Юридичні обов’язки людини і громадянина: теоретичні моделі правового забезпечення та реалізації

Аналіз інституту юридичних обов'язків людини і громадянина, зокрема, моделей їх правового забезпечення та реалізації. Дослідження моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина в Україні, основні напрями її вдосконалення.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.04.2019
Размер файла 39,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Файл не выбран
РћР±Р·РѕСЂ

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЮРИДИЧНІ ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА: ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

ЧЕРНОВОЛ Ольга Петрівна

Київ - 2019

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

ПАРХОМЕНКО Наталія Миколаївна,

Інститут держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України,

вчений секретар Інституту.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

ГУСАРЄВ Станіслав Дмитрович,

Національна академія внутрішніх справ,

перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент

ЛЯШЕНКО Руслана Дмитрівна,

Житомирський національний

агроекологічний університет,

завідувач кафедри правознавства.

Захист відбудеться 17 травня 2019 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держава і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01101, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01101, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 4 квітня 2019 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук Т. І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Людство впродовж кожного із етапів свого історичного розвитку робило спроби осягнути та зрозуміти природу і сутність суспільних відносин, в тому числі правил, які визначають їх особливості. Так, бажаючи зрозуміти глибину суспільних відносин, науковці, з-поміж іншого, зосередили свою увагу на дослідженні та визначенні таких понять, як: справедливість, рівність, свобода, право, обов'язок та закон. Оскільки, в подальшому, розуміння змісту вищевказаних категорій надало можливість визначити специфіку природи права та його онтологічні засади.

З розвитком юридичної науки удосконалювались теоретико-правові підходи до визначення юридичної природи категорії «обов'язок». Чимало вчених-дослідників як на світовому, так і на національному рівнях, намагались визначити сутність даної категорії та зрозуміти її роль у механізмі правового регулювання. Кожна країна світу впродовж свого розвитку для врегулювання суспільних відносин передбачала певну сукупність законодавчо закріплених правил поведінки, в результаті чого формувались різні моделі обов'язкової, забороненої чи дозволеної поведінки суб'єктів правовідносин. Такі моделі слугували для врегулювання та охорони суспільних відносин, що піддаються правовому впливу чи об'єктивно його потребують. Загальним принципом побудови вказаних моделей було надання учасникам суспільних відносин суб'єктивних прав та покладення юридичних обов'язків, при цьому встановлювався безпосередній зв'язок між правами та обов'язками.

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є найвищою соціальною цінністю. Вони нерозривно пов'язані з поняттями демократії, правової держави, громадянського суспільства та є необхідним і невід'ємним елементом правового статусу особи, важливою умовою забезпечення стабільності розвитку суспільних відносин. При цьому, саме юридичні обов'язки виступають одним із засобів виконання державою своїх функцій та покликані сприяти охороні конституційного ладу, прав та свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної безпеки держави, законності та правопорядку.

Проте, на відміну від інституту прав та свобод людини і громадянина, аналізу якого в юридичній літературі приділена значна увага, дослідження інституту юридичних обов'язків, на жаль, має фрагментарний характер. Недостатньою є розробка відповідних правових інструментів і механізмів, що сприяють реалізації Конституції України, особливо щодо захисту прав та свобод людини і громадянина, а їх визнання, дотримання і захист є головним обов'язком держави. У такому значенні юридичні обов'язки є правовим засобом, спрямованим на забезпечення суспільних інтересів. Сучасному етапу розвитку юридичної науки притаманна відсутність комплексного аналізу сутності, змісту, класифікації юридичних обов'язків, що на практиці призводить до недооцінки їх ролі у правовому регулюванні суспільних відносин. Зазначене актуалізує дослідження проблеми юридичних обов'язків у аспекті основних питань теорії та практики правового регулювання.

Наразі питання правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина є досить актуальним. Більшість вітчизняних та зарубіжних науковців концентрують свою увагу на дослідженні різних сфер закріплення, реалізації та забезпечення саме прав і свобод, при цьому залишаючи поза увагою те, що людина і громадянин має виконувати визначене коло обов'язків перед іншими громадянами, суспільством та державою.

Реалізація юридичних обов'язків людини і громадянина відбувається за певних умов, які виступають в якості чинників їх виконання. Такий процес повинен супроводжуватись постійним удосконаленням правових засад, з огляду на динамізм суспільних відносин. Забезпечення реалізації юридичних обов'язків можливе за допомогою створення дієвих юридичних засобів - складових механізму реалізації обов'язків людини і громадянина як елемента моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина.

Актуальність обраної тематики посилюється тим, що сучасний етап розвитку вітчизняної правової науки характеризується тенденцією до переосмислення пріоритетних напрямів дослідження, оскільки дедалі частіше науковці, спираючись на наявні теоретичні напрацювання та використовуючи при цьому новітні підходи, враховуючи зарубіжний досвід, зокрема, країн Європейського Союзу, намагаються удосконалити теорію реалізації Конституції України, її використання як рушійної сили соціального прогресу. Це зумовлено тим, що саме Конституція України визначає модель організації держави і суспільства, оскільки має найвищу юридичну силу, закріплює межі допустимої та дозволеної поведінки людини і громадянина.

Крім того, необхідність дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина, зокрема, моделей їх правового забезпечення та реалізації, зумовлена якісно новим етапом розвитку суспільних відносин у нашій державі та їх динамізмом, станом науково-технічного прогресу та законності, необхідністю вдосконалення регулювання суспільних відносин, забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, удосконалення правового статусу особи. Ефективність моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина також залежить від ступеня дослідження інституту юридичних обов'язків в цілому та з огляду на їх важливе практичне і теоретико-пізнавальне значення.

