Пред'явлення для впізнання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИКИ

КУРСОВА РОБОТА з криміналістики

на тему: «ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ»

Студентки 4 курсу 4 групи

Петренко Марії Олександрівни

Керівник: кандидат юридичних наук

Яремчук Вікторія Олегівна

м. Харків 2019 рік



Зміст

Вступ

1. Поняття, види і завдання пред'явлення для впізнання

2. Підготовка до пред'явлення для впізнання

3. Тактичні особливості пред'явлення для впізнання

4. Проведення впізнання у режимі відеоконференції

5. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Для того, щоб досягнути певного результату під час здійснення будь-якої, у тому числі кримінально-процесуальної діяльності, необхідно вирішити ряд питань. Саме завдання, поставлені перед кримінальним судочинством, обумовлюють досягнення його цілей.

Загалом завдання - це виражена у законі форма правової діяльності, що реалізується уповноваженими на те суб'єктами шляхом виконання наданих їм засобів для досягнення окремого та загального правового результату.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.[1]

А в свою чергу, домогтися швидкого та повного розслідування можна лише застосовуючи ефективні методи. Тому можна впевнено говорити про безпосередній і суттєвий вплив на ефективність розслідування злочинів широкого і правильного застосування розроблених криміналістикою тактичних прийомів і рекомендацій по проведенню окремих слідчих і судових дій, а також необхідність використання в ході їх проведення накопиченого практичного досвіду спеціалістів і сучасних досягнень науки і техніки. Безпосередньо це стосується і тактики пред'явлення для впізнання.

Наукові праці на тему пред'явлення для впізнання мають такі науковці:. Шепітько В. Ю, Коновалова В. О., Журавель В. А., Когутич І.І., Кочаров Г.И., Пясковський В. В., Чорноус Ю. М., Іщенко А. В., Алексеев О. О., Жирко В.В., Чаплинський К.О., Лук'янчиков Є.Д., Моісєєв О.М., Михальчук Т. В., Черняк Н., Самодін А.В.

Слід зазначити, що більшість праць, котрі зачіпають питання тактики проведення пред'явлення для впізнання, були написані до внесення змін до КПК України, що закріпили нові положення його проведення, наприклад, пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням, але вони не втратили актуальність через їх теоретичну спрямованість.

Отже, необхідно враховувати стан науки і техніки, котрий дає можливість використання в практиці проведення слідчих дій сучасних науково-технічних засобів, зокрема, при фіксації пред'явлення для впізнання і проведенні деяких його видів. пред'явлення впізнання досудовий судовий

Метою курсової роботи є висвітлити питання, пов'язані із тактикою пред'явлення для впізнання як на досудовому, так і в судовому слідстві, розкрити поняття, класифікацію цієї судово-слідчої дії, підготовку до її проведення, тактику пред'явлення для впізнання певних об'єктів, зокрема, і у судовому слідстві, фіксацію ходу і результатів пред'явлення для впізнання.



1. Поняття, завдання і види пред'явлення для впізнання

У Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України) немає чіткого визначення пред'явлення для впізнання, але вивчаючи учбову та наукову літературу можна знайти безліч сформульованих визначень цього поняття.

Сутність пред'явлення для впізнання полягає в тому, що попередньо допитана особа (впізнаючий) при пред'явленні їй об'єкта порівнює його з уявним образом і дає показання про те, чи впізнає вона об'єкт, що сприймався раніше за певних обставин, пов'язаних з розслідуваним злочином, а також пояснює, за якими ознаками або обставинами. Таким чином, впізнаючий здійснює ототожнення за ідеальним відображенням, результати якого фіксуються в протоколі впізнання.

Порядок його проведення регламентований ст. ст. 223, 228- 232, 355 КПК України. Ст. 223 визначає загальні вимоги до усіх слідчих дій, включаючи пред'явлення для впізнання; ст. ст. 228-232 встановлюють порядок і умови пред'явлення для впізнання в рамках досудового слідства і містять не тільки відпрацьовані практикою правила його проведення, але і нові положення: з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Ст. 355 регламентує проведення пред'явлення для впізнання в судовому засіданні [1].

Пред'явлення для впізнання згідно ст. 355 КПК України може бути проведено і в суді, тому називати його тільки слідчою дією на сьогодні недостатньо. Називатися воно повинно - судово-слідчою дією.

