Аналіз міждержавної нормативно-правової бази з питань договірно-правового оформлення державного кордону України

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У ХХІ сторіччі проблеми, що пов'язані із прикордонною безпекою, територіальною цілісністю та встановленням дер-жавних кордонів є актуальними питаннями політики націо-нальної безпеки для більшості країн світу. Новітня юридич-на література визначає державні кордони як "...лінії, що відділяють території держав одна від одної чи від відкритого моря і визначають межі територіального верховенства" [1].

Державні кордони у сучасній системі міждержавних відносин виконують важливу функцію: визначають межі суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держав світу, а також встановлюють юридичний титул на суверенну територію кожної країни. Відтак, врегулювання процесів, що пов'язані із договірно-правовим оформленням державних кордонів є одним із ключових пріоритетів у світо-вих зовнішньополітичних зносинах.

Метою договірно-правового оформлення державних кордонів є визначення меж суверенітету кожної із суміж-них держав, а також захист національних інтересів на дер-жавному кордоні. Договірно-правове оформлення держав-ного кордону є невід'ємною складовою загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки кожної країни і включає в себе здійснення комплексу політико-диплома- тичних, правових, організаційних, економічних, військових, правоохоронних, оперативних, технічних та інших заходів, що спрямовані на забезпечення суверенітету та територі-альної цілісності держави, а також непорушності іі держав-ного кордону.

Зазначимо, що з набуття Україною державної незалеж-ності врегулювання питань договірно-правового оформлен-ня державного кордону у відповідності до усталених прин-ципів та норм міжнародного права було визначено одним із пріоритетних завдань політики національної безпеки дер-жави. Так, Декларацією про державний суверенітет Украї-ни, що була прийнята Верховною Радою Українською РСР 16 липня 1990 року визначено: "Верховна Рада України про-голошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах" [2].

Об'єктами договірно-правового оформлення України є державний кордон, що має однаковий юридичний статус за всією своєю протяжністю, а також суверенні права держа-ви в її виключній (морській) економічній зоні.

З метою реалізації державної політики національної безпеки у сфері безпеки державного кордону, грунтуючись на принципах суверенної рівності, територіальної ціліс-ності, взаємної поваги та недоторканості державних кор-донів, новітньою українською державою було ініційовано переговорний процес з усіма суміжними державами з ме-тою нормативно-правового врегулювання питань спільних державних кордонів та їх договірно-правове оформлення.

Акцентуємо увагу на тому, що за сучасних умов дер-жавності Україною було укладено низку міждержавних договорів та угод із суміжними країнами, що дають змогу завершити процес договірно-правового оформлення дер-жавного кордону на всій його протяжності, однак не зва-жаючи на політико-дипломатичні зусилля української сто-рони, до цього часу дві третини державного кордону (по-над 4,6 тисяч кілометрів) залишаються не оформленими у договірно-правовому відношенні.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що дослідженню питань, що пов'язані із підготовкою та укла-денням міждержавних нормативно-правових актів з питань договірно-правового оформлення державного кордону України присвячено роботи: С.М. Бабуріна, В.М. Баран- чука, А.Л. Боднаря, В.П. Василенка, A.M. Дьогтяря, М.З. Кулика, Л.В. Осовалюка, М.О. Трюхана, В.С. Сіцінського, Б.Д. Трегубова, Т.О. Цимбалістого та інших науковців, екс-пертів. У своїх наукових працях дослідники розглядають теоретичні та прикладні питання конституційно-правових засад функціонування державного кордону України, а та-кож проводять грунтовний аналіз сучасних міжнародних договорів і угод України із суміжними державами з питань договірно-правового оформлення спільних ділянок держав-ного кордону.

Водночас, комплексного дослідження питань, що пов'я-зані із підготовкою та укладенням міждержавних норматив-но-правових актів між Україною і суміжними державами з питань договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону не проводилась. Невирішеність цієї проблеми призводить до значних перешкод у діяльності компетентних органів державної влади під час організації переговорного процесу та виконання інших державних зав-дань з питань правого оформлення державного кордону України.