Відповідно, модель правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні потребує здійснення ґрунтовного теоретичного дослідження, пошуку нових правових підходів до формування парадигми юридичних обов'язків. Сучасний стан реформаційних процесів в Україні, також обумовлює необхідність комплексного аналізу юридичних обов'язків та можливості удосконалення їх правового закріплення.

Віддаючи належне досягнутому в дослідженні проблем юридичних обов'язків, доводиться констатувати, що недостатньо розробленими дотепер є питання вдосконалення чинної системи основних обов'язків та їх класифікації в межах наявних у світі моделей; напрацювання конкретних пропозицій з удосконалення законодавства щодо забезпечення ефективної реалізації особою юридичних обов'язків. З огляду на це, на порядок денний поставлено питання комплексного аналізу природи юридичних обов'язків людини і громадянина, зокрема, моделей їх правового забезпечення та реалізації з урахуванням зарубіжного досвіду.

Теоретичну основу дослідження моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина складають роботи вітчизняних і зарубіжних учених у різні історичні періоди. Водночас, потрібно констатувати, що дослідження питання юридичних обов'язків ведеться переважно у площині аналізу правового статусу особи, окремі аспекти якого досліджували С. Алексєєв, М. Вітрук, Л. Воєводін, О. Кутафін, О. Лукашева, М. Марченко, М. Матузов, Н. Оніщенко, О. Скрипнюк, Ю. Размєтаєва, Ю. Тодика, В. Федоренко, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Ющик та ін.

Різні аспекти юридичних обов'язків у контексті забезпечення правового порядку та зміцнення державної дисципліни розкрито у дослідженнях В. Бабаєва, О. Батанова, Ю. Бисаги, О. Білоскурської, С. Бобровник, С. Братуся, А. Венгерова, В. Горшеньова, Є. Гіди, С. Гусарєва, Є. Джумурат, О. Зайчука, О. Карманюк, Д. Керімова, В. Князєва, А. Крижанівського, В. Лемака, О. Лейста, Л. Летнянчина, Р. Ляшенко, А. Міцкевича, Ю. Оборотова, А. Піголкіна, Н. Пархоменко, С. Погребняка, Т. Подорожної, Т. Радько, В. Сирих, В. Сіренко, Т. Тарахонич, Р. Халфіної, А. Черданцева та ін.

Концептуальні засади юридичних обов'язків людини і громадянина також були предметом дослідження представників юридичної школи Львівського національного університету імені Івана Франка, а саме: Львівської лабораторії прав людини і громадянина, очолюваної професором П. Рабіновичем. При цьому, основна увага вчених зосереджена на проблемах забезпечення прав та свобод людини і створенні умов для їх реалізації, виходячи із потреб наукового обґрунтування шляхів і засобів підвищення ефективності їх державного забезпечення в Україні.

Теоретичні положення дисертаційного дослідження ґрунтуються також на доробках видатних філософів минулого: Л. Петражицького, С. Пуфендорфа, П. Виноградова, М. Ціцерона, Г. Шершеневича.

Серед сучасних дисертаційних досліджень, у яких обґрунтовано актуальність та необхідність вивчення юридичних обов'язків, також варто назвати роботи Л. Летнянчина «Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики» (2002), О. Білоскурської «Конституційний обов'язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» (2008), Є. Джумурат «Забезпечення виконання конституційних обов'язків людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування в Україні» (2011) та І. Юрчак «Обов'язки особи: теоретико-правовий вимір» (2016).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планових науково-дослідних тем Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: «Діалог громадянського суспільства, особи та держави в забезпеченні та захисті прав людини» (номер державної реєстрації 0115U001439), «Держава і громадянське суспільство: конституційно-правові засади взаємодії» (номер державної реєстрації 0114U003871), «Правова ідеологія як чинник розвитку демократичного суспільства» (номер державної реєстрації 0114U003870).Мета і завдання. Метою дисертаційного дослідження є розробка цілісної концепції юридичних обов'язків людини і громадянина, зокрема, моделі їх правового забезпечення та реалізації з урахуванням міжнародного досвіду. Мета дослідження конкретизується у таких завданнях:

- проаналізувати історіографію дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина;

- визначити теоретико-методологічні засади дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина;

- систематизувати та проаналізувати доктринальні підходи до визначення сутності юридичних обов'язків людини і громадянина;

- сформулювати поняття та охарактеризувати зміст моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина;

- класифікувати моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина та визначити принципи їх закріплення;

- проаналізувати правові засади реалізації основних обов'язків людини і громадянина;

- охарактеризувати зарубіжний досвід щодо моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина;

- визначити особливості моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні;

- окреслити напрями удосконалення моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина.

Предметом дослідження є теоретичні моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є система філософсько-світоглядних підходів, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, які забезпечили об'єктивний аналіз предмета дослідження.

За основу наукового пошуку взято системний підхід, за допомогою якого досліджено моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина як юридичної конструкції зі складною динамічною структурою (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2).

Дослідження юридичних обов'язків відбувалось також шляхом застосування таких методів, як: діалектичний - сприяв здійсненню аналізу різних концептуальних підходів до сутності юридичних обов'язків як явищ, що перебувають у постійному розвитку (підрозділи 1.1, 1.3); герменевтичний - застосовано для формулювання дефініції «юридичний обов'язок» та її тлумачення (підрозділ 1.3); аксіологічний - дав змогу з'ясувати ціннісні орієнтири сучасного права, що виражаються в необхідності та дієвості прав, свобод і обов'язків людини та громадянина (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3); антропологічний - допоміг розглянути людину як суб'єкта права, наділеного правами та обов'язками за Конституцією України (підрозділ 2.3).

