Сфера дії трудового права в роботі НПУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Наукова робота

«Сфера дії трудового права в роботі НПУ»

Крівега Дарія

Одеса - 2018

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СФЕРА ДІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА В РОБОТІ НПУ

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ З ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В НПУ

РОЗДІЛ 5. ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ В ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

ВИСНОВКИ

СПИКОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах реформування законодавчої основи діяльності органів Національної поліції питання про сферу дії норм трудового права, під якою прийнято розуміти поширення трудового законодавства, його дії, межі поширення норм трудового права, коло службово-трудових відносин, у регулюванні яких задіяні норми трудового законодавства, протягом багатьох десятиліть було й залишається дискусійним у науці трудового права. Зокрема, важливого значення набуває сфера дії трудового права щодо певних категорій осіб, зокрема поліцейських. Вивченню цього питання приділяли увагу такі вчені, як: Венедіктов В.С.,Кузніченко О.В.,Щербіна В.І.,Мельник К.Ю., Гоц В.Я., Лавріненко О.В.,та інші.

Однією з найбільш дискусійних проблем юридичної науки є галузева належність відносин із проходження служби державними службовцями та працівниками правоохоронних органів. В той час переважна більшість представників науки адміністративного права наприклад: С. С. Алексєєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. М. Григор'єв, Ю. В. Дубко, М. Г. Янгол, О. Н. Ярмиш відносять зазначені відносини до сфери дії адміністративного права. Серед учених-трудовиків більшість поділяють точку зору, щодо зв'язку адміністративного права в площині регулювання трудових відносин в роботі Національної поліції України. Як правило, дана позиція обґрунтовується тим, що трудове законодавство, зокрема Кодекс законів про працю України, не поширюється на зазначені категорії службовців. трудовий поліцейський законодавство

Усе вищевказане доводить актуальність та доцільність проведення аналізу трудових правовідносин з поліцейськими.

Мета наукової роботи. Метою даної роботи є всебічний аналіз норм трудового законодавства у сфері взаємодії з органами Національної поліції, конкретний розгляд усіх складових понять, виявлення проблемних аспектів та розробка рекомендацій щодо їх усунення.

Об'єктом дослідження виступають трудові відносини, що складаються у сфері взаємодії з органами Національної поліції.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади регулювання трудових відносин у сфері взаємодії з органами Національної поліції.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання. Зокрема, діалектичний метод та метод аналізу взято за основу для дослідження процесу розвитку норм, які регулюють трудові відносини у сфері взаємодії з органами НПУ. Із спеціальних методів використано порівняльно-правовий метод, за допомогою якого проведено аналіз положень нормативно-правових актів, зокрема аналіз положень Трудового законодавства (КзпП) та Закону України «Про Національну поліцію». За допомогою формально-юридичного методу підготовлено пропозиції з удосконалення чинного законодавства у вищезазначеній сфері.

Теоретичну основу проведеного дослідження склали роботи таких вчених як: Венедіктов В.С.,Кузніченко О.В.,Щербіна В.І.,Мельник К.Ю., Гоц В.Я., Лавріненко О.В.,та ін.

Структура й обсяг наукової роботи. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг наукової роботи -30 сторінок, з них - 3-27 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 16 найменування.

1. СФЕРА ДІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА В РОБОТІ НПУ

Одним з галузевих принципів трудового права є принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці, сутність якого полягає в тому, що з усього існуючого різноманіття суспільно-трудових відносин трудове право регулює лише суспільні відносини, що виникають в контексті застосування найманої, а не інших форм, праці і на підставі укладення трудового договору в його різних формах і видах.

Трудовий договір в системі трудового права займає вагоме місце і традиційно розглядається в декількох аспектах, а саме як угода про працю між працівником і роботодавцем; юридичний факт, який є однією з головних підстав виникнення і формою існування трудових правовідносин у часі і як один з центральних галузевих правових інститутів. Передбачена законодавством про службу в органах Національної поліції України можливість укладення контракту при прийнятті на службу в органи державної виконавчої влади є цілком виправданою.

