Розгляд трудових спорів судовими органами Великої Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розгляд трудових спорів судовими органами Великої Британії

Як у Великобританії не існує Трудового кодексу, так вона і не має єдиної системи трудових судів, яка б охоплювала собою розгляд всіх трудових спорів. Замість цього юридичне вирішення трудоправових питань розподіляється між Трибуналами з розгляду трудових справ, які разом із позовами, що випливають із загального права, розглядають і позови, пов'язані з порушенням прав, закріплених у законі, та судами загального права.

Загалом різниця між розглядом трудових спорів у судах загальної юрисдикції і Трибуналах з розгляду трудових справ полягає в процедурних питаннях, зумовлених ціною позову, дотриманням формалізму під час слухання справ, процесуальними строками, необхідністю залучення спеціалізованих юристів etc. Обидва органи здійснення правосуддя у сфері праці впродовж свого вже тривалого існування проявили свої недоліки і переваги, які в подальшому ми спробуємо висвітлити.

1.Трибунали з розгляду трудових справ

трибунал трудовий справа суд

Трибунали з розгляду трудових справ є спеціалізованими судами по розв'язанню спорів у сфері праці, що займають в ієрархії судової влади найнижчу сходинку. Вони були започатковані відносно недавно - у 1964 році, з метою полегшення процедури вирішення спорів, пов'язаних насамперед із порушенням роботодавцем положень писаного права (протиправне розірвання трудового договору, відмова у виплаті заробітної плати або інших видів матеріального забезпечення etc.).

У подальшому компетенція Трибуналів з розгляду трудових справ поступово розширилась, і тепер вони мають право слухати у додаток до позовів про порушення чисельних прав, закріплених у законодавчих актах, ті, що випливають із загального права, а саме щодо проведення неповних розрахунків по оплаті праці та несправедливого звільнення в межах ціни позову до 25 тис. фунтів. Основні винятки з їхньої юрисдикції складають позови щодо компенсації за отримані травми, позови щодо судової заборони проведення страйку, а також будь-які справи, що передбачають застосування кримінального покарання104. Багато з поданих до трибуналів позовів належать до більш ніж одного визначеного законом права (наприклад, несправедливе звільнення та дискримінація). Юрисдикція Трибуналів з розгляду трудових справ також поширюється на спори, пов'язані з діяльністю профспілок, що випливають з положень писаного права та стосуються дисциплінарних процедур, обмежень або виключення з їх членів. Ще одним напрямом їх юрисдикції є сфера здоров'я та безпеки. Трибунали не мають права виносити обов'язкові до виконання судові приписи, хоча в деяких випадках вони все ж можуть вжити «забезпечувальні заходи» з метою збереження можливих трудових відносин до закінчення слухання позову про несправедливе звільнення.

На цей час порядок врегулювання трудових спорів через систему трибуналів визначається Законом про Трибунали з розгляду трудових справ (Employment Tribunals Act 1996) та Правилами судочинства в Трибуналах з розгляду трудових справ (The Employment Tribunals Rules of Procedure 2013)107. Згідно із зазначеними нормативними актами, трибунали розглядають позови в складі одного судді по трудових справах та двох фахівців (lay members). Справи можуть також розглядатися і з залученням тільки одного фахівця або взагалі суддею одноособово (e.g. у випадку, коли сторони самі наголошують на одноособовому розгляді справи або при несправедливому звільненні). Суддя по трудових справах призначається на посаду лордом-канцлером Великобританії (Lord High Chancellor of Great Britain) із складу баристерів або солісіторів, які мають досвід роботи в галузі не менше семи років. Судді виконують свої обов'язки як шляхом повної зайнятості, так і неповний робочий день.

Головною кваліфікаційною вимогою до фахівців Трибуналів з розгляду трудових справ є наявність відповідного досвіду в сфері трудових відносин. Зазначені особи обираються із офіційного переліку шляхом консультацій між представниками роботодавців та профспілками, враховуючи конкретні обставини кожної окремої справи. Наприклад, коли справа стосується статевої дискримінації, фахівці повинні бути різної статі, а в спорах з расової дискримінації залучається особа, що має досвід у цій сфері. Фахівці виконують свої обов'язки на умовах неповного робочого часу.

Кожен учасник Трибуналу з розгляду трудових справ наділений правом рівного голосу, рішення приймаються більшістю голосів і, незважаючи на наявність, як свідчить практика, достатньо різноманітних обставин справ, 96% від всіх рішень приймаються одноголосно.

Основною перевагою вирішення спору в трибуналі слід вважати спрощення чисельних формальних процедур, які притаманні судам загальної юрисдикції (e.g. не використовується традиційний зал судових засідань, посадові особи трибуналу не одягають перуки та мантії, позов може бути поданий через мережу Інтернет). Однак, брак формалізму в цьому випадку, на жаль, має і свої недоліки. Так, відсутність обов'язкової вимоги щодо участі професійних юристів під час розгляду спору (як це передбачено в судах загальної юрисдикції), може надати більше переваг роботодавцю, який зазвичай має в штаті кваліфікованих фахівців у сфері права або є економічно спроможним найняти їх для супроводження спору.