Пред'явлення для впізнання - судово-слідча дія, що полягає у пред'явленні особі будь-якого об'єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об'єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв'язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи. [3]

Значення цієї дії полягає в тому, щоб встановити, чи є об'єкт тим самим, котрий сприймала раніше особа, що впізнає, у зв'язку з подією, що має значення до розслідуваної справи, чи ні. Таким чином, шляхом пред'явлення для впізнання можуть бути одержані докази по справі.

Пред'явлення для впізнання, в процесі котрого ототожнення чи становлення подібності відбувається шляхом впізнавання, є формою криміналістичної ідентифікації. Дана ідентифікація по мисленому образу відрізняється тим, що об'єкт може бути ідентифікований лише в тому випадку, якщо він раніше безпосередньо сприймався впізнаючим.

Пред'явлення для впізнання можна поділити на певні види. Залежно від об'єктів, які пред'являються для впізнання розрізняють пред'явлення для впізнання живих осіб; предметів; трупів; тварин; будівлі, ділянки місцевості. Що стосується будівель та унікальних предметів, то пред'явлення деяких унікальних предметів можливе, хоча для них нема однорідних; типові будівлі не можна пред'явити одночасно, хоча вимога однорідності могла би бути виконана. Це не означає, що предмети з подібними властивостями не можуть бути об'єктами впізнання, але процесуальні форми регулювання його в цих випадках повинні враховувати їх властивості.

Залежно від характеру самого об'єкта, який пред'являється для впізнання, виділяють пред'явлення для впізнання об'єкта в натурі або за фотознімками. Існує дві умови, що роблять можливим впізнання за фотознімками. Перша - наявність обставин, що виключають чи надзвичайно ускладнюють пред'явлення предмету в натурі, і друга - наявність достатньо чіткого зображення ознак об'єкта на фотознімках, за котрими може бути проведено влізання. Фотознімки відіграють в даному випадку допоміжну роль, об'єктом впізнання продовжує залишатися особа, зображена на фотознімку [4].

Залежно від процесуального становища осіб, які впізнають - пред'явлення для впізнання за участю свідків потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, підсудних.

Залежно від стадії кримінального процесу виділяють пред'явлення для впізнання на досудовому слідстві і пред'явлення для впізнання в суді.

За послідовністю проведення виділяють первинне і повторне пред'явлення для впізнання. Повторне пред'явлення для впізнання одного і того ж об'єкта тій самій особі, що впізнає, неприпустиме. А проте, є випадки, коли доцільно і не протизаконне проводити повторне пред'явлення для впізнання, зокрема у суді. Це буде розглянуто нижче.

Оскільки впізнання може бути здійснено на основі окремих зорових, дотикових, слухових, чи інших відчуттів і їх поєднання, то його можна на цій підставі і розрізняти. Наприклад, впізнання сліпою людиною по голосу і ознаками мови. Крім впізнання об'єкта за зовнішнім виглядом впізнаючий може також пам'ятати його особливості, котрі можна відчувати за запахом.

За порядком проведення впізнання людей можна виділяти звичайне і зустрічне впізнання. Суть зустрічного впізнання полягає в тому, що в цій дії передбачається участь одночасно двох осіб, що виступають одночасно в ролі впізнаючи і тих, хто підлягає впізнанню. Для його проведення формуються дві групи тих, котрі підлягають впізнанню - впізнаючих. Потім ці дві групи запрошуються в одне приміщення, і після того, як вони подивляться один на одного, їх розводять у різні приміщення. Там основні учасники в присутності понятих пояснюють, кого і за якими ознаками вони впізнали.

2. Підготовка до пред'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання є досить складною слідчою дією, тому вона потребує ретельної підготовки. Адже відповідальні особи мають створити саме таку обстановку, яка буде тим чи інакшим шляхом сприяти повноті й достовірності результатів відповідної слідчої дії та ніяким чином не заплутуватиме впізнаючого.