Адже саме ця «форма» (ч. 3 ст. 21 КЗпП України), а, на нашу думку, точніше - вид трудового договору, дозволяє залучити до роботи (служби) найбільш кваліфікованого працівника, враховуючи його індивідуальні здібності і професійні навички, ділові якості, рівень спеціальної підготовки з метою забезпечення умов для прояву ініціативності, підвищення взаємної відповідальності сторін, персоніфікації механізму правового і соціального захисту поліцейських. Тут справедливо вказує А. М. Колот, що «глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини потребують нетрадиційних підходів в посиленні мотивації праці. При цьому завдання полягає в тому, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов'язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, установками, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації. Такі висновки не тільки теоретично обґрунтовані, а й підтверджені практикою»[1, с. 263].

Таким чином, одним з найважливіших сучасних «нетрадиційних підходів до посилення мотивації праці»можна і необхідно вважати контракт про службу - особливий вид трудового договору. Разом з тим для контрактної моделі трудового договору в системі органів Національної поліції (сфері реалізації службово-трудових відносин) притаманний ряд специфічних ознак. Зокрема, це такі, як особливий характер співвідношення обов'язкових безпосередніх умов контракту про службу і додаткових (факультативних); підвищена ступінь індивідуалізації змісту умов такого контракту і обмежена сфера його застосування; особливості суб'єктного складу і публічний характер службово-трудової функції працівника; терміновий характер і виключно, згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, - письмова форма укладення останнього.

Науковці у своїй більшості вказують на відмінності між трудовим договором та контрактом, Так, С.О. Сільченко звертає увагу, що трудові відносини, які виникають на підставі контракту, мають виключно строковий характер, що унеможливлює його трансформацію в безстроковий трудовий договір. Науковець вказує на таку важливу ознаку контракту як індивідуалізація трудових правовідносин. Сторони самостійно мають визначати його зміст, в тому числі, щодо строку чинності, а тому жодний інший суб'єкт не повинен мати права встановлювати мінімальну чи максимальну його тривалість С.О. Сільченко вважає, що контракт має бути строковим, оскільки це створює певну впорядкованість відносин сторін та унеможливить зміну його умов в односторонньому порядку [2, с.12].

О.М. Дуюнова найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору вважає співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин. Фахівець зазначає, що у трудовому договорі умови праці та матеріального забезпечення працівника більшою частиною встановлюється правовими нормами, законами, підзаконними нормативними актами, локальними правилами та звичайно лише декілька умов встановлюються самими сторонами -трудова функція, місце та початок роботи у деяких випадках оплата праці. При укладенні контракту домінує договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери [3, с. 72].

Отже, до ст. 7 КЗпП України необхідно внести зміни в частині конкретизації переліку категорій працівників, трудові відносини яких регулюються спеціальним законодавством про працю, а також встановлення максимально можливих чітких критеріїв, допустимих меж і обсягу диференціації правового регулювання щодо кожної такої категорії працівників, оскільки відсутність чіткого «балансу» в регулюванні загальними і спеціальними нормами трудового законодавства призводить до непорозумінь у правозастосовчій діяльності, а також зниження рівня правових гарантій для таких працівників, що є неприпустимим.

2. Трудові правовідносини з поліцейськими

З урахуванням прийняття Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року на сьогодні майже немає комплексних досліджень щодо підстав виникнення трудових правовідносин з поліцейськими. Виходячи з цього актуальним є визначення особливостей підстав виникнення трудових правовідносин з поліцейськими відповідного до чинного законодавства.

Трудові правовідносини та норми трудового права органічно взаємопов'язані та взаємозалежні. З точки зору В. В. Єрьоменка, трудові правовідносини виникають, змінюються і припиняються у просторі та часі не самі по собі, а за певних життєвих обставин, яким законодавець надає юридичного значення. Саме такі життєві обставини об'єктивної реальності, що закріплені у нормах трудового права, визначаються як юридичні факти - підстави виникнення трудових правовідносин [4, с. 12].

Сьогодні серед учених немає одностайності щодо кількості підстав виникнення трудових правовідносин. Так, К. М. Гусов та В. М. Толкунова вказують, що підставами виникнення трудового правовідношення можуть бути тільки юридичні факти - право-мірні дії, спрямовані на встановлення взаємних прав і обов'язків у зв'язку з реалізацією працівником своєї здатності до праці. Головною, провідною підставою виникнення трудового правовід-ношення вчені вважають трудовий договір [5, с. 110]. П. Д. Пилипенко відзначає, що Кодекс законів про працю України передбачає фактично дві підстави виникнення трудових правовідносин: трудовий договір та контракт. Разом з цим учений пропонує виділяти й інші підстави, а саме акт призначення на посаду; акт обрання на посаду; рішення конкурсної комісії; судове рішення про укладення трудового договору; направлення на роботу уповноваженим законом органом у рахунок встановленої квоти [6, с. 103].

