Взаємодія слідчих та оперативних підрозділів ОВС під час виявлення та розслідування злочинів у сфері економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра оперативно-розшукової діяльності

Наукова робота на тему:

"Взаємодія слідчих та оперативних підрозділів ОВС під час виявлення та розслідування злочинів у сфері економіки"

Роботу виконала: Данильченко Д.О.

Науковий керівник: Дараган В.В.

м. Дніпропетровськ-2013

Вступ

Основними завданнями МВС України згідно з Положенням про нього є - формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Указ Президента України Про затвердження Положення "Про Міністерство внутрішніх справ України" від 6 квітня 2011 року.

Видами правоохоронної діяльності органів системи МВС є профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах), і організаційно-правова.

Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані йому органи мають широкі повноваження для виконання завдань правоохоронної діяльності. Станом на 06.09.2013 року структура апарату МВС Украіни має такий вигляд (табл.1) Сайт mvs.gov.ua/структура МВС

Кожний відділ органів внутрішніх справ, в залежності від характеру виконуваної роботи, має певні функції та завдання, які визначено в відповідних Положеннях, наприклад, Положення про кримінальну міліцію у справах дітей; Положення про службу дільничних інспекторів міліції та ін. Але незважаючи на це, всі вищезазначені відділи тісно взаємодіють між собою задля повного і всебічного дослідження криміногенної обстановки, протидії та виявленню вчинюваних злочинів тощо.

Відповідно до визначеної теми ми будемо розглядати взаємодію органів досудового слідства та ДДСБЕЗ.

Актуальність питання щодо організації взаємодії органів досудового слідства з підрозділами ДДСБЕЗ МВС України у викритті, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки обумовлена перш за все захистом прав громадян на власність. Динаміка зростання негативних суспільних процесів в умовах світової фінансової кризи, таких як дефіцит бюджету, зменшення заробітної плати та збільшення кількості безробітних зумовлює тенденцію щодо збільшення злочинів зазначеної категорії.

Вiдповiдно до статистики з 2010 по 2012 рiк пiдроздiлами ДДСБЕЗ було викрито 1млн.23тис.999 злочинiв у сферi економiки, а саме 954 340 злочинiв проти власностi, 26 043 - у сферi економiки, 43 616 - у сферi службової дiяльностi. А з 2005 по 2009 рiк було викрито 193, 7 тис. економiчних злочинiв. Сайт mvs.gov.ua/статистика Згідно з даними статистики ми бачимо різке зростання кількості економічних злочинів в України. Це зумовлено, насамперед, станом економіки країни взагалі - нестача коштів, безробіття, світова економічна криза - все це безумовно сприяє вчиненню особами економічних злочинів. На фоні теперішнього "економічного хаосу" громадяни намагаються схопити як можна більший шмат бюджетних грошей.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення наукових джерел, нормативних актів, аналізу практики органів досудового слідства та підрозділів ДДСБЕЗ виявити особливості взаємодії цих підрозділів; важливість цієї взаємодії для досконалого, всебічного та повного розкриття причин та умов вчинення особами злочинів у сфері економіки; а також захисту прав і свобод громадян у сфері господарської діяльності. розслідування досудовий право

Завдання роботи полягає в дослідженні нормативного матеріалу, що забезпечує діяльність органів досудового розслідування та ДДСБЕЗ; практичної роботи цих підрозділів і їх взаємодія під час розкриття злочинів у сфері економіки; документування роботи вищезазначених підрозділів.

Так, з метою забезпечення ефективного виконання вимог та завдань, які ставить Президент України та Кабінет Міністрів України щодо перебудови діяльності органів внутрішніх справ; підвищення ефективності протидії економічній злочинності, документування, викриття та розслідування "тіньових" схем відчуження державного майна та коштів, нейтралізації кримінального впливу на органи виконавчої влади потребує не тільки застосування нетрадиційних підходів, використання нових форм і методів оперативно-розшукової діяльності, а й покращення взаємодії зі слідством. З огляду на це, головним завданням взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ України є попередження, виявлення і розслідування кримінальних правопорушень, притягнення до встановленої законодавством відповідальності осіб, що їх учинили, відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, відновлення порушених прав та інтересів громадян і юридичних осіб.