Не на користь Трибуналу з розгляду трудових справ можна віднести впровадження з 29 липня 2013 року інституту судового збору, який поділяється на два види: (а) збір за подання позову (160 фунтів для справ «категорії А» або 250 фунтів для справ «категорії Б»); (б) збір за безпосередній розгляд справи (230 фунтів для справ «категорії А» або 950 фунтів для справ «категорії Б»). До «категорії А» належать менш складні справи, наприклад, ненадання письмового обґрунтування причини звільнення або неправомірне відрахування із заробітної плати. Справи щодо дискримінації за ознаками статі або несправедливого звільнення відносяться до «категорії Б».

Рішення трибуналу повинні виконуватися сторонами безумовно. У тому випадку, коли сторона, що програла спір у Трибуналі з розгляду трудових справ, відмовляється виконувати його рішення, інша сторона має право звернутися до окружного судді за виконавчим листом.

Учасник розгляду справи, який не згоден із рішенням трибуналу, має право звернутися до Апеляційного трибуналу з розгляду трудових справ у юрисдикції якого, крім того, знаходиться розгляд скарг на рішення Уповноваженого з атестації (Certification Officer) зі справ, що стосуються трудових відносин та діяльності профспілок та рішення Центрального арбітражного комітету (Central Arbitration Committee) стосовно відносин, пов'язаних з інформуванням та консультуванням з працівниками.

До складу Апеляційного трибуналу з розгляду трудових справ входять судді Високого та Апеляційного судів, а також окружні судді. Додатковими членами трибуналу можуть бути спеціалісти, представники роботодавців та працівників etc. Розглянуті Апеляційним трудовим судом справи в порядку касаційного оскарження підлягають перегляду Апеляційним судом, а в подальшому - Верховним Судом Великобританії.

2.Вирішення трудових спорів у судах загальної юрисдикції

Як це не парадоксально, але розгляд справ судами загальної юрисдикції є непристосованим для розв'язання трудових спорів. Історичне джерело проблеми полягає у важливій правоздатності зазначених судів, яка може бути реалізована під час розгляду трудових спорів, що виражається в можливості виносити «трудові судові приписи». Такі тимчасові судові приписи можуть містити накази профспілкам або їхнім окремим представникам щодо відмови від участі в страйках та підкріплюються потенційними санкціями, штрафами, накладенням арешту на майно профспілки або можливістю взяття під варту її представників за невиконання розпорядження суду. Потрібно пам'ятати, що загальне право було сформоване суддями, які завжди підкреслювали пріоритет рівності сторін під час укладання договору, свободу ринку та захист права приватної власності. З огляду на наведені цінності дуже важко припустити таку можливість, що страйк, який вступає в конфлікт з цими свободами та права ми особи, може коли-небудь бути визнаним законним.

Питання, що стоять перед судами загального права в більшості випадків включають обставини, які стосуються договірних відносин та деліктів, а для специфічних категорій працівників - відносин публічного права.

Найбільш прийнятна юрисдикція для позову до судів загального права залежить від його ціни: позов ціною більше ніж 25 тис. фунтів може бути поданий до Високого Суду (за винятком позовів про відшкодування шкоди спричиненої життю та здоров'ю, де граничний поріг дорівнює 50 тис. фунтів), ті, що є меншими, зазвичай подаються до Суду графства. Таким чином, багато справ, що випливають із договірних відносин або зумовлених отриманням травм легкого ступеню тяжкості, буде розглядатися в Суді графства; деліктні позови роботодавців по відношенню до профспілок стосовно заборони проведення страйку розглядаються Високим Судом. Позови у сфері публічних відносин розглядаються Адміністративним судом.

Прикладом застосування юрисдикції Адміністративного Суду - спеціалізованого суду в системі Судової колегії королівської лави Високого суду, є випадки, коли роботодавець виступає органом державної влади.

Як правило, до судів загальної юрисдикції (Суд графства або Високий суд) звертаються працівники, заробітна плата яких є значною, адже в деяких випадках ця обставина впливає на визначення судом розміру компенсації у зв'язку з порушенням права особи. Для звернення до суду загальної юрисдикції не встановлено межі гранично допустимої грошової суми компенсації, на відміну від Трибуналу з розгляду трудових справ, де вона дорівнює 25 тис. фунтів. Для подання позову до суду також не потрібно настання факту припинення трудових правовідносин, як це передбачено під час звернення до трибуналу.

На користь судового розгляду трудового спору також слід віднести строк позовної давності, для якого він значно більший та дорівнює шість років, порівняно з трьома місяцями (шість місяців - якщо спір стосується питань рівної оплати праці або вихідної допомоги) під час звернення до трибуналу.

Крім того, розв'язання спору в останньому потребує також проведення попередніх узгоджувальних процедур зі Службою консультації, примирення та арбітражу (Advisory, Conciliation and Arbitration Service), головними завданнями якої є сприяння покращенню організації та умов праці, а також забезпечення належної реалізації трудових відносин між працівниками та роботодавцями. Так, після звернення особи до зазначеної служби, їй буде запропоновано альтернативно вирішити трудовий спір шляхом проведення арбітражу. І тільки тоді, як арбітражне примирення не увінчається успіхом, особа має право звернутися до Трибуналу з розгляду трудових справ.

Размещено на Allbest.ru