Н. М. Неумивайченко специфічними актами встановлення трудових правовідносин на державній службі вважала конкурсний відбір, призначення на посаду, які разом з трудовим договором і приводять до їх виникнення. Акти конкурсного відбору та призначення самі по собі не є підставами виникнення трудових правовідносин. Вони, поряд з трудовим договором, виступають одним з елементів фактичного складу, що породжують трудові правовідносини. Ці акти, як і укладення трудового договору, передбачають волевиявлення особи на зайняття певної посади. У цьому проявляється один з найважливіших принципів трудового права - принцип добровільності праці [7, с. 8].

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. засвідчив, що підставами виникнення трудових правовідносин з поліцейськими є наказ про призначення на посаду поліцейського; рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу; контракт про проходження служби в поліції (ст.ст.55, 56 та 63 Закону) [8].

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію» на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу в разі його проведення. Стаття 51 Закону проведення конкурсу на посаду поліцейського та прийняття відповідного рішення покладає на поліцейські комісії [8].

З наведеного випливає, що першою підставою виникнення трудових правовідносин з поліцейськими є рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу.

Необхідно відзначити, що національний законодавець зазначену підставу виникнення трудових правовідносин з поліцейськими передбачив як обов'язкову не для всіх кандидатів на посади поліцейських. Так, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580-VIII, конкурс на службу в поліції обов'язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції. Отже, для громадян України, які вперше бажають зайняти посади поліцейських, рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу є безумовною підставою виникнення трудових правовідносин.

Ч. 4 ст. 52 Закону також встановлює можливість проведення конкурсу при комплектуванні в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції (крім вищезазначеного випадку обов'язкового проведення конкурсу). Право на прийняття рішення про проведення конкурсу в цьому випадку надається керівнику, який уповноважений призначати на такі посади. Тут слід наголосити, що це все ж таки право, а не обов'язок, як у попередньому випадку, відповідного керівника.

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. свідчить про існування ще однієї підстави виникнення трудових правовідносин з поліцейськими, а саме контракту. Так, ч. 5 ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. передбачає, що контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу в поліції та/або призначення її на відповідну посаду [8].

Взагалі ж контракту в Законі України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. присвячена окрема стаття - ст. 63 «Контракт про проходження служби в поліції». Зазначена стаття, зокрема, передбачає, з ким контракт повинен бути укладений обов'язково. Важливо зазначити, що контракт є підставою виникнення трудових правовідносин не з усіма категоріями поліцейських, тобто має доволі вибірковий характер, стосуючись лише керівного складу поліції, курсантів та вперше призначених на посади молодшого складу поліції.

Таким чином, рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу та контракт про проходження служби в поліції є обов'язковими юридичними фактами при прийнятті на службу до Національної поліції України у певних випадках. Однак у будь-якому разі, про що свідчить національне законодавство, зазначені юридичні факти застосовуються разом з наказом про призначення на посаду.

Наказ про призначення на посаду поліцейського, виходячи з норм Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р., зокрема ч. 2 ст. 56 та ч. 5 ст. 63, є основним правовстановлюючим юридичним фактом, оскільки саме з його виданням пов'язується виникнення трудових правовідносин з поліцейськими.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. наказ про призначення на посаду поліцейського в одних випадках виконує роль одиничного юридичного факту, виключно з яким пов'язується виникнення трудових правовідносин з поліцейськими, в інших випадках він є елементом юридичного фактичного складу поряд з рішенням поліцейської комісії за результатами конкурсу та/або контрактом. Однак у будь-якому разі наказ про призначення на посаду поліцейського закінчує ланцюг юридичних фактів.

З огляду на вищезазначене існує доцільність доповнити Закон України «Про Національну поліцію» відповідною підставою виникнення трудових правовідносин з поліцейськими.

Взагалі ж Закон України «Про Національну поліцію» потребує доповнення статтею з назвою «Підстави призначення на посади поліцейських» і наступним змістом: «1. Підставою призначення на посаду поліцейського є наказ. 2. У випадках, передбачених цим Законом, наказ про призначення на посаду поліцейського видається на підставі: 1) контракту; 2) рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу.

3. ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Відповідно до норм чинного законодавства в якості основнихспособів захисту трудових прав і свобод поліцейських можуть розглядатися: самозахист працівниками трудових прав; захист трудових прав і законних інтересів працівників професійними спілками; державний контроль (нагляд) за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права; судовий захист.

Зупинимося докладніше на захисті трудових прав поліцейських профспілками.

Професійні спілки наразі є найвпливовішими та наймасовішими громадськими об'єднаннями, які виражають та захищають соціально-трудові інтереси працюючих. Профспілковий рух має глибокі традиції, тому що об'єднує людей праці, а праця виступає основною та неодмінною умовою людського буття. Для більшості працівників у радянський період профспілкове членство мало формальний характер і базувалась на наданні значних матеріальних благ і послуг працівникам - це і було головним мотивом для участі у профспілках.

У юридичній літературі під захистом прав розуміється розгляд спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечаються, вважає, що порушено її права.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України від 15 вересня 1999 року «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [9]. Професійна спілка (профспілка) є добровільною неприбутковою громадською організацією, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру і передбачає виконання широкого спектру завдань, а саме:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав ісвобод людини, а також інтересівсуспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Служба в поліції накладає на поліцейських додатковіобов'язки та обмеження, у зв'язку з цим забезпечення ефективного захисту соціально-трудових прав працівників поліції набуває особливого значення. Відповідно до ч. 11 ст. 62 Закону України Про Національну поліцію «в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства можуть утворюватись професійні спілки. Обмеження прав професійних спілок поліцейських порівняно з іншими професійними спілками не допускається» [8].

Аналіз позитивного зарубіжного досвіду і наявність спектру невирішених проблем в Україні дає підстави стверджувати, що поліцейські профспілки мають право і повинні вносити пропозиції до керівництва майже з усіх питань внутрішньої і зовнішньої діяльності поліцейських підрозділів. Зокрема, профспілки мають змогу опрацьовувати правила, що регулюють такі важливі питання, як заробітна плата, пільги, порядок понаднормової роботи, вжиття спеціальних заходів щодо психологічного розвантаження поліцейських, приведення у відповідність до сучасних вимог поліцейського спорядження, надання соціального житла поліцейським, надання можливості отримати профілактичне лікування та ін.

На сьогодні, найбільш ефективною формою захисту службово-трудових прав поліцейських є судовий захист. Враховуючи особливості системи органів Національної поліції, у судах службово-трудові спори працівників поліції можуть розглядатися як у позовному порядку, так і по скарзі. Отже, якщо працівник подав заяву безпосередньо до суду, без вирішення питання в порядку підлеглості, то така обставина не може бути підставою для відмови в розгляді заяви чи скарги. Хоча в деяких випадках суди відмовляють в розгляді справи, коли відсутня офіційна відповідь МВС України.

Суди останніми роками досить часто нехтували вказаними обмеженнями, приймаючи до свого провадження та розглядаючи по суті справи за позовами працівників щодо різних питань проходження служби: про зміну формулювання підстави звільнення, вихідної допомоги, компенсації за не використану відпустку та інші. Право працівника на оскарження вищому в порядку підлеглості керівництву або до суду єнеобхідним.

Наприклад, підставами для відновлення в посаді, спеціальному званні і на службі в органах поліції можуть бути висновки за матеріалами службових перевірок (розслідувань), якими визнані незаконними або необґрунтованими відповідні рішення; рішення судів про відновлення в посаді, спеціальному званні і на службі, що вступили в законну силу. Відновлення попереднього службового статусу працівника проводиться наказом начальника, який має право призначення на відповідну посаду або присвоєння відповідного звання. При цьому працівники, звільнені та відновлені на службі, повинні бути призначені на посаду, яку обіймали до звільнення, або, за їх згодою, на рівнозначну посаду. Як бачимо, службо-трудові спори можуть розглядатися як у порядку підлеглості, так одночасно у судовому порядку. На нашу думку, неспроможність нашої правової системи у сучасний період забезпечити повною мірою захист прав працівників поліції у сфері державної служби обумовлює пошук інших ефективних засобів їхнього захисту.

