадження в слідчу практику наукових рекомендацій щодо організації роботи і тактики проведення окремих слідчих дій, застосування техніко-криміналістичних засобів і

розповсюдження позитивного досвіду при розслідуванні кримінальних правопорушень» [24, с. 265].

У зв'язку з наведеним актуальним завданням криміналістики є більш ефективна розробка і дійове забезпечення слідчої практики сучасними досягненнями науки і техніки. Проблема забезпечення слідчої практики повинна сприйматись у криміналістиці не як супутній результат розвитку цієї науки на основі досягнень природничих і технічних наук. Цю проблему слід розглядати як цілеспрямовану комплексну діяльність наукових криміналістичних установ і методичних підрозділів органів прокуратури і МВС із вивчення назрілих потреб слідчої практики, розробки і апробації технічних засобів і методів, спеціально пристосованих для розслідування кримінальних правопорушень і документування змісту і наслідків слідчих (розшукових) дій, їх тиражування і широкого впровадження в діяльність слідчих підрозділів органів прокуратури, МВС, СБУ. В такому плані ця проблема досі у криміналістиці і на практиці не ставилась і її розробка вимагатиме спільних зусиль вчених-криміналістів і зацікавлених відомств.

Використання вказаних у законі науково-технічних засобів, безумовно, сприяє якості проведення слідчих (розшукових) дій і об'єктивізує сам процес виявлення і фіксації фактичних даних. Однак у зв'язку з необхідністю відображення у протоколі технічних характеристик приладів, їх придатності і справності, режимів роботи і умов застосування, ускладнюється структура протоколу, збільшується його об'єм. Ця друга сторона, оскільки слідчий здебільшого не знає технічних характеристик рекомендованих засобів, обумовлює необхідність у випадку застосування під час проведення слідчих (розшукових) дій звуко- і відеозапису та інших засобів залучати спеціаліста для надання технічної допомоги при складанні протоколу, бо тільки з допомогою спеціаліста слідчий може правильно відобразити у протоколі відомості про технічні характеристики приладів, режимів їх роботи і т. п. Внесення у протокол технічних характеристик використовуваних засобів ускладнює також процес перевірки і оцінки його під кутом зору належності, допустимості і використання у кримінальному провадженні як доказу. У зв'язку з цим важливі дослідження у галузі теорії доказів, розробки питань перевірки і оцінки в доказуванні результатів застосування науково-технічних засобів під час проведення слідчих (розшукових) дій. У плані вирішення цих проблем назріла необхідність посилення технічної підготовки, перш за все, слідчих, а також інших суб'єктів доказування (судді, прокурора, захисника).

Удосконалення технології складання протоколів слідчих (розшукових) дій представляє двосторонній процес, який включає чітку правову регламентацію цього виду слідчої роботи і підвищення кваліфікації слідчих. У вирішенні назрілих проблем оптимізації розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі удосконалення документування слідчих (розшукових) дій, важливу роль відіграють дані і наукові рекомендації з питань організації праці слідчого. У роботах, присвячених цьому питанню, висловлено ряд пропозицій з удосконалення організації праці слідчого і розвантаження його від технічних операцій, в тому числі з документування слідчих (розшукових) дій. Одним із шляхів удосконалення роботи слідчого і підвищення ефективності розслідування кримінальних правопорушень є передача ряду технічних дій спеціально підготовленому технічному помічнику [25, с. 196-204]. Питання про технічних помічників слідчого неодноразово піднімалось у літературі [26, с. 15-16; 27, с. 152]. І зараз можна констатувати про часткове вирішення цього питання (принаймні в органах досудового розслідування МВС України), де передбачена посада помічника слідчого, який має право брати участь в проведенні слідчих дій (огляд місцевості, приміщення, речей та документів, огляд трупа, слідчий експеримент, отримання зразків для експертизи, обшук, пред'явлення речей, трупів та осіб для впізнання, проведення допиту, впізнання в режимі відео конференції) забезпечувати виконання виклику для проведення слідчих дій, свідків, потерпілих, підозрюваних, спеціалістів, експертів, залучати понятих до участі в проведенні процесуальних дій тощо [24, с. 268].

