Державні пріоритети розвитку сільського розселення України

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

Визначення пріоритетів розвитку сільського розселен-ня України є актуальним завданням, обумовленим необхід-ністю його активної державної підтримки, стабілізації со-ціально-економічного потенціалу сільських поселень, а та-кож визначенням подальших перспектив його розвитку. Першочерговими завданнями державного значення є вирі-шення проблем забезпечення життєдіяльності сільського населення та сприяння розвитку сільських територіальних громад. Це вимагає обгрунтування нових концептуальних основ формування сучасної політики просторового розвит-ку сільського розселення.

Наразі зміна ідеологічних засад сучасної політики роз-витку сільських територій повинна відбуватися через усві-домлення суспільством необхідності активного гуманітар-ного розвитку цих територій з цільовою орієнтацією на до-сягнення високих соціальних параметрів життєзабезпечен-ня сільських мешканців, істотне збільшення обсягів соціаль-них інвестицій у розвиток сільських поселень.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ, ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Проблемам комплексного розвитку сільських територій присвятили праці М. Орлатий [1], О. Павлов [2], В. Тере-щенко [3]; розвитку сільських територій у контексті сталості -- В. Дієсперов [4], М. Малік, О. Булавка [5]; управління сільськими територіями -- М. Кропивка, П. Саблук [6] та ін. Попри значні наукові здобутки, залишаються невизначени- ми перспективи забезпечення стабілізації сільської посе-ленської мережі та розвитку сільських територій у контексті сучасних завдань модернізації українського суспільства.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ

Метою статті є обгрунтування стратегічних орієнтирів розвитку сільського розселення України.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проб леми сільського розселення значною мірою обу-мовлені недооцінкою їх ролі в соціально-економічному роз-витку країни, що проявляється у пануванні аграрної пара-дигми галузевого характеру на противагу парадигмі сільського розвитку, що характеризується людиноцентри- стським підходом. У площині економічної практики це обу-мовлює домінування залишкового принципу фінансування потреб села та його мешканців. Зокрема Державною цільо-вою програмою розвитку українського села на період до 2015 р. на розвиток цих територій передбачено лише 16,4 % від всіх раніше запланованих витрат [7].

Як наслідок, продовжується руйнація сільської посе-ленської мережі, результуючим етапом якої є зникнення сіл (за даними Держслужби статистики України, протягом 1990--2014 рр. чисельність сільських поселень зменшилася на 422 од., що перевищує кількість сіл всієї Чернівецької об-ласті). Інтенсивність руйнації сільської поселенської мережі підвищується (за 1990--2000 рр. -- 6 одиниць, за 2001--2014 рр. -- уже 18 одиниць середньорічного скорочення сіл).

Загальновизнано, що основні напрями державної пол-ітики розвитку сільських територій повинні бути орієнто-ваними на захист конституційних прав кожного громадя-нина, його особистий розвиток і охорону здоров'я, а також забезпечення стабільності соціально-економічних та еколо-гічних умов сільських територій. У зв'язку з цим зростає зна-чущість соціальної відповідальності територіальних громад, суб'єктів господарювання та органів місцевого самовряду-вання за соціально-демографічну ситуацію у сільській місце-вості, досягнутий рівень її соціально-економічного розвит-ку, забезпеченість соціальною та ринковою інфраструкту-рою. Державне регулювання соціально-економічного роз-витку українського села повинно базуватися на таких ос-новних вихідних принципах: узгодженість індикативного і директивного управління; аграрний протекціонізм; принцип єдності економічних і соціальних цілей.

Соціально-економічний розвиток сільських територій України та їх поселенської мережі повинен відбуватися у контексті нової ідеології формування суспільних відносин, що грунтується на балансі інтересів кожної людини, що мешкає в сільській місцевості, інтересів сільських терито-ріальних громад і суспільства, а також певною мірою вра-ховувати характер сучасних трансформаційних процесів (табл. 1).

У контексті актуальних завдань подолання системних обмежень розвитку сільського розселення на особливу ува-гу з боку державних органів управління заслуговують такі: відсутність будь-яких суб'єктів господарювання у половині сіл країни; дрібнотоварність та низькопродуктивність осо-бистих підсобних господарств; монофункціональність сільської економіки, високі темпи скорочення зайнятості у цій сфері; ускладнений доступ сільського населення до по-слуг центрів зайнятості; низька концентрація капіталу в сільськогосподарських підприємствах та недоступність кре-дитних ресурсів для переважної більшості сільських меш-канців. Гуманізація розвитку сільського розселення Украї-ни повинна здійснюватися через поступове подолання та-ких обмежень, як високий рівень участі сільського населен-ня у неформальній зайнятості, значне приховане безробіт-тя, висока частка сезонної зайнятості. Внаслідок цього фор-муються надзвичайно низькі трудові доходи сільського на-селення, що активізують процес депривації, тобто позбав-лення повноцінної реалізації трудового потенціалу, отри-мання якісних соціальних послуг, розвитку власних профе-сійних, інтелектуальних та творчих здібностей.

