Кримінально-правова протидія втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Кримінально-правова протидія втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів

Ізай Ірина Миколаївна

Київ - 2018



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, профессор КВАША Оксана Олександрівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України НАВРОЦЬКИЙ Вячеслав Олександрович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології;

кандидат юридичних наук МАРТІРОСЯН Артур Гагікович, Адвокатська приватна компанія «Конфідент», адвокат

Захист відбудеться 31 травня 2018 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано 26 квітня 2018 року.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор юридичних наук Н. М. Пархоменко



АНОТАЦІЯ

Ізай І. М. Кримінально-правова протидія втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2018. кримінальний правовий правоохоронний втручання

Дисертація присвячена дослідженню особливостей кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів. Проаналізовано загальнотеоретичні засади протидії таким суспільно небезпечним діянням, здійснена кримінально-правова характеристика злочинів, які полягають у злочинному втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів та/або їх близьких родичів та членів сім'ї у зв'язку з їх професійною діяльністю, проаналізовано проблемні питання практики застосування закону України про кримінальну відповідальність у цій сфері та практику призначення покарання особам за вчинення відповідних злочинів. Визначено шляхи удосконалення кримінально-правової протидії злочинам, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів. Сформульовано теоретичні положення й практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність та правозастосування.

Ключові слова: правоохоронний орган, працівник правоохоронного органу, службова діяльність, службові обов'язки, втручання, погроза, насильство, система, кримінально-правова протидія, спеціальний потерпілий, форми злочинного втручання, обставини, що виключають злочинність діяння.



АННОТАЦИЯ

Изай И. Н. Уголовно-правовое противодействие вмешательству в деятельность работников правоохранительных органов. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2018.

Диссертация посвящена исследованию особенностей уголовно-правового противодействия вмешательству в деятельность работников правоохранительных органов. Проанализированы общетеоретические основы противодействия таким общественно опасным деянием, предоставлено уголовно-правовую характеристику преступлений, которые заключаются в уголовно наказуемых видах вмешательства в деятельность работников правоохранительных органов и / или их близких родственников и членов семьи в связи с их профессиональной деятельностью, проанализированы проблемные вопросы практики применения закона Украина об уголовной ответственности в этой сфере и практику назначения наказания лицам за совершение соответствующих преступлений.

Определены пути совершенствования уголовно-правового противодействия преступлениям, которые заключаются в вмешательстве в деятельность работников правоохранительных органов. Сформулированы теоретические положения и практические рекомендации по совершенствованию законодательства Украины об уголовной ответственности и правоприменения.

Ключевые слова: правоохранительный орган, работник правоохранительного органа, служебная деятельность, служебные обязанности, вмешательство, угроза, насилие, система, уголовно-правовое противодействие, специальный потерпевший, формы преступного вмешательства, обстоятельства, исключающие преступность деяния.



SUMMARY

І. Іzaj. Criminal opposition to interference in the activities of law enforcement officers. - On the right of manuscript.

The present paper is a thesis to obtain a scientific degree of Candidate of Legal Sciences in specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Penal Law at the V. M. Koretskyi Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018.

Thesis deals with the peculiarities of criminal legal opposition to intervention in the work of law enforcement officers. The general theoretical principles of counteraction to such socially dangerous acts are analyzed, the criminal-law characteristic has been given to crimes consisting in criminal punishment of interference with the activity of law enforcement officers and / or their close relatives and family members in connection with their professional activity, analyzed the problematic issues of the practice of applying the law Ukraine on criminal liability in this area and the practice of imposing punishment on persons for committing the corresponding crimes.

In the Criminal Code of Ukraine, the system of counteracting crimes consisting in unlawful interference with the activities of law enforcement officers is ensured by the criminal-law rules provided for in Section VIII of the General Part of the Criminal Code of Ukraine (Articles 38, 41, 43) and Section XV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine (Articles 343, 345, 347, 348, 349). At the time of the commission, it has been proved that all such crimes can be committed in connection with the current activity, activity in the future, in conjunction with the fulfillment of the specific powers of the law enforcement officer, and for the past activities committed on the motives of revenge.

The shortcomings in the regulation of criminal liability for committing crimes against law enforcement officers in connection with their official activity are identified. Separately attention was paid to the lack of differentiation of criminal liability for various types of interference in the activities of law enforcement officers during the execution of tasks related to the fight against terrorism, as well as on the exercise of powers to ensure the implementation of criminal proceedings at all its stages.