Такими підготовчими діями є:

- попередній допит особи, яка впізнає;

- підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

- визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;

- визначення необхідних учасників пред'явлення для впізнання;

- визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів. [5]

Попередній допит особи, яка впізнає. Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. [1] В законі йдеться про "опитування". Утім, відомості, які надаються в ході опитування, є таким процесуальним джерелом доказів, як показання, що надаються, як це зазначено в ч. 1 ст. 95 КПК, під час допиту. Саме тому попередньо з'ясування обставин перед пред'явленням для впізнання повинно відбуватися за нормами допиту (ст. 224 КПК України) з обов'язковим роз'ясненням учасникам слідчої (розшукової) дії їх процесуальних прав, обов'язків та можливої відповідальності свідків та потерпілих за дачу завідомо неправдивих показань, а свідків ще й за відмову давати показання. Саме такий порядок є найбільш прийнятним, оскільки під час опитування можуть бути надані неправдиві відомості, за дачу яких особа не буде нести жодної відповідальності.

Для підбору об'єктів при підготовці пред'явлення особи для впізнання з метою забезпечення неупередженості кримінального провадження, й у відповідності з п. 2 ст. 228 КПК України, особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Наявність в особи, яка підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких вона пред'являється (це можуть бути, наприклад, наручники на підозрюваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волосся, пом'ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої прикмети), мимовільно привертає увагу особи, що впізнає, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потрібно впізнати. Слід враховувати расову і національну приналежність особи. Неприпустимо пред'явлення для впізнання осіб різних національностей, коли достатньо помітні національні особливості зовнішності. Бажано, щоб особа, яка пред'являється для впізнання була у одязі, який суттєво не відрізняється від того, що був описаний під час допиту особою, яка впізнає.

Для підбору об'єктів при підготовці пред'явлення речей для впізнання доцільно звернутися до загальноприйнятого в цивільному законодавстві поняття "річ". Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки[2]. Таким чином, для впізнання можуть пред'являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо) і нерухомі речі (земельні ділянки, жилі будинки, насадження, підприємства, як майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо). Тварини є особливим об'єктом цивільних прав [2], однак на них поширюється правовий режим речі, отже пред'явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами ст. 229 КПК України.

Визначення місця і умов пред'явлення для впізнання є також важливим етапом підготовки. Ці умови мають бути найсприятливішими для спостереження і порівняння ознак об'єктів.

У більшості випадків місцем пред'явлення для впізнання є кабінет слідчого або інше окреме приміщення райвідділу. Приміщення, де планується провести слідчу (розшукову) дію, має бути достатньо просторим: у ньому повинні розміститися учасники слідчої (розшукової) дії. Дане приміщення має містити мінімум сторонніх предметів, які можуть відволікати увагу особи, яка здійснює впізнання. Бажано, щоб освітлення приміщення було природнім. Об'єкти впізнання в приміщенні розміщують таким чином, щоб їх лицьова сторона була розгорнута до джерела світла. В окремих випадках, що обумовлено матеріалами кримінального провадження, слід підготувати додаткові засоби освітлення (ліхтарі, лампи тощо) та штори для затемнення приміщення.

У ході проведення впізнання особи поза її візуальним та аудіоспостереженням також мають бути дотримані вимоги частин 1-3 ст. 228 КПК України. Для об'єктивного і законного проведення слідчої (розшукової) дії в такому порядку необхідно запросити до участі не менше 4 понятих, оскільки особа, яка впізнає, й особа, яку впізнають, перебувають поза візуальним та аудіоспостереженням, у різних приміщеннях.[1]

Практикою розроблені декілька способів пред'явлення для впізнання поза візуальним та аудіоспостереженням. Суб'єкту може бути запропоновано спостерігати осіб, що пред'являються, через ширму або із затемненої частини приміщення, де проводиться впізнання, із суміжної кімнати при відкритих дверях, а також у спеціально обладнаному приміщенні, поділеному надвоє перегородкою із спеціального скла. Особливість обладнання даної кімнати полягає в поділі приміщення на дві частини перегородкою, яка забезпечує можливість бачити тільки з однієї сторони - там де мають бути розміщені особа, що впізнає, пойняті, слідчий та можливі інші учасники. Між цими частинами приміщення має бути налагоджений аудіо зв'язок та, по можливості, обладнаний засобами відеозапису для фіксації ходу та результатів даної слідчої (розшукової) дії.[5]