МЕТА СТАТТІ

Мета статті -- провести аналіз чинної міждержавної нормативно-правової бази з питань договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними країнами.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

З набуттям Україною державної незалежності питання договірно-правового оформлення державного кордону було визначено одним із пріоритетних напрямів політики національної безпеки держави. Це було обумовлено нагаль-ною потребою забезпечити захист суверенітету, територі-альної цілісності та незалежності держави,

Акцентуємо увагу на тому, що першими законодавчи-ми актами з питань держаних кордонів були такі:

-- Закон України "Про правонаступництво України" від

12.09.1991 року, що визначив: "Державний кордон СРСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Респуб-лікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є держав-ним кордоном України" [3, с. 5];

-- Закон України "Про державний кордон України" від

04.11.1991 року, положеннями якого було нормативно виз-начено поняття державного кордону України як "... лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визна-чають межі території України -- суші, вод, надр та повітря нового простору" [4, с. 1];

-- Закон України "Про прикордонні війська України" від 04.11.1991 року, що визначив головні завдання для прикордонного відомства України: ".забезпечення недо-торканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охоро-на виключної (морської) економічної зони України" [5, с. 1].

У положеннях зазначених вище нормативно-правових актів визначались концептуальні пріоритети держави, що мали за мету забезпечити суверенітет та територіальну цілісність України на підставі усталених принципів міжна-родного права:

— принципу територіальної цілісності та недоторка-ності держав та державних кордонів;

— принципу непорушності державних кордонів;

— принципу взаємної поваги до суверенітету та тери-торіальної цілісності кожної держави;

— принципу мирного врегулювання прикордонних пи-тань.

Із прийняттям базових державних нормативно-право-вих актів з питань державних кордонів, що визначили ос-новні пріоритети та національні інтереси України у сфері безпеки державного кордону, виникла нагальна потреба щодо організації переговорного процесу із суміжними краї-нами, що мав на меті врегулювання питань договірно-пра-вового оформлення державного кордону та його правове оформлення.

Зазначимо, що на сьогодні, попри деструктивну пози-цію деяких суміжних держав, досягнуто суттєвого прогре-су з питань нормативно-правового оформлення державно-го кордону України, що, безумовно є суттєвим здобутком української сторони. Так, за сучасних умов державності Україною з усіма суміжними країнами, окрім Російської Федерації, укладено двосторонні міждержавні нормативно- правові акти, що регулюють питання спільних ділянок дер-жавного кордону виходячи с принципів суверенної рівності, територіальної цілісності, взаємної поваги та недоторка-ності існуючих державних кордонів.

Проведений аналіз чинної міждержавної нормативно- правової бази з питань договірно-правового оформлення державного кордону дав змогу встановити, що Україною разом із суміжними державами напрацьовано певну норма-тивно-правову базу, що дає змогу врегулювати нагальні пи-тання договірно-правового оформлення, а також дотриман-ня його режиму.

Так, із суміжними з Україною державами повністю вре-гульовані питання договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону та дотримання його режиму, зокрема:

-- Республікою Польща (протяжність спільної ділянки державного кордону -- 542,39 км);

-- Словацькою Республікою (протяжність спільної ділянки державного кордону -- 97,852 км);

-- Угорською Республікою (протяжність спільної ділян-ки державного кордону -- 136,7 км);

-- Румунією (протяжність спільної ділянки державно-го кордону -- 613,8 км).

