Державне регулювання наукової і науково-технічної діяльності: організаційно-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

Неколяк Роман Васильович

УДК 342. 9

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2018



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник -	кандидат юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, заступник директора Інституту з наукової роботи.
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, професор КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович, Навчально-науковий Юридичний інститут Національного авіаційного університету, професор кафедри теорії та історії держави і права;
	кандидат юридичних наук, доцент КАПІЦА Юрій Михайлович, Центр досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій НАН України, директор.

Захист відбудеться 23 листопада 2018 року о 12 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «18» жовтня 2018 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. І. Тарахонич

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

наукова діяльність державний правовий законодавство

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства державна політика у сфері регулювання наукової діяльності повинна бути орієнтована на досягнення високого рівня розвитку науки та освіти, оскільки без належного наукового забезпечення, як показує практика, неможливо досягнути ефективних економічних і соціальних перетворень, які б визначали конкурентоспроможність економіки держави.

Пріоритет державної підтримки науки є потребою не лише сучасного суспільства, а й стратегічним пріоритетом забезпечення конституційних принципів превалювання прав людини як найвищої соціальної цінності, відповідальності держави перед людиною і забезпечення права особистості на вільний розвиток.

Наука має стати одним із основних елементів вирішення масштабних завдань модернізації країни, забезпечення обороноздатності і національної безпеки. Реформа наукової сфери передбачає комплекс структурних перетворень системи організації та функціонування науки в Україні, які стосуються академічних та галузевих наукових інституцій і закладів вищої освіти. Реформування вітчизняної науки має на меті істотно підвищити якість наукових досліджень, зробити науку конкурентоспроможною, затребуваною виробництвом та суспільством і забезпечити наукову базу для соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі.

Формування інноваційної моделі розвитку економіки підвищило роль науки і має одержати адекватне відображення у державній науковій політиці. На сучасному етапі роль науки не повинна обмежуватись лише забезпеченням перетворень в економіці на базі високотехнологічного і наукоємного виробництва. Наука має залучатись до здійснення найважливіших політичних, соціальних і культурних завдань. Такі чинники як глобалізація, формування нових інформаційних та комунікаційних технологій, створення міжнародної мережі знань, глобальна конкуренція вимагають підвищеної уваги суспільства і держави до науки та освіти, інформації та творчості.

Ухвалена Указом Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 р. стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», передбачає здійснення реформи державної політики у сфері науки та досліджень. Важливою віхою в регулюванні відносин у вказаній сфері стали прийняті в новій редакції Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту». В цих законах закладені базові чинники реформування наукової сфери, а також умови фінансування науки за рахунок бюджетних коштів, що суттєво змінює систему державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності. У процесі імплементації даних законів формується нова система організації науки в Україні. Натомість, комплексного оновлення правового забезпечення науки і освіти поки ще не відбулося, наразі триває пошук напрямів вдосконалення правового та організаційного забезпечення науки.

Проблемам державного управління та регулювання у вітчизняній правовій літературі присвячена значна кількість праць таких відомих науковців як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. О. Бандурка, Ю. П. Битяк, П. В. Діхтієвський, Р. А. Калюжний, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, Є. Б. Кубко, В. П. Нагребельний, Н. Р. Нижник, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, С. Г. Стеценко, О. Ф. Фрицький, B. В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко та ін.

Питанням науки та наукової діяльності приділялася увага у роботах: Т. М. Боголіб, О. П. Гармашової, Г. М. Доброва, О. І. Жилінської, О. Б. Жихор, Ю. М. Капіци, В. К. Колпакова, В. І. Кузнєцова, Б. А. Маліцького, П. М. Рабіновича, А. О. Сільньової, А. О. Селіванова, Я. С. Яцківа та ін.

Державне регулювання та управління науковою і науково-технічною діяльністю викладено в дослідженнях таких фахівців як: А. С. Кобець, А. А. Манжула, С. О. Мосьондз, В. М. Савіщенко, Н. І. Процюк, Н. П. Христинченко, О. В. Ядранська, Н. І. Ясниська. Окремі аспекти вищевказаного питання висвітлюються у працях М. В. Венецької, В. А. Дерець, Н. М. Мироненко, Т. М. Мілової, А. О. Монаєнка, В. І. Олещенка, В. В. Речицького, І. Б. Усенка та ін.