Крім цього, використано такі загальнонаукові методи: логічний (зокрема, прийоми аналізу і синтезу, індукції та дедукції - підрозділи 2.1, 2.2, 3.3); історичний - дозволив простежити еволюцію підходів до тлумачення «обов'язків» у юридичній доктрині в дорадянський, радянський та сучасний періоди розвитку української державності та встановити основні концепції прав і обов'язків особи, які були поширеними у кожному з них (підрозділ 1.1), а також спеціальні методи, зокрема, використання соціологічного методу дозволило визначити чинники, які впливають на виконання або ж неналежне виконання юридичних обов'язків та ступінь їх важливості у правовому статусі особи (підрозділ 2.3); за допомогою пoрiвняльнo-прaвoвого методу проаналізовано зарубіжний досвід закріплення моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина та здійснено його екстраполяцію на відповідну українську модель (підрозділ 3.1); формально-юридичний метод дав змогу здійснити комплексний аналіз категорії «обов'язок» у правовому статусі особи, встановити взаємозв'язки дефініції з правами і свободами, визначити рівень їх організації, ступінь усталеності та простежити їх вплив на забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина (підрозділи 1.3, 2.1, 3.2); метод моделювання дозволив охарактеризувати конструкцію правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина та виокремити її складові елементи (підрозділи 2.1-2.3, 3.3). Метод класифікації застосовано при здійсненні поділу юридичних обов'язків, їх моделей та з'ясування особливостей кожної з них (підрозділ 2.2). Прогностичний метод дав змогу з'ясувати подальші вектори розвитку інституту обов'язків та вдосконалення моделі правового закріплення і реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні (підрозділ 3.3).

Основні висновки, положення та результати наукового дослідження ґрунтуються на аналізі Конституції України та чинного законодавства України, відповідного зарубіжного досвіду та аналітичних матеріалів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим комплексним теоретичним дослідженням, яке дало змогу сформувати цілісну концепцію моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина. У зв'язку з цим сформульовано низку нових теоретичних висновків і пропозицій, зокрема:

уперше:

- здійснено періодизацію розвитку досліджень юридичних обов'язків людини і громадянина на світовому та національному рівнях, шляхом виокремлення низки хронологічно послідовних періодів;

- з'ясовано сутність, ознаки, зміст та види моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина на прикладі країн романо-германської та англосаксонської правових сімей і визначено їх особливості;

- модель правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина визначено як систему правових норм, які закріплюють юридичні обов'язки, принципи і механізм їх забезпечення та реалізації, а також у випадку їх невиконання або неналежного виконання можливість застосування юридичної відповідальності;

- здійснено класифікацію моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина, відповідно до форми правового акту, в якому вони зафіксовані; відповідно до приналежності країни до правової сім'ї; відповідно до наявності у особи громадянства;

- охарактеризовано модель правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні, виокремлено її складові елементи та особливості;

- запропоновано напрями удосконалення української моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина, а саме: необхідність внесення змін до Конституції України щодо оптимізації переліку юридичних обов'язків та галузевого законодавства щодо умов забезпечення їх виконання;

удосконалено положення щодо:

- сутності та змісту основних юридичних обов'язків людини і громадянина;

- механізму реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина, який є комплексним явищем, що включає нормативну складову, в тому числі, умови їх забезпечення та виконання, перелік носіїв, систему органів, які покликані забезпечувати належне виконання юридичних обов'язків;

- визначення правового статусу особи у різних країнах, який має свої особливості щодо юридичних обов'язків громадян, іноземців та осіб без громадянства;

набули подальшого розвитку положення щодо:

- поняття юридичних обов'язків людини і громадянина;

- характеристики змісту нормативно-правових актів, що визначають обов'язки людини і громадянина, регламентують механізм їх реалізації та передбачають юридичну відповідальність за неналежне їх виконання;

- змісту конституційних обов'язків, які закріплено в Конституції України, а саме: обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття та обов'язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків; військового обов'язку; обов'язку громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку, встановленому законом;

- визначення обов'язку державних органів та органів місцевого самоврядування щодо створення механізму реалізації юридичних обов'язків.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі - для вирішення теоретико-правових проблем, пов'язаних із визначенням сутності та змісту юридичних обов'язків;

- у процесі правотворчості - для удосконалення законодавства України в частині правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків;

- у правозастосуванні - для вдосконалення практики реалізації законодавства щодо юридичних обов'язків;

- у навчальному процесі - для підготовки навчально-методичної літератури та викладання дисциплін «Теорія держави і права», «Конституційне право», а також надання допомоги студентам у самостійній роботі з відповідних навчальних курсів;