ТвердохлібА.І. до таких засобів захисту відносить індивідуальний захист, колективний захист, державний і міжнародний захист. Поліцейські доволі часто відчувають психологічну залежність від керівника, що не дозволяє їм використовувати всі законі засоби захисту своїх прав [10, с. 48]. Так, на відміну від індивідуальних спорів є колективпрацівників у особі представників (профспілок) з однієї сторони, а з другої - держава або орган державної влади. Конституція України зобов'язує державу забезпечити будь-якій особі ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Основним законом передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Крім судового захисту, сама особа має можливість захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань також іншими, не забороненими законом засобами, зокрема, зверненням до громадськості, використовуючи засоби масової інформації та створення профспілок. Як зазначалося раніше, створення профспілок має деякі особливості, бо працівники національної поліції є державними службовцями з певною специфікою.

Застосування того чи іншого засобу захисту трудових прав поліцейських визначається та залежить від характеру конкретного порушеного трудового права. Щодо процесуального змісту права на захист трудових прав поліцейських, то мова має йти про: право поліцейського звернутися за захистом порушеного трудового права до державного органу або громадського об'єднання в будь-якій законній формі, чи взагалі захищати себе самостійно; право на користування передбаченими законом саме процесуальними правами, які встановлено для конкретної форми захисту трудових прав, і, безумовно, про право на оскарження в судовому, адміністративному або громадському порядку рішення органу чи особи до якої вже звернувся працівників з питань захисту свої порушених трудових прав. Таким чином, право поліцейського на захист своїх трудових прав є правовою можливістю працівника використовувати з метою захисту своїх трудових права встановлені у нормативно-правових актах примусові дії або звернутися до відповідних компетентних державних або міжнародних органів, інституцій та осіб щодо подальшої реалізації свого права на захист з метою відновлення порушених трудових прав.

Отже, право на захист - це ще не є безпосередньо захист порушених трудових прав поліцейського. Реалізацію свого права на захист порушених трудових прав поліцейський може здійснити у різних формах та шляхом використання різних правових засобів захисту.

Можна зробити висновок що, під формами захисту трудових прав поліцейських доцільно розглядати правовий комплекс особливих юридичних процедур, які можуть здійснювати правозастосовчі та правозахисні органи (інституції, особи), і безпосередньо працівники в межах відповідного правозахисного процесу, що мають на меті реальне відновлення порушених трудових прав та подальшу, передбачену чинними нормативно-правовими актами відповідну компенсацію за їх порушення матеріального, морального чи організаційно-правового характеру. Через це, під засобами захисту трудових прав поліцейського необхідно розуміти конкретні правові процедури, що здійснюють, правозастосовчі та правозахисні органи, інституція, особи (уразі звернення до них поліцейського), і безпосередньо працівник поліції в межах правозахисного процесу обраної ним конкретної правової форми захисту порушених трудових прав.

Отже, проаналізувавши вищезазначене, необхідно констатувати, що захист трудових прав поліцейських є важливою складовою демократичного, правового і соціального суспільства. В сучасних умовах правове регулювання засобів захисту трудових прав поліцейських перебуває у досить якісному стані, але все ж таки постає необхідність вдосконалення цього правового інституту: необхідне внесення поправок та реформ з метою укріплення непорушності трудових прав поліцейських на практиці.

4. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В НПУ

Одним із структурних елементів трудових правовідносин є їх зміст. Так, зміст будь-якого правовідношення, в тому числі й трудового, становлять права та обов'язки його суб'єктів. Суб'єктивне право визначається в правовій науці як гарантовані законом вид і міра можливої чи дозволеної поведінки особи. А юридичний обов'язок - як вид і міра належної або необхідної поведінки. В основі суб'єктивного права лежить юридично забезпечена можливість; в основі обов'язку - юридично закріплена необхідність. Носій можливості називається управомоченим, носій обов'язку - правозобов'язаним. Перший може робити відповідні дії; другий зобов'язаний їх виконувати. Перед нами, як указують М. І. Матузов і О. В. Малько, два полюси правовідношення як взаємного юридичного зв'язку [11].

К. М. Гусов і В. М. Толкунова відзначають, що зміст трудового правовідношення складається з комплексу правомочий одного суб'єкта та зустрічних відповідних обов'язків іншого. Специфіка його в тому, що усі права і обов'язки мають особистий характер. Працівник не може за трудовим правовідношенням замінити себе у виконанні трудової функції кимось іншим без згоди роботодавця. І роботодавець також не може без підстав замінити працівника кимось іншим. Учені підсумовують, що як трудовий договір, так і виникле на його підставі трудове правовідношення завжди індивідуальне та двостороннє [5].

