Застереження про публічний порядок як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ПРО ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК ЯК ПІДСТАВА ДЛЯ ВІДМОВИ У ВИЗНАННІ І ВИКОНАННІ ІНОЗЕМНИХ АРБІТРАЖНИХ РІШЕНЬ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ТЕПЛЮК СТАНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ

Київ 2018



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, адвокат Сліпачук Тетяна Володимирівна, партнер юридичної фірми «Саєнко Харенко»

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор академік НАПрН України Кузнєцова Наталія Семенівна, Національна академія правових наук України, Віце-президент НАПрН України - керівник Київського регіонального центру

кандидат юридичних наук, доцент Нагнибіда Володимир Іванович, Хмельницький національний університет, доцент кафедри міжнародного та європейського права

Захист відбудеться 27 вересня об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул.Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул.Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано 23 серпня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.ю.н., професор О.О. Кваша



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародний комерційний арбітраж є одним із ефективних та широко визнаних способів вирішення комерційних спорів з іноземним елементом. Разом із тим, рішення, винесене міжнародним комерційним арбітражем у разі його невиконання добровільно стороною, не на користь якої воно винесене, як правило, потребує визнання для того, щоб бути виконаним в примусовому порядку. Водночас, міжнародні уніфіковані документи та національне право деяких держав визначають підстави для відмови у визнанні іноземних арбітражних рішень. Відтак, існує ризик того, що іноземне арбітражне рішення не можна буде виконати у державі, де запитується його визнання і виконання. Цей ризик посилюється, коли у якості підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення виступає застереження про публічний порядок, оскільки оціночний характер цього правового інституту традиційно породжує багато теоретичних і практичних питань щодо його змісту та механізму використання.

При цьому застереження про публічний порядок в юридичній науці найчастіше вивчається з метою визначення особливостей його застосування у сфері колізійного регулювання відносин з іноземним елементом, зокрема, як перешкода для застосування іноземного права. В Україні та за її межами здійснено дослідження щодо використання застереження про публічний порядок для регулювання внутрішніх відносин як підстави для визнання правочину недійсним, а також щодо визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, у загальному вигляді аналізуються підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, однією з яких є застереження про публічний порядок.

Теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських та зарубіжних вчених Є. Д. Боярського, А.С. Довгерта, В.І. Кисіля, О.Д. Крупчана, Н.С. Кузнєцової, М.М. Мальського, К.М. Пількова, Ю.Д. Притики, М.Ф. Селівона, Т.В. Сліпачук, Г.А. Цірата, Ю. Базедова (J. Basedow), А. ван ден Берга (A.J. van den Berg), Г. А. Бермана (G.A. Bermann), Г.Б. Борна (G.B. Born), П. Каппера (P. Capper), Г. Конде е Сільва (G. J. Conde e Silva), Т. Корсота (T. Corthaut), Й. де Ентеріа (J. G. de Enterria), Ф. Фушара (Ph. Fouchard), Е. Гайяра (E. Gaillard), Ф. Годусі (F. Ghodoosi), Б. Голдмана (B. Goldman), Г.В. Хейта (G.W. Haight), Г. Кауфман- Колер (G. Kaufmann-Kohler), С.М. Крола (S. M. Kroll), П. Лаліва (P. Lalive), Дж. М. Лью (J.M. Lew,) Л.А. Містеліса (L.A. Mistelis), Ф. Москоні (F. Mosconi), К. Мьорфі (K. Murphy), А. Рігоці (A. Rigozzi), М. Шерера (M.Sherer), С. Симеонідіса (S. Symeonides), Віні Ма (Winnie Ma), К. Єлпаала (K. Yelpaala) та інших.

Разом з тим у сучасній українській доктрині міжнародного приватного права бракує системного дослідження застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Це обумовлює актуальність дослідження проблем, пов'язаних із розумінням змісту, особливостей застосування застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Беручи до уваги те, що визнання і виконання іноземних арбітражних рішень регулюється міжнародними уніфікованими документами та нормами національного права держави визнання та виконання таких рішень, дослідження предмета даної роботи здійснювалося стосовно двох рівнів: міжнародного та національного.

Українське законодавство, яке регулює відмову у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, в цілому є аналогічним правовому регулюванню даного інституту в інших розвинених країнах. Це пояснюється тим, що Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж (далі - ЗУ «Про МКА») базується на Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж (надалі - Типовий закон). Водночас, норми Цивільного процесуального кодексу (надалі- ЦПК) України, які теж регулюють питання визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, потребують певних удосконалень, з урахуваннях необхідності забезпечення «проарбітражного» підходу до визнання і виконання іноземних арбітражних рішень в Україні. Крім того, практика застосування застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень також повинна бути удосконалена з урахуванням сучасних тенденцій визнання і виконання іноземних арбітражних рішень у європейських та інших розвинених країнах.

