Основні положення законодавства про охорону праці

46

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Організація охорони праці та протипожежного захисту на підприємстві

В Україні державна політика в галузі охорони здоров'я базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників відносно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника підприємства за створення безпечних та нешкідливих умов праці. Згідно з такою концепцією і Законом «Про охорону праці» та ін. нормативними актами будівництво, оснащення устаткуванням та експлуатація швейних підприємств повинні здійснюватися з додержанням державних технічних нормативів і стандартів безпеки та екології. Виробничі об'єкти, споруди, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, а також умови праці на робочих місцях, стан засобів колективного та індивід. захисту повинні відповідати нормативним актам про охорону праці та технічним вимогам до обладнання вугільних підприємств.

За Законом «Про охорону праці» власник підприємства зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також створити на підприємстві службу охорони праці. За цим законом працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі, ін. пільги та компенсації.

Власник вугільного підприємства згідно з законодавством зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому в разі каліцтва або ін. ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї померлого) одноразову допомогу. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санітарно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, догляд за ним та ін. види медичної та санітарної допомоги.

Організація роботи з охорони праці на підприємстві ПрАТ «Криворізьке» здійснюється в рамках вимог «Основ законодавства України про охорону праці», рекомендацій з організації роботи служби охорони праці на підприємстві і інших нормативних документів.

У звіті розглядається вугільна збагачувальна фабрика. Приміщення, де розташовується підприємство двоповерхове: приймальний цех, збагачувальний цех, ремонтна майстерня, склад готової продукції, кімната для адміністративно-господарського управління, кімната директора.

На підприємстві існує самоконтроль. Головна відповідальність за забезпечення безпеки роботи покладена на директора підприємства. Самоконтроль здійснюється всіма працівниками, що працюють на виробничій дільниці шляхом встановлення щоденних чергувань на протязі робочого дня. Чергові зобов'язані стежити за станом охорони праці, виробничої дисципліни, за дотриманням правил та інструктажу з охорони праці та приймати активні заходи з усунення всіх виявлених недоліків, виявлених протягом робочого дня.

Навчання та перевірка знань з охорони праці робітників проводиться відповідно до ГОСТ 12.0.004-90. ССБТ «Організація навчання безпеки праці». Фахівці що вступили на роботу повинні пройти вступний інструктаж, який проводить головний інженер з охорони праці. Потім кожен фахівець проходить первинний інструктаж. Через кожні три місяці проводять повторний інструктаж. Також проводиться позаплановий інструктаж при введення нових технологій та обладнання на підприємстві. Проводиться цільовий інструктаж при виконанні разових робіт, не пов'язаних з прямими обов'язками працівника за фахом (навантаження, вивантаження, прибирання території).

Провідною функцією управління охорони праці є планування організаційно-технічних заходів щодо охорони праці.

Вугільне підприємство використовує всі види планування:

- перспективне (на п'ятиріччя) засновано на комплексному плані поліпшення умов і охорони праці;

- річне, частина комплексного плану, колективний договір з охорони праці;

- оперативне: реалізація щоденно виникаючих завдань.

Комплексний план поліпшення умов охорони праці складається з наступних розділів:

- приведення стану умов праці на робочих місцях у відповідність до норм і вимог охорони праці;

- реконструкція, капітальний ремонт або вихід з експлуатації будівель і споруд, що знаходяться в технічно-незадовільному стані;

- будівництво і розширення санітарно-побутових і допоміжних приміщень.

Фінансування охорони праці здійснюється за рахунок прибутку підприємства.

Санітарно-гігієнічні вимоги до організації робочого місця працівника вугільної збагачувальної фабрики.

Під час технологічних процесів на підприємстві повітря забруднюється різноманітними парами, газами і пилом. Ступінь впливу на організм визначається токсичністю, їх концентрацією та часом дії. Джерелами забруднення на швейних підприємствах є: розкрій тканин, виготовлення виробів. У робочому цеху всі пари, гази і пилу діляться відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 відносяться до помірно-небезпечних або небезпечних. Їх ГДК наведені в ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». [11] На підприємстві ГДК шкідливих речовин не повинна перевищувати більше 30% для робочої зони. [13]

Основними джерелами шуму і вібрації на вугільному підприємстві є різні машини. Рівні шуму на робочому місці не повинні перевищувати значень, встановлених для даних видів робіт «Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях» або ГОСТ 12.1.003-89 ССБТ "Шум. Загальні вимоги безпеки »[7]

За часовими характеристиками -- шум постійний. По природі механічний шум, викликаний вібрацією гірничих машин. [12]

За СНіП II-12-77 «Захист від шуму» в Гості 12.1.029-80 (СТЕВ 1928-79) засоби і методи захисту від шуму підрозділяються на методи колективного та індивідуального захисту. Рівень звуку на підприємстві не повинен перевищувати 80 дБА. За ГОСТ 12.1.003-89. Встановлюють гранично допустимі рівні звукових тисків у приміщеннях виробництва. [12]

Нормування вібрації ведеться згідно ГОСТ 12.1.012-78 [12]. Вид вібрації на вугільному підприємстві - технічний. Методи та засоби захисту від вібрацій стандартизовані ГОСТ 26568-85. У нашому випадку наявна місцева вібрація, яка передається від гірничої машини на руки працівника, та загальна. За способом передачі на людину вібрація відноситься до локальної. Час дії вібрації не повинно складати більш 65% робочого часу. Захист від шуму - покриття стін звукопоглинальними матеріалами, кожухи на агрегатах, штучні звукопоглиначі, проти вібрації - гумові килимки.

При недостатній освітленості знижується активність працівника, з'являється млявість і підвищується навантаження на зір, що викликає перевтому.

На вугільному підприємстві ПрАТ «Криворізьке» встановлено бокове одностороннє природне освітлення, яке здійснюється через засклення в зовнішніх стінах будівлі. Штучне освітлення на робочому місці: люмінесцентні лампи; для місцевого освітлення на робочому столі світильники прямого світла.