Докладніше про взаємодію цих органів, а також про нормативно-правове забезпечення їх діяльності буде викладено в основній частині роботи.

Основна частина

Процес управління базується на підставі документаційного забезпечення, яке в свою чергу повинно мати нормативно-правову базу, а саме:

- Положень Конституції України;

- законів України;

- нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України; - інших методичних документів.

Нормативно-методична база документаційного забезпечення управління охоплює:

- законодавчі акти України у сфері інформації, документації та документування;

- Укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Уряду, які регламентують питання документаційного забезпечення управління (ДЗУ);

- правові акти органів виконавчої влади (міністерств, відомств, комітетів) як загально галузевого, так і відомчого характеру;

- правові акти нормативного та інструктивного характеру;

- методичні документи з діловодства в установі;

- державні стандарти на документацію;

- уніфіковані системи документів;

- класифікатори техніко-економічної і соціальної інформації. Сайт www.documentoved.at.ua

Стосовно виконання своєї роботи працівниками міліції в законодавсті України вказані основні принципи їх роботи, що забезпечують права і свободи громадян; чітке і своєчасне реагування працівників міліції на скоєні злочини, а також їх неупереджене розслідування і покарання винних в найкоротший строк. Конституція України (далі - КУ) є головним законом нашої країни, тому положення цього закону повинні неухильно виконуватися всіма державними органами, і обов'язково органами внутрішніх справ. ст. 3 КУ: Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Тому захист життя та здоров'я громадян є основним завданням органів внутрішніх справ.

ст. 10 Закону України "Про міліцію" : Основні обов'язки міліції.

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

1) Забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) Виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) Приймати й реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

4) Брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

5) Виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

5-1) приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом;

6) Виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України;

10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

11) виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду;

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;

13) видавати відповідно до законодавства у тридцяти денний строк дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об'єктів, де вони зберігаються чи використовуються, стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення, мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування; повідомляти у тридцятиденний строк про відмову у видачі зазначених дозволів; контролювати додержання правил, порядку та функціонування об'єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

14) виключено;

15) в повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

18) охороняти на договірних засадах власність та фізичних осіб;

19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

20) вживати заходів щодо організації конвоювання, а також у випадках, передбачених законодавством, забезпечувати утримання затриманих, узятих під варту осіб під час досудового слідства, обвинувачених, засуджених на вимогу судових органів;

21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;

22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

24) надавати у межах наявних можливостей особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків або перебувають у безпорадному чи небезпечному для життя і здоров'я стані, у тому числі неповнолітнім, які залишилися без опікування, домедичну допомогу та іншу допомогу, а також у разі необхідності вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу" заходів для забезпечення надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги;

25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;

26) забезпечувати в межах своїх повноважень додержання вимог закону, виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад з питань охорони громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також контролювати утримання в належній чистоті вулиць, прибудинкових територій і дворів у містах та інших населених пунктах;

27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;

28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;

29) забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим під варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

30) надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом;

31) виконувати в межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна;

32) забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог закону про заборону грального бізнесу в Україні;

33) звертатися до суду з позовом про застосування фінансових санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Працівник міліції на території України незалежно від посади,

яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції. В цій статті ми бачимо вичерпний перелік обов'язків працівників міліції. Саме цими положеннями повинен керуватися кожен працівник органів внутрішніх справ.

Ми розглянули основоположні засади роботи працівників міліції взагалі, але повертаючись до теми роботи розглянемо організаційно-правовове забезпечення саме взаємодії слідчих та оперативних підрозділів ОВС під час протидії злочинам.

ст.41 КПК України Оперативні підрозділи:

1. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Отже, згідно Кримінального процесуального кодексу України 2012року оперативні підрозділи мають набагато менше повноважень, ніж раніше. Зараз оперативний працівник має право виконувати будь-які дії в кримінальному провадженні лише за дорученням слідчого. На нашу думку, це ще більше спонукає дані підрозділи до тісної взаємодії, що безперечно є позитивним явищем.

Для більш повної та зрозумілої характеристики цієї взаємодії саме під час розслідування злочинів у сфері економіки звернемося до нормативно-правової бази їх діяльності до прийняття Кримінального процесуального кодексу України 2012 року та після його прийняття на прикладі Інструкції з взаємодії слідчих та оперативних підрозділів. Наказ МВС України від 14 серпня 2012 року та Наказ МВС України від 08.09.2005 року, що втратив чинність, мають принципові відмінності.