Із зазначеними вище країнами Україною проведено де-маркацію спільних ділянок кордону, узгоджено протокол- опис проходження лінії державного кордону та складено демаркаційну карту. За підсумками демаркації укладено міждержавні договори про режим державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних пи-тань, а саме:

1) Договір між Україною і Словацькою Республікою про спільний державний кордон від 14 жовтня 1993 року [7];

2) Договір між Україною і Угорською Республікою про режим українсько-угорського державного кордону, співро-бітництво і взаємодопомогу з прикордонних питань від 15 травня 1995 року [8];

3) Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордо-ну, співробітництво і взаємодопомогу з прикордонних пи-тань від 12 січня 1993 року [6];

4) Договір між Україною і Румунією про режим ук-раїнсько-румунського державного кордону, співробітниц-тво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 чер-вня 2003 року [9].

Предметом зазначених міждержавних нормативно-пра-вових актів між Україною і суміжними державами є:

— узгодження порядку встановлення, позначення, а також утримання на місцевості спільних з Україною діля-нок державного кордону та прикордонних знаків;

— встановлення порядку користування прикордонни-ми водами, дорогами, комунікаційними спорудами, що пе-ретинають спільні ділянки державного кордону;

— визначення порядку користування об'єктами, розта-шованими на кордоні, а також провадження господарської діяльності у прикордонних районах;

— створення та організація роботи змішаної (спільної) прикордонної комісії з перевірки та огляду проходження лінії державного кордону;

— створення інституту прикордонних уповноважених для врегулювання нагальних питань охорони спільного дер-жавного кордону, а також усунення передумов до виник-нення прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на кордоні.

Таким чином, Україна сьогодні має встановлений, по-значений на місцевості та нормативно врегульований міждержавними договорами державний кордон із чотир-ма країнами-членами Європейського Союзу. Загальна про-тяжність спільного кордону з ЄС складає 1390,742 кіло-метри, що становить близько 20% від загальної протяж-ності державного кордону України. Всі міждержавні до-говори з питань кордонів між Україною і суміжними краї-нами Європейського Союзу було укладено у двостороннь-ому форматі, враховуючи добру волю сторін та прагнучи розвивати відносини дружби, співробітництва та поваги суверенітету та територіальної цілісності кожної із країн.

Єдиним винятком встановлення державних кордонів за обопільною згодою є проблема, що пов'язана із розмежу-ванням морських просторів, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони між Україною і Ру-мунією у північно-західній частині Чорного моря. Зазначи-мо, що довготривалі спроби України та Румунії розмежу-вати шляхом двосторонніх переговорів та консультацій спільні морські простори, континентальний шельф та вик-лючну (морську) економічну зону у північно-західній час-тині Чорного моря виявились марними та не призвели до вирішення зазначеного питання у двосторонньому форматі. Відтак, 3 лютого 2009 року питання делімітації морських просторів України та Румунії у Чорному морі було врегу-льовано рішенням Міжнародного суду ООН. Зазначене рішення є остаточним і обов'язковим для виконання Украї-ною і Румунією [10].

Водночас слід зазначити, що за сучасних умов держав-ності України, більшість ділянок державного кордону не оформлено у договірно-правовому відношенні, зокрема із:

-- Російською Федерацією (протяжність спільної ділян-ки державного кордону -- 2295,04 км);

-- Республікою Молдова (протяжність спільної ділян-ки державного кордону -- 1222 км);

-- Республікою Білорусь (протяжність спільної ділян-ки державного кордону -- 1084,3 км).

З цими країнами відсутні міждержавні договори та угоди, що регулюють питання договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону та його режиму. Зокрема, це стосується нагальних питань щодо визначення порядку утримання та облаштування спільних ділянок кордону прикордонною інфраструкту-рою, провадження господарської та природоохоронної діяльності, забезпечення безпеки судноплавства у при-кордонних водах та промислової діяльності у континен-тальному шельфі та виключній (морській) економічній зоні тощо.

Нормативно-правова неврегульованість питань догові-рно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону в основному пов'язана із деструктивною позицією урядів Росії, Білорусі та Молдови, яка використовується зазначеними країнами як можливість здійснення політич-ного тиску на українську сторону з метою перегляду лінії адміністративного розподілу між республіками колишньо-го Радянського Союзу щодо територіального розмежуван-ня на свою користь. Правова неврегульованість питань до-говірно-правового оформлення спільних з Україною діля-нок державного кордону пояснюється також наявністю прихованих територіальних претензій до нашої країни з боку суміжних країн.

