Суспільно корисні організації в законодавстві України і Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільно корисні організації в законодавстві України і Польщі

Марта Стецик

аспірант

Католицький Університет Любельського

ім. Івана Павла ІІ, Люблін, Польща

В статті висвітлюється порівняльний аналіз законодавства України і Польщі в частині, що стосується суспільно корисних організацій. Стаття присвячена актуальним питанням юридичного статусу суспільно корисних організацій і проблемі вдосконалення законодавства, що стосується цих організацій.

In the article the сomparative analysis of Ukrainian and Polish legal systems in part referring public useful NGOs is lighted. The article is dedicated to the actual issues of public useful NGO's legal status and issues of improving the legislation in this part.

Існування суспільно корисних організацій, як третього сектору суспільства, потребує прозорого чіткого законодавства, яке б встановлювало загальні правила, але, в той же час, не порушувало конкурентного середовища в господарській діяльності і рівності всіх організаційно-правових форм та форм власності, не створювало можливостей для зловживань статусом неприбуткової організації. Для створення та існування в Україні громадянського суспільства необхідною компонентою є активна робота недержавних організацій, створених з метою досягнення суспільних цілей, а не з метою отримання прибутку.

Метою даної статті є порівняльний аналіз законодавства України і Польщі в частині, що стосується суспільно корисних організацій, а також дослідження необхідних змін у законодавстві.

В законодавстві Польщі проблеми суспільно корисних організацій врегульовано в законі «Про суспільно корисні організації і волонтаріат»

В українському законодавстві немає відповідного закону, тому ніде не зустрінемо точного визначення поняття “суспільно корисної діяльності”. Логічним видається, що cуспільно корисна - це така організація, котра реалізує суспільно корисні цілі в інтересах громадськості. Не кожна неприбуткова організація має суспільно корисний характер, але в українському законодавстві статус таких організацій є рівним.

Не існує також однозначного визначення “третього сектору”, громадської організації, хоча громадські організації значно відрізняються від урядових організацій і підприємств. В той же час сформувався певний термінологічний словник по цьому питанню, він не завжди відповідає закордонним відповідникам, однак слід пам'ятати про нього з огляду на українське законодавство[1].

Об'єднання громадян - найбільш загальний термін, що стосується громадських організацій, професійних спілок, політичних партій (ст. 36 Конституції України [2].

Громадські організації - об'єднання громадян, створені для задоволення та захисту своїх законнних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону “Про об'єднання громадян” [3].

Благодійні організації - недержавні організації, що здійснюють благодійну діяльність відповідно до закону “Про благодійництво та благодійні організації” [4, ст. 1]

Неприбуткові організації опосередковано визначаються в законі “Про оподаткування прибутку підприємств” [5,ст. 7.11].

За критерій поділу неприбуткових організацій на суспільно корисні організації і інші організації можемо прийняти можливість участі в них як засновники чи члени необмеженого кола фізичних і юридичних осіб, на противагу неприбутковим організацям, чия статутна діяльність обмежується згідно територіальних чи функціональних критеріїв (напр. кондомініум, пенсійний фонд).

Громадські організації (суспільно корисні) повинні користуватися більшими пільгами в порівнянні з іншими неприбутковими організаціями.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств, громадська організація звільняється від сплати податків, за умови, що вона:

- відповідає вимогам ст. 7.11 згаданого Закону,

- внесена до Реєстру неприбуткових організацій Державної Податкової Адміністрації України,

- не має інших доходів, крім перерахованих в ст. 7.11 Закону про оподаткування прибутку підприємств.

У відповідності до українського законодавства, всі громадські організації, що відповідають вимогам законодавства, можуть бути включені до Реєстру неприбуткових організацій і користуватись податковими пільгами. Користуються пільгами як громадські організації, що здійснюють діяльність на користь суспільства, так і такі, що здійснюють діяльність на користь своїх членів[6]. Однак, обсяг пільг відрізняється для різних груп громадських організацій відповідно до розмежування в Законі.

В українському законодавстві в жодному законі немає визначення суспільно корисної організації, тому, з огляду на відсутність таких визначень, можемо спиратись на Закон про оподаткування прибутку підприємств.

В Законі усі неприбуткові організації розділені на 6 груп в статті 7.11.1[5]:

А) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи та організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

Б) благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою проведення екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії; науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками;

В) пенсійні фонди, кредитні спілки, створені в порядку, встановленому законом;

Г) інші, не передбачені в абзаці (2) юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів; (ця група включає в себе громадські організації, що здійснюють діяльність на користь своїх членів і не перерахованих в інших абзацах статті 7.11 Закону);

Д) спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, що створені для представлення інтересів засновників, що утримуються за рахунок внесків таких засновників та не проводять основної діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

Е) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому законом.

