Роль територіальної громади в організації протидії соціальному сирітству: історичний аспект
Виникнення соціального сирітства та формування спільнотою інституту підтримки сиріт у межах общинного простору. Роль територіальної громади у житті українського села. Профілактика бідності, допомога нужденним. Державна боротьба з проявами сирітства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.05.2019 |
| Размер файла | 44,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http: //www. allbest. ru/
НАДУ при Президентові України
Роль територіальної громади в організації протидії соціальному сирітству: історичний аспект
Лариса Ящук, аспірант
Анотація
У статті розглянуто явище виникнення соціального сирітства та формування спільнотою інституту підтримки сиріт у межах общинного простору. Показано, що початковий етап допомоги дітям-сиротам та попередження явища соціального сирітства у світі пов'язується з періодом середньовіччя (V-XVII ст.). З'ясовано, що поняття «сирота» було неоднорідним, ним охоплювались як діти-сироти, які втратили батьків, так і соціальні сироти, котрі через історичні традиції були вилучені з сім'ї й передані на виховання в інші родини. Окреслено роль громади XIV-XVIII ст. у житті українського села, де кожна громада була зобов'язана мати свій фонд убогих і сиріт, а при потребі громада шукала кошти з внутрішніх резервів та залучала для допомоги церкву. Представлено чотири основні форми (системи) допомоги та підтримки нужденних на українських землях у Литовський період. Згадано магістрати, які відігравали значну роль у будівництві та утриманні шпиталів і богаділень для нужденних (серед яких булий діти-сироти), які значною мірою утримувались за рахунок приватних пожертвувань. Розглянуто період XIV першої половини XVII ст., де сільські громади відігравали значну роль як органи місцевого самоврядування з профілактики бідності, допомоги нужденним та в боротьбі з проявами соціальної патології сирітства. Зазначено суспільну практику подолання й попередження проблеми соціального сирітства на початку XVII ст. середині XIX ст.
Автор звертає увагу на консолідацію зусиль всіх зацікавлених органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, недержавних установ, організацій та громадськості для здійснення заходів щодо зміцнення сім'ї та профілактики соціального сирітства, захистом прав, свобод і законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ключові слова: соціальне сирітство, попередження соціального сирітства, профілактика, соціальні сироти, територіальна громада, сільські громади, сім'я.
соціальний сирітство громада бідність
Annotatіon
Larisa Yashchuk
THE ROLE OF TERRITORIAL COMMUNITY IN ORGANIZATION OF RESISTANCE TO THE SOCIAL ORPHANHOOD: HISTORICAL ASPECTS
The article deals with the fact of occurrence of the social orphanhood and the formation of the Institute for orphans support by the community within the community space. It is shown that the initial phase of assistance to orphans and the prevention of social orphanhood effects in the world associated with the Middle Ages (V-XVII ст.). It was found out that the concept of an orphan was heterogeneous, it covered as orphan children who lost their parents and also social orphans, who because of historical traditions were removed from the family and transferred for education to other families. It was outlined the role of community XIV-XVIII. in the Ukrainian village, where every community must have their own poor and orphans fund and, if necessary, the community was looking for money from internal resources and involved the church assistance. It was also presented four basic forms (systems) of assistance and support of needy in the Ukrainian lands in Lithuanian period. It was mentioned, magistrates who played an important role in the construction and maintenance of hospitals and almshouses for needy people, among whom were orphan children, which are largely were held from private donations. Considered the period XIV the first half of the seventeenth century where village communities which played an important role as local self-government for the prevention of poverty, assistance to the needy and combating manifestations of social pathology orphanhood. It was noted public practice to overcome and prevent the problem social orphanhood in the early seventeenth century the mid-nineteenth century. The author pays attention to consolidation of efforts of all interested executive authorities, local self-government bodies, non-governmental institutions, organizations and the public, to take measures to strengthen families and prevent social orphanhood, protection of the rights, freedoms and legal interests of orphaned children and children deprived of parental care.