Доведено, що з самого початку набуття Україною дер-жавної незалежності, українська влада вживала рішучих та послідовних заходів, спрямованих на нормативно-правове врегулювання питань договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону з колишніми радянсь-кими республіками, що здобули незалежність з розпадом СРСР. Зазначені заходи передбачали реалізацію низки стра-тегічних завдань.

Перше стратегічне завдання було спрямоване на нор-мативно-правове врегулювання питань договірно-правово-го оформлення спільних ділянок державного кордону із колишніми радянськими республіками. Воно мало на меті забезпечити суверенітет, територіальну цілісність України, а також протидіяти зазіханням з боку суміжних держав на частину державної території країни.

Україна як одна із країн-засновниць Співдружності Незалежних Держав з метою врегулювання питань держав-них кордонів ініціювала прийняття багатосторонньої (у

Ф

орматі СНД) міждержавної Угоди про створення півдружності Незалежних Держав від 08.12.1991 року. Положеннями зазначеного нормативно-правового акту зак-ріплено, що: "...Высокие Договаривающиеся Стороны при-знают и уважают территориальную целостность друг друга и неприкосновенность существующих границ в рамках со-дружества. Они гарантируют открытость границ, свободу передвижения граждан и передачи информации в рамках Содружества" [11].

Зазначимо, що політико-дипломатичні зусилля Украї-ни з набуттям державної незалежності також були спря-мовані на нормативно-правове врегулювання питань спільного державного кордону із колишніми радянськими республіками у двосторонньому форматі. З цією метою було укладено:

-- Договір між Українською Радянською Соціалістич-ною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою від 22.11.1990 року. Положен-нями зазначеного міждержавного акту було визначено: "Ви-сокі Договірні Сторони визнають і поважають територіаль-ну цілісність Української Радянської Соціалістичної Рес-публіки і Російської Радянської Федеративної Соціалістич-ної Республіки в нині існуючих у межах СРСР кордонах" [12];

-- Договір між Українською Радянською Соціалістич-ною Республікою і Білоруською Радянською Со-ціалістичною Республікою від 31.08.1991 року, у якому заз-начається: "Сторони визнають і поважають територіальну цілісність Української Радянської Соціалістичної Республ-іки і Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки в нині існуючих кордонах" [13].

Друге стратегічне завдання нормативно-правового за-безпечення процесу договірно-правового оформлення дер-жавного кордону України було спрямоване на договірне визначення лінії державного кордону шляхом проведення делімітації спільних ділянок державного кордону з Респуб-лікою Білорусь, Республікою Молдова та Російською Фе-дерацією.

Встановлено, що Україною проведено делімітацію спільних ділянок державного кордону із зазначеними вище країнами. За результатами делімітації було визначено лінію спільного державного кордону, проведено детальний опис його проходження. За підсумками делімітації було укладе-но міждержавні договори про кордони:

-- Договір між Україною та Республікою Білорусь про державний кордон, від 12 травня 1997 року [14];

-- Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон, від 18 серпня 1999 року [15];

-- Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон, від 18 серпня 1999 року [16].

Єдиним питанням, що залишається не врегульованим на сьогоднішній день є питання делімітації морської ділянки українсько-російського державного кордону та розмежу-вання континентального шельфу і виключних (морських) економічних зон України і Росії у Чорному морі. Таким чи-ном, Російська Федерація залишилась єдиною сусідньою державою України, з якої досі не укладено необхідні дого-вори та угоди з делімітації спільного кордону у Азово-Кер- ченській акваторії.

