Історичні передумови виникнення та розвитку жандармерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні передумови виникнення та розвитку жандармерії

Олександр Юнін

Жандармерія (фр. Gendarmerie) - поліція, що має військову ор-ганізацію. Такого роду підрозділи існували в різний час і існують зараз в ряді країн. Співробітники таких підрозділів називаються жандармами. Жандармерія - спочатку фр. gens d'armes - «люди зброї” або “озброєна свита”, потім фр. gent d'armes, що є грою слів, в якій фр. gent не тільки має значення «люди», а й скороченням від фр. gentil - «шляхетний», з натяком на благородність складу спо-конвічної жандармерії - спочатку «озброєна свита» французького короля - тобто королівська лейб-гвардія, що складалася спочатку з важкоозброєних лицарів. Жандармерія входить до складу збройних сил, але підпорядковується, крім військового міністерства, також міністерствам внутрішніх справ і юстиції; складається з окремих частин (легіонів) і підрозділів (рот). Аналогічна організація була створена на початку 19 ст. в Пруссії (пізніше Німеччини) і Австрії; існує у Франції, та деяких інших країнах. У Росії жандармські команди були створені в 1792 в Гатчині у військах, підпорядкованих спадкоємцю престолу Павлу Петровичу, і існували до 1796 в якості військової поліції. В 1815 були сформовані жандармські частини (полк і гвардійський півескадрону), що спостерігали за порядком і настроями в армії. Значення політичної поліції Жандармерія по-чала набувати з 1817, коли в складі корпусу внутрішньої варти були засновані жандармські команди в Петербурзі, Москві та 56 інших містах. Жандармерія стала головним знаряддям царизму в боротьбі з революційним рухом. У зв'язку з установою «Третього відділення» власної його імператорської величності канцелярії (1826) Жандармерія в 1827 була об'єднана в Корпус жандармів (з 1836 Окремий корпус), підпорядкований головному начальнику «Третьо-го відділення» як шефові жандармів. Апарат корпусу жандармів був виконавчим органом «Третього відділення», а після його скасування у 1880 - департаменту поліції міністерства внутрішніх справ. Він складався зі штабу, 5 (а потім 8) жандармських округів (по кілька губерній в окрузі), що поділялися на відділи (по 1-3 губернії в кожному). У підпорядкуванні цих органів в середині 19 - початку 20 ст. були жандармські дивізіони в Петербурзі, Москві та Варшаві і 123 жандармські команди. Жандармерія здійснювала політичний розшук і у справах про «державні злочини», боролася з масовим селянським і робочим рухом, супроводжувала особливо небезпечних злочинців і арештантів, керувала розшуком втікачів кріпаків (до від-міни кріпосного права), дезертирів, кримінальних злочинців, стежила за настроями в різних верствах населення, а також здійснювала спостереження за порядком на залізниці та візування паспортів на кордонах. Чисельність корпусу жандармів становила: в 1880 офіцерів і чиновників 521 чол., Вахмістрів, унтер офіцерів і рядових 6187; в 1895 відповідно 721 чол. і 8522; в 1914-946 і 12 699; в 1916 (жовтень) 1051 і 14 667. Шефом жандармів до 1880 був головний начальник «Третього відділення», потім міністр внутрішніх справ, а командиром корпусу - один з його заступників. Польова Жандармерія була підпорядкована шефу жандармів і складалася на початку 20 ст. з 1 гвардійської і 6 армійських польових жандармських ескадронів. Ці частини підпорядковувалися штабам військових округів і несли поліцейську службу в районах розташування військ. Ліквідована жандармерія, як і поліція, після Лютневої революції 1917.

Цікаво також розглянути розвиток жандармерії в Голландії. Ко-ролівська жандармерія має той же статус, що і вид збройних сил. Керівництво її діяльністю здійснює міністерство оборони в коорди-нації з міністерствами юстиції та внутрішніх справ. Вона створена 26 жовтня 1814, коли кронпринц Вільгельм Перший підписав указ про утворення корпусу жандармерії. І з того часу виконує завдання, що є незмінними до сьогодні: «корпус призначений для підтримки порядку, забезпечення виконання законів, охорони кордонів та основних транспортних магістралей», а також для виконання функцій військової поліції. жандармерія збройний поліція армія

Функціональні обов'язки королівської жандармерії в інтересах як збройних сил, так і держави в цілому, визначені законом про поліцію 1993 року. Зокрема, вона повинна охороняти членів королівської сім'ї і палац Хет Лоо, брати участь в різних церемоніях, вико-нувати охоронні і поліцейські функції в аеропортах країни, надавати допомогу поліції при забезпеченні громадського порядку та прове-денні розслідувань, вести боротьбу з наркобізнесом в прикордонних районах, охороняти держкордон і посольства Нідерландів за кордо-ном, здійснювати мобільний контроль за пересуванням іноземців (перевірка тих, хто перетинає кордон з боку Німеччини та Бельгії) і т.і.