- у просвітницькій роботі - для підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи обговорювалися на науково-методологічних семінарах та засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також доповідалися автором на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях. Серед них: Науково-практична конференція «Еволюція наукової думки в контексті європейського вибору України» (м. Київ, 21 жовтня 2015 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Права людини - сучасні тенденції в контексті розвитку держави, права та економіки» (м. Київ, 04 грудня 2015 р.; тези опубліковано); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Особливості формування законодавства України: філософсько-правові, історичні та прикладні аспекти» (м. Івано-Франківськ, 11-12 березня 2016 р.; тези опубліковано); ІІІ Науково-практична конференція «Актуальні наукові дослідження сучасної юридичної науки: теорія та практика» (м. Київ, 18 березня 2016 р.; тези опубліковано); VI міжнародна науково-практична конференція «Роль гражданского общества, социального и правового государства в защите и реализации прав человека» (м. Гродно, 2016 р.; тези опубліковано); Міжнародний круглий стіл «Ідея людиноцентризму в сучасному конституціоналізмі: до 20-ї річниці прийняття Конституції України» (м. Київ, 17 червня 2016 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Публічний простір як об'єкт правового регулювання» (м. Київ, 30 вересня 2016 р.; тези опубліковано); Науково-практична конференція молодих учених «Українські перспективи у світовому розвитку» (м. Київ, 04 листопада 2016 р.; тези опубліковано); Міжнародна міждисциплінарна конференція «Сталий розвиток 2030: економічна, соціальна, екологічна та політична складові» (м. Тбілісі, Грузія, 2017 р.; тези опубліковано); VIII Міжнародна науково-практична конференція «Правова реформа: концепція, мета, впровадження» (м. Київ, 23 листопада 2017 р., тези опубліковано); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних реформ» (м. Острог, 6-7 квітня 2018 р.; тези опубліковано).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 17 наукових працях, зокрема, в 6 статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях України з юридичних наук, 3 з яких включені до міжнародних наукометричних баз даних та у 11 тезах доповідей на міжнародних та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 195 сторінок, з них 169 - основний текст, список використаних джерел на 23 сторінках (233 найменування), додаток на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано наукову новизну, наголошено на практичному значенні отриманих результатів, відображено апробацію результатів дослідження, публікації, структуру роботи та визначено обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові аспекти визначення сутності та змісту юридичних обов'язків людини і громадянина» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історіографія дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина» надано власне визначення етапів становлення концептуальних підходів щодо юридичної природи, сутності та змісту категорії «обов'язок» та «юридичний обов'язок» у вітчизняній юридичній науці - це дорадянський, радянський та сучасний етапи. При цьому, наголошено на тому, що окремі здобутки вчених щодо сутності юридичних обов'язків людини і громадянина стали основою для правового визначення їх переліку у міжнародних актах. Встановлено, що найвизначнішими постатями, які сформулювали вагоме теоретичне підґрунтя для дослідження категорії «обов'язок» на світовому рівні, стали релігійний проповідник Мойсей, давньокитайський філософ та політичний діяч Конфуцій, давньоримський політичний діяч, оратор і філософ Марк Туллій Ціцерон, німецький юрист, історик, політичний та державний діяч Самуель фон Пуфендорф та класик німецької філософської думки Іммануїл Кант. Зазначено, що вагомою теоретико-методологічною основою для дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина стали напрацювання відомих філософів та вчених-юристів. Вітчизняні та зарубіжні науковці в різні історичні періоди намагались у своїх працях дослідити категорії «юридичний обов'язок», «основний обов'язок» та ін., однак, ці дослідження мали фрагментарний характер. Зазначено, що починаючи з ХХ століття прослідковується тенденція до ґрунтовнішого розгляду інституту юридичних обов'язків в юридичній науці та розширення їх переліку в нормативно-правових актах, в тому числі в Конституції України 1996 року. Встановлено, що наразі, серед учених є поширеною думка, що обов'язки слід розглядати у нерозривному зв'язку з правами людини і громадянина. На сучасному етапі розбудови соціальної та правової держави, юридичні обов'язки закріплені як на найвищому рівні - у Конституції України, так і в галузевому законодавстві. Вони охоплюють всі сфери державного та суспільного життя і, в першу чергу, спрямовані на охорону і захист основ конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку в державі, розвиток соціально-економічної та політичної систем тощо. Закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні характеризується тим, що: вони в змістовному розумінні в цілому відповідають зразкам світових та європейських тенденцій правового регулювання; в них закладені власний конституційний досвід та традиції національного державотворення і правотворення; вони позбавлені ідеологічного забарвлення.

У підрозділі 1.2 «Теоретико-методологічні засади дослідження обов'язків людини і громадянина» охарактеризовано основні підходи, методи і принципи дослідження юридичних обов'язків людини і громадянина. З'ясовано, що дослідження інституту юридичних обов'язків характеризується відсутністю системного підходу щодо визначення їх сутності, змісту, моделі закріплення та реалізації, недооцінкою важливості їх ролі у правовому регулюванні суспільних відносин. Вагомою теоретико-методологічною основою для дослідження обов'язків людини і громадянина стали напрацювання відомих філософів та вчених-юристів. Вітчизняні та зарубіжні науковці намагались в своїх працях дослідити проблеми юридичних обов'язків, однак, ці дослідження мали фрагментарний характер. При цьому, зазначено, що законодавець приділяє більше уваги юридичним конструкціям, ніж теоретико-методологічній характеристиці тієї чи іншої юридичної категорії. Такий підхід прослідковується на прикладі інституту юридичних обов'язків людини і громадянина, оскільки більшість конструкцій даного інституту запозичені та перенесені із минулого, при цьому без створення ґрунтовної теоретико-методологічної бази. Зазначене, відповідно, є поштовхом для проведення дослідження теоретичних моделей правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина, визначення їх значення, природи та специфіки. Саме юридичні обов'язки є однією із форм відповідальності людини і громадянина перед суспільством та державою. Зазначено, що дослідження юридичних обов'язків відбувалось шляхом застосування таких загальнонаукових методів, як діалектичний, герменевтичний, антропологічний, логічний (зокрема, прийоми аналізу і синтезу, індукції та дедукції); історичний, а також спеціальних методів: соціологічного, пoрiвняльнo-прaвoвого, формально-юридичного, моделювання, класифікації та прогностичного.