В загальних положеннях 760 наказу немає окремого пункту, в якому б визначалася нормативна база діяльності відповідних підрозділів органів внутрішніх справ. В 700 наказі така інформація міститься в пункті 1.2: "Правову основу взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ становлять Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси (N 4651-VI) (далі - КК та КПК) України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, і нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України з питань організації взаємодії між органами та підрозділами внутрішніх справ при попередженні, виявленні й розслідуванні кримінальних правопорушень."

Перелік основних принципів взаємодії слідчих та оперативних підрозділів вказаний в Інструкції 2012 року, на нашу думку, є більш повним і неупередженим. Також треба зазначити, що ці принципи викладені у більшій відповідності Конституції України та КПК України: наголошується на конфіденційності інформації щодо досудового розслідування та на правах, свободах і особистих інтересах громадян, що є ще одним позитивним кроком України, яка на даному етапі розвитку планує вступити до Євро Союзу.

За новою Інструкцією слідчі та оперативні підрозділи починають свою взаємодію ще на стадії надходження заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення; чітко вказуються обов'язки слідчого, оперативного працівника та спеціаліста-криміналіста, що входять до складу слідчої оперативної групи (далі - СОГ). Черговий органу (підрозділу) внутрішніх справ доповідає начальнику цього органу про надходження заяви чи повідомлення про вчинення злочину, або про злочин, що готується. Начальник визначає слідчого, який буде здійснювати досудове розслідування. Слідчий повинен протягом доби внести інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань (згідно вимог Положення "Про Єдиний реєстр досудових розслідувань", затвердженого Наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012р., із змінами затвердженими Наказом №54 від 25.04.2013 року.). начальник органу відправляє на місце скоєння злочину СОГ, яка створюється при черговій частині та формується відповідно до графіка чергування.

Обов'язки слідчого:

- Керує діями СОГ і несе повну відповідальність за ці дії;

- Здійснює огляд місця події; вилучає речові докази і речі, вилучені з цивільного обігу; забезпечує зберігання цих матеріалів;

- За необхідності інформує чергового про залучення додаткових сил;

- Дає письмові доручення оперативним працівникам;

Обов'язки оперативного працівника:

- Здійснює поквартирний та подвірний обхід, з метою виявлення свідків;

- Встановлює час, місце і обставини вчинення кримінального правопорушення; кількість причетних осіб, їх прикмети; наявність у них зброї, транспортних засобів, слідів на одязі чи тілі, які могли залишитись через опір потерпілих або при подоланні перешкод; індивідуальні ознаки викрадених речей; напрямок, в якому вони зникли, інші відомості, необхідні для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;

- Негайно інформує слідчого про одержані дані;

- Виконує письмові доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Під час їх виконання користується повноваженнями слідчого.

В Інструкції №760 такий розділ відсутній. Це не варто розцінювати як відсутність реагування підрозділів міліції на скарги та повідомлення громадян. Але працівникам органів внутрішніх справ набагато легше виконувати свої обов'язки, коли є чітка Інструкція щодо виконання ними певних дій.

Згідно Наказу №700 оперативно-розшукова справа (далі - ОРС) заводиться на осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, на відміну від положень 760 Наказу, відповідно до яких ОРС заводиться на осіб, які вже вчинили злочин. Тобто тепер працівники органів внутрішніх справ не тільки виявляють та розкривають вже скоєні злочині у сфері економіки, а й протидіють їх скоєнню. Задля цього збирається матеріал щодо вищезазначених осіб та на оперативній нараді обговорюються ці дані, та достатність підстав для відкриття кримінального провадження.

СОГ утворюється для розслідування лише тяжких, особливо тяжких злочинів, а також кримінальних правопорушень, що викликали значний суспільний резонанс, що, безумовно, впливає на покращення роботи ОВС. До прийняття нового КПК СОГ утворювалась за всіма заявами громадян, що на нашу думку, призупиняло організовану роботу слідчих та оперативних підрозділів.