The immediate main object of the crimes involved in the interference with the activities of law enforcement officers should be to determine the order of social relations, which ensures the legal activity of such persons. The immediate additional object is the psychological integrity, health, property or life of such workers or their close relatives. It is proved that the nature of socially dangerous encroachments in articles of Section XV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine causes damage as the authority of state authorities in the person of law enforcement bodies, as well as the procedure for the implementation of a specific service activity by individual employees of such bodies, their close relatives. Criminal legal protection on the basis of special rules of Section XV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine receives the activities of the victim, which is endowed with special features, namely: the affiliation of labor relations with the bodies that carry out the law enforcement function and the actual execution of special powers. In cases of encroachment in connection with future activities, or in the past, the application of special rules of Section XV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine is possible only on condition that the interrelation of the encroachment with the performed official duties of the victim is established.

The criminal-law characteristic is given to the objective and subjective features of crimes consisting of interfering in the activities of law enforcement officers, their qualifying and especially qualifying attributes, taking into account the necessity of ensuring the integrity of the system of counteraction to such crimes, in particular, in terms of differentiation of responsibility depending on the type the activities carried out by the victim.

The theoretical provisions and practical recommendations on the improvement of the relevant legislation of Ukraine on criminal liability and enforcement are formulated. In particular, according to the results of the study, it was proposed to introduce amendments and additions to the title of section XV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine and articles 343, 345, 347-349 as well as additions to this section by new article 343-1.

Key words: law enforcement agency, law enforcement officer, official service, duties, interference, threat, violence, system, criminal legal counteraction, special victim, forms of criminal interference, circumstances excluding criminal activity.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до ст. 17 Конституції України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Така діяльність здійснюється в екстремальних умовах, що пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я працівників відповідних військових формувань та правоохоронних органів. Такі особливості повинні компенсуватися наявністю гарантій правової захищеності цих працівників, насамперед, під час проходження служби, в тому числі і кримінально-правовими засобами. Обрана для дослідження тема є актуальною, ураховуючи наявність тимчасової окупації частини території України та проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей, що обумовило появу додаткових обов'язків та повноважень у працівників правоохоронних органів.

Проблеми кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів вивчалися у межах досліджень окремих складів злочинів, які полягають у різних формах такого втручання, а також в аспекті системного аналізу кримінально-правової охорони діяльності таких працівників по забезпеченню реалізації покладених на них завдань. Значний внесок у розвиток теоретичного знання про кримінально-правову протидію злочинам у цій сфері, а також удосконалення правозастосування зробили такі науковці як П. П. Андрушко, Р. Ш. Бабанли, М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, Є. В. Блажівський, А. М. Бойко, П. І. Гришаєв, П. Ф. Гришанін, В. І. Возьний, В. А. Горбунов, Д. Ю. Гуренко, С. М. Гусаров, І. І. Давидович, Ю. П. Дзюба, М. В. Довгаль, Л. В. Дорош, О. О. Дудоров, З. А. Загиней, І. М. Залялова, Я. І. Карапейчик, О. О. Кваша, В. А. Клименко, В. В. Коваленко, О. М. Костенко, А. Г. Мартіросян, А. А. Музика, В. О. Навроцький, В. І. Осадчий, І. В. Самощенко, А. В. Семенюк-Прибатень, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, М. І. Хавронюк, П. Л. Фріс, А. О Цховребов, І. М. Чуб, С. Д. Шапченко та інші.

В Україні за відповідною тематикою захищено ряд дисертацій. Зокрема, В. І. Осадчим докторську дисертацію на тему «Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності» (2004 р.), а також кандидатські дисертації І. М. Заляловою на тему «Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» (2007 р.) та І. І. Давидович на тему «Кримінально-правова охорона представників влади і громадян, які охороняють правопорядок» (2007 р.). Однак з того часу кримінально-правові норми, що забезпечують охорону працівників правоохоронних органів від втручання в їх діяльність, істотно змінилися. Зазнало змін і відповідне регулятивне законодавство.

Згідно зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента від 26 травня 2015 року № 287/2015, обов'язок щодо захисту держави покладено як на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, розвідувальні, контррозвідувальні органи, а також правоохоронні органи держави.

Усе наведене вище обумовлює актуальність та доцільність комплексного дослідження кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів, що сприятиме вдосконаленню законодавства України про кримінальну відповідальність та практики його застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах тем науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: «Проблеми забезпечення правопорядку засобами кримінальної юстиції (в контексті європейських стандартів)» (ІІІ кв. 2014 р. - ІV кв. 2016 р., номер державної реєстрації 0114U003872); «Проблеми підвищення ефективності кримінальної юстиції України» (І кв. 2017 р. - ІV кв. 2019 р., номер державної реєстрації 0117U002703).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних засад кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів та пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність, а також практики його застосування. Мета дослідження конкретизується в її завданнях:

- охарактеризувати стан дослідження проблеми кримінальної-правової протидії злочинам, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, у науці кримінального права;

? визначити поняття «працівник правоохоронного органу» та соціальну обумовленість криміналізації посягань на службову діяльність таких осіб;

- розкрити системні зв'язки норм Загальної та Особливої частин КК України, що забезпечують протидію втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів;

- охарактеризувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів;

- виявити проблемні питання кримінально-правової кваліфікації злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів;

? дослідити санкції відповідних статей Особливої частини КК України та визначити тенденції судової практики щодо призначення покарання за злочини, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів.