Keywords: social orphanhood, the prevention of social orphanhood, prevention, social orphans, territorial community, village community, family.
Аннотация
Лариса Ящук
РОЛЬ ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ ОБЩИНЫ В ОРГАНИЗАЦИИ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ СОЦИАЛЬНОГО СИРОТСТВА: ИСТОРИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
В статье выделен период возникновения социального сиротства и начало формирования института поддержки сирот в пределах своего рода, общинного пространства. Показано, что начальный этап помощи детям-сиротам и предупреждение явления социального сиротства в мире связывается с периодом средневековья (V-XVII вв.). Выяснено, что понятие «сирота» было неоднородным, им охватывались как дети-сироты, потерявшие родителей, так и социальные сироты, которые через исторические традиции были изъяты из семьи и переданы на воспитание в другие семьи. Определена роль общины XIV-XVIII ст. в жизни украинского села, где каждая община была обязана иметь свой фонд нищих и сирот, при необходимости община искала средства из внутренних резервов и привлекала для помощи церкви. Представлены четыре основные формы (системы) помощи и поддержки нуждающихся на украинских землях в Литовский период. Упомянуты магистраты, игравшие значительную роль в строительстве и содержании госпиталей и богаделен для нуждающихся людей (среди них были дети-сироты), которые в значительной степени содержались за счет частных пожертвований. Рассмотрен период XIV первой половины XVII века, где сельские общины играли значительную роль как органы местного самоуправления по профилактике бедности, помощи нуждающимся и в борьбе с проявлениями социальной патологии сиротства. Отмечена общественная практика преодоления и предупреждения проблемы социального сиротства в начале XVII века середине XIX века.
Автор обращает внимание на консолидацию усилий всех заинтересованных органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, негосударственных учреждений, организаций и общественности, для осуществления мероприятий по укреплению семьи и профилактики социального сиротства, защитой прав, свобод и законных интересов детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.
Ключевые слова: социальное сиротство, предупреждения социального сиротства, профилактика, социальные сироты, территориальная община, сельские общины, семья.
Функціональна неспроможність великої кількості громадян виховувати власних дітей є серйозною соціальною проблемою сучасного українського суспільства, адже ніхто і ніщо не замінить дитині повноцінну сім'ю, спілкування з батьками кожного дня, відчуття захищеності, самодостатності та усвідомлення того, що тебе люблять.
Наявність у суспільстві сиріт обумовлює існування явища сирітства, складовою частиною якого виступає соціальне сирітство. Науковий аналіз історії організації протидії соціальному сирітству на рівні територіальної проблеми і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Проблемам національно-патріотичного виховання багато уваги приділяли Г. Сковорода, К. Ушинський, У. Бех, В. Кремень, М. Култаєва, С. Грабовський та інші відомі вітчизняні філософського, Л. Чуйко та багатьох інших. Проте, недостатніми є розробки з аналізу соціального інституту сім'ї як об'єкта державної демографічної політики.
Метою роботи є визначення сутності соціального інституту сім'ї як головного об'єкта державної демографічної політики.
Основою будь-якої держави є суспільні інститути. Незалежно від державного строю та форми правління суспільні інститути відіграють основну роль в діяльності держави. Державотворчим інститутом є сім'я, оскільки остання є зменшеною копією державної моделі. Вивчаючи окрему сім'ю, її розвиток, можна побачити повну картину розвитку держави, в якій вона живе.
Сім'я як осередок відтворення населення здійснює значний вплив на певні демографічні показники. Так, від середньої кількості дітей в сім'ї залежать показники росту населення. Тим самим сім'я виступає як безпосередній об'єкт демографічної політики держави, оскільки соціальне управління демографічними процесами є неможливим без глибокого вивчення проблем сучасної родини. Для простого відтворення населення важливим є те, в яких умовах формується сім'я, наскільки вона є стабільною та якою мірою в ній забезпечується відтворення населення. Відповідно до Концепції державної сімейної політики, сім'я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування демографічного потенціалу країни [16].
