Порівняльна характеристика Цивільного кодексу України та Цивільного кодексу Нідерландів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Київський університет права

Кафедра гуманітарних дисциплін

Залікова робота

Дисципліна: ІНФОРМАТИКА

Тема: «Порівняльна характеристика Цивільного кодексу України та Цивільного кодексу Нідерландів»

Виконали: студенти ІІ курсу

групи ПБ-21 Грещук Х.М.

Дмітрієв В. В.

Перевірив:

Київ 2011



План

Вступ

Характеристика Цивільного кодексу України

Характеристика Цивільного кодексу Нідерландів

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Поняття цивільного законодавства тісно пов'язане з поняттям цивільного права як галузі права. Якщо цивільне право -- система цивільно-правових норм, то цивільне законодавство -- це система нормативних актів, у яких дістали своє втілення цивільно-правові норми. Отже, цивільне законодавство -- це форма вираження цивільного права як галузі права. Сукупність цивільно-правових актів утворює цивільне законодавство. Шевченко Я.М. «Цивільне право України. Академічний курс», Київ, 2006, 693 ст., ст. 18

Акти цивільного законодавства України - це сукупність структурно упорядкованих у нормативно визначеному ієрархічному співвідношенні зовнішніх форм цивільного права, у кожній з яких правові норми згруповані з урахуванням особливостей окремих сфер правового регулювання з метою забезпечення найбільш ефективного регламентування особистих немайнових та майнових відносин, що складають предмет цивільного права.

ЦК відносить до актів цивільного законодавства: Конституцію України (далі - Конституція), Цивільний кодекс України (далі - ЦК), інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції та ЦК, акти Президента України (далі - Президент), у випадках встановлених Конституцією, постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), нормативно - правові акти інших органів державної влади України (далі - акти органів державної влади), органів влади Автономної Республіки Крим (далі - АРК), лише у випадках і у межах, встановлених Конституцією та законом (ст. 4). У зазначеній статті ЦК визначаються загальні положення щодо регулювання цивільних відносин в Україні, закріплюється виключний перелік основних актів цивільного законодавства та їх субординаційне співвідношення. Борисова В.І. «Цивільне право. Том 1» Харків, 2011, 655 ст., ст..33-35

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на її основі. Для цивільного права особливе значення мають ст. 13, 14, 41 Конституції Коституція України, 28. 06. 1991, що встановлюють цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. 21-24, 27-34, що визначають основні права й обовґязки громадян України, зміст їх правоздатності в нормах цивільного права.

В ст. 8 Конституції України передбачено, що «норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення в суд для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначалося, що суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовані, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України. Однак суд не може застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, передбачені в ст. 150 Конституції, оскільки це відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Закони, що приймаються на базі Конституції, називаються звичайними. За роки незалежності України прийнято понад 1000 законів, більшість з яких містять норми цивільного права.

Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України визначаються:

- права та свободи громадян, гарантії цих прав і свобод;

- правосуб'єктність громадян;

- правовий режим власності;

- правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання. Бірюков І.А. «Цивільне право України», Київ, 2003, 407ст., ст..22-23

Метою цієї роботи являється надати правову характеристику цивільному законодавству України та Нідерландів для повного розуміння причини його застосування у житті, вірного тлумачення норм кодексів для уникнення правових колізій. Ця проблема являється досить актуальною у сучасному житті, оскільки через найменшу похибку тлумачення норм у відповідних цивільних справах приводять до винесення невірних рішень, які підлягають оскарженню у суді. Ця робота допоможе вияснити поняття Цивільного Кодексу як України, так і Нідерландів, його систему, призначення, і основні функції застосування.

законодавство право нідерландіи кодекс



Характеристика Цивільного кодексу України

Основним актом цивільного законодавства і цивільного права України, що виконує основне регулятивне навантаження є ЦК (п.1 ч.2 ст.4 ЦК) Цивільний кодекс України, 16 січня 2001року.. Він є генеральним законом приватного права За ідеєю робочої групи мислилось, що новий ЦК повинен був би стати своєрідною конституцією громадянського суспільства. Але на жаль так не сталось.

При прийнятті ЦК з нього було вилучено дві книги - сімейне і колізійне (міжнародне приватне) право. Внаслідок цього розірвана генеральна його ідея.

Більшість ідей сучасних цивільних кодексів по суті імплентовані з ЦК Франції 1804 р. Кодекс став прообразом для цивільних кодексів Італії, Бельгії, Нідерландів, Польші. Швейцарії та інших країн. Тому вважаємо за доцільне хоча б коротко ознайомимося з його історією. Зокрема, епоха Наполеона знамення п'ятьма основними кодексами Франції: цивільним, кримінальним, торговим, цивільно-процесуальнним та кримінально-процесуальним. Французьський цивільний кодекс ( у подальшому ЦК) був прийнятим першим і увійшов в історію під назвою Кодекса Наполеона (Kodex Napoleone).