Об'єктом дослідження є порядок суспільних відносин у сфері забезпечення службової діяльності працівників правоохоронних органів.

Предметом дослідження є кримінально-правова протидія втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та визначених завдань дослідження. Обґрунтованість і достовірність одержаних результатів базується на використанні системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Використання законів формальної логіки та таких її методів, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, забезпечило дослідження від загального до особливого, дозволило побудувати структурно-логічну схему роботи, виявити властивості та ознаки досліджуваних злочинів (підрозділ 1.1, 1.2.). За допомогою структурного та функціонального методів досліджено взаємозалежність і взаємодію норм, що забезпечують протидію злочинам, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів (підрозділи 1.2, 1.3). Серед загальнонаукових методів використано системний, який дав змогу встановити місце норм, що забезпечують кримінально-правову протидію різним формам втручання в діяльність працівників правоохоронних органів, у системі кримінального права України та охарактеризувати їх (підрозділ 1.3, розділ 2).

Зі спеціально-наукових методів використано формально-юридичний, порівняльно-правовий, герменевтичний, соціологічний та синергетичний. Використання формально-юридичного методу дозволило визначити та проаналізувати ознаки складів злочинів, передбачених у статтях 343, 345, 347, 348, 349 КК України (підрозділ 1.3; розділ 2). З використанням герменевтичного методу здійснено тлумачення таких кримінально-правових понять як, «втручання», «знищення чи пошкодження майна», «працівник правоохоронного органу», «затримання особи, що вчинила злочин» тощо (підрозділи 1.1, 2.2, 3.1.). За допомогою порівняльно-правового методу досліджено основні підходи до регламентації відповідальності за злочини, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, у кримінальному законодавстві зарубіжних країн. Синергетичний метод застосовувався під час аналізу підстави криміналізації видів втручання в діяльність працівників правоохоронних органів (підрозділи 1.2, 1.3). Соціологічні методи використано для узагальнення статистичних даних щодо судової практики за статтями 343, 345, 347, 348,349 КК України.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний кодекси України, законодавство, що визначає правовий статус працівників правоохоронних органів тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять дані судової статистики щодо кількості осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених у статтях 343, 345, 347?349 КК України; окремі рішення Європейського суду з прав людини; результати вивчення близько 300 вироків та ухвал, постановлених судами України у 2005-2017 роках за вказаними вище статтями.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів. До положень, що мають наукову новизну, зокрема, належать такі:

уперше:

1) визначено такі ознаки кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів: диференціація кримінальної відповідальності здійснена за критеріями виду втручання та мети вчинення злочину (щодо статей 343, 349 КК України); забезпечення кримінально-правового захисту третіх осіб - близьких родичів працівника правоохоронного органу; часткове поширення застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру за вчинення таких злочинів;

2) в умовах необхідності підвищення ефективності протидії тероризму в Україні запропоновано посилити відповідальність за втручання в діяльність працівників правоохоронних органів під час виконання ними обов'язків по боротьбі з тероризмом. Обґрунтовано доцільність доповнення статей 343, 345, 347 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення відповідних дій щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку із виконанням ним обов'язків у сфері протидії тероризму;

3) з урахуванням положень статті 22 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», а також зарубіжного досвіду обґрунтовано доцільність криміналізації розголошення відомостей про заходи безпеки щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів та членів сім'ї у зв'язку зі службовою діяльністю, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки;

4) з урахуванням видового об'єкта злочинів, передбачених у статтях 343, 347 КК України, як порядку суспільних відносин у сфері забезпечення службової діяльності працівників правоохоронних органів, зроблено висновок про помилковість віднесення до потерпілих приватних виконавців, оскільки такі особи за своїм правовим статусом є суб'єктами незалежної професійної діяльності;

5) обґрунтовано необхідність застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру за вчинення злочину, передбаченого у ч. 2 ст. 343 КК України. Запропоновано змінити санкцію відповідної норми та передбачити у ній основне покарання у виді позбавлення волі, що за правилами ч. 1 ст. 96-1 КК України надасть можливість конфіскувати у дохід держави гроші, цінності та інше майно, що призначалися (використовувалися) для фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

удосконалено:

6) науковий підхід щодо поширення часових меж кримінально-правової охорони службової діяльності працівників правоохоронних органів на діяльність, яка здійснювалася у минулому;