Завдання:
• проаналізувати період виникнення соціального сирітства;
• визначити роль громади у ХІV-ХVNІ ст.;
• дослідити подолання й попередження проблеми соціального сирітства на початку XVII ст. середині XIX ст.
У період докласового суспільства, як стверджують вчені, сирітства не було: дитина вважалася сином чи дочкою всього народу. Соціальне сирітство з'явилося тоді, коли дітей почали виховувати батьки.
У виборі опікуна для сироти вирішальна роль належала родині. Але не менш важливою була й громадська думка. Бралися до уваги не тільки ступінь родинного зв'язку між сиротою та опікуном, а й риси характеру останнього, його вік (не менше 25 років), ділові якості. Основним критерієм при цьому було його вміння вести господарство, бо від збереження й примноження спадщини дитини-сироти залежала її подальша доля. Якщо дитина-сирота не мала родичів, а серед чужих не знаходилося опікуна, то залишене батьками майно громада оцінювала й продавала. За відсотки від вирученої суми призначали опікуна, який доглядав дитину до повноліття. Кожна громада була зобов'язана мати свій фонд убогих і сиріт (хоча на практиці це траплялося не часто). При потребі громада шукала кошти з внутрішніх резервів (продаж власного майна, лісу, штрафи тощо), залучала для допомоги церкву [3, с. 19].
Про колективну допомогу дітям-сиротам з боку селянської общини повідомляв П. Алеппський, антіохійський мандрівник, який здійснив подорож до Москви через Україну: «У цій країні, тобто у козаків, є незліченна кількість сиріт, адже із часів появи гетьмана Богдана Хмельницького в ній не втихали війни. Тому протягом усього року вечорами, починаючи від заходу сонця, ходять сироти по всіх хатах, просять милостиню, співають хором гімн Пресвятій Діві так, що перехоплює подих; їхні голосні співи чути на великій відстані. Закінчивши співати, вони отримують милостиню грошима, хлібом, продуктами. Так вони підтримують своє існування, поки не закінчать школу. Ось причина того, що більшість з них освічені [1, с. 111]». Загалом, діяльність мандрівних учителів була формою опіки та виховання дітей-сиріт, що здійснювалися на громадському та індивідуальному рівні.
Аналіз історико-аналітичних джерел показує, що з початком Литовського періоду на українських землях були розповсюджені чотири основні форми (системи) допомоги та підтримки нужденних:
1) церковно-монастирська система;
2) світська (приватна) благодійність;
3) общинне опікування нужденними на селі;
4) державно-муніципальна система допомоги та взаємодопомоги.
Основні напрямки діяльності держави і суспільства у сфері допомоги були ті ж самі, що і в Західній Європі профілактика бідності та боротьба з проявами соціальної патології [15, с. 117-118], серед яких і явище соціального сирітства.
Говорячи про державно-муніципальну систему опікування, слід згадати про магістрати, що відігравали значну роль у будівництві та утриманні шпиталів і богаділень для нужденних людей, серед яких булий діти-сироти, які значною мірою утримувались за рахунок приватних пожертвувань.
Крім муніципальної допомоги, на українських землях у XIV першій половині XVII ст. соціальну допомогу сиротам надавали сільські громади. Їх допомога була дуже важливою, якщо врахувати, що у зазначений період більша частина українців мешкала в сільській місцевості. Сільські громади на українських землях відігравали значну роль як органи місцевого самоврядування з профілактики бідності, допомоги нужденним та в боротьбі з проявами соціальної патології сирітства. Сільська громада, зберігаючи певну спадкоємність із давньоруською громадою, відігравала роль станової організації селянства та регулювала всі аспекти його життєдіяльності. Ще з часів Київської Русі збереглось поважне ставлення до старців і до дітей, серед основних форм опікування якими були: почергове годування сиріт у сім'ях, віддача прийомним батькам, общинне опікування «вихованцем», котрий мав господарство від померлих батьків. У більшості сіл створювалися сирітські ради чи призначався сирітський суддя, які мали дбати про сиріт та вдів. У окремих громадах навіть створювався фонд убогих та сиріт, з якого виділялися кошти на допомогу нужденним. Не останнє слово громада мала й при призначенні опікунів для сиріт. Основним критерієм для визначення опікунства вважалися не лише родинні зв'язки, а й уміння вести господарство, щоб зберігати та примножувати спадок сиріт. Якщо на думку громади - опікун не справлявся зі своїми обов'язками, сирітська рада порушувала питання про його заміну [5, с. 23].