Інститут державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності, незважаючи на його виняткову значущість, досі в науці адміністративного права не висвітлений комплексно, узагальнено та концептуально. Необхідні теоретичні розробки, які зможуть ефективно впливати на якість державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється потребою проведення аналізу теоретичного матеріалу з питань державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності, необхідністю наукового обґрунтування організаційних і правових аспектів розвитку державного регулювання науки в Україні, вироблення й обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства в означеній сфері.

Освоєння нових технологій, фінансування наукових розробок як відомо, є багатоплановим, дорогим і ризикованим процесом. У зв'язку з цим засоби державної підтримки розвитку науки потребують нормативно-правового забезпечення. Від якості державного регулювання наукової діяльності залежить не лише майбутнє науки, а й ефективність функціонування держави та добробут суспільства, оскільки без науки та освіти неможлива побудова правової, соціально-орієнтованої держави з потужною економікою.

Актуальність дослідження посилюється виключно важливим завданням щодо модернізації системи організації вітчизняної науки і має як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України в межах тем: «Проблеми адміністративно-правового регулювання відносин органів публічної адміністрації з громадянами в Україні» (номер державної реєстрації 0113U007856); «Проблеми адміністративно-правового забезпечення діяльності органів публічної адміністрації в умовах децентралізації виконавчої влади» (номер державної реєстрації 0117U002704).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення і вдосконалення наукових засад державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності на сучасному етапі, з'ясування існуючих проблем цього регулювання і формулювання та обґрунтування пропозицій щодо їх вирішення.

Досягнення мети опосередковується виконанням таких завдань:

- охарактеризувати особливості наукової діяльності як об'єкта державного регулювання, визначити правовий статус суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;

- розкрити загальнотеоретичні аспекти державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності, проаналізувати поняття та визначити зміст державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності;

- провести аналіз законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері державного регулювання наукової діяльності;

- охарактеризувати структуру, компетенцію й повноваження органів державної влади та інших суб'єктів, що здійснюють державне регулювання наукової і науково-технічної діяльності;

- здійснити аналіз та розкрити зміст засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності та його правового забезпечення;

- виявити проблемні питання державного регулювання наукової діяльності на сучасному етапі та визначити основні напрями його подальшого вдосконалення;

- визначити роль держави у регулюванні наукової діяльності в зарубіжних країнах з розвинутою наукою та економікою.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Предметом дослідження є правові та організаційні аспекти державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Методи дослідження. У роботі використані філософсько-світоглядний, загальнонауковий та спеціально-юридичний методологічний інструментарій, який ґрунтується на принципах комплексності, об'єктивності, цілісності наукового пізнання.

Відповідно до особливостей теми, мети та завдань дослідження застосовувались загальнотеоретичні та спеціальні наукові методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, формально-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий та інші.

Використання діалектичного методу уможливило з'ясування сутності, закономірностей, тенденцій державного регулювання науки (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3), застосування формально-логічного методу дозволило визначити поняття державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності (підрозділ 1.2), формально-юридичний метод використано під час вивчення тексту Конституції та законодавства України, інших держав (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); за допомогою історико-правового методу проаналізовано генезис нормативно-правового регулювання відносин у сфері науки (підрозділ 1.3), метод системного аналізу сприяв дослідженню засобів державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності (підрозділ 2.3); дослідження зарубіжного досвіду регулювання наукової діяльності (підрозділ 3.3) здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Вказані методи використовувалися у взаємозв'язку та взаємозалежності, що дозволило забезпечити повноту, всебічність та об'єктивність дослідження.

Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Нормативно-правову базу дослідження складають Конституція, закони України та інші нормативно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації вперше у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексно розглянуто правові та організаційні аспекти державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Наукову новизну дисертації становлять такі основні положення:

уперше:

- сформульовано авторське визначення категорії державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності як сукупності правових та організаційних засобів, за допомогою яких держава впливає на наукову сферу з метою створення сприятливих умов для провадження вказаної діяльності;

- обґрунтована доцільність реорганізації існуючої системи державного управління в сфері науки і створення Міністерства науки і вищої освіти України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах вищої освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій з метою вдосконалення державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності;

- запропоновано періодизацію становлення та розвитку правового регулювання відносин у сфері наукової та науково-технічної діяльності з часу проголошення незалежності України. Відповідні етапи розвитку суспільства і держави сприяли оновленню чи вдосконаленню законодавства, зокрема і у сфері регулювання наукової діяльності. Перший етап (з 1991 року) - це період становлення національного законодавства: ухвалення Закону «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», законів «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу», указів Президента України про державну підтримку діяльності НАН України. Другий етап (з 1996 року) характеризується формуванням законодавства на основі Конституції України, прийняттям у новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», ухваленням законів, спрямованих на перехід економіки на інноваційний шлях розвитку, врегулюванням діяльності наукових і технологічних парків, розвитком державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Третій етап пов'язаний із суспільними та політичними змінами 2013-2014 років, які спричинили реформи у різних сферах, у тому числі у сфері наукової і науково-технічної діяльності. На цьому етапі ухвалені нові редакції законів «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту», триває формування нової системи державного регулювання наукової сфери;

- обґрунтована необхідність створення умов для інтеграції науки і вищої освіти шляхом: 1) проведення наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах (університетах, академіях, інститутах); 2) здійснення науковими установами та національними академіями наук освітньої діяльності; 3) створення науковими установами та національними академіями наук спільно з університетами, академіями, інститутами спеціалізованих кафедр для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра та (або) доктора філософії; 4) організації академічними установами та вищими навчальними закладами (ВНЗ) спільних науково-навчальних та науково-дослідних об'єднань, технологічних парків, інноваційних структур, центрів нових інформаційних технологій, спільних лабораторій, центрів колективного користування обладнанням; 5) фінансування спільних науково-освітніх проектів шляхом надання грантової підтримки; 6) проведення ВНЗ і науковими установами НАН України та галузевими академіями наук спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок тощо, у тому числі за рахунок бюджетних коштів та власних надходжень; 7) здійснення академічними установами та вищими навчальними закладами спільної видавничої та інформаційно-ресурсної діяльності; 8) організація на базі наукових установ досліджень молодих вчених, докторантів та аспірантів, систематичної виробничої практики студентів ВНЗ із забезпеченням їх безпосередньої участі у проведенні наукових досліджень;

удосконалено:

- критерії виокремлення особливостей організації державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності, зокрема, таких із них: функції державного регулювання виконують не лише органи державної влади, а й інші суб'єкти, зокрема НАН України, Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, Національний фонд досліджень України. На даний час державне регулювання здійснюється значною кількістю суб'єктів. Крім Міністерства освіти і науки України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері наукової і науково-технічної діяльності, інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень здійснюють державне регулювання і управління у зазначеній сфері, спрямовують і контролюють діяльність наукових установ, що належать до сфери їх управління;

- обґрунтування необхідності активної регулюючої ролі держави в особі суб'єктів державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності посередництвом засобів, які не порушують свободи наукової творчості;

- систематизацію основних засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності, до яких віднесено: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки; фінансування наукових досліджень; забезпечення організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи; забезпечення функціонування національної системи науково-технічної інформації; державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва; підготовка наукових кадрів, підвищення їх наукової кваліфікації, атестація наукових кадрів; державна атестація наукових установ та інші;

- аргументацію щодо залежності стану розвитку науки від стану правового забезпечення державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності;

- аргументацію щодо необхідності інтеграції науки і вищої освіти, яка сприяє підвищенню результативності і ефективності досліджень, підвищенню якості освіти, якості підготовки наукових кадрів, ефективності використання бюджетних коштів;

набули подальшого розвитку:

- узагальнення зарубіжного досвіду, що свідчить про пряму чи опосередковану участь держави у регулюванні наукової сфери, виявлення сучасних тенденцій державного регулювання та організації наукової діяльності в зарубіжних країнах і перспективних напрямів його врахування;

- аргументація щодо особливості державного регулювання наукової діяльності, яка не може бути високоефективною без гарантування свободи наукової творчості;