В склад створеної 13 липня 1800 р. комісії з розробки його проекта були включені видатні юристи Франції: Тронше, Порталіс, Малльвіль, Біго-Преамке. Вони опирались на юридичну доктрину, революційне законодавство, традиційні положення французьского звичаєвого права, а також канони римського приватного права.

Проект кодексу було розроблено за 4 місяці й направлено для обговорення виших судів, а після їх зауважень проект повинен пройти звичайну процедуру його прийняття: розгляд в Державній раді, Трибунаті, Законодавчому корпусі та Сенаті. Однак в Трибунаті та Законодавчому корпусі проект ЦК був заблокований в зв'язку з тим, що ряд його положень суперечили революційній законності. Перший титул «Про право та закони взагалі» був відкинутий. За таких обставин і побоючись що така доля спіткає й інші титули проекту уряд його забрав на доопрацювання, а Наполеон своєю владою виключив зі складу Трибуната та Законодавчого корпусу основних критиків проекту і ввів нових членів. Створена таким чином більшість сприяла швидкому обговоренню й прийняттю всіх титулів в виді окремих законів. Закон 21 березня 1804 г. об'єднав всі 36 титулів у склад єдиного ЦК Франції. В 1807 р. він отримав назву Кодекса Наполеона, а в 1816р. знов перейменований в ЦК Франції. Але в історію він уввійшов саме як Kodex Napoleone при тому, що сам Наполеон не приймав безпочередньої участі в його розробці. Він усвідомив його необхідність для укріплення режиму й активно керував роботою з його створення та просування, і як свідчать деякі дані збереженню недоторканності його основних ідей.

ЦК Франції структурно побудовано по інституційній системі і складається з ввідного титулу, що встановлює порядок опублікування, дії та застосування законів, та трьох книг: перша присвячена особам, друга - правилам про майно та різні видозміни власності, третя - різні способи набуття власності.. Але в той же час він не охоплює ряд відносин, які з часом виокремилися у окремі галузі приватного права або є рідковживаними. Згідно ч.2 ст.1 ЦК до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Не застосовується ЦК і до сімейних правовідносин.

ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. проіснував 40 років. По мірі демократизації суспільства поновлення природних прав людини він піддавався змінам і доповненням. Але з огляду на те, що він регулював майнові і особисті немайнові відносини з метою побудови комунізму з переходом до ринкових відносин об'єктивно не міг і не може регулювати ці відносини на суперечливій йому ідеології. Неможливість подальшого застосування ЦК УРСР спричинено перш за все зміною характеру і спрямування самої держави, новими цінностями і критеріями оцінки діяльності держави, становленням і реальним наповненням ідеї громадянського суспільства, банкрутством ідеї директивної економіки і панування держави. З відмовою від застосування основ цивільного законодавства і законодавства СРСР як основної ланки дволанкового регулювання приватних відносин ЦК втратив якість ядра цивільного законодавства.

З побудовою правової держави та громадянського суспільства, закріплення пріоритету людини як основної соціальної цінності, приватницькими засадами ведення економіки, глобальними і інтеграційними процесами виникла необхідність розробки і прийняття нового ЦК. Оновлення цивільного законодавства започатковано із запровадженням елементів ринкових відносин. Це ознаменувалось прийняттям 31 травня 1991р. нових „Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік”. З розпадом СРСР цей правовий акт на території України в дію не вступив, що загострило проблему прийняття нового ЦК, але позбавило дворівневого регулювання цивільних відносин.

Для прийняття нового ЦК слід було виявити і розвінчати міфи радянського цивільного законодавства: про єдність права який був заснований на моновласності, про ідеологічний характер права, про тотожність права і закону, про системоутворюючі чинники радянського права (аксіоматичність значення предмета і метода правового регулювання як подвійного критерію поділу права на галузі права), про примат державних інтересів над приватними (спочатку думай про Батьківщину, а потім про себе), про єдиний механізм правового регулювання всіх відносин, про універсальність правових засобів регулювання суспільних відносин, про те, що найголовнішим регулятором відносин є норми права, про необхідність формування єдиного поняття радянська людина.

На противагу ним комісією були розроблені нові орієнтири, які влучно названі М.М. Сібільовим антиміфами. До них він відносить: об'єктивність поділу права на приватне в публічне, про громадянську спільноту - союз незалежних і вільних людей, про людину як найвищу соціальну цінність, про співвідношення публічного і приватного права і слугування першого в кінцевому результаті інтересам людини, про необхідність забезпечення незалежного судочинства і служіння суддів праву (закону, а не державі), про необхідність зміни сприйнятої системи права, про критерії застосування імперативного і диспозитивного методів регулювання правовідносин, про примат договірного регулювання над законом інші.