Визначення необхідних учасників пред'явлення для впізнання проводиться у відповідності з класифікацією слідчої (розшукової) дії та урахуванням слідчої ситуації. При пред'явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій (розшуковій) дії спеціалістів для фіксації впізнання технічними засобами та інших спеціалістів. Якщо у слідчій (розшуковій) дії бере участь неповнолітній, то обов'язково запрошуються його законний представник, педагог, психолог або у разі необхідності - лікар. Психолог може залучатися до участі у слідчій (розшуковій) дії не тільки у випадках, коли в ній бере якщо в ній приймає участь неповнолітній. Він може надати психологічну допомогу потерпілому чи свідку, які знаходяться у стані сильного душевного хвилювання після вчиненого злочину, спостерігання відповідної події тощо.

При пред'явленні речі для впізнання участь понятих є обов'язковою. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Але і в цьому випадку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне [1]. При пред'явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій (розшуковій) дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

Пред'явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особливості. Найчастіше в такій слідчій (розшуковій) дії беруть участь близькі родичі, члени сім'ї, друзі, колеги і знайомі, які знали за життя померлого. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній підготовці особи, яка здійснює впізнання, до проведення цієї слідчої (розшукової) дії. З цією метою може бути запрошений психолог. Особливо це актуально, коли йдеться про катастрофи, аварії, що викликали загибель багатьох людей. За етичними міркуваннями для участі у пред'явленні для впізнання трупа, якщо це можливо, як понятих доцільно запросити співробітників моргу чи лікарні.[5]

Комплекс науково-технічних засобів, що використовується під час проведення впізнання стосується додаткової фіксації перебігу та отриманих результатів цієї слідчої (розшукової) дії. Це засоби, що забезпечують відео-, аудіозапис та фотозйомку, додаткові засоби освітлення, засоби зв'язку тощо.



3. Тактичні особливості пред'явлення для впізнання

Одною із підстав класифікації пред'явлення для впізнання є розмежування за об'єктами, які пред'являються для впізнання. Така різноманітність об'єктів та їх неоднорідність обумовлює велику кількість особливостей проведення кожного із видів впізнання.

Пред'явлення для впізнання живої особи

Пред'явлення для впізнання особи в натурі за зовнішнім виглядом має низку таких особливостей:

- першими заходять поняті, інші учасники (захисник, представники, спеціалісти і статисти);

- запрошують впізнаваного і пропонують йому зайняти будь-яке місце серед статистів;

- останнім заходить впізнаваючий.

Слідчий пропонує йому уважно оглянути пред'явлених осіб і вказати, чи когось із них впізнає. Впізнаваючий без обмеження в часі оглядає цих осіб. Після огляду впізнаваючий заявляє, чи впізнає кого-небудь із пред'явлених і за якими.

Пред'явлення для впізнання осіб за матеріалами відеозапису

Для проведення запису відеоматеріалу для впізнання слід мати спеціально обладнане приміщення (павільйон) площею не менше ніж 30 м². У цьому приміщенні освітлювачі встановлюють таким чином, щоб забезпечити достатньо рівномірну освітленість ділянки для відеозапису. Стіна приміщення, на фоні якої передбачено проведення відеозапису, не повинна мати яскравих колірних плям (краще нейтрально-сірий фон). [7]

Перед початком заходу крупним планом (упродовж 2--3 с) знімають номер, за яким особу буде пред'явлено для впізнання. При цьому організатор відеозапису та особа, яка підлягає впізнанню, перебувають за кадром (позаду камери або поруч з нею), камера у стані готовності до зйомки. На видошукачі оператор спостерігає загальний план приміщення. Після цього організатор слідчої дії пропонує особі, яка підлягає впізнанню, підійти до центру зйомки (укріпленого на стіні номера) і встати обличчям до камери. Запис починають до початку пересування цієї особи в зазначеному напрямі, що дозволяє зафіксувати природну ходу людини.

