Позитивний аспект антикорупційних практик країн світу

К.А. Бабенко, д.ю.н, професор кафедри ДВНЗ "Університет менеджменту освіти"' НАПН України

Обґрунтування необхідності використання дійових антикорупційних практик країн світу, що матимуть ба- гатовекторний вплив в масштабі міжнародного бізнесу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Корупція підриває політичну систему країни. Вона може знищити політичних лідерів, уряд, навіть цілі суспільства. У своїх цілях політичні діячі і посадовці багатьох країн використовують результати приватизації, лібералізації реформ в області зовнішніх позик і в соціальній сфері. Ці випадки можна назвати в якості головних причин провалу реформ, спрямованих на досягнення економічного прогресу, створення вільного ринку.

Найбільш використовуваним у практиці міжнародних компаній є рейтинг корумпованості країн світу провідної антикорупційної міжнародної неурядової організації Transparency nnternational. Він грунтується на визначенні Індексу сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, або CPI). Згідно з дослідженням 2013 року Індексу сприйняття корупції, рейтинг України за рівнем корумпованості залишився практично незмінним -- 25 балів зі 100 можливих. Таким чином, країна посіла 144 місце серед 177 держав, охоплених дослідженням. Україна стабільно залишається у групі "підвищеного ризику" разом з Камеруном, Іраном, Нігерією, Центральною Африканською Республікою та Папуа Новою Гвінеєю, але вона ризикує скотитися ще нижче [2].

За показниками сприятливості умов для ведення бізнесу в державі Україна швидко втрачає позиції, і це є тривожним сигналом. Так, у загально агрегованому рейтингу корумпованості СРІ Україна "просіла" на 10 пунктів за параметром політичної та фінансової корупції (складова СРІ індексу взята з даних дослідження Political Risk Services International Country Risk Guide). Державні установи та чиновники частіше вимагають від бізнесу сплати хабарів, про що свідчить падіння відповідного рейтингу України на 5 пунктів (складова СРІ індексу взята з даних дослідження World Economic Forum Executive Opinion Survey).

Головні проблеми ділових кіл українського та іноземного бізнесу не тільки не вирішуються, а й загострюються. Основні з них наступні: -- монополізація бізнесу (олігархічні клани активно перерозподіляють бізнес-ресурси між собою та витісняють з ринків прозорість та здорову конкуренцію); -- неможливість довгострокового планування бізнесу (в Україні власність стає все менш захищеною, перестають діяти єдині і незмінні правила ведення бізнесу для всіх учасників ринку); -- окупація бізнесу державними корупціонерами (процедури отримання дозволів на ведення бізнесу все більше корумпуються, процвітає хабарництво при взаємодії з державними органами, посадовці, які приймають рішення захоплюють контроль над фінансовими потоками).

Громадські антикорупційні організації на чолі з Transparency International закликають Уряд не допустити скочування України у корупційну прірву і рекомендують наступні кроки [2]:

— забезпечити дотримання вже існуючих законів та незмінність правил ведення бізнесу для всіх учасників ринку, безвідносно до місця реєстрації та сфери діяльності;

— запобігти злиттю політичних та бізнес-інтересів. Державні органи не можуть виконувати функцію бізнес- департаментів олігархічних сімейних груп;

— відновити оприлюднення результатів закупівель державними підприємствами, оскільки це найбільша частина публічних коштів (близько 350 млрд грн.), яка розподіляється без жодних процедур та інформації. Відповідна норма передбачена законопроектом №3522, поданому спільно опозицією та владою на виконання вимог для візової лібералізації з ЄС;

— створити відкритий "чорний список корупціонерів" у вигляді переліку бізнес-компаній -- учасників тендерних змов зі строковою забороною їх участі в закупівлях;

— заборонити участь у тендерах родичів та інших осіб, пов'язаних з держслужбовцями;

— гарантувати невідворотність покарання за ко- рупційні діяння.

У зв'язку з останнім, представляє інтерес досвід боротьби з корупційною злочинністю у Великобританії. Чинне британське антикорупційне законодавство має складний характер. Відповідні норми розосереджені в цілому ряду джерел загального (прецедентного) і статутного (що складається з прийнятих Парламентом Великобританії актів) права. Результатом довгострокових зусиль зацікавлених державних органів в цій області стало прийняття Парламентом Великобританії Закону про підкуп 2010 року (Bribery Act 2010) [3]. Головним лобістом оновлення нормативно-правової бази протистояння корупції у Великобританії, що виразилося в розробці і ухваленні цього Закону, стало Управління по боротьбі з шахрайством у особливо великих розмірах (ТЬе Serious Fraud Office).