Визначальними ідеями нового ЦК є визнання головними фігурами цивільно-правових відносин фізичних осіб та створених фізичними особами юридичних осіб, навіть держава через свої органи у цивільних відносинах діє на засадах приватного права, встановлено розгорнуту регламентацію особистих немайнових прав фізичних осіб, речевих прав, введено нові інститути (право володіння та право на чужі речі), сформульовано нові положення про договірні і недоговірні зобов'язання, зокрема введено загальні положення про договори, більш чітке їх групування, введено нові договірні інститути. В той же час договори традиційного господарського (підприємницького) спрямування регулюються ГК. У недоговірних відносинах введено нові інститути загальноохоронного спрямування, є ряд новел у спадковому праві.

Прийняття ЦК має надто довгу історію, що з часом стане предметом більш детального вивчення і аналізу від доручення до створення робочої групи розпорядженням КМУ від 24.03.1992р. №176-р Головатий С. і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, -С.23-26. До цієї групи увійшли міністр юстиції В.А. Онопенко - керівник, і О.А. Підопригора - замісник. Над остаточним проектом ЦК працювали робоча група у складі Міністра юстиції Головатого С.П. (керівник), Довгерта А.С. (заступник), Підопригора О.А.(заступник), Пушкін О.А (науковий координатор), Боброва Д.В., Кузнецова Н.С., Луць В.В., Ромовська З.В., Мусіяка В.Л., Сібільов М.М., Шевченко Я.М.. Обов'язки вченого секретаря виконував Калакура В.Я.

Кодекс розроблювався та приймався на науковій основі і його концепція, структура та основні інституційні підходи, проекту ЦК обговорювалися на наукових зібраннях та у Верховній Раді України протягом 7 років Довгерт А.С. Проект нового Цивільного кодексу України: теорія та проблеми /Вісник Університету внутрішніх справ, 6'1999, -С.12..

ЦК був прийнятий Верховною Радою України 29 грудня 2001 р. до обіду і мав 1327 статей. В цей же день було прийнято і ГК. Внаслідок суперечностей між цими актами Президент України наклав на обидва кодекси вето, запропонував ВР України повернутися до розгляду і усунути суперечності. Зважаючи на вимоги Ради Європи у 16 січня 2003 р. ЦК був все-таки прийнято. Одночасно з ним прийнято і ГК, а 6 березня цього року обидва кодекси було підписано президентом. Отже обидва кодекси - результат компромісу, а точніше уступка представникам господарського напряму. Деякі з представників останнього й самі не раді тому що сталося.

Цей проект було “... побудовано за узвичаєною в багатьох країнах світу так званою пандектною системою, відповідно до якої норми, які регулюють загальні питання усіх цивільних правовідносин, винесені за дужки та представлені у проекті (з урахуванням його нової збільшеної внутрішньої структури, яка також відповідає світовим стандартам)...”, “проект на різних етапах його створення пройшов в цілому (а також окремі його частини) пройшов експертизу в юридичних та наукових установах західних країн, зокрема Німеччини, Нідерландів, США, Італії, Швейцарії”, а “експерти високо оцінили основні напрямки та положення ЦК і відзначили, що за своєю концепцією, структурою, основними інститутами проект повністю відповідає сучасним світовим підходам та тенденціям правового регулювання цивільних (у тому числі комерційних відносин та європейським досягненням у гармонізації цивільного права” С. Головатий та інші. Передмова до проекту Цивільного кодексу України //Українське право. -1996, Число 2 (Спецвипуск) Реформа цивільного права в Україні.-С.8-9.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Метою адаптації є досягання відповідності правової системи України Аcquis communautaire Правова система Європейського Союзу , яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ. з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з Аcquis communautaire. Разом з тим деякі положення Євро резолюцій є більш консервативними ніж національне законодавство. За резолюцією 2006 р. передбачено фіксування всіх телефонних дзвінків у країнах членах ЄС, що може бути розцінено як вторгнення у приватну сферу.

ЦК відображає традиції кодифікації цивільного права взагалі, опирається на об'єктивно існуючу систему цивільного права. Разом з тим між системою цивільного права і системою ЦК є певні зумовлені об'єктивними і суб'єктивними причинами розходження. Новий ЦК складається із шести книг Впритул до третього читання в проект ЦК входила ще одна книга 6 - Сімейне право. Але склалось так, що насамперед був прийнятий альтернативний проект СК України, який введено у дію з 1 січня 2003 р. Така доля з розробкою проекту закону “Про міжнародне приватне право” спіткала й книгу 8., розбитих на розділи, розділи - на глави, деякі глави - на параграфи. В ньому налічується 1308 статей. Його було розроблено на парадигмі соціальної спрямованості, континентальних правових доктринах, та пандектному підході. Проте в ньому є елементи пасіонарності.