Коли особа, яка підлягає впізнанню, встає біля стіни поруч з номером, оператор, не змінюючи положення камери, а лише збільшуючи фокусну відстань об'єктива, здійснює «наїзд» на неї, щоб у кадрі опинилося її зображення по груди (тривалість зйомки до 20 с). У подальшому оператор укрупнює план зйомки так, щоб у кадрі була тільки голова особи, що дозволяє більш детально зафіксувати особливості зовнішності (тривалість зйомки до 20 с). Якщо особа, яка буде впізнавати (потерпілий, свідок), у своїх показаннях вказувала на певні особливості мовлення або міміки злочинця, то організатор слідчої дії під час зйомки може попросити особу, яка підлягає впізнанню, прочитати який-небудь текст або відповісти на запитання на сторонні теми, наприклад: «Які цигарки і як давно Ви палите?», «Якому одягу Ви надаєте перевагу?». Невимушений діалог з особою, яка підлягає впізнанню, допоможе зафіксувати манеру її мовлення та міміку більш природно. Потім організатор слідчої дії пропонує цій особі повернути голову ліворуч (упродовж 10 с), праворуч (упродовж 10 с), а також поглянути прямо в камеру (упродовж 5 с).

Після виконання цих команд оператор здійснює «від'їзд» до вихідного загального плану.

Загалом зйомка епізоду з однією особою зазвичай триває не менше 3 хв. Після відеозапису всіх епізодів окремо записують так званий ідентифікаційний епізод, для чого проводять відеозапис осіб з дотриманням черговості їх пред'явлення для впізнання. При цьому на екран виводять погрудне зображення особи з номером, за яким вона підлягає впізнанню. Під час запису особа називає свої анкетні дані (прізвище, ім'я, по батькові, дату і місце народження тощо).

Пред'явлення особи для впізнання за матеріалами відеозапису можна проводити в будь-якому службовому приміщенні (зазвичай його проводять у кабінеті слідчого). Для демонстрації відеозапису може бути використаний будь-який телевізор з підключеним програвачем або монітор персонального комп'ютера. [6]

Пред'явлення для впізнання за голосом, особливостями мови та фонограмою

Загалом, пред'явлення для впізнання за голосом, особливостями мови та фонограмою є унікальною слідчою дією, яка ніколи не дублюється. Отже, ефективність та доказове значення результатів впізнання значною мірою залежить від якості проведення слідчим організаційно-підготовчих заходів. Вони збігаються із загальними заходами за виключенням певних особливостей:

Під час допиту слідчий повинен з'ясувати індивідуальні особливості допитуваної особи, стан слуху, ступінь уважності, умови, за яких відбувалося сприйняття голосу, обсяг сприйнятої інформації та її зміст.

При допиті необхідно детально з'ясувати специфічні ознак голосу та мови особи, яка підлягає впізнанню.

До таких характерних ознак можна віднести: вид мови, стиль, словниковий запас, дикцію, темп, форму викладення мовного повідомлення, діалект, акцент, патологію мови, тип голосу за висотою, тембр голосу, гучність, сталі фразеологічні, наголос у словах, слова-«паразити», звукові звички[8].

Особливості тактики зазначеної слідчої дії полягають у тому, що впізнання за голосом та особливостями мови повинно відбуватися так, щоб особа, яку впізнають, не мала можливості навмисно змінити голос. У випадках, коли слідчий має інформацію про те, що об'єкт впізнання буде намагатися під час слідчої дії змінити голос, впізнання повинно проводитися таким чином, щоб особа, яка підлягає впізнанню, не знала, що за нею спостерігають (прослуховують). [9]

Пред'явлення для впізнання особи за голосом та особливостями мови можна проводити не тільки безпосередньо, а й за допомогою фонограми. Впізнання за допомогою фонограми проводиться в такому порядку:

1) з фонограми усної мови особи, яку пред'являють для впізнання, виділяють частину з декількома чітко вимовленими фразами і найменшою кількістю завад;

2) зміст цих фраз слідчий викладає письмово;

3) підбирають двох осіб з голосами, схожими з голосом особи, яку пред'являють, і пропонують їм промовити зазначені фрази для запису на магнітну стрічку;

4) впізнання проводиться у присутності двох понятих, яким роз'яснюються їх права та обов'язки, та пропонується визначити послідовність прослуховування фонограм;

5) потім до кабінету слідчого запрошують впізнаючого і пропонують прослухати фонограми усної мови та зазначити, чи є серед них голос, який він чув раніше, якщо так, то за яким номером ця фонограма і за якими ознаками та особливостями він його упізнав. За проханням впізнаючого уся фонограма або її частина можуть бути відтворені для повторного прослуховування;

6) хід та результати впізнання слідчий фіксує у протоколі [10].