7) науковий підхід щодо доцільності доповнення інституту обставин, що виключають злочинність діяння, такою обставиною як здійснення службових повноважень. Визначено умови, за яких заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони працівником правоохоронного органу може визнаватися правомірним;

набули подальшого розвитку:

8) науковий підхід, у межах якого обґрунтовується розширення кримінально-правової охорони працівників правоохоронних органів у статтях розділу XV Особливої частини КК України шляхом закріплення відповідальності за різні види втручання у законну службову діяльність таких осіб;

9) положення, згідно з яким норми, що визначають правовий статус працівників правоохоронних органів, а також підставу здійснення конкретної службової діяльності, є обов'язковими додатковими підставами кваліфікації злочинів, передбачених у статтях 343, 345, 347, 348, 349 КК України в частині визначення взаємозв'язку посягання із конкретними службовими обов'язками, які виконуються працівниками правоохоронних органів відповідно до службових повноважень;

10) наукова ідея щодо включення у Загальну частину КК України положення стосовно взаємозв'язку норм цього Кодексу з іншими законами України, що встановлюють обмеження або заборону дії норм КК України. Нормативно-правові акти, які обмежують або унеможливлюють реалізацію кримінальної відповідальності щодо окремих осіб, підлягають обов'язковому включенню до цього Кодексу. Положення законодавчих актів, що містять суперечності з нормами КК України, підлягають застосуванню лише в тій частині, що не суперечить цьому Кодексу. При цьому не підлягає застосуванню закон, який обмежує дію норм КК України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого вивчення кримінально-правових аспектів протидії суспільно небезпечним діянням, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів;

- правотворчій діяльності - під час підготовки змін та доповнень до розділу XV Особливої частини КК України щодо вдосконалення підстав кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що посягають на діяльність працівників правоохоронних органів;

- правозастосовній діяльності - як рекомендації для вирішення питань кваліфікації злочинів, пов'язаних із втручанням в діяльність працівників правоохоронних органів, а також практики призначення покарання за їх вчинення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2017 р. № 9-1716/0/4-17; акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області від 7 листопада 2017 р.);

- навчальному процесі - під час викладання у вищих навчальних закладах курсу «Кримінальне право. Особлива частина» (акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес кафедри галузевих правових наук Київського університету права НАН України від 24 жовтня 2017 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на власних дослідженнях. Ідеї та розробки, що належать співавтору публікацій за темою дисертації, здобувачем не використовувались. В опублікованій в співавторстві науковій статті особистим внеском здобувача є визначення критеріїв побудови системи кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів та основних зв'язків між структурними елементами такої системи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на міжнародних та всеукраїнській науково-практичних конференціях, круглих столах: VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 27 листопада 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Політика в сфері боротьби зі злочинністю» (м. Івано-Франківськ, 18-19 грудня 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення» (м. Київ, 25 березня 2016 р.); круглому столі «Реформування вітчизняного законодавства у світлі європейських перспектив та загроз національній безпеці України» (м. Київ, 5 жовтня 2017 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в п'яти статтях у фахових виданнях України, три з яких включено до міжнародних науково-метричних баз, та тезах чотирьох виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 241 сторінки, із них основний текст на 197 сторінках, список використаних джерел (300 найменувань) - 32 сторінки, додатки - 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, його методологічні засади; сформульовано положення та висновки, що становлять наукову новизну і виносяться на захист; вказано практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні засади кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан дослідження проблем кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів у науці кримінального права» узагальнено наукові позиції щодо досліджуваної проблематики. Невирішеними та дискусійними питаннями щодо кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів у науці кримінального права України є, зокрема, такі: доцільність встановлення відповідальності за втручання в діяльність працівників правоохоронного органу, яка здійснювалася у минулому; шляхи вдосконалення кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів у зв'язку із виконанням завдань щодо протидії тероризму; усунення недоліків та прогалин у системі кримінально-правової протидії такому втручанню на основі аналізу цілісності такої системи та виконання вимог щодо чіткості та передбачуваності кримінально-правових заборон.

У підрозділі 1.2 «Поняття «працівник правоохоронного органу» та соціальна обумовленість криміналізації діянь, що посягають на діяльність таких працівників» проаналізовано ознаки поняття «працівник правоохоронного органу».

Обґрунтовано висновок про те, що створення спеціальної системи кримінально-правової протидії втручанню в таку діяльність ґрунтується виключно на критерії службової діяльності, яка здійснюється працівниками правоохоронних органів. Взаємопов'язаність спеціальних статей Особливої частини КК України із такою діяльністю означає поширення норм розділу ХV Особливої частини цього Кодексу на поточну, майбутню та минулу діяльність працівників правоохоронних органів.