Для кожної групи Закон встановлює особливий перелік джерела доходів, доход, який звільняється від податку на прибуток. Хоча перелік джерела доходів для усіх груп різний, неможливо з впевненістю сказати, що благодійні організації та прирівняні до них громадські організації (в статті 7.11 (б)),користуються найбільшими пільгами. Ці організації не мають права займатися продажем товарів, робіт, послуг, навіть якщо такий продаж прямо пов'язаний з статутними цілями, тоді як громадські організації, що здійснюють діяльність на користь членів (в статті 7.11.1 (в) і (г)), мають право продавати послуги своїм членам, засновникам і учасникам.

В українському законодавстві благодійні організації визначені як недержавні організації, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб відповідно до даного Закону[4]. Благодійна діяльність визначена законом як благодійна діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання доходів від цієї діяльності. Таким чином, це поняття включає в себе будь-яку суспільно-корисну діяльність. Реєстрацію благодійних організацій здійснює Міністерство Юстиції і його органи на місцях, а також органи місцевих адміністрацій, і порядок реєстрації практично повністю співпадає з порядком реєстрації громадських організацій.

Важливим також є факт, що реєстрація в якості благодійної організації не завжди призводить до отримання статусу звільнення від податків. Для отримання такого звільнення будь-яка громадська організація, в тому числі благодійна, повинна бути внесена до Реєстру неприбуткових організацій, який веде Податкова адміністрація відповідно до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” і Положення про реєстр неприбуткових установ (організацій), затверджене Наказом Державної Податкової Адміністрації України від 11.07.1997 № 232.[7]

В Законі про оподаткування прибутку підприємств низку громадських організацій прирівняно до благодійних організацій, в результаті вони користуються однаковими податковими пільгами відповідно до статті 7.11.1 (б). За Законом до неприбуткових організацій, що користуються однаковим податковим режимом, належать благодійні фонди і благодійні організації, що створені в порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, що створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії; науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками. Податкова Адміністрація перевіряє громадські організації на предмет відповідності їх вимогам Закону, вирішує питання включення їх до Реєстру неприбуткових організацій, надаючи пільговий податковий статус.

В українському податковому законодавстві існує інститут організації, яка не має на меті отримання прибутку, і користується такими самими податковими пільгами як неприбуткові організації в Законі про оподаткування прибутку підприємств (напр. товарна біржа). До їх числа зараховуються також організації, котрі в законодавствах інших європейських держав не мають права до таких пільг, і на мою думку, такі пільги повинні бути скасовані. Мова йде про такі організації як пенсійні фонди, товарні біржі, кредитні спілки. На мою думку, ці організації не мають усіх якостей суспільно корисної організації.

В польському законодавстві існує закон “Про суспільно корисні організації і волонтаріат”, який регулює дану проблему[8]. У відповідності до цього закону, суспільно корисна діяльність - це діяльність корисна для суспільства, яку проводять неурядові організації в сфері суспільних завдань, визначених в законі.

Відповідно до статті 3 абз. 4 цього закону неурядові організації - це юридичні особи і інші суб'єкти, які діють без створення юридичної особи, створені у відповідності з законами (в цьому фонди і спілки), що не є одиницями сектору публічних фінансів, і метою діяльності яких не є отримання прибутку. До суспільно корисної діяльності не відноситься діяльність:

1) політичних партій,

2) профспілок і організацій роботодавців,

3) органів самоврядування професійних спілок,

4) фондів, єдиних засновником котрих є державна скарбниця чи органи місцевого самоврядування (окрім винятків, перерахованих в ст. 3 абз.2 пкт.4,

5) фондів, створених політичними партіями,

6) спортивних клубів, які являються товариствами, що діють на підставі закону про фізичну культуру.[9]

В статті 4 закону про суспільно корисні організації маємо широкий перелік суспільних завдань, частина з яких є тотожна з тими завданнями, які перераховані в ст. 7.11.1 (б) українського закону про оподаткування прибутку підприємств, як от: благодійна діяльність, охорона здоров'я, наука, культура і мистецтво, екологія ітд. В законі також передбачено, що Рада Міністрів може визначити інші суспільні завдання шляхом видачі розпорядження.

Статутна діяльність неурядових організацій і суб'єктів, перерахованих в ст. 3 абз. 3, яка є суспільно корисною, не є господарською діяльністю і може вестись як безплатна діяльність, так і як платна діяльність (винятки викладені в ст. 9 закону).