Пред'явлення для впізнання речей

Загальний порядок пред'явлення для впізнання речей визначено ст. 229 КПК.

У ході допиту впізнавача, окрім іншого, з'ясуванню підлягають: найменування і призначення предмета, спосіб виготовлення, інші загальні та окремі ознаки, що можуть виникнути у ході виготовлення предмета чи його експлуатації (дефекти обробки, сліди ремонту, зношеності тощо).

Предмети пред'являються в групі однорідних. Для зручності розрізняння предметів, пред'явлення для впізнання до кожного з них прикріплюється бірка з номером, про що робиться відмітка у протоколі (зазначається, який саме номер надано кожному з предметів). Показ одного предмета, зокрема унікального, не може слугувати як пред'явлення для впізнання ні за формою, ні за суттю. Саме тому унікальні речі (предмети) не пред'являються. Упізнаваний предмет, а також підібрані однорідні предмети без впізнаючого, але в присутності понятих розставляються в місці проведення слідчої дії в довільній формі.

Пред'явлення для впізнання трупів

Тактичні особливості цього різновиду пред'явлення для впізнання є такими:

- пред'явлення для впізнання проводиться або в морзі, або на місці події;

- з огляду на специфіку об'єкта впізнання закон не вимагає пред'явлення для впізнання трупа людини з однорідними об'єктами.

Не буде порушення цієї тактико-етичної вимоги і тоді, коли внаслідок аварії чи іншої масової загибелі людей на місці події в процесі впізнання перебуває багато трупів людей, оскільки спеціальних дій з боку слідчого для підбору однорідних об'єктів пред'явлення для впізнання не проводилося;

- коли виявляють труп невідомої особи, передовсім із використанням ЗМІ та криміналістичних обліків намагаються встановити, хто з місцевих мешканців останнім часом зник безвісти.[3]

4. Проведення впізнання у режимі відеоконференції

Під відеоконференцією у кримінальному провадженні слід розуміти особливу процедуру, що виконується за посередництвом телекомунікаційних технологій, при якій спілкування у вигляді обміну аудіо- і відеоінформацією між віддаленими учасниками слідчої дії відбуваються на відстані (дистанційно), але в режимі реального часу.[11] Відеоконференція -- це інформаційна технологія, що забезпечує одночасно двосторонню передачу, обробку, перетворення і візуалізацію інтерактивної інформації на відстань в режимі реального часу з допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки. [12]

Впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування може бути проведене у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування.

Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим, прокурором. У разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно перебуватиме підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати.

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису.[1]

Існують певні вимоги для підготовчого та завершального етапів проведення слідчих (розшукових) дій у режимі відеоконференції. Так, на підготовчому етапі необхідно:

- увімкнути технічні засоби відеозапису;

- перевірити справність технічних пристроїв, якість звуку та зображення, а також швидкість передавання інформації;

- провести тестування пристроїв.

На завершальному етапі потрібно вчинити такі дії:

- здійснити запис відеофонограми на носії відеозапису;

- створити архівну та робочу копії відеофонограми;

- перевірити якість обох копій;

- долучити робочу та архівну копії до матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, можна встановити такі особливості впізнання у режимі відеоконференції:

1) Учасник даної слідчої дії знаходяться у географіно віддалених один від одного місцях;

2) Належність проведення такої слідчої дії напряму залежить від справності технічних засобів та швидкості передавання інформації;

3) Обов'язковість залучення спеціаліста для проведення відеоконференції;

4) Можливість проведення в режимі відеоконференції лише впізнання осіб чи речей, а не всіх видів об'єктів;

5) Для використання результатів такої слідчої дії, як доказів у кримінальному провадженні, необхідним є дотримання вимог КПК не лише щодо проведення відеоконференції, а й загальних вимог щодо впізнання осіб чи речей.[13]

5. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання

Процедура і результати пред'явлення для впізнання фіксуються в протоколі, який складається з вступної, описової та заключної частин.

У вступній частині протоколу повинні міститися відомості про місце, час проведення (час початку і закінчення) та назву слідчої (розшукової) дії; особу, яка проводить пред'явлення для впізнання (посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові,); прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання всіх осіб, які були присутні під час проведення дії (захисник, перекладач, спеціаліст, поняті).