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. свідчить про те, що окремі з прав та обов'язків працівників містяться в ньому стосовно поліцейських. Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 «Основні обов'язки поліцейського» Закону, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Частина 4 ст. 18 «Основні обов'язки поліцейського» Закону передбачає, що додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на поліцейського виключно законом [8].

Права поліцейських у сфері проходження служби закріплені в різних статтях Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580-VIII. Наприклад, відповідно до ч. 10 ст. 62 Закону поліцейський: 1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов'язків; 2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов'язків; 3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу; 4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; 5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; 6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом; 7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження; 8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей[12, с. 55].

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» свідчить про те, що для поліцейських передбачені далеко не всі трудові права та обов'язки працівників, які містяться як у діючому, так і в майбутньому загальному трудовому законодавстві. Це також стосується роботодавця, тобто органу поліції. З огляду на це існує доцільність привести Закон України «Про Національну поліцію» у відповідність до загального трудового законодавства в частині закріплення трудових прав і обов'язків поліцейських, з урахуванням встановлених законодавством для них обмежень і заборон, та органів поліції як роботодавців.

5. ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ В ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Відповідно до законодавства України процедура прийняття жінок на службу до Національної поліції регулюється загальними і спеціальними нормами трудового права України.

Чинне законодавство України передбачає певні правові гарантії для жінок у галузі виникнення трудових правовідносин, у тому числі і для жінок, що бажають проходити службу в Національній поліції України.

Варто зазначити, що принцип єдності та диференціації регулювання трудових відносин широко застосовується у регулюванні процедури прийняття жінок на службу до Національної поліції України.

Чинне трудове законодавство України передбачає надання жінкам-кандидатам на службу до Національної поліції України загальних юридичних гарантій у галузі працевлаштування, передбачених для всіх громадян України, і спеціальних юридичних гарантій, передбачених тільки для осіб жіночої статі.

До загальних юридичних гарантій, передбачених законодавством України, що забезпечують право на працю жінок у Національній поліції України відносяться норми, які містяться у статтях 1, 24, 43 Конституції України [13], ст.ст. 2-1, 5-1, 9, 22, 25, 184 КЗпП України [14], ст.ст. 16, 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року [15].

Варто зазначити, що специфіка професійної діяльності жінок-працівників Національної поліції України пов'язана з особливим характером професійної діяльності (служби).

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу із нерівномірним графіком; службу в нічний час [8].

Законодавець, враховуючи специфіку професійної діяльності в Національній поліції, встановив додаткові вимоги до кандидатів на службу, які передбачені спеціальним законодавством про проходження служби в Національній поліції України, додаткові підстави відмови у прийнятті на службу і особливий процес виникнення службово-трудових правовідносин з кандидатами на службу до Національної поліції України.

Додаткові вимоги до кандидатів на службу до Національної поліції України, які враховують специфіку професійної діяльності поліцейського, містяться в Законі України «Про Національну поліцію», Законі України «Про запобігання корупції», а також у відомчих наказах МВС України.

Так, відповідно до ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які поступають на службу до поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Таким чином, норми, викладені у спеціальному законодавстві про проходження служби в Національній поліції, передбачають такі додаткові вимоги до кандидатів при прийнятті на службу в органи поліції: досягнення кандидатом на службу 18-річного віку; наявність у кандидата громадянства України; наявність у кандидата повної загальної середньої освіти; володіння українською мовою; взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень поліцейського, визначених законом; взяття на себе зобов'язань складання Присяги поліцейського; наявність певних професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я.

Варто зазначити, що Закон України «Про Національну поліцію» врахував недоліки попереднього законодавства про проходження служби в органах внутрішніх справ у галузі забезпечення гендерної рівності і заборони дискримінації за статевою ознакою. Так, п. 4 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України передбачав, що комплектування органів внутрішніх справ рядовим і молодшим начальницьким складом особами жіночої статі здійснюється тільки у необхідних випадках. При цьому законодавець не надавав визначення цих необхідних випадків.

Стаття 49 Закону України «Про Національну поліцію» гарантує забезпечення гендерної рівності при прийомі на службу до Національної поліції громадян України.