У підрозділі 1.3 «Доктринальні підходи до визначення сутності юридичних обов'язків людини і громадянина» проаналізовано концептуальні засади визначення сутності обов'язків людини і громадянина в юридичній науці. Встановлено, що в радянський період вчені дотримувались думки, згідно з якою сутність юридичних обов'язків розкривалась через категорію «правова необхідність». Проте, існували й спроби розкрити «юридичні обов'язки» через призму категорії «правова можливість». При цьому, акцент здійснювався на меті обов'язків як найсприятливіших умов життєдіяльності суспільства, охороні його економічних ресурсів, історичних пам'яток, їх збереження для майбутніх поколінь. Зазначено, що нині серед українських вчених-юристів розповсюджена думка, що сутність категорії «обов'язок» варто розкривати через категорію «правова необхідність», та у нерозривному зв'язку з правами. Крім того, значна увага приділяється юридичним обов'язкам, які визначені в Основному Законі України. З'ясовано, що сутність всіх юридичних обов'язків є тотожною, однак їх зміст суттєво різниться. Варто зауважити, що саме за змістом, а не за сутністю, можливо розрізняти обов'язки, з'ясувати їх особливості, класифікувати відповідно до визначених критеріїв. Окрім того, кожного разу «необхідність» як сутність обов'язку (внутрішній аспект), наповнюється чітким змістом, який окреслює межі поведінки суб'єкта, з'ясовує її вид та міру, визначає характер (зовнішній аспект).

Розділ 2 «Моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина: поняття, зміст, види та механізм» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття та зміст моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина» визначено сутність та зміст моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина. Зазначено, що інститут юридичних обов'язків є відносно самостійним та включає певне коло правових норм, характерною ознакою яких є єдність та групування в окремий блок у складі правового статусу особи. При цьому, призначення вказаних норм визначається тим, що виконання обов'язків є передумовою реалізації прав та свобод людини і громадянина. Тобто, особа зобов'язана виконувати визначене державою коло обов'язків, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству та іншим учасникам суспільних відносин. Встановлено, що саме взаємозв'язок інститутів прав, свобод та обов'язків є основою побудови моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина, оскільки встановлює значимість, роль та юридичну силу кожного з них. Зауважено, що питання визначення поняття та змісту моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина, на жаль, не отримало комплексного дослідження і тому залишається в полі зору вчених-юристів. Зазначено, що слово «модель» походить від латинського «modulus», що означає міра, мірило, зразок, норма. У широкому розумінні під категорією «модель» слід розуміти будь-який образ, аналог (уявний чи умовний: зображення, опис, схема, креслення, графік, план, карта, тощо) будь-якого об'єкта, процесу або явища («оригіналу» даної моделі). Зауважено, що саме завдяки розкриттю нормативних та теоретичних конструкцій інституту юридичних обов'язків людини і громадянина, вбачається за можливе визначення внутрішньої форми та структурної організації моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина. Зазначено, що модель правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина - це система правових норм, які закріплюють юридичні обов'язки, принципи і механізм їх забезпечення та реалізації, а також у випадку їх невиконання або неналежного виконання можливість застосування юридичної відповідальності. Змістом вказаної моделі є: види юридичних обов'язків (як основних так і галузевих), механізм їх забезпечення та реалізації; суб'єкти та об'єкти юридичних обов'язків; юридична відповідальність за ухилення від виконання (у тому числі, неналежне виконання) юридичних обов'язків.

У підрозділі 2.2 «Класифікація моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина та принципи їх закріплення» визначено критерії класифікації моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина, а саме: форма правового акту, в якому закріплені обов'язки людини і громадянина; приналежність країни до правової сім'ї; наявність у особи громадянства. На основі вказаних критеріїв моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина класифіковано на: модель конституційного закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина, модель галузевого закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина, модель змішаного закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина; англосаксонську модель закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина, романо-германську модель закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина та ін.; модель закріплення юридичних обов'язків громадянина, модель закріплення юридичних обов'язків іноземця, модель закріплення юридичних обов'язків особи без громадянства. При здійсненні класифікації моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина слід враховувати те, що характерною рисою правової моделі є її відносність. При цьому, зауважено, що у юридичній науці існують різні підходи до класифікації обов'язків людини і громадянина, однак відсутня характеристика конкретних критеріїв та принципів, за яких і відбуваються дані класифікації.Зокрема, у сучасній юридичній науці підходи до класифікації обов'язків людини і громадянина базуються, в основному, на тих же самих критеріях, які були поширені в радянський період. Відповідно, обов'язки людини і громадянина розглядаються як парні категорії, в результаті чого їх розділяють на особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші. Крім того, з огляду на взаємозв'язок прав і обов'язків, останні поділяють на дві основні групи, зокрема, природно-правові обов'язки, тобто, які випливають із принципів і положень природного права та закріплюються в законах (наприклад, дотримуватися законів і виконувати їх, берегти навколишню природу і культурну спадщину людства, поважати права інших людей) та позитивно-правові обов'язки, тобто, прямо встановлені державою юридичні вимоги держави до індивідів, що проживають або перебувають на її території (наприклад, сплачувати податки, збори і мито, виконувати військовий обов'язок тощо).