Якщо під час пред'явлення для впізнання застосовувалися технічні засоби фіксації, до протоколу заноситься інформація про те, що особи, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії, заздалегідь повідомлені про їх застосування, зазначаються характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються, умови та порядок їх використання.

В описовій частині протоколу пред'явлення для впізнання мають бути вказані анкетні дані особи, яка упізнається, її зріст, риси обличчя, колір волосся, одяг, процесуальне становище, а також прізвища, імена, по батькові, основні ознаки, вік, зріст, колір волосся, одяг і адреси тих осіб, серед яких вона пред'являється для пізнання. Якщо для впізнання пред'являлася річ, у протоколі описується як вона, так й інші речі, які пред'являються разом з нею. Обов'язково має бути зазначено те, що речі однорідні, не мають різких відмінностей у зовнішньому вигляді, як вони розміщені за порядковими номерами. Якщо впізнання проводилося за фотознімками або матеріалами відеозапису, про це обов'язково зазначається у протоколі. Фотографії кількістю не менше чотирьох (фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню та інші фотознімки, яких має бути не менше трьох) однакових за форматом та якістю наклеюються на бланк протоколу пред'явлення для впізнання або на чистий аркуш паперу, нумеруються, скріплюються печаткою. У протоколі вказуються прізвища, імена, по батькові осіб, чиї фотографії представлені для впізнання.

Процес пред'явлення для впізнання відображається у протоколі у тій послідовності, в якій проводилася ця слідча (розшукова) дія. У протоколі фіксується пропозиція слідчого (прокурора) суб'єкту впізнання уважно подивитися на осіб, які пред'являються, оглянути речі чи труп й відповісти на запитання, чи бачив він цю особу або річ раніше, за якими ознаками він упізнав особу, річ чи труп. При цьому особливо точно мають бути вказані ті ознаки і прикмети, за якими суб'єкт впізнання встановив тотожність або відмінність в об'єктах впізнання.[5]

Додатки до протоколу впізнання долучаються у тому випадку, якщо під час слідчої (розшукової) дії проводилася фіксація її ходу і результатів технічними засобами (фотографування, відеозапис). У цих випадках всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

У заключній частині протоколу повинні міститися відомості про спосіб ознайомлення учасників слідчої (розшукової) дії зі змістом протоколу, зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу. Якщо надходять зауваження з приводу порядку проведення впізнання, вони повинні бути занесені до протоколу. Якщо зауважень і заяв не надійшло, про це також має бути вказано у протоколі. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами.

Протокол підписують усі учасники, які брали участь у пред'явленні для впізнання, поняті і слідчий чи прокурор. Додатки до протоколу також повинні бути посвідчені його учасниками. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення її з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.[1]

У разі відмови особи, яка брала участь у пред'явленні для впізнання, підписати протокол, про це зазначається у протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.[14]



Висновок

Таким чином, специфіка проведення пред'явлення для впізнання вимагає від слідчого і суду врахування всіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що здійснюють суттєвий вплив на хід впізнання і оцінку його результатів. Слід зазначити, що велику увагу потрібно приділяти підготовці до пред'явлення для впізнання, оскільки якість і повнота підготовчих заходів суттєво впливають на результати впізнання. Порушення норм кримінально-процесуального і криміналістичного характеру в ході пред'явлення для впізнання окремих об'єктів також негативно впливають на результати цієї судово-слідчої дії. З ініціативи суду або будь-якої сторони судового розгляду справи пред'явлення для впізнання може бути проведено і під час судового слідства. Проте незалежно від того, чи проводиться пред'явлення для впізнання слідчим або судом, сутність пред'явлення для впізнання як способу одержання (збирання) доказів, з процесуальної і психологічної точки зору не міняється. Хід і результати пред'явлення для впізнання відображаються в протоколі з дотриманням вимог КПК України, в іншому випадку він не буде мати доказового значення.