- обґрунтування необхідності створення державою умов для більш тісної взаємодії вищої освіти і науки, сприяння комерціалізації результатів наукових досліджень, підтримки процесу ствердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання у:

- наукових дослідженнях щодо проблем державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності;

- правотворчій діяльності при підготовці законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів у сфері державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя № 04-29/15-1032 від 26 квітня 2018 р.);

- у навчальному процесі під час підготовки навчальних посібників з адміністративного права, а також викладання курсу «Адміністративне право», спецкурсів «Інноваційне право» та інших (довідка кафедри державного управління філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес від 20 червня 2018 р.; акт про впровадження результатів дисертації в освітній процес Львівського державного університету внутрішніх справ № 56 від 13 липня 2018 р.).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться у дисертаційному дослідженні, були оприлюднені та обговорені на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, на наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція «Одинадцяті юридичні читання»: «Форма сучасної національної української держави: реалії та перспективи» (м. Київ, 21-22 травня 2015 р.; матеріали опубліковано); Міжнародна наукова конференція «Юридичні факти в системі правового регулювання» (м. Київ, 26 листопада 2015 р.; матеріали опубліковано); Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації» (м. Дніпро, 04-05 грудня 2015 р.; матеріали опубліковано); Міжнародна наукова конференція «Україна - ЄС: розвиток взаємодії в умовах новітніх викликів» (м. Київ, 18 лютого 2016 р.; матеріали опубліковано); Всеукраїнська наукова конференція «Соціально-гуманітарні науки та сучасні виклики» (м. Дніпро, 29-30 червня 2016 р.; матеріали опубліковано); ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації» (м. Дніпро, 28-29 жовтня 2016 р.; матеріали опубліковано); VIІ Міжнародна науково-практична конференція «Ефективність норм права» (м. Київ, 16 листопада 2016 р.; матеріали опубліковано); VIІІ Міжнародна науково-практична конференція «Правова реформа: концепція, мета, впровадження» (м. Київ, 23 листопада 2017 р.; матеріали опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання розвитку державності та правової системи в сучасній Україні» (м. Запоріжжя, 27-28 жовтня 2017 р.; матеріали опубліковано); Всеукраїнський круглий стіл «Розвиток адміністративного законодавства в умовах реформаційних процесів в Україні» (м. Київ, 27 жовтня 2017 р.; матеріали опубліковано).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 15 публікаціях, з них 5 опубліковано у фахових наукових виданнях, 2 з яких включені до міжнародних наукометричних баз даних та тези 10 доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 237 сторінок, з них 190 сторінок - основний текст, 24 сторінки (227 найменувань) - список використаних джерел, 8 сторінок - додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його зв'язок з науковими планами та програмами, окреслено мету, об'єкт, предмет і основні завдання, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про публікацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретичні основи державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Наукова і науково-технічна діяльність як об'єкт державного регулювання та її суб'єкти» висвітлено значення науки на сучасному етапі суспільного розвитку, визначено зміст поняття науки та наукової діяльності як об'єкта державного регулювання.

Визначальна роль науки обумовлює важливість створення державою сприятливих умов для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, державної підтримки та гарантування статусу суб'єктів цієї діяльності, створення правових механізмів та організаційних заходів забезпечення самоврядності наукових організацій. Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, наукові установи, університети, академії, інститути інші суб'єкти - юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні науково-дослідницькі підрозділи та громадські наукові організації.

У підрозділі 1.2 «Зміст державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» доведено, що основним чинником впорядкування суспільних відносин у сфері наукової і науково-технічної діяльності в сучасних умовах в Україні є державне регулювання, яке на відміну від державного управління як владно-розпорядчої діяльності впливає не лише на об'єкт управління, а й на суспільне середовище загалом за допомогою широкого спектра правових та організаційних засобів. Державне регулювання застосовується не лише в межах виконавчої влади, а нормативно-правова основа державного регулювання є значно ширшою, аніж аналогічна основа державного управління. Державний вплив на наукову діяльність повинен бути досить значним, однак він має відбуватись не шляхом застосування адміністративних важелів, а шляхом стимулюючого державного регулювання і впливу, державної підтримки тощо.