Суспільно корисні організації (СКО) користуються чисельними привілеями, як от:

1. З моменту реєстрації СКО звільняються від наступних податків і оплат (у відношенні веденої суспільно корисної діяльності):

a) Податку на доходи юридичних осіб,

b) Податку на нерухомість,

c) Гербової оплати,

d) Судових коштів,

e) Податку на правочини.

2. Суспільно корисні організації можуть на окремих засадах набувати право довічної оренди на нерухомості, які перебувають у державній власності чи власності суб'єктів місцевого самоврядування.

3. Платники податку на доходи фізичних осіб можуть зменшити цей податок на суму 1% від належного податку і переказати цю суму вибраній суспільно корисній організації.

4. В публічному зборі коштів для суспільно корисних організацій можуть брати участь волонтери, які не досягли 16-річного віку.

5. Призовники можуть відбувати альтернативну військову службу в суспільно корисних організаціях (на засадах визначених в окремих законах).

6. Суспільно корисні організації мають право, а державне радіо і телебачення мають обов'язок інформувати про їхню діяльність (засади доступу до державних мас-медіа будуть визначені в окремому розпорядженні).

Як бачимо, українські і польські суспільно корисні організації (СКО) користуються приблизно однаковими податковими пільгами. В силу того, що в Україні немає деяких податків, які є в Польщі, може видаватись, що польські СКО мають більше податкових пільг, але це не так, бо в українському законодавстві існує інший функціональний поділ податків.

Натомість дуже корисним для розвитку українських СКО було б перейняття досвіду відрахування 1% з податку на доходи фізичних осіб. На мою думку, це призвело б до значного розвитку СКО і збільшило б можливості їхньої діяльності.

Як показує цей аналіз та міжнародний досвід, ситуація в Україні вимагає змін законодавства, що регулює сьогодні діяльність суспільно корисних організацій, причому зміни ці мають бути комплексними та відповідати вимогам та підходам, що склалися в розвинутих демократичних суспільствах.

Було б доцільно повністю переглянути підходи до законодавчого забезпечення діяльності неприбуткового сектора в Україні, які склалися насьогодні, й ухвалити низку законів, які б створювали прозоре, зрозуміле правове поле для неприбуткового сектора в європейському розумінні цього слова [10].

Постає питання, а як бути із нині чинними законами? На переконання Анатолія Ткачука, яке я також розділяю, практика ухвалення законів, які регулюють близькі між собою сфери, але не пов'язані спільною методологією, є неприйнятною. Логічним тут виглядає ухвала основного базового закону про неприбуткові (чи недержавні) організації, який має бути дуже детальним і зрозумілим, в якому мають бути викладені норми, спільні для всіх неприбуткових організацій, незалежно від їхнього типу, особливо норми, що стосуються порядку реєстрації, засновницьких документів, державного нагляду, порядку їх ліквідації та отримання податкових пільг. На основі цього базового закону можуть бути розроблені відповідні зміни чи підготовлені їхні нові редакції про громадські організації, благодійні організації, наукові та соціальні фонди, тощо.

З огляду на декларовану євроінтеграцію України доцільним є також прийняття закону про суспільно корисні організації, на зразок того, який існує в Польщі, в котрому були б визначені чіткі однорідні критерії суспільної користі і вичерпний перелік винятків - організацій, котрі не могли б користати з податкових пільг. Це дасть потужний імпульс для розвитку СКО зокрема, і усього “третього сектора” взагалі.

суспільний корисний організація

1. Анатолій Ткачук „Третій сектор: проблеми правового регулювання”, Київ 2003.

2. Koнституція України, Відомості Верховної Ради, 1996, № 30, ст. 141.

3. Закон України „Про об'єднання громадян”, Відомості Верховної Ради, 1992, № 34, ст. 504.

4. Закон України „Про благодійність і благодійні організації,” Відомості Верховної Ради, 1997, № 46, ст. 292..

5. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Відомості Верховної Ради, 1995, № 4, ст. 28.

6. Аналіз чинного українсько законодавства, що впливає на розвиток третього сектору. Доповідь для Світового Банку підготована Міжнародним Центром Некомерційного Права/Наталія Боржеллі, Анатолій Ткачук, Київ, ”Леста” 2002.

7. „Офіційний вісник України” 1997, №32, 1997, стор.

8. Ustawa o dziaіalnoњci poїytku publicznego i wolontariacie, 24.04.2003, Dziennik Ustaw Nr 96, poz. 873.

9. Ustawa o kulturze fizycznej, 18.01.1996, Dziennik Ustaw z 2001 r., Nr 81, poz. 889.

10. Ткачук А. “Неприбуткові, недержавні організації в Україні. Проблеми законодавчого забезпечення”, Перехрестя №6 2000 рік.

Размещено на Allbest.ru