Відеозйомка при пред'явленні для впізнання також є одним із способів фіксації. Доцільним є використання відеозйомки при пред'явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дає змогу зафіксувати її в динаміці. Використання відеозйомки для фіксації ведення і результатів пред'явлення для впізнання має бути належним чином підготовлено.[15]

Варто ствердити, що в ході удосконалення законодавства, зокрема, в новому Кримінально-процесуальному кодексі пред'явлення для впізнання повинно одержати детальну регламентацію. В КПК України потрібно ввести поняття пред'явлення для впізнання для з'ясування його змісту і розмежування з іншими слідчими діями практичними працівниками. Це допоможе уникнути помилок при виборі слідчої дії, котру необхідно провести з метою встановлення доказів по кримінальній справі. Недоліком є те, що законодавець звужує коло об'єктів, що пред'являються для впізнання, хоча людський досвід і практика підтверджують, що це коло об'єктів повинно бути розширене.

Разом з тим, процесуальний порядок проведення пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи у КПК України фактично не висвітлений. Залишилися не розв'язаними питання процесуального, технічного, організаційного характеру, які потребують наукового і практичного дослідження. Зазначені обставини зумовлюють необхідність подальшої розробки процесуального механізму пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи як складного і специфічного різновиду передбаченої ст.228 КПК України слідчої дії - пред'явлення для впізнання.

На завершення можна констатувати, що впізнання в кримінальному процесі це не тільки психічний акт впізнавання, а впізнавання, що здійснюється в рамках, встановлених процесуальним законом. Для встановлення істини в кримінальному процесі важливий не тільки результат психічної діяльності людини, але і форми, в котрій ця діяльність здійснювалася. Суду не байдуже, за яких умов відбувався даний процес, чи був він при цьому обмежений правилами закону, що підвищують гарантії достовірності, чи такі додержані не були. Неухильне дотримання вимог КПК України і розроблених криміналістикою тактичних рекомендацій, що допомагають найбільш ефективно і з більшою об'єктивністю одержати результати цієї судово-слідчої дії, є гарантією законності і правомірності діяльності слідчого і суду. Тільки при виконанні всіх розглянутих вимог можна впевнено сказати, що пред'явлення для впізнання проведено на належному науковому, професійному рівні, і його результати відображають об'єктивні дані, що можуть позитивно вплинути на весь хід вирішення справи.



Список використаної літератури:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88.

2. Цивільний кодекс України//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356.

3. Когутич І.І. Криміналістика. Курс лекцій. К.: Атіка, 2008. 888 с.

4. Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии. М., 1955.

5. Криміналістика: підручник. / В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Іщенко, О. О. Алексеев та ін. К.: "Центр учбової літератури", 2015.544 с.

6. Жирко В.В. Відеозапис слідчих дій: метод. реком. / Жирко В.В. Дніпропетровськ: Розмножувальний центр УМВС, 2004. 28 с.

7. В.В. Жирко Тактика проведення впізнання особи за матеріалами відеозапису // Криміналістичний вісник, № 1 (21), 2014.

8. Методичні рекомендації щодо пред'явлення для впізнання на попередньому слідстві № 5483/Кл: Головне слідче управління МВС України; НАВС України. К., 2001.

9. Чаплинський К.О. Особливості пред'явлення для впізнання за голосом,

особливостями мови і фонограмою// Право і суспільство, № 1. 2011.

10. Лук'янчиков Є.Д., Моісєєв О.М. Пред'явлення для впізнання: Навч. посіб. Макіївка, 1998.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року: Науково-практичний коментар [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1444072849368/pravo/provedennya_dopitu_vpiznannya_rezhimi_videokonferentsiyi_pid_chas_dosudovogo_rozsliduvannya#871 12. Особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій у режимі відеоконференції / Т. В. Михальчук // Криминалистика и судебная экспертиза. 2013. Вып. 58(1). С. 138-144.

13. Черняк Н. Процесуальні особливості проведення допиту та пред'явлення для впізнання в режимі відеоконференції за законодавством України.//Национальний юридичний журнал, - octombrie, - 2016.

14. Криміналістика у питаннях і відповідях: Навчальний / А.В. Іщенко, В.В. Пясковський, А.В. Самодін, Ю.М. Чорноус та ін. К.: ТОВ "Видавництво "Центр учбової літератури",2016. 118 с.

15. Криміналістика: Підручник / Кол. авт.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. /За ред. проф. В. Ю. Шепітька. 4-е вид., перепоб. і доп. Х.: Право, 2008. 464 с.

Размещено на Allbest.ru

...