Безпека споживання продуктів в моделі стратегії розвитку держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безпека споживання продуктів в моделі стратегії розвитку держави

Піх М.З., аспірант

Національний університет харчових технологій, м. Київ

Стаття присвячена аналізу та моніторингу діяльності держави щодо безпеки споживання основних видів продуктів харчування в Україні. Досліджено причини низького фактичного споживання продуктів харчування, окреслені чинники, які здійснюють на споживання продуктів визначальний вплив. Сформульовано фактори впливу на вирішення проблеми харчування населення.

Ключові слова: економічна безпека, безпека споживання, продовольча безпека, виробництво сільськогосподарської продукції

продовольчий безпека збалансований харчування

The article is devoted an analysis and monitoring of activity of the state in relation to safety of consumption of basic types of food stuffs in Ukraine. Reasons of low actual consumption of food stuffs, outlined factors which carry out determining influence on the consumption of products. The factors of influence are formulated on the decision of problem of feed of population.

Keywords: economic security, safety of consumption, food safety, production of agricultural goods

Проблеми реалізації стратегії економічної безпеки держави, забезпечення захисту національних інтересів у найважливіших сферах економіки набувають великого значення, привертають до себе пильну увагу політичних діячів, учених, різних верств населення.

Економічна безпека держави є комплексною системою з великою кількістю чинників: демографічний, екологічний, ресурсний, прісноводний, продовольчий, енергетичний, інформаційний та інші.

Продовольча безпека є дуже важливою економічною категорією, оскільки вона пов'язана не тільки з системою організації виробництва і постачання продуктів харчування, а й економічною безпекою країни в цілому.

Вирішенням проблеми забезпечення продовольчої безпеки займаються Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інститут економіки НАН України, Українська академія аграрних наук, ННЦ "Інститут аграрної економіки" тощо.

Розвитку теоретичних, методологічних і практичних аспектів продовольчої безпеки присвятили свої дослідження Л.В. Дейнеко, І.І. Лукінов, З.І. Ільїна, Б.Й. Пасхавер, П.П. Руснак, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишина та ін.

Постановка завдання. Досягнення рівня економічної безпеки формується не прямими економічними відносинами, як про це твердила рання класична школа, а соціально-психологічним станом людей, об'єднанням їх за своїми поглядами, сформованими інститутами, які роблять свій вибір вирішальним.

Конструювання моделі формування економічної безпеки, з точки зору національної безпеки, на думку учених, є справою багатоетапною: 1) на першому етапі формують найважливіші чинники, які виникають з функціонування наявної внутрішньої системи (держави), враховуючи зовнішні обставини; 2) на другому етапі визначають, які політичні, економічні та соціальні чинники впливають на економічну безпеку; 3) на третьому етапі формулюють цілі, які ставить перед собою держава, щоб досягнути стану, передбаченого моделлю. Потім ураховують всі внутрішні та зовнішні чинники впливу на модель забезпечення економічної безпеки. На цьому етапі також визначають можливі загрози, які потребують відповідного реагування [1].

Я. Жаліло розглядає такі три основних рівні національної економічної безпеки: держави загалом, суб'єкта господарювання (підприємства) та особи, а критеріальною ознакою поділу інтересів економічної безпеки різних рівнів ієрархії управління економікою вважає зміст відтворювальних процесів [2]. На рівні підприємства - це забезпечення процесу виробництва; особи - споживання; соціально-економічної системи - перерозподіл ресурсів.

Г. Пастернак-Таранушенко, розглядаючи поняття системи економічної безпеки, робить висновки, що всі види захистів національних інтересів (політичного, військового, економічного, правового та ін.) є щільно пов'язаними та інколи нерозривними, а джерела виникнення економічних загроз складаються із загроз за внутрішніми та зовнішніми напрямами. Разом з тим науковець узагальнює суть поняття економічна безпека держави як такий її стан, за якого вона стабільно гарантує можливість створення умов для плідного життя населення, розвитку економіки в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців [3, с.29].

У “Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України” визначено складові економічної безпеки: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.

Українське суспільство, попри постійні політичні конфлікти, все ж досягло певної усталеності, бо сформована особлива оригінальна національна політична модель та окреслений економічний напрям розвитку. Продовольча безпека на цьому фоні є похідною від політики соціально-економічного зростання, а саме ставлення суспільства до безпеки харчування є ознакою та індикатором певного соціального благополуччя. Серед ресурсів життєзабезпечення суспільства продовольство посідає найголовніше місце.

Найважливішою особливістю економічних потреб людей є їх безмежне зростання і практична невмолимість. Водночас можливості виробництва у втамуванні людських потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів - праці, капіталу, землі і підприємницьких здібностей. Виробництво просто не в змозі одночасно задовольнити усі потреби людей. У цьому полягає основна економічна суперечність.

Обмежені виробничі ресурси можуть використовуватись на задоволення різних потреб, тобто одні і ті ж фактори виробництва можна витратити на створення різних життєвих благ. Інакше кажучи, виробничі ресурси є альтернативними, що створює проблему економічного вибору.

Економічний вибір - це вибір тих людських потреб із безмежної їх кількості, які вимагають першочергового втамування через використання альтернативних виробничих ресурсів, і відкладення у часі задоволення потреб менш важливих.

Суть проблеми вибору полягає в тому, що якщо кожен виробничий ресурс, який використовується для задоволення різноманітних людських потреб, обмежений, то завжди існує можливість його альтернативного використання і пошуку найдоцільнішого поєднання із іншими ресурсами виробництва.