Сільська громада також опікувалася освітою молодого покоління, несла відповідальність за дотримання моральних норм поведінки односільчан. Вона мала турбуватися, щоб батьки та опікуни посилали своїх дітей до школи і в церкву, а вчителі належно виконували свої обов'язки, щоб ночами люди не вешталися по селу, щоб були шановані неділі та свята. Штрафи за порушення цих приписів йшли до фонду убогих громади [11, с. 68].
У педагогічній думці профілактичний напрям, що стосується попередження соціального сирітства, зароджується XVIII ст Він пов'язаний, насамперед, з науковою спадщиною П Сковороди. У притчі «Благородний Еродій» учений звертає увагу на «два головні батьківські обов'язки: благо народити і благо навчити. Коли ж хтось ні одну із цих заповідей не виконав, ні благо народив, ні благо навчив, той не є батьком дитини, а винуватець вічної погибелі. А якщо ж благо породив, але не навчив, то такий є пів-батьком... [16, с. 267]». Батьки, які не виховують своїх дітей, на думку П Сковороди, заслуговують покарання як з боку людей, громади, так і кари небесної. У такий спосіб він нагадує батькам про їхній обов'язок не тільки народити, а й виховати своїх дітей, зберегти їх здоров'я, сформувати відповідальність за своє майбутнє [16, с. 282].
Перший правовий документ в європейській правничій практиці, який виявив турботу про жінку і про матір, є «Руська Правда». Завдання охорони материнства безпосередньо сприяло запобіганню сирітства. Термін «печалуватися», котрий існував у Київській Русі і використовувався у «Руській Правді» щодо характеристики становища дітей-сиріт, означав піклування і турботу про них [3, с. 87].
Профілактика соціальної проблеми повинна бути спрямована як на соціальне середовище (в якому ця проблема виникає), так і на особистість, яка від цієї проблеми страждає [7].
Л. В. Кальченко [9] проаналізувавши суспільну практику подолання й попередження проблеми соціального сирітства на початку XVII ст.-середині XIX ст., стверджує:
1) певним рубежем в історії формування соціальної політики щодо рішення проблем і захисту сиріт є XVII ст. !з цього часу й до епохи Великих реформ відбувається зародження й становлення державних форм піклування;
2) інтенсивний розвиток державне піклування щодо дітей-сиріт за допомогою спеціальних дитячих закладів отримало за часів правління й реформ Петра I Великого, за якого система піклування осиротілих дітей набула нового змісту вона стала державною системою, а ця діяльність важливим державним завданням, що не повинно залежати від випадкової благодійності чи приватних подаянь. На початку XVIII ст. саме держава взяла на себе обов'язок розробити правову базу й надавати різнобічну державну допомогу нужденним;
3) за часів правління Катерини ІІ починає формуватися системний підхід щодо благодійництва, відзнакою якого є не лише досягнення владою політичних й ідеологічних цілей, але й забезпечення фінансування соціальної політики;
4) у XVIII ст. першій половині ХІХ ст у Росії й на українських землях, що входили до її складу, починають розвиватися відповідні напрями соціальної політики й законодавство, складається державна система піклування дітей, що потребували допомоги, яка ґрунтувалася на її державній необхідності, а не лише завдяки необхідності дотримування християнським заповідям і вимогам.