У підрозділі 2.3 «Правові засади реалізації основних обов'язків людини і громадянина» визначено правову основу механізму реалізації основних обов'язків людини і громадянина в України. Зазначено, що інститут юридичних обов'язків є відносно самостійним та включає певне коло правових норм, характерною ознакою яких є єдність та групування в окремий блок у складі правового статусу особи. При цьому, призначення вказаних норм визначається тим, що виконання обов'язків є передумовою реалізації прав і свобод людини і громадянина. Тобто, особа зобов'язана виконувати визначене державою коло обов'язків, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству та іншим учасникам суспільних відносин. Обґрунтовано, що реалізація основних обов'язків людини і громадянина відбувається за певних умов, які виступають в якості середовища їх виконання. Під процесом реалізації основних обов'язків людини і громадянина слід розуміти перехід від юридично-необхідного до фактичного. Такий процес повинен мати правове регулювання як дієвий юридичний засіб, складову механізму реалізації обов'язків людини і громадянина та елемент моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина. Наголошено, що в Україні існує низка нормативно-правових актів, в яких закріплено обов'язки, які покладено на кожну людину і громадянина та регламентують механізм їх реалізації, в тому числі передбачають юридичну відповідальність у разі ігнорування або неналежного виконання юридично зобов'язаними суб'єктами того чи іншого обов'язку. Конституція України 1996 року стала поштовхом для початку нового етапу розвитку правових засад механізму реалізації основних обов'язків. Положення, які містяться в Конституції України щодо механізму реалізації основних обов'язків мають деякі відмінності порівняно з радянським періодом, оскільки пункт 1 статті 92 Основного Закону України містить вказівку, що саме законами визначаються основні обов'язки громадянина, крім того, в деяких статтях Основного Закону України містяться прямі вказівки на необхідність встановлення законом визначеного порядку їх реалізації. При цьому, зауважено, що положення Конституції України прямо не закріплюють гарантій щодо виконання основних обов'язків людини і громадянина, натомість містять норму про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, у тому числі, їх утвердження і забезпечення та є головним обов'язком держави.

Розділ 3 «Правове забезпечення та реалізація юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні та зарубіжний досвід» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід щодо моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина» проведено аналіз практики створення моделей правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина на прикладі країн приналежних до романо-германської та англосаксонської правових сімей. При цьому, зазначено, що форма закріплення, сутність та зміст моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в романо-германській та англосаксонській правових сім'ях має особливості. Зокрема, це відсутність чи наявність конституції, яка б визначала основні обов'язки особи, пріоритетність прав, ніж обов'язків в правовому статусі особи, існування механізму виконання обов'язків посадовими особами та передбачення відповідальності за їх невиконання у нормативно-правовому акті, який має найвищу юридичну силу та ін. При цьому, зауважено, що залежно від приналежності до правової системи, правові моделі забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина набувають своїх особливостей. Зокрема, для деяких правових систем характерним є відсутність чіткого правового врегулювання моделей забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина. Однак, в деяких країнах на законодавчому рівні визначається коло основних обов'язків, а також механізм їх забезпечення та реалізації, шляхом закріплення гарантій такого виконання, у тому числі, покладення на державу відповідних обов'язків. Характерним є також відсутність чи наявність кодифікованого акту, який би визначав коло основних обов'язків особи, пріоритетність прав, а ніж обов'язків в правовому статусі особи, а також створення ґрунтовного механізму виконання обов'язків посадовими особами та передбачення відповідальності за їх невиконання в правому акті, який має найвищу юридичну силу.

У підрозділі 3.2 «Модель правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні» проаналізовано український досвід щодо побудови моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина та виокремлено її основні проблемні аспекти. Зазначено, що українська модель правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина базується на ліберальній концепції їх закріплення. Зокрема, в Україні на рівні галузевого законодавства створений ґрунтовний механізм правових процедур, які спрямовані на забезпечення їх ефективного виконання. Зауважено, що чинне законодавство України передбачає сутність, зміст та способи виконання тільки «військового» та «податкового» обов'язків. Решта основних обов'язків людини і громадянина залишаються поза увагою законодавця, оскільки на галузевому рівні не визначено їх зміст та підстави набуття. При цьому, у сфері забезпечення виконання юридичних обов'язків в Україні діяльність державних органів переважно спрямована на контроль за процесом виконання таких обов'язків, майже залишаючи поза увагою інформування та заохочення до їх виконання. Високий рівень ігнорування виконання обов'язків підтверджується кількістю пов'язаних з цим зареєстрованих кримінальних проваджень та рейтингом України щодо рівня тінізації економіки серед інших держав. Крім того, зауважено, що українська модель правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина має такі характерні риси: розпорошеність закріплення основних обов'язків у Конституції України і в галузевому законодавстві; не чіткість основних обов'язків, оскільки законодавець не визначає сутності та змісту більшості з них; наявність різнобічних підходів до визначення змісту кожного із основних обов'язків на рівні галузевого законодавства; низький рівень інформування населення державними органами про основні обов'язки та способи їх виконання; високий рівень ухилення від виконання основних обов'язків.

У підрозділі 3.3 «Напрями удосконалення моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні» запропоновано основні напрями удосконалення моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні, які спрямовані на вирішення її проблемних аспектів. Серед них: внесення змін до статті 3 Конституції України щодо гарантій забезпечення виконання основних обов'язків людини і громадянина; виключення з положень Основного Закону України та більша конкретизація на рівні галузевого законодавства обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття та обов'язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (стаття 51); обов'язку громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (стаття 67); закріплення поняття основного обов'язку та їх переліку в положеннях окремої статті; закріплення в Конституції України окремих статей, які присвячені сутності і змісту кожного із основних обов'язків та містять посилання на конкретизуючі нормативні-правові акти; удосконалення формулювання військового обов'язку; закріплення на законодавчому рівні обов'язку державних органів щодо інформування суб'єктів суспільних відносин щодо переліку основних обов'язків, покладених на них згідно Конституції та законів України.

