Комерційна таємниця як вид інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Рівненського інституту Міжрегіональної Академії Управління Персоналом

Комерційна таємниця як вид інформації

Бойко О.І.

За критерієм правового режиму комерційна таємниця має ознаки інформації як самостійного виду об'єктів прав суб'єктів господарювання.

Теоритичними джерелами дослідження цього питання слугували наукові здобутки таких авторів : Е.Я. Соловцова, В.А. Рубанова, В.М. Чаплигіна, А.А. Чернявського, А.Г. Бобкова, Н.О. Саніахметова.

Методологічною основою дослідження є діалектичний та історичний методи.

Метою дослідження є розробка теоритичних і практичних засад правового регулювання відносин комерційної таємниці суб'єктів господарювання, її захисту , пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, що свідчить про доцільність і актуальність даної роботи.

Комерційною таємницею є ділова інформація, що має тактичну чи потенційну цінність для підприємства з комерційних причин. Ця інформація є комерційно вигідною для несумлінних конкурентів у випадку влучення в їхні руки . Утрата комерційної таємниці може привести збиток підприємству і, в остаточному підсумку, привести до його банкрутства.

Відомий афоризм : “ хто володіє інформацією - той володіє світом.”

Інформація є однією з найбільш складних природних і філософських категорій. Фактично до осмислення її як фундаментальної природної сутності людство прийшло тільки в середині XX століття. До цього термін “інформація” характеризував тільки процеси, що відбуваються в суспільстві [2, с.ЗІ].

Інформація здобуває небаченого значення, змінюється її роль у житті суспільства і держави, у політиці і праві. Йде процес створення глобального інформаційного співтовариства [3, с2].

У сучасному суспільстві інформація відіграє вирішальну роль, а інформаційні ресурси стають в один ряд з найважливішими ресурсами держави - природними, трудовими, фінансовими та іншими, що складають його потенціал [4, с.6]. Вважається установленою виключна значимість інформації в сучасних соціально-економічних процесах [5, с.28].

На сьогодні всі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо інформаційного суспільства, у якому якість життя, перспективи соціальних змін, економічного, культурного розвитку залежать від функціонування інформації, що все більше перетворюється із засобів спілкування в один із найважливіших соціальних ресурсів, цінностей [6, с.209].

Інформаційне суспільство, інформаційне право - з цими новими символами людство робить перші кроки в новому тисячоріччі [7, сі8]. Зараз з комплексних позицій досить активно обговорюється проблема формування нової галузі права - інформаційного права [8, с.9].

Таким чином, категорія інформації є визначальною для таких похідних понять як “інформаційні ресурси”, “інформаційне суспільство”, “інформаційне право” тощо.

Разом з тим, саме поняття інформації оцінюється вченими з різних сторін.

Інформація розглядається як породження інтелекту, що має різні форми матеріального і нематеріального вираження.

Деякі вчені співвідносять поняття “інформація” і “знання”.

Інформація є базовою складовою знання. Знання, у свою чергу, накопичується і передається у формі інтелектуального продукту [9, с.32]. Іншими словами, знання на відміну від інформації являє собою збільшуваний, самозростаючий ресурс, у тому числі й у результаті інформаційних процесів [10, с.6].

По-різному науковці розглядають право суб'єкта господарювання на комерційну таємницю, висовлюючи при цьому свою думку .

Так , на думку Н.Денчина, реалізація права суб'єкта господарювання на комерційну таємницю пов'язана з трьома робочими принципами у формуванні ринкових відносин :

обмеження втручання держави в підприємницку діяльність ;

розвиток добросовістної конкуренції і обмеження монополістичної діяльності ;

задоволення і повага прав споживачів продукції .

Інші вчені підкреслюють властивості інформації як товару. Інформація набуває основних рис товару - особливого різновиду, якості якого (споживча вартість, відчуження у формі купівлі-продажу тощо) проявляються поза залежністю від кількості потраченої на її вироблення розумової праці [6, с.215]. Інформацію виділяють також як об'єкт міжнародного торговельного обороту. При цьому відзначається, що інформація може бути об'єктом міжнародного торговельного обороту як складова частина результатів інтелектуальної діяльності [11, с. 136].