Нормування штучного освітлення проводиться за СНіП 23-05-95, які задають мінімальне значення освітленості на робочому місці. При високому ступені точності виконуваної зорової роботи найменший розмір об'єкта відмінності = 0,3-0,5 мм. Тому, розряд зорової роботи - III. Освітленість при штучному світлі - комбінована -- 750 Лк.

Забезпечення безпеки праці на робочому місці на вугільному підприємстві.

Робоче місце - це місце безпосереднього виконання технологічної операції. Воно має бути організовано таким чином, щоб забезпечувався максимум комфорту і безпеки роботи виконавця. Робоче місце включає в себе стіл з встановленим на ньому обладнанням, інструментів і пристроїв, стілець, зону зберігання напівфабрикату до і після виконання операції.

Організація протипожежної безпеки на підприємстві

Виготовлення та збагачення вугілля супроводжується виділенням вугільного горючого пилу, тому ці приміщення характеризуються як пожежники і відносяться до категорії В. Такі приміщення передбачають пристрій зовнішнього пожежного водопроводу з розташування гідротів на відстані не більше 150 м і не менше 5 м від стін будівлі, а також внутрішнього пожежного водопроводу з розташуванням пожежних кранів на висоті 1,35 м від рівня підлоги в помітних і в той же час доступних місцях. Передбачаються дренчерні або спрінклерні установки. На складах можуть застосовуватися автоматичні системи пінного або газового гасіння. Із первинних засобів пожежогасіння застосовуються вогнегасники вуглекислотні та пінні вогнегасники типу ОХВП-10. Вуглекислі вогнегасники застосовують для гасіння електричних установок, що знаходяться під напругою до 1000 В.

Мастильні речовини зберігаються в спеціально відведеному місці в металевій тарі. Відходи виробництва збираються не рідше одного разу на зміну в закриваються ящики. При пожежі всі обладнання, включаючи системи вентиляції, відключають. [12]

Згідно СНіП 2.01.02-85 відстань від робочого місця до виходу або сходи приймається в залежності від категорії вибухопожежної виробництва, ступеня вогнестійкості будинку.

Для евакуації людей з будинків висотою понад 10 м і більше проектують зовнішні сталеві сходи, розташування майданчиків залежить від висоти будівлі. Відстань між сходами по периметру будівлі - не більше 200 м. Для зазначення місця знаходження евакуаційного виходу застосовуються вказівні знаки. Ширина коридору в будівлі - 1,5 м. Двері відкриваються у напрямку виходу з будівлі.

Уздовж евакуаційного виходу не повинно бути шаф та інших сторонніх предметів, які будуть заважати при евакуації. Оздоблення коридору, приймального залу виконано з вогнетривких матеріалів.

Будівельна конструкція вугільного підприємства розрахована на міцність з урахуванням необхідного ступеня вогнестійкості. Потрібну міцність та вогнестійкість будівлі забезпечує правильний вибір будівельних матеріалів та окремих конструктивних елементів. Вогнестійкість будівлі характеризується межею вогнестійкості його конструктивних елементів. Будівля по пожежонебезпеки відноситься до категорії В. У будівлі є евакуаційні виходи: один основний та два додаткових.

У будівлі знаходяться два електрощити: один у приймальній зоні, інший в робочому цеху та коридорі. Коридор і приймальний зал оброблені сучасним вогнестійким матеріалом. Двері евакуаційних виходів відкриваються назовні. У будівлі знаходяться два телефони. Загальна площа будівлі 136 м2. На підприємстві є два пожежні крани.

Робота з організації і забезпечення пожежної безпеки на підприємстві ПрАТ «Криворізьке» покладається на його керівника, а в цехах, службах, відділах і дільницях наказом керівника підприємства - на відповідних керівників.

Пожежна профілактика буде ефективною, якщо постійно ведеться дослідження пожежної небезпеки об'єктів, приміщень і процесів.

До заходів протипожежного захисту на підприємстві належать: розробка планів ліквідації аварій, в яких заздалегідь передбачаються безпечні маршрути виходу робітників на свіжий струмінь повітря і оперативні способи та методи боротьби з виниклою пожежею в будь-якій небезпечній обстановці; забезпечення всіх працюючих засобами для рятування; регулярне навчання усіх робітників прийомам ліквідації пожеж на ранній стадії їхнього розвитку; оснащеним необхідною апаратурою та устаткуванням для ліквідації пожеж і врятування людей.

Відомо, що для безпечної праці працівника на підприємстві чи не найважливішим є забезпечення його засобами колективного та індивідуального захисту.

Засобами індивідуального захисту працівників є спецодяг; засоби захисту рук - це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, кислот і лугів, вібрації, електричної напруги (діелектричні); засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД). Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

2. Загальна характеристика базового підприємства

Об'єктом проходження виробничої практики є Центральна збагачувальна фабрика «Криворізька», з грудня 2002 року ПрАТ «Криворізьке», що розташована в північно-східній частині міста Брянка Луганської області за 10 км від міста Стаханова та за 15 км від міста Алчевська. Адреса ПАТ «Криворізьке»: 94101. м. Брянка, Луганської обл., вул. Спасательна, буд. 1.

Основними видами діяльності ПрАТ «Криворізьке» є:

- добування та збагачення кам'яного вугілля;

- агломерація кам'яного вугілля;

- оброблення неметалевих відходів та брухту;

- інші види оптової торгівлі.

Історія збагачувальної фабрики розпочалася з 1946 року, коли інститутом «Южгипрошахт» було розроблено проект збагачувальної фабрики при шахті 1/1 біс «Криворізька».

В 1947 році було розпочато інтенсивне будівництво фабрики, яке було завершено в листопаді 1950 року, в цьому ж році фабрика була введена в експлуатацію.

ПрАТ «Криворізьке» утворене на підставі Статутного договору від 05.09.2002 року, реєстраційний № 4051891100010113.

Організаційно-правова форма господарювання - приватне акціонерне товариство.

Форма власності ПрАТ «Криворізьке» - приватна.

Встановлена потужність підприємства 2000 тис. тонн на рік.

Приватне акціонерне товариство «Криворізьке» являє собою комплекс виробничих процесів по збагаченню вугілля, що коксується та енергетичного рядового вугілля марки К, Г, Ж, ДГ, Т, ОС механічним способом.