Книга перша “Загальна частина” встановлює норми загального характеру і згрупована за п'ятьма розділами: 1 - “Основні положення” (3 глави), 2 - “Особи” ( 3 підрозділи розбитих на 11 глав), 3 - “Об'єкти цивільних прав” (4 глави), 4 - “Правочини, представництво” (дві глави), 5 - “Строки та терміни. Позовна давність” (дві глави). Зокрема в них підкреслено об'єктивний характер цивільних правовідносин з їх уточненням, є низка новел стосовно регулювання цих відносин виключно актами цивільного законодавства, введення поняття фізична особа, особливо фізична особа-підприємець, регулювання участі юридичних осіб у цивільних правовідносин з доктрини реальності юридичної особи, чітко на нових засадах визначено особливості участі держави та органів місцевого самоврядування у цих відносинах, введена категорія “правочин”, визначено правовий режим ряду об'єктів цивільного права.

Книга друга “Особисті немайнові права фізичних осіб” складається з трьох глав, і взагалі є принципово новою у цивільному праві України, інколи повторює положення Конституції України за що піддається критиці. Але достоїнством є розкриття змісту особистих немайнових прав, перелік способів їх захисту. В основу цієї книги покладено міжнародно-правові документи у сфері захисту прав людини (міжнародне гуманітарне законодавство).

Книга третя “Речеве право” складається з загальних положень та двох розділів, які розбиті на глави. Розділ «Право власності» складається із шести глав, а розділ «Речеві права на чуже майно» - з п'яти глав. По суті у цій книзі врегульовано класичні речеві права: володіння, право власності, сервітутні права, право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою землею для забудови (суперфіцій) та інші речеві права. На відміну від проекту застава перенесена все таки у способи забезпечення зобов'язань.

Основним визнано право власності і більша група норм цієї книги присвячена саме йому. Встановлено новий підхід до його регулювання на основі визначення позитивних прав суб'єктів, виключено інститути похідної власності та колективної власності, встановлені особливості права власності на найважливіші об'єкти.

Книга четверта “Право інтелектуальної власності” попри те, що деякі її інститути мало кореспондуються між собою є монолітною перетерпіла саме більше змін і складається з глави “Загальні положення про право інтелектуальної власності” та 11 глав про окремі інститути. Вона інтегрувала в себе основні положення поточного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Основне її спрямування - прагматичний підхід щодо використання майнових прав на результати творчої діяльності. Крім цього вона містить загальні положення які визначені дезінтеграційним підходом до регулювання права інтелектуальної власності.

Книга п'ята “Зобов'язальне право” ґрунтується на досвіді правового регулювання таких відносин В Німеччині, Нідердандах і Російській Федерації, Рекомендаціях Міжнародної торгової палати “Про гарантії та вимоги”. Вона є найбільшою за своїм обсягом регулює цивільні відносини і динаміці. Відповідно вона має доволі складні структуру і складається із 3 розділів “Загальні положення про зобов'язання” (5 глав), “Загальні положення про договір” (2 глави). Розділ III. “Окремі види зобов'язань” відповідно поділено на два підрозділи “Договірні зобов'язання” і “Недоговірні зобов'язання”. У свою чергу окремі глави договірних зобов'язань розбиті на параграфи. Підрозділ 1 “Договірні зобов'язання має 24 глави, а підрозділ 2 “Не договірні зобов'язання” - 6 глав. Разом з тим склалося так, що з ЦК України практично вилучено так звані господарські договори: поставки, контрактації, оренди, перевезення. Залишено лише їх визначення та вказівку на те, що вони регулюються ГК та іншими нормативними актами. Вони відійшли до царини регулювання ГК.

Норми договірних зобов'язань регулюють здебільше відносини товарообігу, згруповані за метою і предметом і мають диспозитивний характер. Особливість договірного права в тому, що його окремим інститутам передують загальні положення про даний тип зобов'язань. Є низка нових договорів: лізинг, довірче управління майном, факторинг, франчайзинг. Загалом переведені на цивілізовані засади кредитно-розрахункові відносини.

Книга шоста в проекті спочатку була присвячена регулюванню сімейних відносин. З прийняттям окремого СК потреба і цих нормах в рамках ЦКУ відпала. Тепер книга шоста - “Спадкове право” яка складається із 7 глав. Її структура має загальні положення, відображає право власника розпорядитися своїм майном після його смерті (інститут спадкування за заповітом передує інститут спадкування за законом). У спадкове право введено ряд суттєвих новел щодо його суб'єктів, волевиявлення заповідача, диференціації спадкоємців за законом на шість черг, змінено підходи до прийняття спадщини, введено інститут спадкового договору. Впритул до останнього читання в проекті ЦК була книга сьома “Міжнародне приватне право” присвячена врегулюванню цивільних відносин між суб'єктами цивільного права які підпорядковані різним правовим системам і побудована за структурою самого ЦК. Але вона була вилучена, що негативно вплине на регулювання цивільних за своєю природою відносин за участю міжнародного суб'єкта. Її ідеї використані при розробці спеціального Закону України “Про міжнародне приватне право”.

Порівняно з розробленим зазначеною комісією цілісним проектом на засадах монізму правового регулювання приватних відносин прийнятий ЦК втратив дві книги.