Під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, як вже згадувалось раніше, слідчий надає доручення оперативному працівникові. Останній не має права здійснювати будь-які заходи в рамках кримінального провадження за власною ініціативою. Це дає змогу зменшити кількість службових злочинів та хабарництва серед працівників оперативних підрозділів. Наприклад, директор підприємства, який підозрюється в легалізації грошових коштів, вже не зможе дати хабара оперативному працівникові, щоб "його справу закрили", адже доступ до ЄРДР має тільки слідчий, і дані внесені до нього вже не можуть бути видалені. Також важливо те, що оперативники виконують лише ті дії, які вказані в дорученні, тому що невиконання цих дій, або подання слідчому на дослідну перевірку неповних або неякісних матеріалів призводить до негативних наслідків для цього працівника. Керівник слідчого підрозділу ініціює його службову перевірку на предмет відповідності посаді. Зрозуміло, що жоден працівник не хоче залишитись без роботи або ж отримати дисциплінарне покарання. Тому зазначені заходи є досить важливими та дійовими факторами в покращенні організації роботи міліції.

Взагалі, взаємодія - одна з основних філософських категорій, яка відображає процеси впливу різних об'єктів один на одного, їхню взаємну обумовленість та зміну стану або взаємоперехід, а також породження одним об'єктом іншого. Взаємодія являє собою вид прямого або опосередкованого, зовнішнього або внутрішнього відношення, зв'язку.

Багато вчених висувають своє визначення взаємодії органів досудового розслідування та оперативних працівників, на нашу думку, більш повним з них є визначення С. Слінька, який визначає цей чинник як: " необхідний, що ґрунтується на законі і відомчих нормативних актах, координований за проміжними цілями напрям діяльності незалежних один від одного щодо адміністративності органів, що спрямовується слідчим і здійснюється за комплексного сполучення та ефективного використання повноважень, методів і форм, властивих кожному із них, для розкриття злочинів, припинення злочинного діяння і встановлення обставин, які входять до предмета доказування у кримінальній справі."

Поняття "економічні злочини" останнім часом увійшло до широкого наукового обігу і використовується в дослідженнях з кримінального права, кримінології, криміналістики тощо. Використовується цей термін і в офіційних статистичних даних про стан злочинності.

Економічна злочинність - це сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності суб'єктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, пов'язаних з регулюванням цієї діяльності. Навчальний посібник "Економічна безпека", 2010р.

Всі злочини у сфері економіки можна умовно поділити на п'ять різновидів, що у свою чергу мають свої підвиди:

1) Злочини в сфері суспільних відносин, що забезпечують інтереси економічної діяльності в сфері фінансів:

1.1) Злочини, що посягають на сферу фінансів в частині формування бюджету від збору податків та митних платежів;

1.2) Злочини, що посягають на сферу фінансів в частині в частині обігу коштів, цінних паперів, кредитних або розрахункових карток, інших платіжних документів, дорогоцінних металів, каменів та ін..;

1.3) Злочини, що посягають на сферу фінансів в частині кредитування;

2) Злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують інтерес економічної діяльності в сфері підприємництва:

2.1) Злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують інтереси державної влади, державної служби і служби в органах місцевого самоврядування;

2.2) Злочини, що посягають тільки на сферу підприємництва;

3) Злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують інтереси економічної діяльності в сфері розподілу матеріальних благ:

3.1) Злочини, що посягають на сферу розподілу і суспільні відносини власності;

3.2) Злочини, що посягають тільки на сферу розподілу;

4) Злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують інтереси економічної діяльності в сфері використання матеріальних благ;

5) Злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують інтереси зовнішньоекономічної діяльності.

В Україні злочинами в сфері економіки займається Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю (далі - ДДСБЕЗ). Основні завдання та функції якого вказані в Положенні "Про Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ" №769 від 03.09.2012р.

Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДДСБЕЗ) є самостійним структурним підрозділом у складі кримінальної міліції апарату МВС України, який безпосередньо підпорядковується Міністрові внутрішніх справ України або уповноваженому ним заступникові та згідно із законодавством України організовує і здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Основними завданнями ДДСБЕЗ є:

1. Участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері боротьби із злочинністю, захисту економіки та об'єктів права власності.

2. Своєчасне припинення злочинів у сфері економіки та запобігання їм.

