Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Київський університет права

Перелік законів і рекомендацій що регламентують використання бездротового і мобільного зв'язку

Виконали:

студенти І курсу Величко Касим

Черничко Денис

Київ 2010

Телекомунікації

Мобімльний зв'язомк (рухоммий зв'язомк) -- електрозв'язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції.

Мобільний (рухомий, бездротовий) зв'язок (мобільні телекомунікації) -- технології, що дозволяють абонентам залишатись на зв'язку під час руху, вдома, на роботі, в транспорті, в роумінгу і, навіть, на морі.

Телекомунікації (англ. Telecommunications) -- процес дистанційного передавання даних на засадах ІТ.

Оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

Класифікація систем мобільного радіозв'язку (СМРЗ)

· Наземні

o системи персонального радіовиклику (СПРВ)

o стільникові СМРЗ (надають доступ до територіального ресурсу)

o найпростіші системи мобільного радіозв'язку, транкінгова система мобільного радіозв'язку (використовують ретранслятори, система автоматично вибирає кращий)

o зонові СМРС (фіксований канал через ретранслятор)

· Супутникові

o геостаціонарні (супутник перебуває на геостаціонарній орбіті, висота близько 34 тисяч км)

o середньорбітальні

o низькоорбітальні

o високоеліптичні (робота супутника здійснюється при його знаходженні в апогеї.)

Кількість абонентів

В грудні 2008 року кількість абонентів мобільного зв'язку на Землі стала більше за 4 мільярди користувачів.

Станом на кінець вересня 2010 року кількість абонентів мобільного зв'язку на планеті досягла відмітку 5 мільярдів користувачів. Тобто, мобільними телефонами користуються три з чотирьох мешканців Землі (або близько 73,4%). Природньо, що проникнення мобільного зв'язку дуже залежить від регіону. Наприклад, у Африці цей показник складає всього 50%, а в Європі він вже перейшов за 157,6%.

Кількість користувачів мобільним зв'язком на 100 мешканців за період 1997-2007 років

Телекомунікації в Україні

Сфера телекомунікацій є складовою частиною галузі зв'язку України.

Телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах.

Ринок телекомунікацій в Україні в 2009 виріс на 0,5% до $6 млрд. або біля 6% від ВВП. 87,1% в структурі доходів телекому становив мобільний і фіксований зв'язок.

Концепція розвитку телекомунікацій в Україні на 2010 р.

Концепція розвитку телекомунікацій в Україні відповідно до Закону України "Про телекомунікації" визначає основні засади і напрями подальшого розвитку телекомунікаційних мереж загального користування (далі - телекомунікаційні мережі) в ринкових умовах і спрямована на досягнення стратегічних інтересів та конкурентоспроможності України на міжнародному ринку. Концепція є інструментом реалізації державної політики у сфері телекомунікацій щодо координації діяльності державних органів та підприємств, установ і організацій, пов'язаної з розвитком телекомунікаційних мереж в Україні. Положення цієї Концепції також повинні враховуватися органами виконавчої влади під час розроблення та затвердження концептуальних і програмних документів з питань розвитку спеціальних, відомчих або корпоративних телекомунікаційних мереж. Концепція визначає проблеми розвитку телекомунікацій, стратегію і основні шляхи їх розв'язання, а також принципи забезпечення комплексного розвитку телекомунікацій. Для реалізації завдань Концепції передбачається залучити ресурси мереж загального користування різних форм власності, забезпечити взаємодію цих мереж з урахуванням потреб національної безпеки та оборони держави, захист інформації та безпеки критичних елементів мереж, а також управління всіма мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. Стратегія розвитку телекомунікаційних мереж повинна базуватися на використанні новітніх технологій, які відповідають міжнародним стандартам, враховувати необхідність технологічної взаємодії всіх мереж при наданні телекомунікаційних послуг, забезпечити підвищення ефективності їх функціонування.