У збройних силах на жандармерію покладаються функції військової поліції, у зв'язку з чим її підрозділи розміщуються у військових містечках, на авіабазах, ВМБ і в районах дислокації за кордоном. До речі, ці ж функції жандармерія виконує і щодо підрозділів інших країн, якщо вони знаходяться на території Нідерландів. В цілому ж військово-поліцейські завдання включають, з одного боку, профілактичні та превентивні заходи: патрулювання, несення служби на транспорті, забезпечення проведення навчань, супровід автоколон, видача рекомендацій і роз'яснень командирам та особовому складу. З іншого - жандармерія використовує заходи примусу, пов'язані з по-рушеннями військовослужбовцями, скажімо, закону про дорожній рух, а також розслідує факти, що припускають накладення штрафів або заходів дисциплінарного впливу. Жандарми також контролюють перевезення небезпечних вантажів, що належать збройним силам, а також охорону військових об'єктів НАТО на території Нідерландів і за кордоном. За участю голландських збройних сил в миротворчих операціях ООН жандармерія може використовуватися як для підтримки порядку серед військовослужбовців голландських контингентів, так і виконувати «прикладні» функції у складі військової поліції ООН. Для цього вона тримає в стані чотириденної готовності загін спецпризначення у складі 50 чоловік.

Жандарми можуть перебувати в районі дій не більше шести місяців. При цьому починаючи з 1950 року вони залучалися до різних операціяй ООН, зокрема в Намібії та Камбоджі, виконували поліцейські завдання в Анголі, Гаїті і республіках колишньої Югосла-вії. З 1982 по 1995 рік її підрозділи несли службу на Синайському півострові, а в 1996 році брали участь в операції Західноєвропейського союзу щодо створення багатонаціональних сил в Боснії і Герцеговині.

На сьогоднішній день загальна чисельність королівської жандармерії - 4.600 осіб, у тому числі 150 цивільних службовців. До її складу входять 103-ій ескадрон, який діє у ролі військово-поліцейського органу 1-ї механізованої дивізії та інших підрозділів сухопутних сил Нідерландів, 41-й ескадрон, що знаходиться в підпорядкуванні групи забезпечення і управління 1-го німецько-голландського армійського корпусу, підрозділи, приймаючі участь в охороні об'єктів НАТО, загін спецпризначення, підрозділи, що забезпечують охорону посольств, бригада жандармерії на Антильських островах.

Найбільш розвиненою на сьогодні все ж таки є жандармерія Франції тому розглянемо ґенезу її розвитку. В 1791 французький революційний уряд, знищивши колишню земську поліцію (marechaussee), сформував корпус жандармів для спостереження за збереженням порядку в арміях і всередині держави. Вони пови-нні були сприяти затриманню і супроводженню бродяг, арештантів і контрабандистів, набору рекрутів, а в разі необхідності, надавати збройну допомогу місцевим властям при виконанні розпоряджень уряду. При арміях знаходилися особливі жандармські команди, які виконували обов'язки військової поліції, а під час битви перебували за бойовими лініями для збору і відправлення поранених і повернення в ряди придатних до бою. Мало-помалу слово «жандарми» і в інших державах, витіснивши колишні назви земських єгерів, земських рейтарів, поліцейських гусар, поліцейських драгунів та інших, стало означати особливий рід державної поліції, пішої і кінної, що має військову організацію і що підрозділяється на власне жандармів і на польових жандармів, що складаються при військах.

У Франції жандармерія, замінена після липневої революції муні-ципальною гвардією, але відновлена в 1854 Наполеоном III, являє собою особливу частину армії, яка у військовому відношенні підпо-рядкована військовому міністру, але в якості державної поліції під-відомча міністру внутрішніх справ. Утворюючи 91 роту, об'єднані в 27 легіонів (від 2 до 6 рот в кожному), французька жандармерія початку XX століття поділялась на жандармерію департаментських, з рухомим батальйоном (bataillon mobile, для захисту палати депутатів) і що налічує 685 офіцерів і 22 656 нижніх чинів, і республіканську гвардію (garde republicaine, тільки в Парижі), що складається з 3890 осіб, з 131 офіцером. Основне призначення і межі повно-важень сучасної Національної жандармерії Франції закріплені у статті 1 декрету “Про організацію та службі жандармерії”, який був підписаний президентом Франції Емілем Лубе сто років тому, 20 травня 1903: “Жандармерія являє собою силу, призначену для забез-печення громадської безпеки, підтримання правопорядку і виконан-ня законів ... Її діяльність поширюється на всю територію країни, так само як і на збройні сили “Ь