На жаль, необхідно констатувати й те, що в цей історичний період державою й суспільством приділялася увага саме наслідкам сирітства, зокрема й соціального, превентивний же напрям діяльності щодо вирішення проблеми соціального сирітства не був пріоритетним у суспільній практиці. Зазначимо й те, що наявна в Російській державі в цей період практика подолання й попередження явища сирітства була поширена й на підвладній їй українській території.
В Україні за роки незалежності сформовано відповідну структуру державних інституцій, яким делеговані різні функції вирішення проблем дитинства. Головні труднощі цієї структури визначаються такими ознаками:
• розпорошеність функцій між різними інституціями;
• незадовільна координація зусиль щодо конкретної проблеми або дитини;
• відсутність оцінки ефективності роботи через розпорошеність бюджетних потоків та використання різними галузями для аргументації доцільності витрат різних індикаторів як стосовно дітей в цілому, так і щодо складових соціальної проблеми зокрема.
З 90-х років минулого століття та до сьогодні соціальна робота з дітьми в Україні у різних інституціях організовувалась, в основному, за вертикальним принципом «згори-донизу»: від розпоряджень міністерств та відомств до практичної реалізації на місцях накази та інструкції щодо організації роботи готувалися, здебільшого, з метою вирішення загальнодержавних соціальних проблем. При цьому часто не бралися до уваги проблеми певного регіону та можливості територіальних громад щодо їх вирішення. Зважаючи на це, робота з дітьми на місцях не завжди була результативною, оскільки вона базувалася не на потребах членів громад або спільнот, а на пріоритетах державної соціальної політики [14, ст. 5].
Для кожної історичної доби характерні свої особливості ставлення до явища соціального сирітства. їх аналіз дає змогу більш точно уявити соціокультурне тло доби, визначити можливість використання досвіду попередження та подолання наслідків.
Подолання проблеми соціального сирітства полягає у формуванні не лише індивідуальної, але й спільної відповідальності: сім'ї, роду, громади. Відчуття причетності до роду, громади дозволяє кожній людині постійно утримувати протягом життя бачення свого майбутнього. Діти це майбутнє в прямому сенсі цього слова. Мати, в якої немає бачення свого майбутнього, віддасть дитину до дитячого будинку, навіть якщо має матеріальну можливість не робити її сиротою. Основне завдання у цьому напрямку створення міцного громадянського суспільства.
Тож, зважаючи на історичне минуле та сьогодення, ситуація, що склалася, потребує консолідації зусиль всіх зацікавлених органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальної громади, недержавних установ, організацій та громадськості, для здійснення заходів щодо зміцнення сім'ї та профілактики соціального сирітства, захисту прав, свобод і законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Протидія соціального сирітства в системі місцевого самоврядування передбачає на локальному рівні, де особливу увагу відіграє територіальна громада, розробку механізмів профілактики й раннього виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах із урахуванням оцінювання потреб дитини й особливостей регіону. А це, у свою чергу, забезпечить реальне право кожній дитині зростати і виховуватись в сімейному середовищі.
Право дитини на виховання в сім'ї є конституційним правом, порушення якого спричиняє важкі правові, психологічні та соціальні наслідки. Соціальний компонент цього права полягає у принципі повноцінного розвитку суспільства через інститут сім'ї, який оптимально виконує функції становлення особистості. Важливим аспектом питання є дотримання принципу збереження рідної сім'ї, здійснення комплексу заходів, спрямованих на відновлення функцій сім'ї з метою її збереження та забезпечення права дитини на зростання і виховання у сім'ї.
Перспективою подальших досліджень є пошук організації протидії соціальному сирітству на рівні територіальної громади.
Література
1. Антология педагогической мысли Украинской ССР / составитель Н.П. Калениченко. М., 1988. 640 с.
2. Вакуленко В. М. Досвід подолання дитячої безпритульності в радянській Україні / В. М. Вакуленко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2010. № 2. С. 93-100.
3. Василькова Ю. В. Социальная педагогика / Ю В. Василькова, Т. А. Василькова. М. : Академия, 1998. 352 с.