О.А.Городов відзначає, що зміст поняття “інформація” відрізняється складністю, багатоплановістю і неоднозначністю; воно привнесено в юридичну науку, будучи освоєним та пристосованим до потреб математики,кібернетики, теорії зв'язку, філософії, соціології, психології, біології і ряду інших галузей знання, що використовують спеціальний категоріальний апарат і виділяють ті сторони й ознаки інформації, що сполучені з предметною областю цих наук [12, с.72].

Поняття інформації визначається вченими по-різному.

На сьогоднішній день існує кілька сотень варіантів визначення сутності терміна “інформація” [13, с5]. Під інформацією розуміються будь-які знання, відомості або дані про що-небудь або про кого-небудь, що об'єктивно існують, десь зберігаються або кудись передаються незалежно від місця, форми і формату їхнього надання. Інформація - феномен, що відрізняється від майна, речі за своєю фізичною суттю. Інформація і результати інтелектуальної праці є нематеріальними об'єктами, але вони завжди виявляються в якій-небудь об'єктивній формі, як правило, фізично зафіксованій на матеріальному носії [14, с.68].

Згідно зі ст.1 Закону України „Про інформацію" [15] під інформацією для цілей цього Закону розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Насамперед для з'ясування поняття комерційної таємниці слід визначити її родову належність, тобто співвіднести її з більш загальними категоріями, тим самим визначити місце комерційної таємниці серед правових категорій.

Вчені по-різному вирішують питання, до якого виду інформації відноситься комерційна таємниця.

В.А.Северін уживає термін “комерційно цінна інформація”, що, на його думку, являє собою відомості, які використовуються підприємством для одержання найбільшого прибутку при виробництві і реалізації товарів (робіт, послуг) і охороняються ним у режимі “комерційна таємниця” [16, с.57]. При визначенні співвідношення понять “комерційна інформація” і “комерційна таємниця” підкреслюється, що відомості, що складають комерційну таємницю, є лише частиною комерційної інформації, що безпосередньо стосується комерційної діяльності [17, с.12].

На думку М.Чепелюка, підприємство має бути зацікавленим не лише в нерозголошенні конфіденційної інформації, а й у її невикористанні особою, якій вона надається у зв'язку з отриманням певних послуг. Саме тому вважаємо, що досить дієвим механізмом забезпечення нерозголошення конфіденційної інформації та її невикористання може бути угода, у який визначатиметься перелік конфіденційної інформації; обов'язки отримувача конфіденційної інформації; коло осіб, на яких поширюються вимоги угоди, термін її дії, відповідальність за порушення умов угоди тощо .

Деякі вчені вважають комерційну таємницю різновидом професійної таємниці. При цьому професійну таємницю визначають як певний комплекс конфіденційної інформації, у тому числі і тієї, що становить комерційну таємницю, яку за умови її нерозголошення отримує особа в результаті своєї професійної діяльності [18, с.62].

Вважаємо таку думку помилковою, оскільки, на наш погляд, професійна таємниця - матеріали, документи, інші відомості, якими користуються в процесі та в зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків посадові особи державних та інших органів. Тому не можна ототожнювати професійну таємницю та комерційну таємницю.

Пропоновані вченими поняття комерційно цінної інформації і професійної таємниці не вживаються в Законі України “Про інформацію”, тому було б некоректно визначати родову належність комерційної таємниці через поняття, що не мають юридичного трактування.

Виходячи з назви, комерційна таємниця є видом таємниці.

Таємниця - один з найважливіших інститутів, що визначають співвідношення інтересів особистості, суспільства і держави, приватного і публічного начала права, підстави і межі втручання держави в недержавну сферу, ступінь інформаційної захищеності [19, с.24].

За підрахунками деяких учених, у сучасному законодавстві (на основі аналізу більше 90 законів) сьогодні згадується більше ЗО видів таємниць, що виступають у вигляді прямих обмежень при реалізації інформаційних прав і свобод. Якщо проаналізувати підзаконні нормативні правові акти, то перелік таємниць буде поповнений і складе вже більше 40 видів таємниць [20, с.32].