Цей документ, що кодифікує норми судового прецеденту, вводить у британське законодавство складові чотирьох злочинів -- дачі і отримання хабаря, підкупу іноземних посадовців і неналежного попередження хабарництва в комерційній компанії. Закон набув чинності 1 липня 2011 року. Надзвичайно широка сфера дії Закону, у поєднанні з активно вживаними нормами Закону США "Про корупцію за кордоном" 1997 року, є основою антикорупційної стратегії тільки цих двох держав, оскільки подібних спеціальних законів у світі більше немає. Порівняно з названим законом США британський акт встановлює жорсткіший режим протидії корупції. Ним визнається незаконними виплата і отримання хабарів у будь-яких ситуаціях як приватними фізичними особами і представниками компаній, так і держслужбовцями. Поширення Закону на компанію не залежить, наприклад, від включення цінних паперів компанії в лістинги Лондонської фондової біржі. Закон застосований до будь-яких компаній, комерційна діяльність яких пов'язана з Великобританією. Крім того, вводиться кримінальна відповідальність за підкуп посадовців приватного сектора і практикованої британськими компаніями так званої незначної винагороди за спрощення формальностей (facilitation payment) -- провину особи, що брала участь в організації корупційних дій на території іншої держави, не захищає і аж ніяк не пом'якшує той факт, що він усього лише наслідував місцеву практику цієї країни, або, використав ті ж "темні" прийоми. В той же час британські законодавці виключили із законопроекту норму, що діяла в США, про санкцію за неналежне ведення фінансової звітності. Не запобігання корупції також є правопорушенням, за яке багато не англійських компаній можуть переслідуватися відповідно до цього Закону.

У той же час, компаніям не варто покладатися на вузьке тлумачення вираження "ведення комерційної діяльності у Великобританії" з метою уникнути попадання в поле дії Закону. Якщо звичайні розсудливі люди вважають, що компанія веде комерційну діяльність або її частину у Великобританії, то набагато надійніше виходитиме з того, що така компанія підпадає під дію Закону. Таким чином, якщо українська компанія організовує фінансування, використовує агента, поставляє товари або веде будь-яку іншу частину комерційної діяльності у Великобританії, то вона, швидше за все, підпадає під дію Закону і зобов'язана дотримуватися його вимог.

Причини застосування такого широкого підходу полягають у бажанні нібито зрівняти умови гри для законослухняних компаній Великобританії і іноземних компаній, що покладаються на виплату хабарів як на засіб ведення бізнесу. Для комерційної організації єдина можливість захиститися від звинувачень в не запобіганні корупції полягає в доказі того, що нею розроблені і впроваджені адекватні процедури, спрямовані на припинення виплати або отримання хабарів пов'язаними з нею особами.

Система органів державної влади, що займаються боротьбою з корупцією, надзвичайно розгалужена і, в принципі, включає усю структуру кримінального правосуддя. Важливу роль у цьому процесі грає Управління по боротьбі з шахрайством у особливо великих розмірах (The Serious Fraud Office, далі -- SFO), яку було створено в 1988 році відповідно до Закону про кримінальне судочинство 1987 року (Criminal Justice Act 1987) [4] для розслідування і переслідування в судновому порядку справ про велике або складень шахрайство в Англії, Уельсі і Північній Ірландії і корупції за кордоном, пов'язаною з Великобританією, і з метою виявлення фізичних і юридичних осіб, які отримують прибуток обманним шляхом, в результаті підриваючи ринки і знищуючи довіру інвесторів. Це провідне відомство Великобританії в області розслідування і кримінального переслідування у справах про хабарництво і корупцію за кордоном у таких випадках, коли кримінальне переслідування входить в компетенцію Великобританії. Воно також займаємося справами, пов'язаними з внутрішньою корупцією, попри ті, що основна відповідальність за розгляд цих випадків лежить на поліції і Королівській прокурорській службі. У компетенцію SFO входить збудження і розслідування справ, що відносяться до найбільш резонансних випадків. Критерієм підключення SFO до розслідування є перевищення розміру грошових коштів, виведених із законного обороту, в 1 млн фунт стерлінгів.

За предметним принципом уся робота поділяється на два напрями -хабарництво/корупція і шахрайство, кожне з яких очолює один з керівників SFO спільно з декількома професійними менеджерами, відповідальними за поточне управління справами. Менеджерами є або слідчі, або адвокати. Характер справи і стадія його розгляду впливають на те, хто буде призначений для його розгляду: адвокат або слідчий. Відповідно до того, які потрібно навички і досвід для розгляду справи, створюються багатопрофільні команди фахівців. Ці команди включають юристів, слідчих, IT -- фахівців і бухгал- терів-криміналістів [1, c. 13].

Слід зазначити важливу роль у боротьбі з корупцією у Великобританії, яку грають інститути громадянського суспільства. Це, в першу чергу, численні неурядові організації, ЗМІ. Не останнім інструментом є заохочення доносів, які позиціонуються тут як прояв активної громадянської позиції. Саме сигнали, що поступають від громадськості, експертів неурядових організацій і ЗМІ, частенько лягають в основу, у тому числі і найгучніших антикорупційних справ у Великобританії.