У цьому підрозділі також досліджено вплив права на ефективність і результативність державного регулювання та функції держави у здійсненні наукової політики, окреслено головні напрями діяльності державних органів, що визначають зміст державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Відповідні функції, як відомо, встановлюються залежно від завдань розвитку науки і є засобами реалізації цих завдань. Метою державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності є забезпечення прогресу суспільства, сприятливих умов для підвищення ефективності цієї діяльності, рівня конкурентоспроможності країни, зростання добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання.

Підрозділ 1.3 «Становлення та розвиток правового забезпечення державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні» присвячений дослідженню законодавства України у сфері наукової та науково-технічної діяльності в його ретроспективі і розвитку.

Найсуттєвіший вплив держави на наукову та науково-технічну діяльність здійснюється за допомогою створення уповноваженими суб'єктами правової бази цієї діяльності - системи нормативно-правових актів, спрямованих на впорядкування суспільних відносин у сфері науки в Україні. Для реалізації ефективної наукової політики необхідною умовою є наявність взаємоузгоджених, неколізійних правових актів та їх неухильне дотримання.

В підрозділі запропоновано періодизацію розвитку нормативно-правового регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності та обґрунтовано необхідність на сучасному етапі динамічного оновлення та вдосконалення законодавства про наукову і науково-технічну діяльність.

Розділ 2 «Суб'єкти та засоби державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Загальна характеристика правового статусу суб'єктів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» досліджено правовий статус органів виконавчої влади та інших суб'єктів державного регулювання у сфері науки.

Держава здійснює регулювання посередництвом різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб'єктів регулювання у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Успішна діяльність держави тісно пов'язана з ефективною реалізацією своїх функцій і повноважень всіма суб'єктами. Суб'єктами державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері науки і технологій, інші суб'єкти в межах своїх повноважень.

В підрозділі проаналізовані статус та повноваження вказаних суб'єктів щодо здійснення державного регулювання у сфері науки, визначені особливості організації державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності, що здійснюється не лише органами державної влади, а й іншими суб'єктами, зокрема, НАН України та галузевими академіями.

Підрозділ 2.2 «Поняття та класифікація засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» присвячений з'ясуванню змісту засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності. Державний вплив на наукову та науково-технічну діяльність здійснюється за допомогою різноманітних засобів - способів впливу держави на наукову та науково-технічну діяльність. Особливість засобів державного регулювання наукової діяльності зумовлюється специфікою науки як ініціативної інтелектуальної творчої діяльності.

У підрозділі зроблено висновок про те, що застосування переважно засобів державного регулювання для впорядкування суспільних відносин у сфері науки обумовлене специфікою наукової діяльності, основним принципом якої є свобода наукової творчості. Основною метою державного регулювання у сфері науки є забезпечення сприятливих умов для здійснення наукової та науково-технічної діяльності. Ця мета не може бути досягнута без гарантування державою свободи наукової творчості. Роль держави у забезпеченні свободи наукової діяльності полягає у створенні ефективного організаційного і правового механізму для її реалізації. Органи державної влади мають постійно вдосконалювати засоби державного впливу на наукову сферу з урахуванням особливості наукової і науково-технічної діяльності.

У підрозділі 2.3 «Характеристика основних засобів державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» досліджено основні засоби державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності, а саме: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки, формування державних цільових наукових та науково-технічних програм, формування державних замовлень на науково-технічні розробки; фінансування наукових досліджень та реалізації науково-технічних програм, здійснення диференційованої податкової політики та фінансово-кредитне стимулювання наукової діяльності; забезпечення проведення науково-технічної експертизи; забезпечення функціонування національної системи науково-технічної інформації; державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва; підготовка наукових кадрів, підвищення їх наукової кваліфікації, атестація наукових кадрів; державна атестація наукових установ. Через ці засоби розкривається сутність державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності. Головною складовою системи державної підтримки наукової та науково-технічної діяльності має стати відповідне фінансування наукових досліджень і розробок.

Розділ 3 «Основні напрями розвитку правового забезпечення державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» містить три підрозділи.