Зважаючи на це, актуальним є дослідження застережень про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, у міжнародних уніфікованих документах та національному законодавстві окремих держав; порушень, що є підставою для застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень; обмежень у застосуванні застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Актуальність дослідження обумовлюється й тим, що протягом останніх років Підкомітет із визнання і виконання арбітражних рішень Міжнародної асоціації юристів активно займався порівняльними дослідженнями застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, виробив низку рекомендацій щодо його застосування, а також сприяв розвитку доктрини та практики застосування даного застереження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. Корецького Національної академії наук України «Проблеми гармонізації цивільного законодавства України із законодавством Європейського Союзу» реєстраційний номер РК 0115U002136.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття і умов застосування застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень та формування пропозицій щодо удосконалення даного інституту, розробці пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства та впорядкування практики його застосування.

Реалізація мети дисертаційної роботи обумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- визначити поняття та основні ознаки іноземних арбітражних рішень;

- встановити особливості визнання і виконання іноземних арбітражних рішень та підстав для відмови у їх визнанні і виконанні;

- дослідити розвиток інституту публічного порядку у приватному праві окремих країн;

- визначити зміст внутрішнього, міжнародного транснаціонального, мультинаціонального (регіонального), матеріального, процесуального публічного порядку;

- з'ясувати особливості застосування застереження про публічний порядок на різних стадіях арбітражного процесу;

- дослідити застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, у міжнародних уніфікованих документах та національному законодавстві окремих держав;

- встановити характеристики порушень, що є підставою для застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень;

- визначити обмеження у застосуванні застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Об'єктом дослідження є інститут публічного порядку та застереження про публічний порядок стосовно визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.

Предмет дослідження становить застереження про публічний порядок як підставу для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. арбітражний публічний порядок право

Методи дослідження. Відповідно до мети, завдань, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, метод моделювання та інші.

Зокрема, за допомогою діалектичного та історичного методів досліджена загальна характеристика інституту публічного порядку як правового інституту приватного права (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3.). Формально-логічний та порівняльно-правовий методи використовувалися для: визначення характеристик іноземних арбітражних рішень, їх класифікації; розкриття особливостей визнання і виконання іноземних арбітражних рішень у різних країнах, а також підстав для відмови у їх визнанні і виконанні; встановлення змісту застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень; з'ясування видів порушень, які найчастіше є причиною застосування застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 3.1, 3.2). Метод моделювання дозволив надати рекомендації щодо обмежень у застосуванні застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень (підрозділ 3.4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першою у вітчизняній доктрині міжнародного приватного права системною науковою роботою з вивчення теоретичних і практичних проблем, пов'язаних із особливостями застосування застереження про публічний порядок саме для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Наукову новизну одержаних результатів конкретизовано у таких найважливіших теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

уперше:

1) запропоновано класифікацію застережень про публічний порядок, що використовуються для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень в залежності від способу їх формулювання на такі, які: 1) вказують на міжнародний публічний порядок; 2) вказують на публічний порядок, «так як він розуміється у міжнародному приватному праві»; 3) вказують на публічний порядок держави, де запитується визнання і виконання іноземного арбітражного рішення; 4) вказують на мораль чи публічний порядок держави, де запитується визнання і виконання іноземного арбітражного рішення; 5) не вказують на публічний порядок, а використовують суміжні правові конструкції - соціальний, публічний інтерес, базові принципи правової системи;

2) доведено, що не усі принципи, норми, що є складовими публічного порядку як бар'єру проти застосування іноземного права, належать до публічного порядку, несумісність з яким перешкоджає визнанню і виконанню іноземних арбітражних рішень;

3) виявлено відмінності між змістом застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, від того застереження, що використовується як перешкода для застосування іноземного права. Застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення, охоплює як матеріальні, так і процесуальні принципи і цінності, тоді, як застереження про публічний порядок, що слугує бар'єром проти застосування іноземного матеріального права, включає лише матеріальні принципи та цінності;

4) обґрунтовано, що міжнародний публічний порядок, суперечність якому є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення, є національною концепцією держави, в якій запитується визнання і виконання; водночас, його зміст має включати лише ті принципи і цінності, які вважаються фундаментальними у будь-якій правовій системі;

5) встановлено, що публічний порядок ЄС включає принципи права ЄС, а також принципи права держав - членів, що мають на меті захист фундаментальних інтересів відповідного суспільства;

6) встановлено, найпоширенішими матеріальними порушеннями, які можуть бути підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень є: присудження занадто високих відсотків або каральних збитків, порушення принципу pacta sunt servanda. У країнах ЄС до матеріальних порушень також відносять порушення конкурентного та антимонопольного права ЄС. Найпоширенішими процесуальними порушеннями є винесення рішення внаслідок підкупу або погрози арбітру, а також на підставі сфальсифікованих документів;