У висновках сформульовано найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження, що обумовлені завданнями роботи, здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному дослідженні моделей правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина з урахуванням зарубіжного досвіду. Автором узагальнено основні положення проведеного дослідження, зокрема:

1. Впродовж становлення та розвитку інституту юридичних обов'язків людини громадянина в історії юридичної думки, основна увага була приділена інституту прав та свобод. Однак, починаючи з ХХ століття підхід до юридичного закріплення юридичних обов'язків частково змінився. Почала прослідковуватись тенденція ґрунтовнішого розгляду інституту юридичних обов'язків в юридичній літературі та розширення їх переліку у конституції.

2. Теоретико-методологічною основою дослідження обов'язків людини і громадянина стали напрацювання відомих філософів та вчених-юристів стародавнього часу, які намагались визначити сутність даної категорії та зрозуміти її роль у механізмі правового регулювання.

3. На різних етапах розвитку юридичної науки юридичні обов'язки розглядались як засіб реалізації особою соціальних функцій через призму категорій «правова необхідність» та «належна поведінка». Наразі, вони розглядаються у нерозривному зв'язку з правами та свободами людини і громадянина, як парні категорії.

4. Кожна країна світу впродовж свого розвитку для врегулювання суспільних відносин передбачала певну сукупність законодавчо закріплених правил поведінки, в результаті чого формувались різні моделі обов'язкової, забороненої чи дозволеної поведінки суб'єктів правовідносин. Такі моделі забезпечували врегулювання та охорону суспільних відносин, що піддаються правовому впливу чи об'єктивно його потребують. Загальним принципом побудови вказаних моделей було надання учасникам суспільних відносин суб'єктивних прав та покладення юридичних обов'язків, при цьому встановлювався безпосередній зв'язок між правами та обов'язками. Під моделлю правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина слід розуміти систему правових норм, які закріплюють юридичні обов'язки, принципи і механізм їх забезпечення та реалізації, а також у випадку їх невиконання або неналежного виконання можливість застосування юридичної відповідальності.

5. Критеріями класифікації моделей правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина є форма правового акту, в якому закріплені обов'язки людини і громадянина; приналежність країни до правової сім'ї; наявність у особи громадянства. Відтак, на основі вказаних критеріїв визначено такі моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина: модель конституційного закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина, модель галузевого закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина, модель змішаного закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина; англосаксонська та романо-германська моделі закріплення юридичних обов'язків людини і громадянина та ін.; модель закріплення юридичних обов'язків громадянина, модель закріплення юридичних обов'язків іноземця, модель закріплення юридичних обов'язків особи без громадянства.

6. Реалізація основних обов'язків людини і громадянина відбувається за певних умов, які виступають в якості чинників їх виконання. У процесі реалізації основних обов'язків людини і громадянина відбувається перехід від юридично-необхідного до фактичного. Такий процес повинен супроводжуватись постійним удосконаленням правових засад, з огляду на динамізм суспільних відносин. Забезпечення реалізації юридичних обов'язків можливе за допомогою створення дієвих юридичних засобів - складових механізму реалізації обов'язків людини і громадянина як елементів моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина. Такий механізм є складним і включає нормативну, інституційну та організаційну складові. Нормативна складова механізму реалізації юридичних обов'язків включає в себе норми, закріплені у Конституції України та конкретизовані у галузевому законодавстві, які визначають сутність та зміст юридичних обов'язків. Інституційна - уповноважені суб'єкти, які покликані забезпечувати належне виконання юридичних обов'язків, в тому числі застосовувати юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання юридичного обов'язку. Організаційна - містить сукупність зв'язків, які визначають механізм реалізації юридичних обов'язків.

7. Форма закріплення, сутність та зміст моделей правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина в романо-германській та англосаксонській правових сім'ях має особливості. Зокрема, це відсутність чи наявність конституції, яка б визначала юридичні обов'язки особи, пріоритетність прав чи обов'язків в правовому статусі особи, а також існування механізму виконання обов'язків посадовими особами та передбачення відповідальності за їх невиконання в нормативно-правовому акті, який має найвищу юридичну силу.

8. В Україні модель правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина має ліберальний характер, оскільки базується на ідеї природних, невідчужуваних прав та свобод людини, обґрунтовує необхідність конституційного визначення таких умов, які б сприяли вільному розвитку особи. Водночас, для моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина в Україні характерна формальність їх визначення, оскільки законодавець не конкретизує зміст більшості з них, а у деяких випадках - і способи їх виконання. Наразі стан реалізації юридичних обов'язків характеризується високим рівнем ігнорування їх виконання, що підтверджується кількістю зареєстрованих кримінальних проваджень.

9. У Конституції України закріплено межі необхідної поведінки людини і громадянина. Від способу визначення цих меж, тобто обов'язків та в подальшому їх конкретизації на рівні галузевого законодавства, першочергово, залежить ефективність моделі правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина.