Узагальнено прогалини та недоліки системи кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів: 1) відсутність диференціації кримінальної відповідальності залежно від характеру службової діяльності особи, яка зазнає незаконного впливу у формах, передбачених статтями розділу XV Особливої частини КК України; 2) недостатня урегульованість у статтях розділу VIII Загальної частини КК України умов правомірності завдання працівниками правоохоронних органів шкоди об'єктам кримінально-правової охорони під час виконання ними службових повноважень; 3) відсутність спеціального кримінально-правового захисту службової діяльності працівників правоохоронних органів під час виконання завдань на територіях зі спеціальним правовим режимом.

У підрозділі 1.3 «Системний підхід до кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів в Україні» досліджено системні зв'язки статей розділу XV Особливої частини КК України зі статтями інших розділів цього Кодексу в аспекті цілісності протидії посяганням на працівників правоохоронних органів. Кримінально-правова протидія втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів - це складова системи гарантій правового статусу таких працівників, визначеного у регулятивному законодавстві. У КК України відповідна система протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів забезпечується кримінально-правовими нормами, передбаченими у розділі VIІІ Загальної частини КК України та у розділах XV, XVІІІ Особливої частини цього Кодексу.

Розділ 2 «Кримінально-правова характеристика форм втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Об'єкт злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів» зроблено висновок, що безпосереднім об'єктом складу злочину, передбаченого у ст. 343 КК України, є порядок суспільних відносин у сфері забезпечення службової діяльності працівників правоохоронних органів. Інші злочини. зокрема, передбачені у статтях 345, 347, 348, 349 КК України, посягають на додаткові безпосередні об'єкти: психічну недоторканість, здоров'я (статті 345, 348), життя (ст. 348), майно (ст. 347), особисту свободу та недоторканість (ст. 349).

Видовим об'єктом злочинів, передбачених у статтях 343, 345, 347, 348, 349 КК України, є порядок здійснення законної діяльності працівників правоохоронних органів по виконанню службових повноважень. Обов'язковими ознаками потерпілого у складах злочинів, що досліджуються, запропоновано визнавати наявність спеціальних службових обов'язків щодо виконання правоохоронної функції та пов'язаність конкретного посягання на таку особу з діяльністю, яка нею здійснюється. Визначено, що забезпечення кримінально-правового захисту третіх осіб має визначатися з урахуванням поняття «близькі родичі та члени сім'ї» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України.

У підрозділі 2.2 «Особливості об'єктивних ознак втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» досліджено ознаки об'єктивної сторони відповідних складів злочинів. Під суспільно небезпечною дією у таких складах злочинів доцільно розуміти активну поведінку суб'єкта злочину, безпосередньо спрямовану на втручання в законну діяльність працівника правоохоронного органу у різних формах. Під втручанням в діяльність працівників правоохоронних органів запропоновано розуміти незаконні дії, що перешкоджають або унеможливлюють здійснення законної службової діяльності такими працівниками. Зроблено висновок, що незаконне втручання підлягає кваліфікації за ст. 343 КК України у випадку, коли діяння не містить ознак втручання, передбачених у статтях 345, 347?349 КК України.

Підтримано наукову позицію щодо неможливості вчинення втручання у службову діяльність працівників правоохоронних органів у формі бездіяльності. Не підлягають кваліфікації за ст. 343 КК України випадки ненадання допомоги працівнику правоохоронного органу в ході здійснення ним службової діяльності. Суспільна небезпека погроз працівникам правоохоронних органів під час виконання ними обов'язків у випадках, коли винувата особа в цей час не має реальної можливості здійснити висловлені погрози, не свідчить про відсутність складу відповідного злочину, а має оцінюватися з позиції реальності намірів винуватого, виходячи із характеру погрози.

У підрозділі 2.3 «Характеристика суб'єктів злочинного втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» визначено ознаки суб'єкта відповідних злочинів, яким є фізична осудна особа, яка на час вчинення злочину досягла віку, визначеного у ст. 22 КК України, та вчинила втручання в минулу, поточну або майбутню службову діяльність працівника правоохоронного органу у формах, визначених у статтях 343, 345, 347?349 КК України. Таке втручання може бути здійснено особою шляхом вчинення незаконних дій, спрямованих на працівника правоохоронного органу безпосередньо або опосередковано шляхом вчиненням посягання на третіх осіб (близьких родичів).

Диференціація кримінальної відповідальності за втручання в діяльність працівників правоохоронних органів здійснюється шляхом встановлення відповідальності загального та спеціального суб'єкта, визначення кваліфікуючими ознак спеціального суб'єкта злочину, а також форми співучасті у злочині.

Зроблено висновок, що за ч. 2 ст. 343 КК України не може бути кваліфіковано втручання у діяльність працівника правоохоронного органу, вчинене службовою особою з використанням службового становища, якщо така діяльність не належить до компетенції потерпілого.