Законодавство України, враховуючи специфіку професійної діяльності поліцейських, передбачає додаткові підстави відмови громадянам України у прийнятті на службу до Національної поліції України.

Так, відповідно до ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» не може бути поліцейським: особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з підстав, що не реабілітують; особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції [8].

Додаткові вимоги та підстави відмови у прийнятті на службу до поліції передбачають також і особливу процедуру прийняття жінок на службу до Національної поліції. Ця процедура передбачає всебічне і повне вивчення психологічних, психофізичних, ділових і моральних якостей кандидата на службу до Національної поліції із метою перевірки його професійної придатності. Так, відповідно до ст. 50 Закону України «Про Національну поліцію» громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліцію, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу до Національної поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз законодавства про проходження державної служби в Національній поліції дає підстави виокремити особливості виникнення службово-трудових відносин із жінками-кандидатами на службу до Національної поліції, які диференціюються за статевою ознакою кандидата на службу.

До таких особливостей належать:

по-перше, надання додаткових юридичних гарантій, передбачених для жінок-кандидатів на службу до Національної поліції України;

по-друге, застосування додаткових обмежень, передбачених тільки для осіб жіночої статі, що бажають проходити службу в Національній поліції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» за поліцейськими зберігаються всі права, визначені для громадян України Конституцією та законами України, крім обмежень, встановлених цим та іншими законами України.

Варто зазначити, що гарантії, передбачені для жінок при виникненні службово-трудових правовідносин із Національною поліцією, поділяються на загальні, передбачені для всіх жінок, і спеціальні, передбачені для жінок, що виконують материнську функцію.

До загальних гарантій відносяться: забезпечення рівних прав та можливостей у працевлаштуванні (ст. 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року); заборона відмови у прийнятті на службу, а також заборона прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні контракту про службу в поліцію за мотивами статі (ст. 22 КЗпП України); встановлення цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (ст. 24 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року, стаття 161 Кримінального кодексу України); більш низькі вимоги, порівняно із чоловіками, щодо фізичної підготовки для жінок-кандидатів до Національної поліції (Наказ МВС України від 09.02.2016 № 90) [16]; надання права оскаржити відмову у прийнятті на службу до Національної поліції за мотивами статі (ст. 22 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року).

Спеціальні гарантії передбачають: заборону відмови у прийнятті на службу та звільнення зі служби жінок за мотивами, пов'язаними з наявністю дітей (ст. 184 КЗпП України ); покладення на роботодавця обов'язку забезпечувати жінкам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками (ст. 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року).

Але варто зазначити, що спеціальне законодавство України про проходження служби в поліції, крім юридичних гарантій (у виді пільг та переваг), передбачає і деякі обмеження під час прийняття жінок на службу до поліції.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про Національну поліцію» громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліцію, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 66 Наказу МВС України Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВСвагітні, незалежно від терміну вагітності, визнаються непридатними до служби та вступу на навчання.

Таким чином, вищевикладена норма дає підстави відмовляти вагітним жінкам у прийнятті на службу до Національної поліції України.

Цей наказ визначає вагітних жінок як тимчасово нездатних за станом здоров'я виконувати покладені на поліцію завдання та обов'язки, незалежно від того, чи вагітність з ускладненим перебігом, чи без ускладнень.

Але варто зазначити, що вагітність не вважається захворюванням, а є фізіологічним положенням.

Варто зазначити, що диференціація правового регулювання виникнення службово-трудових відносин із жінками-кандидатами на службу до Національної поліції має як позитивні наслідки (надання додаткових юридичних гарантій порівняно із чоловіками), так і негативні наслідки (застосування обмежень до певної категорії жінок).

Додаткові юридичні гарантії містяться у нормах статті 184 КЗпП України, що забороняє відмовляти жінкам у прийнятті на роботу за мотивами наявності дітей віком до трьох років, а одиноким матерям -- за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда, а також у Наказі МВС № 90, який передбачає зниження вимог щодо фізичної підготовки для жінок-кандидатів на службу до Національної поліції порівняно із чоловіками [16].

Отже, правове регулювання виникнення службово-трудових відносин із жінками-кандидатами на службу до Національної поліції диференціюється як загальним, так і спеціальним законодавством, і така диференціація передбачає як надання додаткових юридичних гарантій, так і застосування додаткових обмежень для жінок-кандидатів на службу до Національної поліції України.