В новому ЦК є ряд новел. Так, ст. 9 ЦК встановлені основні засади застосування ЦК до регулювання відносин у сферах підприємництва, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин. Зокрема, відносини у сфері підприємництва, що не врегульовані ЦК, регулюються іншими актами законодавства. З метою усунення конкуренції між ЦК та іншими актами приватного права встановлено, що його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тож якщо виявиться, що ці відносини врегульовані іншими актами слід використовувати спеціальні нормативні акти. Наприклад оренда землі врегульована і ЦК і ЗК. Звідси виходить що відповідний інститут оренди в ЦК є надлишнім.

У тому разі коли в спеціальному законі виявиться прогалина то виникає потреба у субсидіарному застосуванні норм іншої галузі права: при регулюванні одних і тих же відносин слід застосовувати норми ЦК і норми іншого закону (законів).

Відповідно до п.1 “Прикінцевих і перехідних положень” новий ЦК набирає чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно з того часу втрачає свою чинність ЦК УРСР 1963р. та ряд інших нормативних актів. З моментом введення у дію нового ЦК зв'язані моменти введення у дію і ГК та СК.

Зважаючи на обстановку, прийняття нового ЦКУ, ігнорування позицій вітчизняних та зарубіжних фахівців він містить низку суперечностей неточностей, що є сприятливим підгрунтям для його подальшого удосконалення. Перші з них не забарилися ще до моменту введення ЦКУ і дію. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 червня 2003р. № 980-ІУ Урядовий кур'єр. -2003, -№142. вже внесені зміни у ч.1 ст. 249, у ст.316 ввведено ч.2 - особливий вид права власності - довірчу власність, що виникає на основі договору довірчого управління майном. Відповідно доповнено й ч.1030 частиною другою, а ст. 1033 частинами 4 та 5. Вносились й інші зміни законами від 16 червня 2005 року N 2664-IV, 23 червня 2005 року N 2705-IV, 6 вересня 2005 року N 2798-IV, 01 грудня 2005 N 3165-IV, 15 грудня 2005 N 3201-IV, 22 грудня 2005 N 3261-IV. Будуть вони і у подальшому. Важливо щоб вони були виважені і достатньо аргументованими.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Ці закони є кодифікованими або поточними. До кодифікованих законодавчих актів цивільного права відноситься: СК, який прийнятий і введений у дію з 1 січня 2003 р., ЖК. Йде робота над доопрацюванням ЖК, який би відповідав Конституції України та засадам концепції житлової політики України. Відповідно ці кодекси є основними у регулюванні підгалузей цивільного права: сімейного права та житлового права.

Крім цього, виокремились з цивільного права такі галузі, що мають подвійну правову природу і поряд з приватними засадами регулювання потребують публічно-правових. Так в основі земельного права лежить ЗК, морського права - КТМ.

Окремо йдеться про регулювання відносин у сфері господарської діяльності, яка є притаманною всякому суб'єкту правовідносин як на побутовому рівні (ведення домашнього господарства) так і для державних установ (господарські відділи всіх юридичних осіб публічного права), так тих фізичних і юридичних осіб, що спеціалізуються професійно на веденні підприємницької діяльності. Разом з ЦК для врегулювання цих відносин прийнято окремий ГКУ, що породило проблему дуалізму приватного права. Тож в найближчий час “цивілістам” і “господарникам” слід навчитись правильно застосовувати норми обох кодексів.

Виникає слушне питання про співвідношення ЦК та ГК між собою та чи є останній спеціальним кодифікованим актом цивільного права. Думаємо, що ні. Він розроблений на зовсім інших теоретичних і практичних засадах, містить ряд положень які давно застарілі і відкинуті практикою (підприємства як юридична особа, підприємства на змішаній формі власності, орендні підприємства тощо). Більшість цивілістів схиляються до того, що ГК не може бути актом цивільного права. Якщо ЦК розроблено на основі доктрини приватного права то як він може співвідноситися із кодексом, який прийнято на засадах позитивізму? Більш того цей кодекс став перешкодою до вступу України у деякі економічні союзи.

Не дарма представники традиційної цивілістичної школи різко противляться існуванню такого кодексу і вважають, що це данина феодальній...традиції, прийняття ГК суперечить Конституції України згідно якої нема підстав для окремого регулювання відносин в економіці, створюється загроза одержавлення і опублічення економіки, виникає конкуренція норм, що регулюють одні і ті ж за змістом відносини, виникають проблеми юридико-технічного і практичного характеру, може бути перепона для залучення в економіку України іноземних інвестиції із-за побоювання інвесторами можливостей ручного регулювання економіки Головатий С. і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, - С.6-7.