У науковій літературі конфіденційна інформація класифікується різним чином. Так, В.А.Коломієць класифікує інформацію обмеженого доступу за чотирма інформаційними напрямками, що відповідають об'єктам цивільного права: таємниця приватного життя громадян, службова таємниця, комерційна таємниця, державна таємниця [21, с.9]. В.Михайлов здійснив класифікацію таємниць на три основні групи: таємниця приватного життя, комерційна таємниця, державна таємниця [22, с.5]. На думку С.І.Семилетова, конфіденційна інформація (обмеженого доступу) поділяється на: а) службову інформацію; б) інформацію про комерційну і службову таємницю (у тому числі усі види професійної таємниці і ноу-хау); в) інформацію про громадян (персональні дані) [23, с.74]. В.Н.Лопатін вважає, що конфіденційна інформація має містити в собі наступні об'єкти: комерційну таємницю, банківську таємницю; професійну таємницю; персональні дані; службову таємницю [14, с.86]. комерційний таємниця конфіденційний інформація

Незважаючи на різні критерії і види, запропоновані класифікації поєднує те, що комерційна таємниця виділена в окремий вид, що означає визнання вченими, незважаючи на розбіжності в поглядах, самостійності категорії комерційної таємниці.

Разом з тим, іноді в літературі ототожнюються поняття “конфіденційна інформація” і “комерційна таємниця”.

Нерідко зустрічається в літературі і надмірно широке розуміння комерційної таємниці, до змісту якої включається конфіденційна інформація.

Так, відзначається, що розвиток ринкових відносин в Україні, зміна форм власності, розвиток підприємництва, посилення конкуренції призвело до появи таких понять, як ділова інформація, службова таємниця, секрет виробництва, торговельний секрет, нерозкрита інформація “ноу-хау”, конфіденційна інформація, що умовно можна об'єднати найбільш уживаним у законодавстві терміном - “комерційна таємниця” [25, с.39-40]. Поряд з терміном „комерційна таємниця" широко використовуються такі терміни, як секрет виробництва, ноу-хау, торговельні секрети, конфіденційна інформація тощо. Хоча кожний з названих термінів має властивий лише йому відтінок і застосовується звичайно в досить визначеній ситуації, усі вони позначають у сутності те саме поняття, що у ЦК РФ одержало найменування комерційної і службової таємниці [26, с.38].

Уявляється, що незважаючи на заявлену умовність визначення терміну “комерційна таємниця” та інші застереження в зазначеному розумінні, з цією позицією навряд чи можна погодитися, оскільки не конфіденційна інформація є різновидом комерційної таємниці, а, навпаки, комерційну таємницю слід розглядати як різновид конфіденційної інформації.

Отже, стосовно комерційної таємниці загальним (родовим) поняттям є інформація, менш загальним поняттям - інформація з обмеженим доступом, а видовим поняттям є конфіденційна інформація, основною характеристикою якої є конфіденційність. Оскільки комерційна таємниця є видом конфіденційної інформації, їй також властива конфіденційність.

У літературі неодноразово підкреслювалось значення і цінність комерційної таємниці, а також складність цієї категорії.

Так, зазначається, що комерційна таємниця:

в умовах ринку і конкуренції виступає як елемент маркетингу і заповзятливості, як спосіб максимізації прибутку і конкурентноздатності підприємства [27, с.9];

є породженням ринкових конкурентних відносин [28, с.12];

за ступенем розповсюдженості в суспільстві займає друге місце після особистої таємниці і являє собою дуже складне правове явище [29, с.227].

У літературі не тільки відзначаються окремі характеристики інформації, що складає комерційну таємницю, а й використовуються різні терміни для її позначення.

У світовій практиці законодавчого регулювання комерційно цінної інформації вживалися різні терміни, що позначали суть даного поняття і використовували ключове слово “таємниця”. Під промисловою таємницею розумілися індивідуальні особливості виробництва і купецьки організованого підприємства, що включали відомості, що складали промислову, фабричну або торговельну таємницю. Виробничою таємницею вважалося привнесення чого-небудь нового в процес створення благ. Під фабричною таємницею розумівся не тільки предмет патенту, котрий першими запровадили Англія, Франція і Німеччина, але і будь-яка особливість виробництва (мова йде про сучасне поняття “ноу-хау”) [ЗО, с.36].