В умовах істотної обмеженості наявних ресурсів роз-витку основними концептуальними пріоритетами зміцнен-ня сільського розселення України слід визнати:

-- створення соціально-економічних умов для мо-білізації потенціалу ендогенного розвитку сільських поселень, насамперед через інтенсивне використан-ня потенціалу місцевої економіки та місцевих гро-мад;

— посилення міжселенних комунікативних зв'язків і створення системи взаємодії між управлі-нськими структурами і суб'єктами господарювання; залучення фахівців для виявлення і мобілізації ре-зервів розвитку поселень на всіх рівнях управління;

— визначення точок активізації соціально- економічного розвитку сільського розселення, ос-нову яких можуть становити центри сільських рай-онів та великі села.

Зміцнення економічної основи розвитку сільського розселення повинно спиратись на ради-кальні трансформаційні перетворення в економічній системі, зокрема щодо форм власності. Державна підтримка особистих селянських господарств, як одного з основних сільгоспвиробників, практично відсутня, а на державну підтримку фермерських господарств припадає лише 2 % всіх витрат [8]. Важливо активізувати зусилля усіх суб'єктів управ-ління у напрямі створення ринкової інфраструкту-ри збуту сільськогосподарської продукції особис-тими селянськими господарствами через розгортан-ня повнофункціональної мережі регіональних агро-промислових ринків передбачивши на етапі плану-вання бюджетних видатків необхідні кошти для фінансування створення додаткових робочих місць у несільськогосподарських видах діяльності у відповідності з потребою.

Комплексність та складність вирішення проблем сільського розселення України потребують визначення ба-зових стратегічних орієнтирів його розвитку на основі сис-темної зміни домінуючих поглядів -- це визнання необхід-ності переходу від розвитку сільської економіки як виключ-но сільськогосподарської до іншого типу, що характери-зується розгалуженою структурою та збалансованістю різних видів економічної діяльності.

Для стабільного розвитку сільського розселення Украї-ни в складних соціально-економічних умовах необхідним є:

— створення центрів розвитку сільських територій, які формуватимуться із професіоналів із залученням необхід-них експертів та функціонуватимуть у формі неурядових організацій. Це забезпечуватиме концентрацію ресурсів на місцевому рівні, зростання територіальної конкуренції за інвестиції і робочі місця, які б стимулювали окремі ініціати-ви сільських територіальних громад, координацію діяльності організацій та служб щодо забезпечення соціального роз-витку сільських територій (центри зайнятості, інноваційні структури, благодійні фонди, заклади вищої освіти). Одним з можливих джерел отримання коштів для створення таких організацій є реорганізація районної державної адмініст-рації та реформування напрямів її діяльності;

— розвиток комунікаційних зв'язків на основі розгалу-ження транспортної інфраструктури як необхідної переду-мови підвищення мобільності трудових ресурсів та терито-ріальної доступності соціальних послуг.

Не менш важливе значення має створення нових сільсько-міських партнерств, а також підтримка розвитку малих і середніх міст, оскільки сільські території не розви-ваються ізольовано і знаходиться в умовах недостатньо або неефективно задіяних ресурсів.

На державному рівні має бути вирішена проблема спри-яння щодо створення сімейних ферм у сільській місцевості через трансформацію частини особистих селянських гос-подарств на сучасні товарні ферми; створення багатофункціональних сільськогосподарських кооперативів, які б забезпечували увесь комплекс робіт з виробництва сільсько-господарської продукції і таким чином сприяли б розв'я-занню проблеми зайнятості та формуванню доходів знач-ної частини сільського населення. У цьому зв'язку актуалі-зується завдання державної підтримки суб'єктів підприєм-ницької діяльності, які реалізують проекти та програми, спрямовані на покращення соціально-економічної ситуації в сільських поселеннях (створення робочих місць, збільшен-ня податкових надходжень, надання інформаційно-консуль-таційних послуг, покращення транспортного сполучення).