У галузі виробництва продуктів харчування сьогодні стоїть завдання отримання такої кількості й асортименту продуктів, якого було б достатньо для задоволення потреб населення країни та споживчі його характеристики відповідали стандартам. Критерій якості та оптимальності повинен бути сформульований настільки конкретно, щоб отримати якісне та кількісне вираження самих потреб населення у продуктах харчування. За норму харчування слід приймати не кількість необхідних людині поживних речовин відповідно до того, який продукт є їх носієм, а набір конкретних продуктів, що найповніше задовольняє фізіологічні потреби людини.

Результати. В Україні оцінка рівня продовольчої безпеки здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року №1379 за сімома основними індикаторами: добова енергетична цінність раціону харчування людини, забезпечення раціону людини основними видами продуктів, достатність запасів зерна у державних ресурсах; економічна доступність продуктів харчування, диференціація вартості харчування за соціальними групами, ємність внутрішнього ринку окремих продуктів, а також продовольча незалежність за окремими продуктами [4].

Достатність споживання продуктів харчування вважається оптимальною, коли фактичне споживання продуктів харчування особою впродовж року відповідає раціональній нормі [5].

У 2012 році в Україні за більшістю основних видів продовольства фактичне споживання знаходилося нижче раціональних норм, рекомендованих Українським НДІ гігієни харчування МОЗ. Найбільше відставання фактичного споживання від раціонального спостерігалося по молоку і молочних продуктах - на 43 відсотки, плодах, ягодах і винограду - на 41 відсоток, м'ясу і м'ясопродуктах - на 32 відсотки, рибі і рибопродуктах - на 32 відсотки.

Споживання основних продуктів харчування за останні роки наблизилося до показників мінімального споживчого кошика, які значно нижче медичних (фізіологічних) норм. Порівнюючи статистичні дані 2000-2012 років (табл. 1) необхідно відмітити, що у 2012 році під впливом стабільності доходів населення відбувається постійне поступове збільшення споживання м' яса і м' ясопродуктів, збільшилося споживання молока, порівнюючи його з падінням у 2011 році. Так, упродовж минулого року споживання м'яса і м' ясопродуктів на душу населення збільшилось порівняно з попереднім роком на 3,2 кг, молока і молокопродуктів - на 10 кг, риби і рибопродуктів - на 0,2 кг, але все ж не досягло раціональних норм.

Таблиця 1. Раціональні норми і фактичне споживання на душу населення основних видів продуктів по Україні, кг*

За трьома продовольчими групами, а саме: "хліб і хлібопродукти", "картопля", "овочі та баштанні продовольчі культури", "яйця" "олія рослинна всіх видів" фактичне споживання перевищило раціональну норму, а лише споживання "олії" відповідає нормі. Проте, таке перевищення по зазначених групах продовольства, особливо хлібопродуктах та картоплі, є свідченням незбалансованості харчування населення, яке намагається забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок більш економічно доступних продуктів. З табл.1 і табл.2 видно, що споживання продовольчих груп залежить від динаміки середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції.

Україна має у своєму розпорядженні 41,8 млн. га сільськогосподарських угідь, частка яких становить 69% у загальному земельному фонді земель різного функціонального призначення. У структурі земельних угідь України переважають родючі чорноземи, що становлять 27,4 млн. га, або 62,5% загальної земельної площі (7% світових запасів) і є її національним надбанням.

У загальному обсязі валової продукції за 2012 рік частка продукції тваринництва склала 33,2%. Порівнюючи з 2011 роком, обсяг виробництва продукції тваринництва збільшився на 3,8%, у т.ч. в аграрних підприємствах - на 7,6%, у господарствах населення - на 1,2%.

З огляду на значущість здоров'я населення у контексті суспільно-економічного розвитку і безпеки країни, важливим завданням у сфері збереження і зміцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної політики у сфері харчування населення та забезпечення раціонального збалансованого харчування, особливо підростаючого покоління.

Висновки

Вирішити проблему харчування населення в Україні можливо за умов вдосконалення державної політики у цій сфері та забезпечення раціонального збалансованого харчування усіх верств населення шляхом досягнення максимального продовольчого самозабезпечення за основними видами харчових продуктів; забезпечення виробництва продовольства, в обсязі та асортименті достатньому для харчування за науково обґрунтованими нормами; забезпечення відповідності харчових продуктів вимогам безпечності для здоров'я людини; забезпечення повноцінності харчування.

Враховуючи важливу роль аліментарних чинників у формуванні здоров'я, політика в сфері харчування має ґрунтуватися на міжсекторальних засадах, охоплювати освіту, законодавство та державне регулювання, передбачити координацію між охороною здоров'я та сільським господарством, співробітництво з харчовою промисловістю при виробництві та обробці харчових продуктів, селективний контроль за цінами та правила перевірки якості, забезпечення державного регулювання та контролю якості і безпеки продуктів харчування, постійне інформування громадськості про здорове харчування в школах, на робочих місцях, в магазинах, об'єктах громадського харчування, яке формує звички харчування, впроваджувати високоякісну рекламу, щоб зробити такі продукти помітними та привабливими. Вирішенню проблем сприятиме координація дій між засобами масової інформації, добровільними товариствами, медичними працівниками і працівниками харчової промисловості.

Такий комплексний міжсекторальний підхід сприятиме удосконаленню забезпечення раціонального збалансованого харчування всіх верств населення.

Література

1. Похилюк В.В. Амбівалентність економічних відносин і економічна безпека / В.В. Похилюк // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. - № 6(51), ч.2. - 2011. C. 15-19.

2. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика / Ярослав Анатолійович Жаліло. - К. : НІСД. 2003. - 224 с.

3. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення / Геннадій Адольфович Пастернак-Таранушенко ; за ред. Б. Кравченка. - К. : Кондор, 2002. - 302 с.

Размещено на Allbest.ru