У розвинутих країнах використовуються поняття “комерційна”, “виробнича”, “господарська”, “банківська” таємниця, закрита конфіденційна інформація або ж термін “секрети”, тобто свідомо приховувані від сторонніх відомості про дійсний стан підприємницької діяльності .

Не менш важливим і корисним при визначенні поняття комерційної таємниці є звернення до законодавчого досвіду інших країн, де містяться визначення цього поняття.

Закон про захист від недобросовісної конкуренції Китаю 1993 р. регулює сферу секретів виробництва, під якими розуміється технічна або інша комерційна інформація, що невідома громадськості, здатна надати економічні вигоди її законному власникові, придатна до практичного застосування і використовується власником у секретному порядку .

Подібні визначення містяться в цивільному законодавстві пострадянських держав.

Так, згідно зі ст. 140 Цивільного кодексу Республіки Бєларусь інформація складає службову або комерційну таємницю у разі, якщо інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність внаслідок невідомості її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі і власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційно-сті.

Ст. 1 Закону Республіки Молдова “Про комерційну таємницю” визначає, що комерційною таємницею є відомості, що не є державною таємницею, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю господарюючого суб'єкта, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Разом з тим, згідно зі ст.5 цього Закону об'єктами комерційної таємниці є навмисно приховувані економічні інтереси і відомості про різні сторони і сфери виробничо-господарської, управлінської, науково-технічної, фінансової діяльності господарюючого суб'єкта, охорона яких обумовлена інтересами конкуренції і можливою загрозою економічній безпеці господарюючого суб'єкта. У такому визначенні об'єктів комерційної таємниці викликає заперечення вказівка в якості об'єктів “навмисно приховуваних економічних інтересів”, оскільки економічні інтереси навряд чи можна навмисно приховувати, по-друге, інтереси як суб'єктивна категорія не можуть бути об'єктом комерційної таємниці.

Згідно зі ст. 1 проекту Федерального Закону РФ “Про комерційну таємницю” інформація, що складає комерційну таємницю (комерційна таємниця) - науково-технічна, технологічна, комерційна, організаційна або інша використовувана в економічній діяльності інформація, у тому числі ноу-хау, що має дійсну або потенційну комерційну цінність внаслідок її невідомості третім особам, які могли б одержати вигоду від її розголошення або використання, до якої немає вільного доступу на законній підставі і стосовно якої приймаються адекватні її цінності правові, організаційні, технічні та інші заходи охорони.

У цьому визначенні в якості позитивного слід зазначити, що зазначені види інформації, що складають комерційну таємницю, у тому числі ноу-хау. Разом з тим, не зовсім удалим представляється те, що зазначене легальне визначення є дуже об'ємним, що створює труднощі для сприйняття і застосування в практиці.

Легальне визначення комерційної таємниці міститься в ст.505 Цивільного кодексу України: інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Як видно, те ж саме поняття “комерційна таємниця”, хоча і визначене подібним чином у наведених нормативно-правових актах, однак все ж таки інтерпретується по-різному. Це породжує певною мірою двозначність і невизначеність відповідної дефініції.

У результаті дослідження комерційної таємниці як виду інформації та її наукових і законодавчих визначень можна дійти наступних висновків.

Поняття комерційної таємниці слід розглядати і визначати у зв'язку з більш загальною категорією інформації і менш загальною категорією конфіденційної інформації.

За критерієм правового режиму комерційну таємницю слід віднести до конфіденційної інформації, що, у свою чергу, за критерієм режиму доступу є видом інформації з обмеженим доступом. Таким чином, комерційна таємниця - це вид конфіденційної інформації і різновид інформації з обмеженим доступом.

Комерційній таємниці цілком властиві всі ознаки інформації як самостійного виду об'єктів прав суб'єктів господарювання, і разом з тим притаманні специфічні ознаки, що відрізняють її від інших видів і різновидів інформації.

Література

1. Вайшнурс А. Современность и перспективы правовой охраны баз данных в России, США и Европейском Союзе // Интеллектуальная собствен-ность. Авторское право и смежные права. - 2003. - № 11.- С.5-20.

2. Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. - 412 с.

3."Четвертая власть" и международное право // Международное публичное и частное право. -2002. -№ 4. -СІ2-13.