Для збереження і розвитку соціально-економічного потенціалу сільського розселення доцільно реалізовувати масштабні регіональні проекти із застосуванням елементів кластеризації, що забезпечить комплексне поєднання в сільських районах підприємств харчової та переробної промисловості, об'єктів сфери послуг. Диверсифікація видів економічної діяльності у сільській місцевості, створення нових джерел доходів населення поза сільськогосподарсь-ким виробництвом шляхом створення сервісних центрів, підтримки розвитку народних ремесел та туризму сприя-тимуть збереженню потенціалу сільського розселення краї-ни. У цьому ж напрямі діятиме державна підтримка підприє-мницької ініціативи через допомогу і супровід у відкритті своєї справи, сприяння розвитку підприємництва (усунен-ня бюрократичних перепон, інформаційні і консультаційні послуги), поступове вирішення проблем у підприємницько-му середовищі (монополізм, порушення зобов'язань перед орендарями). Важливого значення набуває формування ефективної кредитної та постачально-збутової кооперації, об'єднання некомерційних організацій товаровиробників. У найближчій перспективі необхідно забезпечити створення додаткових цільових фондів інвестування проектів розвит-ку сільських територій, які б сприяли формуванню старто-вого капіталу підприємницької ініціативи, стимулювали на-дання послуг через систему пільгового кредитування.

У системі пріоритетів розвитку сільського розселення України чільне місце належить зміцненню сільського посе-ленського потенціалу на основі практики створення бага-тофункціональних центрів соціального розвитку (школа- сад, центри дозвілля, центри побутового обслуговування, рекреаційно-лікувальні заклади) за умови зміцнення ролі місцевих бюджетів у розвитку соціальної сфери шляхом підвищення ефективності управління комунальним майном та землею територіальної громади; залучення альтернатив-них джерел наповнення бюджету (спонсорська допомога, добровільне оподаткування, кошти іноземних фондів, залу-чення коштів на розвиток через державно-приватне парт-нерство; дієвий громадський контроль за рухом бюджетних коштів).

З метою мінімізації патерналістських настроїв потрібно активно сприяти участі сільського населення у соціально- економічному розвитку цих територій через створення органів самоорганізації, посилення інформаційно-організа-ційної роботи з населенням. Так, доступ територіальних громад до вирішення проблем поселень обмежується через відсутність реєстрації статутів територіальних громад. Про-те законодавча невизначеність реалізації цих механізмів призводить до ускладнення їх практичного застосування. Необхідно активізувати дієвий механізм участі територіаль-них громад у процесі прийняття соціально важливих рішень через загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи та громадські слухання.

У цьому контексті ефективним інструментом впливу на розвиток сільського розселення повинні бути державні програми та проекти, головними недоліками яких є декла-ративність заходів, недостатнє фінансування, неефектив-не середньострокове планування діяльності, відповідність програм реформування сільської економіки визначеним соціальним пріоритетам. Головними напрямами оптимізації розроблення державних програм, орієнтованих на за-безпечення ефективного соціального розвитку сільських територій та зміцнення їх поселенського потенціалу краї-ни є:

— визначення та обгрунтування критеріїв розподілу бюджетних коштів на соціальні потреби з метою підвищен-ня ефективності їх використання та забезпечення економі-чного стимулювання депресивних територій;

— запровадження програмно-цільових підходів форму-вання та використання коштів задля реалізації стратегічних напрямів соціального розвитку сільських території;

— розширення практики сумісного державно-комерц-ійного фінансування шляхом залучення до фінансування програми міжнародні фонди, приватні організації;

— запровадження постійного фінансового моніторин-гу виконання державних програм з метою мінімізації не-ефективного використання коштів програм; сільський розселення зайнятість добробут

— залучення на етапі формування програм якомога більше фахівців-практиків з розвитку сільських територій (сільських та селищних голів, представників агенцій місце-вого розвитку, асоціації фермерів, навчальних та науково- дослідних закладів, тощо) для посилення практичної спря-мованості програм;

— підвищення ефективності реалізації соціального на-пряму програми шляхом збільшення соціальних інвестицій до 50 % всіх витрат програми, враховуючи потреби розвит-ку сільських територій як складних суспільно-територіаль-них систем.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ НАПРЯМІ

Пріоритети державної політики розвитку сільського роз-селення України повинні мінімізувати ризики руйнації посе-ленської мережі. Для її стабілізації необхідно істотно зміни-ти систему управління, забезпечити розвиток на базі актив-ності сільських територіальних громад. Необхідним є фор-мування сприятливого інституційного середовища та удос-коналення механізму активізації функціонування вже існу-ючих органів самоорганізації населення, забезпечення взає-модії сільської громадськості з органами місцевого самовря-дування. Розробка нових проектів розвитку територіальних громад та застосування в їх реалізації антикризового менед-жменту підвищить ефективність соціально-економічної ста-білізації сільської поселенської мережі України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Розвиток сільських територій України (1990-2010 роки): монографія [за ред. М.К. Орлатого]. -- К.: НДІ "Ук- рагропромпродуктивність", 2012. -- 748 с.