Трете стратегічне завдання було спрямоване на завер-шення договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону з Республікою Білорусь, Республікою Молдова та Російською Федерацією. Це стратегічне завдан-ня було реалізовано шляхом створення спільних демаркац-ійних комісій із суміжними країнами у форматі роботи щодо демаркації ділянок українсько-російського, українсько- білоруського та українсько-молдовського державного кор-дону. Спільними демаркаційними комісіями виконуються планові заходи зі встановлення лінії державного кордону на місцевості, а також позначення спільних ділянок держав-ного кордону прикордонними знаками на основі документів про делімітацію кордону. При цьому найбільш конструктив-ною та послідовною є робота спільної українсько-молдовсь-кої демаркаційної комісії, у форматі роботи якої вже вине-сено на місцевість близько 90% лінії державного кордону. Водночас, російська і білоруська сторона, упродовж три-валого часу зволікала із остаточним врегулюванням питань правового оформлення спільного з Україною державного кордону незважаючи на укладені міждержавні договори про державний кордон. Відтак, практичні роботи з демаркації спільних ділянок державного кордону розпочались на кор-доні з Росією у 2010 році, а на кордоні з Республікою Біло-русь -- лише у 2013 році.

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що з набут-тя Україною державної незалежності врегулювання пи-тань договірно-правового оформлення державного кор-дону було визначено одним із пріоритетних завдань пол-ітики національної безпеки держави. З метою захисту су-веренітету, територіальної цілісності та незалежності держави, новітньою українською державою було ініційо-вано переговорний процес з усіма суміжними державами щодо нормативно-правового врегулювання питань спільних державних кордонів та їх договірно-правове оформлення. Україною було укладено низку міждержав-них договорів та угод із суміжними країнами, що дають змогу завершити процес договірно-правового оформлен-ня державного кордону на всій його протяжності. Однак, не зважаючи на політико-дипломатичні зусилля українсь-кої сторони, до цього часу дві третини державного кор-дону (понад 4,6 тисяч кілометрів) залишаються не офор-мленими у договірно-правовому відношенні. Не оформ-лений у договірно-правовому відношенні державний кор-дон України представляє суттєву загрозу національній безпеці України з огляду на можливість втрати одного з суттєвих елементів державності -- юридичний титул на суверенну територію.

Перспективою подальших розвідок даної проблемати-ки є подальша розробка проектів міждержавних норматив-но-правових актів між Україною і суміжними державами з питань завершення процесу договірно-правового оформ-лення державного кордону України із суміжними країна-ми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Юридический энциклопедический словар / Гл. ред. А.Я. Сухарев; редкол.: М.М. Богуславский и др. 2-е изд. -- М.: Советская энциклопедия, 1987. -- 527 с.

2. Декларація про державний суверенітет // Відомості Верховної Ради УРСР. -- 1990. -- № 31. -- Ст. 429.

3. Закон України "Про правонаступництво України" // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 46.

4. Закон України "Про державний кордон України" // Голос України. -- 1991. -- 18 грудня 1991 р.

5. Закон України "Про прикордонні війська України" [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=1779-1.

6. Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордо-ну, співробітництво і взаємодопомогу з прикордонних пи-тань від 12 січня 1993 року / Договір ратифіковано Поста-новою ВР № 3379-XII від 14.07.93 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://uazakon.com/document/tpart11/ isx11248.htm

7. Договір між Україною і Словацькою Республікою про спільний державний кордон від 14 жовтня 1993 року. -- Офіційний Вісник України 2007, від 09.02.2007, ст. 272 [Елек-тронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// archive.is/ 42g4y.

8. Договір між Україною і Угорською Республікою про режим українсько-угорського державного кордону, співро-бітництво і взаємодопомогу з прикордонних питань від 15 травня 1995 року. -- Офіційний Вісник України 2007, 96 від 28.12.2007, ст. 352.

9. Договір між Україною і Румунією про режим украї-нсько-румунського державного кордону, співробітництво і взаємодопомогу з прикордонних питань від 12 січня 1993 року.