Підрозділ 3.1 «Актуальні напрями забезпечення розвитку наукової і науково-технічної діяльності на сучасному етапі та їх правове регулювання» присвячений завданням державної політики на сучасному етапі в сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтеграції науки і вищої освіти та створення надійного правового механізму комерціалізації результатів наукових досліджень.

Держава має сприяти інтеграції науки і вищої освіти з метою підвищення результативності і ефективності досліджень, забезпеченню якості освіти та підготовки наукових кадрів, раціональному використанню бюджетних коштів, залученню талановитої молоді до наукової діяльності, активізації процесів комерціалізації прикладних наукових досліджень.

Затребуваність науки економікою буде високою за умови прибутковості інноваційної діяльності. Для цього має бути сформована дієва система впровадження наукових знань в практику в умовах здійснюваного реформування науково-освітньої сфери України. Роль держави має полягати у створенні умов для системної нормативно-правової основи комерціалізації результатів фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, вжитті відповідних організаційних, правових та фінансово-економічних заходів.

Підтримка державою процесу утвердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах повинна відповідати завданням інтеграції української науки в європейський дослідницький простір.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення законодавства у сфері державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності» доведено, що ефективна діяльність держави неможлива без чіткості і однозначності законодавства. Головним завданням держави у сфері регулювання науки є створення деталізованої, системної, несуперечливої нормативно-правової бази у сфері регулювання наукової та науково-технічної діяльності.

Обґрунтовано необхідність вдосконалення законодавства щодо впровадження результатів наукової і науково-технічної діяльності. Імплементація нового законодавства про науку і вищу освіту потребує внесення істотних змін у підзаконні акти, що регулюють відносини у науковій та науково-технічній сфері. Процес імплементації передбачає здійснення системи конкретних заходів із розроблення та запровадження нормативно-правового забезпечення механізмів його реалізації.

Підрозділ 3.3 «Зарубіжний досвід державного регулювання наукової діяльності та можливості його використання в Україні» присвячений дослідженню досвіду таких успішних країн з розвинутою наукою як: Польща, Франція, США, Канада, Фінляндія, Норвегія, Республіка Корея та деяких інших.

На основі аналізу цього досвіду наведено, що існують як загальні закономірності ефективного управління наукою, так і особливості, спричинені культурними, історичними та іншими відмінностями країн. Узагальнений зарубіжний досвід дає приклади збалансованої (прямої чи опосередкованої) державної участі у науковій діяльності. Інтегруючись в європейський і світовий науковий простір, Україна має користуватися світовим надбанням та враховувати досвід інших країн, що повинно стати основою для вироблення пропозицій до вдосконалення регулювання наукової діяльності.

У Висновках сформульовано найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що зумовили самостійність та значимість роботи, наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці теоретичних положень та рекомендацій стосовно вдосконалення державного регулювання наукової і науково-технічної діяльності.

Здійснене дослідження дало підстави сформулювати такі висновки:

1. Визначальна роль науки у формуванні постіндустріального суспільства, забезпеченні конкурентоспроможності економіки зумовлює необхідність пріоритетної підтримки з боку держави наукової і науково-технічної діяльності. Відносна самостійність наукової та науково-технічної діяльності як інтелектуальної, творчої діяльності та її значення у сучасному суспільному житті передбачають особливу роль цієї діяльності. Державне регулювання наукової і науково-технічної діяльності повинне ґрунтуватись на врахуванні специфіки об'єкта регулювання.

2. Державне регулювання наукової і науково-технічної діяльності є сукупністю правових та організаційних засобів, за допомогою яких держава впливає на наукову сферу з метою створення сприятливих умов для провадження вказаної діяльності. Основною метою державного регулювання вказаної діяльності є забезпечення прогресу суспільства, створення належних умов для подальшого економічного росту, підвищення рівня конкурентоспроможності країни і добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання.

3. Вплив держави на наукову та науково-технічну діяльність відбувається шляхом створення уповноваженими суб'єктами нормативно-правової бази цієї діяльності, реалізації функцій і повноважень суб'єктів державного регулювання у вказаній сфері. Становлення вітчизняного законодавства відбувалося з урахуванням впливу на цей процес соціальних, політичних, правових та економічних чинників.