4. Волинець Л. С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи / Л. С. Волинець. К. : Логос, 2000. 75 с.
5. Горілий А. Г Історія соціальної роботи в Україні / Горілий А. Г Тернопіль : ТАНГ, 2001. 68 с.
6. Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: навч.-метод. посіб.: у 2-х кн. / Г М. Бевз, М. Й. Боришевський, Л. І. Тарусова та ін. К. : Міленіум, 2005. 286 с.
7. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И. Д. Зверевой. К. : Науковий світ, 2001. 63 с. С. 18.
8. Кальченко Л. В. Історична ретроспектива становлення та розвитку вітчизняної суспільної практики щодо превенції і подолання соціального сирітства у 20-30-х роках XX століття / Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 23 (282), Ч. ІІ, 2013.
9. Кальченко Л. В. Історико-педагогічний аналіз суспільної практики подолання й попередження проблеми соціального сирітства на українських землях у складі Російської держави (початок XVN середина ХІХ століття) / Соціальна педагогіка: теорія та практика № 3, 2013.
10. Кірєєва С. Історико-педагогічний аналіз проблеми соціального сирітства в Україні / С. Кірєєва // Соціальна педагогіка : теорія та практика. 2007. № 4. С. 86-91.
11. Основи соціальної роботи : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Н. Бондаренко, І. Грига. К. : Наукова думка, 2004. 174 с.
Олифіренко Ю. І. Історичні аспекти проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності / Вісник Чер-нігівського національного технологічного університету [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vistnic.stu. cn.ua/index.pl?task=arcl&j=7&id=48.
12. Пєша І. В. Соціальна допомога безпритульним та бездоглядним дітям, що надається закладами та організаціями різного підпорядкування / І. В. Пєша // Український соціум. 2007. № 5/6 (22/23). С. 44-56.
13. Покращення якості соціальних послуг дітям та сім'ям в громаді: узагальнення досвіду проекту. Інформаційно-методичні матеріали / За заг. ред. О. Безпалько. К., 2007. 144 с.
14. Рощина Л. А. Соціальна допомога на українських землях у литовсько-польский період / Л. А. Рощина // Наука. Релігія. Суспільство. 2009. № 4. С. 117-123.
15. Сковорода Г. Благородний Еродій / Г. Сковорода // Г. Сковорода Вибрані твори. Х .: Прапор, 2007. С. 266-284.
16. Тесленко С. Система соціальної адаптації та реабілітації дітей сиріт і дітей з обмеженими можливостями / В. Тесленко // Освіта України. 2007. № 1-2. С. 4-5.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та ознаки територіальної громади. Характеристика територіальних співтовариств в трудах різних вчених. Основні ознаки територіальної громади в різних підходах до цієї проблеми. Законодавство України про функції та місце місцевого самоврядування.
магистерская работа [45,8 K], добавлен 26.10.2009Ознайомлення із обов'язками, гарантіями діяльності та правовим статусом депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад. Особливості здійснення повноважень представниками інтересів територіальної громади села, селища та міста.
курсовая работа [36,8 K], добавлен 23.02.2011Поняття та структура тeриторiaльної громaди як основи мiсцeвого сaмоврядувaння, її головні функцiї тa зaвдaння, регулювання діяльності на сучасному етапі. Обґрунтувaння прaвової природи тeриторiaльної громaди, хaрaктeристика її стaтусу тa рeєстрaцiя.
курсовая работа [101,1 K], добавлен 12.06.2019Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста. Правовий статус сільських, селищних, міських голів, їх діяльність, початок та припинення повноважень, функції й порядок обрання.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 21.04.2011Основні проблеми громад на сучасному етапі. Загальна характеристика села Новий Биків. Пріоритети для органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, їх проблеми. Критерії визначення лідера громади. Концепція соціальної мобільності.