У підрозділі 2.4 «Особливості суб'єктивної сторони втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» встановлено, що вина особи, яка здійснила злочинне втручання в діяльність працівників правоохоронних органів - це вияв волі й свідомості особи у перешкоджанні або унеможливленні здійснення законної службової діяльності працівниками правоохоронних органів.

Усі злочини, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, характеризуються прямим умислом, що означає усвідомлення винуватою особою суспільно небезпечного характеру своєї дії і бажання її вчинення. Виняток становить складна вина у ч. 2 ст. 347 КК України у випадку, коли умисне знищення майна працівника правоохоронного органу призводить до настання наслідків у виді загибелі людей, або інших тяжких наслідків.

Якщо винуватий усвідомлює, що здійснює втручання в діяльність, яку потерпілий уповноважений виконувати, таке втручання підлягає кримінально-правовій оцінці за статтями розділу XV Особливої частини КК України. Водночас незаконна діяльність працівника правоохоронного органу не отримує спеціальної кримінально-правової охорони, а вчинене підлягає кваліфікації як злочин проти здоров'я або ж майна потерпілого.

Мотив та/або мета виступають обов'язковою ознакою таких злочинів (статті 343, 345, 347?349 КК України).

Розділ 3 «Проблеми притягнення до кримінальної відповідальності та призначення покарання за злочини, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Кримінально-правова кваліфікація злочинного втручання в діяльність працівників правоохоронних органів» досліджено судову практику щодо кваліфікації злочинів за статтями 343, 345, 347-349 КК України. Встановлено, що при визначенні розмежувальних ознак спеціальних складів злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, суди не завжди враховують той факт, що винувата особа, посягаючи на здоров'я, життя чи майно таких потерпілих, зобов'язана усвідомлювати факт приналежності потерпілого до конкретного правоохоронного органу. Встановлення такої ознаки має визначальне значення для розмежування складів злочинів, передбачених у розділі XV Особливої частини КК України, та у розділах ІІ та VІ Особливої частини цього Кодексу. До основних помилок під час здійснення кримінально-правової кваліфікації потрібно віднести її проведення виключно на підставі факту вчинення відповідного злочину щодо потерпілого, який є працівником правоохоронних органів, без визначення мотиву або мети вчинення такого злочину; неврахування правил кваліфікації при конкуренції загальної (ст. 343 КК України), та спеціальних до неї норм (ст. 345 КК України); кваліфікація за ч. 1 ст. 347 КК України пошкодження малоцінного майна; кваліфікація за загальними статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я або власності, вчинених щодо працівників правоохоронних органів у неробочий час тощо.

Запропоновано критерії щодо встановлення розміру шкоди матеріального характеру у разі вчинення злочину, передбаченого у ст. 347 КК України.

У підрозділі 3.2 «Умови правомірності заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони працівниками правоохоронних органів під час здійснення службової діяльності» проаналізовано норми законодавства, що визначають правовий статус працівників правоохоронних органів, та положення розділу VIII Загальної частини КК України. Встановлено, що у Загальній частині цього Кодексу частково передбачено підстави непритягнення до кримінальної відповідальності за завдання шкоди об'єктам кримінально-правової охорони працівників правоохоронних органів під час виконання ними службових обов'язків. Водночас, для забезпечення врахування вимог регулятивного законодавства, що регулює правовий статус працівників правоохоронних органів, запропоновано в окремій статті визначити умови правомірності спричинення шкоди об'єктам кримінально-правової охорони працівниками правоохоронних органів під час виконання службових повноважень.

Обґрунтовано, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини у виключних випадках, обумовлених протидією терористичним актам, заподіяння шкоди у виді смерті є правомірним задля негайного припинення терористичного злочину.

У підрозділі 3.3 «Кримінально-правові санкції за втручання в діяльність працівників правоохоронних та практика призначення покарання за ці злочини залежно від форми втручання» проаналізовано кримінально-правові санкції, що містяться у статтях 343, 345, 347-349 КК України, та практику призначення покарання за вчинення таких злочинів.

Аналіз санкцій кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за втручання в діяльність працівників правоохоронних органів, дозволив констатувати, що таке втручання залежно від його форми може являти собою злочини різного ступеня тяжкості: невеликої тяжкості, середньої тяжкості та особливо тяжкі. Зроблено висновок про доцільність встановлення покарання у виді позбавлення волі у санкції ч. 2 ст. 343 КК України з метою розмежування тяжкості вчинення злочину, передбаченого в частинах 1 та 2 цієї статті, що також забезпечить можливість застосування спеціальної конфіскації за його вчинення.