Диференціація правового регулювання виникнення службово-трудових відносин із жінками-кандидатами на службу до Національної поліції має як позитивні наслідки (надання додаткових юридичних гарантій порівняно із чоловіками), так і негативні наслідки (застосування обмежень до певної категорії жінок).

ВИСНОВКИ

В даній науковій роботі основну увагу спрямовано на дослідження трудових правовідносин у сфері взаємодії з органами Національної поліції.

Здійснено теоретичне узагальнення, сутність якого полягає в характеристиці Трудових правовідносин в цілому, а також в обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення норм, які регламентують трудові відносини щодо працівників НПУ.

Детально досліджено гендерний аспект в трудових відносинах поліцейських. Аналізу піддалися норми Конституції України, які виступають гарантією права на працю жінок у Національній поліції України (cт. 1, 24, 43 та ін.), а також норми ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; ЗУ «Про Національну поліцію» та норми Кодексу законів про працю України. Окрему увагу приділено науковим працям таких вчених як А.М. Колот, Н.М. Неумивайченко, О.М. Дуюнова О та ін.

Тaким чинoм, врaхoвуючи результати дослідження стосовно було виявлено проблемні питання та розроблено наступні рекомендації щодо їх усунення, пропонується:

- внести до ст. 7 КЗпП України зміни в частині конкретизації переліку категорій працівників, трудові відносини яких регулюються спеціальним законодавством про працю;

- встановити максимально чіткі критерії, допустимих меж і обсягу диференціації правового регулювання щодо кожної такої категорії працівників;

- доповнити Закон України «Про Національну поліцію» відповідною підставою виникнення трудових правовідносин з поліцейськими, а саме доповнити статтею з назвою «Підстави призначення на посади поліцейських» і наступним змістом: «1. Підставою призначення на посаду поліцейського є наказ. 2. У випадках, передбачених цим Законом, наказ про призначення на посаду поліцейського видається на підставі: 1) контракту; 2) рішення поліцейської комісії за результатами конкурсу;

- привести Закон України «Про Національну поліцію» у відповідність до загального трудового законодавства в частині закріплення трудових прав і обов'язків поліцейських, з урахуванням встановлених законодавством для них обмежень і заборон, та органів поліції як роботодавців.

Список використаних джерел

1. Колот А. М. Мотивація персоналу : підр. / А. М. Колот. -- К. : КНЕУ, 2006. -- 340 с.

2. Сільченко С. О. Строковий трудовий договір : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / С. О. Сільченко. - Х., 2001. - 20 с.

3. Дуюнова О. М. Угоди про працю за трудовим законодавством України: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.05 / О. М. Дуюнова. - Київ, 2004. - 194 с.

4. Трудове право : підручник / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. ; за ред. В. В. Жернакова. - X. : Право, 2012. - 460 с.

5. Трудовое право России : учебник / Гусов К. Н., Толкунова В. Н. - М. : Проспект, 2003. - С. 110-111.

6. Пилипенко П. Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових право-відносин / П. Д. Пилипенко. - К. : Знання, 2003. - С. 103-117.

7. Неумивайченко Н. М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Н. М. Неумивайченко. - Х., 2002. - С. 8.

8. Про Національну поліцію : закон України від 02.07.2015 № 580-VІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19.

9. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 45. - Ст.397

10. Твердохліб Г.А. Відмінність між трудовими спорами і трудовими конфліктами. Їх позовний і непозовний характер //Бюлетень національної служби посередництва і примирення. - 2006. - № 12. - С.47-49.

11. Теориягосударства и права : курс лекцій. - 2-е изд., перераб. и доп. / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М. : Юристъ, 2001. - С. 290.

12. Проблеми правового регулювання виникнення трудових правовідносин з поліцейськими : монографія / К. Ю. Мельник, С. М. Бортник, О. В. Худякова / за заг. ред. К. Ю. Мельника ; Харк. нац. ун-т внутр. справ - Х. : У справі, 2017. - 230 с.

13. Конституція України : від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

14. Кодекс законів про працю України : Верховна Рада УРСР; Кодекс України від 10.12.1971 № 322-VIII [Електронний ресурс]. - Ре-жим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

15. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків : Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2005. - №52. - ст.561

16. Про затвердження Положення з організації перевірки рівня фізичної підготовленості кандидатів до вступу на службу в Національну поліцію України : Наказ МВС України від 09.02.2016 № 90 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...