За останнє десятиліття XX століття, і особливо в перші роки нашого століття, акценти в діяльності Національної жандармерії стали помітно зміщуватися в бік забезпечення внутрішньої національної безпеки. Подібна корекція була вимушеним заходом через зростання небезпеки тероризму, який в наші дні все частіше виступає як міжнародне явище. Decret annotte (1928). Paris, Charles-Lavauzelle, 9.

При цьому, на перший план виноситься загальнодержавна функ-ція забезпечення національної оборони, в реалізації якої зобов'язані брати участь всі формування Національної жандармерії як складової частини збройних сил.

В статті 6 президентського Декрету № 91-673 від 14 липня 1991 року, зафіксовані шість груп функцій Національної жандармерії, розташованих в залежності від ступеня важливості -

• функції збройних сил:

“Всі формування Національної жандармерії зобов'язані брати участь у забезпеченні національної оборони”;

• функції спеціальних служб:

“Республіканська гвардія виконує завдання із забезпечення безпеки (...) щодо урядових відомств і вищих керівників держави”;

• функції судової (кримінальної) поліції:

“Територіальні формування в повній мірі виконують усі завдання, покладені на Національну жандармерію”;

• функції адміністративної поліції:

“Мобільні формування в якості основного завдання повинні за-безпечувати громадський порядок”;

• міжміністерські функції:

“Спеціалізовані формування виконують жандармські функції в інтересах відомств, в оперативному підпорядкуванні яких вони знаходяться”;

• внутрішньо армійські функції:

“Військово-поліцейські формування Національної жандармерії виконують свої завдання при частинах і з'єднаннях збройних сил”.

При всьому різноманітті функцій і завдань, покладених на Національну жандармерію, у своїй службовій діяльності щодо забезпечення національної та громадської безпеки всі її формування керуються такими закріпленими законодавчо основними принципами:

1) принцип верховенства закону;

2) принцип безперервності служби;

3) принцип територіальної та об'єктової спеціалізації та компе-тенції;

4) принцип взаємодії1.

Національна жандармерія на початку ХХІ-го століття, як і ра-ніше, приділяє значну увагу виконанню завдань в рамках функцій щодо забезпечення громадської безпеки, і, в той же час, націлюється керівництвом країни на вирішення актуальних проблем національної безпеки, в першу чергу, на боротьбу з тероризмом. Journal Officiel (1991), 9563.

При цьому службова діяльність різних формувань жандармерії щодо забезпечення національної та громадської безпеки будується на єдиних принципах, сформульованих законодавцем. Функції, завдання та принципи службової діяльності жандармських і схожих з ними формувань в інших країнах, в основному, аналогічні з тими, які характерні для Національної поліції.

Стосовно України можна відзначити що найближчим аналогом Національної жандармерії були внутрішні війська МВС, а нині - Національна гвардія України, беручи участь в територіальній обороні (в рамках функцій збройних сил), а також надаючи сприяння Прикордонним військам в охороні Державного кордону України (в рамках функцій спецслужб), не володіють повноваженнями по розслідуванню злочинів, тобто функціями судової (кримінальної) поліції. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України Про Національну гвардію України від 13.03.2014 року № 876-18, Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій Закон про Національну гвардію України 2014 (Верховна Рада України). ВідомостіВерховноїРади України, 17, 594..

Зазначена нестача повноважень може бути заповнена українськи-ми законодавцями в ході майбутньої реорганізації системи МВС. І тут було б доречним використання позитивного досвіду Франції, бо за своїм призначенням функції Національної гвардії України схожі з функціями жандармерії Франції. Безперечно, позитивним було б вирішення питання щодо постійного підвищення кваліфікації бійців Національної гвардії шляхом залучення інструкторів з аналогічних підрозділів провідних країн світу.

Література

1. Закон про Національну гвардію України 2014 (Верховна Рада України). ВідомостіВерховноїРади України, 17, 594.

2. Decret annotte (1928). Paris, Charles-Lavauzelle, 9.

3. Journal Officiel (1991), 95б3.

Размещено на Allbest.ru