У сфері підприємництва виділяються два блоки норм: приватного права - що забезпечують приватний інтерес суб'єктів підприємницької діяльності і публічного права, зо забезпечують інтерес держави та органів місцевого самоврядування. Якщо консолідуючим стрижнем першого напряму є ЦКУ, то для другого напряму досі такої консолідуючої основи нема. Цю роль може взяти на себе новий Адміністративний (Управлінський чи Регуляторний) кодекс України або спеціальний регуляторно-правового регуляторного спрямування той же ГК. Якщо не зважати на ту обставину, що далеко не всі відносини повинні мати свій кодифікований акт з таким підходом можна було б погодитися. Довгий час йде розробка ще й Торгового кодексу України.

Між тим жодна з країн, що утворилися на теренах колишнього СРСР не прийняли і не збираються приймати господарський кодекс. З поглибленням економічної інтеграції та створенням Єдиного економічного простору виникне низка проблем у стикуванні положень цивільного законодавства у господарській сфері. Можна спрогнозувати, що Україні прийдеться все-таки відмовитися від ГК і гармонізувати своє законодавство із законодавством інших країн.

Ряд цивільно-правових за своєю природою відносин конкретизовано у Повітряному кодексі України, Кодексі про надра, Лісному кодексі та інших.

Слід мати на увазі, що ЦК для цих законів є стабілізуючим фактором, що підтверджується правилом згідно якого при поданні до ВР України проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК, необхідно одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК. Поданий законопроект розглядається ВР України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України (ч.2 ст. 4 ЦК).

Таким чином кодифіковані закони врегульовують практично більшість суспільних відносин, що відносяться до предмету цивільного права. Одночасно вони є висхідними для розвитку поточного законодавства.

Кодифіковані закони мають теж свою юридичну силу. З огляду на вище наведене ЦК має домінуюче положення над іншими кодифікованими нормативними актами цивільного права. Крім цього звертається увага, що усередині самого ЦК юридична сила його норм неоднакова в найбільша юридична сила відведена першій частині ЦК Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996. -С.26.

Призначення ЦК України полягає у забезпеченні єдності правового регулювання особистих немайнових і майнових відносин на засадах приватного права і забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Характеристика Цивільного кодексу Нідерландів

Набувши чинності в 1838 р. Цивільний кодекс Нідерландів був складений під вельми значним впливом Кодексу Наполеона: деякі його розділи представляють собою, по суті, переклад на голландську мову відповідних положень французького ЦК 1804. Однак, ЦК Нідерландів відрізнявся самостійною, досить вдалою системою розташування матеріалу в рамках чотирьох книг (особи, речі, зобов'язання і докази), а також оригінальною трактуванням окремих правових інститутів (наприклад, власності подружжя, спадкування, розлучення).

Структура кодексу і зміст основних його положень залишалися незмінними протягом понад століття. Вносилися до нього виправлення мали, як правило, характер самостійних законів (щодо захисту дітей (1905), про режим власності подружжя (1956), про усиновлення (1956) та ін.) Робота над новим ЦК, офіційно набув чинності 1 січня 1992 р., велася з 1947 р. на підставі проектів, розроблених видатним цивілістом професором Е. Мейерс. ГК 1992 інкорпорував закони, що існували окремо від Громадянського і Торгового кодексів, і узагальнив накопичилася судову практику в галузі цивільного і торгового права. Були усунені невизначеності колишнього законодавства, воно приведено у відповідність зі стандартами Європейського союзу.

ЦК складається з дев'яти книг:

1) сімейне право і фізичні особи,

2) юридичні особи;

3) загальні правила щодо власності;

4) успадкування;

5) майнові права;

6) загальні положення про зобов'язання,

7) окремі види договорів;

8) транспортне право (морські, наземні і повітряні перевезення);