7) визначено фактори, що обмежують застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення, якими є: 1) фундаментальний характер принципу чи цінності, що порушується; 2) територіальна і темпоральна відносність публічного порядку; 3) неможливість застосування застереження про публічний порядок, у разі коли сторона, яка наполягає на цьому, не зазначала про відповідне порушення під час арбітражного процесу, якщо вона знала чи не могла не знати про нього; 4) заборона переглядати справу по суті під час вирішення питання про те, чи не порушує арбітражне рішення публічний порядок; 5) незастосування застереження про публічний порядок до частини арбітражного рішення, яка йому не суперечить (у ситуації, коли інша частина рішення суперечить публічному порядку);

8) доведено, що у разі конфлікту між положеннями Нью-Йоркської конвенції та Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі ? Київська угода), застосуванню підлягають норми Нью-Йоркської конвенції;

удосконалено:

9) визначення іноземного арбітражного рішення, що підлягає визнанню і виконанню, як такого рішення арбітра (арбітражного складу), винесеного на території іншої держави, ніж та, де запитується його визнання і приведення до виконання, яке містить остаточне вирішення матеріальної вимоги (матеріальних вимог), випливає з арбітражної угоди, відповідає вимогам щодо змісту і форми арбітражного рішення, встановлених правом держави, у якій рішення було винесене;

10) класифікацію арбітражних рішень залежно від кола питань, вирішення яких зафіксовано у них, на проміжні, часткові (окремі) та остаточні;

11) перелік вимог до арбітражного рішення на узгоджених умовах, згідно з яким рішення: може бути невмотивованим; має бути підписане не лише арбітрами, а й сторонами; може бути відмінене (скасоване) лише у разі, якщо воно суперечить публічному порядку держави, де запитується його визнання і виконання;

12) розуміння права, яке регулює завірення арбітражного рішення, стосовно того, що завірення арбітражного рішення повинно відповідати праву країни, де запитується визнання і виконання, або праву країни, де воно було винесене;

дістали подальшого розвитку:

13) систематизація доктринальних підходів щодо співвідношення змісту застереження про публічний порядок, що використовується для відміни (скасування) арбітражного рішення у місці його винесення, та застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення;

14) трактування транснаціонального публічного порядку, згідно з яким він охоплює цінності і принципи, загальні для усієї міжнародної спільноти, пов'язаний із доктриною транснаціонального права і залежить від потреб міжнародної спільноти, як вони сприймаються її усередненим членом у даний період часу;

15) розуміння механізму визначення принципів, що складають транснаціональний публічний порядок, стосовно того, що вони виводяться внаслідок аналізу міжнародних уніфікованих документів та практики держав із застосування цих документів;

16) висновок щодо правил застосування Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, укладеної у Нью-Йорку 10 червня 1958 року.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності для подальших наукових досліджень проблематики міжнародного приватного права і процесу;

- у правотворчій діяльності як основа для внесення відповідних змін до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

- у практиці правозастосування ? використання рекомендацій щодо застосування застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень сприятиме формуванню єдиної сталої судової практики реалізації «проарбітражного» підходу до визнання і виконання іноземних арбітражних рішень в Україні;

- у навчальному процесі для викладання курсу «Міжнародне приватне право», спецкурсу «Міжнародний комерційний арбітраж», а також при підготовці підручників та посібників з цих дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації оприлюднювалися на науково-практичних конференціях: VII Міжнародному цивілістичному форумі «Принципи і тенденції застосування приватного права ЄС і пострадянських країн» (м. Київ, 11-12 травня 2017р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 19-20 травня 2017 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «IX Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 20-22 квітня 2017 року).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 8 наукових публікаціях: 5 - наукові статті, з них 4 ? у фахових виданнях України, три з яких включені до міжнародних науково-метричних баз, 1 - у зарубіжному виданні, 1 стаття у науковому періодичному виданні іншої держави, а також 3 ? тези доповідей на наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, 3 розділів, які включають 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг роботи становить 206 сторінок, з них список використаних джерел викладений на 27 сторінках (229 найменувань), додаток ? 2 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано використані методи наукового пізнання, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробацію результатів дисертації, а також відомості про публікації автора за темою дисертації.

Розділ 1 «Визнання і виконання іноземних арбітражних рішень: теоретичні засади правового регулювання» » складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття іноземних арбітражних рішень» автор доходить висновку про те, що іноземне арбітражне рішення - це рішення арбітра (арбітражного складу), винесене на території іншої держави, ніж та, де запитується визнання і приведення до виконання такого рішення, що містить остаточне вирішення матеріальної вимоги (матеріальних вимог), випливає з арбітражної угоди, відповідає вимогам щодо змісту і форми арбітражного рішення, встановлених правом держави, на території рішення було винесене.

У законодавстві окремих держав до іноземних арбітражних рішень прирівнюються рішення, винесені міжнародними комерційними арбітражами на їх території. Такі рішення не вважаються «внутрішніми арбітражними рішеннями» у розумінні Нью-Йоркської конвенції, у державі, де вони були винесені. В Україні рішеннями, «які не вважаються внутрішніми» у розумінні Нью-Йоркської конвенції є рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при ТПП України.