Організаційна структура ПрАТ «Криворізьке»

Управління збагачувальної фабрики складається з виконання ряду функцій. Функції - це самостійні види робіт, що виконуються управлінськими ланками і що характеризуються певним цільовим призначенням, однорідністю і повторюваністю їх складових елементів. Функції управління охоплюють всі сторони виробничо-господарської діяльності фабрики. Склад і підлеглість управлінських підрозділів збагачувальної фабрики, що виконують певні функції управління виробництвом, є структурою управління збагачувальної фабрики ПрАТ «Криворізьке».(Додаток 1)

На структуру управління впливає значне число чинників, головними з яких є: галузева приналежність підприємства, плановий річний обсяг переробки рядового вугілля, метод збагачення, кількість сортів крупно-середніх Класів, збагачувальні марки рядового вугілля і так далі.

Правильно побудована структура управління забезпечує оперативність в управлінні і узгоджену роботу у всіх структурних підрозділах підприємства.

ПрАТ «Криворізьке» - приватне акціонерне товариство - вищим органом управління є загальні збори акціонерів. Виконавчим органом товариства є директор ПрАТ «Криворізьке». Для виконавчого органу на фабриці прийнята лінійно-функціональна структура управління. Лінійний персонал (директор, головний інженер, керівники структурних підрозділів) через свої функціональні органи (відділи, служби, цехи) отримують зібрану і оброблену інформацію для прийняття рішення. Це рішення після затвердження лінійним керівником стає дійсним і передається виконавцям. Оператор пульту управління головного корпусу збирає та оброблює інформацію від усіх структурних підрозділів: про надходження рядового вугілля, його якісних характеристиках, про залишки рядового вугілля на складі, передає дані начальнику зміни, начальник зміни - головному інженеру, а головний інженер - керівнику підприємства (директору) для прийняття рішення про роботу підприємства на поточну добу.

Апарат управління по горизонталі ділиться на ланки. В управлінні фабрикою це відділи, у цехах майстри, які підпорядковані керівнику зміни.

По вертикалі управління ділиться на ступені, послідовність підлеглості одних ланок управління іншим. Найвища ступінь управління - це управління фабрикою, яку посідає директор ПрАТ, далі цех (ділянка), найнижча - виробнича ділянка, керівником якої є майстер.

Структура апарата управління ПрАТ затверджується директором і періодично змінюється в залежності від факторів, що впливають на неї.

Директор товариства підпорядкований в своїй діяльності Загальним Зборам Акціонерів і забезпечує виконання їх рішень.

Директор товариства має право без довіреності виконувати юридичні дії від імені товариства.

Функціональні обов'язки працівників бухгалтерії

Працівники бухгалтерії призначаються на посаду наказом директора підприємства. Працівники бухгалтерії, в залежності від свого статусу, мають вести облік у відповідності до діючого законодавства, колективного договору, положення про оплату праці і штатного розкладу підприємства, а також забезпечувати організацію бухгалтерського обліку на основі встановлених правил його ведення, контролювати використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і збереження майна підприємства.(Додаток 2).

3. Виробничий процес і тип виробництва. методи організації виробництва

В основному всі вугледобувні підприємства України здобувають рядове вугілля з підвищеним вмістом золи. Мета збагачення - підвищити вміст корисного компоненту, понизивши зольність і сірчистість збагаченого вугілля.

Все вугілля, що здобувається використовується в основному в двох напрямах: як енергетичне паливо і як технологічна сировина.

В процесі механічної переробки рядового вугілля при роботі на енергетику виділяють два кінцеві продукти - концентрат і відходи, а при роботі на коксування виділяють три кінцеві продукти - концентрат, промпродукту і відходи.

Залежно від територіального положення збагачувальної фабрики по відношенню до сировинної бази виділяють індивідуальні фабрики (ЗФ), Групові фабрики (ГЗФ) та центральні (ЦЗФ). ПрАТ «Криворізьке» - ЦЗФ - переробляє вугілля групи шахт, але територіально з ними не пов'язана.

Виробничий процес має ієрархічну структуру, рівнями якої є робочі процеси, стадії, операції, прийоми, рухи. Робочий процес являє собою технологічно і організаційно відокремлену частину виробничого процесу, призначену для випуску готового продукту і виконання певного роду робіт і послуг, до них належить отримання концентрату, ремонт обладнання, транспортні послуги.

Стадія - це технологічно і організаційно відокремлена частина робочого процесу, призначена для однорідного зміни предметів праці або комплексу робіт певного цільового призначення. Так, процес отримання концентрату включає стадії дроблення і грохочення, класифікацію, флотацію, збагачення вугілля відсадженням і т.д. Кожна стадія, у свою чергу, підрозділяється на окремі операції.

Операції - це закінчена на даній стадії частина виробничого процесу, яка полягає у зміні форми, стану, стану, зовнішнього вигляду або хімічного складу певної групи предметів праці. Операція може виконуватися одним або групою робітників на певному робочому місці, а в умовах автоматизованого виробництва - під наглядом робітника. Операція характеризується незмінністю знарядь і предметів праці, робочого місця. Так, стадія дроблення складається з наступних операцій: завантаження вугілля в дробарку, крупне дроблення, просівання вугілля, середнє дроблення і т. д. Кожна операція готується і ув'язується з попередніми і наступними операціями по кількості і якості переробляються і за часом її виконання.

Прийом - це частина операції, що представляє собою групу дій, пов'язаних одним цільовим призначенням, наприклад, подача вугілля на конвеєр, зважування, вантаження вугілля і т. д. Для виконання кожного прийому робітник повинен провести певні трудові рухи.

Рухом називається частина прийому, що полягає в дотику робочого до предмета або в переміщенні робочого або без нього, наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти його пальцями і т. д.

За характером протікання в часі виробничий процес на ПрАТ «Криворізьке» відноситься до безперервних процесів, ті вихідна сировина і матеріали безперервно переробляються в кінцевий продукт.