9) право інтелектуальної власності. Цивільний кодекс Нідерландів

У зв'язку з опозицією проекту нового ЦК і необхідністю грунтовного його обговорення в парламенті було вирішено приймати його не в цілому, а по окремих книжок. Цей процес, що почався в 1950-х рр.., Розтягнувся на досить тривалий час. Тексти перших двох книг кодексу після тривалого обговорення були схвалені парламентом відповідно в 1970 і 1976 рр.., А ще через кілька років вступили в силу.Книги 3, 5 і 6 і частини книги 7 вступили в силу в 1992 р. Робота над кнігой4 і над деякими положеннями книги 7 тривають. Книги 8 вступила в силу в 1991 р., проте деякі питання у сфері транспортного права будуть врегульовані пізніше. Книги 9 доопрацьовується з урахуванням уніфікації патентного права в рамках ЄС, вступу в силу угоди країн Бенілюксу про уніфікацію права, що регулює торгові марки і товарні знаки. Передбачається включення до ГК книги 10 "Міжнародне приватне право". ГК Нідерландів 1992 р. - новітній з цивільних кодексів країн Західної Європи. Він відображає найважливіші тенденції в розвитку сучасного цивільного і торгового права. ГК вироблений на основі як загального континентального, так і положень римо-голландського, французького та німецького права. Німецький системний підхід проявляється в абстрактному юридичною мовою, великій кількості технічних деталей, "листкової" структурі (загальні норми передують деталізованим положенням), у новому розділі про загальні умови, про роль сумлінності в контрактному праві. З іншого боку, загальна частина спадкового права не включає (на відміну від німецького права) сімейне право. Франко-бельгійське вплив виявляється в переході до відповідальності без вини в деліктному праві. Вплив англосаксонського права проявилося у статтях про помилку, неналежне вплив, дострокове припинення контракту, відповідальності за незалежних контрактерів. Зміст Гаазького Акту і Віденського Акту про однакових продажах 1964 і 1980 рр..відбивається в положеннях про належну продажу, у розділах про невиконання та укладанні контрактів (книга 6). Основна інновація - введення Загальної частини, характерної для схеми пандектистів; однак Загальна частина (книга 2) стосується лише майнових прав. Єдність цивільного та торгового права, характерне для римського і римсько-голландського права, відновлено: Торговий кодекс 1838 інкорпорований в ЦК (книги 2, 7 і 8). У ЦК передбачені заходи захисту дрібних підприємців від монополістів, розширена захист жінок, дітей, споживачів, неповнолітніх, жертв незаконних актів; вік повноліття скорочений до 18 років; розширені права заміжньої жінки. Це перший європейський кодекс, в якому втілена концепція права споживачів. Поняття "розумність" і "справедливість" використовуються в зобов'язальне право для позначення добросовісності і є додатковим джерелом контрактних зобов'язань, відмінним від закону і звичаю (наприклад, зобов'язання учасників переговорів враховувати розумні інтереси один одного). У деліктному праві основна новація полягає в переході від "відповідальності, заснованої на вини", до "відповідальності за ризик", яка не була відома римо-голландського права. ЦПК Нідерландів 1838 ЦПК Нідерландів 1838з подальшими змінами зберігає чинність. У судовій процедурі важливе місце займає обмін сторін письмовими документами; усні виступи представників сторін відіграють другорядну роль. Джерелом сімейного права є глави 6, 7 і 8 ЦК, Закон "Про спільності майна", введений в дію в 1970 р. Закон "Про спільності майна", введений в дію в 1970 р., Закон "Про розлучення" 1993 р. Закон "Про розлучення" 1993 р., положення щодо сімейного життя Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. За загальним правилом особиста власність подружжя підпорядковується (з моменту укладення шлюбу) юридичній режиму спільного подружнього власності. Можливе укладання шлюбних контрактів ("з повним виключенням спільності майна"; "з обмеженою спільністю майна"; "c обмеженою спільністю майна і положенням про врегулювання претензій"). Нідерланди - перша країна в Європі, дозволили укладати одностатеві шлюби, причому така сім'я може виховувати дитину. У деяких муніципалітетах ведеться "регістр співжиття без шлюбу", в якому лесбіянки і гомосексуалісти вправі офіційно зареєструвати контракт про співжиття. Уразі припинення подружнього власності (розлучення, роздільне проживання, судове рішення про розпад спільності, укладення нового шлюбного договору, що передбачає припинення спільного майна) кожен чоловік наділений правом на половину цього майна. Принцип провини втратив значення; дозволено розлучення з обопільної згоди подружжя у разі "незворотного розпаду шлюбу". Сторонам надано право самостійного вирішення конфлікту, а суддя виконує нотаріальну функцію посвідчення розлучення. Сторони (один з подружжя) можуть запросити окремого проживання за тим же підставі, що і при розлученні. Якщо подружжя примиряються, "сплячий" шлюб відновлюється. Новий ЦК поліпшив становище позашлюбних дітей; вони отримали право носити ім'я матері. Батько дитини, яка народилася поза шлюбом, може бути зобов'язаний судом виплачувати грошове утримання дитини, яку він відмовився усиновити, до досягнення нею повноліття. Питання трудового права регулюються ЦК, Надзвичайним декретом про трудові відносини 1945 р., законами про професійних організаціях 1950 р., про сповіщення про колективні звільненнях 1976 р., про колективні трудові угоди 1927 р. (із змінами 1995 р.), про мінімальну заробітну плати та мінімальних відпускних 1968 р., про заробітну плату 1970.

У Нідерландах є розвинена система законодавства в галузі соціального забезпечення (закони про соціальну допомогу 1963 р., про допомогу по безробіттю 1986 р., про допомоги у разі хвороби 1964 р., про пенсійне забезпечення по старості 1956 р., про допомоги з непрацездатності 1975 р., про допомогу на дітей 1962 р.). Сім'ї отримують допомогу на утримання дітей до 17 років, якщо ті залишили школу і не мають роботи - до 21 року, а якщо вони виконують домашні обов'язки або є студентами і не отримують стипендії - до 25 років. Самотні батьки, які виховують дитину, яка не досягла 12 років, мають додаткову пільгу в розмірі 6% доходу. Історія держави і права зарубіжних країн світу, ст.. 465-467, Макарчук В. С. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004. 616 с.