Вимоги, яким повинно відповідати арбітражне рішення, поділяються на ті, які стосуються його форми та ті, яким має відповідати його зміст.

Встановлено, що законодавство багатьох країн вимагає, щоб арбітражне рішення виносилося у письмовій формі. Законодавство окремих країн (Англія, Швейцарія) допускає, що сторони можуть домовитися про форму, в якій має бути винесене арбітражне рішення. Законодавство окремих країн не вимагає, щоб арбітражне рішення було вмотивованим, в інших - рішення має містити мотиви винесення. В усіх країнах вимагається, щоб арбітражне рішення містило дату винесення та місце проведення арбітражу. Вимоги щодо наявності інших складових арбітражного рішення різняться від країни до країни.

Зроблено висновок про те, що міжнародні конвенції, що регулюють визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, прямо не встановлюють вимог щодо форми арбітражного рішення. Проте, їх тлумачення є підставою для висновку, що вони передбачають письмову форму арбітражного рішення.

Визначено, що постанови арбітражного складу з приводу його компетенції не є арбітражними рішеннями, хоча можуть оскаржуватися у державних судах, а вирішення справи арбітражем, що не мав компетенції, є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення.

Доведено, що вимоги до арбітражного рішення на узгоджених умовах у ЗУ «Про МКА» сформульовано не зовсім вдало. Відтак, необхідно ст. 30 (2) ЗУ «Про МКА» викласти у новій редакції, а саме доповнити наступними реченнями: «Арбітражне рішення на узгоджених умовах має бути підписане сторонами. В арбітражному рішенні на узгоджених умовах можуть не зазначатися мотиви його винесення. Арбітражне рішення на узгоджених умовах може бути скасовано лише у випадку, передбаченому абзацом другим пункту «2» ст. 34 цього Закону».

У підрозділі 1.2 «Порядок визнання і виконання іноземних арбітражних рішень» зроблено висновок про те, що визнання арбітражного рішення полягає у тому, що сторона, на користь якої винесене арбітражне рішення, звертається до компетентного органу країни, у якій вона має намір виконати рішення з тим, щоб він визнав рішення таким, що зобов'язує сторону, проти якої воно винесене. Виконання арбітражного рішення полягає у вчинені певних дій стороною, проти якої воно винесене, чи особами, що здійснюють примусове виконання рішень у певній державі. Встановлено, що хоча ст. IV Нью-Йоркської конвенції зазначає, що арбітражне рішення і арбітражна угода (чи їх копії) повинні надаватися разом із клопотанням про визнання і приведення до виконання арбітражного рішення, суди окремих держав, як правило, не відмовляють у визнанні рішення лише тому, що заявник не подав арбітражну угоду разом із клопотанням.

Обгрунтовано, що завірення арбітражного рішення повинно відповідати праву країни, де запитується визнання і виконання, або праву країни, де воно було винесено надання альтернативної можливості визначити право, що регулює питання вимог до засвідчення оригіналу арбітражного рішення чи завірення його копії, підвищує шанси на визнання такого рішення, а отже забезпечує «про-виконавчий підхід» до арбітражних рішень.

Доведено, що Нью-Йоркська конвенція має пріоритет над національним законодавством України, оскільки не зважаючи на існування ст. VII Нью-Йоркської конвенції, ст. 19 (2) Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 № 1906 встановлює пріоритет норм міжнародних договорів над положеннями національного законодавства. Конфлікт між положеннями Нью-Йоркської конвенції та Київської угоди має вирішуватися на користь першої.

Встановело колізію між нормами ЦПК України та ЗУ «МКА» щодо того, на яку мову мають перекладатися документи, які додаються до клопотання про визнання і виконання іноземного арбітражного рішення в Україні. Зроблено висновок про доцільність їх перекладу на українську мову, не зважаючи на те, що ЗУ «Про МКА» дозволяє, що вони були перекладені на російську мову.

У підрозділі 1.3 «Загальна характеристика підстав для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень» встановлено, що більшість підстав для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень можуть бути використані судом держави, де запитується їх визнання і виконання, лише з ініціативи сторони, проти якої винесене рішення. Дві підстави можуть бути використані з ініціативи суду - суперечливість рішення публічному порядку держави, у якій запитується визнання і виконання, та неарбітрабельність спору, з приводу якого винесене рішення.

Надані рекоментації щодо внесення змін норм проекту ЦПК України, які встановлюють підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Зроблено висновок про те, що одні й ті самі факти можуть стати підставою для застосування ст. V (1) (d) Нью-Йоркської конвенції (невідповідність арбітражного складу чи арбітражної процедури угоді сторін чи праву країни, де мав місце арбітраж) та ст. V (2) (b) Нью-Йоркської конвенції (суперечливість рішення публічному порядку держави, де запитується визнання і виконання арбітражного рішення). Разом із тим, що ст. V (1) (d) Нью-Йоркської конвенції застосовується виключно з ініціативи сторони, проти якої винесене арбітражне рішення, а ст. V (2) (b) Нью-Йоркської конвенції може використовуватися судом з власної ініціативи.