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад утворюють його виробничих цехів, служб і ділянок, форми їх взаємозв'язку в процесі виробництва продукції. Цехи та господарства фабрики розташовуються на певній території і в певному порядку, що забезпечує найкраще їх поєднання. Конкретна виробнича структура ПрАТ залежить від територіального положення по відношенню до сировинної бази, цільового призначення, середовища, використовуваної для здійснення процесу збагачення.

Основною структурною одиницею ПрАТ «Криворізьке» є цехи (виробничі ділянки), що мають однорідні або пов'язані в технологічному відношенні робочі місця, виконують єдине виробниче завдання. Всі цехи підприємства поділяються за їхньою роллю і призначенням в процесі виробництва на:

- вуглеприйому і вуглепідготовки,

- головний збагачувальний,

- флотаційний,

- сушильний цех.

Ділянка вуглеприйому і вуглепідготовки забезпечує розвантаження вугілля із залізничних вагонів у бункери привізного вугілля з наступним транспортуванням його в акумулюючі бункера або в головний корпус фабрики. При роботі з різними марками рядового вугілля прийом вугілля і його складування здійснюється окремо по маркам

У збагачувальному цеху здійснюються головні і частково підготовчі та заключні операції: підготовче грохочення, дроблення, обезпилювання, обезшламлювання, власне збагачення, зневоднення і т.д. Цей цех є основним у загальному технологічному комплексі.

Під флотаційному цеху здійснюється обробка шламу: флотація, фільтрування.

У сушильному цеху проводиться термічна сушка дрібного вугілля, шламу і флотаційного концентрату, а також очищення запилених газів.

Допоміжні підрозділи пов'язані з водопостачанням, електропостачанням, паропостачання, контролем якості (ВТК), ремонтом механізмів, навантаженням готової продукції, побутовим обслуговуванням працівників та ін.

Метод управління виробництвом - організаційно-розпорядчий.

Розглянемо тепер технологічний процес переробки рядового вугілля (рис. 2.1). Вивантаження вугілля - перша операція, з якої починається технологічна підготовка перед збагаченням. Рядове вугілля, що надходить на фабрику в залізничних вагонах, розвантажується за допомогою вагоноперекидача в бункера, потім живильниками і стрічковими конвеєрами по галереях подається в корпус углепріема. Там вугілля розділяється на нерухомому гуркоті на класи: більше 100 мм і 0-100 мм.

Після видалення сторонніх предметів великий вугілля дроблять до розміру шматків менше 100 мм в дробарці, а потім спільно з вугіллям класу 0-100 мм стрічковими конвеєрами його подають в дозувально-акумулюючі бункера. Вугілля, що видається з акумулюючих бункерів стрічковими конвеєрами, подається в головний корпус, де виробляється мокра класифікація рядового вугілля на нерухомому гуркоті на класи: 13-100 і 0-13 мм, після чого вугілля збагачують в трьох відсадочних машинах з отриманням (залежно від роботи фабрики на коксування пли енергетику) концентрату, промпродукту і відходів.

Концентрат відсадочних машин надходить для гідравлічної класифікації в елеватори-класифікатори і далі на збезводнювальні центрифуги, потім системою конвеєрів подається в бункера і далі під навантаження у залізничні вагони. Готова продукція вантажиться в залізничні вагони на двох залізничних коліях. Основний вид транспорту, використовуваний на ПрАТ «Криворізьке», це залізничні піввагони. Промпродукт відсадочних машин зневоднюють в зневоднюючих центрифугах, а потім сушать Відходи після зневоднення в елеваторах і на грохотах стрічковими конвеєрами транспортуються в породний бункер, з бункера автосамосвалами транспортується на породний відвал.



Рисунок 2.1 Схема роботи фабрики

4.Нормування праці

законодавство праця вугільний

У виробничому процесі первинною ланкою є робоче місце, тому від рівня його організації значною мірою залежить ефективність, продуктивність праці. Важливим фактором, що сприяє ефективній високопродуктивній праці, є раціональна планування робочого місця.

Під нормуванням праці розуміється встановлення норм витрат праці на виготовлення одиниці продукції або вироблення продукції в одиницю часу. Норми витрат можуть бути виражені в нормах: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.

Наведемо нижче розрахунок явочної чисельності робітників по ПрАТ «Криворізьке» на підставі Єдиних нормативів чисельності робітників.

Явочна чисельність робітників по ПрАТ «Криворізьке»

Найменування Розрахунок нормативу

структурних підрозділів чисельності працівників, на добу

Основне виробництво

1. Обслуговування конвеєрів:

- Машиніст конвеєра

Лент. конвеєра п. 1402, 1450, 1535 - 3 шт

Ч = 0,35 * 3 = 1,05 * 2 = 2,1 чол

- Машиніст установок збагачення

Кількість конвеєрів 25 шт, загальна довжина -1354

Ч = 0,62 + (107,5 * 0,03) = 3,84 * 1,1 * 2 = 8,45 чол

2. Обслуговування живильників і дозувань

Кількість живильників і дозувань 30 +13 = 43

- Машиніст установок збагачення

Ч = 43 * 0,12 = 5,16 * 2 = 10,32 чол

3. Обслуговування грохотів

- Машиніст установок збагачення

Ч = 0,18 * 0,1 = 0,3 чол * 2 зміни = 0,6 чол

4. Обслуговування дробарок

- Машиніст установок збагачення

Ч = 0,21 * 2 * 2 зміни = 0,81 чол

5. Обслуговування відсадочних машин

Відсадочні машини 3 шт, елеватори - 8 шт, трубовоздуходувкі -2 шт

- Машиніст елеваторів

Ч = 0,33 * 2 +0,30 * 1 +0,06 * 8 +0,04 * 2 +0,24 * 3 +

- Апаратник вуглезбагачення

+0,12 * 2 = 2,48 * 2 = 4,96 чол

6. Обслуговування зневоднюючих грохотов

Кількість грохотів - 2 шт

- Машиніст установок збагачення

Ч = 0,16 * 2 = 0,32 * 2 зміни = 0,64 чол

7. Обслуговування центрифуг

Центрифуги -7 шт

- Машиніст установок збагачення

Ч = 0,15 * 7 = 1,05 * 2смени = 2,1 чол

8. Обслуговування згущувачів відстійників

- Машиніст установок збагачення

Ч = (0,16 * 2 +0,03 * 3 +0,12 * 3 +0,02 * 3) * 2 = 1,66 чол

Разом: Ч = 31 чол

Хімлабораторія

Виробництво хімічних аналізів

Добова переробка рядового вугілля до 3500

- Лаборант хімічного аналізу Ч = 5 чол

Разом: Ч = 5 чол

Відділ технічного контролю

1. Контроль якості рядового вугілля

Добова переробка рядового вугілля до 3500

- Пробовідбірник Ч = 8 чол * 1,15 * 1,1 = 10,12 чол

2. Контроль якості продукції збагачення

Добова переробка рядового вугілля до 3500

- Контролер продукції збагачення Ч = 2 чол * 1,2 = 2,4 чол

Разом: Ч = 12 чол

Породний відвал

Обслуговування породних відвалів 1 чол в зміну

- Вивантажувач на відвалах Ч = 1 * 2 зміни = 2 чол

Разом: Ч = 2 чол

Стройцех

Ремонтно-будівельні роботи По робочих місць

- Штукатур Ч = 5 чол

- Маляр Ч = 1 чол

- Тесля Ч = 6 чол

- Робочі по благоустойству Ч = 2 чол

Разом: Ч = 14 чол

Просушка шламів

- Різноробочі По розстановці Ч = 31 чол

Разом: Ч = 31 чол

Разом по підприємству: Ч = 31 +5 +12 +2 +14 +31 = 95 чол

5. Стратегічне, поточне та оперативно-календарнепланування підприємства

Основним завданням планування технічного розвитку виробництва на діючому підприємстві слід вважати вироблення принципових напрямків якісного поліпшення його матеріально-технічної бази, що забезпечує досягнення вищої ефективності роботи підприємства, і розробку відповідного комплексу заходів (робіт), що забезпечують реалізацію цих цілей.

По термінах планування, масштабам намічуваних заходів і ступеня деталізації техніко-економічних розрахунків плани технічного розвитку діляться на стратегічні і поточні.

Основою стратегічного планування розвитку виробництва є програми оновлення виробництва об'єднань і галузі в цілому, в яких формулюється довгострокова структурна, технічна, інвестиційна і кадрова політика, що є складовою частиною заходів, що забезпечують принципово новий рівень виробництва. Заходи цих програм формуються з урахуванням чинного законодавства, прийнятих державних, галузевих і регіональних програм, заснованих на наукових прогнозах, що характеризують тенденції розвитку народного господарства в цілому.

Програма стратегічного планування передбачає:

- Аналіз показників і контрольних цифр, передбачених документами, які обґрунтовують розвиток і розміщення вугільної промисловості на 15-річний період;

- Розробку перспективної програми оновлення та модернізації виробництва;

- Розробку п'ятирічного плану технічного розвитку.

Поточне планування технічного розвитку виробництва здійснюється через річні плани.

Базою для формування річного плану технічного розвитку є:

- П'ятирічні плани технічного розвитку;

- Затверджені проекти розширення, реконструкції та переозброєння діючого виробництва;

- Затверджені ліміти, виділені фонди та заключення договору поставки обладнання та матеріалів;

- Договори на виконання науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт;

- Прийняті для впровадження закінчені розробки винахідників і раціоналізаторів.

Усі прийняті для реалізації заходу відображаються в плані, у вигляді конкретного переліку робіт із зазначенням по кожному з них намічуваних фізичних обсягів, необхідних витрат, термінів виконання та очікуваних результатів.

Плани технічного розвитку виробництва розробляються в суворої ув'язці з показниками з виробництва, праці, капітальних вкладеннях, матеріально-технічного забезпечення, собівартості переробки, прибутку та іншими показниками, що входять до складу плану економічного і соціального розвитку збагачувальної фабрики. Мається на увазі, що всі показники, очікувані при здійсненні заходів планів розвитку виробництва, повинні бути враховані при розрахунку зміни основних техніко-економічних показників плану економічного і соціального розвитку (зниження собівартості, зростання продуктивності праці, поліпшення використання устаткування і т.д.).

Роботи, передбачені планом технічного розвитку виробництва, здійснюється як за рахунок капітальних вкладень, та к і за рахунок експлуатаційних витрат.

Як приклад оперативного планування на підприємстві наведемо Завдання змінах на травень місяць 2012 року (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Завдання змінах на травень місяць 2012 року ПрАТ "Криворізьке"

6. Планування виробничої програми, її обгрунтування виробничою потужністю

Успішна робота ПрАТ «Криворізьке» багато в чому визначається наявністю сировинної бази (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Сировинна база по ПрАТ "Криворізьке"

Показники п'ятирічного плану повинні служити найважливішою основою для розробки річних планів виробництва.

П'ятирічні і річні плани виробництва промислової продукції ОФ розробляються в натуральних і вартісних показниках.

Розробку проекту плану виробництва на п'ятиріччя рекомендується починати з розрахунків з уточнення середньорічної виробничої потужності ОФ на кожен планований рік. На основі цих розрахунків та виявлених у процесі аналізу внутрішньовиробничих резервів з урахуванням запланованій сировинної бази визначаються можливі обсяги переробки вугілля по роках планованої п'ятирічки і розробляється попередній варіант балансу продуктів збагачення.

Уточнення виробничої потужності збагачувальної фабрики здійснюється у відповідність з діючою в галузі інструкцією з її розрахунком. При цьому для цілей планування необхідно визначити середньорічну потужність з урахуванням її збільшення (зменшення) за рахунок технічного переозброєння, реконструкції, введення додаткових секцій або їх вибуття, впровадження технічних удосконалень та інших заходів.

Розрахунок середньорічної потужності (Мср.г) виконується за формулою:

де М0 - виробнича потужність фабрики на початок планованого періоду;

Мт - потужність фабрики, що вводиться за рахунок технічного переозброєння та інших організаційно-технічних заходів;

m - число повних місяців, протягом яких вводиться потужність буде експлуатуватися в планованому році;

Мнр - потужність фабрики, що вводиться за рахунок нового будівництва, розширення та реконструкції діючого виробництва;

Мв - вибуваюча потужність;

n - число повних місяців, протягом яких потужність не буде експлуатуватися в планованому році.