Література

протокол доказ слідчий

1. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1965.

2. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. - М.: Юрид. лит., 1966. - С. 60.

3. Теория доказательств в советском уголовном процессе. 2-е изд. - М.: Юрид. лит., 1973.

4. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. - М.: Юрлитинформ, 2001.

5. Мудьюгин Г.Н. Методика следствия по делам, возбужденным в связи с исчезновением потерпевшего // Соц. законность. - 1963. - №5. - С. 67-70.

6. Турчин Д.А. Исследование места происшествия (технические, тактические и психологические вопросы): автореф. дис…. канд. юрид. наук. - Л., 1968.

7. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Под. ред. А.М. Рекункова, А.К. Орлова. - М.: Юрид. лит., 1981.

8. Михайлов А.И., Соя-Серко Л.А., Соловьев А.В. Научная организация труда следователя. - М.: Юрид. лит., 1974. - С. 108.

9. Концепція криміналістичної підготовки слухачів Національної академії внутрішніх справ України / В.П. Бахін, Є. М. Моісєєв, А.В. Іщенко, О.О. Алєксєєв. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001.

10. Проблеми вищої юридичної освіти: тези доповідей та наукових повідомлень науково-методичної конференції (м. Харків, 18-19 грудня 2001 р.). - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002.

11. Алексєєв О.О. Оптимізація криміналістичної підготовки слідчих в системі МВС України: автореф. дис….канд. юрид. наук. - К., 2004.

12. Ларин А. Коренным образом изменить подготовку следователей // Соц. законность. - 1965. - №2. - С. 42.

13. Хазін М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Зразки кримінально - процесуальних документів (дізнання та досудове слідство). - К.: Атака, 2006.

14. Зразки основних кримінально-процесуальних документів досудового провадження: практичний посібник / В.В. Рожнова, Ю. І. Азаров, В.Г. Фатхутдінов; за заг. ред. В.Г. Фатхутдінова. - К.: Вид. Паливода А.В., 2008.

15. Богданюк О.А., Тупчієнко Д.Л. Зразки документів у кримінальному процесі. - К., 2012.

16. Григоренко А.В. Зразки процесуальних документів кримінального провадження. - К., 2013.

17. Бірюкова А.М., Грек Б.М., Куринська С.О. Зразки процесуальних документів: посібник. - 7-е вид. - К., 2014.

18. Справочная книга криминалиста // Руковод. авт. коллектива и отв. ред. Н.А. Селиванов. М.: Норма: ИНФРА-М, 2000.

19. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.

20. Газиков В.А., Филиппов А.Г. Видеозапись и ее использование при раскрытии и расследовании преступлений: учеб. пособие. - М.: Щит, 1998.

21. Ищенко С.П. Криминалистическая фотография и видеозапись: учеб.-практ. пособие. - М.: Юристъ, 1999.

22. Криминалистическая видеозапись: учеб. пособие / [Морозов Б.Н. и др.] Саратов: СЮИ, 2001.

23. Постика И.В. Судебная (криминалистическая) фотография: теорія и практика: монографія. - Одесса: Юрид. лит., 2002.

24. Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України. Затв. наказом МВС України від 9 серпня 2012 р. №686 // Новий кримінальний процесуальний кодекс України: коментарі, роз'яснення, документи / відп. ред. В.С. Ковальський. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - С. 257-268.

25. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы). - Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976.

26. Грамович Г.И. Вопросы применения научно-технических средств при расследовании преступлений: автореф. дис…. канд. юрид. наук. - Минск, 1970.

27. Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. 3-е изд. - Минск: Вышэйшэ шк., 1978.

Размещено на Allbest.ru