Не зважаючи на те, що окремі норми, які визначають арбітрабельність спорів, входять до публічного порядку держави, де запитується визнання і виконання арбітражних рішень, Нью-Йоркська конвенція визначає неарбітрабельність спорів та суперечливість рішення публічному порядку як окремі підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Це пояснюється тим, що не усі норми, що визначають арбітрабельність піднімаються до рівня публічного порядку.

Розділ 2 «Інститут публічного порядку у приватному праві» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Розвиток інституту публічного порядку у приватному праві окремих країн» досліджено розвиток інституту публічного порядку з часів римського права до сучасності у різних Європейських країнах, Англії та США. Зроблено висновок про те, що схожа із публічним порядком концепція добрих нравів використовувалася у Римському праві для визання договорів недійснимими. Встановлено, що з часом сфера використання публічного порядку розширилася. Сьогодні у різних правових системах інститут публічного порядку може використовуватися не лише як підстава для визнання правочину недійсним, але й як бар'єр проти застосування іноземного права, як підстава для скасування арбітражного рішення, як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного або судового рішення, а також у деяких інших випадках. Визначено, що у сучасному праві спостерігається обережний підхід до використання застережень про публічний порядок у сфері міжнародних приватних відносин, особливо щодо визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.

У підрозділі 2.2 «Зміст публічного порядку» аналізується зміст внутрішнього, міжнародного, національного, мультинаціонального, транснаціонального, матеріального та процесуального публічного порядку.

Зроблено висновок про те, що публічний порядок охоплює найважливіші для даного суспільства принципи та цінності, які повинні дотримуватися у будь-якому випадку. Під цінностями, що належать до публічного порядку, як правило, розуміють ті, що лежать в основі правового, економічного та морального порядку певного суспільства.

Визначено, що внутрішній публічний порядок використовується для регулювання внутрішніх (у межах однієї держави) відносин, в той час як міжнародний публічний порядок - для відносин з іноземним елементом. Міжнародний публічний порядок тлумачиться вузько і не включає імперативні норми відповідної держави. Внутрішній і міжнародний публічні порядки є національними концепціями, оскільки застереження про них закріплене у національних законодавствах держав.

Обгрунтовано, що мультинаціональний або регіональний публічний порядок - це такий публічний порядок, застереження про який закріплюється у документі, що діє у певному регіоні чи для певної спільноти, або виведений судовою практикою органів, які мають повноваження застосовувати і тлумачити норми права у рамках певного регіону чи спільноти. Мультаціональним є публічний порядок ЄС та публічний порядок Шаріату.

Встановлено, що принципи, що складають транснаціональний публічний порядок виводяться внаслідок аналізу міжнародних уніфікованих документів та практики держав з їх застосування.

Проаналізовані класифікації джерел транснаціонального публічного порядку, відомі у доктрині міжнародного приватного права. Зокрема, відомий їх поділ на публічні і приватні, первинні і вторинні. На наш погляд, друга класифікація є більш вдалою, оскільки в окремих випадках важко визначити, чи є конкретне правило, що входить до транснаціонального публічного порядку, приватним чи публічним.

У підрозділі 2.3 «Публічний порядок і практика міжнародного комерційного арбітражу» зроблено висновок про те, що застереження про публічний порядок може використовуватися як арбітрами у процесі міжнародного комерційного арбітражу, так і національними судами під час розгляду клопотань щодо визнання арбітражних угод недійсними та відміни арбітражного рішення.

Встановлено, що арбітри можуть використовувати застереження про публічний порядок як підставу для визнання недійсним договору, з приводу якого виник спір. При цьому оцінюється відповідність договору транснаціональному публічному порядку. Прикладом договору, що порушує транснаціональний публічний порядок, є договір спрямований на дачу хабаря.

Визначено, що застереження про публічний порядок може також бути використане арбітрами для визнання арбітражної угоди недійсною, що в свою чергу, призводить до відсутності компетенції арбітражного складу.

Зроблено висновок про те, що на відміну від суддів державних судів, арбітри не використовують застереження про публічний як бар'єр проти застосування права певної держави, оскільки не здійснюють правосуддя від імені держави і не зобов'язані захищати її публічний порядок.

Встановлено, що хоча теоретично національні суди можуть використовувати застереження про публічний порядок для визнання арбітражних угод недійсними, сучасною тенденцію регулювання міжнародного комерційного арбітражу у розвинених країнах є відмова від використання цієї підстави для визнання арбітражних угод недійсними.

Обгрунтовано, що законодавство багатьох країн передбачає можливість відміни арбітражного рішення (або визнання його недійсним) державним судом у місці його винесення, якщо рішення суперечить публічному порядку цієї держави. В інших державах така можливість не встановлена законодавчо, але визнана судовою практикою.