Періодизацію становлення та розвитку сучасної правової бази державного регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності пропонується розглядати таким чином. Перший етап (з 1991 року) - період становлення національного законодавства: ухвалення закону «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», законів «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу», указів Президента України про державну підтримку діяльності НАН України. Другий етап (з 1996 року) характеризується формуванням законодавства на основі Конституції України, прийняттям у новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», ухваленням законів, спрямованих на перехід економіки на інноваційний шлях розвитку, врегулювання діяльності наукових і технологічних парків, розвитком державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Третій етап пов'язаний з суспільними та політичними змінами 2013-2014 років, які обумовили реформи у різних сферах, у тому числі й у сфері наукової і науково-технічної діяльності. На цьому етапі були ухвалені нові редакції законів «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про вищу освіту»; зараз триває реформування існуючої системи державного регулювання наукової сфери.

4. Особливістю державного регулювання наукової діяльності є те, що воно здійснюється не лише органами державної влади, а й іншими суб'єктами, наприклад, НАН України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук та розробляє пропозиції щодо засад державної наукової і науково-технічної політики, рекомендації щодо суспільно-політичного, соціально-економічного, науково-технічного, інноваційного та гуманітарного розвитку держави. Національна рада України з питань розвитку науки і технологій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Кабінетові Міністрів України забезпечує ефективну взаємодію представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Національний фонд досліджень України - державна бюджетна установа реалізує єдину державну політику у сфері наукової та науково-технічної діяльності в межах його повноважень.

Державне регулювання та управління науковою діяльністю характеризується значною кількістю державних органів, основними серед яких є центральні органи виконавчої влади, що в межах своїх повноважень здійснюють управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності. Центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать наукові установи, повинні спрямовувати і контролювати діяльність цих наукових установ шляхом координації.

5. Функції і повноваження Міністерства науки і вищої освіти України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сферах вищої освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, на даному етапі потребують уточнення і розвитку, усунення їх дублювання. Існуюча система управління у сфері науки потребує реорганізації. Доцільним є створення спеціалізованого органу центральної виконавчої влади у галузі науки і вищої освіти.

6. Вплив держави на наукову діяльність здійснюється шляхом державного регулювання, яке провадиться суб'єктами регулювання за допомогою визначених засобів, особливість яких зумовлюється специфікою інтелектуальної творчої діяльності, що не може бути високоефективною без гарантування свободи наукової творчості. Забезпечення свободи наукової творчості має бути спрямоване також на створення умов розвитку особистостей, які є схильними до наукової та інноваційної діяльності.

7. На основі аналізу наукових джерел та норм чинного законодавства України до основних засобів державного регулювання у сфері наукової та науково-технічної діяльності віднесено: 1) визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки, формування державних цільових наукових та науково-технічних програм, формування державних замовлень на науково-технічні розробки; 2) фінансування наукових досліджень та реалізації науково-технічних програм, здійснення диференційованої податкової політики та фінансово-кредитне стимулювання наукової діяльності; 3) забезпечення організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи; 4) забезпечення функціонування національної системи науково-технічної інформації; 5) державна підтримка міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва; 6) підготовка наукових кадрів, підвищення їх наукової кваліфікації, атестація наукових кадрів; 7) державна атестація наукових установ та інші.

8. Пріоритетними завданнями і напрямами державної політики на сучасному етапі в сфері наукової та науково-технічної діяльності і державного регулювання у цій сфері мають стати сприяння інтеграції науки та освіти і створення надійного правового механізму комерціалізації результатів наукових досліджень, залучення бізнесу в інноваційну сферу.

9. Інтеграція науки і вищої освіти повинна сприяти: підвищенню результативності і ефективності досліджень, підвищенню якості освіти, якості підготовки наукових кадрів, ефективності використання бюджетних коштів, залученню талановитої молоді до наукової діяльності, активізації процесів комерціалізації прикладних наукових досліджень.