Однак така потужність може служити основою для визначення планових обсягів переробки вугілля тільки по тих фабрикам, що вводяться потужності яких будуть освоюватися одночасно з введенням їх в експлуатацію. У тих випадках, коли вводяться потужності освоюються після закінчення певного періоду часу, середньорічну потужність фабрики необхідно визначати з урахуванням нормативного терміну її освоєння (Мср.г).

Така потужність розраховується за формулою:

де N - нормативна величина освоєння введеної потужності фабрик,%.

Основний приріст виробничої потужності діючих фабрик найбільш доцільно передбачати за рахунок здійснення заходів щодо підвищення технічного рівня виробництва і вдосконалення технологій збагачення вугілля, а також усунення «вузьких місць» у виробничому процесі.

До числа таких заходів відносяться:

- Впровадження нової техніки і прогресивної технології збагачення вугілля;

- Модернізація і заміна застарілого устаткування новим, більш продуктивним;

- Встановлення додаткового обладнання, що забезпечує збільшення пропускної здатності технологічних ланок виробництва;

- Поліпшення умов експлуатації та системи обслуговування обладнання з метою підвищення його продуктивності і т.д.

Збагачувальним фабрикам планові обсяги переробки вугілля і випуску продуктів його збагачення визначаються у відповідності з проектними показниками з урахуванням діючих нормативів освоєння проектних (виробничих) потужностей, а по фабрикам, неосвоівшим потужність з інших причин, - відповідно до графіка її освоєння.

План виробництва продукції у вартісному вираженні за збагачувальній фабриці розробляється на основі намічуваних показників з випуску продуктів збагачення вугілля в натуральному вираженні з їх якісними характеристиками, продукції допоміжних і підсобних промислових виробництв (цехів), що перебувають на її балансі, та робіт (послуг) промислового характеру.

Обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у порівнянних цінах на 01.01.2012 року являє собою прямий і корисний результат промислово-виробничої діяльності збагачувальної фабрики, що обчислюється як сукупність вартостей загального випуску вугільного концентрату, включаючи вартість тієї його частини, що використовується всередині даної фабрики на власні промислово-виробничі потреби, продукції допоміжних і підсобних промислових виробництв (цехів) та робіт (послуг) промислового характеру (відпустка теплоенергії, пари, води, стисненого повітря тощо), які виконуються на замовлення з боку, свого капітального будівництва і непромислових підрозділів фабрики. Вартість відсіву, промпродукту і шламу, що виробляються в процесі переробки вугілля, при цьому не враховується.

У обсяги виробництва промислової продукції (робіт, послуг) у діючих оптових цінах промисловості і в діючих оптових цінах підприємств включаються:

- Вартість усіх продуктів збагачення вугілля в діючих оптових цінах промисловості або в діючих оптових цінах підприємств без вартості цих продуктів, що витрачаються на власні промислово-виробничі потреби;

- Вартість продукції допоміжних і підсобних промислових виробництв, призначеної для реалізації стороннім підприємствам і організаціям, включаючи підприємства та організації, підлеглі об'єднанню;

- Вартість робіт (послуг) промислового характеру, виконуваних за замовленнями з боку, свого капітального будівництва і непромислових господарств.

До витрат продуктів збагачення вугілля фабрики на власні промислово-виробничі потреби відносяться витрати у виробничих котелень, ковальських горнах, на опалення виробничих будівель і споруд (сортувань, лазень, контор, пожежних депо, сторожових будок і т.д.).

Вартість продуктів збагачення вугілля визначається:

- При обчисленні обсягу виробництва промислової продукції фабрики в діючих оптових цінах промисловості;

- При обчисленні обсягу виробництва промислової продукції фабрики у діючих оптових цінах підприємств - за затвердженим вищестоящою організацією прейскурантом цих цін на кожен вид продуктів збагачення вугілля з урахуванням застосування знижок (надбавок).

Вартість продукції допоміжних і підсобних промислових виробництв (цехів) фабрики, а також робіт (послуг) промислового характеру при обчисленні обсягів виробництва промислової продукції в діючих оптових цінах промисловості.

7. Планування персоналу й оплати праці

На ПрАТ "Криворізьке" оплата роботи працівників і витрати на заробітну плату здійснюються відповідно до Законів України "Про оплату роботи", "Про колективні договори і угоди", "Про підприємства в Україні", Кодексу законів про працю України (КЗпП України), законодавчих актів, а також у відповідності з галузевими Угодами між Мінпаливенерго і всеукраїнською профспілкою вугільної промисловості України.

Застосовуються дві основні системи оплати праці працівників:

а) відрядна система, при якій розмір одержуваної заробітної плати визначається залежно від фактично виробленої продукції;

б) погодинна система, при якій розмір одержуваної заробітної плати визначається залежно від кількості відпрацьованого часу: годин, днів, місяців.

Відрядна оплата роботи ведеться за виконану роботу за відрядними розцінками, встановленими для даного виду робіт.

Відрядна зарплата застосовується в тих випадках, якщо є можливість точного обліку виконаних обсягів робіт. Види робіт, на які може застосовуватися відрядна оплата роботи, визначаються керівником підприємства за узгодженням з комітетом профспілки.

При відрядній системі заробітна плата працівника цілком залежить від результатів його роботи, оскільки при цій системі не існує гарантії обов'язкового отримання працівником якого твердого мінімуму заробітної плати (крім випадків невиконання норм виробітку (часу) з причини, що не залежать від працівника, оплата за які здійснюється відповідно до статті 111 КЗПП України).

При прямій відрядній формі оплати роботи обсяги робіт, як в межах норм, так і понад їх оплачуються за незмінним відрядними розцінками залежно від кількості і якості виконаних робіт.

Пряма відрядна плата праці базується на відрядної розцінки, розмір якої встановлюється відповідно нормам часу або вироблення і тарифної ставки відповідного розряду робіт.