Аналіз практики призначення покарання особам, визнаних винуватими у вчиненні злочинів, що полягають у втручанні у різних формах в діяльність працівників правоохоронних органів, надав можливість визначити, що за статтями 343, 347? 349 КК України судова практика поодинока, що не надає можливості узагальнити тенденції практики призначення покарання. Аналіз судової практики в частині призначення покарання за ст. 345 КК України показав окремі недоліки правозастосовного характеру, зокрема при звільненні від відбування покарання з випробуванням; звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки; затвердження угод про примирення між підозрюваним, обвинуваченим та спеціальним потерпілим за статтями 343, 345, 347 КК України без врахування ознак основного безпосереднього об'єкта вчинених злочинів.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розв'язанні теоретичних та практичних проблем кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів. Автором узагальнені основні висновки здійсненого дослідження.

1. Аналіз стану дослідження питань кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів у науці кримінального права показав, що незважаючи на наявність багатьох досліджень, на сьогодні залишається багато невирішених та дискусійних питань, зокрема пов'язаних із реформуванням правоохоронних органів та розширенням кола завдань, покладених на працівників таких органів, забезпеченням цілісності та повноти протидії з урахуванням системних зв'язків норм Особливої частини КК України тощо.

2. Правова природа спеціальних кримінально-правових засобів протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів обумовлена характером покладених на них службових повноважень у зв'язку з виконанням ними державних функцій. Зроблено висновок про те, що виокремлення спеціальних статей у розділі XV Особливої частини КК України здійснюється за функціональним критерієм в аспекті повноважень, що виконуються працівниками правоохоронних органів, які поширюються на поточну діяльність, майбутню службову діяльність та діяльність у минулому, з урахуванням факту перебування у трудових відносинах на час виконання конкретних завдань.

3. Система кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів є складовою системи гарантій правового статусу таких працівників, визначених у законодавстві України. У КК України система протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів забезпечується кримінально-правовими нормами, передбаченими у розділі VIII Загальної частини та розділах XV, XVІІІ Особливої частини.

4. Вдосконалення кримінально-правової протидії втручанню в діяльність працівників правоохоронних органів має здійснюватися на основі диференціації у статтях 343, 345, 347 КК України відповідальності за втручання у різні види службової діяльності потерпілих за критеріями підвищеної суспільної небезпеки вчинення таких злочинів під час виконання завдань в умовах спеціальної обстановки (наприклад, проведення антитерористичної операції). Обґрунтовано доцільність встановлення відповідальності за розголошення відомостей про заходи безпеки щодо працівника правоохоронного органу, або його близьких родичів чи членів сім'ї у зв'язку із службовою діяльністю. Висунута теза про можливість включення ст. 343 КК України до переліку злочинів, за вчинення яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, у випадках, коли втручання в діяльність працівника правоохоронного органу вчиняється в інтересах юридичної особи та було спрямоване на ухилення від передбаченої законом відповідальності. Водночас питання доцільності застосування такого заходу кримінально-правового характеру є дискусійним, потребує спеціального ґрунтовного наукового дослідження у подальшому.

5. Проведено класифікацію способів законодавчого закріплення спеціальних норм щодо охорони службової діяльності працівників правоохоронних органів у країнах пострадянського простору. За способом забезпечення кримінально-правової протидії такому втручанню у законодавстві цих держав узагальнено такі особливості: 1) не виокремлено працівників правоохоронних органів як спеціальних потерпілих у конкретних статтях Особливої частини цих Кодексів, а тому відповідальність настає за втручання у діяльність представника влади (Азербайджан, Вірменія, Литва, Казахстан, Узбекистан); 2) виокремлено працівників правоохоронних органів як потерпілих у спеціальних статтях Особливої частини цих Кодексів (Україна, Туркменістан, Грузія, Киргизія, Латвія, Білорусія, Молдова, Таджикистан, Російська Федерація, Естонія); 3) проведена диференціація відповідальності за втручання у діяльність працівників правоохоронних органів, що беруть участь у досудовому розслідуванні та судовому провадженні у кримінальному судочинстві (Вірменія, Литва, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Естонія, Російська Федерація). З урахуванням досвіду Грузії, Киргизії та інших держав запропоновано встановити відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів чи членів сім'ї у зв'язку із його службовою діяльністю.

6. Основним безпосереднім об'єктом злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, є встановлений порядок здійснення працівниками правоохоронних органів законної службової діяльності. Додатковими безпосередніми об'єктами є психічна недоторканість, майно, здоров'я або життя працівника правоохоронного органу або його близьких родичів.

7. Злочини, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, належать до злочинів з формальним або усіченим складом (ст. 348 КК України). Під суспільно небезпечною дією у відповідних складах злочинів слід розуміти активну поведінку суб'єкта злочину, безпосередньо спрямовану на втручання в діяльність працівника правоохоронного органу. Визначено, що обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 347 КК України, є суспільно небезпечні наслідки у виді матеріальної шкоди, завданої потерпілому.