контрольная работа [12,6 K], добавлен 27.10.2015Утворення самостійних територіальних одиниць. Визначення територіальної громади як первинного суб’єкта місцевого самоврядування. Представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування в містах, їх структура, функції, повноваження та форми діяльності.
реферат [34,5 K], добавлен 19.02.2012Ознаки муніципального менеджменту, та вплив застосування стратегічних підходів на його ефективність. Умови конкретизації управлінської відповідальності через структурний аналіз комплексу потреб територіальної громади і запитів населення регіону.
статья [20,2 K], добавлен 30.12.2010Референдуми в Україні як основа безпосереднього представництва територіальної громади м. Дніпропетровська. Інноваційні елементи розвитку місцевого самоврядування у Дніпропетровську нових технологій управління відповідно до вимог міжнародного стандарту.
магистерская работа [900,6 K], добавлен 13.07.2014Актуальність реформування адміністративно-територіального устрою. Проведення адміністративно-територіальної реформи - компонент комплексної політичної реформи. Непродуманість стратегії досягнення цілей адміністративно-територіальної реформи діючою владою.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 19.11.2010Особливості конституційної конструкції та моделі місцевого самоврядування в Україні. Проблеми реалізації права територіальної громади на місцеве самоврядування на законодавчому рівні. Неконституційні чинники впливу на розвиток місцевого самоврядування.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 25.09.2014Дослідження проблеми та визначення порядку задоволення судами вимог кредитора за відумерлою спадщиною, наукова необхідність вивчення цієї проблематики. Визначення характеру правонаступництва при переході відумерлої спадщини до територіальної громади.
статья [23,8 K], добавлен 11.09.2017Розкриття терміну "місцеве самоврядування" у нормативних актах Європейської Хартії. Визначення поняття і задач муніципальної влади як права територіальної громади на самостійне вирішення питань регіонального значення згідно положенням Конституції України.
статья [23,7 K], добавлен 30.12.2010Послідовність надання пільг щодо орендної плати орендарям майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Каховки. Проблемні питання системного розвитку орендних відносин. Правове регулювання оренди комунальної власності міста.
курсовая работа [90,9 K], добавлен 22.03.2014Дослідження правового регулювання транскордонних інформаційних систем, які діють у межах Шенгенського простору. Можливість вільного доступу до бази даних задля підтримки національної безпеки. Європейська інформаційна система авторизації подорожей.
статья [59,6 K], добавлен 11.09.2017Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Дослідження аспектів ведення соціального діалогу у сфері праці на територіальному рівні та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.
статья [16,8 K], добавлен 11.09.2017Державна політика в області соціального забезпечення сімей з дітьми, її принципи, формування коштів Фонду. Порядок призначення і виплат допомог, диференційований підхід залежно від типу сім’ї, адресність: недоліки патерналістської сімейної політики.
реферат [41,1 K], добавлен 15.05.2011Дослідження процесу становлення інституту усиновлення в Україні з найдавніших часів. Аналіз процедури виникнення цього інституту на українських землях. Місце та головна роль усиновлення як інституту права на початку становлення української державності.
статья [21,2 K], добавлен 17.08.2017Історична ретроспектива розвитку інституту підтримки державного обвинувачення в суді. Характеристика засад даного інституту. Підтримання державного обвинувачення як конституційна функція прокурора. Аналіз особливості участі потерпілого як обвинувача.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 21.05.2015Соцiальна допомога як один з суттєвих механiзмiв сприяння подоланню бiдностi, пiдтримки малозабезпеченої сiм'ї. Види державної допомоги сім'ям з дітьми; допомога у зв'язку з вагiтнiстю та пологами, при народженнi та усиновленні дитини, одиноким мaтepям.
контрольная работа [45,4 K], добавлен 03.02.2010Історичний розвиток інституту банкрутства. Розвиток законодавства про банкрутство в Україні. Учасники провадження у справі. Судові процедури, що застосовуються до боржника. Порядок судового розгляду. Питання правового регулювання інституту банкрутства.
дипломная работа [137,6 K], добавлен 11.02.2012