При виконанні відрядних робіт працівнику доводиться виконувати різні роботи і виконувати різноманітні операції, для яких розцінки встановлюються з урахуванням різних розрядів.

У тих випадках, якщо працівник за умовами виробництва виконує роботи різних розрядів, оплата його роботи здійснюється відповідно розрядами виконуваної роботи, оскільки відрядна розцінка визначається розрядом роботи, а не розрядом працівника, який її виконує.

Якщо робітникам-відрядникам з виробничої причини доводиться виконувати окремі роботи, то оплата виконання цих робіт повинна здійснюється за годинної тарифної ставки. Кількість часу, необхідне для виконання цих робіт; встановлюється керівником робіт (майстром), заноситься в наряд - путівку, книгу нарядів або інший документ, встановлений директором підприємства, і не враховується при підрахунку рівня виконання норм виготовлення.

Залежно від організації виробництва використовуються такі форми відрядної оплати роботи: індивідуальна, бригадна та акордна.

Індивідуально-відрядна форма оплати роботи застосовується, якщо підлягають виміру результати роботи кожного робітника.

Бригадно-відрядна форма оплати роботи застосовується, якщо за умовами виробничого процесу робота виконується бригадою працівників, або якщо результат роботи кожного працівника не доцільно визначати окремо. Бригадно-відрядна форма оплати роботи на ПрАТ "Криворізьке" застосовується на вантажно-розвантажувальних роботах, на дільниці з виготовлення ГСШ.

При бригадно-відрядній платні роботи, норми виробітку і відрядні розцінки встановлюються загальними для всієї бригади, але при необхідності може встановлюватися розцінка для кожного працівника окремо. При бригадній оплаті роботи для розподілу колективного заробітку можуть застосовуватися коефіцієнти трудової участі (КТУ). Порядок застосування КТУ визначається директором підприємства за погодженням з профкомом.

Основна заробітна плата визначається в кінці місяця або після завершення робіт; працівникам, для яких застосовується відрядна оплата роботи основну зарплату можна визначати щодня. Порядок і відповідальність за організацію щоденного обліку основної зарплати встановлює директор ПрАТ.

Обсяги робіт, необхідність виконання, яких виникла протягом зміни, і кількість витраченого часу на їх виконання, а також час простоїв, в тому числі і не з вини працівника, заноситься керівником робіт (майстром) у рапорт або інший документ, встановлений директором ПрАТ, із зазначенням часу, необхідного для їх виконання, і затверджується посадовою особою, яка приймає звіт про виконання від майстра після завершення робіт.

Час простоїв з вини працівника визначається начальником зміни (майстром) кожну зміну і не оплачується.

Час простоїв не з вини працівника оплачується відповідно до статті 113 КЗПП України і не враховується при підрахунку рівня виконання норм виробництва.

Роботи з ліквідації аварії, які виникло протягом зміни внаслідок допущеного робочим браку в роботі через порушення технології, правил техніки безпеки тощо, оплаті не підлягають.

Начальники зміни (майстер) на підставі затвердженого положення про оплату роботи робить розрахунок заробітної плати працівників залежно від виконаних обсягів робіт. Результати цих розрахунків доводяться до відома працівників. При нарахуванні заробітної плати необхідно дотримуватись чинного положення про прийом і шлюб робіт.

Акордовою формою оплати роботи передбачається, що розмір заробітної плати робітників встановлюється діючими нормами і відрядними розцінками на весь заданий обсяг робіт в цілому.

При погодинній оплаті денний або місячний заробіток робітника визначається виходячи з кількості годин, відпрацьованих ним протягом дня чи місяця. Начальником зміни (майстром), або іншою уповноваженою особою, (Положення про табельний облік), кожен день фіксується час роботи кожного робітника, час простоїв як за його так і не з його вини.

Погодинна система оплати роботи застосовується: у всіх виробничих структурах ПрАТ "Криворізьке", а, саме, на роботах, де за характером роботи неможливо нормувати роботу робітника, тобто якщо робота не може бути визначена в кількості одиниць продукції, обсягу робіт за одиницю часу - ОВ, погрузка, технічний контроль тощо.

Крім того, погодинна система оплати роботи може застосовуватися:

а) при роботі з дорогим, унікальним обладнанням, яке вимагає особливо дбайливого ставлення;

б) якщо необхідно забезпечити підвищену обережність при виконанні робіт, незважаючи на витрачений час.

Погодинна і відрядна системи заробітної плати застосовуються як самостійно, так і разом з системами преміювання, за які працівники понад основного заробітку отримують додаткову заробітну плату за досягнення певних, заздалегідь встановлених показників: норм роботи, нормованих завдань, якості продукції та ін.

Конкретні показники, умови і розміри преміювання працівників передбачаються Положенням про преміювання підприємства, розробленими на основі Положення про преміювання працівників вугільної промисловості (Додаток Б).

Умови регулювання фонду оплати роботи на ПрАТ "Криворізьке" передбачається колективним договором відповідно до умов зростання фонду оплати праці на підприємствах вугільної промисловості та галузевим Угодою.

Нормування праці працівників на ПрАТ "Криворізьке" здійснюється згідно з колективним договором відповідно до Положення про організацію нормування праці на підприємствах і в організаціях вугільної промисловості.

У таблиці 7.1 ми наведемо приклад розрахунково-платіжної відомості ПрАТ "Криворізьке", в якій відображені нарахована заробітна плата працівників підприємства та утримання з неї.

У таблиці 7.2 наведемо план з праці на 2012 рік.

Таблиця 7.1 - Розрахунково-платіжна відомість за квітень 2012 р.

Таблица 7.2 - План з праці на 2012 рік по ПрАТ "Криворізьке"

9. Планування прибутковості підприємства

Планування та облік прибутку на підприємстві ведеться виходячи з обсягу реалізації готової вугільної продукції і витрат на її виробництво.

Прибуток (збитки) збагачувальної фабрики представляють собою суму прибутку (збитків), одержувану в результаті виробничо-господарської діяльності її основною промислового виробництва і невиробничих господарств, що знаходяться на балансі фабрики.