Висновки

Поняття цивільного законодавства тісно пов'язане з поняттям цивільного права як галузі права. Якщо цивільне право -- це система цивільно-правових норм, то цивільне законодавство -- це система нормативних актів, у яких дістали своє втілення цивільно-правові норми. Отже, цивільне законодавство -- це форма вираження цивільного права як галузі права. Сукупність цивільно-правових актів утворює цивільне законодавство.

Еволюція Цивільного кодексу України передбачає наявність кодексу УРСР і чинного кодексу, прийнятого 16 січня 2001року. ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. проіснував 40 років. Але з огляду на те, що він регулював майнові і особисті немайнові відносини з метою побудови комунізму з переходом до ринкових відносин об'єктивно не міг і не може регулювати ці відносини на суперечливій йому ідеології. Неможливість подальшого застосування ЦК УРСР спричинено перш за все зміною характеру і спрямування самої держави, новими цінностями і критеріями оцінки діяльності держави, становленням і реальним наповненням ідеї громадянського суспільства, банкрутством ідеї директивної економіки і панування держави.

Визначальними ідеями нового ЦК є визнання головними фігурами цивільно-правових відносин фізичних осіб та створених фізичними особами юридичних осіб, навіть держава через свої органи у цивільних відносинах діє на засадах приватного права, встановлено розгорнуту регламентацію особистих немайнових прав фізичних осіб, речевих прав, введено нові інститути (право володіння та право на чужі речі), сформульовано нові положення про договірні і недоговірні зобов'язання, зокрема введено загальні положення про договори, більш чітке їх групування, введено нові договірні інститути. В той же час договори традиційного господарського (підприємницького) спрямування регулюються ГК. У недоговірних відносинах введено нові інститути загальноохоронного спрямування, є ряд новел у спадковому праві.

Цивільний кодекс Нідерландів був складений під вельми значним впливом Кодексу Наполеона: деякі його розділи представляють собою, по суті, переклад на голландську мову відповідних положень французького ЦК 1804. Однак, ЦК Нідерландів відрізнявся самостійною, досить вдалою системою розташування матеріалу в рамках чотирьох книг (особи, речі, зобов'язання і докази), а також оригінальною трактуванням окремих правових інститутів (наприклад, власності подружжя, спадкування, розлучення).

У Нідерландах є розвинена система законодавства в галузі соціального забезпечення (закони про соціальну допомогу 1963 р., про допомогу по безробіттю 1986 р., про допомоги у разі хвороби 1964 р., про пенсійне забезпечення по старості 1956 р., про допомоги з непрацездатності 1975 р., про допомогу на дітей 1962 р.).

Характеристика Кодексів України та Нідерландів допомагає правильному розумінню причини їх застосування у житті, вірного тлумачення норм кодексів для уникнення правових колізій.



Список використаних джерел

1. Шевченко Я.М. «Цивільне право України. Академічний курс», Київ, 2006, 693 ст.

2. Борисова В.І. «Цивільне право. Том 1» Харків, 2011, 655 ст.

3. Бірюков І.А. «Цивільне право України», Київ, 2003, 407ст.

4. Головатий С. і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, -С.23-26

5. Довгерт А.С. Проект нового Цивільного кодексу України: теорія та проблеми /Вісник Університету внутрішніх справ, 6'1999, -С.12.

6. С. Головатий та інші. Передмова до проекту Цивільного кодексу України //Українське право. -1996, Число 2 (Спецвипуск) Реформа цивільного права в Україні.-С.8-9

7. Урядовий кур'єр. -2003, -№142.

8. Головатий С. і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, - С.6-7

9. Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996. -С.26

10.. Історія держави і права зарубіжних країн світу, ст.. 465-467, Макарчук В. С. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004. 616 с.

11. Конституція України, 26 червня 1991року

12. Цивільний кодекс України, 16 січня 2001року

13. Цивільний кодекс Нідерландів

14. ЦПК Нідерландів 1838

15. Закон "Про спільності майна", введений в дію в 1970 р.

16. Закон "Про розлучення" 1993 р.

Інтернет-джерела:

1.http://www.vuzlib.net/ck/1-3.htm

2.http://www.vuzlib.net/ck/1-2.htm

3.http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0

4.http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15

5.http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/76-komentar-tsivilnij-kodeks-ukrayini/1541-kniga-persha-zagalni-polozhennja-rozdil-i-osnovni-polozhennja-glava-1-tsivilne-zakonodavstvo-ukrayini.html

6.http://studrada.com.ua/content/%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0-%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B0-%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%25

7.http://www.mashina.info/law/other/7_3.shtml

8.http://net-law.biz/?lng=ua&dir=2.1&article=57

9.http://www.mashina.info/law/other/7_5.shtml

10.http://www.mashina.info/law/other/7_6.shtml

11.http://www.zen.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=937:2010-02-06-16-15-58&catid=158:2010-02-06-15-42-17&Itemid=45

Размещено на Allbest.ru

...