4. Копылов В.А. Информационное право: Учеб. пособие. - М.: Юристь, 1997.-472 с.

5.Зусев Г.Ю. Информационные основы трансформации современной зкономики // Зкономика и право. - 2002. - № 1. - С.28-33.

6.КостецькаТ.А. Особливості формування національних інформаційних відносин та перспективи розвитку нформаційного законодавства // Правова держава. - 2002. - Вип. 12. - С.209-219.

7.Баранов В.М., Баранова М.В., Яночкин С.И. Информационное право и информационное общество: философские проблеми взаимодействия // Философия права. - 2001. - № 1. - С. 14-19.

8. Рассолов М.М. Информационное право: Учеб. пособие. - М.: Юристь, 1999.-400 с.

9.КопейкинГ.К., ЛапинаН.А., Психологические аспекты информационной безопасности организации // Защита информации. Конфидент. - 2003. -№ 3. - С.32-35.

10.Ушанков В.А. Становление информационной системы : ценностные характеристики // Проблеми современной зкономики. - 2002. - № 3-4. -С.5-12.

11. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. - 2-е изд. - Мн.: Амалфея, 2000. - 704 с.

12. Городов О.А. Информация как обьект гражданских прав // Изв. вузов. Правоведение. - 2001. - № 5. - С.72-83.

13. Орлов П.И., Громыко И.А., Носов В.В., Логвиненко Н.Ф., Громыко Е.И. Общая парадигма защиты информации // Защита информации. Конфидент.-2003.-№ 1.- С 14-17.

14. Семилетов С.И. Информация как особый нематериальный обьект права // Государство и право. - 2000. - № 5. - С.67-74.

15. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст.650.

16. Северин В.А. Правовая защищенность коммерчески ценной информации // Вестн. Моск. ун-та. Сер.11. Право. -2001. -№ 6. -С.55- 73.

17. Северин В.А. Правовой механизм регулирования коммерчески значимой информации в торговом обороте // Юрист. - 2002. - № 10. - С.10-19.

18. Фатьянов А.А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды // Государство и право. -1998. -№ 6. - С.5-14.

19. Кротюк В., Іоффе А. Правові аспекти банківської таємниці // Право України. - 1998. -№12. -С.62-66.

20. Панченко П.Н. Институт тайны : правоохранительные аспекти // Государство и право. - 1998. -№ 8. - С.124-125.

21. Лопатин В.Н. Правовая охрана и защита права на тайну // Юридический мир. - 1999. - № 4. - С.32-36; № 5-6. - С.42-50; № 7. - С.34-42.

22. Коломиец А.В. Коммерческая тайна в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. - М., 1999. - 20 с.

23. Михайлов В. Право на тайну // Закон. - 1998. -№ 2. - С.3-8.

24. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. - Т.З. Промышленная собственность / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. - К.: Ін Юре, 1999. - 672 с.

25. Журиленко Т.И., Котова О.И. Правовой режим коммерческой тайны и ноу-хау // Юрист. - 2000. - № 3. - С.37-42.

26. Перовская Е.Г. О коммерческой тайне и моральном вреде // АиН. - 1995.-№3(12).-С. І 9-20.

27. Андрощук Г., Вороненко Л. Какие сведения могут составлять коммерческую тайну // Бизнес Информ. - 1999. - № 9-10. - С. 12-18.

28. Чорнооченко СІ. Комерційна таємниця: правові аспекти // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: 36. наук, статей. - Донецьк: ДонНУ. - 2000. - № 1. - С.223-227. 29. Северин В.А. Правовое регулирование коммерчески ценной информации // Законодательство. - 2000. - № 9. - С 36-40.

30.Рощин А.П. Защита коммерческой тайньї и благоприятные условия для предпринимательства// ЗКО. - 1993. -№ 6. -СІ 39-143.

Анотація

Теоритично доведено питання комерційної таємниці суб'єктів господарювання як вид інформації , її захист , виявлення ознак комерційної таємниці та її відокремлення від інших видів інформації.

The question of commercial secret of subjects of menage as type of information, its defence, exposure of signs of commercial secret and its dissociating is proved Teoritichno from other types of information.

Размещено на Allbest.ru