10. Рішення Міжнародного суду ООН від 03.02.09 [Елек-тронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// www.viche.info/ journal/ 2153/

11. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року / Угоду із застереженнями ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 195 8- XII від 10.12.91 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/ MU91039R.html

12. Договір між Українською Радянською Соціалістич-ною Республікою і Російською Радянською Федеративною

Соціалістичною Республікою від 19 листопада 1990 року / Договір ратифіковано Постановою ВР № 495-ЛІІ від 22.11.90 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=643_011

13. Договір між Українською Радянською Соціалістич-ною Республікою і Білоруською Радянською Со-ціалістичною Республікою від 31.08.91 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/link1/MU90001Uhtml

14. Договір між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997 року / Договір ратиф-іковано Законом № 491/97-ВР від 18.07.97 [Електронний

^

с]. -- Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/ ¦nain.cgi?nreg=112_004

15. Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон від 18 серпня 1999 року. -- Офіційний Вісник України 2007, 90 від 07.12.2007, ст. 332.

16. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.zakon.ra- da.gov.ua.cgi-bin/laws/ main.cgi

References:

1. Sukharev, A.Ya. (1987), Juridicheskij jenciklopedicheskij slovar' [Legal ^ encyclopedic dictionary], Sovetskaja jenciklopedija, Moscow, Russia.

2. The Verkhovna Rada URSR (1990), "The Declaration on state sovereignty", vol. 31, p. 429.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The law of Ukraine "On succession of Ukrain", vol. 46.

4. Holos Ukrainy (1991), The law of Ukraine "On the state border of Ukraine".

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The law of Ukraine "On the border troops of Ukraine", available at: http:/ / zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=1779-12 (Accessed 28 July 2014).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (1993), "The agreement between Ukraine and the Republic of Poland on legal regime of the Ukrainian-Polish state border, cooperation and mutual assistance on border matters of January 12, 1993", available at: http://uazakon.com/ document/tpart11/isx11248.htm (Accessed 28 July 2014).

7. Official Bulletin Of Ukraine (2007), "The agreement between Ukraine and the Slovak Republic on the common state border of 14 October 1993".

8. Official Bulletin Of Ukraine (2007), "The agreement between Ukraine and the Republic of Hungary regarding the regime of the Ukrainian-Hungarian border, cooperation and mutual assistance on border matters of 15 may 1995".

9. "The agreement between Ukraine and"Romania on the regime of the Ukrainian-Romanian state border, cooperation and mutual assistance on border matters of January 12, 1993", available at: http://archive.is/ 42g4y (Accessed 29 July 2014).

10. "The decision of the International court of justice" (2009), available at: http://www.viche.info/journal/2153/ (Accessed 29 July 2014).

11. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), "The agreement on creation of the Commonwealth of Independent States of 8 December 1991", available at: http://search.li- gazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ ua/MU91039R.html (Accessed 29 July 2014).

12. The Verkhovna Rada of Ukraine (1990), "The agreement between the Ukrainian Soviet Socialist Republic and the Russian Soviet Federative Socialist Republic dated November 19, 1990", available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=643_011 (Accessed 30 July 2014).

13. "The agreement between the Ukrainian Soviet Socialist Republic and the Belarusian Soviet Socialist Republic" (1991), available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ MU90001U.html (Accessed 30 July 2014).

14. The Verkhovna Rada of Ukraine (1997), "The agreement between Ukraine and Republic of Belarus on the state border dated 12 may 1997", available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/ main.cgi?nreg=112_004 (Accessed 30 July 2014).

15. Official Bulletin Of Ukraine (2007), "The agreement between Ukraine and Republic of Moldova on the state border of 18 August 1999".

16. The Verkhovna Rada of Ukraine, "The agreement between Ukraine and the Russian Federation on Ukrainian- Russian state border", available at: http://www.za- kon.rada.gov.ua.cgi-bin/laws/main.cgi (Accessed 31 July 2014).

Размещено на Allbest.ru