3. Аналіз, прогнозування криміногенних процесів у сфері економічної діяльності та своєчасне інформування про них керівництва МВС України та інших органів виконавчої влади.

4. Виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності.

5. Виявлення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень у сфері економіки, та вжиття заходів щодо їх усунення.

Зважаючи на статистику скоєних злочинів у сфері економіки, легалізація грошових коштів, одержаних злочинним шляхом на даний момент є найбільш проблемним питанням. Тому ми будемо розглядати взаємодію слідчих та оперативних підрозділів в розкритті злочинів у сфері економіки, саме через взаємодію цих органів в боротьбі з даними злочинами. У процесі розслідування відмивання доходів найбільш раціональною та ефективною є постійна взаємодія слідчих й оперативних служб спеціальних підрозділів ОВС, що дає змогу поєднувати процесуальні й оперативно-розшукові заходи протягом усього періоду досудового розслідування. Швидке і повне розкриття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом зазвичай неможливе без чітко узгоджених і спільних дій слідчих й оперативних працівників. Зовнішнім виразом спільної діяльності слідчого та оперативних працівників є форми їх взаємодії, що розглядають як чотири блоки: 1) обмін інформацією; 2) спільне розроблення управлінських рішень; 3) реалізація розроблених управлінських рішень; 4) проведення інших погоджених заходів, що не були передбачені письмовими управлінськими рішеннями.

Форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами можуть бути процесуальними та непроцесуальними. Серед процесуальних форм цієї взаємодії варто назвати доручення і вказівки слідчого. Крім того, ми поділяємо думку О.В. Мещерякової, щодо процесуальних форм взаємодії належать також надання органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, на вимогу слідчого сприяння під час проведення окремих слідчих дій; привід обвинуваченого, свідка чи інших осіб, у випадках, передбачених законом; повідомлення оперативним підрозділом слідчого про результати оперативно-розшукових заходів у справі до встановлення особи, яка вчинила злочин; проведення органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, за постановою слідчого розшуку обвинуваченого, який переховується від слідства.

На нашу думку, до організаційно-тактичних форм взаємодії слід відносити: проведення спільних оперативних нарад; обмін досвідом; обмін оперативною інформацією; спільне розроблення версій та узгодження спільних й окремих планів проведення оперативних, оперативно-розшукових, оперативно-тактичних заходів; аналіз результатів проведених спільних криміналістичних операцій; прийняття спільних наказів, вказівок, інструкцій тощо.

Однією з найбільш поширених і вдалих форм взаємодії слідчих з оперативними працівниками є групові форми розслідування відмивання доходів у межах слідчо-оперативних груп. Чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачена можливість створення слідчо-оперативних груп і їх процесуальний статус.

Таким чином, повнота, об'єктивність і всебічність розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню цієї категорії злочинів, ефективність профілактичної функції досудового слідства за сучасних умов багато в чому зумовлені чіткою взаємодією слідчих і оперативних підрозділів.

Також доречним буде висвітлити питання взаємодії слідчих та оперативних підрозділів під час розслідування злочинів у сфері економіки розглянувши їх взаємодію у здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій.

Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 246 КПК України). Методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий або прокурор і викладає його в клопотанні, що має відповідати вимогам ст. 248 КПК України. А здійснює негласну слідчу (розшукову) дію або слідчий, або оперативний підрозділ за дорученням слідчого.

Слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (п.6 ст. 246 КПК України).

Слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України).

У випадку, коли матеріали оперативно-розшукової діяльності були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, як правило, надається оперативному підрозділу, який виявив злочин, але враховуються його повноваження. До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Доручення складається у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування чи прокуратури відповідного рівня.

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 Кримінального процесуального кодексу України. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.

У дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії або її проміжного етапу. Керівник органу відповідно до відомчих нормативно-правових актів визначає виконавця - оперативний підрозділ (оперативні підрозділи).

Для розробки методичного забезпечення розслідування економічних злочинів важливе значення має їх криміналістична характеристика та класифікація. Це є необхідною умовою побудови системи методик розслідування.

Економічна злочинність в кримінально-правовому аспекті - це передбачені кримінальним законом діяння, спрямовані на порушення суспільних відносин власності та суспільних відносин у сфері господарської діяльності.