Повний текст «Концепції розвитку телекомунікацій в Україні 2010 р.

1. Загальні положення.

2. Роль і проблеми розвитку телекомунікацій.

3. Стратегія розвитку телекомунікацій.

· Напрями розвитку телекомунікаційних мереж.

· Напрями управлінської та регуляторної діяльності.

· Державна підтримка розвитку телекомунікацій.

4. Розвиток телекомунікацій для потреб національної безпеки та оборони держави

· Оперативно-технічне управління телекомунікаційними мережами

· Безпека телекомунікаційних мереж

· Створення і розвиток інформаційної інфраструктури

· Використання Інтернет

· Міжнародне співробітництво

5. Управління та регулювання ринку телекомунікацій

· Ліцензування

· Тарифна політика

· Політика у сфері стандартизації та підтвердження відповідності

· Надання загальнодоступних послуг

· Взаємодія операторів телекомунікацій

· Управління якістю телекомунікаційних послуг

· Частотне планування і електромагнітна сумісність

· Розподіл номерного і адресного ресурсу

6. Забезпечення розвитку телекомунікацій

· Науково-технічне забезпечення

· Забезпечення технічними засобами

· Метрологічне забезпечення

· Кадрове забезпечення

· Інвестиційне забезпечення

· Нормативно-правове забезпечення

7. Очікувані результати

Закони

мобільний зв'язок телекомунікація радіочастотний

· Закон України «Про радіо-частотній ресурс України».

Цей Закон встановлює правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України»

Цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування.

(м. Київ, 1 липня 2010 року N 2391-VI)

Закон Україхни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сфери телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України»

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

(м. Київ, 19 січня 2006 року N 3380-IV)

· Закон України «Про Телекомунікації».

Цей Закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій. Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про телекомунікації" щодо збільшення переліку послуг»

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 1 пункту 5 розділу I цього Закону, який набирає чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та прийняття ними нормативно-правових актів, які випливають із цього Закону. (м. Київ, 1 липня 2010 року N 2392-VI)

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про телекомунікації"»

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

(м. Київ, 31 травня 2005 рокуN 2599-IV)

Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про телекомунікації" щодо безоплатного отримання рахунків за надані телекомунікаційні послуги»

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

(м. Київ, 19 січня 2006 року N 3375-IV)

· РІШЕННЯ від 15 лютого 2007 року N 597.

Про визначення можливості застосування радіоелектронних засобів на території України

Відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", Плану використання радіочастотного ресурсу України, Положення про порядок і форму ведення реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України в смугах радіочастот загального користування (затверджене рішенням НКРЗ від 03.11.2005 N 117), та розглянувши заявочні документи щодо можливості застосування на території України конкретних типів радіоелектронних засобів, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України вирішила:

1. Доповнити розділи 1, 2, 5, 6, 7 Реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України в смугах радіочастот загального користування, інформацією про радіоелектронні засоби згідно з додатком.

2. Опублікувати рішення на веб-сайті НКРЗ та у наступному випуску офіційного бюлетеня НКРЗ.

· Закон України «Про радіочастотний ресурс України».

Цей Закон встановлює правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.

ПОСТАНОВА від 9 червня 2006 р. N 815

Про затвердження Плану використання радіочастотного ресурсу України.

Відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити План використання радіочастотного ресурсу України, що додається.

2. Міністерству транспорту та зв'язку, Міністерству оборони, Службі безпеки, Національній комісії з питань регулювання зв'язку разом з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення та іншими заінтересованими органами вживати заходів до забезпечення впровадження перспективних радіотехнологій.

· Закон України «Про Національну систему конфіденційного звязку».

Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами Національної системи конфіденційного зв'язку, що виникають у зв'язку з її створенням, функціонуванням, розвитком та використанням

Закон Украъни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

(м. Київ, 19 березня 2009 року N 1180-VI)

Висновок

Тривалий час методи захисту інформації розробляли лише державні органи, а їх провадження розглядалось як включне право тієї чи іншої держави. Однак в останні роки з розвитком комерційної та підприємницької діяльності збільшилась кількість спроб несанкціонованого доступу до конфіденціальної інформації, а проблеми їх захисту стали у центрі уваги багатьох учених та фахівців різних країн. Внаслідок цього з'явилася низка відкритих публікацій про дослідження та розробки в цій галузі, значно зросла потреба у фахівцях із захисту інформації.

Існує багато різних засобів несанкціонованого доступу до інформації. Ніякий окремо взятий засіб захисту не в змозі гарантувати адекватну безпеку. Надійний захист можливий лише за умови створення механізму комплексного забезпечення безпеки. Можна виділити три основні складові такого комплексу: нормативно-правову; технічну; організаційну.

Нормативно-правові засоби захисту визначаються законодавчими актами держави, які регламентують правила використання, обробки та передачі інформації обмеженого доступу та встановлюють ступінь відповідальності за порушення цих правил. У ст. 34 Конституції України розглядається право громадян України на інформацію, забезпечення інформаційних процесів. Ця та деякі інші статті Конституції мають стати основою розвитку інформаційного законодавства. Невідповідність чинного законодавства України сучасним вимогам інформаційного розвитку є однією з основних проблем щодо захисту інформації, яка за наявності в державі потужного науково-технічного потенціалу може призвести до особливо тяжких наслідків. При створенні правової бази системи безпеки інформації в Україні потрібно вирішити такі завдання:

· Підготувати для правової системи забезпечення безпеки інформації базовий закон, який регламентує відносини та встановлює межі повноважень усіх учасників інформаційних відносин, а також визначає державні установи, що забезпечують інформаційну безпеку та засоби контролю з боку держави в разі розмежування доступу до інформації;

· Розробити законодавчі акти та правові норми, що всебічно охоплюють всі проблеми захисту інформації в різних сферах діяльності держави та суспільства;

· Регламентувати рівні безпеки інформації та адекватні до них методи і засоби захисту. Одним з найважливіших питань правового забезпечення системи безпеки інформації є стандартизація та сертифікація. На основі накопиченого досвіду розвинутих країн в Україні необхідно створити пакет основоположних стандартів організаційно-методичного та термінологічного забезпечення системи захисту інформації, а також стандартизувати вимоги щодо захисту інформації в засобах обчислюваної техніки, в автоматизованих системах, інформаційних мережах і засобах телекомунікації.

Технічні засоби розподіляються на електричні, механічні, електромеханічні та електронні пристрої. Вся сукупність технічних засобів поділяється на фізичні та апаратно-програмні. Фізичні засоби реалізуються у вигляді автономних пристроїв та систем та виконують функцію загального захисту об'єктів, на яких обробляється інформація. До них відносять, наприклад, пристрої захисту території та будівель, замки на дверях, де розміщена апаратура, грати на вікнах, електронно-механічне обладнання охоронної сигналізації. Апаратні технічні засоби розміщують безпосередньо в обчислювальній техніці, в телекомунікаційній апаратурі чи в пристроях, що зв'язані з подібною апаратурою за допомогою стандартного інтерфейсу. З багатьох відомих апаратних засобів можна виділити схеми контролю інформації за парністю, схеми захисту масивів пам'яті за ключем і т. ін. Програмні засоби є програмним забезпеченням, що виконує функції захисту інформації.

Організаційні засоби захисту поділяються на організаційно-технічні та організаційно-правові, які використовуються в процесі створення та функціонування будь-якої структури. Інакше кажучи, тільки на основі нормативно-правової бази та за наявності апаратно-програмних засобів можливе ефективне керування в умовах широкого впровадження нових технологій. Практика сьогодні свідчить про недооцінювання цих питань керівниками різних організацій.

Размещено на Allbest.ru