2. Павлов О.І. Сільські території України: функціональ-но-управлінська модель: монографія / Павлов О.І. -- О.: Астропринт, ННЦ "Ін-т аграр. Економіки. -- 2009. -- 344 с.

3. Соціально-економічний розвиток сільських тери-торій: методологічно-прикладні аспекти: монографія / [Те-рещенко В.К. та ін.]; за ред. В.К. Терещенка. -- К.; Ніжин: Лисенко М.М., 2012. -- 203 с.

4. Дієсперов В.С. Сталий сільський розвиток: пробле-ми становлення: монографія / Дієсперов В.С. -- К.: Ін-т аг-рар. економіки, 2011. -- 21б с.

5. Стратегічні напрями сталого розвитку сільських тери-торій / [Лутенко Ю.О., Малік М.Й., Булавка О.Г. та ін.]; за ред.

О.Ю. Лутенка, Ю.Г. Булавки. -- К.: ННЦІАЕ, 2013. -- 74 с.

6. Управління комплексним розвитком агропромислово-го виробництва і сільських територій / [Саблук П.Т., Кро-пивко М.Ф., Булавка О.Г. та ін.]; за ред. П.Т. Саблука, М.Ф. Кропивка. -- К.: ННЦ ІАЕ, 2011. -- 482 с.

7. Постанова Кабінету Міністрів України " Про затвер-дження Державної цільової програми розвитку українсь-кого села на період до 2015 року" № 1158 від 19.09.2007 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/1158-2007-%D0%BF

8. Про результати аналізу використання коштів державно-го бюджету України, виділених на державну підтримку АПК [Електронний ресурс] / Рахункова палата України. -- Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua\control\main\uk\pablish\article/16720005

References:

1. Orlatyj, M. K. (2012), Rozvytok sil's'kykh terytorij Ukrainy (1990--2010 roky) [Development of rural territories of Ukraine (1990--2010)], NDi "Ukrahropromproduktyvnist'", Kyiv, Ukraine.

2. Pavlov, O. I. (2009), Sil's'ki terytorii Ukrainy: funk- tsional'no-upravlins'ka model' [Rural territories of Ukraine: functional and administrative model], Astroprynt, Odessa, Ukraine.

3. Tereschenko, V. K. (2012), Sotsial'no-ekonomichnyj rozvytok sil's'kykh terytorij: metodolohichno-prykladni aspekty [Social and economic development of rural territories: methodologically applied aspects], Lysenko M.M., Nizhin, Ukraine.

4. Diiesperov, V. S. (2011), Stalyj sil's'kyj rozvytok: problemy stanovlennia [Sustainable rural development: formation problems], Instytut ahrarnoi ekonomiky, Kyiv, Ukraine.

5. Lutenko, Yu. O. Malik, M. J. and Bulavka, O. H (2013), Stratehichni napriamy staloho rozvytku sil's'kykh terytorij [Strategic directions of a sustainable development of rural territories], NNTsIAE, Kyiv, Ukraine.

6. Sabluk, P.T. Kropyvko, M.F. Bulavka, O.H. (2011), Up- ravlinnia kompleksnym rozvytkom ahropromyslovoho vyrobnytstva i sil's'kykh terytorij [Management of complex development of agroindustrial production and rural territories], Instytut ahrarnoi ekonomiky, Kyiv, Ukraine.

7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2007), "Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine " About the approval of the State target program of development of the Ukrainian village for the period till 2015 "", available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/1158-2007-%D0%BF (Accessed 24 June 2014).

8. The official site of Audit Chamber of Ukraine (2014), "About results of the analysis of use of the funds of the state budget of Ukraine allocated for the state support of agrarian and industrial complex", available at: http://www.ac-rada.gov.ua\control\main\uk\pab- lish\article/16720005 (Accessed 18 June 2014).

Стаття надійшла до редакції 10.07.2014 р.

Размещено на Allbest.ru