Цікаво, що деякі країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Південна Корея займають міцні позиції і є розвиненими в соціально-економічному відношенні державами. Особливої уваги займає Сінгапур, держава, яка за багатьма показниками входить до числа передових країн міжнародного співтовариства. Це одне з криміногеннобезпечних суспільств, економіка якого майже повністю винищила корупцію.

Набуло чинності урядове рішення, у відповідності з яким, суддям дозволили в процесах про хабарництво використовувати факти, що свідчать, що обвинувачений витрачає більше коштів, ніж заробляє, і має власність, вартість якої перевищує його фінансові можливості. Судам було надано право конфісковувати доходи, отримані в результаті корупції. Надання неправдивої або такої, що вводити в оману інформації стало розцінюватися як злочин, який карається ув'язненням або штрафом. Крім того, усі випадки корупції обов'язково висвітлювалися в ЗМІ. В основу боротьби з корупцією було покладено принципи, реалізація яких мала здійснюватися через:

— розробку заходів по відношенню до обох сторін: до тих, хто дає хабарі, і до тих, хто їх бере;

— призначення посадовців через визнання особистих і професійних заслуг, а не за наявність родинних зв'язків або політичного заступництва;

— відповідну плату державним службовцям (згідно з формулою, прив'язаною до середньої заробітної плати успішно працюючих в приватному секторі осіб (адвокатів, банкірів тощо));

— обов'язкове створення ефективного, працюючого на принципі чесності і відданості своїй справі органу по боротьбі з корупцією, і захист інформаторів, що повідомляють про випадки корупції;

— мінімізовану кількість підписів, необхідних при оформленні документів, що зменшує можливості для корупції;

Крім того, у Сінгапурі вдалося здійснити контроль за грошовою політикою, ввівши суворі правила: строгі обмеження витрат на виборчі кампанії; дозвіл здійснювати пожертвування тільки на користь політичних партій, а не окремих міністрів або членів парламенту, оскільки не можна дозволити таким чином купувати вплив з метою зміни політики і уряду.

Таким чином, жорсткі закони, покарання корумпованих чиновників, ефективне функціонування відомства боротьби з корупцією, особисті приклади керівників вищої ланки, відповідна платня для міністрів і державних службовців є основними чинниками, що використовуються Сінгапуром у боротьбі з корупцією.

На наш погляд, Україні буде корисний досвід боротьби з корупцією в Данії щодо дотримання політики "абсолютної нетерпимості", тобто не прийнятність хабарництва в межах власної компанії або процесі співпраці із зовнішніми партнерами (найнижчий рівень корупції у всьому світі із загальним балом 9.4).

Цій політиці активно сприяє "Датське агентство міжнародного розвитку". Усі ці компанії включають у свої контракти "Антикорупційні положення" тобто компанії повинні підписувати декларацію про незастосування хабарництва [6, с. 93]. Недотримання цього положення може привести до розірвання контракту і відмови вести справи з цими партнерами в майбутньому. Так само в Данії існують етичні кодекси або кодекси честі чиновників, спеціальні контрольні наглядачі органи, висока цивільна ініціатива, забезпечення гласності і відкритості на рівні уряду.

корупція фінансування тероризм злочин

ВИСНОВКИ

Вважаємо за можливе запропонувати антикорупційні заходи, які, на наш погляд, можуть сприяти зниженню рівня корупції в країні: вивчити можливість співпраці з SFO, яка на сьогодні має необхідну матеріальну базу і досвід; забезпечити невідворотність відповідальності за приховання інформації про корупційні правопорушення; активізувати застосування інститутів розслідування і контролю. Створити інститут депутатських слухань на регіональному і муніципальному рівнях по найбільш резонансних темах, пов'язаних з корупцією; ухвалити закон про профілактику злочинів. Зарубіжний і український досвід свідчать, що саме на цьому етапі можна ефективно протидіяти багатьом видам правопорушень, у тому числі і помітно знизити корупційні виклики.

Література

1. Савенков А.Н. Как победить коррупцию: юридические практики Великобритании / А.Н. Савенков, А.А. Савенков // Правовое поле современной экономики. -- М., 2012. -- № 7. -- С. 7--16.

2. Ефимов Г. В. Борьба с коррупцией в Сингапуре / Г. В. Ефимов //Россия и АТР. -- Владивосток: Изд-во "Дальнаука" ДВО РАН, 2008. -- №2. -- С. 125--127.

3. Асатурян М.А. Возможности использования Российской федерацией международного опыта борьбы с коррупцией в Дании / М.А. Асатурян // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований РИНЦ, 2010. -- №3. -- С. 93.

Размещено на Allbest.ru