Проаналізовані підходи до розуміння змісту застереження про публічний порядок, яке використовується національними судами для відміни арбітражних рішень. Перший підхід полягає у тому, що воно охоплює ті принципи і цінності, які включаються до застереження про публічний порядок, що є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Цей підхід підтримується, зокрема, у Нідерландах, Швеції. Другий підхід, встановлений, зокрема, французьким законодавством, передбачає, що для відміни арбітражного рішення використовуються концепція внутрішнього публічного порядку. В той час, як підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення є його суперечливість міжнародному публічному порядку.

Встановлено, що застереження про публічний порядок, як підстава для відміни арбітражного рішення використовується лише у виключних випадках. Його застосування не передбачає перегляд державним судом арбітражного рішення по-суті спору.

Розділ 3 «Підстави та обмеження застосування застереження про публічний порядок при визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень у міжнародних уніфікованих документах» проаналізовані застереження про публічний порядок, які містяться у Нью-Йоркській конвенції, Міжамериканській конвенції про міжнародний комерційний арбітраж (надалі - Панамська конвенція), Міжамериканській конвенції із екстра територіальної дійсності іноземних судових і арбітражних рішень (надалі - Конвенція Монтевідео), Конвенції щодо судового співробітництва Арабських держав (надалі - Ріядська конвенція), Типовому законі ЮНСІТРАЛ та деяких інших міжнародних уніфікованих документах.

Зроблено висновок про те, що більшість міжнародних уніфікованих документів вказують лише на «публічний порядок держави, де запитується визнання і виконання рішення» (Нью-Йоркська Конвенція, Типовий закон ЮНСІТРАЛ, Панамська конвенція). Конвенція Монтевідео певною мірою розкриває зміст застереження про «публічний порядок». Формулювання, вжите у цій Конвенції, дозволяє зробити висновок, що він складається з принципів та законів держави, у якій запитується визнання і виконання. Найширший підхід до формулювання застереження про публічний порядок спостерігається у Ріядській конвенції, оскільки вона, крім аналізу іноземного арбітражного рішення на предмет того, чи не порушує воно публічний порядок держави, де запитується виконання, вимагає дослідження того, чи не порушить рішення принципи права Шаріату.

Встановлено, що історія створення Нью-Йоркської конвенції, Типового закону ЮНСІТРАЛ свідчать про те, що їх розробники мали намір, щоб застереження про публічний порядок тлумачилося з одного боку вузько, але з іншого, щоб воно охоплювало як матеріальні, так і процесуальні порушення.

У підрозділі 3.2 «Застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, за національним правом окремих держав» проаналізовано зміст застережень про публічний порядок, що містяться у національному праві Франції, Португалії, ФРН, Австрії, Японії, Англії, Ізраілю, Індії, Швеції, Австралії, Греції, України та інших країн, і слугують підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Обгрунтовано доцільність не застосування норм ст. 396 (2) (7,8) ЦПК України (які передбачають, що у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (у т.ч. міжнародного комерційного арбітражу) може бути відмовлено, якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України і в інших випадках, встановлених законами України) до іноземних арбітражних рішень. Це пояснюється тим, що норми ст. 396 (2) (7,8) ЦПК дуже розширюють можливості для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, порівняно із Нью-Йоркською конвенцією, а відтак не відповідають сучасним тенденціям регулювання визнання і виконання іноземних арбітражних рішень. Тому пропонується доповнити ст. 396 ЦПК України частиною 3 наступного змісту: «Пункти 7 та 8 частини 2 цієї статті не застосовуються, якщо розглядається клопотання про надання дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення».

Виокремлено декілька підходів до розуміння змісту публічного порядку, суперечливість якому є підставою для визнання і виконання іноземного арбітражного рішення. Перший з них полягає у тому, що ним є міжнародний публічний порядок, як він розуміється в рамках певної національної концепції. Інший підхід полягає у використанні концепції транснаціонального публічного порядку у цьому випадку. Третій підхід не визначає характеристик публічного порядку (міжнародний, транснаціональний), а лише підкреслює, що це явище є певною національною концепцією.

Зроблено висновок про те, що у країнах ЄС публічний порядок ЄС вважається частиною публічного порядку, про який йдеться у ст. V (2) (b) Нью-Йоркської конвенції.

Обгрунтовано, що до змісту публічного порядку, суперечливість якому є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення, слід відносити лише фундаментальні принципи та цінності. Імперативні норми можуть бути віднесені до публічного порядку у даному разі тільки, якщо вони втілюють зазначені принципи і цінності.