10. Основним напрямом модернізації існуючої в Україні моделі правового забезпечення та реалізації юридичних обов'язків людини і громадянина є удосконалення чинного законодавства, а саме: внесення змін до статті 3 Конституції України щодо гарантій забезпечення виконання основних обов'язків людини і громадянина; виключення з положень Основного Закону України та більша конкретизація на рівні галузевого законодавства обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття та обов'язку повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (стаття 51); обов'язку громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік, у порядку встановленому законом (стаття 67); закріплення поняття основного обов'язку та їх переліку в положеннях окремої статті; закріплення в Конституції України окремих статей, які присвячені сутності і змісту кожного із основних обов'язків та містять посилання на конкретизуючі нормативно-правові акти; удосконалення формулювання військового обов'язку; закріплення на законодавчому рівні обов'язку державних органів щодо інформування суб'єктів суспільних відносин про перелік юридичних обов'язків, покладених на них згідно Конституції та законів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, які опубліковані у наукових фахових виданнях України з юридичних наук та внесені до міжнародних наукометричних баз даних

1.Черновол О.П. Constitutional duty of man and citizen to protect the Motherland: the theoretical and practical aspects. Правничий вісник Університету «КРОК» / ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК». Київ, 2016. Вип. 23. С. 66-71.

2.Черновол О.П. Британська модель правового забезпечення та реалізації обов'язків людини і громадянина. Держава і право: зб. наук. пр. Сер.: Юридичні науки / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ: Юрид. думка, 2017. Вип. 77. С. 57-67.

...

Подобные документы

  • Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Міжнародний захист прав людини. Органи внутрішніх справ і захист прав людини.

    магистерская работа [108,6 K], добавлен 04.12.2007

  • Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина. Основні права людини: поняття, ознаки та види. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина.

    курсовая работа [40,0 K], добавлен 18.05.2015

  • Місце і роль людини в сучасному суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини. Громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Загальні конституційні обов'язки громадян України.

    реферат [48,5 K], добавлен 28.04.2011

  • Поняття та порівняння загального та адміністративно-правового статусу людини і громадянина. Види адміністративно-правового статусу громадянина та характеристика його елементів: правосуб’єктність, громадянство, права та обов’язки, юридичні гарантії.

    реферат [31,2 K], добавлен 21.06.2011

  • Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.

    курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014

  • Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.

    курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016

  • Поняття, зміст та характерні ознаки громадянських прав і свобод людини в Україні. Сутність конституційних політичних прав і свобод громадянина. Економічні, соціальні, культурні і духовні права і свободи людини та громадянина, їх гарантії і шляхи захисту.

    курсовая работа [51,2 K], добавлен 09.05.2011

  • Поняття і класифікація конституційних прав і свобод. Особисті права і свободи. Політичні права і свободи. Економічні права і свободи людини і громадянина. Соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина. Основні обов'язки громадян.

    курсовая работа [41,8 K], добавлен 10.06.2006

  • Дослідження проблем практичної реалізації правового виховання молоді в сучасній Україні. Аналіз недоліків сучасного правового виховання молоді. Дослідження рівня обізнаності молоді щодо прав людини та громадянина, можливостей їх реалізації й захисту.

    статья [22,6 K], добавлен 10.08.2017

  • Розвиток ідеї прав людини, сучасні міжнародно-правові стандарти в даній сфері, класифікація та типи. Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України, реалії їх дотримання і нормативно-правова база захисту.

    курсовая работа [52,9 K], добавлен 07.12.2014

  • Юридична конструкція правового статусу особи. Негативні та позитивні риси гарантій прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в демократичній державі. Права особи у структурі правового статусу. Правове становище особи в Україні, її законні інтереси.

    курсовая работа [58,2 K], добавлен 07.02.2011

  • Поняття, підстави набуття і припинення громадянства України. Правовий статус особистості. Класифікація і характеристика прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Види міжнародних стандартів у сфері прав людини: поняття, акти, що їх визначають.

    презентация [222,9 K], добавлен 06.04.2012

  • Становлення прав людини та основні підходи до розв’язання проблеми прав людини. Принципи конституційно-правового статусу громадянина в українському законодавстві. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини в Основному Законі України.

    курсовая работа [32,0 K], добавлен 23.07.2009

  • Розвиток прав людини в Україні. Економічні, соціальні та культурні права людини. Економічні права людини. Соціальні права та свободи людини. Культурні права людини. Механізм реалізації і захисту прав, свобод людини і громадянина, гарантії їх забезпечення.

    курсовая работа [48,3 K], добавлен 04.12.2008

  • Характер співвідношення понять "права" та "свободи", визначення різниці між ними. Класифікація видів правового статусу та їх відмінні ознаки. Аспекти права громадянина на життя, відображені в Конституції України. Форми власності та порядок їх захисту.

    реферат [32,4 K], добавлен 14.11.2009

  • Загальна характеристика обов'язків як складової правового статусу особи. Головні конституційні обов'язки громадян України: рівність обов'язків, додержання Конституції та законів України, захист Вітчизни та інші. Правові наслідки невиконання обов'язків.

    реферат [41,8 K], добавлен 29.10.2010

  • Поняття громадянства України, його конституційні основи. Права і свободи людини та громадянина: особисті, політичні, економічні, соціальні, екологічні та культурні. Обов’язки людини та громадянина, процес політичної соціалізації та його значення.

    реферат [27,1 K], добавлен 28.06.2010

  • Поняття та зміст правового статусу людини і громадянина. Громадянські права і свободи людини. Політичні права і свободи громадян в Україні. Економічні, соціальні та культурні права і свободи громадян в Україні. Конституційні обов’язки громадян України.

    курсовая работа [40,7 K], добавлен 13.12.2010

  • Основні проблеми відсутності єдиного терміна для позначення особистих прав людини. Співвідношення між правами людини та правами громадянина. Громадянин як володар громадянських прав та найбільш універсальний суб’єкт конституційних прав і обов’язків.

    статья [23,3 K], добавлен 07.08.2017

  • Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.

    реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.