Вона включає:

- Прибуток (збитки) від реалізації продукції основної діяльності, робіт і послуг промислового характеру;

- Прибуток (збитки) від іншої реалізації, робіт і послуг непромислового характеру,

- Прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій.

Прибуток (збитки) по фабриці плануються і враховуються в діючих цінах підприємства (розрахункових цінах).

Основною частиною прибутку від промислової діяльності є прибуток від реалізації продуктів збагачення вугілля, яка визначається як різниця між виручкою від реалізації цих продуктів і повною собівартістю їх випуску на фабриці.

Прибуток (збитки) від іншої реалізації включає:

- Прибуток (збитки) від реалізації продукції непромислових господарств, робіт і послуг непромислового характеру. Прибуток (збитки) від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та її повної вартості;

- Збитки від продажу привізного палива, що відпускається особам, які мають право на його отримання за пільговими цінами. Ці збитки визначаються виходячи з планованого витрати цього палива, витрат на його придбання (витрати на транспортування і зберігання) і його вартості, визначеної у договорі між ПрАТ і вугільної компанією.

У прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій включаються збитки від безкоштовно відпускається вугілля пенсіонерам та інші доходи і витрати, не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції, але випливають з об'єктивних умов господарської діяльності ПрАТ і мають постійний характер.

Розмір необхідного прибутку визначається виходячи з встановленого рівня рентабельності (не більше 25%) і використовується на утримання непромислової групи ПрАТ і здійснення матеріального стимулювання працівників підприємства, (виплати до ювілейних дат, у зв'язку з переходом на пенсію, допомогу на поховання, матеріальна допомога та ін .)

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність.

Економічна ефективність - відносний показник, що прирівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення ефекту.

На ПрАТ «Криворізьке» для проведення аналізу стану фінансової діяльності обчислюється два показники рентабельності (у відсотках):

- Рентабельність продажів;

- Рентабельність виробництва.

Рентабельність продажів - у розрахунку показника рентабельності беруть участь прибуток і виручка від реалізації. При розрахунках використовується валова, операційна або чистий прибуток, відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів:

- Валова рентабельність реалізованої продукції: показник розраховується шляхом ділення валового прибутку на виручку від реалізації (стор. 050 ф.2 / стр. 035 ф.2). Даний коефіцієнт рентабельності визначає ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення;

- Операційна рентабельність реалізованої продукції показник розраховується шляхом ділення операційного прибутку на виручку від реалізації (стор. 100 ф.2 / стр. 035 ф.2);

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат і показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів;

- Чиста рентабельність реалізованої продукції показник розраховується шляхом ділення чистого прибутку на виручку від реалізації (стор. 220 ф.2 / стр. 035 ф.2). Показник чистої рентабельності реалізованої продукції характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування ЗАТ «Криворізьке» на її рентабельність.

Рентабельність виробництва - чиста рентабельність виробництва і валова рентабельність виробництва:

- Валова рентабельність виробництва розраховується шляхом ділення валового прибутку на собівартість продукції (стор. 050 ф.2 / стр. 040 ф.2), показує скільки гривень валового прибутку припадає на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції;

- Чиста рентабельність виробництва розраховується шляхом ділення чистого прибутку на собівартість продукції (стор. 220 ф.2 / стр. 040 ф.2), показує, скільки гривень чистого прибутку припадає на гривню реалізованої продукції.

На ПрАТ «Криворізьке» рівень рентабельності враховується у вартості ціни за послуги з переробки давальницької сировини в розмірі до 25%.

10. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

Виробнича діяльність ПрАТ «Криворізьке» тісно пов'язана з його фінансовою діяльністю.

Техніко-економічні і фінансові показники діяльності ПрАТ «Криворізьке» наведені у таблиці 1.

Таблиця 1. Показники роботи за 2012 рік по ПрАТ «Криворізьке»

Таблиця 2. Показники роботи за 2013 рік по ПрАТ «Криворізьке»

З даних аналітичних таблиць видно, що переробка рядового вугілля у 2013 році збільшилася на 263 тис. тонн, що дає можливість оцінити діяльність підприємства як ефективну.

Таблиця 3. Штат працюючих ЗФ за 2012-2013 рр.

Висновок: з даних таблиці видно, що чисельність персоналу по підприємству в цілому не змінилась, а чисельність промислово-виробничого персоналу зменшилася на 1 людину.

Таблиця 4. Баланс роботи за часом за 2012 рік

Таблиця 5. Баланс роботи за часом за 2013 рік

Висновок: порівнявши баланси роботи за часом за 2012-2013 рр. видно, що число годин роботи збільшилось на 1246, число годин ППР та зупинок також збільшилось на 54, але кількість годин простоїв зменшилась на 2248.

Таблиця 6. Собівартість збагачення вугілля за елементами витрат за 2012 р.

Таблиця 7. Собівартість збагачення вугілля за елементами витрат за 2013 р.

Висновок

З даних аналітичних таблиць видно, що у 2013 році собівартість збагачення вугілля збільшилась на 26796 тис. грн., тобто відбулося подорожчання собівартості,що свідчить про погіршення роботи підприємства.

Результати виробничої діяльності впливають на фінансовий стан підприємства. Щоб зробити докладний аналіз фінансового стану підприємства, потрібно розрахувати наступні фактори:

- аналіз платоспроможності підприємства;

- аналіз фінансової стійкості.

Аналіз платоспроможності:

І.Визначаємо коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок і на кінець 2009р.

2.Визначаємо коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець місяця



3.Визначаємо коефіцієнт покриття на початок і кінець місяця

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує миттєву платоспроможність підприємства. У 2009р. він дорівнює 0,0013, а у 2010р. - 0,0004. Коефіцієнт ліквідності показує поточну платоспроможність підприємства. У 2009р вона дорівнює 0,27, а у 2010р. - 0,23. Це свідчи п,. що підприємство не може покрити свої борги перед кредиторами, використовуючи кошти і їхні еквіваленти. Коефіцієнт покриття показує прогнозовану платоспроможність. На кінець 2009 р. вона дорівнює 0,77, а на кінець 2010р. - 0,89. Підприємство не може погасити свою поточну заборгованість.

...