У підрозділі 3.3. «Порушення, що є підставою для застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень» проаналізовані рішення судів Швейцарії, Італії, Греції, Фінляндії, ФРН, Франції, Нідерландів, України, якими було відмовлено у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень через їх суперечливість публічному порядку держави, де запитується визнання і виконання. На підставі цього аналізу, а також даних Доповіді Підкомітету із визнання і виконання арбітражних рішень Міжнародної асоціації юристів «Про застереження про публічний порядок у Нью-Йоркській конвенції» були визначені матеріальні та процесуальні порушення, які найчастіше стають підставою для застосування застерження про публічний порядок з метою відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

У підрозділі 3.4. «Обмеження у застосуванні застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень» визначені певні обмежуючі фактори у застосуванні застереження про публічний порядок для відмови у визнананні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Наведено ряд практичних ситуацій та різних обмежуючих факторів, що в них впливають на застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнананні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Встановлено ряд обмежень у діях суду та зацікавленої сторони у застосуванні застереження про публічний порядок для відмови у визнананні і виконанні іноземних арбітражних рішень.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання, що виявилося у вирішенні низки теоретичних і практичних проблем доктрини міжнародного приватного права, пов'язаних із розумінням змісту публічного порядку, несумісність з яким є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, а також особливостями застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

На підставі аналізу доктринальних джерел, нормативно-правових актів, вивчення і узагальнення правозастосовчої практики були сформульовані такі теоретичні і практичні висновки.

1. Застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень застосовується у виключних випадках.

2. У більшості країн до визначення змісту застереження про публічний порядок, що є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, застосовується концепція міжнародного публічного порядку.

3. Міжнародний публічний порядок, суперечливість якому є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення, є національною концепцією, оскільки Нью-Йоркська конвенція, Типовий закон ЮНСІТРАЛ та норми внутрішнього права більшості держав встановлюють, що підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення є публічний порядок саме держави, де запитується визнання і виконання. При цьому не зважаючи на те, що він є національною концепцією, його зміст має включати лише ті принципи і цінності, які вважаються фундаментальними у будь-якій правовій системі.

4. Міжнародний публічний порядок, суперечливість якому є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень охоплює найбільш фундаментальні соціальні, правові, економічні принципи і цінності, які переважають у певній країні. За своєю природою вони можуть бути як процесуальними так і матеріальними. Імперативні норми можуть бути віднесені до публічного порядку у даному разі тільки, якщо вони втілюють зазначені принципи і цінності.

5. Зміст застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень відрізняється від того, що використовується як перешкода для застосування іноземного права. Не усі принципи, норми, що є складовими публічного порядку як бар'єру проти застосування іноземного права належать до тих, що перешкоджають визнанню і виконанню іноземних арбітражних рішень. Застереження про публічний порядок, що використовується для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення охоплює як матеріальні, так і процесуальні принципи і цінності, в той час, як застереження про публічний порядок, що слугує бар'єром проти застосування іноземного матеріального права, включає лише матеріальні принципи та цінності.

6. Зміст застереження про публічний порядок, що використовується як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, є вужчим, ніж зміст застереження, яке використовується як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземних судових рішень.

7. Порушення права бути почутим є підставою для одночасного застосування статей V (1) (b) та V (2) (b) Нью-Йоркської конвенції в українській практиці. Даний підхід є помилковим, оскільки віднесення порушень, які охоплюються ст. V (1) (b), до порушень публічного порядку, розширює можливості суду, який вирішує питання про визнання і виконання рішення, відмовити у визнанні і виконанні, що суперечить духу Нью-Йоркської конвенції.

8. Невмотивованість арбітражного рішення не повинна бути підставою для застосування застереження про публічний порядок на стадії визнання і виконання іноземного арбітражного рішення, оскільки оцінка рішення на «вмотивованість» державним судом обмежує свободу арбітрів і є дуже близькою до перегляду рішення по-суті, що неприпустимо під час визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.

9. Найпоширенішими матеріальними порушеннями, які створюють можливість застосування застереження про публічний порядок як підставу для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, є: присудження занадто високих відсотків або каральних збитків, порушення принципу pacta sunt servanda. У країнах ЄС до матеріальних порушень також відносять порушення конкурентного та антимонопольного права ЄС.

10. Іноземне арбітражне рішення, яке підлягає визнанню і виконанню - це рішення арбітра (арбітражного складу), винесене на території іншої держави, ніж та, де запитується визнання і приведення до виконання такого рішення, що містить остаточне вирішення матеріальної вимоги (матеріальних вимог), випливає з арбітражної угоди, відповідає вимогам щодо змісту і форми арбітражного рішення, встановлених правом держави, на території рішення було винесене.

11. У національному праві окремих держав вимоги щодо змісту арбітражного рішення можуть бути сформульовані широко або вузько. Законодавство окремих країн не вимагає, щоб арбітражне рішення було вмотивованим, в інших - рішення має містити мотиви винесення.

12. В залежності від кола питань, вирішення яких зафіксовано у арбітражному рішенні, їх можна поділити на: проміжні, часткові (іноді їх називають окремі арбітражні рішення) та остаточні.

13. Завірення арбітражного рішення повинно відповідати праву країни, де запитується визнання і виконання, або праву країни, де воно було винесено.

14. Транснаціональний публічний порядок охоплює цінності і принципи спільні для усієї міжнародної спільноти. Ідея транснаціонального публічного порядку тісно пов'язана із доктриною транснаціонального права. Транснаціональний публічний порядок залежить від потреб міжнародної спільноти, через призму сприйняття її середнього члену у даний період часу.