Ми вважаємо за доцільне розглядати кримінальну класифікацію злочинів у сфері економіки, як системи їх груп і видів, передбачених законом:

1) Злочини у сфері відносин власності, пов'язані з шахрайством, службовою діяльністю, розкрадання майна шляхом розтрати, привласнення або зловживання службовим становищем;

2) Злочини у сфері виконання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України;

3) Злочини, у сфері підприємницької діяльності: зайняття забороненими видами господарської діяльності; порушення порядку зайняття господарською діяльністю; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсам; протидія законній господарській діяльності; фіктивне банкрутство;

4) Злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення і збут підроблених грошей або цінних паперів; порушення правил про валютні операції; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів;

5) Злочини у сфері захисту від монополізму і недобросовісної конкуренції: розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення та підтримування високих цін на товари споживання і послуги населенню; змова про фінансові ціни;

6) Злочини у сфері митного регулювання: контрабанда;

7) Злочини у сфері обслуговування населення: випуск і реалізація недоброякісної продукції; обман покупців та замовників; порушення правил торгівлі.

Як повідомляє Український бізнес ресурс ubr.ua Україна займає 6 місце по кількості економічних злочинів серед 56 країн Європи. Більш всього наші підприємства потерпають від хабарництва та розкрадання майна своїми ж працівниками. Згідно досліджень міжнародної аудиторської компанії, більше половини усіх економічних злочинів в Україні виявляють завдяки корпоративному контролю. На відміну від іноземних підприємств в Україні майже не використовується внутрішній аудит. На думку експертів, це проблема насамперед нашого менталітету: керівникам підприємств легше втрачати 15 відсотків від свого прибутку, аніж створювати механізми контролю працівників.

В межах всієї держави з усіх вищезазначених економічних злочинів можна виділити такі, які завдають найбільшої шкоди економіці України, а саме: ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України); легалізація (відмивання) дохід, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК); контрабанда (ст. 201 КК); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК); шахрайство (ст. 190 КК); злочини, у сфері службової діяльності (ст.ст. 364, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369); злочини, у сфері земельних відносин (ст. 197-1 КК); незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК). Ми розглянемо механізм скоєння кожного з цих злочинів, надамо перелік документів, що мають велике значення в доказуванні таких злочинів, а також висвітлимо алгоритм дії працівників слідчих та оперативних підрозділів під час їх розслідування.

Ухилення від сплати податків. Є досить багато різноманітних "схем", якими користуються приватні підприємці задля того, щоб зменшити розмір сплачуваного ними податку. Ми розглянемо найпростішу та найпоширенішу з них на прикладі неіснуючих реально підприємств і умовно позначимо їх як: "А", "Б" і "В". Підприємство "А" перераховує певну суму безготівкових коштів на підприємство "Б" для того, щоб збільшити суму витрат, маскуючи це купівлею товару, наявність якого підтверджена документально, але не існує в натурі, тобто безтоварна операція. Підприємство "Б" повертає перераховані безготівкові кошти готівкою, за вирахуванням визначеного відсотку. В свою чергу, підприємство "Б" для того, щоб отримати готівку перераховує кошти, отримані від підприємства "А" на підприємство "В", яке має готівку в достатній кількості, тому що займається продажем товару і отримує розрахунки за нього саме готівкою. Підприємство "В" видає підприємству "Б" документи на неіснуючий товар і готівку за вирахуванням відсотків. Таким чином підприємство "А" збільшивши свої витрати, зменшило суму оподатковуваного прибутку, а підприємства "Б" і "В" отримали нелегальний прибуток від здійснених операцій.

Документи, що в даному випадку будуть речовими доказами: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на сплату коштів, договори на поставку товару.

При перевірці підприємства "Б" слідчий виявив розбіжність між документами на отримані та продані товари, тобто підприємство отримало товари, які не продало, але і не має їх на складі. А на товари, які підприємство продало немає документів, згідно яких він придбаний.

По даному факту слідчий відкриває кримінальне провадження за ст.202 КК України і починає розслідування скоєного злочину. Першочерговими діями слідчого та оперативних працівників за дорученням слідчого є вилучення документів, що є речовими доказами, відтисків печаток підприємств, зразків почерку директорів підприємств та допит контрагентів.

Размещено на Allbest.ru

...