Держава має сприяти інтеграції науки і вищої освіти у таких основних формах:

- проведення наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах ( університетах, академіях, інститутах);

- здійснення науковими установами та національними академіями наук освітньої діяльності;

- створення науковими установами та національними академіями наук спільно з університетами, академіями, інститутами спеціалізованих кафедр для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра та (або) доктора філософії;

- організація академічними установами та ВНЗ спільних науково-навчальних та науково-дослідних об'єднань, інноваційних структур, спільних лабораторій, центрів колективного користування обладнанням;

- фінансування спільних науково-освітніх проектів шляхом надання грантової підтримки;

- проведення вищими навчальними закладами і науковими установами Національної академії наук України, національних галузевих академій наук спільних наукових досліджень, експериментальних та інноваційних розробок тощо, у тому числі за рахунок державного бюджету та власних надходжень;

- провадження академічними установами та вищими навчальними закладами спільної видавничої та інформаційно-ресурсної діяльності;

- організація на базі наукових установ і організацій НАН України, національних галузевих академій наук наукових досліджень молодих вчених, докторантів та аспірантів, систематичної виробничої практики студентів вищих навчальних закладів із забезпеченням їх безпосередньої участі у проведенні наукових досліджень.

10. Основною метою регулювання діяльності у сфері комерціалізації результатів наукових досліджень має стати забезпечення розвитку економічного і науково-технічного потенціалу, його ефективне використання для виконання завдань соціально-економічного розвитку держави. Роль держави полягає у створенні системної нормативно-правової основи комерціалізації результатів фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок.

Держава повинна забезпечувати: створення сприятливого інвестиційного та інноваційного клімату; розміщення державного замовлення; державне економічне стимулювання процесів комерціалізації із використанням фінансових, кредитних, податкових, страхових, митних та інших механізмів; захист інтелектуальної власності; формування ринку об'єктів права інтелектуальної власності; створення механізмів державної підтримки просування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності на закордонні ринки.

11. Підтримка процесу утвердження академічної доброчесності у вищих навчальних закладах та наукових установах сприятиме досягнення високого рівня науки та прискорить інтеграцію української науки та освіти в Європейський дослідницький та освітній простір. Засобом регулюючого впливу держави є створення ефективного, насамперед, правового механізму забезпечення академічної доброчесності.

12. Узагальнення зарубіжного досвіду свідчить про значну, пряму чи опосередковану участь держави у регулюванні наукової сфери. На основі аналізу зарубіжного досвіду можна виділити такі напрями модернізації державного регулювання наукової діяльності: оновлення та взаємоузгодження законодавчої бази у цій сфері; удосконалення системи фінансування наукової сфери; посилення взаємодії наукової діяльності та вищої освіти, підвищення ролі університетської науки; сприяння комерціалізації інновацій бізнесом тощо.

13. Сучасне регулювання наукової діяльності повинне ґрунтуватись на комплексному підході до завдань державного регулювання, теоретичній обґрунтованості рішень і врахуванні специфіки об'єкта регулювання. Для сприяння розвитку науки, покращення її організації, фінансування і ресурсного забезпечення необхідно провести такі заходи:

формування чітко визначених пріоритетних напрямів розвитку науки, на основі результатів незалежної фахової експертизи, яка оцінить їх перспективність і конкурентні переваги;

державна підтримка має концентруватись на стратегічних напрямках, в яких є можливість посісти лідерські позиції у світі;

забезпечення зростання фінансування науки і гарантування ефективного використання коштів, що виділяються з державного бюджету та створення умов для позабюджетного фінансування науки;

зберігаючи і розвиваючи фундаментальні дослідження, необхідно інтенсифікувати розвиток прикладних досліджень, безпосередньо орієнтованих на інновації, при конкурсному фінансуванні враховувати потенціал впровадження;

проведення дієвої державної політики в сфері міжнародного наукового співробітництва, зорієнтованої на спільні наукові дослідження;

формування кадрового потенціалу науки, що має забезпечуватись гідною оплатою та гарантіями, відновленням високого престижу вченого, створення сприятливих умов для затребуваності наукових досліджень економікою.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Неколяк Р. В. Становлення і розвиток законодавства України про науку та науково-технічну діяльність. Держава і право. Серія: «Юридичні науки» / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ: Юрид. думка, 2015. № 70. С. 96-110.

...