15. Принципи, що складають транснаціональний публічний порядок виводяться внаслідок аналізу міжнародних уніфікованих документів та практики держав з їх застосування.

16. У доктрині міжнародного приватного права існують дві основні класифікації джерел транснаціонального публічного порядку. Відповідно до них джерела поділяються на публічні і приватні, первинні і вторинні. Остання класифікація є більш вдалою, оскільки в окремих випадках важко визначити, чи є конкретне правило, що входить до транснаціонального публічного порядку, приватним чи публічним.

17. Арбітри можуть використовувати застереження про публічний порядок як підставу для визнання недійсним договору, з приводу якого виник спір. При цьому оцінюється відповідність договору транснаціональному публічному порядку. Прикладом договору, що порушує транснаціональний публічний порядок, є договір, спрямований на дачу хабаря (надання неправомірної вигоди).



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Теплюк С.М. Застереження про публічний порядок як підстава відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення: підходи міжнародних уніфікованих документів. Право України. 2017. № 9. С.238-244.

2. Теплюк С.М. Інститут публічного порядку у праві Англії та США. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 6. С 213-219.

3. Теплюк С.М. Розвиток концепції публічного порядку у праві окремих країн континентальної Європи. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 37. С. 81-88.

4. Теплюк С.М. Застереження про публічний порядок як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземного арбітражного рішення у внутрішньому законодавстві окремих держав. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Право». 2017. № 43. С. 139-142.

5. Теплюк С.М. Порядок признания и исполнения иностранных арбитражных решений в Украине. Legea si Viata. 2017. N 6. C. 85-88.

6. Теплюк С.М. Особливості визнання і виконання іноземних арбітражних рішень за Ріядською конвенцією щодо судового співробітництва. Закарпатські правові читання: матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 20-22 квіт. 2017 р.). Ужгород: Уж. нац ун-т, 2017. С. 138-142.

7. Теплюк С.М. Рішення міжнародного комерційного арбітражу: поняття та особливості. Проблеми цивільного права та процесу: тези доп. учасн. наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам'яті О. А. Пушкіна (Харків, 19-20 трав. 2017 р.) Харків: ХНУВС. 2017. С. 389- 391.

8. Теплюк С.М. Публічний порядок ЄС як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбтражних рішень. Принципи і тенденції застосування приватного права ЄС і пострадянських країн. Матеріали VII Міжнародного цивілістичного форуму. (Київ, 11-12 трав. 2017 р.) Київ, 2017. С. 329?333.



АНОТАЦІЯ

Теплюк С.М. Застереження про публічний порядок як підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандадата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2018.

У дисертації виявлено і вирішено низку теоретичних і практичних проблем міжнародного приватного права, пов'язаних із розумінням змісту публічного порядку, несумісність з яким є підставою для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, а також встановлено особливості застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Визначено поняття іноземних арбітражних рішень, порядок визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, досліджені підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Досліджено розвиток інституту публічного порядку у приватному праві окремих країн; охарактеризовані внутрішній та міжнародний публічний порядок; національний, мультинаціональний, транснаціональний публічний порядок; встановлені складові матеріального та процесуального публічного порядку. Визначено категорії порушень, що є підставою для застосування застереження про публічний порядок для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень. Встановлено перелік обмежень у застосуванні застереження про публічний порядок як підстави для відмови у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень.

Ключові слова: застереження про публічний порядок, визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, відмова у визнанні і виконанні іноземних арбітражних рішень, Нью-Йоркська конвенція, міжнародний комерційний арбітраж, іноземні арбітражні рішення.



АННОТАЦИЯ

Теплюк С. М. Оговорка о публичном порядке как основание для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Киев, 2018.

В диссертации выявлены и решены теоретические и практические проблеммы международного частного права, связанные с пониманием содержания публичного порядка, несовместимость с которым является основанием для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений, а также с особенностями применения оговорки о публичном порядке для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений.

Определено понятие иностранных арбитражных решений, порядок признания и исполнения иностранных арбитражных решений, исследованы основания для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений. Исследовано развитие института публичного порядка в частном праве отдельных стран; охарактеризованы внутренний и международный публичный порядок; национальный, мультинациональный, транснациональный публичный порядок; установлены составляющие материального и процессуального публичного порядка. Определены категории нарушений, являющихся основанием для применения оговорки о публичном порядке для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений. Установлен перечень ограничений в применении оговорки о публичном порядке как основания для отказа в признании и исполнении иностранных арбитражных решений.

Ключевые слова: оговорка о публичном порядке, признание и исполнение иностранных арбитражных решений, отказ в признании и исполнении иностранных арбитражных решений, Нью-Йоркская конвенция, международный коммерческий арбитраж, иностранные арбитражные решения.



SUMMARY

Tepliuk S.M. Public Policy Exception As a Ground For Refusal of Recognition and Enforcement of Foreign Arbitral Award. - Manuscript Copyright.

...