8. Підтримано наукову позицію щодо неможливості вчинення різних видів злочинного втручання у формі бездіяльності. Обґрунтовано, що не підлягають кваліфікації за ст. 343 КК України випадки ненадання допомоги працівнику правоохоронного органу в ході здійснення ним законної діяльності. Суспільна небезпека висловлення погроз працівникам правоохоронних органів під час виконання ними обов'язків у випадках, коли винна особа в цей час не має реальної можливості реалізувати висловлені погрози має оцінюватись з позиції реальності намірів винного, виходячи із характеру погрози.

9. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини та аналізу законодавчих актів, що регламентують порядок здійснення службових повноважень працівниками правоохоронних органів, визначено, що співрозмірність як умова правомірності застосування сили під час затримання особи, яка вчинила злочин, або для негайного припинення злочину, означає, що заподіяна фізична шкода усвідомлюється особою, яка здійснює правоохоронну діяльність, як необхідна і достатня для досягнення мети негайного відвернення чи припинення суспільно небезпечного посягання, та відповідає ступеню небезпеки посягання.

10. Конститутивною ознакою втручання у ст. 343 КК України як загальної норми щодо спеціальних (статті 345, 347, 348 КК України) є мета: перешкодити виконанню службових обов'язків; добитися прийняття незаконного рішення. Мета, що полягає у спонуканні державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення працівника правоохоронного органу виступає обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого у ст. 349 КК України. У статтях 345, 347, 348 цього Кодексу словосполучення «у зв'язку із виконанням службових обов'язків» вказує на обов'язкову мету (у разі перешкоджання поточній або майбутній діяльності), та мотив (у разі помсти за минулу діяльність), що встановлюються у взаємозв'язку із обов'язками, які виконує потерпілий. За статтями 343, 345, 347, 348 КК України слід кваліфікувати посягання на колишнього працівника правоохоронного органу у зв'язку із виконанням таким працівником службових обов'язків у минулому, з метою примушування до визнання процесуальних рішень незаконними (подання заяв, надання показань щодо незаконності рішень, прийнятих під час перебування на посаді в правоохоронному органі).

11. На основі аналізу судової практики встановлено основні недоліки кваліфікації злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів. Зокрема, кваліфікація здійснюється на підставі факту вчинення відповідного злочину щодо потерпілого, який є працівником правоохоронних органів, без визначення мотиву або мети такого злочину; у випадках втручання в діяльність працівників правоохоронних органів, поєднаного із погрозою насильства, кваліфікація здійснюється за ст. 343 КК України замість ч. 1 ст. 345 КК України; через відсутність формалізованих критеріїв оцінки майна, знищення або пошкодження якого тягне відповідальність за ст. 347 КК України, відсутнє визначення вартісної ознаки такого майна, що призводить до притягнення до кримінальної відповідальності за пошкодження одягу працівника правоохоронного органу або майна, вартість якого не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян тощо.

12. Встановлено недоліки правозастосовної діяльності в частині призначення покарання за вчинення злочинів, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів. Зокрема: 1) більш ніж у 60 % вироків суди застосовують звільнення від призначеного покарання з випробуванням, не конкретизуючи обов'язкові умови для прийняття такого рішення; 2) особи, визнані винуватими у вчиненні відповідних злочинів, звільняються від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України) без урахування того факту, що з урахуванням характеру злочинів, передбачених у статтях 343, 345, 347 КК України, винуваті особи вчиняють активні дії щодо створення обстановки вчинюваного злочину; 3) судами затверджуються угоди про примирення між підозрюваним, обвинуваченим та потерпілим за статтями 343, 345, 347 КК України без урахування ознак основного безпосереднього об'єкта вчинених злочинів (порядок здійснення правоохоронної діяльності) з використанням згоди осіб на таку угоду, тоді як у складах цих злочинів психічна недоторканість, здоров'я або майно є лише додатковим безпосереднім об'єктом посягання.

13. Підтримано науковий підхід щодо необхідності скасування інституту індивідуальної амністії. Встановлено, що застосування індивідуальної амністії до осіб, визнаних винуватими у злочинах, що полягають у втручанні в діяльність працівників правоохоронних органів, нівелює кримінально-правову охорону таких потерпілих. Слід зазначити, що питання доцільності застосування індивідуальної амністії є напрямом продовження досліджень у подальшому.

14. Запропоновано зміни та доповнення Кримінального кодексу України:

1. Частину другу статті 3 викласти у такій редакції:

«Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності. Закони України, положення яких обмежують або унеможливлюють реалізацію кримінальної відповідальності щодо окремих осіб, підлягають обов'язковому включенню до Кримінального кодексу України. Положення інших законодавчих актів, що містять суперечності з нормами Кримінального кодексу України, підлягають застосуванню лише в тій частині, що прямо не суперечить цьому Кодексу. Не підлягає застосуванню закон, який обмежує дію норм Кримінального кодексу України».

...